У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комаров Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Комаров

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комаров.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Комаров Олег.

Комаро́в Оле́г Васи́льович (нар. 14 березня 1939, Київ, УРСР, СРСР) — радянський і український актор театру і кіно, літератор, педагог. Народний артист України (2016). Заслужений артист України (1999).

Олег Васильович Комаров

Народився	14 березня 1939(1939-03-14) (85 років) Київ
Громадянство	Україна → СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1961—по цей час
IMDb	nm0464558

Нагороди та премії
Заслужений артист України

Життєпис

Народився в родині акторів. Батько, Василь Леонідович Комаров, загинув у роки Другої Світової війни. Мати, заслужена артистка УРСР , була в різні часи актрисою Театру ім. Івана Франка, Київського обласного театру, Київської державної філармонії.

Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1961). З 1966 року працює у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Найчастіше виступає в амплуа характерного актора.

Постійно бере участь у радіо- та телепрограмах культурно-освітницького спрямування. Майстер художнього читання. Був одним з ведучих популярної радіопередачі «Від суботи до суботи».

Педагог; викладає на кафедрі майстерності актора і сценічної мови Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва.

Творчість

Театр

Серед виконаних ролей у Театрі ім. Лесі Українки:

Мужеський — «Добряки»;
Єпиходов — «Вишневый сад»;
король — «Снежная королева»;
Сем — «Похищение Джонни Дорсета»,
Етьєн — «Блоха в ухе»;
Шульц — «Элитные псы»;
Сима Попович — «Госпожа министерша»;
керуючий — «№ 13»;
аптекар Флеран — «Мнимый больной»;
Мозес — «Школа скандала» та інші.

Кіно

Неодноразово запрошувався до участі в радянських, українських, російських кінофільмах. Загалом зіграв у кіно близько 40 ролей. Серед них:

1964 — «Повість про Пташкіна» — Доня
1965 — «Хочу вірити» — телефоніст Василь
1966 — «Їх знали тільки в обличчя» — Плющев
1967 — «Десятий крок» — Гігантов
1971 — («Де ви, лицарі?»)
1973 — «Щовечора після роботи» — Калашников
1974 — «Поцілунок Чаніти» — репортер
1990 — «Війна на західному напрямку» (серіал) — Бочаров
1993 — «Злочин з багатьма невідомими» (серіал) — тюремний лікар Лукас
2002 — «Лялька» (серіал) — прокурор Федін

Член Національної спілки кінематографістів України.

Літературний доробок, спогади

Автор спогадів та оповідань, що друкувалися в періодиці (зокрема, в газеті «Рабочее слово»).

У 1998 році було випущено збірку Олега Комарова «Оповідання і спогади» — про акторів театру ім. Івана Франка.

2001 року вийшла в світ його наступна книга «Театральні спогади. Оповідання», що складається з розділів: «Театр Франка очима мого дитинства» (про акторів Театру ім. Івана Франка), «Світлі душі театру» (про акторів Театру ім. Лесі Українки, з якими актор працював), і два останні розділи — розповіді.

У 2011 році цю книгу перероблено та випущено під новою назвою (К., КМЦ «Поезія», 2011, друге доповнене видання — К., «Фенікс», 2014).

На основі своїх спогадів і в співпраці з режисером Г. Черняк, О. Комаров створив цикл телепередач «Театральні силуети» — про акторів В. Халатова, В. Дуклера, Ю. Лаврова, В. Добровольського, К. Осмяловську, Г. Ніколенко, режисера І. Молостову, суфлера і передачу, присвячену 80-річному ювілею театру ім. Лесі Українки (існує CD-версія).

Відзнаки

Народний артист України (26 березня 2016) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру
Заслужений артист України (22 липня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм
У 1998 році отримав Літературно-мистецьку премію ім. І. Котляревського
Удостоєний відзнак від Міністерства культури і мистецтва України, Союзу письменників України, Союзу театральних діячів України

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014.
[. Архів оригіналу за 4 Квітня 2013. Процитовано 25 Жовтня 2012. Комаров Олег Васильович: фільмографія (Кино-Театр.ru) (рос.)]
. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
Указ Президента України від 26 березня 2016 року № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
Указ Президента України від 22 липня 1999 року № 918/99 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»

Посилання

Олег Комаров на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Телекомпанія «Глас», передача «Подія. Митець. Глядач. Олег Комаров» (2018), ч. 1
Телекомпанія «Глас», передача «Подія. Митець. Глядач. Олег Комаров» (2018), ч. 2

[1] . Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014.

[2] [. Архів оригіналу за 4 Квітня 2013. Процитовано 25 Жовтня 2012. Комаров Олег Васильович: фільмографія (Кино-Театр.ru) (рос.)]

[3] . Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.

[4] Указ Президента України від 26 березня 2016 року № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»

[5] Указ Президента України від 22 липня 1999 року № 918/99 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»