Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Альбе́рто Со́рді (італ. Alberto Sordi; 15 червня 1920, Рим — 24 лютого 2003, Рим) — італійський актор театру і кіно, кінорежисер. Поряд з Тото, Сорді вважається славнозвісним коміком італійського кіно. Кавалер ордена Великого хреста «За заслуги перед Італійською Республікою».
| Альберто Сорді | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Alberto Sordi | ||||
 | ||||
| Народився | 15 червня 1920[1][2][…] Рим, Лаціо, Італія | |||
| Помер | 24 лютого 2003[1][3][…] (82 роки) Рим, Лаціо, Італія[1] | |||
| Поховання | Кампо Верано[5] | |||
| Громадянство |  Італія | |||
| Діяльність | актор, режисер, комік | |||
| Роки діяльності | 1937—1998 | |||
| IMDb | nm0814773 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
| ||||
| | ||||
 Альберто Сорді у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Ранні роки
Альберто Сорді народився 15 червня 1920 року на вулиці Сан-Козімато 7, в районі Рима — Трастевере. Він був останнім сином П'єтро Сорді (Вальмонтоне, 14 травня 1897 — Римі, 4 червня 1941), професора музики, інструменталіста та члена оркестра Римського оперного театру, де грав на контрабас-тубі та Марії Рігетті (Згургола, 11 лютого 1898 — Рим, 29 лютого 1952), вчительки початкових класів. У Сорді також була сестра Савіна (Рим, 1911 — Удіне, 19 серпня 1972), брат Джузеппе (Рим, 1915 — Ліворно, 24 серпня 1990), сестра Аврелія (Рим, 15 липня 1917 — 12 жовтня 2014 там само) та брат Альберто, який помер 24 травня 1916 року, через кілька днів після народження.
Частину свого дитинства Альберто провів у місті Вальмонтоні, де відвідував початкову школу «Армандо Діаз», у якій почав імпровізувати у невеликих п'єсах з ляльковим театром. Він також співав як сопрано в дитячому [it] під керуванням [it], поки у нього не змінився голос на бас, який згодом став однією з його відмінних акторських рис. У юності Альберто вивчав оперний спів і деякий час виступав на оперній сцені.
У 1936 році Сорді записав платівку із казками для дітей на компанії звукозапису [it]» і на виручені гроші поїхав до Мілана, де поступив на курси акторської майстерності в [it]. Перед переїздом на північ Італії, він залишив навчання в Інституті комерційних стартапів «Джуліо Романо» в Трастевері (але через кілька років він все ж отримав диплом бухгалтера як студент-заочник, щоб порадувати свою матір). Проте досвід навчання в Академії для Сорді став невдалим, його виключили звідти через помітний римський діалект.
Кар'єра дублера
Повернувшись до Риму, 1937 року Сорді влаштувався на роботу статистом на кіностудії «Cinecittà», де він знівся у блокбастері [it]», де виконав роль звичайного давньоримського солдата. У тому ж році він виграв конкурс, організований кіностудією «MGM», на дублювання голосу Олівера Гарді (де він виступив під псевдонімом Альберт Одізор), разом із [it], який озвучив Стена Лорела. Як розповів сам Сорді в телепрограмі [it]», він з'явився на прослуховуванні не маючи достатнього досвіду дублювання та маючи невеликі надії на успіх, враховуючи конкуренцію з боку визнаних професіоналів у цій галузі; проте директор по дубляжу «MGM» Франко Шірато вважав, що бас-регістр та «тепло-м'який» тембр його голосу ідеально підходять для одного з головних персонажів фільму (хоча насправді голос Гарді у тенор-регістрі); тому його кандидатура була одразу схвалена, таким чином відбувся його дебют у дублюванні комедії [en]» (1930), після якої того ж року він взяв участь у дублюванні ще одного художнього фільму [en]» (1939).
25 червня 1950 року Сорді випала можливість зустрітися з Гарді і дублювати його наживо, під час італійського турне цього американського актора. Тоді комічний дует Гарді і Лорела виступав на [it] у Римі, в дитячому шоу, а Сорді разом з Мауро Замбуто тим часом, знаходячись за лаштунками, дублювали обох коміків. Дублером Сорді працював до 1956 року; також він брав участь в дублюванні багатьох інших фільмів за участю Лорела та Гарді, й, серед іншого, [en], Ентоні Квінна, [en], Роберта Мітчема, Педро Армендаріса та італійських акторів, Франко Фабріці і навіть Марчелло Мастроянні у фільмі [it]» 1950 року.
Голос Сорді також з'являвся у фільмах «Це дивовижне життя» (1946) Френка Капри, «Викрадачі велосипедів» (1948) Вітторіо Де Сіки, [it]» (1950) Алессандро Блазетті та [it]» (1956), який став його останньою роботою як актора дубляжу, у цій картині тварини розмовляли голосами відомих акторів. Тоді як самого Сорді у двох випадках дублював інший актор: у фільмі [it]» (1940) [it] — його озвучив [it], а [it] озвучив його у фільмі [it]» (1947) [it], де він грав розбійника.
Театральна кар'єра
З середини 1930-х років Сорді почав виступати у театрах-ревю. Хоча його спроба виступів з трупою та [it], з виставою «Сан-Джованні» протягом сезону 1936—1937 років — була невдалою, надалі він знову поновив свої виступи у цій галузі театрального мистецтва. Разом з другом дитинства та однокласником, Сорді сформував творчий дует імітаторів та фантазерів, який проіснував недовго. Протягом сезону 1938—1939 років Сорді дебютував в театрі-ревю з виставою «Але у селі це ще одна… троянда», де він грав разом з [it] і [it]. У цій виставі він спочатку виконував роль танцюриста хору, а потім йому дали значнішу роль дворецького у скетчі, написаному спеціально для нього Беніні та Горі. Цього часу свої театральні виступи Сорді чергував зі зніманням в кіно, він грав у фільмах: [it]» (1938) з Анною Маньяні і [it]» (1939).
1940 року Сорді призвали в Королівську італійську армію, він служив в гарнізонному оркестрі [it], який зокрема займався музичним супроводом церемонії відправки італійських військ у короткотривалу французьку кампанію. Під час військової служби Сорді мав достатньо вільного часу, щоб продовжувати свою акторську кар'єру. Надалі він грав у низьці вистав: «Все золото світу» (1941), з трупою Гвідо Фінеші та [it]; «Театр карикатури» (1942) разом з актором [it]; «За-Бум повертається» (1943) та «Знаєш, що?» (1944), написаній [it] та поставлену Маріо Маттолі; мюзиклі «Світ гармоній» (1944) [it]; «Підсудні… вставайте!» (1945) [it]; «Дме, я знаю…» (1946) творчого дуету [it] та [it]; «І він каже…» (1947), написану Бенекосте й поставлену [it] та [it]. Вистава «Великий безлад», що виходила протягом сезону 1952—1953 років — стала його останньою театральною роботою, яку він виконував разом з [it]. Надалі Сорді запросив цю акторку на знімання свого фільму «Зоряний пил» 1973 року, у сцену яка повторювала сюжет вистави.
Радіокар'єра
Виступаючи на радіо між 1946—1953 роками Сорді вперше почав набувати популярності. 1946 року, натхненний світською організацією [it]», він вигадав сатиричну виставу про її представників «Товариші по приходу», персонажі якої мали характерну гугняву вимову та позиціонували себе як «правильні люди». Вітторіо Де Сіці так сподобався один із цих персонажів, що він запропонував Сорді зіграти його у фільмі [it]» (1951), це була його перша головна кінороль. Випуском фільму займалася новостворена кінокомпанія «PFC» («Production Film Comici») Де Сіки, яку він заснував разом з Сорді. Фільм, за сценарієм Чезаре Дзаваттіні і постановкою [it], був повністю оснований на словесній моделі акторської гри, випробуваної Сорді на радіо, картина посприяла «закріпленню» його персонажа у кіно, після чого він потім повторно з'являвся у інших, але вже другорядних стрічках.
Також цього часу Сорді брав участь і у інших радіопередачах (деякі з яких презентувалися ведучим [it]): «Привіт» (1947), «З вами розмовляє Альберто Сорді» (1948—1950) та [it]» (1951). Протягом радіотрансляцій він створював й інших персонажів, зокрема: синьйора Діче, у співпраці з [it] та Етторе Сколою; графа Кларо; та Маріо Піо. Окрім цього, останній персонаж був зіграний Сорді в дебютному фільмі Мауро Болоньїні [it]» 1953 року, а потім знову виконувався ним на радіо протягом сезону 1968—1969 років у передачі [it]». Надалі образ Маріо Піо також втілював артист [it] в сатиричній програмі [it]» 1970 року.
Участь у фільмі [it]» 1947 року, режисера Камілло Мастрочінкве, стала даниною поваги Сорді радіо, де він грав разом з [it], [it] та Лаурою Соларі. У фільмі, який на тривалий став забутим і лише нещодавно був опублікований на DVD, він зіграв друга співака, який прагне досягти успіху національного рівня, виступаючи у радіовиставі, спонсорованою вигаданою приватною італійською радіостанцією «Radio Sibilla».
Крім відновлення виконання на радіо своїх персонажів минулого у передачі «Велике вар'єте» наприкінці 1960-х років, останньою радіопередачею Сорді, перед тим, як кіно стало переважати у його кар'єрі, стала «Маленький театр Альберто Сорді», яка транслювалася лише кілька місяців [it] радіо між 1952—1953 роками.
Окрім цього, саме на радіо з'явилися деякі з пісень Сорді, або точніше — «ритми».
Перший кінематографічний досвід
Протягом перших понад десяти років своєї кінокар'єри Сорді зіграв другорядні ролі приблизно у двадцяти фільмах, найзначнішими серед яких стали картини [it]» (1942) Маріо Маттолі та [it]» (1945) [it]; на знімальному майданчику йому довелося попрацювати з генуезьким актором [it] та з молодим [it] у ролі аргентинського імпресаріо у фільмі [it]» (1948), екранізації театральної комедії [it]» Емеріко Валентінетті.
До числа маловідомих фільмів Сорді його ранньої кінокар'єри потрапив [it]», знятий 1953 року [it], де він зіграв роль надмірно дратівливого сусіда, що дуже дошкуляв скромному клерку у виконанні [it], які намагалися закрутити роман з гарною жінкою. Фільм, який вважався загубленим, був знайдений у червні 2003 року в [it] (у неповній копії, що пізніше вийшла на DVD).
Прихід великої популярності
Між 1953—1955 роками популярність Сорді досягла і великого екрану. Після головної ролі у фільмі Федеріко Фелліні «Білий шейх» 1952 року, що мав незначний успіх серед публіки, та успішнішій картині наступного року, «Мамії», того ж самого режисера, надалі він зіграв у кількох фільмах Стено ([it]» (1953), «Американець у Римі» (1954) і [it]» (1955)). У всіх цих фільмах сформувалися його сценічні образи байдужих боягузів, спекулянтів, ледарів та нероб, що так і не подорослішали, які він потім втілював у своїх наступних кіноролях протягом 1950-х років. Справжній успіх і прихильність серед широкого загалу для Сорді, по суті, почалися, з виконання ним персонажа на ім'я «Фердінандо Меріконі» (скорочено «Нандо»), балакучого римського молодика, одержимого міфами про Америку, у фільмі «День у суді».
Успіх Фердінандо Меріконі був настільки великим, що Сорді повторно зіграв його в «Американці у Римі», який став першим фільмом, де герой актора зібрав значні касові збори (близько 380 370 000 лір у той час, що еквівалентно майже 6 мільйонам євро у 2020 році) та знову виконав цього персонажа, через багато років по тому, в епізоді «Вогонь» картини («Під яким ти знаком?») Серджо Корбуччі (1975), в якому Нандо представлений вже літнім охоронцем промисловця-мільярдера. Популярність цього кіногероя навіть перетнула межі Італії і принесла Сорді у 1955 році запрошення в Канзас-Сіті (завдяки повторюваній крилатій фразі Меріконі, яка являла собою назву цього міста), де актор, зустрінутий з усіма почестями, в присутності президента Дуайта Ейзенхауера, був прогологений почесним громадянином губернатором штату під час проведення заходу [en]».
З цього моменту слава Сорді лише зростала, попри деякі розбіжності в минулому. Перед цим кінопрокатники просили, щоб ім'я Сорді не з'являлося на афішах фільму «Мамії», через їхнє побоювання щодо ймовірного несприйняття актора глядачами (особливо після того як «Білий шейх» виявився критичним провалом), тоді як Федеріко Фелліні вірив у його здібності. Меланхолійний та цинічний персонаж Сорді на ім'я Альберто в «Маміях», став однією з робіт, що надалі забезпечила йому стійкий успіх в кіно. Відтоді актор майже безперевно знімався, подекуди він грав у 10 фільмах на рік.
Увійшовши у світ кіно, Сорді не забував і про своє музичне минуле: у 1956 році він зняв комедію під назвою [it]», в якій розповідається історія, що швидко розвивається, розпещеного, самовпевненого студента-співака, який знаходиться на утриманні роздратованого тестя (у виконанні Альдо Фабріці), й прагне потрапити на оперну сцену. У фільмі брали участь і відомі оперні співаки того часу, зокрема сієнський бас [it].
У 1957 році Сорді вступив у спілку авторів та видавців [it] як гравець на мандоліні, цим інструментом він оволодів ще під час служби в армії, де йому було присвоєне звання «композитор-мелодист».
Ролі «середнього італійця»
З виникненням у 1950 роках жанру «комедій по-італійськи» Сорді надалі втілив на екрані безліч персонажів цього напрямку, які критики вважали схожих на «середніх італійців», не в усьому ідеальних з моральної точки зору. Загалом його персонажі мали риси, які часто повторювалися: вони схильні залякувати слабких і вклонятися перед сильними, намагаючись випросити якихось привілеїв. На думку деяких оглядачів: виконання персонажів такого типу могло подавати «поганий приклад», а для тієї частини публіки, яка не наважувалася визнавати свої неправомірні вчинки — слугувати не лише прикладом для наслідування, а ще і своєрідним «алібі», даючи їй можливість бути «затвердженною» та «легітимізованою». Нерідко Сорді сам брав участь у написанні сценаріїв «комедій по-італійськи», а потім і сам взявся за режисуру. Він брав участь у створенні півтора сотень картин такого роду і дев'ятнадцять з них — поставив сам.
Наступні визначні ролі
До числа найвідоміших робіт серед численних ролей Сорді в «комедіях по-талійськи» другої половини 1950-х років потрапили: вчитель початкової школи Імпаллато, який за сюжетом випадково виявляє вундеркінда з оперного співу і використовує його задля власного визнання та збагачення у [it]» (1955) [it]; перекупник Пеппіно у [it]» (1958) Едуардо де Філіппо; гондольєр у картині [it]» (1958) Діно Різі, де його суперника по коханню зіграв Ніно Манфреді; чоловік, із безліччю боргів, якому дошкуляє дружина, у «Вдівці» (1959), теж Діно Різі, з Франкою Валері у головній ролі; член цензурної комісії, який безжально засуджує фільми та пікантні плакати, лише заради того, щоб потім використовувати танцівниць з нічних клубів у своїх власних аморальних цілях, у «Моралісті» (1959) [it].
Різнопланові ролі
Починаючи з фільму [it]» (1959) Маріо Монічеллі (в якій він зіграв лінивого солдата, що потрапив у засідку, та вимушеного проти своєї волі померти як герой), Сорді виявив себе як різнобічний актор, після чого він на себе брав також і драматичні ролі.
До числа найвизначніших ролей 1960-х років увійшли: молодший лейтенант Інноченці у [it]» (1960) Луїджі Коменчіні; сумлінний поліцейський, який змушений «прогинатися» перед можновладцями при виконанні службових обов'язків у «Поліцейському» (1960) Луїджі Дзампи; журналіст Сільвіо Маньйодзі у «Важкому житті» (1961) Діно Різі; дрібний бізнесмен, обтяжений боргами, охочий продати своє око, щоб поправити свої фінанси і задовольнити свою надмірно вибагливу дружину у «Бумі» (1963) Вітторіо Де Сіки; молодий лікар, готовий на будь-які умови, заради просування своєї кар'єри до посади головного лікаря елітної клініки у диптиху «Лікар страхової каси» (1968) теж Луїджі Зампи і [it]» (1969) [it]; видавець, який вирушив на пошуки свого зятя, що зник безвісти в Африці, у («Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці?») (1968) Етторе Сколи. 1969 року він був учасником VI Московського міжнародного кінофестивалю.
Одними серед найвідоміших робіт Сорді 1970-х стали: геодезист, що був ув'язнений під час відпустки у «Затриманий чекаючи судового розгляду» (1971) Нанні Лоя (за цей фільм він отримав «Срібного ведмедя» на Берлінському кінофестивалі 1972 року); безтурботний емігрант у «Вродливий, чесний, емігрант в Австралії, хоче одружитися з незайманою землячкою» (1971), шедеврі Луїджі Дзампи, де він грав у парі з Клаудією Кардінале; лахмітник, який раз на рік, разом зі своєю дружиною (виконала Сільвана Мангано), влаштовує нескінченні карткові ігри з багатою й ексцентричною дамою і її секретарем та колишнім коханцем на додаток (у виконанні Бетті Девіс і Джозефа Коттена), на її розкішній віллі, у «Скопоне, наукова картярська гра» (1972) Луїджі Коменчіні; драматична роль у «Дуже дрібний буржуа» (1977) Маріо Монічеллі, що вважається вершиною його акторської майстерності.
Надалі Сорді зіграв у вільних інтерпретаціях за творами Мольєра ([it]» (1979) і [it]» (1990), обидва фільми зняті [it]) та [it]» (1995) Етторе Сколи, який у 2003 році, після смерті актора, присвятив йому фільм [it]». Також 1995 року, вже будучи на той час володарем п'яти «Срібних стрічок», семи нагород «Давида ді Донателло» й багатьох інших меньш значущих нагород, він отримав ще й [it]» за кар'єрні досягнення на Венеціанському кінофестивалі.
Режисерські роботи
Як режисер Сорді поставив 19 фільмів, починаючи з 1966 року, коли він зняв дві картини: [it]», оснований на поведінкових та соціальних недоліках італійця, що переїхав за кордон (цієї теми вже торкався у багатьох фільмах режисер [it], у тому числі картині «Диявол», за участю Сорді, у якій актор вже тоді почав відпрацьовувати режисерські навички, оскільки картина майже повністю будувалася на його імпровізації) і («Вибачте, ви за чи проти?»), де він втілив образ багатого торговця тканинами, який відокремився від своєї дружини та «має стільки коханок, скільки днів у тижні», у той час коли італійську громадськість сколихали суперечки щодо можливого узаконення розлученнь.
Він також зняв три фільми з Монікою Вітті у головній ролі та самим собою: «Любове моя, допоможи мені» (1969), «Зоряний пил» (1973) і «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» (1982). Серед інших його режисерських робіт стали: «Італієць в Америці» (1967), де він зіграв разом з Вітторіо Де Сікою, «Поки йде війна, є надія» (1974); та епізод «Розумний відпочинок» кіноальманаху [it]» (1978).
Останні фільми
Фільми, зняті на останньому етапі кінокар'єри Сорді, починаючи з 1980-х років (цей період відкривався фільмом «Я і Катерина» (1980), де актор виконав не лише головну роль, але й став його режисером) — вважаються менш значущими в його творчості: виконані загалом у дусі «комедії по-італійськи», вони відзначалися певною схильністю самого актора повторно пропонувати глядачам образи персонажів минулого, які вже на той час втратили свою актуальність і вважалися недостатньо оригінальними. Однак, ці роботи продовжували отримувати визнання публіки та критиків, як це було у випадку з історичною комедією [it]» (1981) Маріо Монічеллі, де Сорді грав подвійну роль, римського дворянина, який любив пожартувати та простолюдина-вугляра, що був його двійником.
Іншими примітними роботами Сорді цього періоду стали фільми-диптихи, у яких він також виступив як режисер, [it]» 1983 року (де взяли участь Джуліо Андреотті, Сільвана Пампаніні і Федеріко Фелліні, граючи самих себе) і [it]» (1987). Сорді також співпрацював з Карло Вердоне (якого деякі оглядачі вважали його «природним спадкоємцем» надалі кіно, хоча обидва актора працювали у картинах зовсім різних жанрів та сюжетів) у фільмах [it]» (1982) та [it]» (1986). Режисерами першого фільму був Сорді, а другого — Вердоне. Також примітною роботою Сорді — стала його роль непідкупного та недобросовісного судді у фільмі [it]» 1984 року, який теж був поставлений ним самим, де центровими темами, які передбачали події майбутньої операції «Чисті руки», була безмежна політична корупція та викриття у ЗМІ судової влади.
До числа останніх фільмів Сорді увійшов [it]» (1994), що актору особливо полюбився, як він говорив у деяких інтерв'ю, він зіграв кучера, який не міг змиритися з відправкою його коня на бійню. Останньою фільмом Сорді, якій він зняв й виконав у ньому роль, став [it]» (1998), де актор грав разом із [it]. 2002 року стрічка вийшла повторно з іншим монтажем та зміненою назвою «Виходь за мене, тату».
Інші співпраці та телебачення
Велику роль у творчості Сорді зіграла його плідна співпраця зі сценаристами [it], який починаючи з 1954 року брав участь у написанні сценаріїв до його 44 фільмів (дебютувала ця співпарця з фільму Франко Россі «Спокусник»), та [it]. Крім того, велике значення для творчості Сорді мала його співпраця з композитором П'єро Піччоні, який створив безліч саундтреків до найвідоміших фільмів актора, а також написав деякі з його жартівливо-задирливих пісень.
Відомий широкому загалу під прізвиськом «Альбертоне», Сорді також брав участь у численних телевізійних передачах (зокрема у [it]», ведучою якої була співачка Міна у 1966 році).
Популярності актора на телебаченні також сприяла створена ним програма у чотирьох епізодах [it]» («Storia di un italiano»), де за допомогою тематичної добірки кліпів з його численних фільмів було представлено постать середньостатистичного італійця з його сильними та слабкими сторонами .
Останні роки
2001 року у Сорді виявили рак легенів, відтоді його публічні виступи стали рідшими. Одна з останніх появ актора на телебаченні відбулася 18 грудня 2001 року, тоді він взяв участь в передачі [it]», ведучим якої був [it]. На передачі, повністю присвяченій Сорді, був виставлений мотоцикл «Harley Davidson 750cc WLA» 1942 року випуску, оригінальний зразок, який використовувався під час знімання фільму «Американець у Римі». 2002 року Сорді отримав два почесних наукових ступені: перший у березні від [it] (IULM) у Мілані, а другий наступного місяця від [it], де актор був присутній особисто. У липні того ж року він вчергове брав участь у програмі «Італійці у світі», ведучим якої був Піппо Баудо, що стало його останньою публічною участю. 17 грудня 2002 року, через погіршення стану здоров'я, Сорді відмовився від участі у вечорі на його честь у [it] в Римі. Тоді в театрі було показане лише відео актора, спеціально зняте ним в його апартаментах для цього заходу. Це була його остання відеозйомка.
Смерть
Альберто Сорді помер у своєму будинку в Римі увечері 24 лютого 2003 року у віці 82 років, до цього протягом усього зимового періоду він страждав на Пневмонія|пневмонію та бронхіт. Тіло актора було піддане бальзамуванню, після чого його перенесли в Кампідольо, у Залу Джуліо Чезаре, де протягом двох днів громадськість віддавала йому пошану, у тому числі багато діячів італійського кіно та політики. 27 лютого в базиліці Сан-Джованні-ін-Латерано відбувся урочистий похорон актора, на якому були присутні понад 250 000 осіб. Після похоронної церемонії труна була похована в родинному склепі Сорді на Монументальному кладовищі Верано в Римі. На надгробній пергаментній дошці актора була вигравірувана епітафія: «Вибачте, Маркізе, вже час», взята з одного з його найвідомішіх фільмів [it]».
Особисте життя
Попри свій товариський публічний імідж та яскраву особистість, Альберто Сорді завжди був крайньо стриманим у плані особистого життя, про яке було відомо небагатьом. Будучи набожним католиком, він не мав дітей і ніколи не був одруженим. Крім численних реальних або ймовірних відносин, які приписували йому плітки, що публікувалися різними журналами про знаменитостей (серед іншого, з [it], [it], Сільваною Мангано, Ширлі Мак-Лейн, Утою Франц і з принцесою Сораєю Бахтіярі), єдині тривалі серйозні стосунки у нього були з Андреїною Паньяні, майже на чотирнадцять років старшої за нього, які тривали дев'ять років. Вони познайомилися 1941 року під час дублювання ними обома американського фільму [en]» (Паньяні озвучувала Марлен Дітріх). На часті запитання, чому він не одружився, Сорді відповідав однією зі своїх крилатих фраз, яка була запитанням на запитання: «Щоб запустити незнайомця у дім?»; лише пізніше він пояснював у деяких своїх інтерв'ю, що повна відданість своїй професії не дозволила б йому присвятити необхідний час сім'ї.
Крім часу перебування в Мілані, протягом якого актор відвідував [it], він все життя прожив у Римі. Спочатку, від народження і до 1930 року, Сорді жив на римській вулиці Сан-Козімато 7, після чого його родина жила на вулиці Венеція, куди вони переїхали через запланований знос їхнього будинку під будівництво Палацу Священних Конгрегацій. Пізніше, після смерті батька 1941 року, Сорді переїхав на квартиру на вулиці Петтінарі. З 1958 року і до своєї смерті він жив на віллі на вулиці Друзо (тоді вона мала назву Феррателла ін Летерано), що розташовується на території археологічного парку Терми Каракалли та була побудована 1932 року [it], який багато років був особистим секретарем Беніто Муссоліні. Сорді жив зі своїми сестрами та братом, адміністратором і секретарем Аннунціатою Сгречча, яка після його смерті протягом деякого часу курирувала його особистим архівом. Крім цього, 1962 року актор придбав віллу у [it], де проводив літо, а потім продав її 1997 року. Сорді також володів двома квартирами в Парижі та різними земельними ділянками у Римі та його околицях, одну з яких, у районі [it], він частково продав та частково пожертвував для будівництва [it]. Там же був побудований Центр охорони здоров'я людей похилого віку — бажана для актора установа для надання медичної допомоги та проведення прикладних досліджень захворювань людей похилого віку. Ця та інші філантропічні ініціативи, в яких Сорді відіграв провідну роль, досі перебувають у віданні Фонду, який носить його ім'я.
Сорді завжди зберігав стриманість у питаннях політичних вподобань, хоча йому явно подобався політик-християнський-демократ Джуліо Андреотті, який знявся у його фільмі [it]». 1996 року поширилася чутка, що актор хоче балотуватися на посаду мера Риму, складаючи конкуренцію іншому кандидату, чинному меру міста, Франческо Рутеллі. Потім, за повідомленням газети «Corriere della Sera», 23 листопада того року беручи участь в одному з випусків передачі [it]» ведучого [it] на телеканалі [it], Сорді заспокоював Рутеллі словами: «Меру нема про що турбуватися: я був, є, і залишуся актором до кінця моїх днів». На 80-річчя Сорді, 15 червня 2000 року, Рутеллі, як мер Риму, символічно вручив актору [it] (мерську регалію), призначивши його на один день почесним мером на знак пошани до нього, як до одного із найвидатніших громадян міста.
Сорді захоплювався футболом й був великим шанувальником клубу «Рома», що демонстрював у деяких своїх фільмах.
Фільмографія
| Рік | Назва українською мовою | Назва мовою оригіналу | Роль | Режисер |
|---|---|---|---|---|
| 1937 | Scipione l'africano | солдат | ||
| 1937 | Il feroce Saladino | чоловік у костюмі лева | ||
| 1938 | La principessa Tarakanova | студент | Маріо Сольдаті | |
| 1939 | La notte delle beffe | Бентівольйо | ||
| 1940 | Cuori nella tormenta | Джуліо Феррі | ||
| 1941 | Il bravo di Venezia | помічник Веронезе | ||
| 1942 | Le signorine della villa accanto | юнак запрошений на бал | ||
| 1942 | Giarabub | лейтенант Сорді | ||
| 1942 | I tre aquilotti | Філіппо Нардіні | Маріо Маттолі | |
| 1942 | La signorina | роль другого плану | ||
| 1942 | Casanova farebbe così! | другий більярдист | ||
| 1943 | Sant'Elena, piccola isola | капітан Поплетон | Умберто Скарпеллі | |
| 1944 | Tre ragazze cercano marito | Джуліо | Дуїліо Колетті | |
| 1945 | Circo equestre Za-bum | роль другого плану | Маріо Маттолі | |
| 1945 | Chi l'ha visto? | |||
| 1945 | L'innocente Casimiro | |||
| 1945 | Le miserie del signor Travet | |||
| 1947 | Il vento m'ha cantato una canzone | |||
| 1947 | Il delitto di Giovanni Episcopo | |||
| 1947 | Il Passatore | |||
| 1948 | Sotto il sole di Roma | |||
| 1948 | Che tempi! | |||
| 1951 | Cameriera bella presenza offresi… | |||
| 1951 | Mamma mia, che impressione! | |||
| 1951 | Totò e i re di Roma | |||
| 1952 | Молодість | Giovinezza | ||
| 1952 | È arrivato l'accordatore | |||
| 1952 | Білий шейх | Lo sceicco bianco | Нандо Ріволі | |
| 1953 | Мамії | I vitelloni | Альберто | |
| 1953 | Viva il cinema | |||
| 1953 | Canzoni, canzoni, canzoni | |||
| 1953 | L'incantevole nemica | |||
| 1953 | Lo scocciatore (Via Padova 46) | |||
| 1953 | Ci troviamo in galleria | |||
| 1953 | Un giorno in pretura | |||
| 1953 | Дві ночі з Клеопатрою | Due notti con Cleopatra | Чезаріно | |
| 1954 | Tripoli, bel suol d'amore | |||
| 1954 | Шлюб | Il matrimonio | ||
| 1954 | Amori di mezzo secolo | |||
| 1954 | Tempi nostri | |||
| 1954 | Gran varietà | |||
| 1954 | Allegro squadrone | |||
| 1954 | Accadde al commissariato | |||
| 1954 | Спокусник | Il seduttore | Альберто | |
| 1954 | Una parigina a Roma | |||
| 1954 | Американець у Римі | Un americano a Roma | Фердінандо Меріконі | |
| 1954 | L'arte di arrangiarsi | |||
| 1955 | Знак Венери | Il segno di Venere | Ромольо Проєтті | |
| 1955 | Buonanotte… avvocato! | |||
| 1955 | Герой нашого часу | Un eroe dei nostri tempi | Альберто Менікетті | |
| 1955 | I pinguini ci guardano | |||
| 1955 | Da qui all'eredità | |||
| 1955 | Римська красуня | La bella di Roma | Ґракко | |
| 1955 | Accadde al penitenziario | |||
| 1955 | Bravissimo | Убальдо Імпалято | ||
| 1955 | Piccola posta | |||
| 1955 | I pappagalli | |||
| 1955 | Неодружений | Lo scapolo | Паоло Ансельмі | |
| 1955 | Герой нашого часу | Un eroe dei nostri tempi | Альберто Менікетті | |
| 1955 | La città del cinema | |||
| 1956 | Faccia da mascalzone | |||
| 1956 | Guardia, guardia scelta, brigadiere e maresciallo | |||
| 1956 | Mio figlio Nerone | |||
| 1956 | Mi permette, babbo! | |||
| 1956 | Era di venerdì 17 | |||
| 1957 | Arrivano i dollari! | |||
| 1957 | Souvenir d'Italie | |||
| 1957 | Граф Макс | Il conte Max | Альберто Бочетті | |
| 1957 | Лікар і чаклун | Il medico e lo stregone | Корадо | |
| 1957 | Чоловік | Il marito | Альберто Маріані | |
| 1957 | Прощавай, зброє! | A Farewell to Arms | отець Галі | |
| 1958 | Ladro lui, ladra lei | |||
| 1958 | Fortunella | |||
| 1958 | Domenica è sempre domenica | |||
| 1958 | La vedova elettrica | |||
| 1958 | Venezia, la luna e tu | |||
| 1958 | Racconti d'estate | |||
| 1959 | Пекло в місті | Nella città l'inferno | Антоніо Зампа | |
| 1959 | Il giovane leone | |||
| 1959 | Policarpo, ufficiale di scrittura | |||
| 1959 | Vacanze d'inverno | |||
| 1959 | Мораліст | Il moralista | Агостіно | |
| 1959 | Французька Рив'єра | Costa Azzurra | ||
| 1959 | Шахраї | I Magliari | Фердинандо Маглюло, «Тотоно» | |
| 1959 | La grande guerra | |||
| 1959 | Удівець | Il Vedovo | Альберто Нарді | |
| 1959 | Brevi amori a Palma di Majorca | |||
| 1960 | Gastone | |||
| 1960 | Поліцейський | Il vigile | Отелло Челетті | |
| 1960 | Tutti a casa | |||
| 1960 | Злочин | Crimen | Альберто Францетті | |
| 1961 | Страшний суд | Il giudizio universale | продавець дітей | |
| 1961 | Найкращі вороги | I due nemici | капітан Віторіо Блазі | |
| 1961 | Важке життя | Una Vita difficile | Сільвіо Маньйодзі | |
| 1962 | Комісар | Il commissario | ||
| 1962 | Мафіозо | Mafioso | Антоніо Бадаламенті | |
| 1962 | Вчорашні пісні, сьогоднішні пісні, завтрашні пісні | Canzoni di ieri, canzoni di oggi, canzoni di domani | ||
| 1963 | Диявол | Il diavolo | Амедео Феретті | |
| 1963 | Бум | Il boom | Джованні Альберті | |
| 1963 | Tentazioni proibite | |||
| 1963 | Учитель з Віджевано | Il maestro di Vigevano | Антоніо Момбеллі | |
| 1964 | Risate all'italiana | |||
| 1964 | Моя пані | La mia signora | її чоловік; інженер Сартолетті; Марко; Джованні Фереро; пан Б'янкі | |
| 1964 | Літаюча тарілка | Il disco volante | Вінченцо Беруті, Даріо Марсікано, Дон Джузеппе, Момі Крозара | |
| 1965 | Три обличчя | I tre volti | Армандо Туччі | |
| 1965 | Повітряні пригоди | Those Magnificent Men In Their Flying Machines | граф Еміліо Понтічеллі | |
| 1965 | Комплекси | I complessi | Гульєльмо Бертоне | |
| 1965 | Thrilling | |||
| 1965 | Зроблено в Італії | Made in Italy | Сільвіо | |
| 1966 | Fumo di Londra | |||
| 1966 | Наші чоловіки | I nostri mariti | Джованні | |
| 1966 | Феї | Le Fate | Джованні | |
| 1966 | (Вибачте, ви за чи проти?) | Scusi, lei è favorevole o contrario? | Туліо Комфорті | Альберто Сорді |
| 1967 | Відьми | Le streghe | водій вантажівки | |
| 1967 | Італієць в Америці | Un italiano in America | Джузеппе Мароцці | |
| 1968 | Лікар страхової каси | Il medico della mutua | лікар Гвідо Терсіні | |
| 1968 | (Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці?) | Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l'amico misteriosamente scomparso in Africa? | Фаусто Ді Сальвіо | |
| 1969 | Любове моя, допоможи мені | Amore mio aiutami | Джованні Макіавеллі | |
| 1969 | У році Господа | Nell'anno del Signore | чернець | |
| 1969 | Il prof. dott. Guido Tersilli primario della clinica Villa Celeste convenzionata con le mutue | |||
| 1970 | Contestazione generale | |||
| 1970 | Il presidente del Borgorosso Football Club | |||
| 1970 | Пари | Le coppie | ||
| 1971 | Затриманий чекаючи судового розгляду | Detenuto in attesa di giudizio | Джузеппе Ді Ной | |
| 1971 | Вродливий, чесний, емігрант в Австралії, хоче одружитися з незайманою землячкою | Bello, onesto, emigrato Australia sposerebbe compaesana illibata | Амедео Баттіпанья | |
| 1972 | Скопоне, наукова картярська гра | Lo scopone scientifico | Пеппіно | |
| 1972 | La più bella serata della mia vita | |||
| 1972 | Рим | Roma | ||
| 1973 | Мій брат Анастазія | Anastasia mio fratello | Сальваторе Анастазія | |
| 1973 | Зоряний пил | |||
| 1974 | Торговці смертю | Finché c'è guerra c'è speranza | П'єтро Кйокка | |
| 1974 | Inghilterra nuda | |||
| 1975 | E il Casanova di Fellini? | |||
| 1975 | (Під яким ти знаком?) | Di che segno sei? | Нандо Меріконі | |
| 1975 | Un sorriso, uno schiaffo, un bacio in bocca | |||
| 1976 | Il comune senso del pudore | |||
| 1976 | Quelle strane occasioni | |||
| 1977 | Дуже дрібний буржуа | Un borghese piccolo piccolo | Джованні Вівальді | |
| 1977 | Нові чудовиська | I nuovi mostri | принц (5), син (7), актор (9) | |
| 1978 | Dove vai in vacanza? | |||
| 1979 | Затор — неймовірна історія | L'ingorgo — Una storia impossibile | адвокат | |
| 1979 | Il testimone | |||
| 1979 | Il malato immaginario | |||
| 1980 | Я і Катерина | Io e Caterina | Енріко Мелотті | |
| 1981 | Il marchese del Grillo | |||
| 1982 | Я знаю, що ти знаєш, що я знаю | Io so che tu sai che io so | Фабіо Бонетті | |
| 1982 | In viaggio con papà | |||
| 1983 | Il tassinaro | |||
| 1983 | I bersaglieri | |||
| 1983 | La vita comincia a… | |||
| 1984 | Bertoldo, Bertoldino e Cacasenno | |||
| 1984 | Tutti dentro | |||
| 1985 | Sono un fenomeno paranormale | |||
| 1986 | Troppo forte | |||
| 1987 | Un tassinaro a New York | |||
| 1988 | Una botta di vita | |||
| 1990 | L'avaro | |||
| 1990 | In nome del popolo sovrano | |||
| 1991 | Vacanze di Natale '91 | |||
| 1992 | Assolto per aver commesso il fatto | |||
| 1994 | Nestore, l'ultima corsa | |||
| 1995 | Romanzo di un giovane povero | |||
| 1998 | Incontri proibiti |
Композиторська та співацька діяльність
Першого досвіду з виконанням пісень, Сорді набув між 1939—1942 роками, коли йому довелося бути дистриб'ютором та озвучувачем фільму [en]», де він виконував в такт Оліверу Гарді, якого дублював, невелику пісню «Я спостерігаю за віслюками, які літають у небі», перероблену в «Я гуляю» [it]. Окрім цього, у 1940-х роках Сорді писав та виконував під псевдонімом Маестро Гамбара легкі сатиричні пісні, що були своєрідними «повільними ритмами», зокрема: «Nonnetta», «Carcerato», «Cerco una donna», «Il bimbo che non conobbe infanzia», «L'alpino». Деякі з цих пісень актор виконав у телепередачі [it]» 1957 року, у сценах, що рекламували продукцію виноробні [it]». Це був единий випадок, де актор виступав як головний герой відомої рекламної колонки.
Пісні, написані, або заспівані Сорді:
- 1942: «Guardo gli asini che volano nel ciel» (композитор [it]) у виконанні Альберто Сорді у фільмі «Літаючі двійки» під час дублювання Олівера Гарді
- 1966: «You never told me» (композитори Альберто Сорді і П'єро Піччіоні) у виконанні Джулії Роджерс у фільмі «Лондонський дим» та італійською мовою у виконанні Міни під назвою «Коротке кохання».
- 1966: «Richmond bridge» (композитори Альберто Сорді і П'єро Піччоні) у виконанні [it] у фільмі «Лондонський дим»
- 1967: «Walk song» (композитори Альберто Сорді і П'єро Піччоні) у виконанні Лідії Макдональд у фільмі «Італієць в Америці» та італійською мовою у виконанні співачки [it] під назвою «Amore amore amore».
- 1969: «Luna non sei nessuna» (композитори Альберто Сорді і П'єро Піччоні) з фільму «Любове моя, допоможи мені»; Альберто Сорді заспівав спін-офф пісні, також знаний як «Luna non sei più tu»
- 1970: «Il presidente del Borgorosso Football Club» (композитори Альберто Сорді і П'єро Піччоні) — тема однойменного фільму
- 1973: «Ma 'ndo… Hawaii?» (композитори Альберто Сорді і П'єро Піччоні) у виконанні Альберто Сорді та Моніки Вітті у фільмі «Зоряний пил».
- 1981: «E va'… E va'…» (композитори [it] / [it])
- 1981: «Mia cara Olimpia…» (композитори Альберто Сорді і Нікола Пйовані) - коротка вокальна версія пісні «Gavotta di Olimpia», як тема фільму «Маркіз Грілло»
Вшанування
1999 року Сорді за ініціативою режисера Анджело Антонуччі нагородили премією «Реджа д'оро» за участь у фільмі «Троє орлят», де він виконав свою першу головну роль, дія якого відбувалася в Королівському палаці Казерта.
7 грудня 2003 року відреставрована [it] у Римі була названа на честь актора, таким чином оримавши назву Галерея Альберто Сорді. Також у Римі 16 лютого 2013 року на Віллі-Борґезе у присутності сестри актора Аврелії та мера було відкрито алею, присвячену Альберто Сорді. У місті Гроссето ім'ям Альберто Сорді названо головну вулицю в новому районі Казалоні, так само ім'ям актора були названі вулиці у низці інших італійських міст — Кальярі (Піррі), Таранто, Ночето (PR), Єзоло (VE) в [it] (LI), Віджевано (PV), Гвідонія Монтечеліо (RM), Орта-ді-Ателла (CE), Сабаудія (LT), Капачі (PA), Містерб'янко (CT), (PG), Сан-Нікола-ла-Страда (CE), Грульяско (TO), Валенцано (BA), Фрозіноне, Рагуза та Таранто.
2003 року Етторе Скола присвятив Сорді фільм «Люди Риму».
2004 року була створена спеціальна нагорода [it]», що присуджується акторам, які відзначилися в галузі дубляжу, театру, телебачення, або кіно. Ця нагорода присуджується в рамкам щорічної церемонії нагородження основною премією «Золотий пюпітр», її назвали на честь Сорді, оскільки він став її першим володарем 1995 року за дублювання коміка Олівера Гарді, який виступав в рамках дуету «Лорел і Гарді».
2011 року на фестивалі [it]» у Барі присуджувався приз імені Альберто Сорді за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмах, представлених на цьому заході.
Одна з загальноосвітніх шкіл у Римі, яка була створена внаслідок об'єднання державних середніх шкіл імені П'єрлуїджі Нерві на площі Гегеля та Джакомо Пуччіні на площі Джузеппе Голи — була названа на честь актора.
З 14 лютого по 31 березня 2013 року біля монументу Вітторіано у Римі проходила виставка «Альберто Сорді та його Рим», присвячена, перш за все, його взаємовідносинам із його рідним містом.
2017 році у Буенос-Айресі відбулася виставка фотографій, костюмів і показ документальних фільмів про деякі із його знакових картин.
На честь актора названо [it].
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119433796 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Find a Grave — 1996.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- https://www.acmi.net.au/creators/28411
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 gennaio 2017.
- Biografia - Alberto Sordi. Alberto Sordi. оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 24 dicembre 2016.
- Claudio G. Fava, op. cit., p. 17
- DrinkBeerP (22 giugno 2011). Stan Laurel Oliver Hardy parte 4 I doppiatori.mpg. оригіналу за 5 agosto 2018. Процитовано 10 gennaio 2017.
- Righetti, op.cit.
- IL MONDO DEI DOPPIATORI - In...soliti ignoti, il quiz sul doppiaggio - ARCHIVIO: domanda 51. оригіналу за 23 settembre 2015. Процитовано 19 gennaio 2017.
- TEATRO KEIROS. 07-8 dicembre - TEATRO KEIROS. оригіналу за 28 dicembre 2016. Процитовано 28 dicembre 2016.
- Fava, op. cit. p. 19.
- Radiospeaker, Redazione. Alberto Sordi e la Radio. оригіналу за 12 gennaio 2017. Процитовано 10 gennaio 2017.
- Luisa Morandini, Morando Morandini e Michele Morandini Tassi, Il Morandini 2019 : dizionario dei film e delle serie televisive, Zanichelli, 2018, , OCLC 1277423186
- Paolo D'Agostini. Piacere, Moriconi Nando il primo americano a Roma. Archivio - la Repubblica.it. оригіналу за 13 gennaio 2017. Процитовано 12 gennaio 2017.
- PAZZO PER REPUBBLICA - il blog dei feticisti di Repubblica: Michele Serra cade dall'Amaca. [ 2017-01-13 у Wayback Machine.]
- SORDI, Alberto in "Enciclopedia del Cinema". оригіналу за 28 dicembre 2016. Процитовано 27 dicembre 2016.
- Copia archiviata. оригіналу за 6 marzo 2020. Процитовано 20 febbraio 2020.
- CinecittaLuce (20 giugno 2012). È tornato da Kansas City. Процитовано 13 gennaio 2017.
- Maria Pia Fusco (5 marzo 2009). Alberto Sordi compositore con tanto di certificato e qualifica. la Repubblica. Архів оригіналу за 17 febbraio 2020. Процитовано 17 febbraio 2020.
- Cinemah: Sordi. оригіналу за 21 giugno 2006. Процитовано 25 luglio 2006.
- Carlo Azeglio Ciampi [ 2009-05-28 у Wayback Machine.]
- Mo-Net s.r.l. Milano-Firenze. Un borghese piccolo piccolo (1977). mymovies.it. оригіналу за 13 gennaio 2017. Процитовано 11 gennaio 2017.
- "I suoi personaggi perdono con gli anni la grinta e il cinismo che tanto aveva colpito l'Italietta del boom economico, in più complice del declino è anche il tramonto del genere della commedia all'italiana", da Alberto Sordi - biografia di Ivana Faranda, Alberto Sordi - Attore - Biografia e Filmografia - Ecodelcinema [ 2014-07-25 у Wayback Machine.] (sito rilevato il 17/7/2014)
- "Del finale di carriera di Sordi c'è poco da dire. Un lento declino, ravvivato solo dal Marchese del Grillo, un'iniezione di gerovital, e il tassinaro televisivo. Poi basta", da Albertone, re indiscusso (e un po' sprecato) della commedia italiana di Claudio Siniscalchi, Albertone, re indiscusso (e un po' sprecato) della commedia italiana - ilGiornale.it [ 2015-05-18 у Wayback Machine.] (sito rilevato il 17/7/2014)
- “Erede di Sordi? Macché, io sono troppo buono” [ 2015-07-21 у Wayback Machine.], La Stampa, 8 febbraio 2014
- Il cervello di Sordi? Era Sonego geniale battutista. ilGiornale.it. оригіналу за 16 gennaio 2017. Процитовано 15 gennaio 2017.
- Martin Scorsese [ 2009-05-28 у Wayback Machine.]
- "Er polipetto" di Albertone. оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 22 gennaio 2017.
- Esibita dall'associazione I Vitelloni Club Alberto Sordi, fondata nel 1994, provenienza Collezione Stefano Saliola
- La partecipazione di Alberto Sordi a Porta a porta nel 2001. Rai. оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 22 gennaio 2017.
- . Архів оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 28 gennaio 2017.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - IL RICONOSCIMENTO il dottor italiano - Repubblica.it » Ricerca. оригіналу за 4 marzo 2016. Процитовано 2 agosto 2009.
- . Архів оригіналу за 21 novembre 2015. Процитовано 22 gennaio 2017.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - . Архів оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 23 gennaio 2017.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - Enzo Coletta (16 giugno 2014). L'ultimo saluto di Alberto Sordi. оригіналу за 4 febbraio 2017. Процитовано 22 gennaio 2017.
- L'ultimo degli imbalsamatori. ilGiornale.it. оригіналу за 7 agosto 2016. Процитовано 16 gennaio 2017.
- La Repubblica/spettacoli_e_cultura: Campidoglio, folla immensa per l'estremo saluto a Sordi. оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 22 gennaio 2017.
- La Repubblica/spettacoli_e_cultura: Per Albertone 250mila in piazza San Giovanni. оригіналу за 3 febbraio 2011. Процитовано 16 gennaio 2017.
- Immagine della lapide della tomba di Alberto Sordi [ 2011-11-29 у Wayback Machine.] Cimiteridiroma.it.
- L’epitaffio sulla tomba di Alberto Sordi a Roma: “Sor Marchese è l’ora”. Roma Fanpage (італ.). Процитовано 15 лютого 2022.
- Tvclaudiarizzoglio (22 dicembre 2011). Il fatto di Enzo Biagi intervento Sordi 1989 YouTubeparte1. оригіналу за 15 febbraio 2017. Процитовано 15 febbraio 2017.
- Alberto Sordi: gli amori segreti dello scapolo d’oro.
- il nipote di alberto sordi racconta i mille amori (nascosti) del grande attore. оригіналу за 28 dicembre 2016. Процитовано 27 dicembre 2016.
- . cerca.unita.it. Архів оригіналу за 25 ottobre 2016. Процитовано 25 dicembre 2016.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - Alberto Sordi, cinque curiosità sul mito romano. 24 febbraio 2015. оригіналу за 26 dicembre 2016. Процитовано 26 dicembre 2016.
- Marco Della Corte. Alberto Sordi: in vita amò la principessa Soraya. оригіналу за 16 gennaio 2017. Процитовано 14 gennaio 2017.
- Andreina Pagnani ed Alberto Sordi, negli anni '40 [ 2015-09-23 у Wayback Machine.], antoniogenna.net, 11 marzo 2013
- Alberto Sordi [ 2015-07-22 у Wayback Machine.], arcobaleno.it
- Andrea Razza (16 maggio 2013). SORDI "DOPPIATORE" ALBERTO (2013) - IL DOCUMENTARIO | enciclopediadeldoppiaggio.it. Процитовано 13 gennaio 2017.
- Un viaggio nei ricordi di casa Sordi: ecco le stanze segrete di Albertone - Repubblica.it. La Repubblica. оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 22 gennaio 2017.
- rugantino982 (12 червня 2017). Carlo Verdone e Alberto Sordi...l'intervista al Maurizio Costanzo Show. оригіналу за 5 agosto 2018. Процитовано 2 липня 2018.
- Oriana Fallaci, "Intervista ad Alberto Sordi", L'Europeo, settembre 1962
- Eredità Sordi, in aula la guerra tra familiari e la Fondazione. Repubblica.it. 24 ottobre 2015. оригіналу за 16 gennaio 2017. Процитовано 15 gennaio 2017.
- MonrifNet. È in vendita la villa di Alberto Sordi a Castiglioncello: addio alla belle époque / FOTO - La Nazione - Livorno. оригіналу за 2 febbraio 2017. Процитовано 22 gennaio 2017.
- Fava, op.cit. pag. 38
- Orazio La Rocca (8 febbraio 2007). E sul terreno donato da Sordi nasce l'ospedale per gli anziani. la Repubblica.it. оригіналу за 2 luglio 2018. Процитовано 17 febbraio 2020.
- Fondazione Sordi e Campus Biomedico di Roma insieme per gli anziani VIDEO - DIRE.it. DIRE.it. 9 dicembre 2016. оригіналу за 21 febbraio 2017. Процитовано 20 febbraio 2017.
- . Архів оригіналу за 8 febbraio 2017. Процитовано 20 febbraio 2017.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - Fondazione Alberto Sordi. оригіналу за 28 febbraio 2017. Процитовано 20 febbraio 2017.
- Maria Chiara Amato (9 marzo 2013). Alberto Sordi a 10 anni dalla morte. capuanaweb. Архів оригіналу за 20 luglio 2015. Процитовано 17 febbraio 2020.
- SINDACO PER UN GIORNO. news.cinecitta.com. оригіналу за 29 dicembre 2016. Процитовано 28 dicembre 2016.
- Patrizio Cacciari, 101 motivi per odiare la Lazio e tifare la Roma [ 2015-07-21 у Wayback Machine.], Newton Manuali e Guide, 2008
- Antonio Genna (4 febbraio 2013). antoniogenna.net (ред.). Domanda 51. Il mondo dei doppiatori, archivio. оригіналу за 23 settembre 2015. Процитовано 1º febbraio 2016.
- Alberto Sordi, un viale a Villa Borghese All'inaugurazione anche la sorella - Il Messaggero. оригіналу за 8 agosto 2014. Процитовано 18 febbraio 2013.
- . Архів оригіналу за 8 febbraio 2015. Процитовано 15 aprile 2015.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - . Архів оригіналу за 8 febbraio 2015. Процитовано 15 aprile 2015.
{{}}: Недійсний|deadurl=sì() - Istituto Comprensivo Alberto Sordi – Roma. Процитовано 20 febbraio 2020.
- ilmessaggero.it Процитовано 21 грудня 2023
- Recuerdo all'italiana la historia de Sordi en fotos eldia.com Процитовано 21 грудня 2023
- MINOR PLANET CIRCULARS/MINOR PLANETS AND COMETS (pdf). Minor Planet Center, Smithsonian Astrophysical Observatory (англ.). 5 ottobre 2017. с. 926. (PDF) оригіналу за 7 novembre 2017. Процитовано 17 febbraio 2020.
(83657) Albertosordi = 2001 TV
Посилання
- Альберто Сорді на сайті IMDb (англ.)
- Сорді // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- К. Юдін. Альберто Сорді й кінематограф постфашистської Італії в консервативній історико-філософській перспективі [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.](укр.)
- Geographical coordinates and pictures of his grave [ 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Albe rto So rdi ital Alberto Sordi 15 chervnya 1920 19200615 Rim 24 lyutogo 2003 Rim italijskij aktor teatru i kino kinorezhiser Poryad z Toto Sordi vvazhayetsya slavnozvisnim komikom italijskogo kino Kavaler ordena Velikogo hresta Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyu Alberto Sordiital Alberto SordiNarodivsya 15 chervnya 1920 1920 06 15 1 2 Rim Lacio ItaliyaPomer 24 lyutogo 2003 2003 02 24 1 3 82 roki Rim Lacio Italiya 1 pnevmoniya i bronhitPohovannya Kampo Verano 5 Gromadyanstvo ItaliyaDiyalnist aktor rezhiser komikRoki diyalnosti 1937 1998IMDb nm0814773 Nagorodi ta premiyi Velikij hrest ordena Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyualbertosordi it Alberto Sordi u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahBiografiyaRanni roki Doshka na budinku v Trasteveri de narodivsya Sordi Alberto Sordi narodivsya 15 chervnya 1920 roku na vulici San Kozimato 7 v rajoni Rima Trastevere Vin buv ostannim sinom P yetro Sordi Valmontone 14 travnya 1897 Rimi 4 chervnya 1941 profesora muziki instrumentalista ta chlena orkestra Rimskogo opernogo teatru de grav na kontrabas tubi ta Mariyi Rigetti Zgurgola 11 lyutogo 1898 Rim 29 lyutogo 1952 vchitelki pochatkovih klasiv U Sordi takozh bula sestra Savina Rim 1911 Udine 19 serpnya 1972 brat Dzhuzeppe Rim 1915 Livorno 24 serpnya 1990 sestra Avreliya Rim 15 lipnya 1917 12 zhovtnya 2014 tam samo ta brat Alberto yakij pomer 24 travnya 1916 roku cherez kilka dniv pislya narodzhennya Chastinu svogo ditinstva Alberto proviv u misti Valmontoni de vidviduvav pochatkovu shkolu Armando Diaz u yakij pochav improvizuvati u nevelikih p yesah z lyalkovim teatrom Vin takozh spivav yak soprano v dityachomu it pid keruvannyam it poki u nogo ne zminivsya golos na bas yakij zgodom stav odniyeyu z jogo vidminnih aktorskih ris U yunosti Alberto vivchav opernij spiv i deyakij chas vistupav na opernij sceni U 1936 roci Sordi zapisav plativku iz kazkami dlya ditej na kompaniyi zvukozapisu it i na virucheni groshi poyihav do Milana de postupiv na kursi aktorskoyi majsternosti v it Pered pereyizdom na pivnich Italiyi vin zalishiv navchannya v Instituti komercijnih startapiv Dzhulio Romano v Trasteveri ale cherez kilka rokiv vin vse zh otrimav diplom buhgaltera yak student zaochnik shob poraduvati svoyu matir Prote dosvid navchannya v Akademiyi dlya Sordi stav nevdalim jogo viklyuchili zvidti cherez pomitnij rimskij dialekt Kar yera dublera Povernuvshis do Rimu 1937 roku Sordi vlashtuvavsya na robotu statistom na kinostudiyi Cinecitta de vin znivsya u blokbasteri it de vikonav rol zvichajnogo davnorimskogo soldata U tomu zh roci vin vigrav konkurs organizovanij kinostudiyeyu MGM na dublyuvannya golosu Olivera Gardi de vin vistupiv pid psevdonimom Albert Odizor razom iz it yakij ozvuchiv Stena Lorela Yak rozpoviv sam Sordi v teleprogrami it vin z yavivsya na prosluhovuvanni ne mayuchi dostatnogo dosvidu dublyuvannya ta mayuchi neveliki nadiyi na uspih vrahovuyuchi konkurenciyu z boku viznanih profesionaliv u cij galuzi prote direktor po dublyazhu MGM Franko Shirato vvazhav sho bas registr ta teplo m yakij tembr jogo golosu idealno pidhodyat dlya odnogo z golovnih personazhiv filmu hocha naspravdi golos Gardi u tenor registri tomu jogo kandidatura bula odrazu shvalena takim chinom vidbuvsya jogo debyut u dublyuvanni komediyi en 1930 pislya yakoyi togo zh roku vin vzyav uchast u dublyuvanni she odnogo hudozhnogo filmu en 1939 25 chervnya 1950 roku Sordi vipala mozhlivist zustritisya z Gardi i dublyuvati jogo nazhivo pid chas italijskogo turne cogo amerikanskogo aktora Todi komichnij duet Gardi i Lorela vistupav na it u Rimi v dityachomu shou a Sordi razom z Mauro Zambuto tim chasom znahodyachis za lashtunkami dublyuvali oboh komikiv Dublerom Sordi pracyuvav do 1956 roku takozh vin brav uchast v dublyuvanni bagatoh inshih filmiv za uchastyu Lorela ta Gardi j sered inshogo en Entoni Kvinna en Roberta Mitchema Pedro Armendarisa ta italijskih aktoriv Franko Fabrici i navit Marchello Mastroyanni u filmi it 1950 roku Golos Sordi takozh z yavlyavsya u filmah Ce divovizhne zhittya 1946 Frenka Kapri Vikradachi velosipediv 1948 Vittorio De Siki it 1950 Alessandro Blazetti ta it 1956 yakij stav jogo ostannoyu robotoyu yak aktora dublyazhu u cij kartini tvarini rozmovlyali golosami vidomih aktoriv Todi yak samogo Sordi u dvoh vipadkah dublyuvav inshij aktor u filmi it 1940 it jogo ozvuchiv it a it ozvuchiv jogo u filmi it 1947 it de vin grav rozbijnika Teatralna kar yera Sordi ta it pid chas gri v teatri 1943 Sordi u roli Fernando u filmi it 1948 Vistup Sordi na radio 1950 Z seredini 1930 h rokiv Sordi pochav vistupati u teatrah revyu Hocha jogo sproba vistupiv z trupoyu ta it z vistavoyu San Dzhovanni protyagom sezonu 1936 1937 rokiv bula nevdaloyu nadali vin znovu ponoviv svoyi vistupi u cij galuzi teatralnogo mistectva Razom z drugom ditinstva ta odnoklasnikom Sordi sformuvav tvorchij duet imitatoriv ta fantazeriv yakij proisnuvav nedovgo Protyagom sezonu 1938 1939 rokiv Sordi debyutuvav v teatri revyu z vistavoyu Ale u seli ce she odna troyanda de vin grav razom z it i it U cij vistavi vin spochatku vikonuvav rol tancyurista horu a potim jomu dali znachnishu rol dvoreckogo u sketchi napisanomu specialno dlya nogo Benini ta Gori Cogo chasu svoyi teatralni vistupi Sordi cherguvav zi znimannyam v kino vin grav u filmah it 1938 z Annoyu Manyani i it 1939 1940 roku Sordi prizvali v Korolivsku italijsku armiyu vin sluzhiv v garnizonnomu orkestri it yakij zokrema zajmavsya muzichnim suprovodom ceremoniyi vidpravki italijskih vijsk u korotkotrivalu francuzku kampaniyu Pid chas vijskovoyi sluzhbi Sordi mav dostatno vilnogo chasu shob prodovzhuvati svoyu aktorsku kar yeru Nadali vin grav u nizci vistav Vse zoloto svitu 1941 z trupoyu Gvido Fineshi ta it Teatr karikaturi 1942 razom z aktorom it Za Bum povertayetsya 1943 ta Znayesh sho 1944 napisanij it ta postavlenu Mario Mattoli myuzikli Svit garmonij 1944 it Pidsudni vstavajte 1945 it Dme ya znayu 1946 tvorchogo duetu it ta it I vin kazhe 1947 napisanu Benekoste j postavlenu it ta it Vistava Velikij bezlad sho vihodila protyagom sezonu 1952 1953 rokiv stala jogo ostannoyu teatralnoyu robotoyu yaku vin vikonuvav razom z it Nadali Sordi zaprosiv cyu aktorku na znimannya svogo filmu Zoryanij pil 1973 roku u scenu yaka povtoryuvala syuzhet vistavi Radiokar yera Vistupayuchi na radio mizh 1946 1953 rokami Sordi vpershe pochav nabuvati populyarnosti 1946 roku nathnennij svitskoyu organizaciyeyu it vin vigadav satirichnu vistavu pro yiyi predstavnikiv Tovarishi po prihodu personazhi yakoyi mali harakternu gugnyavu vimovu ta pozicionuvali sebe yak pravilni lyudi Vittorio De Sici tak spodobavsya odin iz cih personazhiv sho vin zaproponuvav Sordi zigrati jogo u filmi it 1951 ce bula jogo persha golovna kinorol Vipuskom filmu zajmalasya novostvorena kinokompaniya PFC Production Film Comici De Siki yaku vin zasnuvav razom z Sordi Film za scenariyem Chezare Dzavattini i postanovkoyu it buv povnistyu osnovanij na slovesnij modeli aktorskoyi gri viprobuvanoyi Sordi na radio kartina pospriyala zakriplennyu jogo personazha u kino pislya chogo vin potim povtorno z yavlyavsya u inshih ale vzhe drugoryadnih strichkah Takozh cogo chasu Sordi brav uchast i u inshih radioperedachah deyaki z yakih prezentuvalisya veduchim it Privit 1947 Z vami rozmovlyaye Alberto Sordi 1948 1950 ta it 1951 Protyagom radiotranslyacij vin stvoryuvav j inshih personazhiv zokrema sinjora Diche u spivpraci z it ta Ettore Skoloyu grafa Klaro ta Mario Pio Okrim cogo ostannij personazh buv zigranij Sordi v debyutnomu filmi Mauro Bolonyini it 1953 roku a potim znovu vikonuvavsya nim na radio protyagom sezonu 1968 1969 rokiv u peredachi it Nadali obraz Mario Pio takozh vtilyuvav artist it v satirichnij programi it 1970 roku Uchast u filmi it 1947 roku rezhisera Kamillo Mastrochinkve stala daninoyu povagi Sordi radio de vin grav razom z it it ta Lauroyu Solari U filmi yakij na trivalij stav zabutim i lishe neshodavno buv opublikovanij na DVD vin zigrav druga spivaka yakij pragne dosyagti uspihu nacionalnogo rivnya vistupayuchi u radiovistavi sponsorovanoyu vigadanoyu privatnoyu italijskoyu radiostanciyeyu Radio Sibilla Krim vidnovlennya vikonannya na radio svoyih personazhiv minulogo u peredachi Velike var yete naprikinci 1960 h rokiv ostannoyu radioperedacheyu Sordi pered tim yak kino stalo perevazhati u jogo kar yeri stala Malenkij teatr Alberto Sordi yaka translyuvalasya lishe kilka misyaciv it radio mizh 1952 1953 rokami Okrim cogo same na radio z yavilisya deyaki z pisen Sordi abo tochnishe ritmi Pershij kinematografichnij dosvid Protyagom pershih ponad desyati rokiv svoyeyi kinokar yeri Sordi zigrav drugoryadni roli priblizno u dvadcyati filmah najznachnishimi sered yakih stali kartini it 1942 Mario Mattoli ta it 1945 it na znimalnomu majdanchiku jomu dovelosya popracyuvati z genuezkim aktorom it ta z molodim it u roli argentinskogo impresario u filmi it 1948 ekranizaciyi teatralnoyi komediyi it Emeriko Valentinetti Do chisla malovidomih filmiv Sordi jogo rannoyi kinokar yeri potrapiv it znyatij 1953 roku it de vin zigrav rol nadmirno drativlivogo susida sho duzhe doshkulyav skromnomu klerku u vikonanni it yaki namagalisya zakrutiti roman z garnoyu zhinkoyu Film yakij vvazhavsya zagublenim buv znajdenij u chervni 2003 roku v it u nepovnij kopiyi sho piznishe vijshla na DVD Prihid velikoyi populyarnosti Sordi u roli Alberto u filmi Mamiyi 1953 Sordi u roli Ferdinando Merikoni u filmi it 1955 Mizh 1953 1955 rokami populyarnist Sordi dosyagla i velikogo ekranu Pislya golovnoyi roli u filmi Federiko Fellini Bilij shejh 1952 roku sho mav neznachnij uspih sered publiki ta uspishnishij kartini nastupnogo roku Mamiyi togo zh samogo rezhisera nadali vin zigrav u kilkoh filmah Steno it 1953 Amerikanec u Rimi 1954 i it 1955 U vsih cih filmah sformuvalisya jogo scenichni obrazi bajduzhih boyaguziv spekulyantiv ledariv ta nerob sho tak i ne podoroslishali yaki vin potim vtilyuvav u svoyih nastupnih kinorolyah protyagom 1950 h rokiv Spravzhnij uspih i prihilnist sered shirokogo zagalu dlya Sordi po suti pochalisya z vikonannya nim personazha na im ya Ferdinando Merikoni skorocheno Nando balakuchogo rimskogo molodika oderzhimogo mifami pro Ameriku u filmi Den u sudi Uspih Ferdinando Merikoni buv nastilki velikim sho Sordi povtorno zigrav jogo v Amerikanci u Rimi yakij stav pershim filmom de geroj aktora zibrav znachni kasovi zbori blizko 380 370 000 lir u toj chas sho ekvivalentno majzhe 6 miljonam yevro u 2020 roci ta znovu vikonav cogo personazha cherez bagato rokiv po tomu v epizodi Vogon kartini Pid yakim ti znakom Serdzho Korbuchchi 1975 v yakomu Nando predstavlenij vzhe litnim ohoroncem promislovcya milyardera Populyarnist cogo kinogeroya navit peretnula mezhi Italiyi i prinesla Sordi u 1955 roci zaproshennya v Kanzas Siti zavdyaki povtoryuvanij krilatij frazi Merikoni yaka yavlyala soboyu nazvu cogo mista de aktor zustrinutij z usima pochestyami v prisutnosti prezidenta Duajta Ejzenhauera buv progologenij pochesnim gromadyaninom gubernatorom shtatu pid chas provedennya zahodu en Z cogo momentu slava Sordi lishe zrostala popri deyaki rozbizhnosti v minulomu Pered cim kinoprokatniki prosili shob im ya Sordi ne z yavlyalosya na afishah filmu Mamiyi cherez yihnye poboyuvannya shodo jmovirnogo nesprijnyattya aktora glyadachami osoblivo pislya togo yak Bilij shejh viyavivsya kritichnim provalom todi yak Federiko Fellini viriv u jogo zdibnosti Melanholijnij ta cinichnij personazh Sordi na im ya Alberto v Mamiyah stav odniyeyu z robit sho nadali zabezpechila jomu stijkij uspih v kino Vidtodi aktor majzhe bezperevno znimavsya podekudi vin grav u 10 filmah na rik Uvijshovshi u svit kino Sordi ne zabuvav i pro svoye muzichne minule u 1956 roci vin znyav komediyu pid nazvoyu it v yakij rozpovidayetsya istoriya sho shvidko rozvivayetsya rozpeshenogo samovpevnenogo studenta spivaka yakij znahoditsya na utrimanni rozdratovanogo testya u vikonanni Aldo Fabrici j pragne potrapiti na opernu scenu U filmi brali uchast i vidomi operni spivaki togo chasu zokrema siyenskij bas it U 1957 roci Sordi vstupiv u spilku avtoriv ta vidavciv it yak gravec na mandolini cim instrumentom vin ovolodiv she pid chas sluzhbi v armiyi de jomu bulo prisvoyene zvannya kompozitor melodist Roli serednogo italijcya Z viniknennyam u 1950 rokah zhanru komedij po italijski Sordi nadali vtiliv na ekrani bezlich personazhiv cogo napryamku yaki kritiki vvazhali shozhih na serednih italijciv ne v usomu idealnih z moralnoyi tochki zoru Zagalom jogo personazhi mali risi yaki chasto povtoryuvalisya voni shilni zalyakuvati slabkih i vklonyatisya pered silnimi namagayuchis viprositi yakihos privileyiv Na dumku deyakih oglyadachiv vikonannya personazhiv takogo tipu moglo podavati poganij priklad a dlya tiyeyi chastini publiki yaka ne navazhuvalasya viznavati svoyi nepravomirni vchinki sluguvati ne lishe prikladom dlya nasliduvannya a she i svoyeridnim alibi dayuchi yij mozhlivist buti zatverdzhennoyu ta legitimizovanoyu Neridko Sordi sam brav uchast u napisanni scenariyiv komedij po italijski a potim i sam vzyavsya za rezhisuru Vin brav uchast u stvorenni pivtora soten kartin takogo rodu i dev yatnadcyat z nih postaviv sam Nastupni viznachni roli Vittorio Gassman Silvana Pampanini ta Sordi u filmi it 1959 Sordi u roli Antonio Badalamenti u filmi Mafiozo 1962 Klaudiya Kardinale i Sordi u filmi Vrodlivij chesnij emigrant v Avstraliyi hoche odruzhitisya z nezajmanoyu zemlyachkoyu 1971 Do chisla najvidomishih robit sered chislennih rolej Sordi v komediyah po talijski drugoyi polovini 1950 h rokiv potrapili vchitel pochatkovoyi shkoli Impallato yakij za syuzhetom vipadkovo viyavlyaye vunderkinda z opernogo spivu i vikoristovuye jogo zadlya vlasnogo viznannya ta zbagachennya u it 1955 it perekupnik Peppino u it 1958 Eduardo de Filippo gondolyer u kartini it 1958 Dino Rizi de jogo supernika po kohannyu zigrav Nino Manfredi cholovik iz bezlichchyu borgiv yakomu doshkulyaye druzhina u Vdivci 1959 tezh Dino Rizi z Frankoyu Valeri u golovnij roli chlen cenzurnoyi komisiyi yakij bezzhalno zasudzhuye filmi ta pikantni plakati lishe zaradi togo shob potim vikoristovuvati tancivnic z nichnih klubiv u svoyih vlasnih amoralnih cilyah u Moralisti 1959 it Riznoplanovi roli Pochinayuchi z filmu it 1959 Mario Monichelli v yakij vin zigrav linivogo soldata sho potrapiv u zasidku ta vimushenogo proti svoyeyi voli pomerti yak geroj Sordi viyaviv sebe yak riznobichnij aktor pislya chogo vin na sebe brav takozh i dramatichni roli Do chisla najviznachnishih rolej 1960 h rokiv uvijshli molodshij lejtenant Innochenci u it 1960 Luyidzhi Komenchini sumlinnij policejskij yakij zmushenij proginatisya pered mozhnovladcyami pri vikonanni sluzhbovih obov yazkiv u Policejskomu 1960 Luyidzhi Dzampi zhurnalist Silvio Manjodzi u Vazhkomu zhitti 1961 Dino Rizi dribnij biznesmen obtyazhenij borgami ohochij prodati svoye oko shob popraviti svoyi finansi i zadovolniti svoyu nadmirno vibaglivu druzhinu u Bumi 1963 Vittorio De Siki molodij likar gotovij na bud yaki umovi zaradi prosuvannya svoyeyi kar yeri do posadi golovnogo likarya elitnoyi kliniki u diptihu Likar strahovoyi kasi 1968 tezh Luyidzhi Zampi i it 1969 it vidavec yakij virushiv na poshuki svogo zyatya sho znik bezvisti v Africi u Chi vdastsya nashim geroyam znajti svogo druga yakij tayemniche znik v Africi 1968 Ettore Skoli 1969 roku vin buv uchasnikom VI Moskovskogo mizhnarodnogo kinofestivalyu Odnimi sered najvidomishih robit Sordi 1970 h stali geodezist sho buv uv yaznenij pid chas vidpustki u Zatrimanij chekayuchi sudovogo rozglyadu 1971 Nanni Loya za cej film vin otrimav Sribnogo vedmedya na Berlinskomu kinofestivali 1972 roku bezturbotnij emigrant u Vrodlivij chesnij emigrant v Avstraliyi hoche odruzhitisya z nezajmanoyu zemlyachkoyu 1971 shedevri Luyidzhi Dzampi de vin grav u pari z Klaudiyeyu Kardinale lahmitnik yakij raz na rik razom zi svoyeyu druzhinoyu vikonala Silvana Mangano vlashtovuye neskinchenni kartkovi igri z bagatoyu j ekscentrichnoyu damoyu i yiyi sekretarem ta kolishnim kohancem na dodatok u vikonanni Betti Devis i Dzhozefa Kottena na yiyi rozkishnij villi u Skopone naukova kartyarska gra 1972 Luyidzhi Komenchini dramatichna rol u Duzhe dribnij burzhua 1977 Mario Monichelli sho vvazhayetsya vershinoyu jogo aktorskoyi majsternosti Nadali Sordi zigrav u vilnih interpretaciyah za tvorami Molyera it 1979 i it 1990 obidva filmi znyati it ta it 1995 Ettore Skoli yakij u 2003 roci pislya smerti aktora prisvyativ jomu film it Takozh 1995 roku vzhe buduchi na toj chas volodarem p yati Sribnih strichok semi nagorod Davida di Donatello j bagatoh inshih mensh znachushih nagorod vin otrimav she j it za kar yerni dosyagnennya na Venecianskomu kinofestivali Rezhiserski roboti Yak rezhiser Sordi postaviv 19 filmiv pochinayuchi z 1966 roku koli vin znyav dvi kartini it osnovanij na povedinkovih ta socialnih nedolikah italijcya sho pereyihav za kordon ciyeyi temi vzhe torkavsya u bagatoh filmah rezhiser it u tomu chisli kartini Diyavol za uchastyu Sordi u yakij aktor vzhe todi pochav vidpracovuvati rezhiserski navichki oskilki kartina majzhe povnistyu buduvalasya na jogo improvizaciyi i Vibachte vi za chi proti de vin vtiliv obraz bagatogo torgovcya tkaninami yakij vidokremivsya vid svoyeyi druzhini ta maye stilki kohanok skilki dniv u tizhni u toj chas koli italijsku gromadskist skolihali superechki shodo mozhlivogo uzakonennya rozluchenn Vin takozh znyav tri filmi z Monikoyu Vitti u golovnij roli ta samim soboyu Lyubove moya dopomozhi meni 1969 Zoryanij pil 1973 i Ya znayu sho ti znayesh sho ya znayu 1982 Sered inshih jogo rezhiserskih robit stali Italiyec v Americi 1967 de vin zigrav razom z Vittorio De Sikoyu Poki jde vijna ye nadiya 1974 ta epizod Rozumnij vidpochinok kinoalmanahu it 1978 Ostanni filmi Sordi u filmi Pid yakim ti znakom 1975 Filmi znyati na ostannomu etapi kinokar yeri Sordi pochinayuchi z 1980 h rokiv cej period vidkrivavsya filmom Ya i Katerina 1980 de aktor vikonav ne lishe golovnu rol ale j stav jogo rezhiserom vvazhayutsya mensh znachushimi v jogo tvorchosti vikonani zagalom u dusi komediyi po italijski voni vidznachalisya pevnoyu shilnistyu samogo aktora povtorno proponuvati glyadacham obrazi personazhiv minulogo yaki vzhe na toj chas vtratili svoyu aktualnist i vvazhalisya nedostatno originalnimi Odnak ci roboti prodovzhuvali otrimuvati viznannya publiki ta kritikiv yak ce bulo u vipadku z istorichnoyu komediyeyu it 1981 Mario Monichelli de Sordi grav podvijnu rol rimskogo dvoryanina yakij lyubiv pozhartuvati ta prostolyudina vuglyara sho buv jogo dvijnikom Inshimi primitnimi robotami Sordi cogo periodu stali filmi diptihi u yakih vin takozh vistupiv yak rezhiser it 1983 roku de vzyali uchast Dzhulio Andreotti Silvana Pampanini i Federiko Fellini grayuchi samih sebe i it 1987 Sordi takozh spivpracyuvav z Karlo Verdone yakogo deyaki oglyadachi vvazhali jogo prirodnim spadkoyemcem nadali kino hocha obidva aktora pracyuvali u kartinah zovsim riznih zhanriv ta syuzhetiv u filmah it 1982 ta it 1986 Rezhiserami pershogo filmu buv Sordi a drugogo Verdone Takozh primitnoyu robotoyu Sordi stala jogo rol nepidkupnogo ta nedobrosovisnogo suddi u filmi it 1984 roku yakij tezh buv postavlenij nim samim de centrovimi temami yaki peredbachali podiyi majbutnoyi operaciyi Chisti ruki bula bezmezhna politichna korupciya ta vikrittya u ZMI sudovoyi vladi Do chisla ostannih filmiv Sordi uvijshov it 1994 sho aktoru osoblivo polyubivsya yak vin govoriv u deyakih interv yu vin zigrav kuchera yakij ne mig zmiritisya z vidpravkoyu jogo konya na bijnyu Ostannoyu filmom Sordi yakij vin znyav j vikonav u nomu rol stav it 1998 de aktor grav razom iz it 2002 roku strichka vijshla povtorno z inshim montazhem ta zminenoyu nazvoyu Vihod za mene tatu Inshi spivpraci ta telebachennya Sordi z it it 1999 roku Veliku rol u tvorchosti Sordi zigrala jogo plidna spivpracya zi scenaristami it yakij pochinayuchi z 1954 roku brav uchast u napisanni scenariyiv do jogo 44 filmiv debyutuvala cya spivparcya z filmu Franko Rossi Spokusnik ta it Krim togo velike znachennya dlya tvorchosti Sordi mala jogo spivpracya z kompozitorom P yero Pichchoni yakij stvoriv bezlich saundtrekiv do najvidomishih filmiv aktora a takozh napisav deyaki z jogo zhartivlivo zadirlivih pisen Vidomij shirokomu zagalu pid prizviskom Albertone Sordi takozh brav uchast u chislennih televizijnih peredachah zokrema u it veduchoyu yakoyi bula spivachka Mina u 1966 roci Populyarnosti aktora na telebachenni takozh spriyala stvorena nim programa u chotiroh epizodah it Storia di un italiano de za dopomogoyu tematichnoyi dobirki klipiv z jogo chislennih filmiv bulo predstavleno postat serednostatistichnogo italijcya z jogo silnimi ta slabkimi storonami Ostanni roki 2001 roku u Sordi viyavili rak legeniv vidtodi jogo publichni vistupi stali ridshimi Odna z ostannih poyav aktora na telebachenni vidbulasya 18 grudnya 2001 roku todi vin vzyav uchast v peredachi it veduchim yakoyi buv it Na peredachi povnistyu prisvyachenij Sordi buv vistavlenij motocikl Harley Davidson 750cc WLA 1942 roku vipusku originalnij zrazok yakij vikoristovuvavsya pid chas znimannya filmu Amerikanec u Rimi 2002 roku Sordi otrimav dva pochesnih naukovih stupeni pershij u berezni vid it IULM u Milani a drugij nastupnogo misyacya vid it de aktor buv prisutnij osobisto U lipni togo zh roku vin vchergove brav uchast u programi Italijci u sviti veduchim yakoyi buv Pippo Baudo sho stalo jogo ostannoyu publichnoyu uchastyu 17 grudnya 2002 roku cherez pogirshennya stanu zdorov ya Sordi vidmovivsya vid uchasti u vechori na jogo chest u it v Rimi Todi v teatri bulo pokazane lishe video aktora specialno znyate nim v jogo apartamentah dlya cogo zahodu Ce bula jogo ostannya videozjomka Smert Nadgrobna doshka Sordi z epitafiyeyu Vibachte Markize pora Rodinnij sklep Sordi na Monumentalnomu kladovishi Verano v Rimi Alberto Sordi pomer u svoyemu budinku v Rimi uvecheri 24 lyutogo 2003 roku u vici 82 rokiv do cogo protyagom usogo zimovogo periodu vin strazhdav na Pnevmoniya pnevmoniyu ta bronhit Tilo aktora bulo piddane balzamuvannyu pislya chogo jogo perenesli v Kampidolo u Zalu Dzhulio Chezare de protyagom dvoh dniv gromadskist viddavala jomu poshanu u tomu chisli bagato diyachiv italijskogo kino ta politiki 27 lyutogo v bazilici San Dzhovanni in Laterano vidbuvsya urochistij pohoron aktora na yakomu buli prisutni ponad 250 000 osib Pislya pohoronnoyi ceremoniyi truna bula pohovana v rodinnomu sklepi Sordi na Monumentalnomu kladovishi Verano v Rimi Na nadgrobnij pergamentnij doshci aktora bula vigraviruvana epitafiya Vibachte Markize vzhe chas vzyata z odnogo z jogo najvidomishih filmiv it Osobiste zhittyaPopri svij tovariskij publichnij imidzh ta yaskravu osobistist Alberto Sordi zavzhdi buv krajno strimanim u plani osobistogo zhittya pro yake bulo vidomo nebagatom Buduchi nabozhnim katolikom vin ne mav ditej i nikoli ne buv odruzhenim Krim chislennih realnih abo jmovirnih vidnosin yaki pripisuvali jomu plitki sho publikuvalisya riznimi zhurnalami pro znamenitostej sered inshogo z it it Silvanoyu Mangano Shirli Mak Lejn Utoyu Franc i z princesoyu Sorayeyu Bahtiyari yedini trivali serjozni stosunki u nogo buli z Andreyinoyu Panyani majzhe na chotirnadcyat rokiv starshoyi za nogo yaki trivali dev yat rokiv Voni poznajomilisya 1941 roku pid chas dublyuvannya nimi oboma amerikanskogo filmu en Panyani ozvuchuvala Marlen Ditrih Na chasti zapitannya chomu vin ne odruzhivsya Sordi vidpovidav odniyeyu zi svoyih krilatih fraz yaka bula zapitannyam na zapitannya Shob zapustiti neznajomcya u dim lishe piznishe vin poyasnyuvav u deyakih svoyih interv yu sho povna viddanist svoyij profesiyi ne dozvolila b jomu prisvyatiti neobhidnij chas sim yi Krim chasu perebuvannya v Milani protyagom yakogo aktor vidviduvav it vin vse zhittya prozhiv u Rimi Spochatku vid narodzhennya i do 1930 roku Sordi zhiv na rimskij vulici San Kozimato 7 pislya chogo jogo rodina zhila na vulici Veneciya kudi voni pereyihali cherez zaplanovanij znos yihnogo budinku pid budivnictvo Palacu Svyashennih Kongregacij Piznishe pislya smerti batka 1941 roku Sordi pereyihav na kvartiru na vulici Pettinari Z 1958 roku i do svoyeyi smerti vin zhiv na villi na vulici Druzo todi vona mala nazvu Ferratella in Leterano sho roztashovuyetsya na teritoriyi arheologichnogo parku Termi Karakalli ta bula pobudovana 1932 roku it yakij bagato rokiv buv osobistim sekretarem Benito Mussolini Sordi zhiv zi svoyimi sestrami ta bratom administratorom i sekretarem Annunciatoyu Sgrechcha yaka pislya jogo smerti protyagom deyakogo chasu kuriruvala jogo osobistim arhivom Krim cogo 1962 roku aktor pridbav villu u it de provodiv lito a potim prodav yiyi 1997 roku Sordi takozh volodiv dvoma kvartirami v Parizhi ta riznimi zemelnimi dilyankami u Rimi ta jogo okolicyah odnu z yakih u rajoni it vin chastkovo prodav ta chastkovo pozhertvuvav dlya budivnictva it Tam zhe buv pobudovanij Centr ohoroni zdorov ya lyudej pohilogo viku bazhana dlya aktora ustanova dlya nadannya medichnoyi dopomogi ta provedennya prikladnih doslidzhen zahvoryuvan lyudej pohilogo viku Cya ta inshi filantropichni iniciativi v yakih Sordi vidigrav providnu rol dosi perebuvayut u vidanni Fondu yakij nosit jogo im ya Sordi zavzhdi zberigav strimanist u pitannyah politichnih vpodoban hocha jomu yavno podobavsya politik hristiyanskij demokrat Dzhulio Andreotti yakij znyavsya u jogo filmi it 1996 roku poshirilasya chutka sho aktor hoche balotuvatisya na posadu mera Rimu skladayuchi konkurenciyu inshomu kandidatu chinnomu meru mista Franchesko Rutelli Potim za povidomlennyam gazeti Corriere della Sera 23 listopada togo roku beruchi uchast v odnomu z vipuskiv peredachi it veduchogo it na telekanali it Sordi zaspokoyuvav Rutelli slovami Meru nema pro sho turbuvatisya ya buv ye i zalishusya aktorom do kincya moyih dniv Na 80 richchya Sordi 15 chervnya 2000 roku Rutelli yak mer Rimu simvolichno vruchiv aktoru it mersku regaliyu priznachivshi jogo na odin den pochesnim merom na znak poshani do nogo yak do odnogo iz najvidatnishih gromadyan mista Sordi zahoplyuvavsya futbolom j buv velikim shanuvalnikom klubu Roma sho demonstryuvav u deyakih svoyih filmah FilmografiyaRik Nazva ukrayinskoyu movoyu Nazva movoyu originalu Rol Rezhiser 1937 Scipione l africano soldat 1937 Il feroce Saladino cholovik u kostyumi leva 1938 La principessa Tarakanova student Mario Soldati 1939 La notte delle beffe Bentivoljo 1940 Cuori nella tormenta Dzhulio Ferri 1941 Il bravo di Venezia pomichnik Veroneze 1942 Le signorine della villa accanto yunak zaproshenij na bal 1942 Giarabub lejtenant Sordi 1942 I tre aquilotti Filippo Nardini Mario Mattoli 1942 La signorina rol drugogo planu 1942 Casanova farebbe cosi drugij bilyardist 1943 Sant Elena piccola isola kapitan Popleton Umberto Skarpelli 1944 Tre ragazze cercano marito Dzhulio Duyilio Koletti 1945 Circo equestre Za bum rol drugogo planu Mario Mattoli 1945 Chi l ha visto 1945 L innocente Casimiro 1945 Le miserie del signor Travet 1947 Il vento m ha cantato una canzone 1947 Il delitto di Giovanni Episcopo 1947 Il Passatore 1948 Sotto il sole di Roma 1948 Che tempi 1951 Cameriera bella presenza offresi 1951 Mamma mia che impressione 1951 Toto e i re di Roma 1952 Molodist Giovinezza 1952 E arrivato l accordatore 1952 Bilij shejh Lo sceicco bianco Nando Rivoli 1953 Mamiyi I vitelloni Alberto 1953 Viva il cinema 1953 Canzoni canzoni canzoni 1953 L incantevole nemica 1953 Lo scocciatore Via Padova 46 1953 Ci troviamo in galleria 1953 Un giorno in pretura 1953 Dvi nochi z Kleopatroyu Due notti con Cleopatra Chezarino 1954 Tripoli bel suol d amore 1954 Shlyub Il matrimonio 1954 Amori di mezzo secolo 1954 Tempi nostri 1954 Gran varieta 1954 Allegro squadrone 1954 Accadde al commissariato 1954 Spokusnik Il seduttore Alberto 1954 Una parigina a Roma 1954 Amerikanec u Rimi Un americano a Roma Ferdinando Merikoni 1954 L arte di arrangiarsi 1955 Znak Veneri Il segno di Venere Romolo Proyetti 1955 Buonanotte avvocato 1955 Geroj nashogo chasu Un eroe dei nostri tempi Alberto Meniketti 1955 I pinguini ci guardano 1955 Da qui all eredita 1955 Rimska krasunya La bella di Roma Grakko 1955 Accadde al penitenziario 1955 Bravissimo Ubaldo Impalyato 1955 Piccola posta 1955 I pappagalli 1955 Neodruzhenij Lo scapolo Paolo Anselmi 1955 Geroj nashogo chasu Un eroe dei nostri tempi Alberto Meniketti 1955 La citta del cinema 1956 Faccia da mascalzone 1956 Guardia guardia scelta brigadiere e maresciallo 1956 Mio figlio Nerone 1956 Mi permette babbo 1956 Era di venerdi 17 1957 Arrivano i dollari 1957 Souvenir d Italie 1957 Graf Maks Il conte Max Alberto Bochetti 1957 Likar i chaklun Il medico e lo stregone Korado 1957 Cholovik Il marito Alberto Mariani 1957 Proshavaj zbroye A Farewell to Arms otec Gali 1958 Ladro lui ladra lei 1958 Fortunella 1958 Domenica e sempre domenica 1958 La vedova elettrica 1958 Venezia la luna e tu 1958 Racconti d estate 1959 Peklo v misti Nella citta l inferno Antonio Zampa 1959 Il giovane leone 1959 Policarpo ufficiale di scrittura 1959 Vacanze d inverno 1959 Moralist Il moralista Agostino 1959 Francuzka Riv yera Costa Azzurra 1959 Shahrayi I Magliari Ferdinando Maglyulo Totono 1959 La grande guerra 1959 Udivec Il Vedovo Alberto Nardi 1959 Brevi amori a Palma di Majorca 1960 Gastone 1960 Policejskij Il vigile Otello Cheletti 1960 Tutti a casa 1960 Zlochin Crimen Alberto Francetti 1961 Strashnij sud Il giudizio universale prodavec ditej 1961 Najkrashi vorogi I due nemici kapitan Vitorio Blazi 1961 Vazhke zhittya Una Vita difficile Silvio Manjodzi 1962 Komisar Il commissario 1962 Mafiozo Mafioso Antonio Badalamenti 1962 Vchorashni pisni sogodnishni pisni zavtrashni pisni Canzoni di ieri canzoni di oggi canzoni di domani 1963 Diyavol Il diavolo Amedeo Feretti 1963 Bum Il boom Dzhovanni Alberti 1963 Tentazioni proibite 1963 Uchitel z Vidzhevano Il maestro di Vigevano Antonio Mombelli 1964 Risate all italiana 1964 Moya pani La mia signora yiyi cholovik inzhener Sartoletti Marko Dzhovanni Ferero pan B yanki 1964 Litayucha tarilka Il disco volante Vinchenco Beruti Dario Marsikano Don Dzhuzeppe Momi Krozara 1965 Tri oblichchya I tre volti Armando Tuchchi 1965 Povitryani prigodi Those Magnificent Men In Their Flying Machines graf Emilio Pontichelli 1965 Kompleksi I complessi Gulyelmo Bertone 1965 Thrilling 1965 Zrobleno v Italiyi Made in Italy Silvio 1966 Fumo di Londra 1966 Nashi choloviki I nostri mariti Dzhovanni 1966 Feyi Le Fate Dzhovanni 1966 Vibachte vi za chi proti Scusi lei e favorevole o contrario Tulio Komforti Alberto Sordi 1967 Vidmi Le streghe vodij vantazhivki 1967 Italiyec v Americi Un italiano in America Dzhuzeppe Marocci 1968 Likar strahovoyi kasi Il medico della mutua likar Gvido Tersini 1968 Chi vdastsya nashim geroyam znajti svogo druga yakij tayemniche znik v Africi Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l amico misteriosamente scomparso in Africa Fausto Di Salvio 1969 Lyubove moya dopomozhi meni Amore mio aiutami Dzhovanni Makiavelli 1969 U roci Gospoda Nell anno del Signore chernec 1969 Il prof dott Guido Tersilli primario della clinica Villa Celeste convenzionata con le mutue 1970 Contestazione generale 1970 Il presidente del Borgorosso Football Club 1970 Pari Le coppie 1971 Zatrimanij chekayuchi sudovogo rozglyadu Detenuto in attesa di giudizio Dzhuzeppe Di Noj 1971 Vrodlivij chesnij emigrant v Avstraliyi hoche odruzhitisya z nezajmanoyu zemlyachkoyu Bello onesto emigrato Australia sposerebbe compaesana illibata Amedeo Battipanya 1972 Skopone naukova kartyarska gra Lo scopone scientifico Peppino 1972 La piu bella serata della mia vita 1972 Rim Roma 1973 Mij brat Anastaziya Anastasia mio fratello Salvatore Anastaziya 1973 Zoryanij pil 1974 Torgovci smertyu Finche c e guerra c e speranza P yetro Kjokka 1974 Inghilterra nuda 1975 E il Casanova di Fellini 1975 Pid yakim ti znakom Di che segno sei Nando Merikoni 1975 Un sorriso uno schiaffo un bacio in bocca 1976 Il comune senso del pudore 1976 Quelle strane occasioni 1977 Duzhe dribnij burzhua Un borghese piccolo piccolo Dzhovanni Vivaldi 1977 Novi chudoviska I nuovi mostri princ 5 sin 7 aktor 9 1978 Dove vai in vacanza 1979 Zator nejmovirna istoriya L ingorgo Una storia impossibile advokat 1979 Il testimone 1979 Il malato immaginario 1980 Ya i Katerina Io e Caterina Enriko Melotti 1981 Il marchese del Grillo 1982 Ya znayu sho ti znayesh sho ya znayu Io so che tu sai che io so Fabio Bonetti 1982 In viaggio con papa 1983 Il tassinaro 1983 I bersaglieri 1983 La vita comincia a 1984 Bertoldo Bertoldino e Cacasenno 1984 Tutti dentro 1985 Sono un fenomeno paranormale 1986 Troppo forte 1987 Un tassinaro a New York 1988 Una botta di vita 1990 L avaro 1990 In nome del popolo sovrano 1991 Vacanze di Natale 91 1992 Assolto per aver commesso il fatto 1994 Nestore l ultima corsa 1995 Romanzo di un giovane povero 1998 Incontri proibitiKompozitorska ta spivacka diyalnistToto i Sordi 1960 ti roki Ingeborg Shoner i Sordi u filmi Veneciya misyac i ti 1958 Pershogo dosvidu z vikonannyam pisen Sordi nabuv mizh 1939 1942 rokami koli jomu dovelosya buti distrib yutorom ta ozvuchuvachem filmu en de vin vikonuvav v takt Oliveru Gardi yakogo dublyuvav neveliku pisnyu Ya sposterigayu za vislyukami yaki litayut u nebi pereroblenu v Ya gulyayu it Okrim cogo u 1940 h rokah Sordi pisav ta vikonuvav pid psevdonimom Maestro Gambara legki satirichni pisni sho buli svoyeridnimi povilnimi ritmami zokrema Nonnetta Carcerato Cerco una donna Il bimbo che non conobbe infanzia L alpino Deyaki z cih pisen aktor vikonav u teleperedachi it 1957 roku u scenah sho reklamuvali produkciyu vinorobni it Ce buv edinij vipadok de aktor vistupav yak golovnij geroj vidomoyi reklamnoyi kolonki Pisni napisani abo zaspivani Sordi 1942 Guardo gli asini che volano nel ciel kompozitor it u vikonanni Alberto Sordi u filmi Litayuchi dvijki pid chas dublyuvannya Olivera Gardi 1966 You never told me kompozitori Alberto Sordi i P yero Pichchioni u vikonanni Dzhuliyi Rodzhers u filmi Londonskij dim ta italijskoyu movoyu u vikonanni Mini pid nazvoyu Korotke kohannya 1966 Richmond bridge kompozitori Alberto Sordi i P yero Pichchoni u vikonanni it u filmi Londonskij dim 1967 Walk song kompozitori Alberto Sordi i P yero Pichchoni u vikonanni Lidiyi Makdonald u filmi Italiyec v Americi ta italijskoyu movoyu u vikonanni spivachki it pid nazvoyu Amore amore amore 1969 Luna non sei nessuna kompozitori Alberto Sordi i P yero Pichchoni z filmu Lyubove moya dopomozhi meni Alberto Sordi zaspivav spin off pisni takozh znanij yak Luna non sei piu tu 1970 Il presidente del Borgorosso Football Club kompozitori Alberto Sordi i P yero Pichchoni tema odnojmennogo filmu 1973 Ma ndo Hawaii kompozitori Alberto Sordi i P yero Pichchoni u vikonanni Alberto Sordi ta Moniki Vitti u filmi Zoryanij pil 1981 E va E va kompozitori it it 1981 Mia cara Olimpia kompozitori Alberto Sordi i Nikola Pjovani korotka vokalna versiya pisni Gavotta di Olimpia yak tema filmu Markiz Grillo VshanuvannyaGalereya Alberto Sordi v Rimi 1999 roku Sordi za iniciativoyu rezhisera Andzhelo Antonuchchi nagorodili premiyeyu Redzha d oro za uchast u filmi Troye orlyat de vin vikonav svoyu pershu golovnu rol diya yakogo vidbuvalasya v Korolivskomu palaci Kazerta 7 grudnya 2003 roku vidrestavrovana it u Rimi bula nazvana na chest aktora takim chinom orimavshi nazvu Galereya Alberto Sordi Takozh u Rimi 16 lyutogo 2013 roku na Villi Borgeze u prisutnosti sestri aktora Avreliyi ta mera bulo vidkrito aleyu prisvyachenu Alberto Sordi U misti Grosseto im yam Alberto Sordi nazvano golovnu vulicyu v novomu rajoni Kazaloni tak samo im yam aktora buli nazvani vulici u nizci inshih italijskih mist Kalyari Pirri Taranto Nocheto PR Yezolo VE v it LI Vidzhevano PV Gvidoniya Montechelio RM Orta di Atella CE Sabaudiya LT Kapachi PA Misterb yanko CT PG San Nikola la Strada CE Grulyasko TO Valencano BA Frozinone Raguza ta Taranto 2003 roku Ettore Skola prisvyativ Sordi film Lyudi Rimu 2004 roku bula stvorena specialna nagoroda it sho prisudzhuyetsya aktoram yaki vidznachilisya v galuzi dublyazhu teatru telebachennya abo kino Cya nagoroda prisudzhuyetsya v ramkam shorichnoyi ceremoniyi nagorodzhennya osnovnoyu premiyeyu Zolotij pyupitr yiyi nazvali na chest Sordi oskilki vin stav yiyi pershim volodarem 1995 roku za dublyuvannya komika Olivera Gardi yakij vistupav v ramkah duetu Lorel i Gardi 2011 roku na festivali it u Bari prisudzhuvavsya priz imeni Alberto Sordi za najkrashu cholovichu rol drugogo planu u filmah predstavlenih na comu zahodi Odna z zagalnoosvitnih shkil u Rimi yaka bula stvorena vnaslidok ob yednannya derzhavnih serednih shkil imeni P yerluyidzhi Nervi na ploshi Gegelya ta Dzhakomo Puchchini na ploshi Dzhuzeppe Goli bula nazvana na chest aktora Z 14 lyutogo po 31 bereznya 2013 roku bilya monumentu Vittoriano u Rimi prohodila vistavka Alberto Sordi ta jogo Rim prisvyachena persh za vse jogo vzayemovidnosinam iz jogo ridnim mistom 2017 roci u Buenos Ajresi vidbulasya vistavka fotografij kostyumiv i pokaz dokumentalnih filmiv pro deyaki iz jogo znakovih kartin Na chest aktora nazvano it PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 119433796 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 https www acmi net au creators 28411 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2017 Procitovano 27 gennaio 2017 Biografia Alberto Sordi Alberto Sordi originalu za 25 grudnya 2016 Procitovano 24 dicembre 2016 Claudio G Fava op cit p 17 DrinkBeerP 22 giugno 2011 Stan Laurel Oliver Hardy parte 4 I doppiatori mpg originalu za 5 agosto 2018 Procitovano 10 gennaio 2017 Righetti op cit IL MONDO DEI DOPPIATORI In soliti ignoti il quiz sul doppiaggio ARCHIVIO domanda 51 originalu za 23 settembre 2015 Procitovano 19 gennaio 2017 TEATRO KEIROS 07 8 dicembre TEATRO KEIROS originalu za 28 dicembre 2016 Procitovano 28 dicembre 2016 Fava op cit p 19 Radiospeaker Redazione Alberto Sordi e la Radio originalu za 12 gennaio 2017 Procitovano 10 gennaio 2017 Luisa Morandini Morando Morandini e Michele Morandini Tassi Il Morandini 2019 dizionario dei film e delle serie televisive Zanichelli 2018 ISBN 978 88 08 61932 7 OCLC 1277423186 Paolo D Agostini Piacere Moriconi Nando il primo americano a Roma Archivio la Repubblica it originalu za 13 gennaio 2017 Procitovano 12 gennaio 2017 PAZZO PER REPUBBLICA il blog dei feticisti di Repubblica Michele Serra cade dall Amaca 2017 01 13 u Wayback Machine SORDI Alberto in Enciclopedia del Cinema originalu za 28 dicembre 2016 Procitovano 27 dicembre 2016 Copia archiviata originalu za 6 marzo 2020 Procitovano 20 febbraio 2020 CinecittaLuce 20 giugno 2012 E tornato da Kansas City Procitovano 13 gennaio 2017 Maria Pia Fusco 5 marzo 2009 Alberto Sordi compositore con tanto di certificato e qualifica la Repubblica Arhiv originalu za 17 febbraio 2020 Procitovano 17 febbraio 2020 Cinemah Sordi originalu za 21 giugno 2006 Procitovano 25 luglio 2006 Carlo Azeglio Ciampi 2009 05 28 u Wayback Machine Mo Net s r l Milano Firenze Un borghese piccolo piccolo 1977 mymovies it originalu za 13 gennaio 2017 Procitovano 11 gennaio 2017 I suoi personaggi perdono con gli anni la grinta e il cinismo che tanto aveva colpito l Italietta del boom economico in piu complice del declino e anche il tramonto del genere della commedia all italiana da Alberto Sordi biografia di Ivana Faranda Alberto Sordi Attore Biografia e Filmografia Ecodelcinema 2014 07 25 u Wayback Machine sito rilevato il 17 7 2014 Del finale di carriera di Sordi c e poco da dire Un lento declino ravvivato solo dal Marchese del Grillo un iniezione di gerovital e il tassinaro televisivo Poi basta da Albertone re indiscusso e un po sprecato della commedia italiana di Claudio Siniscalchi Albertone re indiscusso e un po sprecato della commedia italiana ilGiornale it 2015 05 18 u Wayback Machine sito rilevato il 17 7 2014 Erede di Sordi Macche io sono troppo buono 2015 07 21 u Wayback Machine La Stampa 8 febbraio 2014 Il cervello di Sordi Era Sonego geniale battutista ilGiornale it originalu za 16 gennaio 2017 Procitovano 15 gennaio 2017 Martin Scorsese 2009 05 28 u Wayback Machine Er polipetto di Albertone originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 22 gennaio 2017 Esibita dall associazione I Vitelloni Club Alberto Sordi fondata nel 1994 provenienza Collezione Stefano Saliola La partecipazione di Alberto Sordi a Porta a porta nel 2001 Rai originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 22 gennaio 2017 Arhiv originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 28 gennaio 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka IL RICONOSCIMENTO il dottor italiano Repubblica it Ricerca originalu za 4 marzo 2016 Procitovano 2 agosto 2009 Arhiv originalu za 21 novembre 2015 Procitovano 22 gennaio 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka Arhiv originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 23 gennaio 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka Enzo Coletta 16 giugno 2014 L ultimo saluto di Alberto Sordi originalu za 4 febbraio 2017 Procitovano 22 gennaio 2017 L ultimo degli imbalsamatori ilGiornale it originalu za 7 agosto 2016 Procitovano 16 gennaio 2017 La Repubblica spettacoli e cultura Campidoglio folla immensa per l estremo saluto a Sordi originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 22 gennaio 2017 La Repubblica spettacoli e cultura Per Albertone 250mila in piazza San Giovanni originalu za 3 febbraio 2011 Procitovano 16 gennaio 2017 Immagine della lapide della tomba di Alberto Sordi 2011 11 29 u Wayback Machine Cimiteridiroma it L epitaffio sulla tomba di Alberto Sordi a Roma Sor Marchese e l ora Roma Fanpage ital Procitovano 15 lyutogo 2022 Tvclaudiarizzoglio 22 dicembre 2011 Il fatto di Enzo Biagi intervento Sordi 1989 YouTubeparte1 originalu za 15 febbraio 2017 Procitovano 15 febbraio 2017 Alberto Sordi gli amori segreti dello scapolo d oro il nipote di alberto sordi racconta i mille amori nascosti del grande attore originalu za 28 dicembre 2016 Procitovano 27 dicembre 2016 cerca unita it Arhiv originalu za 25 ottobre 2016 Procitovano 25 dicembre 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka Alberto Sordi cinque curiosita sul mito romano 24 febbraio 2015 originalu za 26 dicembre 2016 Procitovano 26 dicembre 2016 Marco Della Corte Alberto Sordi in vita amo la principessa Soraya originalu za 16 gennaio 2017 Procitovano 14 gennaio 2017 Andreina Pagnani ed Alberto Sordi negli anni 40 2015 09 23 u Wayback Machine antoniogenna net 11 marzo 2013 Alberto Sordi 2015 07 22 u Wayback Machine arcobaleno it Andrea Razza 16 maggio 2013 SORDI DOPPIATORE ALBERTO 2013 IL DOCUMENTARIO enciclopediadeldoppiaggio it Procitovano 13 gennaio 2017 Un viaggio nei ricordi di casa Sordi ecco le stanze segrete di Albertone Repubblica it La Repubblica originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 22 gennaio 2017 rugantino982 12 chervnya 2017 Carlo Verdone e Alberto Sordi l intervista al Maurizio Costanzo Show originalu za 5 agosto 2018 Procitovano 2 lipnya 2018 Oriana Fallaci Intervista ad Alberto Sordi L Europeo settembre 1962 Eredita Sordi in aula la guerra tra familiari e la Fondazione Repubblica it 24 ottobre 2015 originalu za 16 gennaio 2017 Procitovano 15 gennaio 2017 MonrifNet E in vendita la villa di Alberto Sordi a Castiglioncello addio alla belle epoque FOTO La Nazione Livorno originalu za 2 febbraio 2017 Procitovano 22 gennaio 2017 Fava op cit pag 38 Orazio La Rocca 8 febbraio 2007 E sul terreno donato da Sordi nasce l ospedale per gli anziani la Repubblica it originalu za 2 luglio 2018 Procitovano 17 febbraio 2020 Fondazione Sordi e Campus Biomedico di Roma insieme per gli anziani VIDEO DIRE it DIRE it 9 dicembre 2016 originalu za 21 febbraio 2017 Procitovano 20 febbraio 2017 Arhiv originalu za 8 febbraio 2017 Procitovano 20 febbraio 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka Fondazione Alberto Sordi originalu za 28 febbraio 2017 Procitovano 20 febbraio 2017 Maria Chiara Amato 9 marzo 2013 Alberto Sordi a 10 anni dalla morte capuanaweb Arhiv originalu za 20 luglio 2015 Procitovano 17 febbraio 2020 SINDACO PER UN GIORNO news cinecitta com originalu za 29 dicembre 2016 Procitovano 28 dicembre 2016 Patrizio Cacciari 101 motivi per odiare la Lazio e tifare la Roma 2015 07 21 u Wayback Machine Newton Manuali e Guide 2008 Antonio Genna 4 febbraio 2013 antoniogenna net red Domanda 51 Il mondo dei doppiatori archivio originalu za 23 settembre 2015 Procitovano 1º febbraio 2016 Alberto Sordi un viale a Villa Borghese All inaugurazione anche la sorella Il Messaggero originalu za 8 agosto 2014 Procitovano 18 febbraio 2013 Arhiv originalu za 8 febbraio 2015 Procitovano 15 aprile 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka Arhiv originalu za 8 febbraio 2015 Procitovano 15 aprile 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl si dovidka Istituto Comprensivo Alberto Sordi Roma Procitovano 20 febbraio 2020 ilmessaggero it Procitovano 21 grudnya 2023 Recuerdo all italiana la historia de Sordi en fotos eldia com Procitovano 21 grudnya 2023 MINOR PLANET CIRCULARS MINOR PLANETS AND COMETS pdf Minor Planet Center Smithsonian Astrophysical Observatory angl 5 ottobre 2017 s 926 PDF originalu za 7 novembre 2017 Procitovano 17 febbraio 2020 83657 Albertosordi 2001 TVPosilannyaAlberto Sordi na sajti IMDb angl Sordi Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 K Yudin Alberto Sordi j kinematograf postfashistskoyi Italiyi v konservativnij istoriko filosofskij perspektivi 28 zhovtnya 2020 u Wayback Machine ukr Geographical coordinates and pictures of his grave 29 listopada 2011 u Wayback Machine