Сон український радянський біографічний кольоровий художній кінофільм 1964 року присвячений Т Шевченку Фільм зняв режисе

«Сон» — український радянський біографічний кольоровий художній кінофільм 1964 року, присвячений Т. Шевченку. Фільм зняв режисер В. Денисенко на кіностудії ім. Олександра Довженка. Прем'єра відбулася у Києві 3 листопада 1964 року.

Сон

Жанр	біографія драма
Режисер	Володимир Денисенко
Сценарист	Дмитро Павличко Володимир Денисенко
У головних ролях	Іван Миколайчук Наталія Наум Костянтин Степанков Михайло Державін
Композитор	Олександр Білаш
Кінокомпанія	Кіностудія ім. Олександра Довженка
Тривалість	91 хв.
Мова	українська
Країна	СРСР
Рік	1964
Дата виходу	3 листопада 1964
IMDb	ID 2400666
Сон у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сон (значення).

Молодого Тараса Шевченка, автора крамольних віршів, викликають на допит. Замість пояснень, поет пише нові вірші, які присвячує безрадісній долі України. За «підбурливі» думки Шевченка віддають у солдати з забороною писати й малювати. Стрічка змальовує внутрішній стан митця в ті дні, його спогади про роки, прожиті в кріпацтві, роздуми про вітчизну, народ і свободу.

Займає 95-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет

У фільмі відтворено один з періодів життя Т. Г. Шевченка — від дитячих років до заслання. Засобами кіномистецтва автори фільму викривають «святих отців» — поборників темряви і мракобісся. Шевченко в фільмі — це людина, яка приходить до висновку про облудність релігії. Насправді ж, завдяки виражальним кінематографічним метафорам, Шевченко постає перед глядачем не стільки як одноплощинний атеїст, скільки як справжній бунтар і гуманіст.

Фільм, на думку французького дослідника, історика українського кінематографа Любомира Госейка, побудовано на зіставленнях і непрямій хронології, сучасне переплітається з минулим, сон —– із дійсністю: «Наприкінці цього новаторського фільму, який коригує попередні версії в бік національної свідомости, Шевченко проходить коридором, де один за одним з’являються персонажі його поеми. Можна бачити, як зі свого портрета виходить цар, котрий починає невимушену розмову з поетом, чия особиста трагедія полягає в тому, що він бачить себе —– і звільненого —– серед кріпаків. …Володимира Денисенка більше хвилює етичний бік героїв, їхня та їхньої країни доля в боротьбі за справедливість і добро. Він одним із перших у післядовженківському поколінні, хто накреслює нові шляхи, робить нові пролами в національній свідомості, випереджаючи Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осику, Івана Миколайчука».

В ролях

Знімальна група

Сценаристи: Дмитро Павличко, Володимир Денисенко
Режисер-постановник: Володимир Денисенко
Головний оператор: Михайло Чорний
Художник-постановник: Микола Рєзник
Композитор: Олександр Білаш
Режисер: Ю. Фокін
Оператор: Едуард Плучик (у титрах — Плучек)
Редактор: М. Ткач
Звукооператори: Ростислав Максимцов, Анатолій Чернооченко
Костюми: Катерина Гаккебуш
Гример: М. Лосєв
Монтажер: Т. Бикова
Художники-декоратори: М. Арістов, Є. Парахоня
Оператор комбінованих зйомок: Павло Король
Художник комбінованих зйомок: М. Полунин

Примітки

Кіндрат К.П. Науково-атеїстичне виховання учнів. - К, 1966.
Госейко Любомир. Історія українського кінематографа. 1896-1995 (пер. з французької). — К.: Кіно-Коло, 2005. – С. 178-179. ISBN 966-8864-00-Х

Посилання

«Сон» на сайті IMDb (англ.)

Це незавершена стаття про український фільм.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кіндрат К.П. Науково-атеїстичне виховання учнів. - К, 1966.

[2] Госейко Любомир. Історія українського кінематографа. 1896-1995 (пер. з французької). — К.: Кіно-Коло, 2005. – С. 178-179. ISBN 966-8864-00-Х