Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович (Охрімович) (рос. Ворошилов Климент Ефремович), також популярно — Клим Ворошилов (нар. 23 січня (4 лютого) 1881, Вище, Лисичанська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія, нині Лисичанськ, Луганська область, Україна — 2 грудня 1969, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський військовий та політичний діяч, революціонер, двічі Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці (7.05.1960), Герой Монгольської Народної Республіки (29.05.1957), перший Маршал Радянського Союзу (20.11.1935). У 1925—1940 роках нарком з військових і морських справ і нарком оборони СРСР. У 1953—1960 роках номінальний глава Радянської держави (Голова Президії Верховної Ради СРСР). Один з організаторів та учасників масових репресій у СРСР. Учасник громадянської війни в Росії 1917—1922.
| Ворошилов Климент Єфремович | |
|---|---|
| рос. Климе́нт Ефре́мович Вороши́лов | |
 | |
| Народився | 23 січня (4 лютого) 1881[1] Вище, Лисичанська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 2 грудня 1969[1][2][…] (88 років) Москва, СРСР[1] |
| Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | політик, офіцер, революціонер, солдат |
| Знання мов | російська[2][4] |
| Заклад | Алчевський металургійний комбінат |
| Учасник | німецько-радянська війна, Громадянська війна в Росії, вторгнення СРСР до Польщі (1939) і радянсько-фінська війна |
| Членство | Всесоюзне товариство старих більшовиків |
| Роки активності | з 1917 |
| Посада | Голова радянського військового відомства, депутат Верховної ради СРСР[d], Член Всеросійської ради[d], голова Президії Верховної Ради СРСР[5][6], d і d |
| Військове звання | Маршал Радянського Союзу |
| Партія | КПРС |
| Конфесія | атеїзм |
| У шлюбі з | Ворошилова Катерина Давидівна |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0903548 |
| |
Член ЦК КП(б)У в березні 1919 — квітні 1920 та в листопаді 1920 — липні 1921. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У з 2 серпня 1919 по 17 березня 1920. Член ЦК КПРС у 1921—1961 і 1966—1969. Член Політбюро ЦК КПРС з 1 січня 1926 по 16 липня 1960. Член Оргбюро ЦК ВКП(б) з 2 червня 1924 по 18 грудня 1925.
Депутат Верховної ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1—7-го скликань. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 1-го (1938—1947), 2-го (1947—1951), 3-го (1951—1955) та 4-го (1955—1959) скликань.
Біографія
Ранні роки
Народився 4 лютого 1881 в селищі Верхнє, Бахмутського повіту в залізничній сторожовій будці між станціями Переїздна і Вовчоярівка, (в радянські часи у тій залізничній сторожці був навіть музей Ворошилова), Катеринославської губернії (нині входить до складу міста Лисичанськ, Луганської області України) у селянській родині. У своїх мемуарах «У підпіллі можна зустріти тільки щурів» Петро Григоренко зазначив, що сам Ворошилов говорив про своє українське походження і початкове прізвище «Ворошило».
Батько Єфрем Андрійович Ворошилов був із селян хутора Воронового, мати Марія Василівна Агафонова із села Борівського.
З 1887 по 1895 рік працював робітником на шахтах Донбасу, пастухом, наймитом у маєтках. У 1895 році закінчив двокласну початкову земську школу села Василівки Бахмутіського повіту. З 1896 по 1899 рік працював робітником, слюсарем заводу Донецько-Юр'ївського металургійного товариства (ДЮМО) на станції Юр'ївка Катерининської залізниці. З 1900 по 1903 рік був безробітним. 1903 року вступив до РСДРП.
У 1903—1907 працював слюсарем-кранівником Луганського паровозобудівного заводу Гартмана. Брав активну участь у революційному русі, в Луганську.
З липня по грудень 1905 перебував під арештом у Луганській в'язниці. З січня по вересень 1908 — на партійній та профспілковій роботі в Баку та на нафтових промислах Бібі-Ейбата.
У вересні 1908 заарештований, перебував у в'язниці Санкт-Петербурга. З жовтня 1908 по вересень 1912 — на засланні в Архангельській губернії.
У жовтні 1912 — січні 1913 — на підпільній партійній роботі на станції Юр'ївка Катерининської залізниці і в Луганську. У січні 1913 заарештований і до березня 1914 перебував у засланні в Чердинському повіті Пермської губернії.
У травні 1914 — травні 1915 — службовець артилерійського заводу Російського акціонерного товариства артилерійських заводів у місті Царицині.
З 1915 по 1917 — службовець механічного заводу Сургайло у Петрограді.
У березні — листопаді 1917 — голова Луганського комітету РСДРП(б), голова Луганської ради Катеринославської губернії, голова Луганської міської Думи. Обраний депутатом Установчих зборів Російської республіки від більшовиків.
У листопаді 1917 — лютому 1918 — комісар Петроградського військово-революційного комітету з градоначальства, голова Надзвичайної комісії з охорони Петрограда, організатор ВЧК Петрограда.
Громадянська війна в Росії
У березні 1918 — організатор, комісар і командир 1-го Луганського соціалістичного загону в Луганську. З 15 березня по липень 1918 — командувач 5-ї української радянської армії. У липні — серпні 1918 — командувач Царицинського фронту.
З серпня по 23 вересня 1918 — член Революційної військової ради (РВР) Північно-Кавказького військового округу. 17 вересня — 3 жовтня 1918 — помічник командувача і член РВР Південного фронту РСЧА. 3 жовтня — 18 грудня 1918 — командувач 10-ї армії РСЧА Південного фронту. Брав участь в обороні Царицина (нині Волгоград) від Білої армії Денікіна.
З листопада 1918 — член РВР Української армії. З 28 листопада 1918 — член Тимчасового робітничо-селянського уряду Української Народної Республіки, з 29 січня по вересень 1919 — народний комісар внутрішніх справ Української СРР. У квітні — червні 1919 керував військовими операціями по жорстокому придушенню Куренівського повстання проти більшовиків у Києві, «григоріївщини» та «махновщини» на півдні України.
Одночасно, 10 травня — 14 червня 1919 — командувач військ Харківського військового округу. 4 червня — 18 липня 1919 — командувач 14-ї армії Південного фронту. З серпня по жовтень 1919 — командувач військ Внутрішнього фронту Української СРР та член РВР 12-ї армії РСЧА. З 17 жовтня по листопад 1919 — начальник 61-ї стрілецької дивізії РСЧА, командувач Липецької групи військ РСЧА.
17 листопада 1919 — 29 квітня 1921 — член РВР Першої кінної армії, учасник Польсько-радянської війни. У березні 1921 — комісар Південної групи військ при придушенні Кронштадтського повстання.
1920—1930-ті
4 травня 1921 — 17 травня 1924 — командувач військ Північно-Кавказького військового округу. Одночасно, 27 травня 1921 — 17 травня 1924 — член Південно-Східного бюро ЦК РКП(б).
2 лютого 1924 — 20 червня 1934 — член Революційної військової ради (РВР) СРСР.
17 травня 1924 — листопад 1925 — командувач військ Московського військового округу.
26 січня — 6 листопада 1925 — заступник народного комісара з військових і морських справ СРСР Михайла Фрунзе та заступник голови РВР СРСР.
6 листопада 1925 — 20 червня 1934 — народний комісар з військових і морських справ СРСР та голова РВР СРСР.
20 червня 1934 — 7 травня 1940 — народний комісар оборони СРСР. 22 листопада 1934 — 14 березня 1938 — голова Військової Ради при Народному комісаріаті оборони СРСР. 14 березня 1938 — 8 травня 1940 — голова Головної Військової Ради РСЧА.
Участь у сталінських репресіях
Під час Великого терору Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків — переліків осіб, репресованих із санкції членів Політбюро ЦК ВКП(б). Підписи на списках означали винесення обвинувального вироку. Підпис Ворошилова присутній на 185 списках, за якими були засуджено і розстріляно понад 18 тисяч осіб.
Як член Політбюро ЦК ВКП (б) затвердив велику кількість так званих лімітів (квоти на кількість репресованих згідно з наказом НКВС № 00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів»). Так, 26 квітня 1938 Ворошилов разом зі Сталіним, Молотовим, Кагановичем і Єжовим завізував ствердну резолюцію на запиті в. о. секретаря Іркутського обкому ВКП(б) про виділення додаткового ліміту за першою категорією (розстріл) на 4 000 осіб.
Як народний комісар оборони Ворошилов брав активну участь у репресіях проти командного складу РСЧА. Зокрема, на списку з 26 командирів Червоної Армії, направленому з НКВС в НКО 28.05.1937 р., він поставив резолюцію «Тов. Єжову. Беріть усіх негідників. 28.V.1937. К. Ворошилов».
Друга світова війна
30 листопада 1939 — 12 березня 1940 — головнокомандувач радянських військ у Радянсько-фінській війні 1939-40 років, усунутий з поста народного комісара оборони СРСР через катастрофічні поразки Червоної армії у цій війні.
7 травня 1940 — 15 березня 1953 — заступник голови Ради народних комісарів (Ради міністрів) СРСР. 7 травня 1940 — 30 травня 1941 — голова Комітету оборони при РНК СРСР.
7 травня 1940 — листопад 1944 — заступник народного комісара оборони СРСР.
15 травня 1941 — 15 травня 1944 — член Бюро РНК СРСР. 30 травня 1941 — 6 вересня 1945 — член Комісії Бюро РНК СРСР із військових і військово-морських справ.
У роки німецько-радянської війни з 23 червня 1941 — член Ставки Головного командування, з 30 червня 1941 по 21 листопада 1944 — член і заступник голови Державного Комітету Оборони СРСР.
У червні 1941 був представником Ставки Головного командування на Західному фронті. Головнокомандувач військ Північно-Західного напрямку (з 10 липня по 31 серпня 1941), брав участь у проведенні Ленінградської оборонної операції (10 липня — 30 вересня 1941), командував військами Ленінградського фронту (вересень 1941). Останню свою військову роль Ворошилов втратив через поразку на Ленінградському фронті взимку 1941 (його посаду зайняв більш перспективний Георгій Жуков). З жовтня 1941 по грудень 1942 — представник Ставки Верховного головнокомандування із формування і провірки бойової готовності з'єднань і об'єднань РСЧА в районах формування. З лютого по квітень 1942 — представник Ставки Верховного головнокомандування на Волховському фронті. З грудня 1942 по квітень 1943 — представник Ставки Верховного головнокомандування на Ленінградському і Волховському фронтах.
У січні 1943 Ворошилов координував дії Ленінградського і Волховського фронтів при прориві блокади Ленінграда (операція «Іскра»).
Головнокомандувач партизанським рухом в Україні та Білорусі (вересень 1942 — травень 1943), голова Комісії з питань перемир'я (вересень 1943 — червень 1944). З грудня 1943 по квітень 1944 — представник Ставки Верховного головнокомандування в Окремій Приморській армії.
Після війни
У лютому 1945 — квітні 1946 — голова Союзної контрольної комісії в Угорщині, зіграв значну роль у насадженні комунізму Угорщині 1947.
15 березня 1953 — 7 травня 1960 — голова Президії Верховної Ради СРСР, вийшов у відставку через незгоду з політикою Хрущова та свою минулу лояльність до Сталіна.
7 травня 1960 — 2 грудня 1969 — заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. З липня 1960 — на пенсії в Москві.
Помер 2 грудня 1969 року, похований біля Кремлівської стіни на Красній площі Москви.
Нагороди
- Двічі Герой Радянського Союзу (Укази Президії Верховної Ради СРСР від 3 лютого 1956 (у зв'язку з 75-річчям від дня народження) і від 22 лютого 1968 (у зв'язку з 50-річчям Збройних Сил СРСР).
- Герой Соціалістичної Праці (7.05.1960).
- Герой Монгольської Народної Республіки (29.05.1957)
- Вісім орденів Леніна (№ 880 від 23.02.1935, № 3582 від 22.02.1938, № 14851 від 3.02.1941, № 26411 від 21.02.1945, № 128065 від 3.02.1951, № 313410 від 3.02.1956, № 331807 від 3.02.1961, № 340967 від 22.02.1968).
- Шість орденів Червоного Прапора (№ 47 від 26.06.1919, № 629/2 від квітня 1921 року, № 27/3 від 2.12.1925, № 5/4 від 22.02.1930, № 1/5 від 3.11.1944, № 1/6 від 24.06.1948).
- Орден Суворова I ступеня (№ 125 від 22.02.1944).
- Орден Червоного Прапора Узбецької РСР (17 лютого 1930).
- Орден Червоного Прапора Таджицької РСР (№ 148 від 14 січня 1933).
- Орден Червоного Прапора ЗСФСР (25 лютого 1933).
- Два ордени Сухе-Батора (Монгольська Народна Республіка).
- Три ордени Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка).
- Великий хрест ордена Білої троянди (Фінляндія)
- Великий хрест Королівського ордена Камбоджі (1956)
- медалі
- Почесний громадянин міста Ізмір (Туреччина, листопад 1933).
Родина
У 1910 році одружився з есеркою Голдою Горбман, з якою познайомився у засланні і прожив до її смерті у 1959 році. Дітей у Ворошилових не було. У 1918 році вони усиновили сироту Петра (1914—1984); після смерті Михайла Фрунзе взяли до себе його дітей Тимура (1923—1942) і (н. 1920).
Вшанування пам'яті за часів СРСР
На честь Ворошилова було названо серію танків «КВ» та місто Ворошиловград (нині Луганськ).
Ім'я Ворошилова в 2013 році носять 745 площ, вулиць і провулків в містах та селах України, Росії і Білорусі.
У Луганську в Музеї історії і культури міста створена окрема композиція присвячена К. Є. Ворошилову.
Був доданий до скульптур монументу «Республіка», створеного в 1928 році по проекту італійського архітектора П'єро Каноника за воєнну допомогу з боку Радянського Союзу у війні 1920.
У Лисичанську Луганської області було встановлено погруддя К. Є. Ворошилову після присвоєння йому другої Зірки Героя Радянського Союзу. Погруддя було демонтоване 13 листопада 2015 в рамках Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки»
У мистецтві
До своєї відставки з поста наркома оборони Ворошилов як найвпливовіший військовий діяч був живим символом Червоної Армії і зростаючої військової потужності Радянського Союзу. У 20-30-х роках його оспівували як людину, яка поведе до перемоги («Адже з нами Ворошилов, перший червоний офіцер — зуміємо постояти за СРСР!»). Ворошилов — герой численних фільмів, де його грали:
- Олексій Грибов («Клятва», 1946, «Падіння Берліна», 1949, «Донецькі шахтарі», 1951)
- Микола Боголюбов («Ленін у 1918 році», 1938, «Перша Кінна», 1941, «Пархоменко», 1942, «Оборона Царицина», 1942, «Третій удар», «Звільнення», 1968—1972))
- Юрій Толубеев («Падіння Берліна», 1 варіант)
- Данило Сагал («Блокада», 1972)
- Віктор Лазарєв («Дума про Ковпака», 1973—1976; «Підпільний обком діє», 1978)
- Ігор Пушкарьов («20 грудня», 1981)
- Венслі пітха («Червоний монарх» / «Red Monarch» (Англія, 1983)
- Володимир Трошин (Олеко Дундич, 1958; «Битва за Москву», 1985, «Сталінград», У місті Сочі темні ночі, 1989)
- Євген Жариков («Перша Кінна», 1984, «Війна на західному напрямку», 1990)
- Анатолій Грачов («Ворог народу — Бухарін», 1990)
- Сергій Никоненко («Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним», 1989)
- Михайло Кононов («Ближнє коло», 1991)
- Джон Боуї («Сталін», 1992)
- Віктор Єльцов («Троцький», 1993)
- Сергій Шеховцов («Stalin: Inside the Terror», Англія, 2003)
- Юрій Олейников («Сталін. Live», 2007)
- Олександр Мохов («Смерть Таїрова (фільм)», 2004, «Стомлені сонцем 2», 2010)
- Віктор Бунаков («Тухачевський. Змова маршала», 2010)
- Валерій Філонов («Фурцева (телесеріал)», 2011)
- Вадим Померанцев («Око божий», 2012)
- Олександр Берда («Чкалов», 2012)
- Володимир Федоров («Сталін з нами», 2013)
- Віктор Бунаков («І примкнув до них Шепілов», 2009)
Див. також
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118770373 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Czech National Authority Database
- Відомості Верховної Ради СРСР — Верховный Совет СССР, 1953. — вып. 3. — ISSN 0235-9936
- 138 // Відомості Верховної Ради СРСР — Верховный Совет СССР, 1960. — вып. 18. — ISSN 0235-9936
- . Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 8 жовтня 2011.
- . Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 6 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
Джерела та література
- С. В. Кульчицький. Ворошилов Климент Єфремович [ 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 636. — .
- С. В. Кульчицький. Ворошилов Климент Єфремович [ 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. — М., 1996.
- Советская историческая энциклопедия, тт. 1–16. — Москва, 1961—1976.
- Акшинский В. Климент Ефремович Ворошилов. Биографический очерк. — Москва, 1974.
- Шикман А. П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. — Москва, 1997.
Посилання
- Ворошилов Климент Ефремович [ 2 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Ворошилов, Климент Ефремович [ 1 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Voroshi lov Klime nt Yefre movich Ohrimovich ros Voroshilov Kliment Efremovich takozh populyarno Klim Voroshilov nar 23 sichnya 4 lyutogo 1881 18810204 Vishe Lisichanska volost Bahmutskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiya nini Lisichansk Luganska oblast Ukrayina 2 grudnya 1969 Moskva RRFSR SRSR rosijskij radyanskij vijskovij ta politichnij diyach revolyucioner dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu Geroj Socialistichnoyi Praci 7 05 1960 Geroj Mongolskoyi Narodnoyi Respubliki 29 05 1957 pershij Marshal Radyanskogo Soyuzu 20 11 1935 U 1925 1940 rokah narkom z vijskovih i morskih sprav i narkom oboroni SRSR U 1953 1960 rokah nominalnij glava Radyanskoyi derzhavi Golova Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Odin z organizatoriv ta uchasnikiv masovih represij u SRSR Uchasnik gromadyanskoyi vijni v Rosiyi 1917 1922 Voroshilov Kliment Yefremovichros Klime nt Efre movich Voroshi lovNarodivsya23 sichnya 4 lyutogo 1881 1 Vishe Lisichanska volost Bahmutskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer2 grudnya 1969 1969 12 02 1 2 88 rokiv Moskva SRSR 1 PohovannyaNekropol bilya Kremlivskoyi stiniKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnistpolitik oficer revolyucioner soldatZnannya movrosijska 2 4 ZakladAlchevskij metalurgijnij kombinatUchasniknimecko radyanska vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi vtorgnennya SRSR do Polshi 1939 i radyansko finska vijnaChlenstvoVsesoyuzne tovaristvo starih bilshovikivRoki aktivnostiz 1917PosadaGolova radyanskogo vijskovogo vidomstva deputat Verhovnoyi radi SRSR d Chlen Vserosijskoyi radi d golova Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR 5 6 d i dVijskove zvannyaMarshal Radyanskogo SoyuzuPartiyaKPRSKonfesiyaateyizmU shlyubi zVoroshilova Katerina DavidivnaAvtografNagorodiPochesna revolyucijna zbroya Pochesna zbroya iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSRIMDbID 0903548Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Voroshilov Chlen CK KP b U v berezni 1919 kvitni 1920 ta v listopadi 1920 lipni 1921 Chlen Politichnogo byuro CK KP b U z 2 serpnya 1919 po 17 bereznya 1920 Chlen CK KPRS u 1921 1961 i 1966 1969 Chlen Politbyuro CK KPRS z 1 sichnya 1926 po 16 lipnya 1960 Chlen Orgbyuro CK VKP b z 2 chervnya 1924 po 18 grudnya 1925 Deputat Verhovnoyi radi Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik 1 7 go sklikan Obiravsya deputatom Verhovnoyi Radi URSR 1 go 1938 1947 2 go 1947 1951 3 go 1951 1955 ta 4 go 1955 1959 sklikan BiografiyaRanni roki Budinok de narodivsya Voroshilov Kerivni diyachi KP b U pid chas ukrayinsko bilshovickoyi vijni Zliva napravo Oleksandr Hmelnickij Mojsej Ruhimovich Mojsej Granovskij Volodimir Yudovskij Kliment Voroshilov Volodimir Mesheryakov Mikola Podvojskij Anzhelika Balabanova Hristiyan Rakovskij Mikola Skripnik Volodimir Zatonskij Narodivsya 4 lyutogo 1881 v selishi Verhnye Bahmutskogo povitu v zaliznichnij storozhovij budci mizh stanciyami Pereyizdna i Vovchoyarivka v radyanski chasi u tij zaliznichnij storozhci buv navit muzej Voroshilova Katerinoslavskoyi guberniyi nini vhodit do skladu mista Lisichansk Luganskoyi oblasti Ukrayini u selyanskij rodini U svoyih memuarah U pidpilli mozhna zustriti tilki shuriv Petro Grigorenko zaznachiv sho sam Voroshilov govoriv pro svoye ukrayinske pohodzhennya i pochatkove prizvishe Voroshilo Batko Yefrem Andrijovich Voroshilov buv iz selyan hutora Voronovogo mati Mariya Vasilivna Agafonova iz sela Borivskogo Z 1887 po 1895 rik pracyuvav robitnikom na shahtah Donbasu pastuhom najmitom u mayetkah U 1895 roci zakinchiv dvoklasnu pochatkovu zemsku shkolu sela Vasilivki Bahmutiskogo povitu Z 1896 po 1899 rik pracyuvav robitnikom slyusarem zavodu Donecko Yur yivskogo metalurgijnogo tovaristva DYuMO na stanciyi Yur yivka Katerininskoyi zaliznici Z 1900 po 1903 rik buv bezrobitnim 1903 roku vstupiv do RSDRP U 1903 1907 pracyuvav slyusarem kranivnikom Luganskogo parovozobudivnogo zavodu Gartmana Brav aktivnu uchast u revolyucijnomu rusi v Lugansku Z lipnya po gruden 1905 perebuvav pid areshtom u Luganskij v yaznici Z sichnya po veresen 1908 na partijnij ta profspilkovij roboti v Baku ta na naftovih promislah Bibi Ejbata U veresni 1908 zaareshtovanij perebuvav u v yaznici Sankt Peterburga Z zhovtnya 1908 po veresen 1912 na zaslanni v Arhangelskij guberniyi U zhovtni 1912 sichni 1913 na pidpilnij partijnij roboti na stanciyi Yur yivka Katerininskoyi zaliznici i v Lugansku U sichni 1913 zaareshtovanij i do bereznya 1914 perebuvav u zaslanni v Cherdinskomu poviti Permskoyi guberniyi U travni 1914 travni 1915 sluzhbovec artilerijskogo zavodu Rosijskogo akcionernogo tovaristva artilerijskih zavodiv u misti Caricini Z 1915 po 1917 sluzhbovec mehanichnogo zavodu Surgajlo u Petrogradi U berezni listopadi 1917 golova Luganskogo komitetu RSDRP b golova Luganskoyi radi Katerinoslavskoyi guberniyi golova Luganskoyi miskoyi Dumi Obranij deputatom Ustanovchih zboriv Rosijskoyi respubliki vid bilshovikiv U listopadi 1917 lyutomu 1918 komisar Petrogradskogo vijskovo revolyucijnogo komitetu z gradonachalstva golova Nadzvichajnoyi komisiyi z ohoroni Petrograda organizator VChK Petrograda Gromadyanska vijna v Rosiyi U berezni 1918 organizator komisar i komandir 1 go Luganskogo socialistichnogo zagonu v Lugansku Z 15 bereznya po lipen 1918 komanduvach 5 yi ukrayinskoyi radyanskoyi armiyi U lipni serpni 1918 komanduvach Caricinskogo frontu Z serpnya po 23 veresnya 1918 chlen Revolyucijnoyi vijskovoyi radi RVR Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu 17 veresnya 3 zhovtnya 1918 pomichnik komanduvacha i chlen RVR Pivdennogo frontu RSChA 3 zhovtnya 18 grudnya 1918 komanduvach 10 yi armiyi RSChA Pivdennogo frontu Brav uchast v oboroni Caricina nini Volgograd vid Biloyi armiyi Denikina Z listopada 1918 chlen RVR Ukrayinskoyi armiyi Z 28 listopada 1918 chlen Timchasovogo robitnicho selyanskogo uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki z 29 sichnya po veresen 1919 narodnij komisar vnutrishnih sprav Ukrayinskoyi SRR U kvitni chervni 1919 keruvav vijskovimi operaciyami po zhorstokomu pridushennyu Kurenivskogo povstannya proti bilshovikiv u Kiyevi grigoriyivshini ta mahnovshini na pivdni Ukrayini Odnochasno 10 travnya 14 chervnya 1919 komanduvach vijsk Harkivskogo vijskovogo okrugu 4 chervnya 18 lipnya 1919 komanduvach 14 yi armiyi Pivdennogo frontu Z serpnya po zhovten 1919 komanduvach vijsk Vnutrishnogo frontu Ukrayinskoyi SRR ta chlen RVR 12 yi armiyi RSChA Z 17 zhovtnya po listopad 1919 nachalnik 61 yi strileckoyi diviziyi RSChA komanduvach Lipeckoyi grupi vijsk RSChA 17 listopada 1919 29 kvitnya 1921 chlen RVR Pershoyi kinnoyi armiyi uchasnik Polsko radyanskoyi vijni U berezni 1921 komisar Pivdennoyi grupi vijsk pri pridushenni Kronshtadtskogo povstannya 1920 1930 ti 4 travnya 1921 17 travnya 1924 komanduvach vijsk Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu Odnochasno 27 travnya 1921 17 travnya 1924 chlen Pivdenno Shidnogo byuro CK RKP b 2 lyutogo 1924 20 chervnya 1934 chlen Revolyucijnoyi vijskovoyi radi RVR SRSR 17 travnya 1924 listopad 1925 komanduvach vijsk Moskovskogo vijskovogo okrugu 26 sichnya 6 listopada 1925 zastupnik narodnogo komisara z vijskovih i morskih sprav SRSR Mihajla Frunze ta zastupnik golovi RVR SRSR 6 listopada 1925 20 chervnya 1934 narodnij komisar z vijskovih i morskih sprav SRSR ta golova RVR SRSR 20 chervnya 1934 7 travnya 1940 narodnij komisar oboroni SRSR 22 listopada 1934 14 bereznya 1938 golova Vijskovoyi Radi pri Narodnomu komisariati oboroni SRSR 14 bereznya 1938 8 travnya 1940 golova Golovnoyi Vijskovoyi Radi RSChA Uchast u stalinskih represiyah Telegrama v o sekretarya Irkutskogo obkomu Filippova ta nachalnika NKVD Malisheva pro zbilshennya limitu na chislo rozstrilyanih Rezolyuciya Stalina Za pidpis Voroshilova tretij pravoruch Pid chas Velikogo teroru Voroshilov brav uchast u rozglyadi tak zvanih rozstrilnih spiskiv perelikiv osib represovanih iz sankciyi chleniv Politbyuro CK VKP b Pidpisi na spiskah oznachali vinesennya obvinuvalnogo viroku Pidpis Voroshilova prisutnij na 185 spiskah za yakimi buli zasudzheno i rozstrilyano ponad 18 tisyach osib Yak chlen Politbyuro CK VKP b zatverdiv veliku kilkist tak zvanih limitiv kvoti na kilkist represovanih zgidno z nakazom NKVS 00447 Pro operaciyu z represuvannya kolishnih kurkuliv kriminalnikiv ta inshih antiradyanskih elementiv Tak 26 kvitnya 1938 Voroshilov razom zi Stalinim Molotovim Kaganovichem i Yezhovim zavizuvav stverdnu rezolyuciyu na zapiti v o sekretarya Irkutskogo obkomu VKP b pro vidilennya dodatkovogo limitu za pershoyu kategoriyeyu rozstril na 4 000 osib Yak narodnij komisar oboroni Voroshilov brav aktivnu uchast u represiyah proti komandnogo skladu RSChA Zokrema na spisku z 26 komandiriv Chervonoyi Armiyi napravlenomu z NKVS v NKO 28 05 1937 r vin postaviv rezolyuciyu Tov Yezhovu Berit usih negidnikiv 28 V 1937 K Voroshilov Druga svitova vijna 30 listopada 1939 12 bereznya 1940 golovnokomanduvach radyanskih vijsk u Radyansko finskij vijni 1939 40 rokiv usunutij z posta narodnogo komisara oboroni SRSR cherez katastrofichni porazki Chervonoyi armiyi u cij vijni 7 travnya 1940 15 bereznya 1953 zastupnik golovi Radi narodnih komisariv Radi ministriv SRSR 7 travnya 1940 30 travnya 1941 golova Komitetu oboroni pri RNK SRSR 7 travnya 1940 listopad 1944 zastupnik narodnogo komisara oboroni SRSR 15 travnya 1941 15 travnya 1944 chlen Byuro RNK SRSR 30 travnya 1941 6 veresnya 1945 chlen Komisiyi Byuro RNK SRSR iz vijskovih i vijskovo morskih sprav U roki nimecko radyanskoyi vijni z 23 chervnya 1941 chlen Stavki Golovnogo komanduvannya z 30 chervnya 1941 po 21 listopada 1944 chlen i zastupnik golovi Derzhavnogo Komitetu Oboroni SRSR U chervni 1941 buv predstavnikom Stavki Golovnogo komanduvannya na Zahidnomu fronti Golovnokomanduvach vijsk Pivnichno Zahidnogo napryamku z 10 lipnya po 31 serpnya 1941 brav uchast u provedenni Leningradskoyi oboronnoyi operaciyi 10 lipnya 30 veresnya 1941 komanduvav vijskami Leningradskogo frontu veresen 1941 Ostannyu svoyu vijskovu rol Voroshilov vtrativ cherez porazku na Leningradskomu fronti vzimku 1941 jogo posadu zajnyav bilsh perspektivnij Georgij Zhukov Z zhovtnya 1941 po gruden 1942 predstavnik Stavki Verhovnogo golovnokomanduvannya iz formuvannya i provirki bojovoyi gotovnosti z yednan i ob yednan RSChA v rajonah formuvannya Z lyutogo po kviten 1942 predstavnik Stavki Verhovnogo golovnokomanduvannya na Volhovskomu fronti Z grudnya 1942 po kviten 1943 predstavnik Stavki Verhovnogo golovnokomanduvannya na Leningradskomu i Volhovskomu frontah U sichni 1943 Voroshilov koordinuvav diyi Leningradskogo i Volhovskogo frontiv pri prorivi blokadi Leningrada operaciya Iskra Golovnokomanduvach partizanskim ruhom v Ukrayini ta Bilorusi veresen 1942 traven 1943 golova Komisiyi z pitan peremir ya veresen 1943 cherven 1944 Z grudnya 1943 po kviten 1944 predstavnik Stavki Verhovnogo golovnokomanduvannya v Okremij Primorskij armiyi Pislya vijni Kliment Voroshilov Kin 1940 h poch 1950 h U lyutomu 1945 kvitni 1946 golova Soyuznoyi kontrolnoyi komisiyi v Ugorshini zigrav znachnu rol u nasadzhenni komunizmu Ugorshini 1947 15 bereznya 1953 7 travnya 1960 golova Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vijshov u vidstavku cherez nezgodu z politikoyu Hrushova ta svoyu minulu loyalnist do Stalina 7 travnya 1960 2 grudnya 1969 zastupnik golovi Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Z lipnya 1960 na pensiyi v Moskvi Pomer 2 grudnya 1969 roku pohovanij bilya Kremlivskoyi stini na Krasnij ploshi Moskvi NagorodiDvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu Ukazi Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 3 lyutogo 1956 u zv yazku z 75 richchyam vid dnya narodzhennya i vid 22 lyutogo 1968 u zv yazku z 50 richchyam Zbrojnih Sil SRSR Geroj Socialistichnoyi Praci 7 05 1960 Geroj Mongolskoyi Narodnoyi Respubliki 29 05 1957 Visim ordeniv Lenina 880 vid 23 02 1935 3582 vid 22 02 1938 14851 vid 3 02 1941 26411 vid 21 02 1945 128065 vid 3 02 1951 313410 vid 3 02 1956 331807 vid 3 02 1961 340967 vid 22 02 1968 Shist ordeniv Chervonogo Prapora 47 vid 26 06 1919 629 2 vid kvitnya 1921 roku 27 3 vid 2 12 1925 5 4 vid 22 02 1930 1 5 vid 3 11 1944 1 6 vid 24 06 1948 Orden Suvorova I stupenya 125 vid 22 02 1944 Orden Chervonogo Prapora Uzbeckoyi RSR 17 lyutogo 1930 Orden Chervonogo Prapora Tadzhickoyi RSR 148 vid 14 sichnya 1933 Orden Chervonogo Prapora ZSFSR 25 lyutogo 1933 Dva ordeni Suhe Batora Mongolska Narodna Respublika Tri ordeni Chervonogo Prapora Mongolska Narodna Respublika Velikij hrest ordena Biloyi troyandi Finlyandiya Velikij hrest Korolivskogo ordena Kambodzhi 1956 medali Pochesnij gromadyanin mista Izmir Turechchina listopad 1933 RodinaU 1910 roci odruzhivsya z eserkoyu Goldoyu Gorbman z yakoyu poznajomivsya u zaslanni i prozhiv do yiyi smerti u 1959 roci Ditej u Voroshilovih ne bulo U 1918 roci voni usinovili sirotu Petra 1914 1984 pislya smerti Mihajla Frunze vzyali do sebe jogo ditej Timura 1923 1942 i inshi movi n 1920 Vshanuvannya pam yati za chasiv SRSRNa chest Voroshilova bulo nazvano seriyu tankiv KV ta misto Voroshilovgrad nini Lugansk Im ya Voroshilova v 2013 roci nosyat 745 plosh vulic i provulkiv v mistah ta selah Ukrayini Rosiyi i Bilorusi U Lugansku v Muzeyi istoriyi i kulturi mista stvorena okrema kompoziciya prisvyachena K Ye Voroshilovu Buv dodanij do skulptur monumentu Respublika stvorenogo v 1928 roci po proektu italijskogo arhitektora P yero Kanonika za voyennu dopomogu z boku Radyanskogo Soyuzu u vijni 1920 U Lisichansku Luganskoyi oblasti bulo vstanovleno pogruddya K Ye Voroshilovu pislya prisvoyennya jomu drugoyi Zirki Geroya Radyanskogo Soyuzu Pogruddya bulo demontovane 13 listopada 2015 v ramkah Zakonu Ukrayini Pro zasudzhennya komunistichnogo ta nacional socialistichnogo nacistskogo totalitarnogo rezhimiv ta zaboronu propagandi yihnoyi simvoliki U mistectviDo svoyeyi vidstavki z posta narkoma oboroni Voroshilov yak najvplivovishij vijskovij diyach buv zhivim simvolom Chervonoyi Armiyi i zrostayuchoyi vijskovoyi potuzhnosti Radyanskogo Soyuzu U 20 30 h rokah jogo ospivuvali yak lyudinu yaka povede do peremogi Adzhe z nami Voroshilov pershij chervonij oficer zumiyemo postoyati za SRSR Voroshilov geroj chislennih filmiv de jogo grali Oleksij Gribov Klyatva 1946 Padinnya Berlina 1949 Donecki shahtari 1951 Mikola Bogolyubov Lenin u 1918 roci 1938 Persha Kinna 1941 Parhomenko 1942 Oborona Caricina 1942 Tretij udar Zvilnennya 1968 1972 Yurij Tolubeev Padinnya Berlina 1 variant Danilo Sagal Blokada 1972 Viktor Lazaryev Duma pro Kovpaka 1973 1976 Pidpilnij obkom diye 1978 Igor Pushkarov 20 grudnya 1981 Vensli pitha Chervonij monarh Red Monarch Angliya 1983 Volodimir Troshin Oleko Dundich 1958 Bitva za Moskvu 1985 Stalingrad U misti Sochi temni nochi 1989 Yevgen Zharikov Persha Kinna 1984 Vijna na zahidnomu napryamku 1990 Anatolij Grachov Vorog narodu Buharin 1990 Sergij Nikonenko Benketi Valtasara abo Nich zi Stalinim 1989 Mihajlo Kononov Blizhnye kolo 1991 Dzhon Bouyi Stalin 1992 Viktor Yelcov Trockij 1993 Sergij Shehovcov Stalin Inside the Terror Angliya 2003 Yurij Olejnikov Stalin Live 2007 Oleksandr Mohov Smert Tayirova film 2004 Stomleni soncem 2 2010 Viktor Bunakov Tuhachevskij Zmova marshala 2010 Valerij Filonov Furceva teleserial 2011 Vadim Pomerancev Oko bozhij 2012 Oleksandr Berda Chkalov 2012 Volodimir Fedorov Stalin z nami 2013 Viktor Bunakov I primknuv do nih Shepilov 2009 Div takozhVoroshilovgrad Luganska oblast Voroshilovsk Voroshilovsk Stalinski spiski Voroshilovskij strilecPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118770373 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Vidomosti Verhovnoyi Radi SRSR Verhovnyj Sovet SSSR 1953 vyp 3 ISSN 0235 9936 d Track Q19138837d Track Q326465 138 Vidomosti Verhovnoyi Radi SRSR Verhovnyj Sovet SSSR 1960 vyp 18 ISSN 0235 9936 d Track Q19138837d Track Q326465 Arhiv originalu za 10 chervnya 2012 Procitovano 8 zhovtnya 2011 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2012 Procitovano 6 veresnya 2012 Arhiv originalu za 16 listopada 2015 Procitovano 14 listopada 2015 Dzherela ta literaturaS V Kulchickij Voroshilov Kliment Yefremovich 4 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 636 ISBN 966 00 0734 5 S V Kulchickij Voroshilov Kliment Yefremovich 4 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Marshaly Sovetskogo Soyuza lichnye dela rasskazyvayut M 1996 Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya tt 1 16 Moskva 1961 1976 Akshinskij V Kliment Efremovich Voroshilov Biograficheskij ocherk Moskva 1974 Shikman A P Deyateli otechestvennoj istorii Biograficheskij spravochnik Moskva 1997 PosilannyaKliment Voroshilov u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah Novini u Vikinovinah Kliment Voroshilov u Vikishovishi Voroshilov Kliment Efremovich 2 bereznya 2009 u Wayback Machine Voroshilov Kliment Efremovich 1 grudnya 2008 u Wayback Machine Poperednik Frunze Mihajlo Vasilovich 1925 Narodnij Komisar z vijskovih ta morskih sprav SRSR 6 listopada 1925 20 chervnya 1934 Nastupnik posada likvidovana Poperednik posada stvorena Narodnij Komisar oboroni SRSR 20 chervnya 1934 7 travnya 1940 Nastupnik Marshal Radyanskogo Soyuzu Timoshenko Semen Kostyantinovich 1940 1941