Мико́ла Фе́дорович Яко́вченко (20 квітня (3 травня) 1900, Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія нині Чернігівська область, Україна — 11 вересня 1974, Київ, Українська РСР, СРСР) — видатний український актор театру та кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР (з 1970 року).
Мико́ла Федорович Яко́вченко | ||||
---|---|---|---|---|
Микола Федорович Яковченко | ||||
Ім'я при народженні | Микола Федорович Яковченко | |||
Народився | 20 квітня (3 травня) 1900 Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія нині Чернігівська область | |||
Помер | 11 вересня 1974 (74 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Російська імперія → УНР → УСРР → СРСР | |||
Діяльність | актор, кіноактор | |||
Діти | Яковченко Юнона Миколаївна | |||
IMDb | nm0945049 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Мико́ла Федорович Яко́вченко у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Сучасники його називали найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.
Життєпис
Народився в м. Прилуки (нині Чернігівська область, Україна, тоді Полтавська губернія, Російська імперія) в сім'ї помічника керуючого астраханським рибним промислом Федора Івановича Яковченка. Мама Миколи, крім нього, мала ще четверо дітей. Рід Яковченків бере початки з донських козаків: родина переїхала до Полтавської губернії з-під Ростова-на-Дону, мала патріархальний уклад, за якого потяг до мистецтва не особливо заохочувався.
1912 року вступив до Другого Прилуцького вищого початкового училища імені Кислих. 1916 вступив до міської єврейської гімназії, де захопився художньою самодіяльністю, перші ролі представляв у гімназійному театрі. Тоді ж ґрунтовно вивчив грецьку мову.
У часи революційних подій іде на фронт. Його онук, Микола Бохонько-Яковченко розповів: «Точно невідомо, на чиєму боці він воював — за червоних чи за білих. За документами — всю війну перебував при червоноармійському санітарному поїзді. Проте з часом захоплювався, розповідаючи про кінноту генерала Шкуро; якось дістав добре приховані два Георгіївські хрести».
1918 року дебютував на аматорській сцені в Прилуках. Його талант розгледіла Євгенія Базилевська, колишня актриса трупи Миколи Садовського, яка і створила в Прилуках театр аматорів. Із цього аматорського гуртка Микола перейшов до постійної трупи Пилипа Хмари, на той час російського, а з 1919 року — українського, потім радянського театрального діяча. У цей час грав у п'єсах Леоніда Андреєва — Тюха в «Савві» та підпоручника Григорія Миронова в «Днях нашого життя». З 1920 по 1927 рік працював у театрах Лубен, Прилук, Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпра, Харкова. З 1927 року — актор Київського академічного українського театру імені Франка (з перервами).
Театральна доба 1927—1929
У сезоні 1927-28 року в театрі були нові роботи: «Любов і дим» Дніпровського, «Заколот» Фурманова, «Сон літньої ночі» Шекспіра. Запросив його головний режисер театру Гнат Юра та відразу запропонував роль у виставі «Сон літньої ночі». Того сезону в складі колективу гастролював у Луганську, Дніпрі, Сталіно (тепер Донецьк) та Миколаєві.
У театральному сезоні 1928-29 створює образ Распера в п'єсі Гозенклявера «Ділок» — постановники О. Смирнов та Олександра Смирнова-Іскандер. 6-30 травня — гастролі в тодішній столиці Харкові, столична преса відзначила його майстерність гротеску. Восени виступає у прем'єрі «Диктатури» І. Микитенка (роль Ромашки).
Робота в театрі та особисте життя в 1930-і роки
У листопаді 1930 — прем'єра п'єси І. Микитенка «Кадри» — поставив Гнат Юра, художник Б. Ердман, грав і Яковченко.
1931 року запрошений до новоствореного Харківського театру революції, розпочав сезон 7 листопада виставою «Справа честі» І.Микитенка.
Того ж таки 1931 року узяв шлюб із 21-річною Тетяною Марківною. Вона відхилила залицяння чисельних претендентів — серед був і відомий актор Віктор Добровольський.
26 квітня 1932 у подружжя народилася донька Ірина.
В 1932-33 роках був задіяний у майже всіх виставах, у п'єсі «Ета» С. Левітіної грав роль Жихарєва, в «Страсі» О. Афіногенова — Захарова, Микола Пронашко та Іван Шкурко — «Дівчата нашої країни» І. Микитенка, у п'єсі «Жандарм» за «Украденим щастям» І. Франка — війт, «Фальстаф», 1933 — буфонада з елементами фарсу за мотивами творів В. Шекспіра — сер Джон Фальстаф, «Підступність та кохання» — Вурм. Після виконання останньої ролі Яковченко отримує запрошення від Леся Курбаса до Харківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка.
Після прем'єрних показів «Фальстафа» Яковченко так виснажився, що його примусово відправили в будинок відпочинку «Світлий» у Місхорі.
Літом 1933 з «Дівчатами нашої країни» та «Фальстафом» театр гастролює у Дніпрі й Києві. Яковченко отримує чергове запрошення — до театру імені Т.Шевченка від Мар'яна Крушельницького.
1934 повертається до Києва, Гнат Юра приймає його на посаду «актора вищої категорії». Відіграв прем'єру та до 100 вистав «Платона Кречета» Олександра Корнійчука; роль медичної сестри виконувала дружина, Тетяна Яковченко. Професор Шварцберг, його великий шанувальник, допомагав засвоїти звички лікарів, пройнятися специфікою їхньої праці.
30 квітня 1937 року з'явилася на світ Юнона Миколаївна Яковченко.
Восени 1939 потрапляє під набір військовозобов'язаних, відтак стає учасником радянсько-фінської війни.
З фронту повернувся квітнем 1940, знайшов роботу в Київському державному театрі музичної комедії. З постановок цього часу — Пелікан, оперета «Містер Ікс», Філіп, «Коломбіна», Дельакво, «Ночі в Венеції»; в цьому часі його партнеркою по сцені була Новинська Віра Петрівна.
Восени 1940 О. Корнійчук переконує знову перейти до театру ім. І. Франка. Виконує роль Довгоносика — «В степах України» — «перейняв» з рук першого виконавця — Валентина Дуклера. В «Калиновому гаю» виконує роль матроса Клима, його фраза «Клянуся головою акули» «пішла в народ».
Подальший творчий шлях
22 червня 1941 застало театр у Москві. У часі німецько-радянської війни не увійшов до складу Першої фронтової бригади артистів, виїжджає з родиною до Тамбова, там трупа ставить «Партизани в степах України» та «Богдан Хмельницький» — дяк Гаврило-Яковченко закликає до боротьби з окупантами. У жовтні театр евакуйовується в Семипалатинськ, працює на сцені місцевого театру.
Повертається перша фронтова бригада в Семипалатинськ, Яковченко полишає там родину і відправляється на фронт у складі Другої фронтової бригади театру Франка — під рукою Амвросія Бучми.
У часі перед Сталінградською битвою бригада виступала в штабі фронту, у батальйонах, на призовних пунктах та госпіталях.
Згодом перебуває в складі четвертої фронтової бригади — керував Дмитро Мілютенко, бере участь у звільненні Будапешта.
1944 року повертається з родиною до Києва. 1945 року, в часі відзначання 25-ї річниці театру ім. І. Франка, нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслуженим артистом став у 1943 році, народним — у 1970-му.
Післявоєнна творчість
Після приходу в театр нового керівника М. Компанійця його разом з низкою акторів виводять зі складу трупи — з наданням підвищеної республіканської премії… і обіцянкою задіяти у творчій роботі «поразово».
Серед ролей у театрі:
- Пеньонжка, «Мартин Боруля»,
- Распер — «Ділок» Гозенклявера,
- Микола («Наталка Полтавка» І. Котляревського);
- Бублик, Довгоносик («Платон Кречет», «В степах України» О. Корнійчука),
- Оверко («Фараони» О. Коломійця);
- Лящ («Останні» М. Горького).
Знявся в кінофільмах «За двома зайцями», «У ніч перед Різдвом», «Королева бензоколонки», «Максим Перепелиця», «Дід лівого крайнього» та інших.
На зйомках фільму Івана Пир'єва «Наш спільний товариш» (1962) Яковченко спробував накласти собі на обличчя грим. Пир'єв на це відповів: «Миколо, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз в сто років, та й то на Великдень. Не псуй!»
Після смерті дружини 1946 року в актора на руках залишилися дві доньки. Життєвий удар спричинив прихильність до міцного напою. Часто його бачили в ресторанчику «Театральний», вулиця Миколаївська (сучасна Городецького). Дмитро Мілютенко та Гнат Юра його картали, він щоразу щиро обіцяв виправитися й так продовжував виступи. Крім того, актор міг — не соромлячись і не комплексуючи — взяти гітару і відправитися — куди-небудь з концертом — був стабільний аншлаг. Перед виходом на сцену частенько дивився у дзеркало, бив себе долонями по писку і примовляв: «У-у, годувальниця моя!».
1948 року він грає в п'єсі «Макар Діброва», 1950 — «Калиновий гай». Обидві п'єси були удостоєні Державної премії СРСР, їх записують як радіовистави.
1950 року з театром гастролює в Польщі — Кракові та Лодзі. Проте потрапляє на лікування до Львівської психоневрологічної лікарні. На межі безробіття опиняється після чергового «зриву» — не втримався від запросин акторів Чернівецького театру — відзначали закінчення гастролей. У жовтні 1951 р. Яковченко ледь впрошує Олександра Корнійчука лишити його на роботі.
Закінчивши прилуцьку гімназію, вільно володів грецькою мовою. Коли в 1967 р. до Києва приїхала грецька трагедійна актриса Аспасія Папатанасіу, що виступала у виставі «Антигона» Софокла, він умовив Ігоря Безгіна — тодішнього директора театру ім. І. Франка — дозволити йому привітати її. Микола Федорович спілкувався з нею її рідною мовою.
Олександр Корнійчук спеціально для нього писав деякі ролі, зокрема у виставі «Мої друзі», при поверненні Яковченка до «Калинового гаю» дописав «іменну» роль діда Гервасія. Передаючи текст ролі, Корнійчук надписав:
«Блискучому артисту, дорогому другу — Миколі Яковченку. Я написав цю роль і сподіваюся, що Ваш великий талант ще раз порадує нашого читача. Роль маленька, але… Ваш Олександр Корнійчук»
Вшанування
Із задоволенням брав участь у великих офіційних зібраннях — був на Всесоюзному фестивалі радянських фільмів у Каневі 1966, II з'їзді кінематографістів УРСР у Києві 1966 того ж року, на камерних імпрезах-ювілеях друзів.
На ювілеї П. Саксаганського виконував арію Миколи з «Наталки Полтавки» — із Оксаною Петрусенко, Іваном Паторжинським, Михайлом Донцем.
Колишню партнерку по сцені Київського театру музичної комедії Віру Новинську вітав з нагоди 70-річчям куплетами в ролі Пелікана.
1968 року бере участь у республіканському кінофестивалі українських фільмів в Кіровограді. Учасників довіз літак, акторів на аеродромі зустрічала сила-силенна народу. Київська делегація вже виступила з літака, аж тут — ураганні оплески, котрі майже заглушили «Прощання слов'янки» духового оркестру: на верхній сходинці трапу Микола Яковченко; він від цього затримався на трапі, вбираючи в себе щирий вияв емоцій, без яких не уявляв свого творчого життя.
На радіо
З 1968 — брав участь у радіопередачах «Від суботи до суботи», свій виступ завжди починав словами «Вітаю добірне товариство». Головним режисером передачі був Володимир Бохонко — чоловік доньки Юнни. Йому вдалося залучити до передачі Георгія Бабенка, Валерія Бессараба, Валентина Дуклера, Олега Комарова, Нонну Копержинську, Наталію Лотоцьку, Анатолія Пазенка, Анатолія Скибенка, Станіслава Станкевича, Миколу Шутька.
Смерть
Помер 11 вересня 1974 року під час операції з видалення апендициту. Його останні слова, котрі почули співробітники: «Клоун йде на манеж». Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 9а). Надгробок встановлено Національною спілкою театральних діячів України.
Відгуки
Сергій Параджанов бачив у Яковченку українського Чарлі Чапліна. За власним визначенням актора, він був «блазнем із сумними очима».
Олександр Корнійчук назвав Яковченка «по-справжньому народним артистом», Микола Зарудний — «найнароднішим серед усіх заслужених і найзаслуженішим серед усіх народних». Пир'єв називав його Габенком (натякаючи про неперевершеного Жана Габена).
Англомовний журнал «Український канадець» (друга половина 20 сторіччя, Торонто) як ілюстрацію до рубрики українського фольклору друкував шарж «перчанина» Арутюнянца на Яковченка — як уособлення українського дотепу.
Сам Яковченко вважав для себе взірцем Фернанделя (Фернана Контандена), портрет якого висів у його робочому кабінеті. Був замилований французьким мистецтвом, своєму улюбленцю-песику дав ім'я Фанфан — на честь Жерара Філіпа.
Фільмографія
- «Щорс» — боєць, 1939,
- «В степах України» (1952), Филимон Филимонович Довгоносик,
- «Украдене щастя» — війт, 1952,
- «Мартин Боруля», повірений Трандальов, 1953,
- «Калиновий гай» (1953),
- «Тривожна молодість» (1954),
- «Земля» — фельдшер, 1954,
- «Нестерка» — пересмішник, 1955,
- «Максим Перепелиця» (1955, Кондрат Перепелиця, батько Максима),
- «Полум'я гніву» (1955, Хрін),
- «Суєта» (1956, Акила Акилович),
- «Кінець Чирви-Козиря» 1957 — гість на весіллі,
- «Вона вас кохає» — ремонтник на автомобільній дорозі, 1956,
- «Координати невідомі» (1957, Федір Михайлович),
- «Шельменко-денщик» (1957, Опецькуватий (Опецьковський)),
- «Штепсель одружує Тарапуньку» — комендант, 1957
- «Правда» — залізничник Іван Іванович, 1957,
- «Загін Трубачова бореться» — пасічник Іван Матвійович, 1957,
- «Перший парубок» (1958, дід Терешко),
- (1958, Скрипка),
- «Літа молодії» (1958, дядько Василь),
- «Поема про море», 1958,
- «Киянка» — в другій серії Горовенко, робітник-регістратор на «Арсеналі», 1958,
- «Чорноморочка» — Карпо Іванович, 1959,
- «Врятуйте наші душі» (1960, Боцман),
- (1960),
- «Рижик» — Прохор Гриб, голодаївський городовий, 1960,
- «За двома зайцями» (1961, Прокіп Сірко),
- «Серце не прощає» — 1961,
- «Наш спільний друг» — бухгалтер Онуфрій Семенович, 1961,
- «Вечори на хуторі біля Диканьки» — Пацюк, 1961
- «Яблуко розбрату» — дід Северига, 1962,
- «Велика дорога» (СРСР-ЧССР) — селянин на возі, «господін мужик», 1962,
- «Срібний тренер» — бухгалтер, 1963,
- «Королева бензоколонки» — 1963 (Лопата),
- «Стежки-доріжки», 1963 — сторож Архип,
- «Зірка балету», 1964,
- «Лушка», 1964,
- «Сон», 1964 — кріпосний,
- «Фараони» (1964) — Оверко,
- «Місяць травень», 1965 — комендант гуртожитку та перехожий рибалка,
- «Формула веселки», 1966 — продавець у літньому кафе,
- «Вій» — 1967,
- «На Київському напрямку», 1967 — Павло Лаврін,
- «Варчина земля», 1969 — дід Євген,
- «Лиха доля», 1969 — сват,
- «Початок невідомого століття», 1969 — в третій частині,
- «Ніч перед світанком», 1969 — німець Ганс,
- «Розповіді про Дімку», 1969 — завідувач тиру,
- «Та сама ніч» — 1969,
- «Між високими хлібами» (1970) — дід Максим,
- «Секретар парткому», 1970 — кум,
- «Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя», 1970 — контролер на річковому трамвайчику,
- «Веселі Жабокричі», 1971 — сторож,
- («Де ви, лицарі?»), 1971 — сусід з пустими пляшками,
- «Лада з країни берендеїв», 1971 — король Магнум ІУ,
- «Захар Беркут», 1971— масовка — серед мешканців Тухлі,
- «Довіра» — 1972, відвідувач в приймальні,
- «Тут нам жити» — 1972, Семен Шимрай,
- «Ефект Ромашкіна» — 1973, шпрехшталмейстер,
- «Дід лівого крайнього» (1974, Трохим Іванович Бесараб).
Головні ролі:
- Бублик, Довгоносик («Платон Кречет», «В степах України» Олександра Корнійчука),
- Пеньйонжка («Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого),
- Лящ ( Максима Горького),
- Оверко ( Олексія Коломійця),
- Распер ( В. Гозенклявера) та ін.
Відзначення пам'яті
27 січня 2010 за N 113-р Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження «Про заходи щодо відзначення 110-річчя від дня народження Миколи Яковченка». Планом заходів зокрема передбачалося:
- провести Всеукраїнський відкритий конкурс акторської майстерності імені Миколи Яковченка.
- забезпечити випуск і введення в обіг присвячених 110-річчю від дня народження Миколи Яковченка конверта та поштової марки із спеціальним її погашенням.
- підготувати до видання книги та фотоальбому, що присвячені життю та творчій діяльності Миколи Яковченка.
- створити музей Миколи Яковченка в м. Прилуках.
- створити документальний фільм, присвяченого життю та творчості Миколи Яковченка.
- випустити ювілейну монету на честь 110-річчя з дня народження Миколи Яковченка.
- вивчити питання щодо присвоєння імені Миколи Яковченка одній з вулиць у м. Прилуках.
Крилаті висловлювання
- «А горілка та була, як молода артистка в першому спектаклі…»
- «Зав'язав, не п'ю. Але з тобою — з великою охотою».
- «Мадам, ви така красива, як шхуна. У вас три карбованці немає?»
- «Не треба тому чорта шукати, у кого він за плечима».
- «Подивлюся в дзеркало — і плюнуть хочеться!»
- «Сьогодні ви муж і жена, а завтра сам Бог не скаже, чим ви будете. Очень, очень і очень!»
- «Що б не сталося, ми це переживемо!»
- «Яке я хамло?!»
По його смерті готували некролог в газету «Вечірній Київ», проте не змогли знайти ні однієї його офіційної фотографії — на знімках він або виконував роль, чи рибалив, або посміхався на усі зуби. В Міністерстві культури та в редакції фотографії забракували, а опубліковане вийшло з домальованою сорочкою, краваткою і піджаком.
Про нього
- Відзнято відеофільм про нього — «Великий лицедій М. Ф. Яковченко» — режисер Світлана Ільїнська, кіностудія «Контакт», 2003, продюсер Лариса Роднянська.
- «Друге життя або втеча з того світу», режисер Володимир Артеменко, сценарій Віри Мельник, оператор Віталій Зимовець, «Кінохроніка», 2006.
- https://www.perets.org.ua/Журнал_перець_1965_09/?page=4 [ 26 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки
- Микола Яковченко: завжди сучасний [ 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Стаття у журналі «Кіно-Театр»
- . Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 11 травня 2013.
- Микола Яковченко — найнародніший серед заслужених / Український інтерес.
- . Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 10 квітня 2012.
- Ольга Мельник: Комік, який ніколи не фальшивив [ 6 грудня 2013 у Wayback Machine.] Українська газета № 45(185), 18-31 грудня 2008
- . Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 11 травня 2013.
- Віртуальний музей Миколи Яковченка[недоступне посилання з червня 2019]
- . Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.
- . Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 22 травня 2013.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 675.
- Митці України. К., 1992. — С.674;
- Сміхотворець Микола Яковченко: спогади, твори, документи / Регіональне відділення Прилуцького, Срібнянського, Талалаївського районів Товариства «Чернігівське земляцтво»; Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв; Автор-упорядник І. Б. Матяш. — Київ, 2005. — 192 с.
- Матяш Ірина. Блазень із сумними очима. — Київ, 2007. — 164 с. — («Мистецтво і архіви», випуск 1).
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Яковченко Микола Федорович |
- Документальні виставки on-line до 110-річниці з дня народження М. Ф. Яковченка. Документи і світлини з державних архівів України [ 18 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Ірина Матяш. Микола Яковченко: завжди сучасний [ 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.] «Кіно-Театр», № 6, 2006
- Формат UA [ 27 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Кіно-театр (рос.) [ 6 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Кіно-СРСР (рос.)
- Комедійний актор мусить бути оптимістом [ 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Завжди сучасний. Частина друга. [ 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miko la Fe dorovich Yako vchenko 20 kvitnya 3 travnya 1900 19000503 Priluki Poltavska guberniya Rosijska imperiya nini Chernigivska oblast Ukrayina 11 veresnya 1974 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR vidatnij ukrayinskij aktor teatru ta kino na harakternih rolyah Narodnij artist URSR z 1970 roku Miko la Fedorovich Yako vchenkoMikola Fedorovich YakovchenkoMikola Fedorovich YakovchenkoIm ya pri narodzhenni Mikola Fedorovich YakovchenkoNarodivsya 20 kvitnya 3 travnya 1900 1900 05 03 Priluki Poltavska guberniya Rosijska imperiya nini Chernigivska oblastPomer 11 veresnya 1974 1974 09 11 74 roki Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannya Bajkove kladovisheGromadyanstvo Rosijska imperiya UNR USRR SRSRDiyalnist aktor kinoaktorDiti Yakovchenko Yunona MikolayivnaIMDb nm0945049 Nagorodi ta premiyi Medal Za oboronu Stalingrada Miko la Fedorovich Yako vchenko u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yakovchenko Yakovchenko pid chas navchannya u drugomu Priluckomu uchilishi Suchasniki jogo nazivali najnarodnishim sered zasluzhenih i najzasluzhenishim sered narodnih ZhittyepisNarodivsya v m Priluki nini Chernigivska oblast Ukrayina todi Poltavska guberniya Rosijska imperiya v sim yi pomichnika keruyuchogo astrahanskim ribnim promislom Fedora Ivanovicha Yakovchenka Mama Mikoli krim nogo mala she chetvero ditej Rid Yakovchenkiv bere pochatki z donskih kozakiv rodina pereyihala do Poltavskoyi guberniyi z pid Rostova na Donu mala patriarhalnij uklad za yakogo potyag do mistectva ne osoblivo zaohochuvavsya 1912 roku vstupiv do Drugogo Priluckogo vishogo pochatkovogo uchilisha imeni Kislih 1916 vstupiv do miskoyi yevrejskoyi gimnaziyi de zahopivsya hudozhnoyu samodiyalnistyu pershi roli predstavlyav u gimnazijnomu teatri Todi zh gruntovno vivchiv grecku movu U chasi revolyucijnih podij ide na front Jogo onuk Mikola Bohonko Yakovchenko rozpoviv Tochno nevidomo na chiyemu boci vin voyuvav za chervonih chi za bilih Za dokumentami vsyu vijnu perebuvav pri chervonoarmijskomu sanitarnomu poyizdi Prote z chasom zahoplyuvavsya rozpovidayuchi pro kinnotu generala Shkuro yakos distav dobre prihovani dva Georgiyivski hresti 1918 roku debyutuvav na amatorskij sceni v Prilukah Jogo talant rozgledila Yevgeniya Bazilevska kolishnya aktrisa trupi Mikoli Sadovskogo yaka i stvorila v Prilukah teatr amatoriv Iz cogo amatorskogo gurtka Mikola perejshov do postijnoyi trupi Pilipa Hmari na toj chas rosijskogo a z 1919 roku ukrayinskogo potim radyanskogo teatralnogo diyacha U cej chas grav u p yesah Leonida Andreyeva Tyuha v Savvi ta pidporuchnika Grigoriya Mironova v Dnyah nashogo zhittya Z 1920 po 1927 rik pracyuvav u teatrah Luben Priluk Simferopolya Cherkas Chernigova Dnipra Harkova Z 1927 roku aktor Kiyivskogo akademichnogo ukrayinskogo teatru imeni Franka z perervami Teatralna doba 1927 1929U sezoni 1927 28 roku v teatri buli novi roboti Lyubov i dim Dniprovskogo Zakolot Furmanova Son litnoyi nochi Shekspira Zaprosiv jogo golovnij rezhiser teatru Gnat Yura ta vidrazu zaproponuvav rol u vistavi Son litnoyi nochi Togo sezonu v skladi kolektivu gastrolyuvav u Lugansku Dnipri Stalino teper Doneck ta Mikolayevi U teatralnomu sezoni 1928 29 stvoryuye obraz Raspera v p yesi Gozenklyavera Dilok postanovniki O Smirnov ta Oleksandra Smirnova Iskander 6 30 travnya gastroli v todishnij stolici Harkovi stolichna presa vidznachila jogo majsternist grotesku Voseni vistupaye u prem yeri Diktaturi I Mikitenka rol Romashki Robota v teatri ta osobiste zhittya v 1930 i rokiDruzhina Tetyana Yevseyenko 1920 1930 ti U listopadi 1930 prem yera p yesi I Mikitenka Kadri postaviv Gnat Yura hudozhnik B Erdman grav i Yakovchenko 1931 roku zaproshenij do novostvorenogo Harkivskogo teatru revolyuciyi rozpochav sezon 7 listopada vistavoyu Sprava chesti I Mikitenka Togo zh taki 1931 roku uzyav shlyub iz 21 richnoyu Tetyanoyu Markivnoyu Vona vidhilila zalicyannya chiselnih pretendentiv sered buv i vidomij aktor Viktor Dobrovolskij 26 kvitnya 1932 u podruzhzhya narodilasya donka Irina V 1932 33 rokah buv zadiyanij u majzhe vsih vistavah u p yesi Eta S Levitinoyi grav rol Zhiharyeva v Strasi O Afinogenova Zaharova Mikola Pronashko ta Ivan Shkurko Divchata nashoyi krayini I Mikitenka u p yesi Zhandarm za Ukradenim shastyam I Franka vijt Falstaf 1933 bufonada z elementami farsu za motivami tvoriv V Shekspira ser Dzhon Falstaf Pidstupnist ta kohannya Vurm Pislya vikonannya ostannoyi roli Yakovchenko otrimuye zaproshennya vid Lesya Kurbasa do Harkivskogo ukrayinskogo dramatichnogo teatru imeni T Shevchenka Pislya prem yernih pokaziv Falstafa Yakovchenko tak visnazhivsya sho jogo primusovo vidpravili v budinok vidpochinku Svitlij u Mishori Litom 1933 z Divchatami nashoyi krayini ta Falstafom teatr gastrolyuye u Dnipri j Kiyevi Yakovchenko otrimuye chergove zaproshennya do teatru imeni T Shevchenka vid Mar yana Krushelnickogo 1934 povertayetsya do Kiyeva Gnat Yura prijmaye jogo na posadu aktora vishoyi kategoriyi Vidigrav prem yeru ta do 100 vistav Platona Krecheta Oleksandra Kornijchuka rol medichnoyi sestri vikonuvala druzhina Tetyana Yakovchenko Profesor Shvarcberg jogo velikij shanuvalnik dopomagav zasvoyiti zvichki likariv projnyatisya specifikoyu yihnoyi praci 30 kvitnya 1937 roku z yavilasya na svit Yunona Mikolayivna Yakovchenko Voseni 1939 potraplyaye pid nabir vijskovozobov yazanih vidtak staye uchasnikom radyansko finskoyi vijni Z frontu povernuvsya kvitnem 1940 znajshov robotu v Kiyivskomu derzhavnomu teatri muzichnoyi komediyi Z postanovok cogo chasu Pelikan opereta Mister Iks Filip Kolombina Delakvo Nochi v Veneciyi v comu chasi jogo partnerkoyu po sceni bula Novinska Vira Petrivna Voseni 1940 O Kornijchuk perekonuye znovu perejti do teatru im I Franka Vikonuye rol Dovgonosika V stepah Ukrayini perejnyav z ruk pershogo vikonavcya Valentina Duklera V Kalinovomu gayu vikonuye rol matrosa Klima jogo fraza Klyanusya golovoyu akuli pishla v narod Podalshij tvorchij shlyah22 chervnya 1941 zastalo teatr u Moskvi U chasi nimecko radyanskoyi vijni ne uvijshov do skladu Pershoyi frontovoyi brigadi artistiv viyizhdzhaye z rodinoyu do Tambova tam trupa stavit Partizani v stepah Ukrayini ta Bogdan Hmelnickij dyak Gavrilo Yakovchenko zaklikaye do borotbi z okupantami U zhovtni teatr evakujovuyetsya v Semipalatinsk pracyuye na sceni miscevogo teatru Povertayetsya persha frontova brigada v Semipalatinsk Yakovchenko polishaye tam rodinu i vidpravlyayetsya na front u skladi Drugoyi frontovoyi brigadi teatru Franka pid rukoyu Amvrosiya Buchmi U chasi pered Stalingradskoyu bitvoyu brigada vistupala v shtabi frontu u bataljonah na prizovnih punktah ta gospitalyah Zgodom perebuvaye v skladi chetvertoyi frontovoyi brigadi keruvav Dmitro Milyutenko bere uchast u zvilnenni Budapeshta 1944 roku povertayetsya z rodinoyu do Kiyeva 1945 roku v chasi vidznachannya 25 yi richnici teatru im I Franka nagorodzhenij medalyami Za oboronu Stalingrada ta Za doblesnu pracyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Zasluzhenim artistom stav u 1943 roci narodnim u 1970 mu Pislyavoyenna tvorchistPislya prihodu v teatr novogo kerivnika M Kompanijcya jogo razom z nizkoyu aktoriv vivodyat zi skladu trupi z nadannyam pidvishenoyi respublikanskoyi premiyi i obicyankoyu zadiyati u tvorchij roboti porazovo Sered rolej u teatri Penonzhka Martin Borulya Rasper Dilok Gozenklyavera Mikola Natalka Poltavka I Kotlyarevskogo Bublik Dovgonosik Platon Krechet V stepah Ukrayini O Kornijchuka Overko Faraoni O Kolomijcya Lyash Ostanni M Gorkogo Znyavsya v kinofilmah Za dvoma zajcyami U nich pered Rizdvom Koroleva benzokolonki Maksim Perepelicya Did livogo krajnogo ta inshih Na zjomkah filmu Ivana Pir yeva Nash spilnij tovarish 1962 Yakovchenko sprobuvav naklasti sobi na oblichchya grim Pir yev na ce vidpoviv Mikolo taku mordu yak u tebe Bog daye odin raz v sto rokiv ta j to na Velikden Ne psuj Pislya smerti druzhini 1946 roku v aktora na rukah zalishilisya dvi donki Zhittyevij udar sprichiniv prihilnist do micnogo napoyu Chasto jogo bachili v restoranchiku Teatralnij vulicya Mikolayivska suchasna Gorodeckogo Dmitro Milyutenko ta Gnat Yura jogo kartali vin shorazu shiro obicyav vipravitisya j tak prodovzhuvav vistupi Krim togo aktor mig ne soromlyachis i ne kompleksuyuchi vzyati gitaru i vidpravitisya kudi nebud z koncertom buv stabilnij anshlag Pered vihodom na scenu chastenko divivsya u dzerkalo biv sebe dolonyami po pisku i primovlyav U u goduvalnicya moya 1948 roku vin graye v p yesi Makar Dibrova 1950 Kalinovij gaj Obidvi p yesi buli udostoyeni Derzhavnoyi premiyi SRSR yih zapisuyut yak radiovistavi 1950 roku z teatrom gastrolyuye v Polshi Krakovi ta Lodzi Prote potraplyaye na likuvannya do Lvivskoyi psihonevrologichnoyi likarni Na mezhi bezrobittya opinyayetsya pislya chergovogo zrivu ne vtrimavsya vid zaprosin aktoriv Cherniveckogo teatru vidznachali zakinchennya gastrolej U zhovtni 1951 r Yakovchenko led vproshuye Oleksandra Kornijchuka lishiti jogo na roboti Zakinchivshi prilucku gimnaziyu vilno volodiv greckoyu movoyu Koli v 1967 r do Kiyeva priyihala grecka tragedijna aktrisa Aspasiya Papatanasiu sho vistupala u vistavi Antigona Sofokla vin umoviv Igorya Bezgina todishnogo direktora teatru im I Franka dozvoliti jomu privitati yiyi Mikola Fedorovich spilkuvavsya z neyu yiyi ridnoyu movoyu Oleksandr Kornijchuk specialno dlya nogo pisav deyaki roli zokrema u vistavi Moyi druzi pri povernenni Yakovchenka do Kalinovogo gayu dopisav imennu rol dida Gervasiya Peredayuchi tekst roli Kornijchuk nadpisav Bliskuchomu artistu dorogomu drugu Mikoli Yakovchenku Ya napisav cyu rol i spodivayusya sho Vash velikij talant she raz poraduye nashogo chitacha Rol malenka ale Vash Oleksandr Kornijchuk VshanuvannyaIz zadovolennyam brav uchast u velikih oficijnih zibrannyah buv na Vsesoyuznomu festivali radyanskih filmiv u Kanevi 1966 II z yizdi kinematografistiv URSR u Kiyevi 1966 togo zh roku na kamernih imprezah yuvileyah druziv Na yuvileyi P Saksaganskogo vikonuvav ariyu Mikoli z Natalki Poltavki iz Oksanoyu Petrusenko Ivanom Patorzhinskim Mihajlom Doncem Kolishnyu partnerku po sceni Kiyivskogo teatru muzichnoyi komediyi Viru Novinsku vitav z nagodi 70 richchyam kupletami v roli Pelikana 1968 roku bere uchast u respublikanskomu kinofestivali ukrayinskih filmiv v Kirovogradi Uchasnikiv doviz litak aktoriv na aerodromi zustrichala sila silenna narodu Kiyivska delegaciya vzhe vistupila z litaka azh tut uraganni opleski kotri majzhe zaglushili Proshannya slov yanki duhovogo orkestru na verhnij shodinci trapu Mikola Yakovchenko vin vid cogo zatrimavsya na trapi vbirayuchi v sebe shirij viyav emocij bez yakih ne uyavlyav svogo tvorchogo zhittya Na radioZ 1968 brav uchast u radioperedachah Vid suboti do suboti svij vistup zavzhdi pochinav slovami Vitayu dobirne tovaristvo Golovnim rezhiserom peredachi buv Volodimir Bohonko cholovik donki Yunni Jomu vdalosya zaluchiti do peredachi Georgiya Babenka Valeriya Bessaraba Valentina Duklera Olega Komarova Nonnu Koperzhinsku Nataliyu Lotocku Anatoliya Pazenka Anatoliya Skibenka Stanislava Stankevicha Mikolu Shutka SmertMogila Mikoli Yakovchenka Tablichka na budinku u Prilukah u yakomu narodivsya Yakovchenko Pomer 11 veresnya 1974 roku pid chas operaciyi z vidalennya apendicitu Jogo ostanni slova kotri pochuli spivrobitniki Kloun jde na manezh Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi dilyanka 9a Nadgrobok vstanovleno Nacionalnoyu spilkoyu teatralnih diyachiv Ukrayini VidgukiSergij Paradzhanov bachiv u Yakovchenku ukrayinskogo Charli Chaplina Za vlasnim viznachennyam aktora vin buv blaznem iz sumnimi ochima Oleksandr Kornijchuk nazvav Yakovchenka po spravzhnomu narodnim artistom Mikola Zarudnij najnarodnishim sered usih zasluzhenih i najzasluzhenishim sered usih narodnih Pir yev nazivav jogo Gabenkom natyakayuchi pro neperevershenogo Zhana Gabena Anglomovnij zhurnal Ukrayinskij kanadec druga polovina 20 storichchya Toronto yak ilyustraciyu do rubriki ukrayinskogo folkloru drukuvav sharzh perchanina Arutyunyanca na Yakovchenka yak uosoblennya ukrayinskogo dotepu Sam Yakovchenko vvazhav dlya sebe vzircem Fernandelya Fernana Kontandena portret yakogo visiv u jogo robochomu kabineti Buv zamilovanij francuzkim mistectvom svoyemu ulyublencyu pesiku dav im ya Fanfan na chest Zherara Filipa Filmografiya Shors boyec 1939 V stepah Ukrayini 1952 Filimon Filimonovich Dovgonosik Ukradene shastya vijt 1952 Martin Borulya povirenij Trandalov 1953 Kalinovij gaj 1953 Trivozhna molodist 1954 Zemlya feldsher 1954 Nesterka peresmishnik 1955 Maksim Perepelicya 1955 Kondrat Perepelicya batko Maksima Polum ya gnivu 1955 Hrin Suyeta 1956 Akila Akilovich Kinec Chirvi Kozirya 1957 gist na vesilli Vona vas kohaye remontnik na avtomobilnij dorozi 1956 Koordinati nevidomi 1957 Fedir Mihajlovich Shelmenko denshik 1957 Opeckuvatij Opeckovskij Shtepsel odruzhuye Tarapunku komendant 1957 Pravda zaliznichnik Ivan Ivanovich 1957 Zagin Trubachova boretsya pasichnik Ivan Matvijovich 1957 Pershij parubok 1958 did Tereshko 1958 Skripka Lita molodiyi 1958 dyadko Vasil Poema pro more 1958 Kiyanka v drugij seriyi Gorovenko robitnik registrator na Arsenali 1958 Chornomorochka Karpo Ivanovich 1959 Vryatujte nashi dushi 1960 Bocman 1960 Rizhik Prohor Grib golodayivskij gorodovij 1960 Za dvoma zajcyami 1961 Prokip Sirko Serce ne proshaye 1961 Nash spilnij drug buhgalter Onufrij Semenovich 1961 Vechori na hutori bilya Dikanki Pacyuk 1961 Yabluko rozbratu did Severiga 1962 Velika doroga SRSR ChSSR selyanin na vozi gospodin muzhik 1962 Sribnij trener buhgalter 1963 Koroleva benzokolonki 1963 Lopata Stezhki dorizhki 1963 storozh Arhip Zirka baletu 1964 Lushka 1964 Son 1964 kriposnij Faraoni 1964 Overko Misyac traven 1965 komendant gurtozhitku ta perehozhij ribalka Formula veselki 1966 prodavec u litnomu kafe Vij 1967 Na Kiyivskomu napryamku 1967 Pavlo Lavrin Varchina zemlya 1969 did Yevgen Liha dolya 1969 svat Pochatok nevidomogo stolittya 1969 v tretij chastini Nich pered svitankom 1969 nimec Gans Rozpovidi pro Dimku 1969 zaviduvach tiru Ta sama nich 1969 Mizh visokimi hlibami 1970 did Maksim Sekretar partkomu 1970 kum Smihonichni prigodi Tarapunki i Shtepselya 1970 kontroler na richkovomu tramvajchiku Veseli Zhabokrichi 1971 storozh De vi licari 1971 susid z pustimi plyashkami Lada z krayini berendeyiv 1971 korol Magnum IU Zahar Berkut 1971 masovka sered meshkanciv Tuhli Dovira 1972 vidviduvach v prijmalni Tut nam zhiti 1972 Semen Shimraj Efekt Romashkina 1973 shprehshtalmejster Did livogo krajnogo 1974 Trohim Ivanovich Besarab Golovni roli Bublik Dovgonosik Platon Krechet V stepah Ukrayini Oleksandra Kornijchuka Penjonzhka Martin Borulya Ivana Karpenka Karogo Lyash Maksima Gorkogo Overko Oleksiya Kolomijcya Rasper V Gozenklyavera ta in Vidznachennya pam yatiPam yatnik M F Yakovchenku u skveriku bilya Nacionalnogo akademichnogo dramatichnogo teatru im Ivana Franka Priluckij pam yatnik Mikoli Yakovchenku majzhe totozhnij z kiyivskim 27 sichnya 2010 za N 113 r Kabinet Ministriv Ukrayini prijnyav rozporyadzhennya Pro zahodi shodo vidznachennya 110 richchya vid dnya narodzhennya Mikoli Yakovchenka Planom zahodiv zokrema peredbachalosya provesti Vseukrayinskij vidkritij konkurs aktorskoyi majsternosti imeni Mikoli Yakovchenka zabezpechiti vipusk i vvedennya v obig prisvyachenih 110 richchyu vid dnya narodzhennya Mikoli Yakovchenka konverta ta poshtovoyi marki iz specialnim yiyi pogashennyam pidgotuvati do vidannya knigi ta fotoalbomu sho prisvyacheni zhittyu ta tvorchij diyalnosti Mikoli Yakovchenka stvoriti muzej Mikoli Yakovchenka v m Prilukah stvoriti dokumentalnij film prisvyachenogo zhittyu ta tvorchosti Mikoli Yakovchenka vipustiti yuvilejnu monetu na chest 110 richchya z dnya narodzhennya Mikoli Yakovchenka vivchiti pitannya shodo prisvoyennya imeni Mikoli Yakovchenka odnij z vulic u m Prilukah Krilati vislovlyuvannya A gorilka ta bula yak moloda artistka v pershomu spektakli Zav yazav ne p yu Ale z toboyu z velikoyu ohotoyu Madam vi taka krasiva yak shhuna U vas tri karbovanci nemaye Ne treba tomu chorta shukati u kogo vin za plechima Podivlyusya v dzerkalo i plyunut hochetsya Sogodni vi muzh i zhena a zavtra sam Bog ne skazhe chim vi budete Ochen ochen i ochen Sho b ne stalosya mi ce perezhivemo Yake ya hamlo Priluki mural Yakovchenka 2023 Po jogo smerti gotuvali nekrolog v gazetu Vechirnij Kiyiv prote ne zmogli znajti ni odniyeyi jogo oficijnoyi fotografiyi na znimkah vin abo vikonuvav rol chi ribaliv abo posmihavsya na usi zubi V Ministerstvi kulturi ta v redakciyi fotografiyi zabrakuvali a opublikovane vijshlo z domalovanoyu sorochkoyu kravatkoyu i pidzhakom Pro nogoVidznyato videofilm pro nogo Velikij licedij M F Yakovchenko rezhiser Svitlana Ilyinska kinostudiya Kontakt 2003 prodyuser Larisa Rodnyanska Druge zhittya abo vtecha z togo svitu rezhiser Volodimir Artemenko scenarij Viri Melnik operator Vitalij Zimovec Kinohronika 2006 https www perets org ua Zhurnal perec 1965 09 page 4 26 kvitnya 2021 u Wayback Machine PrimitkiMikola Yakovchenko zavzhdi suchasnij 8 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Stattya u zhurnali Kino Teatr Arhiv originalu za 12 veresnya 2014 Procitovano 11 travnya 2013 Mikola Yakovchenko najnarodnishij sered zasluzhenih Ukrayinskij interes Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2012 Procitovano 10 kvitnya 2012 Olga Melnik Komik yakij nikoli ne falshiviv 6 grudnya 2013 u Wayback Machine Ukrayinska gazeta 45 185 18 31 grudnya 2008 Arhiv originalu za 12 veresnya 2014 Procitovano 11 travnya 2013 Virtualnij muzej Mikoli Yakovchenka nedostupne posilannya z chervnya 2019 Arhiv originalu za 9 bereznya 2022 Procitovano 15 kvitnya 2022 Arhiv originalu za 17 listopada 2015 Procitovano 22 travnya 2013 LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 700 s ISBN 5 88500 071 9 S 675 Mitci Ukrayini K 1992 S 674 Smihotvorec Mikola Yakovchenko spogadi tvori dokumenti Regionalne viddilennya Priluckogo Sribnyanskogo Talalayivskogo rajoniv Tovaristva Chernigivske zemlyactvo Generalna direkciya Kiyivskoyi miskoyi radi z obslugovuvannya inozemnih predstavnictv Avtor uporyadnik I B Matyash Kiyiv 2005 192 s Matyash Irina Blazen iz sumnimi ochima Kiyiv 2007 164 s Mistectvo i arhivi vipusk 1 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Yakovchenko Mikola Fedorovich Dokumentalni vistavki on line do 110 richnici z dnya narodzhennya M F Yakovchenka Dokumenti i svitlini z derzhavnih arhiviv Ukrayini 18 kvitnya 2010 u Wayback Machine Irina Matyash Mikola Yakovchenko zavzhdi suchasnij 8 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Kino Teatr 6 2006 Format UA 27 listopada 2011 u Wayback Machine Kino teatr ros 6 chervnya 2013 u Wayback Machine Kino SRSR ros Komedijnij aktor musit buti optimistom 8 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Zavzhdi suchasnij Chastina druga 8 zhovtnya 2012 u Wayback Machine