Митрополит Київський і всієї України Васи́ль (в миру: Васи́ль Костянти́нович Липкі́вський; 7 (19) березня 1864, Попудня, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 27 листопада 1937, Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви. У 1919–1927 роках останній настоятель та доглядач Софії Київської. За визначенням академіка Агатангела Кримського — «апостол українського релігійно-національного відродження».
Василь (Липківський) | ||
| ||
---|---|---|
1921 — 1927 | ||
Церква: | УАПЦ | |
Попередник: | Антоній (Винницький) | |
Наступник: | Миколай (Борецький) | |
Альма-матер: | Київська духовна академія | |
Діяльність: | православний священник, письменник, публіцист, Protestant reformer, Orthodox theologian | |
Ім'я при народженні: | Василь Костянтинович Липківський | |
Народження: | 7 (19) березня 1864[1] Попудня, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |
Смерть: | 27 листопада 1937 (73 роки) Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР | |
Похований: | Точне місце поховання невідоме (на Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний пам'ятний хрест) | |
Чернецтво: | 1891 рік | |
Єп. хіротонія: | 23 жовтня 1921 року | |
Автограф: | ||
Василь у Вікісховищі |
За час митрополичого служіння доклав надзвичайних зусиль до розбудови української православної церкви та спромігся перетворити її на впливовий фактор життя тогочасного українського суспільства. Відвідав з особистими візитами понад 400 парафій, де зустрічався з вірними УАПЦ та проповідував. Здійснив численні переклади українською мовою богослужбової та релігійної літератури. Є автором «Історії Української церкви».
У віці 73 років розстріляний за вироком «трійки» НКВС. Точне місце поховання невідоме (на Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний пам'ятний хрест). 1989 року реабілітований «за відсутністю складу злочину». ІІІ помісний Собор УАПЦ 27 листопада 1997 року канонізував Василя (Липківського) як святого в лику священномучеників.
Походження та ранні роки
Народився 7 (19) березня 1864 року в родині благочинного священика Костянтина Фотієвича Липківського та Вікторії Гаврилівни в селі Попудні, тепер Монастирищенський район, Черкаська область, Україна.
Дід Василя — Фотій Лаврентійович Липківський помер 9.03.1841 (стар.стиль) у віці 63 років в чині парафіяльного священика в селі Малі Дмитрушки Уманського повіту Київської губернії.
Прадід — Лаврентій Липківський дожив до глибокої старості дячком в тих же Малих Дмитрушках (за сповідним розписом на 1821 рік йому було 74 роки)
Громадський діяч Липківський Сергій (син священика с. Лебединки Уманського повіту Онуфрія Костянтиновича Липківського) доводився племінником митрополиту.
Легенда про рід
Рід Липківських походив із Галичини, проте згодом осів у Наддніпрянщині, про що в родині існував цікавий переказ. Згідно з цією історією, прадід Василя Липківського народився в якомусь селі чи містечку понад річкою Липою. Здобувши освіту, він, у середині XVIII століття, найнявся працювати домашнім учителем до одного польського магната, чиї маєтності містилися понад Бугом. Однієї весни його діти — старший Фотій та молодший Лаврентій — вирушили кататися на човні на річку. На Бузі тоді була весняна повінь, човен із хлопцями закрутило і понесло вниз за течією. В околиці не було нікого, хто міг би допомогти, тож до берега їх прибило лише через добу.
Опинившись у степах Поділля, хлопці спочатку жебракували по навколишніх селах, а згодом, в одному із сіл, влаштувалися на роботу до дяка. Кілька років брати провели у злиднях, проте одного разу сталося так, що священикові того села необхідно було скласти й написати листа у Київ, до митрополита. Найкраще із завданням впорався Фотій, і його як винагороду особисто послали із цим листом до Києва.
Митрополит, після аудієнції, був приємно вражений братами (Фотій взяв із собою Лаврентія) і вирішив лишити їх у себе — у хорі й канцелярії. Вже згодом митрополит видав Фотію грамоту, де наказав, щоб той їхав і шукав собі наречену і парафію і став там священиком. Після одруження у Фотія народився син — Костянтин, що у майбутньому став батьком Василя Липківського.
Освіта і початок служіння
Початкову освіту Василь Липківський здобув в Уманському духовному училищі, де навчався у 1873–1879 роках. Згодом, у 1879–1884 роках, навчався у Київській духовній семінарії, після закінчення якої його як кращого учня направили до Київської духовної академії, яку він закінчив 1889 року з ученим ступенем кандидата богослів'я, захистивши дисертацію про боротьбу Маккавеїв із сирійськими царями, її причини та значення в історії юдеїв.
18 листопада 1889 року Липківського призначили законовчителем однокласного та двокласного міського училища в місті Шпола. Від 27 травня 1890 року працював у Черкасах законовчителем спочатку двокласного міського училища, а потім (з 27 жовтня цього ж року) — чоловічої прогімназії. 20 жовтня 1891 року висвячений на священика. Від 28 жовтня цього ж року — член Черкаського повітового відділення єпархіальної училищної ради. Був понадштатним священиком Черкаського собору.
16 лютого 1892 року переведений на посаду настоятеля собору в місто Липовець Київської губернії (нині місто Вінницької області).
8 березня 1892 року став головою Липовецького відділення єпархіальної училищної ради, а з 5 травня призначений благочинним церков Липовця та довколишніх сіл. З 26 серпня 1896 року виконував обов'язки повітового інспектора церковнопарафіяльних шкіл. За його сприяння в повіті було відкрито кілька нових шкіл, зокрема школу для дівчаток, а також второкласну школу в селі Троща (нині село Вінницького району Вінницької області), у ній готували вчителів для церковнопарафіяльних шкіл. У педагогічній праці Липківський спирався на підтримку сільських громад, вбачаючи саме в такій підтримці головну засаду успіху шкільної справи. Написав кілька розвідок з історії краю, присвячених давнім звичаям народного життя, минулому церковних братств, обставинам запровадження унії церковної у XVIII столітті та повернення місцевих громад на православ'я після приєднання Правобережної України до Російської імперії. Саме тоді вперше проявився його талант організатора й педагога.
1903 року отець Василь (Липківський) отримав сан протоієрея. Того ж року шкільна рада при Священному Синоді призначила молодого богослова на посаду директора нововідкритої Київської церковно-вчительської школи — навчального закладу, що готував кадри для церковнопарафіяльних шкіл.
Участь у самостійницькому русі
Тим не менш, надовго затриматися на посаді директора Київської церковно-вчительської школи отець Василь (Липківський) не зміг.
Вже в молоді роки Липківський розумів несумісність таких понять, як українські православні з одного боку, і російська церква — з іншого. Він розцінював Російську православну церкву як один з інструментів у руках вищих чиновників Російської імперії, завданням якого було виховувати лояльне ставлення народів імперії, і українців зокрема, до метрополії. Також отець Василь (Липківський) виступав проти безправності церковних громад та свавілля вищого духівництва та монастирів, що на думку молодого священика «утворило величезне провалля між зовнішньою величністю й внутрішньою нікчемністю церкви (російської), яка трималася державною — поліцейською підтримкою». Критично ставився майбутній митрополит і до церковно-слов'янської мови богослужіння на теренах України, тож у 1905 році його усунули з викладацької роботи, звинувативши в «ліберальних поглядах» та «українофільстві», і призначили настоятелем Свято-Покровської церкви та Солом'янської парафії у тодішньому передмісті Києва.
З початком демократичної революції 1905—1907 рр. отець Василь (Липківський) активно включився в український культурно-релігійний рух. 1905 року його обрали головою з'їзду духовенства Київської єпархії, який ухвалив запровадити українську мову в церковне богослужіння та викладання у духовних школах.
Із закінченням революції настав період реакції офіційної влади, тож до 1917 року Липківський жив під постійним наглядом поліції, займаючись, здебільшого, парафіяльною роботою, а також викладанням у кількох школах. Також тоді майбутній митрополит повною мірою усвідомив необхідність реформувати церкву, передусім — звільнити її від функцій органу державної влади, а також пожвавити релігійно-громадське життя.
Доба визвольних змагань
Нова сторінка у житті протоієрея Василя Липківського, як і у багатьох віруючих людей, розпочалася з початком Української революції 1917 року, коли окрім політичного, з новою силою прокинувся церковний рух, спрямований на унезалежнення православної церкви в Україні як церкви національної. Відтоді отець Василь (Липківський) став одним із лідерів руху за утворення Української автокефальної православної церкви.
Революційні події та стрімкі процеси національного відродження в Україні у 1917 році спонукали прихильників автокефалії української Церкви до дій. Значною мірою українське духовенство та віруючих надихав і досвід Грузинської православної церкви, яка 1917 року відновила свій автокефальний статус.
Весна і літо 1917 року пройшли під знаком з'їздів, різноманітних зборів уповноважених від духовенства, церковного активу, мирян, єпархій, повітів, парафій, на яких чільне місце зайняли питання про відновлення соборних й виборних засад у церкві, про переведення богослужіння на українську мову, про будову церков у національному українському стилі. Найрадикальніші активісти виступали з ідеєю скликання Всеукраїнського церковного собору, який би вирішив подальшу долю православної церкви в Україні. Результатом таких пошуків стало утворення «Братства воскресіння Христа», серед фундаторів якого був і отець Василь (Липківський).
Становлення Української автокефальної церкви
За активної участі «Братства» у листопаді 1917 року прихильники автокефалії сформували Оргкомітет для скликання Всеукраїнського Церковного Собору. Вже незабаром він був реорганізований у тимчасову Всеукраїнську православну церковну раду (ВПЦР), яка й очолила церковний рух до скликання Собору та організацію самого Собору.
За рішенням ВПЦР Собор мав відбутися 7 січня 1918 року, на Різдво, проте цьому завадила українсько-радянська війна. Згодом дату скликання Собору ще кілька разів переносили. Загалом, 1918 та 1919 роки видалися дуже нелегкими для української церкви: дві влади — гетьмана Скоропадського та Директорії — своїми указами проголошували автокефалію української православної церкви, проте втілити ці рішення у життя не було можливості.
7 липня 1918 року проросійська більшість Всеукраїнського православного церковного собору ухвалила рішення про позбавлення своїх противників — прибічників автокефалії Православної церкви в Україні делегатських мандатів. Усього зі складу Собору було виключено 82 делегати, зокрема й 46 членів колишньої Всеукраїнської православної церковної ради. Серед виключених були протоієреї Василь Липківський, Нестор Шараївський, Павло Погорілко, професори-ліберали Петро Кудрявцев, Федір Міщенко, Василь Екземплярський.
Тим не менш, прихильники автокефалії не здавалися. У квітні 1919 року за активної участі отця Василя (Липківського) ВПЦР провела 2-й збір, де було ухвалено розпочати утворення українських парафій. А вже 22 травня 1919 року, у супроводі хору під керуванням Миколи Леонтовича, отець Василь (Липківський) особисто відслужив першу літургію українською мовою у збудованому гетьманом Іваном Мазепою на Печерську в Києві Микільському соборі. Згадуючи згодом цю подію, священнослужитель писав:
- «На всеношній і службі Божій зібралася така сила народу, що не тільки в Соборі, а й навкруги його було тісно; весь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалми рідною мовою; всі відчували, що це вперше після віків неволі „моляться на волі невольничі діти“, як провіщав Шевченко»
Незадовго після цього, 3 серпня (за іншими джерелами у липні) 1919 року отець Василь на загальних зборах Старокиївської парафії став настоятелем Софійського собору і розгорнув активну діяльність по створенню українських парафій, а також активно займався перекладом богословських та літургійних текстів на рідну мову, оскільки вважав богослужіння українською мовою однією із засад нової української церкви. Очевидці відзначали образну мову пристрасних проповідей отця Василя: у них він порівнював плин життя Церкви з течією Дніпра, а дух служіння — з банею храму і закликав вірних до єднання з чистим повітрям неба. А коли 30 серпня 1919 року Галицька та Наддніпрянська армії під час спільної операції визволили Київ від більшовиків, отець Василь звернувся до народу зі словами:
- «Коли ти не станеш об'єднано в обороні своєї Вітчизни, то плакатимеш у московській неволі, як колись Ізраїль на ріках Вавилонських».
Опір домаганням ВПЦР чинив і проросійсько налаштований єпископат, у протистоянні з яким Липківський брав «якнайбільш активну участь». За проведення служби Божої українською мовою ієрархи Російської православної церкви двічі забороняли отцю Василю (Липківському) священнослужіння та позбавляли духовного сану, а митрополит Антоній (Храповицький) під час перебування денікінських військ в Україні взагалі оголосив, що протоієрей Липківський перебуває під церковним судом. У відповідь Всеукраїнська Церковна Рада вирішила не вважати російський єпископат за своїх архипастирів і закликала не звертати уваги на їхні заборони, а подбати про утворення власного єпископату.
Проголошення автокефалії
5 травня 1920 року ВПЦР звернулася з листом до української православної громадськості, в якому проголосила автокефальною православну церкву в Україні. Ситуація, щоправда, ускладнювалася відсутністю власного єпископату. Гарячкові пошуки ВПЦР єпископів — прихильників автокефалії — за відсутності матеріальних засобів, без державної підтримки, при невизначеності самої ради, були нелегкими. Усе разом взяте вкрай загострило стосунки у церковному житті України.
Зусиллями Липківського і його однодумців 14 жовтня 1921 року на Свято Покрови у Софії Київській нарешті було скликано перший Всеукраїнський Церковний Собор, який підтвердив постанову ВПЦР від 5 травня 1920 року про автокефалію Української православної церкви.
Проте вийшло так, що жоден єпископ (усі вони належали до Російської православної церкви в Україні) не захотів узяти участь у Соборі українських православних. Це означало, згідно з канонами Церкви, що Собор не мав права обирати предстоятеля церкви — митрополита — та, в результаті, покладати єпископів. Перед більшістю віруючих тоді постало питання канонічності Собору та його відповідності церковним звичаям.
Чи не найважливішу роль тут зіграв протоієрей Василь Липківський, що виступив із першою доповіддю, в якій обґрунтував канонічність Собору. Він сформулював такі тези на розгляд православних:
- «1. Усі вірні, які прибули на Собор, є не приватні особи, а обранці-представники своїх церковних громад, і тому на Соборі лунає голос усієї Української церкви. 2. Усі члени Собору зібрались для вирішення справ Христової церкви в Україні, отже, з нами перебуває сам Христос. 3. Усі члени Собору вірують, що Українською церквою керує Дух Святий і що їх зібрала на Собор благодать Св. Духа. 4. Це все означає, що Собор має всі умови для того, аби бути цілком канонічним. 5. Московські єпископи не прибули на Собор через те, що вони не вважають себе членами нашої Церкви або не вважають себе обранцями цієї Церкви».
Після уважного обговорення тез отця Василя Собор визнав своє зібрання канонічним і правочинним голосом усієї Української церкви. Далі, на підставі дослідження Святого письма, Собор декларував, що в апостольські часи взагалі не існувало єпископської висвяти й що, наприклад, апостола Павла висвятили пророки, які не були єпископами. Ще одним прикладом був апостол Тимофій, якого висвятили покладанням рук священиків, а не єпископів.
Учасники Собору наголошували, що благодать Святого Духа притаманна не окремим єпископам, а Церкві в цілому, тобто громаді вірних, і саме тому, на їхню думку, українська церква також мала повне право покласти на обранця свої руки й звести на нього благодать Святого Духа, як це мало місце в апостольські часи.
Обрання Василя (Липківського) митрополитом
Церква і Життя. Ч. 4 1927 р., стор. 279
Цілком закономірно, що 21 жовтня протоієрей отець Василь (Липківський) таємним голосуванням майже одноголосно був обраний на посаду єпископа-митрополита.
Всеукраїнський церковний собор, за практикою стародавньої Александрійської церкви — покладанням рук усього духовенства — висвятив свого першого єпископа Василя (Липківського) й обрав його главою Української автокефальної православної церкви — Митрополитом Київським і всієї України. Після цього була висвячена українська ієрархія й затверджені головні засади життя Української церкви, такі, як автокефалія, відокремлення від держави, соборність, а також — рідна мова в храмах та в церковних школах. Таким древнім християнським чином отець Василь (Липківський) став митрополитом і приступив до реформації УАПЦ.
Своїми рішеннями Собор проголосив створення Української Автокефальної Православної Церкви, наголосив на непідлеглості Церкви керівництву інших церков і визнав примусовий перехід Київської церкви під зверхність Московського патріархату 1686 року аморальним та неканонічним актом. Сакральною мовою Церкви була визнана українська. Склад Собору втілював принцип соборноправності: приблизно сьома частина його делегатів були священнослужителями, решта — миряни, і серед них академіки Агатангел Кримський та Сергій Єфремов, професори Володимир Чехівський, Василь Данилевич, Григорій Стороженко та Петро Стебницький, композитор Кирило Стеценко, письменники Людмила Старицька-Черняхівська та Григорій Косинка.
Звертаючись у завершальний день Собору до українського православного люду, митрополит Василь (Липківський) сказав: «Все, що сталося, було підготовлено найкращими силами України. Кожен з вас повинен бути апостолом церкви Української».
Перші роки радянської влади
23 жовтня 1921 року отець Василь, бувши у новому сані, звернувся до віруючих зі своїм першим архіпастирським посланням, у якому закликав:
- «Святу православну Христову віру, … держіть непохитно, нею оживляйтесь, від неї не відходьте… Святу християнську надію … виховуйте й оживляйте в собі, нехай не в'яне ця надія в нас при всяких бідах і напастях земних. Батьки наші не втрачали надії на Христа в наших тяжких обставинах життя. Не втрачайте ж її тепер, коли світ волі над нами засяяв. А над усім цим піднесіть любов християнську, любов до єднання, до братерства, до взаємної у всьому допомоги, любов навіть до ворогів… Щиро ж благословляю вас і всю Українську Церкву нашу першим своїм архіпастирським благословенством, що його через ваші молитви від Господа Бога нині одержав».
Розбудова української церкви
Під проводом митрополита Василя (Липківського) церква почала впроваджувати українську мову в богослужіння і відроджувати давні національні традиції в церковному житті. Небувало активну участь у житті своєї церкви брали і парафіяни. Поступово УАПЦ зростала і поширювала свій вплив. Особливою повагою і авторитетом у віруючих користувався отець Василь — його називали «народним митрополитом», він став справжнім духовним вождем українців.
Тим не менш, з початком активних процесів розбудови УАПЦ, її фундатор одразу ж зіткнувся з проблемами як теоретичного, так і практичного характеру. Найголовнішою для митрополита Василя (Липківського), очевидно, лишалася проблема церковного устрою. Собор 1921 року, по-перше, в силу вимушених обставин на підставі стародавньої практики християнських церков висвятив першоієрарха без присутності єпископів. Було прийняте рішення надалі дотримуватися принципу висвяти спископів за участю двох і більше ієрархів.
По-друге, Собор виходив із демократичної ідеї рівноправності у правах церковного управління мирян і кліру, що на практиці понижувало становище духовенства. Митрополит вважав, що вони мають здобувати авторитет, духовну владу власними зусиллями, моральними вчинками, а не виконанням адміністративних функцій. У цьому нерідко вбачали специфічний вплив революційних настроїв віруючих і його сприймали неоднозначне. Особливо різкою була критика з боку прихильників Російської православної церкви.
Таким чином, і митрополит Василь (Липківський), і Всеукраїнська Православна Церковна Рада мусили відстоювати правильність прийнятих рішень, боротись за їх втілення у життя. В одному зі своїх звернень до православного духовенства ВПЦР таким чином пояснювала свою позицію:
- «Вас хвилює острах перед порушенням старих канонів. Розкрийте ж очі і зрозумійте, що в загальній руйнації всього старого неминуче повинні руйнуватись її старі тісні будинки минулого церковного життя і будуватись нові, просторніші… Вас дуже хвилює утворення УП Церквою власного єпископату не традиційним за часи єпископського самодержавства, а першоапостольським, соборноцерковним ладом. Але зрозумійте, що в цій події ніякого порушення віри православної, ніякої руйнації догматів Православної Церкви ВПЦР — не зробила. Вона тільки вжила найбільш достойний і найбільш відповідний і достоїнству Української Церкви і духу Христової віри спосіб утворення … найвищих органів для відновлення свого церковного життя… Ви боїтесь, що цієї нашої події не визнає Всесвітня Церква? Та Всесвітня Церква, яка будується на ґрунті православної віри, …Церква жива, Церква майбутнього безумовно цю подію, як наслідок нового життя, визнає. А Всесвітня Церква минулого, Церква — руїна, де вона? Нехай же не страшать вас анафеми, якими обсипають нас керівники і прихильники старої церкви-домовини. Не нас, а самих себе вони відлучають від життя до смерті».
УАПЦ, як церкві, що утвердилася у принципово нових історичних умовах, необхідно було сформувати власні кадри священнослужителів, виявити своє ставлення до державної влади. Митрополит усвідомлював, що життя парафій значно ускладниться від гострої нестачі священиків.
Типовим явищем на тому етапі становлення української церкви стало поспішне висвячення єпископів та священиків з числа непідготовлеких, що негативно впливало на життєдіяльність УАПЦ, відштовхувало від неї чималу кількість віруючих. Митрополит Василь (Липківський) із сумом писав, що до церкви «під час найбільшої народної завірюхи залетіло немало легкого, просто авантюрницького пороху».
Поширення впливу УАПЦ серед населення гальмувалося ще й внаслідок частої переорієнтації віруючих з патріаршої церкви на автокефальну і навпаки та захоплення храмів. Поміж церковними угрупованнями нерідко виникали конфлікти, а то і справжні бійки, що також ускладнювало становище нової церкви на місцях.
Відносини УАПЦ із владою
Важливим було і ставлення УАПЦ до радянської влади. Визначальною виявилась сформована ще у 1917–1918 рр. позиція митрополита Василя (Липківського) про повну аполітичність церкви, про її відокремлення від держави. Першоієрарх УАПЦ вважав, що попри те, що у всьому світі у відносинах церкви і держави панує принцип «союзу» («політичність церкви й церковність політики»), цей шлях є згубним для церкви, руйнує її. Таким чином, митрополит наголошував на тому, що УАПЦ має «рішуче відокремитися від держави», бути максимально аполітичною, бути «царством не від світу цього».
Тим не менш, керівництво УАПЦ було змушене постійно шукати шляхів для налагодження нормальних стосунків з представниками влади. Так, у кінці 1924 року президія ВПЦР звернулась до уряду з декларацією, в якій висловила свою лояльність до радянської влади, із проханням унормування правового стану церкви, про реєстрацію Статуту УАПЦ.
Здавалось би, держава мала б дотримуватись принципів декрету про відокремлення церкви від держави, тим більше, що представники радянської влади в Україні дали згоду на утворення УАПЦ. Проте цього не сталося і митрополит Василь (Липківський) дуже швидко повною мірою відчув на собі вплив державних органів.
Наступ на українську церкву
Антирелігійна кампанія більшовиків
У свою чергу, уряд Радянської України, з одного боку, проголосивши декрет про відокремлення церкви від держави, зобов'язався не втручатися у внутрішньоцерковне життя, а з іншого, виконуючи рішення травневого пленуму ЦК РКП(б) 1921 року, фактично оголосив тотальний наступ на релігійні організації. Пленум обговорив питання про постановку антирелігійної пропаганди та прийняв постанову, у якій, зокрема, наголошувалось, що РКП бореться не з якими-небудь окремими релігійними групами, а з усім релігійним світоглядом взагалі. На практиці це мало наслідком насильну атеїзацію населення, безкомпромісну боротьбу з релігійними громадами.
На виконання постанови пленуму при ЦК РКП(б) було створено Антирелігійну комісію. Аналогічні комісії функціонували і при ЦК КП(б)У, губкомах партії. Про характер їхньої діяльності можна судити з того, що до їх складу обов'язково входили працівники ДПУ. 1922 року Володимир Ленін піддав гострій критиці спеціально створені державні органи за їх бездіяльність у питаннях впровадження атеїзму.
Таким чином, під приціл владних органів потрапляли усі релігійні конфесії. Проте в Україні особливою увагою користувалися православні церкви — тихонівської орієнтації та українська автокефальна. Причому першопочатково радянська влада не перешкоджала утворенню автокефальної церкви, вбачаючи у ній силу, здатну підірвати вплив Російської православної церкви на чолі з новообраним патріархом Тихоном. Проте, занепокоєні несподіваними успіхами української церкви, державні органи взяли курс на розкол українського православ'я.
Початок переслідувань
Наприкінці 1921 року ЦК КП(б)У надіслав на місця інструктивного листа про методи антирелігійної агітації і пропаганди, де зокрема підкреслювалось:
- «На першому місці стоїть державна пропаганда дією. Всі комуністи у порядку партійної дисципліни і всі працівники у порядку дисципліни радянської зобов'язані чинити рішучу і безумовну протидію спробам … використати народне майно для церковної мети… Не враховуючи наперед, в яку форму виллється масова пропаганда дією, необхідно рішуче підтримувати її, прагнучи до викриття, дискредитації, дезорганізації та економічного знесилення наших церковних противників.
- Зіштовхуючи між собою різні напрямки, течії, секти, церкви, вірування, Радянська влада прагне до того, щоб у взаємній боротьбі вороги дискредитували та топили один одного. Прихильники української автокефалії при всьому своєму зовнішньому демократизмі ніскільки не ближчі нам, а навпаки, саме внаслідок своїх спроб замирення з українськими масами, шкідливі і небезпечні як провідники у селянське середовище національно-демократичних буржуазних ідей».
А 8 липня 1922 року під грифом «Суворо секретно» на адресу губкомів партії надійшов лист секретаря ЦК КП(б)У Дмитра Мануїльського, у якому чиновник скаржився на низькі темпи вилучення церковних цінностей в Україні та незадовільну роботу місцевої влади по внесенню розколу в церковне середовище. Мануїльський наголошував:
- «Ще задовго до вилучення цінностей у нас розпочалась боротьба Української автокефальної церкви проти російської екзархічної. Ця національна релігійна боротьба не завершилась і нині. Розкладання церкви у нас повинне піти по двох лініях: з одного боку, у загальнофедеративному масштабі по відношенню до пануючої російської екзархічної церкви шляхом виділення із неї обновленських елементів. З другого боку, нам належить звернути особливу увагу на розкол самої оновленої автокефальної церкви, яка є політичною фортецею петлюрівщини. Ми повинні розпочати кампанію за виділення із останньої тих прошарків духовенства, які засуджують петлюрівський рух і стоять на ґрунті визнання соціальних і політичних завоювань Жовтневої революції».
Таким чином було покладено початок цькуванню УАПЦ. До прихильників української автокефалії міцно приклеїлись ярлики «націонал-шовіністів», «самосвятів», «людей з петлюрівською фізіономією» тощо. Нормою став збір компрометуючих матеріалів, репресивні заходи, звинувачення у політиканстві на антирадянській основі. Так, на засіданні Всеукраїнської антирелігійної комісії 13 квітня 1925 року було заслухано питання про автокефалію і прийнято рішення, яким ДПУ доручалося збирати матеріали про антирадянську поведінку керівників Всеукраїнської Православної Церковної Ради та посилити репресії проти самої церкви.
Організація розколу УАПЦ
Представники влади не довіряли ні ВПЦР, ні митрополитові Василю (Липківському). Запевнення ВПЦР про визнання влади більшовиків органи ДПУ розцінювали суто як вигідний хід, розрахований лише на реєстрацію Статуту. Таким чином надалі у відносинах державних органів з УАПЦ склалася доволі специфічна ситуація: з одного боку, церкві безпідставно відмовляли у реєстрації Статуту, а з іншого боку, на місцях заборонялось проводити різноманітні заходи чисто релігійного характеру на підставі відсутності Статуту.
Виконуючи вказівки тодішнього керівництва ЦК КП(б)У, правоохоронні органи завдали відчутного удару УАПЦ шляхом підтримки громадської течії , яка виникла з благословення митрополита Василя (Липківського) та ВПЦР, але одразу ж стала протидіяти автокефальній церкві. Інформуючи ЦК КП(б)У про стан релігійних угруповань в Україні, працівники ДПУ у 1925 році повідомляли:
- «Органами вжиті були заходи до поглиблення намічених на той час розбіжностей між лідерами автокефальної ВПЦР — Липківським, Чеховським, Потієнком, Ярещенком, з одного боку, і з іншого, організаторами братства єп. П. Тарнавським, Янушевським, Бржосньовським. У результаті поглиблення у Києві був організований керівний центр ДХЦ Губернського масштабу. З цього часу липківці активно повели боротьбу з ДХЦ як з угрупованням, що намагається захопити керівництво автокефальною церквою у свої руки».
Органи ДПУ, у свою чергу, провели відповідну роботу по підготовці Всеукраїнського з'їзду опозиційних митрополиту Василю (Липківському) та ВПЦР віруючих під керівництвом ДХЦ. Такий з'їзд відбувся у жовтні 1925 року у Києві. Він засудив діяльність митрополита Василя (Липківського). Була винесена ухвала про розпуск старої ВПЦР та утворення нової ВПЦР-ДХЦ, яка мала діяти до скликання Всеукраїнського собору.
Більшовицька преса схвально зустріла розкол в УАПЦ, а ДПУ пропонувало ЦК КП(б)У протягом найближчого часу надавати ДХЦ всебічну підтримку, включаючи і матеріальну, з метою використання її для боротьби з тихонівщиною та липківщиною і спрямування загальної церковної політики у вигідному для більшовиків напрямі.
Контрзаходи митрополита
Митрополит Василь (Липківський) чітко усвідомлював, яку небезпеку несе акція ДХЦ. У відповідь на інспірований владою з'їзд, митрополит звернувся до віруючих з посланням, в якому повідомляв:
- «З біллю серця і сльозами жалю сповіщаю вас, що з серед нас вийшли люті вороги нашої Церкви, що з'єднались в так зване Братство „Діяльна Христова Церква“. І ні перед чим не зупиняються, щоб розвалити, розкласти нашу УАПЦеркву і всіма неправдами та наклепами плямувати теж і інших працівників її.
- Зібравшись на своє зібрання 21 цього жовтня, ця купка діяльників … вирішила звернутися до державної влади, щоб нею відібрано було від ВПЦР всі функції керування УАПЦ і передано було Раді їхнього братства.
- На зухвалий … заклик ворогів нашої Церкви „діяльників“ підлягти їхньому керуванню дайте відповідь лише ще більшим поміж собою і ВПЦРадою єднанням, щоб не було розділення в молодому тілі нашої Церкви, а щоб всі члени її однаково один до одного дбали».
Згодом, за дуже короткий час, власними проповідями митрополит Василь (Липківський) нейтралізував дії розкольників: потреба влади у ДХЦ спочатку значно ослабла, а потім і зовсім відпала. Сама організація припинила незалежне існування, оскільки контрольовані нею парафії влилися до складу УАПЦ.
Репресії та початок гонінь
Зазнавши невдачі у справі розколу УАПЦ, радянська влада, з благословення першого секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича, наприкінці осені 1925 року розпочала репресії проти керівництва церкви.
Митрополит Василь (Липківський) фактично опинився під домашнім арештом: йому було заборонено виїжджати за межі Києва. Згодом чекісти двічі арештовували митрополита, і після другого арешту за обвинуваченням в антирадянській діяльності він три місяці провів у в'язниці ДПУ у Харкові. А коли після звільнення Липківський повернувся до Києва, кияни влаштували йому, за висловом Сергія Єфремова, справжню царську зустріч: ходили чутки, що для тієї зустрічі були розкуплені всі квіти на базарах і в крамницях міста.
З початком 1926 року були безпідставно заарештовані і протримані у в'язниці півтора місяці єпископи Костянтин (Малюшкевич), Юрій (Жевченко), Іван (Павловський). У квітні 1926 року у заслання до Узбекистану був відправлений архієпископ Олександер (Ярещенко). У червні того ж року заарештували Голову ВПЦР Василя Потієнка. Майже три місяці пробув під арештом митрополит Василь (Липківський), якому, зокрема, інкримінувалося співчуття Олександру (Ярещенку), Василеві Потієнку, використання церковної кафедри для антирадянських виступів. Спеціально створеною комісією почалась перевірка духовенства УАПЦ.
Митрополит Василь свідчив на Другому Всеукраїнському Правосл. Соборі 19 жовтня 1927 року: "…мене персонально підозрівають в к[онтр]-революції. Але недовір'я Держ[авної] влади до мене виливається в недовір'я до всієї УАПЦ. Підозріння Влади в контр-революційних настроях моїх дає привід Владі казати: «який керівник, така і вся УАПЦерква».
Окрім того, тривала посилена конфіскація церковного майна: починаючи з осені 1925 року влада відібрала низку храмів української церкви.
Сам Василь (Липківський) називав чотири причини гонінь на Церкву:
- «Влада скоро спостерегла, що Українська Автокефальна Православна Церква виростає в міцну і для влади небезпечну гору, вона проголосила себе „автокефальною“, незалежною від московського церковного руху, а незалежність церковна криє в собі думку і про незалежність державну; вона дуже захоплює народ, а це для протицерковної влади найгірше неприємно; вона нарешті є національна, виховує народ в національній свідомості, а рад. Влада проти всякої національної свідомості, особливо української».
Зрештою, зусилля ДПУ не минули марно. Після деякої підготовчої роботи 25-30 жовтня 1926 року пройшли Великі Покровські збори ВПЦР УАПЦ, що прийняли резолюцію, якої від них давно чекало чимало чиновників у партійно-державному апараті. Резолюцією були засуджені «нелояльні», «нетактовні», «антирадянського змісту» вчинки Президії ВПЦР, Голови Президії ВПЦР Василя Потієнка, заступника Голови архієпископа Харківського Олександра (Ярещенка), митрополита Василя (Липківського). Збори, на вимогу радянської влади, прийняли рішення про чистоту персонального складу священнослужителів УАПЦ, а також обрали новий склад Президії ВПЦР, що дало змогу зняти напруження у стосунках з органами влади та нарешті зареєструвати Статут. У січні 1927 року уряд дозволив видавати щомісячник «Церква і життя».
Формально ці рішення мали зменшити тиск влади на українське духовенство, проте цього не сталося. Насправді митрополита Василя (Липківського) і надалі утискали. Йому не дозволяли відвідувати церковні округи, парафії, вести нормальне спілкування з вірянами. Ускладнилися, очевидно, не без допомоги відповідних органів влади, стосунки митрополита з ВПЦР. Нормою стали часті бесіди з працівниками ДПУ.
Другий Всеукраїнський церковний собор
Попри систематичний тиск органів влади, митрополит Василь (Липківський) до останнього намагався порозумітися із радянською системою та усупереч офіційній пропаганді доводив, що жодних протиправних чи антидержавних дій ані він, ані українська церква не чинять.
Зокрема, у своєму листі до Уряду УРСР від 15 серпня 1927 року, митрополит стверджував:
- «…Смію запевнити не лише за себе, але і за Українську Церкву, що вона ніколн не стане на шлях будь-якої політики чи бунтарства, як і досі ніякої політики вести не бажала, свідомо від усякої політики відійшла, свідомо обмежила себе лише релігійно-моральним вихованням свого рідного народу й лише цьому бажає від держави сприятливих умов для вільного життя і розцвіту.
- Запевняю за себе і за Українську Церкву, що ніякого шовінізму чи націоналізму, себто ворожості до інших народів чи насильства над ними вона в собі не має і в народі не виховує, а згідно заповітів Христа метою своєю має братерство всіх народів, не штучне звеличення своєї нації, а піднесення її до рівності й співробітництва з націями всього світу на духовну користь всього людства».
- «Я був і є сином свого народу і завжди мріяв про визволення Української Церкви та народу від чужого духовного керівництва і децентралізації…я викликав у народі багато революційних настроїв щодо колишнього церковного самодержавного ладу»
Та на той час запевнення митрополита вже не мали жодного значення.
На початку жовтня 1927 року було скликано Другий Всеукраїнський церковний собор, на який Липківський прибув прямо з камери Харківської в'язниці. Собор проходив під контролем чекістів, що висунули делегатам ультиматум: або вони обирають іншого митрополита, або Собор буде розігнаний, а Василь (Липківський) — засланий до . Коли ж один з делегатів насмілився протестувати, його заарештували прямо в храмі. У відповідь митрополит Василь (Липківський) звернувся до делегатів Собору зі словами:
- «Чого злякались? Чого перестрашились? Чи не знали раніше, куди й для чого йдете? Не бійтесь, хто служить Богові й любить свого брата! Не бійтесь, хто щиро хоче спасти свою душу! Не бійтесь і відганяйте сумнів! Коли наша справа правдива й угодна Богові, ніхто нас не переможе!»
Але зрештою, після нетривалої дискусії, під тиском зрадницької частини єпископату УАПЦ, було ухвалено рішення звільнити Василя (Липківського) від «тягаря митрополичого служіння».
Внутрішні (здавалося б) певні непорозуміння, зокрема у особистісних відносинах, конфліктні ситуації, поява «опозиції», зневіра частини духовенства у можливості подальшого пастирського служіння не були суто власними, внутрішніми проблемами УАПЦ. Вони привносилися, підживлювалися, роздмухувалися ззовні — силами ГПУ.
Останні роки життя
Після 1927 року Василь (Липківський) прожив ще 10 років — усіма забутий, у злиднях, під постійним наглядом, із періодичними арештами.
Рішення Другого Всеукраїнського церковного собору стали справжнім ударом для отця Василя (Липківського). Згодом у своїх мемуарах Липківський писав:
- «Як вийшов я з ВПЦР в день мого звільнення, то вже більше й не ходив туди і абсолютно ніяких зв'язків з керівними органами не мав. Хоч я іще два роки жив коло святої Софії в 10 сажнях від ВПЦР, жоден з єпископів, жоден з членів ВПЦР, крім Чехівського, майже ніхто з священиків не заходив до мене: всі як чуми цуралися. Був кілька разів лише митрополит Борецький, але ухилявся від розмов на церковні теми, а я не питав».
До жовтня 1929 року колишній митрополит мешкав на подвір'ї Софійського собору, а після того, як влада закрила собор, змушений був перебратися до сестри, що мешкала на Солом'янці — поруч зі Свято-Покровською церквою. Родина Липківських весь час бідувала, жила впроголодь. Від голодної смерті Липківських врятували грошові перекази, які впродовж чотирьох років надсилав отцю Василю (Липківському) священик Української церкви в Канаді Петро Маєвський.
Розгром УАПЦ
У 1929–1930 рр. органи ДПУ сфабрикували справу «Спілки визволення України», де у тому числі проводилась думка про те, що УАПЦ є «однією з ланок антирадянського підпілля, пов'язаного з буржуазно-націоналістичними емігрантськими колами», які ставлять за мету повалення радянської влади в Україні.
Процес нищення української церкви було завершено у 1930 році: 29-30 січня нашвидкуруч зібрані єпископи та близько 40 священиків оголосили себе надзвичайним собором, де, під тиском влади, прийняли ухвалу про розпуск автокефальної церкви. Ліквідація органів церковного управління, припинення єпископського служіння в УАПЦ зумовили досить швидкий занепад парафій. Терор ДПУ проти духовенства на місцях довершив задуману справу: десятки священиків і тисячі вірних загинули у в'язницях НКВС і концтаборах, а наступник Липківського, митрополит Микола (Борецький), збожеволів від тортур. Сталінське оточення в Україні розгромом УАПЦ, як і процесом над «СВУ», завдало непоправного удару справі національного відродження на Наддніпрянщині.
Загибель
Не міг оминути процес остаточного знищення УАПЦ і колишнього її митрополита — отця Василя (Липківського).
У 1934 році комуністи закрили Покровську церкву, а самого Василя (Липківського) виселили за місто — у хатку в Олександрівській слобідці. Там отець Василь, попри складні життєві обставини, продовжував працювати — писав «Історію Української церкви» та проповіді, листувався з українськими церковними діячами за кордоном, робив українські переклади богослужбової літератури, удосконалював церковний статут.
У вересні 1937 року Василь (Липківський) отримав від отця Петра (Маєвського) запрошення очолити Українську церкву в Канаді і дав на це свою згоду. Але вже 22 жовтня 1937 року 73-літнього отця Василя (Липківського) вчергове заарештували. Наприкінці жовтня йому було пред'явлене стандартне на той час обвинувачення: був керівником антирадянської організації українських церковників, яка ставила за мету відторгнення України від СРСР. Вироком особливої трійки при Київському управлінні НКВС від 20 листопада 1937 року отця Василя було засуджено до розстрілу на підставі обвинувачень в «антирадянській агітації у великих масштабах». Незабаром, 27 листопада 1937 року вирок було виконано. Точне місце поховання невідоме (на Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний пам'ятний хрест).
Не оминули репресії і найближчих родичів Липківського: старша дочка отця Василя та двоє його синів також були заарештовані й відправлені у заслання до Сибіру.
Родина
Син, Іван Липківський (1892—1937) — український художник, представник школи «бойчукістів», розстріляний.
Син, Лесь Липківський (1903—1985) — український театральний діяч.
Спадщина
Літературний доробок митрополита
Окрім релігійної діяльності, митрополит Василь (Липківський) також плідно займався діяльністю літературною. Він є автором численних публіцистичних статей, проповідей, історичних розвідок, перекладів богослужбової та релігійної літератури, підручників, що дійшли до наших днів. Збереглася і епістолярна спадщина видатного діяча.
Літературну творчість митрополита можна умовно поділити на три періоди за часом. До першого періоду можна віднести доробок отця Василя у його молоді роки, коли він, бувши священиком, окрім духовної роботи, активно займався публіцистикою та був постійним дописувачем київських журналів «Киевские епархиальные ведомости» та «Киевская старина».
Другий період творчості Василя (Липківського) охоплює роки Визвольних змагань, активної боротьби за українську автокефалію та час, коли митрополит Василь стояв на чолі УАПЦ. У цей період архієрей активно займається перекладом на українську мову богослужбової літератури, а також богословських та літургійних текстів. Зокрема митрополит перекладає українською мовою Літургію Іоанна Златоуста, Молитовник, Часословець.
Третій період творчості священнослужителя торкається останніх 10 років його життя, які виявилися найтрагічнішими, але у той самий час і найпліднішими з точки зору літературної роботи. Саме у ці роки отець Василь (Липківський) писав свою «Історію Української церкви», уклав двотомник «Наука самоосвіти українського духівництва», написав підручники «На Старий і Новий Заповіт», «32 розмови з історії Всесвітньої Церкви», уклав кілька збірок власних проповідей, зокрема збірку «Проповіді на неділі й свята: Слово Христове до Українського народу», що містить 194 проповіді. Також у цей час отець Василь вів активне листування з українськими церковними діячами за кордоном, продовжував роботу з перекладу релігійної літератури.
Рукописи та праці отця Василя (Липківського) зберегла його сестра, а основний твір митрополита — «Історію Української Православної Церкви» — професор Микола Андрусяк у 1942 році переправив до Львова, до митрополита Андрея Шептицького, що згодом зміг передати їх на Захід.
Більшу частину доробку Василя (Липківського) було видано друком після війни, зусиллями української діаспори на Заході. Звідти ж, вже після проголошення незалежності у 1991 році, твори митрополита повернулися і в Україну та нині вивчаються у духовних навчальних закладах Української православної церкви Київського Патріархату та УАПЦ.
Окремі книги митрополита Василя (Липківського) |
Вшанування пам'яті
За радянських часів ім'я митрополита Василя (Липківського), так само як і імена тисяч інших жертв радянського режиму в Україні було піддано забуттю. Однак, пам'ять про життя та діяння митрополита зберігала українська діаспора США та Канади. На кошти та добровільні пожертви українців Америки у жовтні 1983 року у містечку Саут-Баунд-Брук (США), на території українського православного центру Святого Андрія Первозваного, митрополитові Василю (Липківському) було встановлено величний пам'ятник. Автором монументу є скульптор Петро Капшученко. Автор ідеї та найактивніший учасник створення цього пам'ятника — Петро Матула.
З проголошенням 1991 року незалежності, ім'я митрополита поступово відроджується і в Україні. 2000 року в Тернополі, в стіні церкви Різдва Христового, за ініціативи митрополита Мефодія, коштом релігійної громади УАПЦ встановлено перший і поки що єдиний в Україні пам'ятник Митрополитові. На постаменті пам'ятника зроблено напис:
- «Митрополит Василь Липківський. До 2000-ліття Різдва Христового ісповідникам і новомученикам УАПЦ»
У Києві пам'ятника митрополиту досі немає, проте ще на початку 1990-х років було встановлено пам'ятний хрест на Лук'янівському цвинтарі, а також меморіальну дошку на честь митрополита Василя (Липківського) на Свято-Покровському храмі, де він був настоятелем. Текст дошки повідомляє:
- «У цій церкві Св. Покрови на Солом'янці в 1905—1919 рр. був настоятелем обранець Першого Всеукраїнського Собору УАПЦ 1921 р. митрополит Василь Липківський»
26 квітня 2007 року Київська міська рада на пленарному засіданні ухвалила перейменувати вулицю Урицького неподалік Солом'янської Покровської церкви на вулицю Митрополита Василя Липківського. Рішення Київради було підписане Київським міським головою у квітні 2011 року і офіційно оприлюднене у газеті «Хрещатик» 18 січня 2012 року.
Також у 2007 році в Україні широко відзначили 70-річчя з часу загибелі священнослужителя. У рамках відзначення, у Києві та інших містах України відбулися численні наукові конференції та презентації, присвячені Василю (Липківському).
У 2007–2008 рр. постать митрополита Василя (Липківського) включили для участі в проєкті «Великі Українці» на . Окрім того, заплановано запис та випуск аудіодиску проповідей отця Василя.
13 травня 2013 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Постанови про відзначення 150-річчя з дня народження отця — митрополита УАПЦ Василя Липківського:. Але 20 листопада 2013 року у відповідь на провал голосування за постанову про відзначення 230-річчя заснування Севастополя Партія регіонів відмовилась підтримати постанову про відзначення річниць князів Острозьких, короля Данила та Василя Липківського.
15 липня 2014 року на черговій сесії міської ради міста Липовець депутати одноголосно ухвалили перейменувати центральну вулицю міста — вулицю Леніна. Частина вулиці отримала назву на честь Василя Липківського, інша частина — на честь Героїв Майдану.
27 листопада 2014 року Національним банком України було введено в обіг монету присвячену 150-річчю від дня народження Василя Липківського.
18 січня 2019 року у Черкасах було встановлено Пам'ятник митрополитові. На урочистостях з нагоди освячення пам'ятника був присутній президент Петро Порошенко, митр. Епіфаній та митр. Іоан (Яременко). В кінці з'явився також митр МП Софроній.
Вулиця Василя Липківського у місті Львів, Суми, Черкаси.
- Хрест на символічній могилі Василя (Липківського) на Лук'янівському цвинтарі
-
- Пам'ятний знак на стіні Церкви Різдва Христового у місті Тернопіль
- Меморіальна дошка на Покровській церкві у Києві
- Меморіальна дошка в селі Попудня
Питання канонізації
Достатньо дискусійним на сьогодні лишається і питання канонізації митрополита Василя (Липківського). Головним чином проблема поглиблюється через тривалий розкол в українському православ'ї та, відповідно, різним трактуванням його гілками постаті митрополита.
Українська Автокефальна Православна Церква: шанує митрополита Василя (Липківського) як святого. 27 листопада 1997 року, у 60-у річницю страти митрополита, рішенням ІІІ помісного Собору УАПЦ день 27 листопада було оголошено Днем пам'яті святих новомучеників землі Української — мучеників і сповідників Христової віри, загиблих в Україні від безбожницької влади протягом 1917—1991 рр. Відтак, духівництво УАПЦ долучило митрополита Василя (Липківського) та його соратників до лику святих, а парафіяни цієї гілки українського православ'я щороку вшановують пам'ять видатного українського релігійного діяча. Крім того, у Києві на першому поверсі дзвіниці церкви Миколи Набережного було освячено храм Святих новомучеників українських, а художником було створено ікону «Святі українські Новомученики за віру і рідну Церкву».
Українська православна церква Київського Патріархату: офіційно не вважає митрополита Василя (Липківського) святим, проте духівництво УПЦ КП активно бере участь у вивченні життєвого шляху, творів та духовної спадщини митрополита, береже та поширює пам'ять про нього, вшановує релігійного діяча молебнями. Зокрема УПЦ КП було встановлено пам'ятну дошку митрополиту на Покровській церкві, де Василь (Липківський) був настоятелем. Також духівництво УПЦ КП взяло активну участь у науковій конференції «Служіння і спадщина Митрополита Василя Липківського», що проводилась 17 листопада 2007 року у рамках відзначення 70-ї річниці з часу загибелі архієрея. А в одному зі своїх тодішніх інтерв'ю, прес-секретар Київського Патріархату, отець Євстратій (Зоря) повідомив:
- «Церква (УПЦ КП) молиться за упокій душі Василя (Липківського) та за синів і дочок України, загиблих в часи більшовицького окупаційного режиму».
Українська православна церква Московського Патріархату: не визнає постаті митрополита Василя (Липківського), вважаючи його церковним розкольником та самосвятом.
Оцінка діяльності
На сьогоднішній день постать та життєвий шлях митрополита Липківського є достатньо вивченими та опрацьованими українськими істориками, журналістами та богословами. Існує чимало спеціалізованої літератури та наукових розвідок, присвячених митрополиту Василю.
Одним із перших ґрунтовних досліджень життя і діяльності митрополита у незалежній Україні стала опублікована у 1993 році в Українському Історичному Журналі спільна стаття полтавського історика В. Пащенка та київського історика М. Рибачука під назвою «Першоієрарх нової української церкви митрополит Василь Липківський».
У 1997 році український історик Арсен Зінченко підготував монографію «Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського» та захистив докторську дисертацію «Життя і діяння митрополита Василя Липківського» (Інститут історії України НАН України, 1998).
Іще одним значним дослідженням життя митрополита УАПЦ стала випущена у 2003 році книга «Тіні незабутих предків», написана онуком митрополита — Костянтином Липківським. Чимало літератури було опубліковано і у 2007 році — до 70-ліття загибелі відомого українського діяча.
Високу оцінку своєї діяльності митрополит Василь (Липківський) отримав від співвітчизників ще за життя: зокрема академік Агатангел Кримський називав Липківського «апостолом українського релігійно-національного відродження». Так само високо оцінює діяльність митрополита і сучасна українська історична наука.
У той самий час лишаються розбіжності у загальній оцінці постаті Василя (Липківського) у середовищі православної Церкви: якщо духівництво УПЦ КП та УАПЦ оцінює діяльність митрополита позитивно, то з боку РПЦ, а за нею і УПЦ МП, подібна оцінка є послідовно негативною. Російська Православна Церква ще у 1921 році назвала акт проголошення автокефалії УАПЦ «від початку до кінця націоналістичною вигадкою».
Митрополит Іларіон (Огієнко) так характеризував новоутворену УАПЦ Липківського та її «канони»: «Недоля хотіла, щоб на чолі церковного руху став у Києві протоєрей Василь Липківський, церковний революціонер чистої води, особа, яка до глибини душі ненавиділа єпископат і постановила вбити старе „Православіє“ /…/ І закрутилась церковна революція. І вдове духовенство поженилося, появився жонатий єпископат, єпископів „висвятив“ народ… На чолі Церкви стала світська „Церковна Рада“, як зверхній орган її… Митрополиту й єпископам відняли віковічні титули, зазначили їхні обов'язки (Канони УАПЦ § 37): дбати за чистотою церкви й церковного посуду… Священні канони Вселенських Соборів поламали, створили свої нові… Товаришу голові Церковної Ради наказали („Ухвали“, VII): „Скликати в м. Києві на 22 травня 1922 р. підготовчу нараду з представників Автокефальних Православних Церков Всесвіту“ для скликання Вселенського Собору, і подиктувати свої канони. Взагалі — „догнати й перегнати“ застарілу буржуазну Вселенську Церкву…
Церкву цю назвали „соборноправною“, розуміючи під цим не історичне керування Церквою її Соборами, а світське радо-правство. І утворили „канони 1921 року“, — гарячий сором для України на віки вічні! Ознакою Української Церкви видвигнули тільки, українську мову в Богослуженні, а многовікову ідеологію Православної Церкви відкинули й потоптали /…/ Церква 1921 р. заявила, що Вірою вона ніби стара (Канони, § 1), але Канонами нова, — вона відкинула важливі Св. Канони семи Вселенських Соборів (§ 2). Це була глибока помилка!»
Див. також
Примітки та посилання
- Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. —
- Видатні діячі України минулих століть. Альманах / гол. ред. Олександр Шокало. — К. : Компанія «Євроімідж», 2001. — С. 314
- Липківський Костянтин. Дещо про перейменування вулиці [ 27 травня 2008 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — № 89. — 2007. — 6 червня.
- . Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.
- . cdiak.archives.gov.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
- Метрична книга церкви с.Малих Дмитруш. 1841.
- Сповідний розпис церкви с.Малі Дмитрашки. 1821.
- Сайт пам'яті митрополита Василя Липківського. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.
- Гудзик Клара. Народний митрополит // День. — № 201. — 2007. — 20 листопада
- Пономарьов Віталій. «Не бійтесь!» Цими словами Христа звернувся до залякуваних чекістами делегатів церковного Собору митрополит Василь Липківський [ 4 червня 2009 у Wayback Machine.] // «Дзеркало тижня». — № 11 (739). — 2009. — 28 березня — 4 квітня.
- Пащенко В. О., Рибачук М. Ф. Першоієрарх нової української церкви митрополит Василь Липківський — Український історичний журнал. — 1993. — № 2 — С. 48—57.
- Музичук Надія Митрополит Василь Липківський [ 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т. — Нью-Йорк, К., 1990. — Т. 4, кн. 1. — С. 126
- Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т. — Нью-Йорк, К., 1990. — Т. 4, кн. 1. — с. 135—136
- Церква і життя. — 1927. — Ч. 1. — с. 4—5.
- це викликало негативну реакцію з боку частини віруючих як в Україні, так і за кордоном
- Ленін В. Про значення войовничого матеріалізму // Повн. зібр. творів. — Т. 45. — с. 23
- Субтельний О. Україна і історія. — К., 1991. — с. 349
- Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т. — Нью-Йорк, К., 1990. — Т. 4, кн. 1. — с. 188—189.
- Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. Документи і матеріали. Серія «Джерела з історії Церкви в Україні» [ 3 листопада 2016 у Wayback Machine.], кн. 2 / Упорядники С. Білокінь, І. Преловська, І. Старовойтенко. — К.: Оранта, 2007. — С. 167—178
- Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т. — Нью-Йорк, К., 1990. — Т. 4, кн. 1. — с. 178—181.
- Єкельчик, С (1995). Історія України в особах (українська) . Київ: "Україна". с. 280. ISBN .
- Липківський Костянтин. Війна без жалю. ГПУ проти УАПЦ. Методологія знищення [ 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] // «День». — № 24. — 2010. — 12 лютого.
- Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т. — Нью-Йорк, К., 1990. — Т. 4, кн. 1. — C. 319
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2010.
- Липківський Костянтин. Людина та її місто // «Дзеркало тижня». — № 58. — 2009. — 4 квітня.
- Видатні діячі України минулих століть. Альманах / Гол. ред. — Шокало Олександр. — К.: Компанія «Євроімідж», 2001. — С. 314.
- Липківський Костянтин. Історія одного далекого пам'ятника // «День». — № 211. — 2009. — 20 листопада.
- Тут молився Богдан Хмельницький [ 4 січня 2017 у Wayback Machine.] // Всеукраинская общественная организация «Украинское Реестровое Казачество».
- Киев переименовал улицу Урицкого (рос.)
- Рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 453/1114 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі м. Києва» // Хрещатик. — 2012. — № 5 (4025). — 18 січня. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.]
- Сайт пам'яті митрополита Василя Липківського. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 6 вересня 2012.
- http://www.filosof.com.ua/news_2007.htm [ 6 січня 2009 у Wayback Machine.] Наукова конференція «Служіння і спадщина Митрополита Василя Липківського» (17 листопада 2007 p., Будинок учених, вул. Володимирська, 45-а)
- . Архів оригіналу за 2 червня 2009. Процитовано 26 липня 2009.
- . Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 27 серпня 2009.
- Проект Постанови про відзначення 150-річчя з дня народження отця - митрополита УАПЦ Василя Липківського. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 21 червня 2013.
- Рада пересварилась через історичні ювілеї. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 20 листопада 2013.
- . Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 18 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
- . www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- Сайт пам'яті митрополита Василя Липківського. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 3 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2010. Процитовано 26 липня 2009.
- http://rapidshare.com/files/201948579/zinchenko.rar[недоступне посилання з червня 2019]
- s:Файл:Zinchenko.djvu
- Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини «Липківство» як духовна, канонічна та еклезіологічна проблема Українських Церков [1] [ 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання
- Сайт пам'яті митрополита Василя Липківського [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Вебсайт вдячності та народної пам'яті [ 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Митрополит Василь Липківський. Листи 1933—1937 [ 9 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Лос-Анджелес: Українське Православне Братство ім. Митр. Василя Липківського, 1980. 176 с.
- Гудзик Клара. Народний митрополит // «День». — № 201. — 2007. — 20 листопада.
- Пономарьов Віталій. // «Дзеркало тижня». — № 11 (739). — 2009. — 28 березня — 4 квітня.
- Липківський Костянтин. Дещо про перейменування вулиці [ 27 травня 2008 у Wayback Machine.] // «Дзеркало тижня». — № 89. — 2007. — 6 червня.
- Липківський Костянтин. Людина та її місто // «Дзеркало тижня». — № 58. — 2009. — 4 квітня.
- Львівська Газета: «День пам'яті святих українських новомучеників»
- Надія Музичук: «Митрополит Василь Липківський» [ 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- УПЦ-КП, вікаріат в США і Канаді: Митрополит Василь Липківський
- Киев переименовал улицу Урицкого
- Вшанування пам'яті Митрополита Липківського [ 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
- «Не бійтесь!» Цими словами Христа звернувся до залякуваних чекістами делегатів церковного Собору митрополит Василь Липківський
- Україна православна [ 27 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- [2] [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- [3] [Архівовано 23 червня 2013 у WebCite] ЦДАВО України. Ф. 3984. — Оп.32. — Спр. 30. — Арк. 24.
Джерела та література
- Зінченко А. Л.. Липківський Василь Костянтинович // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с. С. 151—153.
- Зінченко А. Л.. Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського. — К.: Дніпро, 1997, — 423 с.
- Липківський К. О. Тіні незабутих предків. — К., 2003. — 222 с. — .
- Пащенко В. О., Рибачук М. Ф. Першоієрарх нової української церкви митрополит Василь Липківський // Український історичний журнал. — 1993. — № 2 — ISSN 0130-5247.
- Видатні діячі України минулих століть: Альманах / Гол. ред. — Шокало Олександр. — К.: Компанія «Євроімідж», 2001. — 623 с. ,
- Біляїв Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
- Репресовані діячі Української Автокефальної Православної Церкви (1921—1939): бібліографічний довідник. — К.: Смолоскип, 2011. — с. 64-66.
Попередник: | Митрополит Київський та всієї України (УАПЦ) 1921—1927 | Наступник: |
' | Микола (Борецький) |
Ця стаття належить до Української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lipkivskij Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Vasi l v miru Vasi l Kostyanti novich Lipki vskij 7 19 bereznya 1864 Popudnya Umanskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiya 27 listopada 1937 1937 11 27 Kiyiv Kiyivska oblast Ukrayinska RSR SRSR ukrayinskij religijnij diyach cerkovnij reformator propovidnik pedagog publicist pismennik i perekladach borec za avtokefaliyu ukrayinskogo pravoslav ya tvorec i pershij mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini vidrodzhenoyi 1921 roku Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U 1919 1927 rokah ostannij nastoyatel ta doglyadach Sofiyi Kiyivskoyi Za viznachennyam akademika Agatangela Krimskogo apostol ukrayinskogo religijno nacionalnogo vidrodzhennya Vasil Lipkivskij Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini 1921 1927 Cerkva UAPC Poperednik Antonij Vinnickij Nastupnik Mikolaj Boreckij Alma mater Kiyivska duhovna akademiya Diyalnist pravoslavnij svyashennik pismennik publicist Protestant reformer Orthodox theologian Im ya pri narodzhenni Vasil Kostyantinovich Lipkivskij Narodzhennya 7 19 bereznya 1864 1 Popudnya Umanskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiya Smert 27 listopada 1937 1937 11 27 73 roki Kiyiv Kiyivska oblast Ukrayinska RSR SRSR Pohovanij Tochne misce pohovannya nevidome na Luk yanivskomu cvintari v Kiyevi vstanovleno simvolichnij pam yatnij hrest Chernectvo 1891 rik Yep hirotoniya 23 zhovtnya 1921 roku Avtograf Vasil u Vikishovishi Za chas mitropolichogo sluzhinnya doklav nadzvichajnih zusil do rozbudovi ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi ta spromigsya peretvoriti yiyi na vplivovij faktor zhittya togochasnogo ukrayinskogo suspilstva Vidvidav z osobistimi vizitami ponad 400 parafij de zustrichavsya z virnimi UAPC ta propoviduvav Zdijsniv chislenni perekladi ukrayinskoyu movoyu bogosluzhbovoyi ta religijnoyi literaturi Ye avtorom Istoriyi Ukrayinskoyi cerkvi U vici 73 rokiv rozstrilyanij za virokom trijki NKVS Tochne misce pohovannya nevidome na Luk yanivskomu cvintari v Kiyevi vstanovleno simvolichnij pam yatnij hrest 1989 roku reabilitovanij za vidsutnistyu skladu zlochinu III pomisnij Sobor UAPC 27 listopada 1997 roku kanonizuvav Vasilya Lipkivskogo yak svyatogo v liku svyashennomuchenikiv Pohodzhennya ta ranni rokiNarodivsya 7 19 bereznya 1864 18640319 roku v rodini blagochinnogo svyashenika Kostyantina Fotiyevicha Lipkivskogo ta Viktoriyi Gavrilivni v seli Popudni teper Monastirishenskij rajon Cherkaska oblast Ukrayina Did Vasilya Fotij Lavrentijovich Lipkivskij pomer 9 03 1841 star stil u vici 63 rokiv v chini parafiyalnogo svyashenika v seli Mali Dmitrushki Umanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi Pradid Lavrentij Lipkivskij dozhiv do glibokoyi starosti dyachkom v tih zhe Malih Dmitrushkah za spovidnim rozpisom na 1821 rik jomu bulo 74 roki Gromadskij diyach Lipkivskij Sergij sin svyashenika s Lebedinki Umanskogo povitu Onufriya Kostyantinovicha Lipkivskogo dovodivsya pleminnikom mitropolitu Legenda pro rid Vasil Lipkivskij u ranni roki Rid Lipkivskih pohodiv iz Galichini prote zgodom osiv u Naddnipryanshini pro sho v rodini isnuvav cikavij perekaz Zgidno z ciyeyu istoriyeyu pradid Vasilya Lipkivskogo narodivsya v yakomus seli chi mistechku ponad richkoyu Lipoyu Zdobuvshi osvitu vin u seredini XVIII stolittya najnyavsya pracyuvati domashnim uchitelem do odnogo polskogo magnata chiyi mayetnosti mistilisya ponad Bugom Odniyeyi vesni jogo diti starshij Fotij ta molodshij Lavrentij virushili katatisya na chovni na richku Na Buzi todi bula vesnyana povin choven iz hlopcyami zakrutilo i poneslo vniz za techiyeyu V okolici ne bulo nikogo hto mig bi dopomogti tozh do berega yih pribilo lishe cherez dobu Opinivshis u stepah Podillya hlopci spochatku zhebrakuvali po navkolishnih selah a zgodom v odnomu iz sil vlashtuvalisya na robotu do dyaka Kilka rokiv brati proveli u zlidnyah prote odnogo razu stalosya tak sho svyashenikovi togo sela neobhidno bulo sklasti j napisati lista u Kiyiv do mitropolita Najkrashe iz zavdannyam vporavsya Fotij i jogo yak vinagorodu osobisto poslali iz cim listom do Kiyeva Mitropolit pislya audiyenciyi buv priyemno vrazhenij bratami Fotij vzyav iz soboyu Lavrentiya i virishiv lishiti yih u sebe u hori j kancelyariyi Vzhe zgodom mitropolit vidav Fotiyu gramotu de nakazav shob toj yihav i shukav sobi narechenu i parafiyu i stav tam svyashenikom Pislya odruzhennya u Fotiya narodivsya sin Kostyantin sho u majbutnomu stav batkom Vasilya Lipkivskogo Osvita i pochatok sluzhinnya Pochatkovu osvitu Vasil Lipkivskij zdobuv v Umanskomu duhovnomu uchilishi de navchavsya u 1873 1879 rokah Zgodom u 1879 1884 rokah navchavsya u Kiyivskij duhovnij seminariyi pislya zakinchennya yakoyi jogo yak krashogo uchnya napravili do Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi yaku vin zakinchiv 1889 roku z uchenim stupenem kandidata bogosliv ya zahistivshi disertaciyu pro borotbu Makkaveyiv iz sirijskimi caryami yiyi prichini ta znachennya v istoriyi yudeyiv Budivlya Kiyivskoyi duhovnoyi seminariyi de zdobuvav osvitu majbutnij mitropolit vul Kostyantinivska 5 18 listopada 1889 roku Lipkivskogo priznachili zakonovchitelem odnoklasnogo ta dvoklasnogo miskogo uchilisha v misti Shpola Vid 27 travnya 1890 roku pracyuvav u Cherkasah zakonovchitelem spochatku dvoklasnogo miskogo uchilisha a potim z 27 zhovtnya cogo zh roku cholovichoyi progimnaziyi 20 zhovtnya 1891 roku visvyachenij na svyashenika Vid 28 zhovtnya cogo zh roku chlen Cherkaskogo povitovogo viddilennya yeparhialnoyi uchilishnoyi radi Buv ponadshtatnim svyashenikom Cherkaskogo soboru 16 lyutogo 1892 roku perevedenij na posadu nastoyatelya soboru v misto Lipovec Kiyivskoyi guberniyi nini misto Vinnickoyi oblasti 8 bereznya 1892 roku stav golovoyu Lipoveckogo viddilennya yeparhialnoyi uchilishnoyi radi a z 5 travnya priznachenij blagochinnim cerkov Lipovcya ta dovkolishnih sil Z 26 serpnya 1896 roku vikonuvav obov yazki povitovogo inspektora cerkovnoparafiyalnih shkil Za jogo spriyannya v poviti bulo vidkrito kilka novih shkil zokrema shkolu dlya divchatok a takozh vtoroklasnu shkolu v seli Trosha nini selo Vinnickogo rajonu Vinnickoyi oblasti u nij gotuvali vchiteliv dlya cerkovnoparafiyalnih shkil U pedagogichnij praci Lipkivskij spiravsya na pidtrimku silskih gromad vbachayuchi same v takij pidtrimci golovnu zasadu uspihu shkilnoyi spravi Napisav kilka rozvidok z istoriyi krayu prisvyachenih davnim zvichayam narodnogo zhittya minulomu cerkovnih bratstv obstavinam zaprovadzhennya uniyi cerkovnoyi u XVIII stolitti ta povernennya miscevih gromad na pravoslav ya pislya priyednannya Pravoberezhnoyi Ukrayini do Rosijskoyi imperiyi Same todi vpershe proyavivsya jogo talant organizatora j pedagoga 1903 roku otec Vasil Lipkivskij otrimav san protoiyereya Togo zh roku shkilna rada pri Svyashennomu Sinodi priznachila molodogo bogoslova na posadu direktora novovidkritoyi Kiyivskoyi cerkovno vchitelskoyi shkoli navchalnogo zakladu sho gotuvav kadri dlya cerkovnoparafiyalnih shkil Uchast u samostijnickomu rusi Tim ne mensh nadovgo zatrimatisya na posadi direktora Kiyivskoyi cerkovno vchitelskoyi shkoli otec Vasil Lipkivskij ne zmig Vzhe v molodi roki Lipkivskij rozumiv nesumisnist takih ponyat yak ukrayinski pravoslavni z odnogo boku i rosijska cerkva z inshogo Vin rozcinyuvav Rosijsku pravoslavnu cerkvu yak odin z instrumentiv u rukah vishih chinovnikiv Rosijskoyi imperiyi zavdannyam yakogo bulo vihovuvati loyalne stavlennya narodiv imperiyi i ukrayinciv zokrema do metropoliyi Takozh otec Vasil Lipkivskij vistupav proti bezpravnosti cerkovnih gromad ta svavillya vishogo duhivnictva ta monastiriv sho na dumku molodogo svyashenika utvorilo velichezne provallya mizh zovnishnoyu velichnistyu j vnutrishnoyu nikchemnistyu cerkvi rosijskoyi yaka trimalasya derzhavnoyu policejskoyu pidtrimkoyu Kritichno stavivsya majbutnij mitropolit i do cerkovno slov yanskoyi movi bogosluzhinnya na terenah Ukrayini tozh u 1905 roci jogo usunuli z vikladackoyi roboti zvinuvativshi v liberalnih poglyadah ta ukrayinofilstvi i priznachili nastoyatelem Svyato Pokrovskoyi cerkvi ta Solom yanskoyi parafiyi u todishnomu peredmisti Kiyeva Z pochatkom demokratichnoyi revolyuciyi 1905 1907 rr otec Vasil Lipkivskij aktivno vklyuchivsya v ukrayinskij kulturno religijnij ruh 1905 roku jogo obrali golovoyu z yizdu duhovenstva Kiyivskoyi yeparhiyi yakij uhvaliv zaprovaditi ukrayinsku movu v cerkovne bogosluzhinnya ta vikladannya u duhovnih shkolah Svyato Pokrovska cerkva na Solom yanci Iz zakinchennyam revolyuciyi nastav period reakciyi oficijnoyi vladi tozh do 1917 roku Lipkivskij zhiv pid postijnim naglyadom policiyi zajmayuchis zdebilshogo parafiyalnoyu robotoyu a takozh vikladannyam u kilkoh shkolah Takozh todi majbutnij mitropolit povnoyu miroyu usvidomiv neobhidnist reformuvati cerkvu peredusim zvilniti yiyi vid funkcij organu derzhavnoyi vladi a takozh pozhvaviti religijno gromadske zhittya Doba vizvolnih zmaganNova storinka u zhitti protoiyereya Vasilya Lipkivskogo yak i u bagatoh viruyuchih lyudej rozpochalasya z pochatkom Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 roku koli okrim politichnogo z novoyu siloyu prokinuvsya cerkovnij ruh spryamovanij na unezalezhnennya pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini yak cerkvi nacionalnoyi Vidtodi otec Vasil Lipkivskij stav odnim iz lideriv ruhu za utvorennya Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Revolyucijni podiyi ta strimki procesi nacionalnogo vidrodzhennya v Ukrayini u 1917 roci sponukali prihilnikiv avtokefaliyi ukrayinskoyi Cerkvi do dij Znachnoyu miroyu ukrayinske duhovenstvo ta viruyuchih nadihav i dosvid Gruzinskoyi pravoslavnoyi cerkvi yaka 1917 roku vidnovila svij avtokefalnij status Vesna i lito 1917 roku projshli pid znakom z yizdiv riznomanitnih zboriv upovnovazhenih vid duhovenstva cerkovnogo aktivu miryan yeparhij povitiv parafij na yakih chilne misce zajnyali pitannya pro vidnovlennya sobornih j vibornih zasad u cerkvi pro perevedennya bogosluzhinnya na ukrayinsku movu pro budovu cerkov u nacionalnomu ukrayinskomu stili Najradikalnishi aktivisti vistupali z ideyeyu sklikannya Vseukrayinskogo cerkovnogo soboru yakij bi virishiv podalshu dolyu pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini Rezultatom takih poshukiv stalo utvorennya Bratstva voskresinnya Hrista sered fundatoriv yakogo buv i otec Vasil Lipkivskij Stanovlennya Ukrayinskoyi avtokefalnoyi cerkvi Za aktivnoyi uchasti Bratstva u listopadi 1917 roku prihilniki avtokefaliyi sformuvali Orgkomitet dlya sklikannya Vseukrayinskogo Cerkovnogo Soboru Vzhe nezabarom vin buv reorganizovanij u timchasovu Vseukrayinsku pravoslavnu cerkovnu radu VPCR yaka j ocholila cerkovnij ruh do sklikannya Soboru ta organizaciyu samogo Soboru Za rishennyam VPCR Sobor mav vidbutisya 7 sichnya 1918 roku na Rizdvo prote comu zavadila ukrayinsko radyanska vijna Zgodom datu sklikannya Soboru she kilka raziv perenosili Zagalom 1918 ta 1919 roki vidalisya duzhe nelegkimi dlya ukrayinskoyi cerkvi dvi vladi getmana Skoropadskogo ta Direktoriyi svoyimi ukazami progoloshuvali avtokefaliyu ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi prote vtiliti ci rishennya u zhittya ne bulo mozhlivosti 7 lipnya 1918 roku prorosijska bilshist Vseukrayinskogo pravoslavnogo cerkovnogo soboru uhvalila rishennya pro pozbavlennya svoyih protivnikiv pribichnikiv avtokefaliyi Pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini delegatskih mandativ Usogo zi skladu Soboru bulo viklyucheno 82 delegati zokrema j 46 chleniv kolishnoyi Vseukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkovnoyi radi Sered viklyuchenih buli protoiyereyi Vasil Lipkivskij Nestor Sharayivskij Pavlo Pogorilko profesori liberali Petro Kudryavcev Fedir Mishenko Vasil Ekzemplyarskij Tim ne mensh prihilniki avtokefaliyi ne zdavalisya U kvitni 1919 roku za aktivnoyi uchasti otcya Vasilya Lipkivskogo VPCR provela 2 j zbir de bulo uhvaleno rozpochati utvorennya ukrayinskih parafij A vzhe 22 travnya 1919 roku u suprovodi horu pid keruvannyam Mikoli Leontovicha otec Vasil Lipkivskij osobisto vidsluzhiv pershu liturgiyu ukrayinskoyu movoyu u zbudovanomu getmanom Ivanom Mazepoyu na Pechersku v Kiyevi Mikilskomu sobori Zgaduyuchi zgodom cyu podiyu svyashennosluzhitel pisav Na vsenoshnij i sluzhbi Bozhij zibralasya taka sila narodu sho ne tilki v Sobori a j navkrugi jogo bulo tisno ves narid plakav chuyuchi Apostol Yevangeliyu Psalmi ridnoyu movoyu vsi vidchuvali sho ce vpershe pislya vikiv nevoli molyatsya na voli nevolnichi diti yak provishav Shevchenko Mikilskij Vijskovij sobor de vidbulasya persha liturgiya ukrayinskoyu movoyu Nezadovgo pislya cogo 3 serpnya za inshimi dzherelami u lipni 1919 roku otec Vasil na zagalnih zborah Starokiyivskoyi parafiyi stav nastoyatelem Sofijskogo soboru i rozgornuv aktivnu diyalnist po stvorennyu ukrayinskih parafij a takozh aktivno zajmavsya perekladom bogoslovskih ta liturgijnih tekstiv na ridnu movu oskilki vvazhav bogosluzhinnya ukrayinskoyu movoyu odniyeyu iz zasad novoyi ukrayinskoyi cerkvi Ochevidci vidznachali obraznu movu pristrasnih propovidej otcya Vasilya u nih vin porivnyuvav plin zhittya Cerkvi z techiyeyu Dnipra a duh sluzhinnya z baneyu hramu i zaklikav virnih do yednannya z chistim povitryam neba A koli 30 serpnya 1919 roku Galicka ta Naddnipryanska armiyi pid chas spilnoyi operaciyi vizvolili Kiyiv vid bilshovikiv otec Vasil zvernuvsya do narodu zi slovami Koli ti ne stanesh ob yednano v oboroni svoyeyi Vitchizni to plakatimesh u moskovskij nevoli yak kolis Izrayil na rikah Vavilonskih Opir domagannyam VPCR chiniv i prorosijsko nalashtovanij yepiskopat u protistoyanni z yakim Lipkivskij brav yaknajbilsh aktivnu uchast Za provedennya sluzhbi Bozhoyi ukrayinskoyu movoyu iyerarhi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi dvichi zaboronyali otcyu Vasilyu Lipkivskomu svyashennosluzhinnya ta pozbavlyali duhovnogo sanu a mitropolit Antonij Hrapovickij pid chas perebuvannya denikinskih vijsk v Ukrayini vzagali ogolosiv sho protoiyerej Lipkivskij perebuvaye pid cerkovnim sudom U vidpovid Vseukrayinska Cerkovna Rada virishila ne vvazhati rosijskij yepiskopat za svoyih arhipastiriv i zaklikala ne zvertati uvagi na yihni zaboroni a podbati pro utvorennya vlasnogo yepiskopatu Progoloshennya avtokefaliyi 5 travnya 1920 roku VPCR zvernulasya z listom do ukrayinskoyi pravoslavnoyi gromadskosti v yakomu progolosila avtokefalnoyu pravoslavnu cerkvu v Ukrayini Situaciya shopravda uskladnyuvalasya vidsutnistyu vlasnogo yepiskopatu Garyachkovi poshuki VPCR yepiskopiv prihilnikiv avtokefaliyi za vidsutnosti materialnih zasobiv bez derzhavnoyi pidtrimki pri neviznachenosti samoyi radi buli nelegkimi Use razom vzyate vkraj zagostrilo stosunki u cerkovnomu zhitti Ukrayini Zusillyami Lipkivskogo i jogo odnodumciv 14 zhovtnya 1921 roku na Svyato Pokrovi u Sofiyi Kiyivskij nareshti bulo sklikano pershij Vseukrayinskij Cerkovnij Sobor yakij pidtverdiv postanovu VPCR vid 5 travnya 1920 roku pro avtokefaliyu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Prote vijshlo tak sho zhoden yepiskop usi voni nalezhali do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini ne zahotiv uzyati uchast u Sobori ukrayinskih pravoslavnih Ce oznachalo zgidno z kanonami Cerkvi sho Sobor ne mav prava obirati predstoyatelya cerkvi mitropolita ta v rezultati pokladati yepiskopiv Pered bilshistyu viruyuchih todi postalo pitannya kanonichnosti Soboru ta jogo vidpovidnosti cerkovnim zvichayam Chi ne najvazhlivishu rol tut zigrav protoiyerej Vasil Lipkivskij sho vistupiv iz pershoyu dopoviddyu v yakij obgruntuvav kanonichnist Soboru Vin sformulyuvav taki tezi na rozglyad pravoslavnih 1 Usi virni yaki pribuli na Sobor ye ne privatni osobi a obranci predstavniki svoyih cerkovnih gromad i tomu na Sobori lunaye golos usiyeyi Ukrayinskoyi cerkvi 2 Usi chleni Soboru zibralis dlya virishennya sprav Hristovoyi cerkvi v Ukrayini otzhe z nami perebuvaye sam Hristos 3 Usi chleni Soboru viruyut sho Ukrayinskoyu cerkvoyu keruye Duh Svyatij i sho yih zibrala na Sobor blagodat Sv Duha 4 Ce vse oznachaye sho Sobor maye vsi umovi dlya togo abi buti cilkom kanonichnim 5 Moskovski yepiskopi ne pribuli na Sobor cherez te sho voni ne vvazhayut sebe chlenami nashoyi Cerkvi abo ne vvazhayut sebe obrancyami ciyeyi Cerkvi Pislya uvazhnogo obgovorennya tez otcya Vasilya Sobor viznav svoye zibrannya kanonichnim i pravochinnim golosom usiyeyi Ukrayinskoyi cerkvi Dali na pidstavi doslidzhennya Svyatogo pisma Sobor deklaruvav sho v apostolski chasi vzagali ne isnuvalo yepiskopskoyi visvyati j sho napriklad apostola Pavla visvyatili proroki yaki ne buli yepiskopami She odnim prikladom buv apostol Timofij yakogo visvyatili pokladannyam ruk svyashenikiv a ne yepiskopiv Uchasniki Soboru nagoloshuvali sho blagodat Svyatogo Duha pritamanna ne okremim yepiskopam a Cerkvi v cilomu tobto gromadi virnih i same tomu na yihnyu dumku ukrayinska cerkva takozh mala povne pravo poklasti na obrancya svoyi ruki j zvesti na nogo blagodat Svyatogo Duha yak ce malo misce v apostolski chasi Obrannya Vasilya Lipkivskogo mitropolitom V subotu 9 22 zhovtnya vidbulos pered Soborom narecheniya obranogo na mitropolita prot V Lipkivskogo a v nedilyu 10 23 zhovtnya 1921 visvyata jogo v yepiskopi v Kiyivo Sofijskomu sobori Sluzhbu Bazhu pravilo shos z 30 svyashenikiv i 12 diyakoniv zdvig narodu buv nadzvichajnij Nastav rozpovidaye uchasnik velichnij moment visvyati Vsya gromada Hristova Sobor ves zillyavsya v odnij polum yanij molitvi do Otcya Nebesnogo dati poslati Duha Svyatogo pershomu ukrayinskomu yepiskopovi Starshij vikom protoyerej chitav visvyatnu molitvu a vsi chleni Soboru klali na plechi ruki odin odnomu a ti sho stoyali na soleyi na plechi diyakonam ti na plechi svyashenikam a svyasheniki na stavlenika Pri spivah cerkovnih i molitvi odyagli posvyachuvanogo v arhiyerejski rizi j nastala hvilya chistoyi svyatoyi radosti Plakati vitali odin odnogo z vidrodzhennyam Ukrayinskoyi Cerkvi ta yiyi iyerarhiyi To buv dijsnij Velikden viruyuchogo Ukrayinskogo narodu nashogo Cerkva i Zhittya Ch 4 1927 r stor 279 Vasil Lipkivskij u mitropolichih rizah Cilkom zakonomirno sho 21 zhovtnya protoiyerej otec Vasil Lipkivskij tayemnim golosuvannyam majzhe odnogolosno buv obranij na posadu yepiskopa mitropolita Vseukrayinskij cerkovnij sobor za praktikoyu starodavnoyi Aleksandrijskoyi cerkvi pokladannyam ruk usogo duhovenstva visvyativ svogo pershogo yepiskopa Vasilya Lipkivskogo j obrav jogo glavoyu Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Mitropolitom Kiyivskim i vsiyeyi Ukrayini Pislya cogo bula visvyachena ukrayinska iyerarhiya j zatverdzheni golovni zasadi zhittya Ukrayinskoyi cerkvi taki yak avtokefaliya vidokremlennya vid derzhavi sobornist a takozh ridna mova v hramah ta v cerkovnih shkolah Takim drevnim hristiyanskim chinom otec Vasil Lipkivskij stav mitropolitom i pristupiv do reformaciyi UAPC Svoyimi rishennyami Sobor progolosiv stvorennya Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi nagolosiv na nepidleglosti Cerkvi kerivnictvu inshih cerkov i viznav primusovij perehid Kiyivskoyi cerkvi pid zverhnist Moskovskogo patriarhatu 1686 roku amoralnim ta nekanonichnim aktom Sakralnoyu movoyu Cerkvi bula viznana ukrayinska Sklad Soboru vtilyuvav princip sobornopravnosti priblizno soma chastina jogo delegativ buli svyashennosluzhitelyami reshta miryani i sered nih akademiki Agatangel Krimskij ta Sergij Yefremov profesori Volodimir Chehivskij Vasil Danilevich Grigorij Storozhenko ta Petro Stebnickij kompozitor Kirilo Stecenko pismenniki Lyudmila Staricka Chernyahivska ta Grigorij Kosinka Zvertayuchis u zavershalnij den Soboru do ukrayinskogo pravoslavnogo lyudu mitropolit Vasil Lipkivskij skazav Vse sho stalosya bulo pidgotovleno najkrashimi silami Ukrayini Kozhen z vas povinen buti apostolom cerkvi Ukrayinskoyi Pershi roki radyanskoyi vladi23 zhovtnya 1921 roku otec Vasil buvshi u novomu sani zvernuvsya do viruyuchih zi svoyim pershim arhipastirskim poslannyam u yakomu zaklikav Svyatu pravoslavnu Hristovu viru derzhit nepohitno neyu ozhivlyajtes vid neyi ne vidhodte Svyatu hristiyansku nadiyu vihovujte j ozhivlyajte v sobi nehaj ne v yane cya nadiya v nas pri vsyakih bidah i napastyah zemnih Batki nashi ne vtrachali nadiyi na Hrista v nashih tyazhkih obstavinah zhittya Ne vtrachajte zh yiyi teper koli svit voli nad nami zasyayav A nad usim cim pidnesit lyubov hristiyansku lyubov do yednannya do braterstva do vzayemnoyi u vsomu dopomogi lyubov navit do vorogiv Shiro zh blagoslovlyayu vas i vsyu Ukrayinsku Cerkvu nashu pershim svoyim arhipastirskim blagoslovenstvom sho jogo cherez vashi molitvi vid Gospoda Boga nini oderzhav Rozbudova ukrayinskoyi cerkvi Pid provodom mitropolita Vasilya Lipkivskogo cerkva pochala vprovadzhuvati ukrayinsku movu v bogosluzhinnya i vidrodzhuvati davni nacionalni tradiciyi v cerkovnomu zhitti Nebuvalo aktivnu uchast u zhitti svoyeyi cerkvi brali i parafiyani Postupovo UAPC zrostala i poshiryuvala svij vpliv Osoblivoyu povagoyu i avtoritetom u viruyuchih koristuvavsya otec Vasil jogo nazivali narodnim mitropolitom vin stav spravzhnim duhovnim vozhdem ukrayinciv Pivdenna vezha Sofiyi Kiyivskoyi na verhnomu poversi yakoyi mistivsya robochij kabinet Vasilya Lipkivskogo Tim ne mensh z pochatkom aktivnih procesiv rozbudovi UAPC yiyi fundator odrazu zh zitknuvsya z problemami yak teoretichnogo tak i praktichnogo harakteru Najgolovnishoyu dlya mitropolita Vasilya Lipkivskogo ochevidno lishalasya problema cerkovnogo ustroyu Sobor 1921 roku po pershe v silu vimushenih obstavin na pidstavi starodavnoyi praktiki hristiyanskih cerkov visvyativ pershoiyerarha bez prisutnosti yepiskopiv Bulo prijnyate rishennya nadali dotrimuvatisya principu visvyati spiskopiv za uchastyu dvoh i bilshe iyerarhiv Po druge Sobor vihodiv iz demokratichnoyi ideyi rivnopravnosti u pravah cerkovnogo upravlinnya miryan i kliru sho na praktici ponizhuvalo stanovishe duhovenstva Mitropolit vvazhav sho voni mayut zdobuvati avtoritet duhovnu vladu vlasnimi zusillyami moralnimi vchinkami a ne vikonannyam administrativnih funkcij U comu neridko vbachali specifichnij vpliv revolyucijnih nastroyiv viruyuchih i jogo sprijmali neodnoznachne Osoblivo rizkoyu bula kritika z boku prihilnikiv Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Takim chinom i mitropolit Vasil Lipkivskij i Vseukrayinska Pravoslavna Cerkovna Rada musili vidstoyuvati pravilnist prijnyatih rishen borotis za yih vtilennya u zhittya V odnomu zi svoyih zvernen do pravoslavnogo duhovenstva VPCR takim chinom poyasnyuvala svoyu poziciyu Vas hvilyuye ostrah pered porushennyam starih kanoniv Rozkrijte zh ochi i zrozumijte sho v zagalnij rujnaciyi vsogo starogo neminuche povinni rujnuvatis yiyi stari tisni budinki minulogo cerkovnogo zhittya i buduvatis novi prostornishi Vas duzhe hvilyuye utvorennya UP Cerkvoyu vlasnogo yepiskopatu ne tradicijnim za chasi yepiskopskogo samoderzhavstva a pershoapostolskim sobornocerkovnim ladom Ale zrozumijte sho v cij podiyi niyakogo porushennya viri pravoslavnoyi niyakoyi rujnaciyi dogmativ Pravoslavnoyi Cerkvi VPCR ne zrobila Vona tilki vzhila najbilsh dostojnij i najbilsh vidpovidnij i dostoyinstvu Ukrayinskoyi Cerkvi i duhu Hristovoyi viri sposib utvorennya najvishih organiv dlya vidnovlennya svogo cerkovnogo zhittya Vi boyites sho ciyeyi nashoyi podiyi ne viznaye Vsesvitnya Cerkva Ta Vsesvitnya Cerkva yaka buduyetsya na grunti pravoslavnoyi viri Cerkva zhiva Cerkva majbutnogo bezumovno cyu podiyu yak naslidok novogo zhittya viznaye A Vsesvitnya Cerkva minulogo Cerkva ruyina de vona Nehaj zhe ne strashat vas anafemi yakimi obsipayut nas kerivniki i prihilniki staroyi cerkvi domovini Ne nas a samih sebe voni vidluchayut vid zhittya do smerti UAPC yak cerkvi sho utverdilasya u principovo novih istorichnih umovah neobhidno bulo sformuvati vlasni kadri svyashennosluzhiteliv viyaviti svoye stavlennya do derzhavnoyi vladi Mitropolit usvidomlyuvav sho zhittya parafij znachno uskladnitsya vid gostroyi nestachi svyashenikiv Tipovim yavishem na tomu etapi stanovlennya ukrayinskoyi cerkvi stalo pospishne visvyachennya yepiskopiv ta svyashenikiv z chisla nepidgotovlekih sho negativno vplivalo na zhittyediyalnist UAPC vidshtovhuvalo vid neyi chimalu kilkist viruyuchih Mitropolit Vasil Lipkivskij iz sumom pisav sho do cerkvi pid chas najbilshoyi narodnoyi zaviryuhi zaletilo nemalo legkogo prosto avantyurnickogo porohu Poshirennya vplivu UAPC sered naselennya galmuvalosya she j vnaslidok chastoyi pereoriyentaciyi viruyuchih z patriarshoyi cerkvi na avtokefalnu i navpaki ta zahoplennya hramiv Pomizh cerkovnimi ugrupovannyami neridko vinikali konflikti a to i spravzhni bijki sho takozh uskladnyuvalo stanovishe novoyi cerkvi na miscyah Vidnosini UAPC iz vladoyu Vazhlivim bulo i stavlennya UAPC do radyanskoyi vladi Viznachalnoyu viyavilas sformovana she u 1917 1918 rr poziciya mitropolita Vasilya Lipkivskogo pro povnu apolitichnist cerkvi pro yiyi vidokremlennya vid derzhavi Pershoiyerarh UAPC vvazhav sho popri te sho u vsomu sviti u vidnosinah cerkvi i derzhavi panuye princip soyuzu politichnist cerkvi j cerkovnist politiki cej shlyah ye zgubnim dlya cerkvi rujnuye yiyi Takim chinom mitropolit nagoloshuvav na tomu sho UAPC maye rishuche vidokremitisya vid derzhavi buti maksimalno apolitichnoyu buti carstvom ne vid svitu cogo Tim ne mensh kerivnictvo UAPC bulo zmushene postijno shukati shlyahiv dlya nalagodzhennya normalnih stosunkiv z predstavnikami vladi Tak u kinci 1924 roku prezidiya VPCR zvernulas do uryadu z deklaraciyeyu v yakij vislovila svoyu loyalnist do radyanskoyi vladi iz prohannyam unormuvannya pravovogo stanu cerkvi pro reyestraciyu Statutu UAPC Zdavalos bi derzhava mala b dotrimuvatis principiv dekretu pro vidokremlennya cerkvi vid derzhavi tim bilshe sho predstavniki radyanskoyi vladi v Ukrayini dali zgodu na utvorennya UAPC Prote cogo ne stalosya i mitropolit Vasil Lipkivskij duzhe shvidko povnoyu miroyu vidchuv na sobi vpliv derzhavnih organiv Nastup na ukrayinsku cerkvuAntireligijna kampaniya bilshovikiv U svoyu chergu uryad Radyanskoyi Ukrayini z odnogo boku progolosivshi dekret pro vidokremlennya cerkvi vid derzhavi zobov yazavsya ne vtruchatisya u vnutrishnocerkovne zhittya a z inshogo vikonuyuchi rishennya travnevogo plenumu CK RKP b 1921 roku faktichno ogolosiv totalnij nastup na religijni organizaciyi Plenum obgovoriv pitannya pro postanovku antireligijnoyi propagandi ta prijnyav postanovu u yakij zokrema nagoloshuvalos sho RKP boretsya ne z yakimi nebud okremimi religijnimi grupami a z usim religijnim svitoglyadom vzagali Na praktici ce malo naslidkom nasilnu ateyizaciyu naselennya bezkompromisnu borotbu z religijnimi gromadami Na vikonannya postanovi plenumu pri CK RKP b bulo stvoreno Antireligijnu komisiyu Analogichni komisiyi funkcionuvali i pri CK KP b U gubkomah partiyi Pro harakter yihnoyi diyalnosti mozhna suditi z togo sho do yih skladu obov yazkovo vhodili pracivniki DPU 1922 roku Volodimir Lenin piddav gostrij kritici specialno stvoreni derzhavni organi za yih bezdiyalnist u pitannyah vprovadzhennya ateyizmu Takim chinom pid pricil vladnih organiv potraplyali usi religijni konfesiyi Prote v Ukrayini osoblivoyu uvagoyu koristuvalisya pravoslavni cerkvi tihonivskoyi oriyentaciyi ta ukrayinska avtokefalna Prichomu pershopochatkovo radyanska vlada ne pereshkodzhala utvorennyu avtokefalnoyi cerkvi vbachayuchi u nij silu zdatnu pidirvati vpliv Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi na choli z novoobranim patriarhom Tihonom Prote zanepokoyeni nespodivanimi uspihami ukrayinskoyi cerkvi derzhavni organi vzyali kurs na rozkol ukrayinskogo pravoslav ya Pochatok peresliduvan Naprikinci 1921 roku CK KP b U nadislav na miscya instruktivnogo lista pro metodi antireligijnoyi agitaciyi i propagandi de zokrema pidkreslyuvalos Na pershomu misci stoyit derzhavna propaganda diyeyu Vsi komunisti u poryadku partijnoyi disciplini i vsi pracivniki u poryadku disciplini radyanskoyi zobov yazani chiniti rishuchu i bezumovnu protidiyu sprobam vikoristati narodne majno dlya cerkovnoyi meti Ne vrahovuyuchi napered v yaku formu villyetsya masova propaganda diyeyu neobhidno rishuche pidtrimuvati yiyi pragnuchi do vikrittya diskreditaciyi dezorganizaciyi ta ekonomichnogo znesilennya nashih cerkovnih protivnikiv Zishtovhuyuchi mizh soboyu rizni napryamki techiyi sekti cerkvi viruvannya Radyanska vlada pragne do togo shob u vzayemnij borotbi vorogi diskredituvali ta topili odin odnogo Prihilniki ukrayinskoyi avtokefaliyi pri vsomu svoyemu zovnishnomu demokratizmi niskilki ne blizhchi nam a navpaki same vnaslidok svoyih sprob zamirennya z ukrayinskimi masami shkidlivi i nebezpechni yak providniki u selyanske seredovishe nacionalno demokratichnih burzhuaznih idej A 8 lipnya 1922 roku pid grifom Suvoro sekretno na adresu gubkomiv partiyi nadijshov list sekretarya CK KP b U Dmitra Manuyilskogo u yakomu chinovnik skarzhivsya na nizki tempi viluchennya cerkovnih cinnostej v Ukrayini ta nezadovilnu robotu miscevoyi vladi po vnesennyu rozkolu v cerkovne seredovishe Manuyilskij nagoloshuvav She zadovgo do viluchennya cinnostej u nas rozpochalas borotba Ukrayinskoyi avtokefalnoyi cerkvi proti rosijskoyi ekzarhichnoyi Cya nacionalna religijna borotba ne zavershilas i nini Rozkladannya cerkvi u nas povinne piti po dvoh liniyah z odnogo boku u zagalnofederativnomu masshtabi po vidnoshennyu do panuyuchoyi rosijskoyi ekzarhichnoyi cerkvi shlyahom vidilennya iz neyi obnovlenskih elementiv Z drugogo boku nam nalezhit zvernuti osoblivu uvagu na rozkol samoyi onovlenoyi avtokefalnoyi cerkvi yaka ye politichnoyu forteceyu petlyurivshini Mi povinni rozpochati kampaniyu za vidilennya iz ostannoyi tih prosharkiv duhovenstva yaki zasudzhuyut petlyurivskij ruh i stoyat na grunti viznannya socialnih i politichnih zavoyuvan Zhovtnevoyi revolyuciyi Takim chinom bulo pokladeno pochatok ckuvannyu UAPC Do prihilnikiv ukrayinskoyi avtokefaliyi micno prikleyilis yarliki nacional shovinistiv samosvyativ lyudej z petlyurivskoyu fizionomiyeyu tosho Normoyu stav zbir komprometuyuchih materialiv represivni zahodi zvinuvachennya u politikanstvi na antiradyanskij osnovi Tak na zasidanni Vseukrayinskoyi antireligijnoyi komisiyi 13 kvitnya 1925 roku bulo zasluhano pitannya pro avtokefaliyu i prijnyato rishennya yakim DPU doruchalosya zbirati materiali pro antiradyansku povedinku kerivnikiv Vseukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkovnoyi Radi ta posiliti represiyi proti samoyi cerkvi Organizaciya rozkolu UAPC Predstavniki vladi ne doviryali ni VPCR ni mitropolitovi Vasilyu Lipkivskomu Zapevnennya VPCR pro viznannya vladi bilshovikiv organi DPU rozcinyuvali suto yak vigidnij hid rozrahovanij lishe na reyestraciyu Statutu Takim chinom nadali u vidnosinah derzhavnih organiv z UAPC sklalasya dovoli specifichna situaciya z odnogo boku cerkvi bezpidstavno vidmovlyali u reyestraciyi Statutu a z inshogo boku na miscyah zaboronyalos provoditi riznomanitni zahodi chisto religijnogo harakteru na pidstavi vidsutnosti Statutu Vikonuyuchi vkazivki todishnogo kerivnictva CK KP b U pravoohoronni organi zavdali vidchutnogo udaru UAPC shlyahom pidtrimki gromadskoyi techiyi yaka vinikla z blagoslovennya mitropolita Vasilya Lipkivskogo ta VPCR ale odrazu zh stala protidiyati avtokefalnij cerkvi Informuyuchi CK KP b U pro stan religijnih ugrupovan v Ukrayini pracivniki DPU u 1925 roci povidomlyali Organami vzhiti buli zahodi do pogliblennya namichenih na toj chas rozbizhnostej mizh liderami avtokefalnoyi VPCR Lipkivskim Chehovskim Potiyenkom Yareshenkom z odnogo boku i z inshogo organizatorami bratstva yep P Tarnavskim Yanushevskim Brzhosnovskim U rezultati pogliblennya u Kiyevi buv organizovanij kerivnij centr DHC Gubernskogo masshtabu Z cogo chasu lipkivci aktivno poveli borotbu z DHC yak z ugrupovannyam sho namagayetsya zahopiti kerivnictvo avtokefalnoyu cerkvoyu u svoyi ruki Organi DPU u svoyu chergu proveli vidpovidnu robotu po pidgotovci Vseukrayinskogo z yizdu opozicijnih mitropolitu Vasilyu Lipkivskomu ta VPCR viruyuchih pid kerivnictvom DHC Takij z yizd vidbuvsya u zhovtni 1925 roku u Kiyevi Vin zasudiv diyalnist mitropolita Vasilya Lipkivskogo Bula vinesena uhvala pro rozpusk staroyi VPCR ta utvorennya novoyi VPCR DHC yaka mala diyati do sklikannya Vseukrayinskogo soboru Bilshovicka presa shvalno zustrila rozkol v UAPC a DPU proponuvalo CK KP b U protyagom najblizhchogo chasu nadavati DHC vsebichnu pidtrimku vklyuchayuchi i materialnu z metoyu vikoristannya yiyi dlya borotbi z tihonivshinoyu ta lipkivshinoyu i spryamuvannya zagalnoyi cerkovnoyi politiki u vigidnomu dlya bilshovikiv napryami Kontrzahodi mitropolita Mitropolit Vasil Lipkivskij na hramovomu svyati parafiyi Sv Yelizaveti u Kiyevi Mitropolit Vasil Lipkivskij chitko usvidomlyuvav yaku nebezpeku nese akciya DHC U vidpovid na inspirovanij vladoyu z yizd mitropolit zvernuvsya do viruyuchih z poslannyam v yakomu povidomlyav Z billyu sercya i slozami zhalyu spovishayu vas sho z sered nas vijshli lyuti vorogi nashoyi Cerkvi sho z yednalis v tak zvane Bratstvo Diyalna Hristova Cerkva I ni pered chim ne zupinyayutsya shob rozvaliti rozklasti nashu UAPCerkvu i vsima nepravdami ta naklepami plyamuvati tezh i inshih pracivnikiv yiyi Zibravshis na svoye zibrannya 21 cogo zhovtnya cya kupka diyalnikiv virishila zvernutisya do derzhavnoyi vladi shob neyu vidibrano bulo vid VPCR vsi funkciyi keruvannya UAPC i peredano bulo Radi yihnogo bratstva Na zuhvalij zaklik vorogiv nashoyi Cerkvi diyalnikiv pidlyagti yihnomu keruvannyu dajte vidpovid lishe she bilshim pomizh soboyu i VPCRadoyu yednannyam shob ne bulo rozdilennya v molodomu tili nashoyi Cerkvi a shob vsi chleni yiyi odnakovo odin do odnogo dbali Zgodom za duzhe korotkij chas vlasnimi propovidyami mitropolit Vasil Lipkivskij nejtralizuvav diyi rozkolnikiv potreba vladi u DHC spochatku znachno oslabla a potim i zovsim vidpala Sama organizaciya pripinila nezalezhne isnuvannya oskilki kontrolovani neyu parafiyi vlilisya do skladu UAPC Represiyi ta pochatok gonin Zaznavshi nevdachi u spravi rozkolu UAPC radyanska vlada z blagoslovennya pershogo sekretarya CK KP b U Lazarya Kaganovicha naprikinci oseni 1925 roku rozpochala represiyi proti kerivnictva cerkvi Mitropolit Vasil Lipkivskij faktichno opinivsya pid domashnim areshtom jomu bulo zaboroneno viyizhdzhati za mezhi Kiyeva Zgodom chekisti dvichi areshtovuvali mitropolita i pislya drugogo areshtu za obvinuvachennyam v antiradyanskij diyalnosti vin tri misyaci proviv u v yaznici DPU u Harkovi A koli pislya zvilnennya Lipkivskij povernuvsya do Kiyeva kiyani vlashtuvali jomu za vislovom Sergiya Yefremova spravzhnyu carsku zustrich hodili chutki sho dlya tiyeyi zustrichi buli rozkupleni vsi kviti na bazarah i v kramnicyah mista Z pochatkom 1926 roku buli bezpidstavno zaareshtovani i protrimani u v yaznici pivtora misyaci yepiskopi Kostyantin Malyushkevich Yurij Zhevchenko Ivan Pavlovskij U kvitni 1926 roku u zaslannya do Uzbekistanu buv vidpravlenij arhiyepiskop Oleksander Yareshenko U chervni togo zh roku zaareshtuvali Golovu VPCR Vasilya Potiyenka Majzhe tri misyaci probuv pid areshtom mitropolit Vasil Lipkivskij yakomu zokrema inkriminuvalosya spivchuttya Oleksandru Yareshenku Vasilevi Potiyenku vikoristannya cerkovnoyi kafedri dlya antiradyanskih vistupiv Specialno stvorenoyu komisiyeyu pochalas perevirka duhovenstva UAPC Mitropolit Vasil svidchiv na Drugomu Vseukrayinskomu Pravosl Sobori 19 zhovtnya 1927 roku mene personalno pidozrivayut v k ontr revolyuciyi Ale nedovir ya Derzh avnoyi vladi do mene vilivayetsya v nedovir ya do vsiyeyi UAPC Pidozrinnya Vladi v kontr revolyucijnih nastroyah moyih daye privid Vladi kazati yakij kerivnik taka i vsya UAPCerkva Okrim togo trivala posilena konfiskaciya cerkovnogo majna pochinayuchi z oseni 1925 roku vlada vidibrala nizku hramiv ukrayinskoyi cerkvi Sam Vasil Lipkivskij nazivav chotiri prichini gonin na Cerkvu Vlada skoro sposteregla sho Ukrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva virostaye v micnu i dlya vladi nebezpechnu goru vona progolosila sebe avtokefalnoyu nezalezhnoyu vid moskovskogo cerkovnogo ruhu a nezalezhnist cerkovna kriye v sobi dumku i pro nezalezhnist derzhavnu vona duzhe zahoplyuye narod a ce dlya proticerkovnoyi vladi najgirshe nepriyemno vona nareshti ye nacionalna vihovuye narod v nacionalnij svidomosti a rad Vlada proti vsyakoyi nacionalnoyi svidomosti osoblivo ukrayinskoyi Mitropolit Vasil Lipkivskij za chitannyam Bibliyi Zreshtoyu zusillya DPU ne minuli marno Pislya deyakoyi pidgotovchoyi roboti 25 30 zhovtnya 1926 roku projshli Veliki Pokrovski zbori VPCR UAPC sho prijnyali rezolyuciyu yakoyi vid nih davno chekalo chimalo chinovnikiv u partijno derzhavnomu aparati Rezolyuciyeyu buli zasudzheni neloyalni netaktovni antiradyanskogo zmistu vchinki Prezidiyi VPCR Golovi Prezidiyi VPCR Vasilya Potiyenka zastupnika Golovi arhiyepiskopa Harkivskogo Oleksandra Yareshenka mitropolita Vasilya Lipkivskogo Zbori na vimogu radyanskoyi vladi prijnyali rishennya pro chistotu personalnogo skladu svyashennosluzhiteliv UAPC a takozh obrali novij sklad Prezidiyi VPCR sho dalo zmogu znyati napruzhennya u stosunkah z organami vladi ta nareshti zareyestruvati Statut U sichni 1927 roku uryad dozvoliv vidavati shomisyachnik Cerkva i zhittya Formalno ci rishennya mali zmenshiti tisk vladi na ukrayinske duhovenstvo prote cogo ne stalosya Naspravdi mitropolita Vasilya Lipkivskogo i nadali utiskali Jomu ne dozvolyali vidviduvati cerkovni okrugi parafiyi vesti normalne spilkuvannya z viryanami Uskladnilisya ochevidno ne bez dopomogi vidpovidnih organiv vladi stosunki mitropolita z VPCR Normoyu stali chasti besidi z pracivnikami DPU Drugij Vseukrayinskij cerkovnij sobor Popri sistematichnij tisk organiv vladi mitropolit Vasil Lipkivskij do ostannogo namagavsya porozumitisya iz radyanskoyu sistemoyu ta usuperech oficijnij propagandi dovodiv sho zhodnih protipravnih chi antiderzhavnih dij ani vin ani ukrayinska cerkva ne chinyat Zokrema u svoyemu listi do Uryadu URSR vid 15 serpnya 1927 roku mitropolit stverdzhuvav Smiyu zapevniti ne lishe za sebe ale i za Ukrayinsku Cerkvu sho vona nikoln ne stane na shlyah bud yakoyi politiki chi buntarstva yak i dosi niyakoyi politiki vesti ne bazhala svidomo vid usyakoyi politiki vidijshla svidomo obmezhila sebe lishe religijno moralnim vihovannyam svogo ridnogo narodu j lishe comu bazhaye vid derzhavi spriyatlivih umov dlya vilnogo zhittya i rozcvitu Zapevnyayu za sebe i za Ukrayinsku Cerkvu sho niyakogo shovinizmu chi nacionalizmu sebto vorozhosti do inshih narodiv chi nasilstva nad nimi vona v sobi ne maye i v narodi ne vihovuye a zgidno zapovitiv Hrista metoyu svoyeyu maye braterstvo vsih narodiv ne shtuchne zvelichennya svoyeyi naciyi a pidnesennya yiyi do rivnosti j spivrobitnictva z naciyami vsogo svitu na duhovnu korist vsogo lyudstva Ya buv i ye sinom svogo narodu i zavzhdi mriyav pro vizvolennya Ukrayinskoyi Cerkvi ta narodu vid chuzhogo duhovnogo kerivnictva i decentralizaciyi ya viklikav u narodi bagato revolyucijnih nastroyiv shodo kolishnogo cerkovnogo samoderzhavnogo ladu Ta na toj chas zapevnennya mitropolita vzhe ne mali zhodnogo znachennya Na pochatku zhovtnya 1927 roku bulo sklikano Drugij Vseukrayinskij cerkovnij sobor na yakij Lipkivskij pribuv pryamo z kameri Harkivskoyi v yaznici Sobor prohodiv pid kontrolem chekistiv sho visunuli delegatam ultimatum abo voni obirayut inshogo mitropolita abo Sobor bude rozignanij a Vasil Lipkivskij zaslanij do Koli zh odin z delegativ nasmilivsya protestuvati jogo zaareshtuvali pryamo v hrami U vidpovid mitropolit Vasil Lipkivskij zvernuvsya do delegativ Soboru zi slovami Chogo zlyakalis Chogo perestrashilis Chi ne znali ranishe kudi j dlya chogo jdete Ne bijtes hto sluzhit Bogovi j lyubit svogo brata Ne bijtes hto shiro hoche spasti svoyu dushu Ne bijtes i vidganyajte sumniv Koli nasha sprava pravdiva j ugodna Bogovi nihto nas ne peremozhe Ale zreshtoyu pislya netrivaloyi diskusiyi pid tiskom zradnickoyi chastini yepiskopatu UAPC bulo uhvaleno rishennya zvilniti Vasilya Lipkivskogo vid tyagarya mitropolichogo sluzhinnya Vnutrishni zdavalosya b pevni neporozuminnya zokrema u osobistisnih vidnosinah konfliktni situaciyi poyava opoziciyi znevira chastini duhovenstva u mozhlivosti podalshogo pastirskogo sluzhinnya ne buli suto vlasnimi vnutrishnimi problemami UAPC Voni privnosilisya pidzhivlyuvalisya rozdmuhuvalisya zzovni silami GPU Ostanni roki zhittyaPislya 1927 roku Vasil Lipkivskij prozhiv she 10 rokiv usima zabutij u zlidnyah pid postijnim naglyadom iz periodichnimi areshtami Rishennya Drugogo Vseukrayinskogo cerkovnogo soboru stali spravzhnim udarom dlya otcya Vasilya Lipkivskogo Zgodom u svoyih memuarah Lipkivskij pisav Yak vijshov ya z VPCR v den mogo zvilnennya to vzhe bilshe j ne hodiv tudi i absolyutno niyakih zv yazkiv z kerivnimi organami ne mav Hoch ya ishe dva roki zhiv kolo svyatoyi Sofiyi v 10 sazhnyah vid VPCR zhoden z yepiskopiv zhoden z chleniv VPCR krim Chehivskogo majzhe nihto z svyashenikiv ne zahodiv do mene vsi yak chumi curalisya Buv kilka raziv lishe mitropolit Boreckij ale uhilyavsya vid rozmov na cerkovni temi a ya ne pitav Do zhovtnya 1929 roku kolishnij mitropolit meshkav na podvir yi Sofijskogo soboru a pislya togo yak vlada zakrila sobor zmushenij buv perebratisya do sestri sho meshkala na Solom yanci poruch zi Svyato Pokrovskoyu cerkvoyu Rodina Lipkivskih ves chas biduvala zhila vprogolod Vid golodnoyi smerti Lipkivskih vryatuvali groshovi perekazi yaki vprodovzh chotiroh rokiv nadsilav otcyu Vasilyu Lipkivskomu svyashenik Ukrayinskoyi cerkvi v Kanadi Petro Mayevskij Rozgrom UAPC U 1929 1930 rr organi DPU sfabrikuvali spravu Spilki vizvolennya Ukrayini de u tomu chisli provodilas dumka pro te sho UAPC ye odniyeyu z lanok antiradyanskogo pidpillya pov yazanogo z burzhuazno nacionalistichnimi emigrantskimi kolami yaki stavlyat za metu povalennya radyanskoyi vladi v Ukrayini Proces nishennya ukrayinskoyi cerkvi bulo zaversheno u 1930 roci 29 30 sichnya nashvidkuruch zibrani yepiskopi ta blizko 40 svyashenikiv ogolosili sebe nadzvichajnim soborom de pid tiskom vladi prijnyali uhvalu pro rozpusk avtokefalnoyi cerkvi Likvidaciya organiv cerkovnogo upravlinnya pripinennya yepiskopskogo sluzhinnya v UAPC zumovili dosit shvidkij zanepad parafij Teror DPU proti duhovenstva na miscyah dovershiv zadumanu spravu desyatki svyashenikiv i tisyachi virnih zaginuli u v yaznicyah NKVS i konctaborah a nastupnik Lipkivskogo mitropolit Mikola Boreckij zbozhevoliv vid tortur Stalinske otochennya v Ukrayini rozgromom UAPC yak i procesom nad SVU zavdalo nepopravnogo udaru spravi nacionalnogo vidrodzhennya na Naddnipryanshini Zagibel Ne mig ominuti proces ostatochnogo znishennya UAPC i kolishnogo yiyi mitropolita otcya Vasilya Lipkivskogo U 1934 roci komunisti zakrili Pokrovsku cerkvu a samogo Vasilya Lipkivskogo viselili za misto u hatku v Oleksandrivskij slobidci Tam otec Vasil popri skladni zhittyevi obstavini prodovzhuvav pracyuvati pisav Istoriyu Ukrayinskoyi cerkvi ta propovidi listuvavsya z ukrayinskimi cerkovnimi diyachami za kordonom robiv ukrayinski perekladi bogosluzhbovoyi literaturi udoskonalyuvav cerkovnij statut U veresni 1937 roku Vasil Lipkivskij otrimav vid otcya Petra Mayevskogo zaproshennya ocholiti Ukrayinsku cerkvu v Kanadi i dav na ce svoyu zgodu Ale vzhe 22 zhovtnya 1937 roku 73 litnogo otcya Vasilya Lipkivskogo vchergove zaareshtuvali Naprikinci zhovtnya jomu bulo pred yavlene standartne na toj chas obvinuvachennya buv kerivnikom antiradyanskoyi organizaciyi ukrayinskih cerkovnikiv yaka stavila za metu vidtorgnennya Ukrayini vid SRSR Virokom osoblivoyi trijki pri Kiyivskomu upravlinni NKVS vid 20 listopada 1937 roku otcya Vasilya bulo zasudzheno do rozstrilu na pidstavi obvinuvachen v antiradyanskij agitaciyi u velikih masshtabah Nezabarom 27 listopada 1937 roku virok bulo vikonano Tochne misce pohovannya nevidome na Luk yanivskomu cvintari v Kiyevi vstanovleno simvolichnij pam yatnij hrest Ne ominuli represiyi i najblizhchih rodichiv Lipkivskogo starsha dochka otcya Vasilya ta dvoye jogo siniv takozh buli zaareshtovani j vidpravleni u zaslannya do Sibiru RodinaSin Ivan Lipkivskij 1892 1937 ukrayinskij hudozhnik predstavnik shkoli bojchukistiv rozstrilyanij Sin Les Lipkivskij 1903 1985 ukrayinskij teatralnij diyach SpadshinaLiteraturnij dorobok mitropolita Okrim religijnoyi diyalnosti mitropolit Vasil Lipkivskij takozh plidno zajmavsya diyalnistyu literaturnoyu Vin ye avtorom chislennih publicistichnih statej propovidej istorichnih rozvidok perekladiv bogosluzhbovoyi ta religijnoyi literaturi pidruchnikiv sho dijshli do nashih dniv Zbereglasya i epistolyarna spadshina vidatnogo diyacha Literaturnu tvorchist mitropolita mozhna umovno podiliti na tri periodi za chasom Do pershogo periodu mozhna vidnesti dorobok otcya Vasilya u jogo molodi roki koli vin buvshi svyashenikom okrim duhovnoyi roboti aktivno zajmavsya publicistikoyu ta buv postijnim dopisuvachem kiyivskih zhurnaliv Kievskie eparhialnye vedomosti ta Kievskaya starina Drugij period tvorchosti Vasilya Lipkivskogo ohoplyuye roki Vizvolnih zmagan aktivnoyi borotbi za ukrayinsku avtokefaliyu ta chas koli mitropolit Vasil stoyav na choli UAPC U cej period arhiyerej aktivno zajmayetsya perekladom na ukrayinsku movu bogosluzhbovoyi literaturi a takozh bogoslovskih ta liturgijnih tekstiv Zokrema mitropolit perekladaye ukrayinskoyu movoyu Liturgiyu Ioanna Zlatousta Molitovnik Chasoslovec Tretij period tvorchosti svyashennosluzhitelya torkayetsya ostannih 10 rokiv jogo zhittya yaki viyavilisya najtragichnishimi ale u toj samij chas i najplidnishimi z tochki zoru literaturnoyi roboti Same u ci roki otec Vasil Lipkivskij pisav svoyu Istoriyu Ukrayinskoyi cerkvi uklav dvotomnik Nauka samoosviti ukrayinskogo duhivnictva napisav pidruchniki Na Starij i Novij Zapovit 32 rozmovi z istoriyi Vsesvitnoyi Cerkvi uklav kilka zbirok vlasnih propovidej zokrema zbirku Propovidi na nedili j svyata Slovo Hristove do Ukrayinskogo narodu sho mistit 194 propovidi Takozh u cej chas otec Vasil viv aktivne listuvannya z ukrayinskimi cerkovnimi diyachami za kordonom prodovzhuvav robotu z perekladu religijnoyi literaturi Rukopisi ta praci otcya Vasilya Lipkivskogo zberegla jogo sestra a osnovnij tvir mitropolita Istoriyu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi profesor Mikola Andrusyak u 1942 roci perepraviv do Lvova do mitropolita Andreya Sheptickogo sho zgodom zmig peredati yih na Zahid Bilshu chastinu dorobku Vasilya Lipkivskogo bulo vidano drukom pislya vijni zusillyami ukrayinskoyi diaspori na Zahodi Zvidti zh vzhe pislya progoloshennya nezalezhnosti u 1991 roci tvori mitropolita povernulisya i v Ukrayinu ta nini vivchayutsya u duhovnih navchalnih zakladah Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu ta UAPC Okremi knigi mitropolita Vasilya Lipkivskogo Vshanuvannya pam yati Marka Ukrposhti 2014 Yuvilejna moneta NBU prisvyachena Vasilyu Lipkivskomu Za radyanskih chasiv im ya mitropolita Vasilya Lipkivskogo tak samo yak i imena tisyach inshih zhertv radyanskogo rezhimu v Ukrayini bulo piddano zabuttyu Odnak pam yat pro zhittya ta diyannya mitropolita zberigala ukrayinska diaspora SShA ta Kanadi Na koshti ta dobrovilni pozhertvi ukrayinciv Ameriki u zhovtni 1983 roku u mistechku Saut Baund Bruk SShA na teritoriyi ukrayinskogo pravoslavnogo centru Svyatogo Andriya Pervozvanogo mitropolitovi Vasilyu Lipkivskomu bulo vstanovleno velichnij pam yatnik Avtorom monumentu ye skulptor Petro Kapshuchenko Avtor ideyi ta najaktivnishij uchasnik stvorennya cogo pam yatnika Petro Matula Z progoloshennyam 1991 roku nezalezhnosti im ya mitropolita postupovo vidrodzhuyetsya i v Ukrayini 2000 roku v Ternopoli v stini cerkvi Rizdva Hristovogo za iniciativi mitropolita Mefodiya koshtom religijnoyi gromadi UAPC vstanovleno pershij i poki sho yedinij v Ukrayini pam yatnik Mitropolitovi Na postamenti pam yatnika zrobleno napis Mitropolit Vasil Lipkivskij Do 2000 littya Rizdva Hristovogo ispovidnikam i novomuchenikam UAPC U Kiyevi pam yatnika mitropolitu dosi nemaye prote she na pochatku 1990 h rokiv bulo vstanovleno pam yatnij hrest na Luk yanivskomu cvintari a takozh memorialnu doshku na chest mitropolita Vasilya Lipkivskogo na Svyato Pokrovskomu hrami de vin buv nastoyatelem Tekst doshki povidomlyaye U cij cerkvi Sv Pokrovi na Solom yanci v 1905 1919 rr buv nastoyatelem obranec Pershogo Vseukrayinskogo Soboru UAPC 1921 r mitropolit Vasil Lipkivskij 26 kvitnya 2007 roku Kiyivska miska rada na plenarnomu zasidanni uhvalila perejmenuvati vulicyu Urickogo nepodalik Solom yanskoyi Pokrovskoyi cerkvi na vulicyu Mitropolita Vasilya Lipkivskogo Rishennya Kiyivradi bulo pidpisane Kiyivskim miskim golovoyu u kvitni 2011 roku i oficijno oprilyudnene u gazeti Hreshatik 18 sichnya 2012 roku Takozh u 2007 roci v Ukrayini shiroko vidznachili 70 richchya z chasu zagibeli svyashennosluzhitelya U ramkah vidznachennya u Kiyevi ta inshih mistah Ukrayini vidbulisya chislenni naukovi konferenciyi ta prezentaciyi prisvyacheni Vasilyu Lipkivskomu U 2007 2008 rr postat mitropolita Vasilya Lipkivskogo vklyuchili dlya uchasti v proyekti Veliki Ukrayinci na telekanali Inter Okrim togo zaplanovano zapis ta vipusk audiodisku propovidej otcya Vasilya 13 travnya 2013 roku u Verhovnij Radi Ukrayini zareyestrovanij proyekt Postanovi pro vidznachennya 150 richchya z dnya narodzhennya otcya mitropolita UAPC Vasilya Lipkivskogo Ale 20 listopada 2013 roku u vidpovid na proval golosuvannya za postanovu pro vidznachennya 230 richchya zasnuvannya Sevastopolya Partiya regioniv vidmovilas pidtrimati postanovu pro vidznachennya richnic knyaziv Ostrozkih korolya Danila ta Vasilya Lipkivskogo 15 lipnya 2014 roku na chergovij sesiyi miskoyi radi mista Lipovec deputati odnogolosno uhvalili perejmenuvati centralnu vulicyu mista vulicyu Lenina Chastina vulici otrimala nazvu na chest Vasilya Lipkivskogo insha chastina na chest Geroyiv Majdanu 27 listopada 2014 roku Nacionalnim bankom Ukrayini bulo vvedeno v obig monetu prisvyachenu 150 richchyu vid dnya narodzhennya Vasilya Lipkivskogo 18 sichnya 2019 roku u Cherkasah bulo vstanovleno Pam yatnik mitropolitovi Na urochistostyah z nagodi osvyachennya pam yatnika buv prisutnij prezident Petro Poroshenko mitr Epifanij ta mitr Ioan Yaremenko V kinci z yavivsya takozh mitr MP Sofronij Vulicya Vasilya Lipkivskogo u misti Lviv Sumi Cherkasi Hrest na simvolichnij mogili Vasilya Lipkivskogo na Luk yanivskomu cvintari Pam yatnik mitropolitovi Vasilyu Lipkivskomu v misti Cherkasi Pam yatnij znak na stini Cerkvi Rizdva Hristovogo u misti Ternopil Memorialna doshka na Pokrovskij cerkvi u Kiyevi Memorialna doshka v seli Popudnya Pitannya kanonizaciyi Ikona Svyati ukrayinski Novomucheniki za viru i ridnu Cerkvu Dostatno diskusijnim na sogodni lishayetsya i pitannya kanonizaciyi mitropolita Vasilya Lipkivskogo Golovnim chinom problema pogliblyuyetsya cherez trivalij rozkol v ukrayinskomu pravoslav yi ta vidpovidno riznim traktuvannyam jogo gilkami postati mitropolita Ukrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva shanuye mitropolita Vasilya Lipkivskogo yak svyatogo 27 listopada 1997 roku u 60 u richnicyu strati mitropolita rishennyam III pomisnogo Soboru UAPC den 27 listopada bulo ogolosheno Dnem pam yati svyatih novomuchenikiv zemli Ukrayinskoyi muchenikiv i spovidnikiv Hristovoyi viri zagiblih v Ukrayini vid bezbozhnickoyi vladi protyagom 1917 1991 rr Vidtak duhivnictvo UAPC doluchilo mitropolita Vasilya Lipkivskogo ta jogo soratnikiv do liku svyatih a parafiyani ciyeyi gilki ukrayinskogo pravoslav ya shoroku vshanovuyut pam yat vidatnogo ukrayinskogo religijnogo diyacha Krim togo u Kiyevi na pershomu poversi dzvinici cerkvi Mikoli Naberezhnogo bulo osvyacheno hram Svyatih novomuchenikiv ukrayinskih a hudozhnikom bulo stvoreno ikonu Svyati ukrayinski Novomucheniki za viru i ridnu Cerkvu Ukrayinska pravoslavna cerkva Kiyivskogo Patriarhatu oficijno ne vvazhaye mitropolita Vasilya Lipkivskogo svyatim prote duhivnictvo UPC KP aktivno bere uchast u vivchenni zhittyevogo shlyahu tvoriv ta duhovnoyi spadshini mitropolita berezhe ta poshiryuye pam yat pro nogo vshanovuye religijnogo diyacha molebnyami Zokrema UPC KP bulo vstanovleno pam yatnu doshku mitropolitu na Pokrovskij cerkvi de Vasil Lipkivskij buv nastoyatelem Takozh duhivnictvo UPC KP vzyalo aktivnu uchast u naukovij konferenciyi Sluzhinnya i spadshina Mitropolita Vasilya Lipkivskogo sho provodilas 17 listopada 2007 roku u ramkah vidznachennya 70 yi richnici z chasu zagibeli arhiyereya A v odnomu zi svoyih todishnih interv yu pres sekretar Kiyivskogo Patriarhatu otec Yevstratij Zorya povidomiv Cerkva UPC KP molitsya za upokij dushi Vasilya Lipkivskogo ta za siniv i dochok Ukrayini zagiblih v chasi bilshovickogo okupacijnogo rezhimu Ukrayinska pravoslavna cerkva Moskovskogo Patriarhatu ne viznaye postati mitropolita Vasilya Lipkivskogo vvazhayuchi jogo cerkovnim rozkolnikom ta samosvyatom Ocinka diyalnostiNa sogodnishnij den postat ta zhittyevij shlyah mitropolita Lipkivskogo ye dostatno vivchenimi ta opracovanimi ukrayinskimi istorikami zhurnalistami ta bogoslovami Isnuye chimalo specializovanoyi literaturi ta naukovih rozvidok prisvyachenih mitropolitu Vasilyu Odnim iz pershih gruntovnih doslidzhen zhittya i diyalnosti mitropolita u nezalezhnij Ukrayini stala opublikovana u 1993 roci v Ukrayinskomu Istorichnomu Zhurnali spilna stattya poltavskogo istorika V Pashenka ta kiyivskogo istorika M Ribachuka pid nazvoyu Pershoiyerarh novoyi ukrayinskoyi cerkvi mitropolit Vasil Lipkivskij U 1997 roci ukrayinskij istorik Arsen Zinchenko pidgotuvav monografiyu Vizvolitisya viroyu Zhittya i diyannya mitropolita Vasilya Lipkivskogo ta zahistiv doktorsku disertaciyu Zhittya i diyannya mitropolita Vasilya Lipkivskogo Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 1998 Ishe odnim znachnim doslidzhennyam zhittya mitropolita UAPC stala vipushena u 2003 roci kniga Tini nezabutih predkiv napisana onukom mitropolita Kostyantinom Lipkivskim Chimalo literaturi bulo opublikovano i u 2007 roci do 70 littya zagibeli vidomogo ukrayinskogo diyacha Visoku ocinku svoyeyi diyalnosti mitropolit Vasil Lipkivskij otrimav vid spivvitchiznikiv she za zhittya zokrema akademik Agatangel Krimskij nazivav Lipkivskogo apostolom ukrayinskogo religijno nacionalnogo vidrodzhennya Tak samo visoko ocinyuye diyalnist mitropolita i suchasna ukrayinska istorichna nauka U toj samij chas lishayutsya rozbizhnosti u zagalnij ocinci postati Vasilya Lipkivskogo u seredovishi pravoslavnoyi Cerkvi yaksho duhivnictvo UPC KP ta UAPC ocinyuye diyalnist mitropolita pozitivno to z boku RPC a za neyu i UPC MP podibna ocinka ye poslidovno negativnoyu Rosijska Pravoslavna Cerkva she u 1921 roci nazvala akt progoloshennya avtokefaliyi UAPC vid pochatku do kincya nacionalistichnoyu vigadkoyu Mitropolit Ilarion Ogiyenko tak harakterizuvav novoutvorenu UAPC Lipkivskogo ta yiyi kanoni Nedolya hotila shob na choli cerkovnogo ruhu stav u Kiyevi protoyerej Vasil Lipkivskij cerkovnij revolyucioner chistoyi vodi osoba yaka do glibini dushi nenavidila yepiskopat i postanovila vbiti stare Pravoslaviye I zakrutilas cerkovna revolyuciya I vdove duhovenstvo pozhenilosya poyavivsya zhonatij yepiskopat yepiskopiv visvyativ narod Na choli Cerkvi stala svitska Cerkovna Rada yak zverhnij organ yiyi Mitropolitu j yepiskopam vidnyali vikovichni tituli zaznachili yihni obov yazki Kanoni UAPC 37 dbati za chistotoyu cerkvi j cerkovnogo posudu Svyashenni kanoni Vselenskih Soboriv polamali stvorili svoyi novi Tovarishu golovi Cerkovnoyi Radi nakazali Uhvali VII Sklikati v m Kiyevi na 22 travnya 1922 r pidgotovchu naradu z predstavnikiv Avtokefalnih Pravoslavnih Cerkov Vsesvitu dlya sklikannya Vselenskogo Soboru i podiktuvati svoyi kanoni Vzagali dognati j peregnati zastarilu burzhuaznu Vselensku Cerkvu Cerkvu cyu nazvali sobornopravnoyu rozumiyuchi pid cim ne istorichne keruvannya Cerkvoyu yiyi Soborami a svitske rado pravstvo I utvorili kanoni 1921 roku garyachij sorom dlya Ukrayini na viki vichni Oznakoyu Ukrayinskoyi Cerkvi vidvignuli tilki ukrayinsku movu v Bogosluzhenni a mnogovikovu ideologiyu Pravoslavnoyi Cerkvi vidkinuli j potoptali Cerkva 1921 r zayavila sho Viroyu vona nibi stara Kanoni 1 ale Kanonami nova vona vidkinula vazhlivi Sv Kanoni semi Vselenskih Soboriv 2 Ce bula gliboka pomilka Div takozhUkrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva 1919 1937 Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkvaPrimitki ta posilannyaEnciklopediya istoriyi Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 ISBN 966 00 0632 2 d Track Q1032143d Track Q1899d Track Q6981212 Vidatni diyachi Ukrayini minulih stolit Almanah gol red Oleksandr Shokalo K Kompaniya Yevroimidzh 2001 S 314 Lipkivskij Kostyantin Desho pro perejmenuvannya vulici 27 travnya 2008 u Wayback Machine Dzerkalo tizhnya 89 2007 6 chervnya Arhiv originalu za 11 grudnya 2015 Procitovano 10 grudnya 2015 cdiak archives gov ua Arhiv originalu za 17 lyutogo 2019 Procitovano 16 lyutogo 2019 Metrichna kniga cerkvi s Malih Dmitrush 1841 Spovidnij rozpis cerkvi s Mali Dmitrashki 1821 Sajt pam yati mitropolita Vasilya Lipkivskogo Arhiv originalu za 25 grudnya 2012 Procitovano 25 grudnya 2012 Gudzik Klara Narodnij mitropolit Den 201 2007 20 listopada Ponomarov Vitalij Ne bijtes Cimi slovami Hrista zvernuvsya do zalyakuvanih chekistami delegativ cerkovnogo Soboru mitropolit Vasil Lipkivskij 4 chervnya 2009 u Wayback Machine Dzerkalo tizhnya 11 739 2009 28 bereznya 4 kvitnya Pashenko V O Ribachuk M F Pershoiyerarh novoyi ukrayinskoyi cerkvi mitropolit Vasil Lipkivskij Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1993 2 S 48 57 Muzichuk Nadiya Mitropolit Vasil Lipkivskij 13 lyutogo 2019 u Wayback Machine Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U 4 t Nyu Jork K 1990 T 4 kn 1 S 126 Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U 4 t Nyu Jork K 1990 T 4 kn 1 s 135 136 Cerkva i zhittya 1927 Ch 1 s 4 5 ce viklikalo negativnu reakciyu z boku chastini viruyuchih yak v Ukrayini tak i za kordonom Lenin V Pro znachennya vojovnichogo materializmu Povn zibr tvoriv T 45 s 23 Subtelnij O Ukrayina i istoriya K 1991 s 349 Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U 4 t Nyu Jork K 1990 T 4 kn 1 s 188 189 Drugij Vseukrayinskij Pravoslavnij Cerkovnij Sobor UAPC 17 30 zhovtnya 1927 r Dokumenti i materiali Seriya Dzherela z istoriyi Cerkvi v Ukrayini 3 listopada 2016 u Wayback Machine kn 2 Uporyadniki S Bilokin I Prelovska I Starovojtenko K Oranta 2007 S 167 178 Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U 4 t Nyu Jork K 1990 T 4 kn 1 s 178 181 Yekelchik S 1995 Istoriya Ukrayini v osobah ukrayinska Kiyiv Ukrayina s 280 ISBN 5 319 00882 1 Lipkivskij Kostyantin Vijna bez zhalyu GPU proti UAPC Metodologiya znishennya 27 serpnya 2011 u Wayback Machine Den 24 2010 12 lyutogo Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U 4 t Nyu Jork K 1990 T 4 kn 1 C 319 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 8 lyutogo 2010 Lipkivskij Kostyantin Lyudina ta yiyi misto Dzerkalo tizhnya 58 2009 4 kvitnya Vidatni diyachi Ukrayini minulih stolit Almanah Gol red Shokalo Oleksandr K Kompaniya Yevroimidzh 2001 S 314 Lipkivskij Kostyantin Istoriya odnogo dalekogo pam yatnika Den 211 2009 20 listopada Tut molivsya Bogdan Hmelnickij 4 sichnya 2017 u Wayback Machine Vseukrainskaya obshestvennaya organizaciya Ukrainskoe Reestrovoe Kazachestvo Kiev pereimenoval ulicu Urickogo ros Rishennya Kiyivskoyi miskoyi radi vid 26 kvitnya 2007 roku 453 1114 Pro perejmenuvannya vulici u Solom yanskomu rajoni m Kiyeva Hreshatik 2012 5 4025 18 sichnya S 6 Arhivovano z pershodzherela 18 lyutogo 2013 Sajt pam yati mitropolita Vasilya Lipkivskogo Arhiv originalu za 6 veresnya 2012 Procitovano 6 veresnya 2012 http www filosof com ua news 2007 htm 6 sichnya 2009 u Wayback Machine Naukova konferenciya Sluzhinnya i spadshina Mitropolita Vasilya Lipkivskogo 17 listopada 2007 p Budinok uchenih vul Volodimirska 45 a Arhiv originalu za 2 chervnya 2009 Procitovano 26 lipnya 2009 Arhiv originalu za 1 bereznya 2014 Procitovano 27 serpnya 2009 Proekt Postanovi pro vidznachennya 150 richchya z dnya narodzhennya otcya mitropolita UAPC Vasilya Lipkivskogo Arhiv originalu za 24 chervnya 2013 Procitovano 21 chervnya 2013 Rada peresvarilas cherez istorichni yuvileyi Arhiv originalu za 4 sichnya 2014 Procitovano 20 listopada 2013 Arhiv originalu za 12 serpnya 2014 Procitovano 3 serpnya 2014 Arhiv originalu za 4 grudnya 2014 Procitovano 28 listopada 2014 Arhiv originalu za 18 sichnya 2019 Procitovano 18 sichnya 2019 www religion in ua Arhiv originalu za 2 lyutogo 2019 Procitovano 1 lyutogo 2019 Sajt pam yati mitropolita Vasilya Lipkivskogo Arhiv originalu za 3 veresnya 2012 Procitovano 3 veresnya 2012 Arhiv originalu za 27 listopada 2010 Procitovano 26 lipnya 2009 http rapidshare com files 201948579 zinchenko rar nedostupne posilannya z chervnya 2019 s Fajl Zinchenko djvu Sergij Shumilo direktor Mizhnarodnogo institutu afonskoyi spadshini Lipkivstvo yak duhovna kanonichna ta ekleziologichna problema Ukrayinskih Cerkov 1 25 grudnya 2018 u Wayback Machine PosilannyaSajt pam yati mitropolita Vasilya Lipkivskogo 29 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Vebsajt vdyachnosti ta narodnoyi pam yati 16 grudnya 2019 u Wayback Machine Mitropolit Vasil Lipkivskij Listi 1933 1937 9 lyutogo 2021 u Wayback Machine Los Andzheles Ukrayinske Pravoslavne Bratstvo im Mitr Vasilya Lipkivskogo 1980 176 s Gudzik Klara Narodnij mitropolit Den 201 2007 20 listopada Ponomarov Vitalij Dzerkalo tizhnya 11 739 2009 28 bereznya 4 kvitnya Lipkivskij Kostyantin Desho pro perejmenuvannya vulici 27 travnya 2008 u Wayback Machine Dzerkalo tizhnya 89 2007 6 chervnya Lipkivskij Kostyantin Lyudina ta yiyi misto Dzerkalo tizhnya 58 2009 4 kvitnya Lvivska Gazeta Den pam yati svyatih ukrayinskih novomuchenikiv Nadiya Muzichuk Mitropolit Vasil Lipkivskij 13 lyutogo 2019 u Wayback Machine UPC KP vikariat v SShA i Kanadi Mitropolit Vasil Lipkivskij Kiev pereimenoval ulicu Urickogo Vshanuvannya pam yati Mitropolita Lipkivskogo 1 bereznya 2014 u Wayback Machine Ne bijtes Cimi slovami Hrista zvernuvsya do zalyakuvanih chekistami delegativ cerkovnogo Soboru mitropolit Vasil Lipkivskij Ukrayina pravoslavna 27 listopada 2010 u Wayback Machine 2 29 chervnya 2016 u Wayback Machine 3 Arhivovano 23 chervnya 2013 u WebCite CDAVO Ukrayini F 3984 Op 32 Spr 30 Ark 24 Dzherela ta literaturaZinchenko A L Lipkivskij Vasil Kostyantinovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 790 s S 151 153 Zinchenko A L Vizvolitisya viroyu Zhittya i diyannya mitropolita Vasilya Lipkivskogo K Dnipro 1997 423 s ISBN 5 308 01663 1 Lipkivskij K O Tini nezabutih predkiv K 2003 222 s ISBN 966 530 155 1 Pashenko V O Ribachuk M F Pershoiyerarh novoyi ukrayinskoyi cerkvi mitropolit Vasil Lipkivskij Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1993 2 ISSN 0130 5247 Vidatni diyachi Ukrayini minulih stolit Almanah Gol red Shokalo Oleksandr K Kompaniya Yevroimidzh 2001 623 s ISBN 966 7867 05 6 ISBN 966 7867 06 4 Bilyayiv Volodimir Na neokrayanim krili Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 348 s Represovani diyachi Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 1921 1939 bibliografichnij dovidnik K Smoloskip 2011 s 64 66 Poperednik Mitropolit Kiyivskij ta vsiyeyi Ukrayini UAPC 1921 1927 Nastupnik Mikola Boreckij Cya stattya nalezhit do vibranih statej Ukrayinskoyi Vikipediyi