Паризька Опера

Пари́зька націона́льна о́пера (фр. Opéra National de Paris), часто скорочено Паризька опера (Opéra de Paris) — державна установа в Парижі, що займається розвитком оперного, балетного та класичного музичного мистецтва. Паризька опера існує протягом більш ніж чотирьох століть на сценах різних театрів. 1669 року отримала офіційний статус і назву — «Королівська академія музики» (фр. Académie Royale de musique).

Паризька національна опера вночі

Історія

«Опера» в кінці XVII століття в Парижі була офіційним придворним театром. У порівнянні з театром Комеді Франсез, що мав рівний статус, але на відміну від Опери отримував королівські субсидії, перебувала в набагато більш важкому матеріальному становищі. Наприкінці XVIII століття в Парижі, як контркультура придворної, виникає Опера комедії (фр. Opéra-Comique), що орієнтується на буржуазні шари. У XIX столітті в аристократії слабшає інтерес до оперних постановок, і опера розвивається паралельно з Оперою комедією, в Гранд Опера. З танцювальних оперних партій, завжди вельми значущих на французькій оперній сцені, розвивається в самостійний напрям театрального мистецтва балет. Паризька опера донині зберегла значимість одного з «національних» видів мистецтва.

В даний час Паризька національна опера володіє двома будівлями:

• Опера Гарньє, відкрита 5 січня 1875 року. Зі зведенням нової будівлі (Опера Бастилія) в опері Гарньє відбуваються переважно балетні постановки, а також демонстрації старих класичних опер.
• Опера Бастилія, відкрита напередодні двохсотріччя взяття Бастилії, 13 липня 1989 року, і побудована на її місці.

Важливі прем'єри

Опера XX століття. Французька картка 1910 року

• 1774 , Крістофа Глюка
• 1779 , Крістофа Глюка
• 1828 ,
• 1831 , Джакомо Меєрбер
• 1835 ,
• 1836 Гугеноти, Джакомо Меєрбера
• 1838 , Гектора Берліоза
• 1840 , Гаетано Доніцетті
• 1841 Жізель, балет Адольфа Адама
• 1847 , перша Гранд-опера Джузеппе Верді
• 1849 , Джакомо Меєрбера
• 1855 Сицилійська вечірня, Джузеппе Верді
• 1860 , балет Жака Оффенбаха
• 1861 Тангейзер, Ріхарда Вагнера
• 1865 , Джакомо Меєрбера
• 1867 Дон Карлос, Джузеппе Верді
• 1884 Манон, Жуля Массне
• 1885 , Жуля Массне
• 1902 , Клода Дебюссі
• 1910 Жар-птиця, С. П. Дягілєва, І. Ф. Стравінського
• 1911 Іспанська година, Моріса Равеля
• 1927 , Даріуса Мійо
• 1947 , Франсіса Пуленка
• 1979 , Альбана Берга
• 1983 , Олів'є Мессіана

Цікаві факти

Солістом Паризької національної опери у 1997—2002 роках був вихованець Львівської консерваторії Василь Сліпак, який брав участь в боях проти російських окупантів на Донбасі у складі добровольчого корпусу «Правий сектор» й загинув у бою.

Примітки

1. Curriculium Vitae — Wassyl Slipak [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.] (фр.)

Посилання

• Офіційний сайт опери [ 12 квітня 2010 у Wayback Machine.] (фр.)