Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Бретонське герцогство брет Dugelezh Breizh фр Duché de Bretagne 939 1532 Прапор Бретані Герб Бретані Девіз Kentoc h merv

Бретанське герцогство

Бретанське герцогство
Бретонське герцогство
брет. Dugelezh Breizh
фр. Duché de Bretagne
← image
 939 – 1532 → image
image
Прапор Бретані Герб Бретані
Девіз
Kentoc'h mervel eget bezañ saotret (бретонська)
Potius mori quam fœdari (латина)
Plutôt la mort que la souillure (французька)
A ma vie (варіант; французька)
Краще смерть, аніж ганьба
imageФеодальні володіння Бретані в 1154 році


Столиця Ренн
Мова(и) бретонська, ґалло, французька, латина
Площа 31850 км²
Форма правління Монархія
Династія 931—937: Нормандська династія
937—990: Нантський дім
980—1066: Реннський дім
1066—1156: Корнуайський дім
1156—1181: Дім де Пент'євр
1181—1203: Плантагенети
1203—1221: Дім де Туар
1213—1341: Дім де Дре
1341—1365: Дім де Пент'євр
1341—1514: Дім де Монфор-л'Аморі
1514—1559: Валуа
Історія
 - Падіння королівства Бретань. Привласнення Вільгельмом I Нормандським титулу герцога Бретані 930-ті
 - . Остаточне захоплення Бретані норманами 939
 - Об'єднання герцогства з королівством Франція 1532
Спадкоємність
← Королівство Бретань
Французьке королівство →
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Бретонське герцогство

Гéрцогство Брето́нське (брет. Dugelezh Breizh, фр. Duché de Bretagne) — феодальне володіння на північному заході Франції, землі якого розташовувалися первинно на території історичної області, а згодом увійшли до складу сучасного французького регіону Бретань. Правителі мали титул герцогів. Бретонське королівство захопили нормани, але 939 року бретонці прогнали їх і утворили герцогство Бретань. У 1532 році через династичний союз, герцогство об'єдналось із Французьким королівством.

Географія

image
Розташування Бретані на мапі Франції

Бретонське герцогство займало територію, на якій розташовано сучасний французький регіон Бретань. Традиційно воно поділялося на такі провінції (області, «країни»), що відповідають єпархіям: у (брет. Breizh Izel) розташовувались області , , і (фр. Vannetais), натомість у (брет. Breizh Uhel) були такі: , , , і . У цих областях правили знатні феодали чи духовенство.

Історія

Утворення герцогства

Після смерті 907 року короля Алена I Великого, Бретонське королівство впало під ударами норманів. У 913—931 роках Бретань зайняли нормани на чолі , Фелекана та Інкона. У 931 році Ален Крива Борода та , намагалися звільнити Бретань, але безуспішно. У 931—937 роках Вільгельм Довгий Меч, герцог Нормандії, завоював області Котантен і Авраншен та привласнив собі титул герцога Бретонського.

Управління герцогством Другим Нантським домом

Ален II онук за материнською лінією Алена I Великого, прагнув відновити зруйноване норманами Бретонське королівство, однак коштів на це у нього було мало. Окрім того, Бретонське герцогство значно зменшилося за розмірами у порівнянні з королівством за правління Саломона. Ален був змушений відмовитися від Котантена, Авранша й західного Мену. У 952 році герцог Ален II помер, так і не встигнувши здійснити всі свої плани. Новим герцогом Бретонським став його старший син, Дрого.

Смерть Дрого 958 року в Анже за загадкових обставин викликала хвилювання у Бретані. Дехто вбачав у вбивстві руку Фулька II Анжуйського, який став з 958 року до своєї смерті. Жителі Нанта, звинувачуючи Фулька у вбивстві Дрого, підбурили повстання й обрали собі за графа позашлюбного сина Алена II на ймення Гоель.

Того ж 981 року помер єпископ Нанта Ґот'є, і брат Гоеля, Гюереш, вирушив до Туру для висвячування у цей сан. Однак поки брат перебував у від'їзді, Гоеля I було вбито за вказівкою Конана, , і Гюерешу довелося повернутись і прийняти на себе титули графа Нанта й герцога Бретонського.

Для того, аби боротися проти Конана I, якого підозрювали в організації вбивства Гоеля, Гюереш уклав союз із герцогом Аквітанії Гільйомом IV. За сім років після вбивства Гоеля I Конан, остерігаючись спрямованого проти нього Нантсько-Анжуйського союзу, організував отруєння Гюереша.

Після смерті герцога Гюереша його володіння успадкував малолітній син Ален. Хто був його опікуном — невідомо. Але вже 990 року Ален помер від хвороби, після чого Конану вдалося захопити Нант і привласнити собі титул герцога Бретонського.

Захоплення герцогства Реннським домом

Невдовзі Конану довелось зіткнутись із графом Анжу , який проголосив себе захисником інтересів Нантського дому. 27 червня 992 року Фульк розбив Конана у , до того ж, сам Конан загинув. Герцогство Бретонське і графство Анжйське перейшло до його старшого сина Жоффруа I.

У 1008 році Жоффруа I помер, коли повертався з паломництва із Рима. Він залишив двох малолітніх синів — Алена, герцога Бретані та Еона, , доручивши над ними опіку Річардові II, герцогу Нормандії.

У 1040 році Ален III був отруєний норманами. Оскільки його єдиний син Конан був іще неповнолітнім, то регентом герцогства став молодший син Жоффруа I Ед, якому було передано графство Пент'євр як апанаж. Конан II не лишив законних спадкоємців, після чого герцогом Бретонським було проголошено Гоеля II, першого представника дому де Корнуай на троні Бретонського герцогства.

Правління графів Корнуаю

Гоель II де Корнуай був чоловіком Гавіси, дочки герцога Алена III й сестри Конана II. Його батьком був , граф Корнуаю, а матір'ю — , . Його шлюб із Гавісою відбувся 11 грудня 1066 року, й він також був офіційно коронований герцогом Бретонським, після чого Гоель і його нащадки отримали права на герцогство.

image
Історичні провінції Бретані

Йому спадкував 13 квітня 1084 року старший син Ален, натомість графство Нант перейшло до його другого сина . У 1103 році останній помер, і графство перейшло до Алена IV. Той помер 13 жовтня 1119 року. Наступним герцогом став Конан III, син Алена IV.

Однак перед своєю смертю 1148 року Конан III позбавив спадку свого сина Гоеля III та призначив своїм наступником свого онука Конана IV, сина його дочки Берти й , графа Річмонда. Конан IV правив під регентством свого зятя Еона де Пороет, другого чоловіка Берти. Гоель III оскаржував права на герцогство у Конана IV й останній був змушений переховуватись ув Англії. У 1156 році Генріх II, король Англії, знову призначив на престол герцогства Бретань Конана IV.

Герцогство Бретонське у 1156—1221 роках

image
Бретань у складі Анжуйської імперії

Під час заворушень і повстань серед дворянства Бретонського герцогства, Конан IV попрохав надати йому підтримку короля Генріха II. Останній погодився, за умови, якщо дочка Конана Констанція вийде за його сина Жоффруа. Під тиском Генріха II Конан IV був змушений зректися престолу 1166 року. Генріх II оголосив себе герцогом Бретонським, і герцогство приєдналося до Анжуйської імперії. Позиції Генріха II в Бретані особливо посилилися 1181 року, коли його син Жоффруа одружився з Констанцією, після чого Генріх передав йому герцогство. Починаючи з герцога Жоффруа II, герцоги Бретонські складали омаж королеві Франції за свій лен — Бретонське герцогство.

Жоффруа II спадкував його син Артур I. Коли Артуру I було шістнадцять, його захопив та ув'язнив у Руані, а згодом убив, за допомогою своєї матері Алієнор Аквітанської рідний дядько, англійський король Йоанн Безземельний.

Дім де Дре

П'єр I Моклерк де Дре був троюрідним братом короля Франції Людовіка VIII. Попри те, що він був королівського походження, як представник молодшої гілки П'єр не мав великих перспектив. Проте королю Франції потрібен був лояльний правитель Бретані. Заплутана династична ситуація після смерті Артура, дозволила королю Франції Філіпу II Августу, у 1212 році видати спадкоємицю Артура Алікс, дочку опікуна Артура Гі де Туара, за свого родича П'єра Моклерка де Дре. У 1213 році П'єр став герцогом Бретані.

image
Герб П'єра Моклерка

Йому вдалося вивести Бретань з-під впливу Англії та Франції. За рік він захопив , привласнивши собі титул графа у цій області. Передавши 1237 року владу в герцогстві наступникам П'єр вирушив у Сьомий хрестовий похід, де був захоплений у полон 6 квітня 1250 року. Він помер у морі під час повернення до Європи.

image
Замок бретонських герцогів. Нант

Черговий герцог Жан I Рудий помер 1286 року, передавши герцогство старшому сину Жану II. У 1297 році Жан II став першим герцогом Бретонським, що був пером Франції. Як родич короля Англії Едуарда I він був призначений загальним капітаном Аквітанії та боронив цю область від армії короля Франції, якою командував Карл Валуа. Жан II вів тільки оборонну війну, і Бретань була захоплена. У 1305 році Жан II вирушив до Ліона на інтронізацію папи римського Клемента V, але, беручи участь у цій церемонії, його вбила стіна, що впала.

Йому спадкував син Артур II. Він склав омаж за королю Франції. У свою чергу Артур II передав Бретань своєму старшому синові Жану III Доброму, а графство Пент'євр перейшло до його другого сина Гі. Бездітний Жан III помер в Кані 13 квітня 1341 року під час повернення з Фландрії.

Війна за бретонську спадщину

Докладніше: Війна за бретонську спадщину

У 1341 році почалась війна за бретонську спадщину, спричинена претензіями французького короля на Бретонське герцогство. Вона почалася по смерті герцога Жана III, який не залишив спадкоємців. , дочка , брата Жана III, і Жанна Фландрська, дружина герцога Жана IV, оскаржували одна в одної право спадкування та, врешті-решт, змусили своїх чоловіків, Жана II де Монфора й Карла де Блуа заявити свої права на герцогство. У той час Англія та Франція вже кілька років перебували у стані конфлікту (Столітня війна почалася 1337 року). Едуард III проголосив себе королем Франції, і Жан де Монфор склав омаж йому. А Карл де Блуа присягнув на вірність своєму дядькові, Філіпу VI.

У 1341 році французи взяли до полону Жана де Монфора й віддали герцогство Карлу де Блуа, але 1342 року Едуард III висадився в Бресті. Жана де Монфора ув'язнили, Жанна Фландрська збожеволіла. У 1343 році було укладено перемир'я.

Статус-кво зберігався аж до поразки французів у 1364 року. Перемога проанглійської партії дозволила у 1365 році укласти Герандську угоду, яка зробила законним спадкоємцем Жана IV Хороброго, сина Жана II де Монфора. Жан у свою чергу підписав союзну угоду з Англією.

Правління у Бретані Монфорів

image
Герб Жана IV де Монфора

Після затвердження титулу герцога Бретані, Жан IV правив спокійно, тільки стикнувшись із повстанням . Герцоги Бретані з дому де Монфор складали омаж королеві Франції за графство Монфор-л'Аморі. Жан IV помер 1399 року, передавши титул своєму синові Жану V Мудрому. Його старший син, Франсуа Коханий, успадкував Бретань після смерті батька 1442 року, але сам не лишив спадкоємців. Він помер за вісім років після смерті батька, у 1450 році, й герцогом Бретані став його молодший брат П'єр II Простий.

Наступним герцогом Бретані став син Жана IV Артур III, конетабль Франції. За рік, у грудні 1458 року він помер у Нанті й був похований у міському соборі. Після його смерті спадкоємцем герцогства виявився Франциск II, син Річарда, графа , , Бенона і Вертю. У 1488 році Франциск помер, і герцогинею стала його малолітня дочка Анна.

Приєднання до Франції

image
Карта Франції в 1477 році

Коли почалася боротьба за бретонську спадщину, Максиміліан I, імператор Священної Римської імперії, втрутився до цього конфлікту на боці герцогині Анни, яку обіцяли йому за дружину. На боці Максиміліана й Анни виступили також Англія та Кастилія.

image
Герцогиня Анна

Ще за життя батька Анни Бретонської, герцога Бретані Франциска II, Максиміліан отримав офіційну згоду на шлюб. 19 грудня 1490 року в Ренні відбулося його весілля за дорученням з Анною Бретонською, однак сам Максиміліан, зайнятий вирішенням проблем з Угорським королівством, до Бретані не поспішав. Цим скористалась Ганна де Боже, регентша при королі Франції Карлі VIII, зарученому з малолітньою дочкою Максиміліана. Не бажаючи, аби Бретань дісталася Максиміліану й поки він не прибув до Бретані для завершення шлюбу, Анна й Карл наважились на похід до герцогства під приводом, що король є сюзереном Бретані, й герцогиня зобов'язана взяти у нього дозвіл на шлюб. Похід очолив молодий король. Він захопив Ренн і зажадав від Анни стати його дружиною. Шлюб було укладено 6 грудня 1491 року в замку Ланже на Луарі, після чого Бретань увійшла до складу французького королівства.

Цей шлюб викликав обговорення всією Європою. У тому числі був невдоволений і папа римський Інокентій VIII, оскільки Карл не чекав дозволу на розрив попередніх заручин із Маргаритою. Ображений Максиміліан звинуватив Карла у безчесті й постарався, аби дурна слава про французького короля розповсюдилась усюди. При цьому йому довелося відмовитись від війни проти Франції, оскільки імперські князі відмовилися фінансувати його особисту помсту. Однак Максиміліанові вдалося повернути Франш-Конте, розгромивши французів під Санлісом 1493 року, але розвинути свій успіх він не зміг. За Санліським миром Карл був змушений визнати це завоювання, окрім того Франція офіційно визнала права Габсбургів на правління в Нідерландах.

Бретонське герцогство таким чином опинилося в особистій унії з французькою короною, однак, зберегло відокремленість від королівського домену, Анна як його чинна герцогиня керувала ним самостійно.

image
Герцогиня Клод

Після смерті 1498 року Карла VIII, аби не допустити розірвання унії його спадкоємець Людовик XII також вступив до шлюбу із вдовою Анною Бретонською (з першою дружиною Жанною, Людовік розлучився з дозволу папи Олександра VI). Дочка від цього шлюбу, Клавдія, що стала герцогинею Бретані після смерті Анни, була видана заміж за двоюрідного племінника Людовіка XII, Франциска, , який у 1515 році успадкував французький престол під ім'ям Франциска I, і зробивши його також герцогом. Франциск передав герцогство своєму синові Франциску III у 1524 році після смерті його матері Анни.

1532 року Франциск I, користаючи військову силу, домігся від бретонського парламенту видання акту про нерозривність унії між французькою короною та Бретонським герцогством. Бретань, таким чином, була фактично перетворена на французьку провінцію, однак зберегла внутрішнє самоврядування. У Бретані продовжував діяти станово-представницький орган — Штати Бретані, який завідував у тому числі й питаннями оподаткування.

У 1536 році Франциск III помер. Герцогство Бретонське перейшло до другого сина короля Франциска I Генріха II, що став королем Франції після смерті Франциска I у 1547 році. Титулярним герцогом Бретані був до сходження на престол 1559 року після смерті Генріха II його син Франциск II.

Феодальні володіння на території герцогства

До складу герцогства входила низка феодальних володінь, що були васалами бретонських герцогів. Після приєднання Бретонського герцогства до французької корони деякі з них самі отримали статус герцогства.

Графства

Віконтства

Сеньйорії

Церковні володіння

Див. також

Примітки

  1. DOUARONIEZH BREIZH. geobreizh.com (брет.). Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2011.
  2. La chronique de Nantes (570 environ-1049)
  3. Ордерік Віталій. Ecclesiastical History.
  4. Починаючи з Конана IV, герцоги Бретані складали омаж за володіння графством Річмонд
  5. Martin Aurell. «Introduction: pourquoi la débâcle de 1204?», in Martin Aurell et Noël-Yves Tonnerre éditeurs. Plantagenêts et Capétiens, confrontations et héritages, colloque des 13-15 mai 2004, Poitiers. Brepols, 2006, Turnhout. Collection Histoires de famille. La parenté au Moyen Âge.
  6. Christophe Levantal, Ducs et pairs et duchés-pairies laïques à l'époque moderne (1519—1790), Paris, 1996
  7. Célestin Hippeau, L'abbaye de Saint-Étienne de Caen, 1066—1790, Caen, A. Hardel, 1855; p. 104
  8. Грессінг З. Максиміліан I. стор. 103—110
  9. Émile Gabory, L'Union de la Bretagne à la France: Anne de Bretagne, duchesse et reine, Plon, 1941, 286 pages
  10. Louis Mélennec, Le Rattachement de la Bretagne à la France, Université Paris IV, Mémoire de DEA, 2001
  11. Joël Cornette, Histoire de la Bretagne et des Bretons, Seuil, 2005
  12. BRITTANY. Foundation for Medieval Genealogy (англійською) . Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2011.

Джерела

  • La chronique de Nantes [Архівовано 10 листопада 2009 у Wayback Machine.] (570 environ-1049) / Présentée et annotée par René Merlet. — Paris: 1996.
  • Chédeville André, Guillotel Hubert. La Bretagne féodale XIe-XIIIe siècle. — Editions Ouest France, 1987.
  • André Chédeville & Noël-Yves Tonnerre La Bretagne féodale XI—XIII. Ouest-France Université Rennes (1987)
  • Étienne Gasche, Petite histoire des Rois et Ducs de Bretagne, éditions Yoran Embanner, 2006.
  • Émile Gabory, L'Union de la Bretagne à la France: Anne de Bretagne, duchesse et reine, Plon, 1941
  • Joël Cornette, Histoire de la Bretagne et des Bretons, Seuil, 2005
  • DUKES of BRITTANY. Foundation for Medieval Genealogy (англійською) . Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2011.
  • Genealogy of the Dukes of Brittany. genealogy.euweb (англійською) . Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2011.
  • Drapeau breton. lexilogos.com (французькою) . Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2011.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bretonske gercogstvo bret Dugelezh Breizh fr Duche de Bretagne 939 1532 Prapor Bretani Gerb Bretani Deviz Kentoc h mervel eget bezan saotret bretonska Potius mori quam fœdari latina Plutot la mort que la souillure francuzka A ma vie variant francuzka Krashe smert anizh ganba Feodalni volodinnya Bretani v 1154 roci Stolicya Renn Mova i bretonska gallo francuzka latina Plosha 31850 km Forma pravlinnya Monarhiya Dinastiya 931 937 Normandska dinastiya 937 990 Nantskij dim 980 1066 Rennskij dim 1066 1156 Kornuajskij dim 1156 1181 Dim de Pent yevr 1181 1203 Plantageneti 1203 1221 Dim de Tuar 1213 1341 Dim de Dre 1341 1365 Dim de Pent yevr 1341 1514 Dim de Monfor l Amori 1514 1559 Valua Istoriya Padinnya korolivstva Bretan Privlasnennya Vilgelmom I Normandskim titulu gercoga Bretani 930 ti Ostatochne zahoplennya Bretani normanami 939 Ob yednannya gercogstva z korolivstvom Franciya 1532 Spadkoyemnist Korolivstvo Bretan Francuzke korolivstvo Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bretonske gercogstvo Gercogstvo Breto nske bret Dugelezh Breizh fr Duche de Bretagne feodalne volodinnya na pivnichnomu zahodi Franciyi zemli yakogo roztashovuvalisya pervinno na teritoriyi istorichnoyi oblasti a zgodom uvijshli do skladu suchasnogo francuzkogo regionu Bretan Praviteli mali titul gercogiv Bretonske korolivstvo zahopili normani ale 939 roku bretonci prognali yih i utvorili gercogstvo Bretan U 1532 roci cherez dinastichnij soyuz gercogstvo ob yednalos iz Francuzkim korolivstvom GeografiyaRoztashuvannya Bretani na mapi Franciyi Bretonske gercogstvo zajmalo teritoriyu na yakij roztashovano suchasnij francuzkij region Bretan Tradicijno vono podilyalosya na taki provinciyi oblasti krayini sho vidpovidayut yeparhiyam u bret Breizh Izel roztashovuvalis oblasti i fr Vannetais natomist u bret Breizh Uhel buli taki i U cih oblastyah pravili znatni feodali chi duhovenstvo IstoriyaUtvorennya gercogstva Pislya smerti 907 roku korolya Alena I Velikogo Bretonske korolivstvo vpalo pid udarami normaniv U 913 931 rokah Bretan zajnyali normani na choli Felekana ta Inkona U 931 roci Alen Kriva Boroda ta namagalisya zvilniti Bretan ale bezuspishno U 931 937 rokah Vilgelm Dovgij Mech gercog Normandiyi zavoyuvav oblasti Kotanten i Avranshen ta privlasniv sobi titul gercoga Bretonskogo Upravlinnya gercogstvom Drugim Nantskim domom Alen II onuk za materinskoyu liniyeyu Alena I Velikogo pragnuv vidnoviti zrujnovane normanami Bretonske korolivstvo odnak koshtiv na ce u nogo bulo malo Okrim togo Bretonske gercogstvo znachno zmenshilosya za rozmirami u porivnyanni z korolivstvom za pravlinnya Salomona Alen buv zmushenij vidmovitisya vid Kotantena Avransha j zahidnogo Menu U 952 roci gercog Alen II pomer tak i ne vstignuvshi zdijsniti vsi svoyi plani Novim gercogom Bretonskim stav jogo starshij sin Drogo Smert Drogo 958 roku v Anzhe za zagadkovih obstavin viklikala hvilyuvannya u Bretani Dehto vbachav u vbivstvi ruku Fulka II Anzhujskogo yakij stav z 958 roku do svoyeyi smerti Zhiteli Nanta zvinuvachuyuchi Fulka u vbivstvi Drogo pidburili povstannya j obrali sobi za grafa pozashlyubnogo sina Alena II na jmennya Goel Togo zh 981 roku pomer yepiskop Nanta Got ye i brat Goelya Gyueresh virushiv do Turu dlya visvyachuvannya u cej san Odnak poki brat perebuvav u vid yizdi Goelya I bulo vbito za vkazivkoyu Konana i Gyuereshu dovelosya povernutis i prijnyati na sebe tituli grafa Nanta j gercoga Bretonskogo Dlya togo abi borotisya proti Konana I yakogo pidozryuvali v organizaciyi vbivstva Goelya Gyueresh uklav soyuz iz gercogom Akvitaniyi Giljomom IV Za sim rokiv pislya vbivstva Goelya I Konan osterigayuchis spryamovanogo proti nogo Nantsko Anzhujskogo soyuzu organizuvav otruyennya Gyueresha Pislya smerti gercoga Gyueresha jogo volodinnya uspadkuvav malolitnij sin Alen Hto buv jogo opikunom nevidomo Ale vzhe 990 roku Alen pomer vid hvorobi pislya chogo Konanu vdalosya zahopiti Nant i privlasniti sobi titul gercoga Bretonskogo Zahoplennya gercogstva Rennskim domom Nevdovzi Konanu dovelos zitknutis iz grafom Anzhu yakij progolosiv sebe zahisnikom interesiv Nantskogo domu 27 chervnya 992 roku Fulk rozbiv Konana u do togo zh sam Konan zaginuv Gercogstvo Bretonske i grafstvo Anzhjske perejshlo do jogo starshogo sina Zhoffrua I U 1008 roci Zhoffrua I pomer koli povertavsya z palomnictva iz Rima Vin zalishiv dvoh malolitnih siniv Alena gercoga Bretani ta Eona doruchivshi nad nimi opiku Richardovi II gercogu Normandiyi U 1040 roci Alen III buv otruyenij normanami Oskilki jogo yedinij sin Konan buv ishe nepovnolitnim to regentom gercogstva stav molodshij sin Zhoffrua I Ed yakomu bulo peredano grafstvo Pent yevr yak apanazh Konan II ne lishiv zakonnih spadkoyemciv pislya chogo gercogom Bretonskim bulo progolosheno Goelya II pershogo predstavnika domu de Kornuaj na troni Bretonskogo gercogstva Pravlinnya grafiv Kornuayu Goel II de Kornuaj buv cholovikom Gavisi dochki gercoga Alena III j sestri Konana II Jogo batkom buv graf Kornuayu a matir yu Jogo shlyub iz Gavisoyu vidbuvsya 11 grudnya 1066 roku j vin takozh buv oficijno koronovanij gercogom Bretonskim pislya chogo Goel i jogo nashadki otrimali prava na gercogstvo Istorichni provinciyi Bretani Jomu spadkuvav 13 kvitnya 1084 roku starshij sin Alen natomist grafstvo Nant perejshlo do jogo drugogo sina U 1103 roci ostannij pomer i grafstvo perejshlo do Alena IV Toj pomer 13 zhovtnya 1119 roku Nastupnim gercogom stav Konan III sin Alena IV Odnak pered svoyeyu smertyu 1148 roku Konan III pozbaviv spadku svogo sina Goelya III ta priznachiv svoyim nastupnikom svogo onuka Konana IV sina jogo dochki Berti j grafa Richmonda Konan IV praviv pid regentstvom svogo zyatya Eona de Poroet drugogo cholovika Berti Goel III oskarzhuvav prava na gercogstvo u Konana IV j ostannij buv zmushenij perehovuvatis uv Angliyi U 1156 roci Genrih II korol Angliyi znovu priznachiv na prestol gercogstva Bretan Konana IV Gercogstvo Bretonske u 1156 1221 rokah Bretan u skladi Anzhujskoyi imperiyi Pid chas zavorushen i povstan sered dvoryanstva Bretonskogo gercogstva Konan IV poprohav nadati jomu pidtrimku korolya Genriha II Ostannij pogodivsya za umovi yaksho dochka Konana Konstanciya vijde za jogo sina Zhoffrua Pid tiskom Genriha II Konan IV buv zmushenij zrektisya prestolu 1166 roku Genrih II ogolosiv sebe gercogom Bretonskim i gercogstvo priyednalosya do Anzhujskoyi imperiyi Poziciyi Genriha II v Bretani osoblivo posililisya 1181 roku koli jogo sin Zhoffrua odruzhivsya z Konstanciyeyu pislya chogo Genrih peredav jomu gercogstvo Pochinayuchi z gercoga Zhoffrua II gercogi Bretonski skladali omazh korolevi Franciyi za svij len Bretonske gercogstvo Zhoffrua II spadkuvav jogo sin Artur I Koli Arturu I bulo shistnadcyat jogo zahopiv ta uv yazniv u Ruani a zgodom ubiv za dopomogoyu svoyeyi materi Aliyenor Akvitanskoyi ridnij dyadko anglijskij korol Joann Bezzemelnij Dim de Dre P yer I Moklerk de Dre buv troyuridnim bratom korolya Franciyi Lyudovika VIII Popri te sho vin buv korolivskogo pohodzhennya yak predstavnik molodshoyi gilki P yer ne mav velikih perspektiv Prote korolyu Franciyi potriben buv loyalnij pravitel Bretani Zaplutana dinastichna situaciya pislya smerti Artura dozvolila korolyu Franciyi Filipu II Avgustu u 1212 roci vidati spadkoyemicyu Artura Aliks dochku opikuna Artura Gi de Tuara za svogo rodicha P yera Moklerka de Dre U 1213 roci P yer stav gercogom Bretani Gerb P yera Moklerka Jomu vdalosya vivesti Bretan z pid vplivu Angliyi ta Franciyi Za rik vin zahopiv privlasnivshi sobi titul grafa u cij oblasti Peredavshi 1237 roku vladu v gercogstvi nastupnikam P yer virushiv u Somij hrestovij pohid de buv zahoplenij u polon 6 kvitnya 1250 roku Vin pomer u mori pid chas povernennya do Yevropi Zamok bretonskih gercogiv Nant Chergovij gercog Zhan I Rudij pomer 1286 roku peredavshi gercogstvo starshomu sinu Zhanu II U 1297 roci Zhan II stav pershim gercogom Bretonskim sho buv perom Franciyi Yak rodich korolya Angliyi Eduarda I vin buv priznachenij zagalnim kapitanom Akvitaniyi ta boroniv cyu oblast vid armiyi korolya Franciyi yakoyu komanduvav Karl Valua Zhan II viv tilki oboronnu vijnu i Bretan bula zahoplena U 1305 roci Zhan II virushiv do Liona na intronizaciyu papi rimskogo Klementa V ale beruchi uchast u cij ceremoniyi jogo vbila stina sho vpala Jomu spadkuvav sin Artur II Vin sklav omazh za korolyu Franciyi U svoyu chergu Artur II peredav Bretan svoyemu starshomu sinovi Zhanu III Dobromu a grafstvo Pent yevr perejshlo do jogo drugogo sina Gi Bezditnij Zhan III pomer v Kani 13 kvitnya 1341 roku pid chas povernennya z Flandriyi Vijna za bretonsku spadshinu Dokladnishe Vijna za bretonsku spadshinu U 1341 roci pochalas vijna za bretonsku spadshinu sprichinena pretenziyami francuzkogo korolya na Bretonske gercogstvo Vona pochalasya po smerti gercoga Zhana III yakij ne zalishiv spadkoyemciv dochka brata Zhana III i Zhanna Flandrska druzhina gercoga Zhana IV oskarzhuvali odna v odnoyi pravo spadkuvannya ta vreshti resht zmusili svoyih cholovikiv Zhana II de Monfora j Karla de Blua zayaviti svoyi prava na gercogstvo U toj chas Angliya ta Franciya vzhe kilka rokiv perebuvali u stani konfliktu Stolitnya vijna pochalasya 1337 roku Eduard III progolosiv sebe korolem Franciyi i Zhan de Monfor sklav omazh jomu A Karl de Blua prisyagnuv na virnist svoyemu dyadkovi Filipu VI U 1341 roci francuzi vzyali do polonu Zhana de Monfora j viddali gercogstvo Karlu de Blua ale 1342 roku Eduard III visadivsya v Bresti Zhana de Monfora uv yaznili Zhanna Flandrska zbozhevolila U 1343 roci bulo ukladeno peremir ya Status kvo zberigavsya azh do porazki francuziv u 1364 roku Peremoga proanglijskoyi partiyi dozvolila u 1365 roci uklasti Gerandsku ugodu yaka zrobila zakonnim spadkoyemcem Zhana IV Horobrogo sina Zhana II de Monfora Zhan u svoyu chergu pidpisav soyuznu ugodu z Angliyeyu Pravlinnya u Bretani Monforiv Gerb Zhana IV de Monfora Pislya zatverdzhennya titulu gercoga Bretani Zhan IV praviv spokijno tilki stiknuvshis iz povstannyam Gercogi Bretani z domu de Monfor skladali omazh korolevi Franciyi za grafstvo Monfor l Amori Zhan IV pomer 1399 roku peredavshi titul svoyemu sinovi Zhanu V Mudromu Jogo starshij sin Fransua Kohanij uspadkuvav Bretan pislya smerti batka 1442 roku ale sam ne lishiv spadkoyemciv Vin pomer za visim rokiv pislya smerti batka u 1450 roci j gercogom Bretani stav jogo molodshij brat P yer II Prostij Nastupnim gercogom Bretani stav sin Zhana IV Artur III konetabl Franciyi Za rik u grudni 1458 roku vin pomer u Nanti j buv pohovanij u miskomu sobori Pislya jogo smerti spadkoyemcem gercogstva viyavivsya Francisk II sin Richarda grafa Benona i Vertyu U 1488 roci Francisk pomer i gercogineyu stala jogo malolitnya dochka Anna Priyednannya do Franciyi Karta Franciyi v 1477 roci Koli pochalasya borotba za bretonsku spadshinu Maksimilian I imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi vtrutivsya do cogo konfliktu na boci gercogini Anni yaku obicyali jomu za druzhinu Na boci Maksimiliana j Anni vistupili takozh Angliya ta Kastiliya Gercoginya Anna She za zhittya batka Anni Bretonskoyi gercoga Bretani Franciska II Maksimilian otrimav oficijnu zgodu na shlyub 19 grudnya 1490 roku v Renni vidbulosya jogo vesillya za doruchennyam z Annoyu Bretonskoyu odnak sam Maksimilian zajnyatij virishennyam problem z Ugorskim korolivstvom do Bretani ne pospishav Cim skoristalas Ganna de Bozhe regentsha pri koroli Franciyi Karli VIII zaruchenomu z malolitnoyu dochkoyu Maksimiliana Ne bazhayuchi abi Bretan distalasya Maksimilianu j poki vin ne pribuv do Bretani dlya zavershennya shlyubu Anna j Karl navazhilis na pohid do gercogstva pid privodom sho korol ye syuzerenom Bretani j gercoginya zobov yazana vzyati u nogo dozvil na shlyub Pohid ocholiv molodij korol Vin zahopiv Renn i zazhadav vid Anni stati jogo druzhinoyu Shlyub bulo ukladeno 6 grudnya 1491 roku v zamku Lanzhe na Luari pislya chogo Bretan uvijshla do skladu francuzkogo korolivstva Cej shlyub viklikav obgovorennya vsiyeyu Yevropoyu U tomu chisli buv nevdovolenij i papa rimskij Inokentij VIII oskilki Karl ne chekav dozvolu na rozriv poperednih zaruchin iz Margaritoyu Obrazhenij Maksimilian zvinuvativ Karla u bezchesti j postaravsya abi durna slava pro francuzkogo korolya rozpovsyudilas usyudi Pri comu jomu dovelosya vidmovitis vid vijni proti Franciyi oskilki imperski knyazi vidmovilisya finansuvati jogo osobistu pomstu Odnak Maksimilianovi vdalosya povernuti Fransh Konte rozgromivshi francuziv pid Sanlisom 1493 roku ale rozvinuti svij uspih vin ne zmig Za Sanliskim mirom Karl buv zmushenij viznati ce zavoyuvannya okrim togo Franciya oficijno viznala prava Gabsburgiv na pravlinnya v Niderlandah Bretonske gercogstvo takim chinom opinilosya v osobistij uniyi z francuzkoyu koronoyu odnak zbereglo vidokremlenist vid korolivskogo domenu Anna yak jogo chinna gercoginya keruvala nim samostijno Gercoginya Klod Pislya smerti 1498 roku Karla VIII abi ne dopustiti rozirvannya uniyi jogo spadkoyemec Lyudovik XII takozh vstupiv do shlyubu iz vdovoyu Annoyu Bretonskoyu z pershoyu druzhinoyu Zhannoyu Lyudovik rozluchivsya z dozvolu papi Oleksandra VI Dochka vid cogo shlyubu Klavdiya sho stala gercogineyu Bretani pislya smerti Anni bula vidana zamizh za dvoyuridnogo pleminnika Lyudovika XII Franciska yakij u 1515 roci uspadkuvav francuzkij prestol pid im yam Franciska I i zrobivshi jogo takozh gercogom Francisk peredav gercogstvo svoyemu sinovi Francisku III u 1524 roci pislya smerti jogo materi Anni 1532 roku Francisk I koristayuchi vijskovu silu domigsya vid bretonskogo parlamentu vidannya aktu pro nerozrivnist uniyi mizh francuzkoyu koronoyu ta Bretonskim gercogstvom Bretan takim chinom bula faktichno peretvorena na francuzku provinciyu odnak zberegla vnutrishnye samovryaduvannya U Bretani prodovzhuvav diyati stanovo predstavnickij organ Shtati Bretani yakij zaviduvav u tomu chisli j pitannyami opodatkuvannya U 1536 roci Francisk III pomer Gercogstvo Bretonske perejshlo do drugogo sina korolya Franciska I Genriha II sho stav korolem Franciyi pislya smerti Franciska I u 1547 roci Titulyarnim gercogom Bretani buv do shodzhennya na prestol 1559 roku pislya smerti Genriha II jogo sin Francisk II Feodalni volodinnya na teritoriyi gercogstvaDo skladu gercogstva vhodila nizka feodalnih volodin sho buli vasalami bretonskih gercogiv Pislya priyednannya Bretonskogo gercogstva do francuzkoyi koroni deyaki z nih sami otrimali status gercogstva Grafstva bret Kernev bret Gwengamp bret Naoned lat Poucher bret Penteur zgodom gercogstvo bret Roazhon bret Landreger bret Gwened Vikontstva bret Leon bret Pourc hoad Senjoriyi Cerkovni volodinnyaDiv takozhSpisok praviteliv BretaniPrimitkiDOUARONIEZH BREIZH geobreizh com bret Arhiv originalu za 15 lipnya 2013 Procitovano 7 zhovtnya 2011 La chronique de Nantes 570 environ 1049 Orderik Vitalij Ecclesiastical History Pochinayuchi z Konana IV gercogi Bretani skladali omazh za volodinnya grafstvom Richmond Martin Aurell Introduction pourquoi la debacle de 1204 in Martin Aurell et Noel Yves Tonnerre editeurs Plantagenets et Capetiens confrontations et heritages colloque des 13 15 mai 2004 Poitiers Brepols 2006 Turnhout Collection Histoires de famille La parente au Moyen Age Christophe Levantal Ducs et pairs et duches pairies laiques a l epoque moderne 1519 1790 Paris 1996 Celestin Hippeau L abbaye de Saint Etienne de Caen 1066 1790 Caen A Hardel 1855 p 104 Gressing Z Maksimilian I stor 103 110 Emile Gabory L Union de la Bretagne a la France Anne de Bretagne duchesse et reine Plon 1941 286 pages Louis Melennec Le Rattachement de la Bretagne a la France Universite Paris IV Memoire de DEA 2001 Joel Cornette Histoire de la Bretagne et des Bretons Seuil 2005 BRITTANY Foundation for Medieval Genealogy anglijskoyu Arhiv originalu za 15 lipnya 2013 Procitovano 7 zhovtnya 2011 DzherelaLa chronique de Nantes Arhivovano 10 listopada 2009 u Wayback Machine 570 environ 1049 Presentee et annotee par Rene Merlet Paris 1996 Chedeville Andre Guillotel Hubert La Bretagne feodale XIe XIIIe siecle Editions Ouest France 1987 Andre Chedeville amp Noel Yves Tonnerre La Bretagne feodale XI XIII Ouest France Universite Rennes 1987 Etienne Gasche Petite histoire des Rois et Ducs de Bretagne editions Yoran Embanner 2006 Emile Gabory L Union de la Bretagne a la France Anne de Bretagne duchesse et reine Plon 1941 Joel Cornette Histoire de la Bretagne et des Bretons Seuil 2005 DUKES of BRITTANY Foundation for Medieval Genealogy anglijskoyu Arhiv originalu za 15 lipnya 2013 Procitovano 7 zhovtnya 2011 Genealogy of the Dukes of Brittany genealogy euweb anglijskoyu Arhiv originalu za 15 lipnya 2013 Procitovano 7 zhovtnya 2011 Drapeau breton lexilogos com francuzkoyu Arhiv originalu za 15 lipnya 2013 Procitovano 7 zhovtnya 2011

Дата публікації:
Топ