Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сянік або Сянок пол Sanok Królewskie Wolne Miasto Sanok лат Sanocum їд סאניק Sonik місто в Низькому Бескиді на сході кра

Сянок

Сянок

Сянік, або Сянок (пол. Sanok; Królewskie Wolne Miasto Sanok, лат. Sanocum, їд. סאניק‎, Sonik) — місто в Низькому Бескиді, на сході краю Горлицько-Сяноцької улоговини, над річкою Сян; осередок східної Лемківщини, нині адміністративний центр Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі. 40633 мешканців (2013). Розташований на перехресті шляхів з Перемишля через Лупківський перевал на Закарпаття й Угорщину та на захід через Коросно до Польщі, Сянік був княжим градом і боронив шлях на Угорщину.

Сянік
Сянок
пол. Sanok
image image
Герб Сянока прапор
image
Сянік
Сянок
image
Основні дані
49°33′ пн. ш. 22°13′ сх. д. / 49.550° пн. ш. 22.217° сх. д. / 49.550; 22.217Координати: 49°33′ пн. ш. 22°13′ сх. д. / 49.550° пн. ш. 22.217° сх. д. / 49.550; 22.217
Країна image Польща
Регіон image Підкарпатське воєводство
Столиця для Сяніцький повіт і Сяноцький повіт
Засновано 12 століття
Магдебурзьке право 1339
Площа 38,08 км²
Населення ▼ 37 113 (01.01.2020)
· густота 1030 (2008) осіб/км²
Агломерація 100 000
Висота НРМ 360 м
Міста-побратими Райнгайм, Дєндєш, Естерсунд, Кам'янець-Подільський, Дрогобич (2007)[2], Гуменне (27 жовтня 1997)[3], Сестас[4]
Телефонний код (48) 13
Часовий пояс і
Номери автомобілів RSA
GeoNames 759591
OSM ↑2658687 ·R (Сяноцький повіт)
SIMC 0953510
Поштові індекси від 38-500
Міська влада
Вебсайт um.sanok.pl
Мапа
image Сянік
Сянок у Вікісховищі

Назва

Орест Друль стверджує, що «найадекватнішою формою назви давнього княжого міста було би Ся́нок, Сяно́ку, Сяно́ка, Сяно́ці, але — враховуючи поширення псевдоукраїнізованої форми Сянік — нормативно можна зберегти два варіанти написання і наголошування».

Історія міста, місцевості

У складі Київської Русі та Галицько-Волинської держави

image
Вкрита лісом гора «Городище» над Сяном, де виявлені залишки давньоруського міста IX—XIII ст.

Історія виникнення міста як і всього регіону в долітописний період залишається невідомою. У IX столітті місцеве плем'я хорватів брало участь у поході київського князя Олега на Константинополь. Згодом, коло 970 року регіон, ймовірно потрапив у орбіту впливів ранньо-польської держави Мєшка І, а у 981 році, увійшов до складу Київської держави після походу князя Володимира «до ляхів».

Перша згадка про місто від 1150 року міститься в Іпатіївському літописі: «Король же прошедъ Гору и взѧ Санокъ городъ и посадника его ꙗша и села оу Перемъıшлѧ многа взѧ». Згадується також у Суздальському літописі під 1152 роком та у Галицько-Волинському літописі в 1202 та 1231 роках.

Докладніше: Сянік (давній)
image
Печатка Юрія I

Археологічні дослідження на сяноцькому замчищі та пагорбі «Городище» (тепер «Файка») не тільки підтверджують літописні дані, але й пересувають дату виникнення міста аж у IX століття. Розкопки виявили залишки двох православних церков, цвинтаря, прикрас і хрестів-енколпіонів київського типу, печаток великого князя київського Рюрика Ростиславовича.
Результати досліджень свідчать, що після монголо-татарської навали 1240 року міський центр був перенесений дещо на південь, де нині розташований замок. Тут було побудоване нове місто, права й привілеї якого підтвердив Юрій II (Болеслав Тройденович), князь галицько-волинський. Про давньоруську катедральну Свято-Духівську церкву на замку відомо із шематизму 1837 року. У ньому сказано, що Святодухівська церква, збудована руським князем Суаровим (ймовірно перекручена назва якогось із Перемиських або Галицьких князів) у 1550 році, була перенесена урядовим розпорядженням до міських мурів, де вона простояла що 1789 року. До княжої епохи відноситься також церква св. Димитрія, що розташовувалась на Замку, орієнтовно із середини XIII століття, і була розібрана у 1550 році.

Магдебурзьке (тевтонське) право

У 1339 році руський король Юрій II надав у Володимирі на Волині грамоту місту Сяноку, за якою воно отримало магдебурзьке право (історично одне з перших українських міст, які отримали його) і стало чималим торгово-ремісничим осередком. Також цією грамотою дідичним війтом ставав Бартек (Бартко) із Сандомира. Нову міську «осаду» (громаду) в Сяноку засновували біля старої, її мешканцями мали бути насамперед іноземні колоністи — німці, поляки, угорці (чи німці з Угорщини), русини. Стара міська громада керувалась у своїм житті надалі руським правом. Свідками у грамоті були записані два війти: Альберт de Bochnia і Бартоломей de Warssov — найправдоподібніше, місцеві війти з Королівства Русі.

Після смерті Юрія II в 1340 році й до 1345 року Сянік, як і вся Перемишльська земля, входив до складу Галицько-Волинського князівства (Руського Королівства) під управлінням Дмитра Дедька.

У складі Польщі

У 1344—1345 рр. польський король Казимир ІІІ захопив Сянік і Сяноцьку землю і включив їх до складу Польщі. Археологічні знахідки значної кількості арбалетних стріл XIV століття, на думки вчених, можуть свідчити про битву переважаючих сил польського короля з захисникми Сяніка.

Міські права були підтверджені Казимиром ІІІ у 1366 році. Сянік став центром Сяноцької землі, яка входила до складу Руського воєводства Королівства Польського у 1434–1569 роках, Корони Польської Речі Посполитої — у 1569–1772 роках. (у складі Руського воєводства); з другої половини 16 століття занепадає.

image
Надгробок сяніцького старости графа . 1558, Сянок, Латинська церква

1566 року в місті трапилася велика пожежа, вціліли замок, францисканський костел, 5 домів, горішнє передмістя. 1612 року православні мешканці міста заборонили своєму наміснику о. Андрію виконувати розпорядження унійного єпископа Атанасія Крупецького. 1650 року старшина Сянока зачинила перед унійним єпископом двері, не дозволивши провести службу Божу.

4 липня 1648 року, в рамках Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, озброєні загони мешканців сіл Полонної, Ославиці, Вислока та Височан здобули Сяніцький замок. У 1668—1675 роках у Сяноці з перервами жив перемиський православний єпископ Антоній Винницький (відтоді перемиські єпископи у своєму титулі вживали додаток «сяніцький»). Міська церква стала кафедральним храмом Перемишльської єпархії.

У складі імперії Габсбургів

З 1772 року Сянок входив до складу Австрії як округове, а пізніше повітове місто королівства Галичини та Володимирії зі столицею у Львові. У середині ХІХ століття Сянік нараховував 2 500 мешканців, потім його населення почало зростати у зв'язку з будовою залізниці і деякою індустріалізацією: 1880 — 5 100, 1900 — 9000, 1921 — 12 100.

У 1914 р. за москвофільство 27 жителів було заарештовано і вислано до Талергофа.

Відомий діяч Іван Макух як представник організації «Централя відбудови краю» (Краків) контролював у Сяноку відновлювальні роботи у 1917—18 роках.

3 березня 1918 року в місті (як майже в усіх галицьких містах) відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 14 000 осіб.

Друга Польська Республіка

У ІІ Речі Посполитій (1918—1939) Сянок був центром повіту Львівського воєводства.

1 квітня 1931 р. до міста приєднане сусіднє село Посада Вільхівська.

Друга світова війна

image
Відділок Українбанку в Сяноку. 1944 рік.

Під час Другої світової війни в місті діяв Український допомоговий комітет. Також діяло відділення Українбанку до 1944 року.

Полонізація

image
Табличка на залізничній станції, що сповіщає про 45 тисяч українців, вивезених з регіону у травні—червні 1947 року

Колишнє українське місто зазнало (так само, як північно-західна частина Сяніцького повіту, частково й околиці Сянока) полонізації; у 1880 українці становили 18 %, 1900 — 13,5 %; національний склад населення на 1.01.1939 у тис. і % такий: українці — 1,8 (11,5 %, вони здебільша вживали польську мову), поляки — 8,7 (56 %), євреї — 5,1 (32,5 %). Проте Сянік був осередком життя Східної Лемківщини. Там і прізвища українських діячів; з 1930 у Сяніку діяв музей «Лемківщина», у 1936—1944 Сянік був осідком Лемківської Апостольської Адміністратури. Українське життя пожвавилося у 1939—1944 (тоді кількість українців зросла до 3000), однак майже цілком занепало після примусового виселення українців з Лемківщини у 1946—1947 роках.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 18884 3557 13453 1874
Жінки 20627 3399 12804 4424
Разом 39511 6956 26257 6298

Промисловість

Сучасний Сянік є промисловим містом. У місті розташовані завод з виробництва автобусів Autosan, підприємства харчової промисловості, ґумова та керамічна фабрики.

Музей

У Сяніку розташований регіональний музей (багаті українські фонди, зокрема ікони з колишнього українського музею ), музей народного будівництва у Сяніку (пол. Muzeum Budownictwa Ludowego) скансенівського типу з багатими матеріалами з Лемківщини, Бойківщини й Надсяння (чимало українського матеріалу також у періодиці музею «Materiały …», з 1969), заснований 1958.
У Сяноку діє православна церква (Собор Святої Трійці).

Пам'ятки архітектури

  • Сяноцький замок (сучасна будівля споруджена в 1523—1548, реставрована 1672—1674 і 1952—1953). Нині в замку є експозиція карпатської ікони, де презентовано понад 220 ікон, переважно лемківських, та інші фонди.
  • Костел і монастир францисканців (XVII—XIX століття).
  • Собор Святої Трійці (1784—1789).

Відомі люди

У місті помер український громадський і політичний діяч у Галичині, адвокат (доктор права) Антін Горбачевський.

Парламентські посли від Сянока

Сяноцькі старости

Сяноцькі каштеляни

Поховані в Сяноку

Галерея

  • image
    Площа Ринок
  • image
    Магістрат
  • image
    Собор Святої Трійці
  • image
    Костел і монастир отців францисканів
  • image
    Інтер'єр православного собору Святої Трійці
  • image
    Вигляд на Сянік та Сян із Білої Гори

Примітки

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. https://drohobych-rada.gov.ua/%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%83/city-friend/
  3. https://www.humenne.sk/Samosprava-mesta/Partnerske-mesta/
  4. https://pastel.diplomatie.gouv.fr/cncdext/dyn/public/atlas/rechercheAtlasFrancaisEcran.html
  5. Statut Miasta Sanoka. Rada Miasta Sanoka. Процитовано 28 грудня 2018.
  6. Друль О. Сянок чи Сянік? // Zbruċ. — 2021. — 9 жовтня.
  7. Грицак Е. Перемишль тому сто літ. — Перемишль : накладом товариства «Стривігор», друкарня А. Блюя, 1936. — С. 31.
  8. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської адміністрації Лемківщини 1936 року. — Львів : Накладом Апостольської адміністрації Лемківщини; передрук Ukrainian Museum and Liberary Stamford, 1970, — C. 152.
  9. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 225—228.
  10. Sanok/ Grad strzał spadł na obrońców gródka na Białej Górze w poł. XIV w. Nauka w Polsce (пол.). Процитовано 21 травня 2023.
  11. "На південний захід від Перемишля великим містом був Сянік, замок якого захищав шлях на Угорщину. 1205 р. тут відбувся з'їзд княгині Романової з угорським королем Андрашем. Коли 1339 року останній галицько-волинський король Юрій II надав місту самоврядування на німецькому праві, навколо Сянока оброблялись поля і пасовища, на Сяні влаштовувалися «язи» для рибальства, в лісах займалися ще ловецтвом. Серед міщан, поряд з місцевими людьми, були угорці, німці і поляки. У місті згадуються різні ремісники: кравці, шевці, суконники, різники; кравці мали своє цехове приміщення, працювала лазня, в сусідньому Теребчі — млин. На угорському кордоні розташовувалася укріплена місцевість, що звалася Угорські Ворота. Червенська земля, КДП, т. 1, с. 209—211., МПГ, т. 2. — С. 626.
  12. «Разом з приєднанням цих земель да Польщі рушила велика осаднича акція. Сюди почали напливати осадники з інших частин королівства. Король Казимир ІІІ дозволив створювати тут німецькі та інші осади. Ця територія покрита лісами і луками, а отже придатна для пасовищ, осадники заселяли в основному долини річок і потоків. Вслід за осадами почали засновуватись містечка. Біля Сянока (Sannig) привілеї отримали між іншими Кросно (нім. Krossen, бл. 1348), Яслиська (Hohenstadt, 1366), Тичин (Titschein, 1368), Риманів (Reinmanshau, 1376), Березів (Bresen, перед 1388), Заршин (Sehrschön, перед 1395), Дубецько (1407), Динів (Dϋnhof, перед 1423), Тирава Крулєвска (Königliche Thirau , сьогодні Мриголод, 1425), (Iatschmir, 1437), Новотанець (Lobetans, 1444) і Лісько (1477). До наших днів збереглися костели з тих часів (XV/XVI стст.) в Гачові, Близнім і Гумниськах. […]» Саноцька Земля[недоступне посилання з червня 2019]
  13. Бендза М. З історії православної культури Сяніцької землі… — С. 166.
  14. Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі… — С. 170.
  15. Щерба Г. Богдан Хмельницький і Лемківщина // Лемківщина, ч. 3, осінь 1994 р.
  16. Там само. — C. 171.
  17. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 23. — .
  18. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 12 listopada 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Sanoka w powiecie sanockim, województwie lwowskiem. (пол.)
  19. Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во , 1975. — С. 130-131.
  20. Колишнє місто Saanig зазнало полонізації ([de][]) в кінці XVI ст.
  21. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  22. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  23. Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі… — C. 165.
  24. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 109; 134. — (Львівська сотня). — .
  25. Левенець Л., Мельничук Б. Горбачевський Антін Якович // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — С. 392. — .
  26. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 104.
  27. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 105.
  28. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 107—108.
  29. Kamiński A. Kobylański (Kobyleński) Janusz z Kobylan h. Grzymala (zm. ok. 1441) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 163. (пол.)
  30. Kmitowie (01) [ 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  31. Mniszchowie [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела та література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сянік

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Syanik abo Syanok pol Sanok Krolewskie Wolne Miasto Sanok lat Sanocum yid סאניק Sonik misto v Nizkomu Beskidi na shodi krayu Gorlicko Syanockoyi ulogovini nad richkoyu Syan oseredok shidnoyi Lemkivshini nini administrativnij centr Syanockogo povitu Pidkarpatskogo voyevodstva Polshi 40633 meshkanciv 2013 Roztashovanij na perehresti shlyahiv z Peremishlya cherez Lupkivskij pereval na Zakarpattya j Ugorshinu ta na zahid cherez Korosno do Polshi Syanik buv knyazhim gradom i boroniv shlyah na Ugorshinu Syanik Syanok pol SanokGerb Syanoka praporSyanik SyanokOsnovni dani49 33 pn sh 22 13 sh d 49 550 pn sh 22 217 sh d 49 550 22 217 Koordinati 49 33 pn sh 22 13 sh d 49 550 pn sh 22 217 sh d 49 550 22 217Krayina PolshaRegion Pidkarpatske voyevodstvoStolicya dlya Syanickij povit i Syanockij povitZasnovano 12 stolittyaMagdeburzke pravo 1339Plosha 38 08 km Naselennya 37 113 01 01 2020 gustota 1030 2008 osib km Aglomeraciya 100 000Visota NRM 360 mMista pobratimi Rajngajm Dyendyesh Estersund Kam yanec Podilskij Drogobich 2007 2 Gumenne 27 zhovtnya 1997 3 Sestas 4 Telefonnij kod 48 13Chasovij poyas UTC 1 i UTC 2Nomeri avtomobiliv RSAGeoNames 759591OSM 2658687 R Syanockij povit SIMC 0953510Poshtovi indeksi vid 38 500Miska vladaVebsajt um sanok plMapa Syanik Syanok u VikishovishiNazvaOrest Drul stverdzhuye sho najadekvatnishoyu formoyu nazvi davnogo knyazhogo mista bulo bi Sya nok Syano ku Syano ka Syano ci ale vrahovuyuchi poshirennya psevdoukrayinizovanoyi formi Syanik normativno mozhna zberegti dva varianti napisannya i nagoloshuvannya Istoriya mista miscevostiU skladi Kiyivskoyi Rusi ta Galicko Volinskoyi derzhavi Vkrita lisom gora Gorodishe nad Syanom de viyavleni zalishki davnoruskogo mista IX XIII st Istoriya viniknennya mista yak i vsogo regionu v dolitopisnij period zalishayetsya nevidomoyu U IX stolitti misceve plem ya horvativ bralo uchast u pohodi kiyivskogo knyazya Olega na Konstantinopol Zgodom kolo 970 roku region jmovirno potrapiv u orbitu vpliviv ranno polskoyi derzhavi Myeshka I a u 981 roci uvijshov do skladu Kiyivskoyi derzhavi pislya pohodu knyazya Volodimira do lyahiv Persha zgadka pro misto vid 1150 roku mistitsya v Ipatiyivskomu litopisi Korol zhe proshed Goru i vzѧ Sanok gorod i posadnika ego ꙗsha i sela ou Peremishlѧ mnoga vzѧ Zgaduyetsya takozh u Suzdalskomu litopisi pid 1152 rokom ta u Galicko Volinskomu litopisi v 1202 ta 1231 rokah Dokladnishe Syanik davnij Pechatka Yuriya I Arheologichni doslidzhennya na syanockomu zamchishi ta pagorbi Gorodishe teper Fajka ne tilki pidtverdzhuyut litopisni dani ale j peresuvayut datu viniknennya mista azh u IX stolittya Rozkopki viyavili zalishki dvoh pravoslavnih cerkov cvintarya prikras i hrestiv enkolpioniv kiyivskogo tipu pechatok velikogo knyazya kiyivskogo Ryurika Rostislavovicha Rezultati doslidzhen svidchat sho pislya mongolo tatarskoyi navali 1240 roku miskij centr buv perenesenij desho na pivden de nini roztashovanij zamok Tut bulo pobudovane nove misto prava j privileyi yakogo pidtverdiv Yurij II Boleslav Trojdenovich knyaz galicko volinskij Pro davnorusku katedralnu Svyato Duhivsku cerkvu na zamku vidomo iz shematizmu 1837 roku U nomu skazano sho Svyatoduhivska cerkva zbudovana ruskim knyazem Suarovim jmovirno perekruchena nazva yakogos iz Peremiskih abo Galickih knyaziv u 1550 roci bula perenesena uryadovim rozporyadzhennyam do miskih muriv de vona prostoyala sho 1789 roku Do knyazhoyi epohi vidnositsya takozh cerkva sv Dimitriya sho roztashovuvalas na Zamku oriyentovno iz seredini XIII stolittya i bula rozibrana u 1550 roci Magdeburzke tevtonske pravo U 1339 roci ruskij korol Yurij II nadav u Volodimiri na Volini gramotu mistu Syanoku za yakoyu vono otrimalo magdeburzke pravo istorichno odne z pershih ukrayinskih mist yaki otrimali jogo i stalo chimalim torgovo remisnichim oseredkom Takozh ciyeyu gramotoyu didichnim vijtom stavav Bartek Bartko iz Sandomira Novu misku osadu gromadu v Syanoku zasnovuvali bilya staroyi yiyi meshkancyami mali buti nasampered inozemni kolonisti nimci polyaki ugorci chi nimci z Ugorshini rusini Stara miska gromada keruvalas u svoyim zhitti nadali ruskim pravom Svidkami u gramoti buli zapisani dva vijti Albert de Bochnia i Bartolomej de Warssov najpravdopodibnishe miscevi vijti z Korolivstva Rusi Pislya smerti Yuriya II v 1340 roci j do 1345 roku Syanik yak i vsya Peremishlska zemlya vhodiv do skladu Galicko Volinskogo knyazivstva Ruskogo Korolivstva pid upravlinnyam Dmitra Dedka U skladi Polshi U 1344 1345 rr polskij korol Kazimir III zahopiv Syanik i Syanocku zemlyu i vklyuchiv yih do skladu Polshi Arheologichni znahidki znachnoyi kilkosti arbaletnih stril XIV stolittya na dumki vchenih mozhut svidchiti pro bitvu perevazhayuchih sil polskogo korolya z zahisnikmi Syanika Miski prava buli pidtverdzheni Kazimirom III u 1366 roci Syanik stav centrom Syanockoyi zemli yaka vhodila do skladu Ruskogo voyevodstva Korolivstva Polskogo u 1434 1569 rokah Koroni Polskoyi Rechi Pospolitoyi u 1569 1772 rokah u skladi Ruskogo voyevodstva z drugoyi polovini 16 stolittya zanepadaye Nadgrobok syanickogo starosti grafa 1558 Syanok Latinska cerkva 1566 roku v misti trapilasya velika pozhezha vcilili zamok franciskanskij kostel 5 domiv gorishnye peredmistya 1612 roku pravoslavni meshkanci mista zaboronili svoyemu namisniku o Andriyu vikonuvati rozporyadzhennya unijnogo yepiskopa Atanasiya Krupeckogo 1650 roku starshina Syanoka zachinila pered unijnim yepiskopom dveri ne dozvolivshi provesti sluzhbu Bozhu 4 lipnya 1648 roku v ramkah Vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu pid provodom Bogdana Hmelnickogo ozbroyeni zagoni meshkanciv sil Polonnoyi Oslavici Visloka ta Visochan zdobuli Syanickij zamok U 1668 1675 rokah u Syanoci z perervami zhiv peremiskij pravoslavnij yepiskop Antonij Vinnickij vidtodi peremiski yepiskopi u svoyemu tituli vzhivali dodatok syanickij Miska cerkva stala kafedralnim hramom Peremishlskoyi yeparhiyi U skladi imperiyi Gabsburgiv Z 1772 roku Syanok vhodiv do skladu Avstriyi yak okrugove a piznishe povitove misto korolivstva Galichini ta Volodimiriyi zi stoliceyu u Lvovi U seredini HIH stolittya Syanik narahovuvav 2 500 meshkanciv potim jogo naselennya pochalo zrostati u zv yazku z budovoyu zaliznici i deyakoyu industrializaciyeyu 1880 5 100 1900 9000 1921 12 100 U 1914 r za moskvofilstvo 27 zhiteliv bulo zaareshtovano i vislano do Talergofa Vidomij diyach Ivan Makuh yak predstavnik organizaciyi Centralya vidbudovi krayu Krakiv kontrolyuvav u Syanoku vidnovlyuvalni roboti u 1917 18 rokah 3 bereznya 1918 roku v misti yak majzhe v usih galickih mistah vidbulos svyato derzhavnosti i miru viche na pidtrimku dij uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na yakomu buli prisutni blizko 14 000 osib Druga Polska Respublika U II Rechi Pospolitij 1918 1939 Syanok buv centrom povitu Lvivskogo voyevodstva 1 kvitnya 1931 r do mista priyednane susidnye selo Posada Vilhivska Druga svitova vijna Viddilok Ukrayinbanku v Syanoku 1944 rik Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni v misti diyav Ukrayinskij dopomogovij komitet Takozh diyalo viddilennya Ukrayinbanku do 1944 roku Polonizaciya Tablichka na zaliznichnij stanciyi sho spovishaye pro 45 tisyach ukrayinciv vivezenih z regionu u travni chervni 1947 roku Kolishnye ukrayinske misto zaznalo tak samo yak pivnichno zahidna chastina Syanickogo povitu chastkovo j okolici Syanoka polonizaciyi u 1880 ukrayinci stanovili 18 1900 13 5 nacionalnij sklad naselennya na 1 01 1939 u tis i takij ukrayinci 1 8 11 5 voni zdebilsha vzhivali polsku movu polyaki 8 7 56 yevreyi 5 1 32 5 Prote Syanik buv oseredkom zhittya Shidnoyi Lemkivshini Tam i prizvisha ukrayinskih diyachiv z 1930 u Syaniku diyav muzej Lemkivshina u 1936 1944 Syanik buv osidkom Lemkivskoyi Apostolskoyi Administraturi Ukrayinske zhittya pozhvavilosya u 1939 1944 todi kilkist ukrayinciv zrosla do 3000 odnak majzhe cilkom zanepalo pislya primusovogo viselennya ukrayinciv z Lemkivshini u 1946 1947 rokah DemografiyaDemografichna struktura stanom na 31 bereznya 2011 roku Zagalom Dopracezdatnij vik Pracezdatnij vik Postpracezdatnij vikCholoviki 18884 3557 13453 1874Zhinki 20627 3399 12804 4424Razom 39511 6956 26257 6298PromislovistSuchasnij Syanik ye promislovim mistom U misti roztashovani zavod z virobnictva avtobusiv Autosan pidpriyemstva harchovoyi promislovosti gumova ta keramichna fabriki MuzejU Syaniku roztashovanij regionalnij muzej bagati ukrayinski fondi zokrema ikoni z kolishnogo ukrayinskogo muzeyu muzej narodnogo budivnictva u Syaniku pol Muzeum Budownictwa Ludowego skansenivskogo tipu z bagatimi materialami z Lemkivshini Bojkivshini j Nadsyannya chimalo ukrayinskogo materialu takozh u periodici muzeyu Materialy z 1969 zasnovanij 1958 U Syanoku diye pravoslavna cerkva Sobor Svyatoyi Trijci Pam yatki arhitekturiSyanockij zamok suchasna budivlya sporudzhena v 1523 1548 restavrovana 1672 1674 i 1952 1953 Nini v zamku ye ekspoziciya karpatskoyi ikoni de prezentovano ponad 220 ikon perevazhno lemkivskih ta inshi fondi Kostel i monastir franciskanciv XVII XIX stolittya Sobor Svyatoyi Trijci 1784 1789 Vidomi lyudiSofiya Golshanska koroleva Polshi 4 a druzhina korolya Yagajla chasto prozhivala pislya smerti cholovika postijno u miscevomu zamku Iskrickij Oleksandr ukrayinskij advokat u misti posol do Galickogo sejmu u 1883 roci Kokovskij Franc ukrayinskij pravnik pismennik zhurnalist perekladach movoznavec etnograf gromadskij diyach Syanochchini j Berezhanshini Odin iz organizatoriv tayemnogo literaturno osvitnogo gurtka Moloda Ukrayina Hom yak Mihajlo ukrayinskij zhurnalist yurist gromadskij diyach v Galichini Kanadi advokat u misti Oleksandr Voloshinovich ukrayinskij gromadskij diyach predstavnik syanickogo oseredku Ruskoyi narodnoyi radi Bogdan Igor Antonich ukrayinskij poet prozayik perekladach literaturoznavec Grigorij Chajkovskij 1709 1757 ukrayinskij hudozhnik Martin Mizernij 1910 1949 ukrayinskij vijskovij diyach z 1940 po 1942 rik buv komendantom ukrayinskoyi domomizhnoyi policiyi v misti U misti pomer ukrayinskij gromadskij i politichnij diyach u Galichini advokat doktor prava Antin Gorbachevskij Parlamentski posli vid Syanoka Lapichak Yacko posol do Galickogo sejmu u 1861 1866 rokah Zhinchak Stepan posol do Galickogo sejmu u 1867 1869 rokah Kocilovskij Petro posol do Galickogo sejmu u 1870 1876 rokah Syanocki starosti Yan Kobilyanskij pomer bl 1441 lovchij krakivskij starosta kam yaneckij Pjotr Kmita sandomirskij krakivskij voyevoda Yezhi Avgust Mnishek krakivskij kashtelyan odin z iniciatoriv Barskoyi konfederaciyiSyanocki kashtelyani Genrih Andreas Kameneckij Andzhej zi Zhmigrodu StadnickijPohovani v Syanoku Gorbachevskij Antin Yakovich ukrayinskij galickij gromadskij i politichnij diyach u Galichini advokat doktor prava spivzasnovnik UNDP posol do Galickogo sejmu delegat Nacionalnoyi Radi ZUNR GalereyaPlosha Rinok Magistrat Sobor Svyatoyi Trijci Kostel i monastir otciv franciskaniv Inter yer pravoslavnogo soboru Svyatoyi Trijci Viglyad na Syanik ta Syan iz Biloyi GoriPrimitkiNaselennya plosha ta gustota za danimi Centralnogo statistichnogo ofisu Polshi Powierzchnia i ludnosc w przekroju terytorialnym w 2007 1 https drohobych rada gov ua D1 96 D0 BD D0 B2 D0 B5 D1 81 D1 82 D0 BE D1 80 D1 83 city friend https www humenne sk Samosprava mesta Partnerske mesta https pastel diplomatie gouv fr cncdext dyn public atlas rechercheAtlasFrancaisEcran html Statut Miasta Sanoka Rada Miasta Sanoka Procitovano 28 grudnya 2018 Drul O Syanok chi Syanik Zbruċ 2021 9 zhovtnya Gricak E Peremishl tomu sto lit Peremishl nakladom tovaristva Strivigor drukarnya A Blyuya 1936 S 31 Shematizm greko katolickogo duhovenstva apostolskoyi administraciyi Lemkivshini 1936 roku Lviv Nakladom Apostolskoyi administraciyi Lemkivshini peredruk Ukrainian Museum and Liberary Stamford 1970 C 152 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 225 228 Sanok Grad strzal spadl na obroncow grodka na Bialej Gorze w pol XIV w Nauka w Polsce pol Procitovano 21 travnya 2023 Na pivdennij zahid vid Peremishlya velikim mistom buv Syanik zamok yakogo zahishav shlyah na Ugorshinu 1205 r tut vidbuvsya z yizd knyagini Romanovoyi z ugorskim korolem Andrashem Koli 1339 roku ostannij galicko volinskij korol Yurij II nadav mistu samovryaduvannya na nimeckomu pravi navkolo Syanoka obroblyalis polya i pasovisha na Syani vlashtovuvalisya yazi dlya ribalstva v lisah zajmalisya she lovectvom Sered mishan poryad z miscevimi lyudmi buli ugorci nimci i polyaki U misti zgaduyutsya rizni remisniki kravci shevci sukonniki rizniki kravci mali svoye cehove primishennya pracyuvala laznya v susidnomu Terebchi mlin Na ugorskomu kordoni roztashovuvalasya ukriplena miscevist sho zvalasya Ugorski Vorota Chervenska zemlya KDP t 1 s 209 211 MPG t 2 S 626 Razom z priyednannyam cih zemel da Polshi rushila velika osadnicha akciya Syudi pochali naplivati osadniki z inshih chastin korolivstva Korol Kazimir III dozvoliv stvoryuvati tut nimecki ta inshi osadi Cya teritoriya pokrita lisami i lukami a otzhe pridatna dlya pasovish osadniki zaselyali v osnovnomu dolini richok i potokiv Vslid za osadami pochali zasnovuvatis mistechka Bilya Syanoka Sannig privileyi otrimali mizh inshimi Krosno nim Krossen bl 1348 Yasliska Hohenstadt 1366 Tichin Titschein 1368 Rimaniv Reinmanshau 1376 Bereziv Bresen pered 1388 Zarshin Sehrschon pered 1395 Dubecko 1407 Diniv Dynhof pered 1423 Tirava Krulyevska Konigliche Thirau sogodni Mrigolod 1425 Iatschmir 1437 Novotanec Lobetans 1444 i Lisko 1477 Do nashih dniv zbereglisya kosteli z tih chasiv XV XVI stst v Gachovi Bliznim i Gumniskah Sanocka Zemlya nedostupne posilannya z chervnya 2019 Bendza M Z istoriyi pravoslavnoyi kulturi Syanickoyi zemli S 166 Bendza M Z istoriyi pravoslavnoyi kulturi Syanockoyi zemli S 170 Sherba G Bogdan Hmelnickij i Lemkivshina Lemkivshina ch 3 osin 1994 r Tam samo C 171 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NAN Ukrayini vidavnicha firma Olir 1995 il S 23 ISBN 5 7707 7867 9 Rozporzadzenie Rady Ministrow z dnia 12 listopada 1930 r o rozszerzeniu granic miasta Sanoka w powiecie sanockim wojewodztwie lwowskiem pol Kubijovich V Ukrayinci v Generalnij Guberniyi 1939 1941 Buenos Ajres V vo 1975 S 130 131 Kolishnye misto Saanig zaznalo polonizaciyi de neavtoritetne dzherelo v kinci XVI st GUS Ludnosc w miejscowosciach statystycznych wedlug ekonomicznych grup wieku Stan w dniu 31 03 2011 r Naselennya statistichnih miscevostej za ekonomichnimi grupami viku Stan na 31 03 2011 Procitovano 12 serpnya 2018 Zgidno z metodologiyeyu GUS pracezdatnij vik dlya cholovikiv stanovit 18 64 rokiv dlya zhinok 18 59 rokiv GUS Pojecia stosowane w statystyce publicznej Termini yaki vikoristovuyutsya v publichnij statistici Procitovano 14 serpnya 2018 Bendza M Z istoriyi pravoslavnoyi kulturi Syanockoyi zemli C 165 Chornovol I 199 deputativ Galickogo sejmu Lviv Triada plyus 2010 S 109 134 Lvivska sotnya ISBN 978 966 486 089 2 Levenec L Melnichuk B Gorbachevskij Antin Yakovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 392 ISBN 966 528 197 6 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 104 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 105 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 107 108 Kaminski A Kobylanski Kobylenski Janusz z Kobylan h Grzymala zm ok 1441 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow 1967 T HIII 2 zeszyt 57 S 163 pol Kmitowie 01 20 zhovtnya 2013 u Wayback Machine pol Mniszchowie 21 veresnya 2013 u Wayback Machine pol Dzherela ta literaturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu SyanikBendza M Z istoriyi pravoslavnoyi kulturi Syanockoyi zemli Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2009 5 482 veresen zhovten S 159 179 ISSN 0130 5247 Vortman D Ya Sanok ukr Syanik Syanik pol Sanok nim Saanig Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 449 450 ISBN 978 966 00 1290 5 Drul O Syanok chi Syanik Zbruċ 2021 9 zhovtnya Kubijovich V Syanik Syanok Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 T 8 S 3118 3119 Kabachij R Lemkiv kraj Ukrayinskij tizhden 2010 12 125 26 bereznya 1 kvitnya S 62 65 Tarnovich Yu Knyazhe misto Syanik Krakiv Ukrayinske Vidavnictvo 1941 32 s Bankosz R Cerkwie Szlaku Ikon Krosno 2010 pol

Дата публікації:
Топ