Юрій II Болеслав Тройденович (1298 або між 1311 і 1314 — бл. 21 березня, 7 квітня або 9 квітня 1340) — руський князь і господар земель Волині та Галичини (1325—1340), з династії П'ястів. Син мазовецького князя Тройдена I і його дружини Марії Юріїівни, дочки князя Юрія Львовича.
Юрій II Болеслав | |||
| |||
---|---|---|---|
1325 — 1340 | |||
(під іменем Юрій ІІ) | |||
Коронація: | 1325 | ||
Попередник: | Лев II Юрійович Андрій Юрійович Гедимін | ||
Наступник: | Казимир III Великий Гедимін Владислав Добжинський | ||
| |||
1325 — 1340 | |||
Попередник: | Володимир Львович | ||
Наступник: | Любарт Дмитро Дедько | ||
Народження: | між 1311-1314 | ||
Смерть: | бл. 21 березня, 7 або 9 квітня 1340 Володимир | ||
Причина смерті: | отрути | ||
Релігія: | Католицизм-> Православ'я | ||
Хрещене ім'я: | Юрій | ||
Рід: | П'ясти | ||
Батько: | Тройден І | ||
Мати: | Марія Юріївна | ||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографія
Джерела
Збереглося близько 20 автентичних відомостей про Юрія ІІ із джерел, котрі походять з XIV століття. Головними із них є п'ять грамот самого Юрія 1325, 1327, 1334, 1335 (підтвердження союзу із Тевтонським Орденом), 1339 (надання самоврядування місту Сяноку); лист папи Бенедикта XII 1327 року (в якому він схвалює намір Юрія прийняти римо-католицизм), а також кілька розповідей про смерть князя від отрути (хроніки — Траски, Яна з Чарнкова, Йоганна Вінтертурського, Франтішка Празького та ін.). Ці розповіді містять також короткі за обсягом характеристики правління, що дають свою пояснення причин отруєння, і є єдиними автентичними джерелами знань про особливости епохи Юрія ІІ.
Втім багато з тих, що подають певні деталі, не корелюють із реальною історичною картиною, вирогідно відображаючи різні опозиційні до монарха бачення, що збереглися в пізній польській призмі, як поміщені у хроніці Траски, де сказано, що Юрій «був дуже нестриманий щодо своїх підданих: ув'язнював їх вимагаючи грошей, відбирав їх доньок і жінок та безчестив, а також наводив на них інші народності — чехів та німців». Польський історик XVII століття Б. Зіморович, що міг користуватись втраченими згодом джерелами, загалом, підтверджує характеристику Траски, а у книзі «Потрійний Львів», він розміщує правління Юрія ІІ на початку розділу «Львів німецький», та розповідає про опір жителів міста, який змусив нового правителя прийняти деякі їхні умови, втім насправді таку ситуацію закономірно трактувати як пересічну суперечку соціяльно-економічного характеру.
Діяльність
У самій середині 1320-х років, князь і господар Руси Андрій Юрієвич, що від початку правління, наслідуючи політиці батька, розгорнув наступальні війні на царство Чингізидів (яке тоді погрузло у феодальних протистояннях між новообраним ханом Узбеком та його підлеглими), або загинув десь воюючи з татарами, або гіпотетично помер від невідомої хвороби. Хай там як, а раніше, чи водночас, помер і його молодший брат Лев, що трагічно скінчило пряму старшу гілку Романовичів, яка володіла найбільшою територією незалежних від Улуса Джучі руських князівств.
Розгорнулася тимчасова політична криза, де на престол ворожої хану Узбеку монархії мали династичні підстави чимало кандидатів (згідно із стандартною середньовічною системою прав). Це були малий литовський княжич Любарт Гедимінович, давній союзник Романовичів Владислав польський, король Угорщини Карл Роберт, сілезькі князі П'ясти Генрік та Ян, і мазовецький княжич Болеслав, племінник короля Юрія Львовича.
Як обґрунтовано доводить Л. Войтович — важкі перемовини усіх сторін привели до влади Тройденовича, племінника Юрія Львовича, оскільки іншим сторонам забракло снаги. Близько 1325 року молодий Болеслав Тройденович був обраний князем на престол, прийнятний зокрема ханові Узбеку, якому ніяк не була вигідна монарша унія Руси з Литвою чи Угорщиною. Будучи від народження охрещеним католиком, Болеслав все ж перейшов у православну віру та взяв ім'я Юрій на честь свого діда-короля.
В силу важкого політичного тиску та посилення потужності Улусу Джучі, уникаючи кидати виклик хану Узбеку і заявляти претензії на всю Русь, Юрій не був окремо коронований, на тлі зіткнень із західними королівствами держав мир із татарами.
Стара польська історіографія твердила, що він став сателітом Польщі, однак за відсутністю підтверджень є безпідставними міфами, вочевидь появою зв'язані із майбутнім зв'язком Польщі та Руси й претензіями
Перший час за малолітства владою опікувалася мати князя Марія. У зовнішній політиці Руське князівство намагалося дотримуватись балансу стосовно сусідів. Важливим стало протистояти експансії відроджених твердих монархій Польщі та Угорщини, тож двір підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією, і мир на сході, де Орда переживала другу золоту добу.
Столицею Юрія наймовірніше був саме Володимир, позаяк там правили два його попередники, й там він знайшов свою кончину.
1327 року було укладено союз з тевтонцями, володар надав дозвіл торуньським купцям торгувати у королівстві Руси. 1330 року Польське королівство і Велике князівство Литовське спільно діяли проти Тевтонського ордену та равського князя Земовита, тож Юрій II розірвав союзну угоду, а 1331 року за пропозицією матері і частини двору узяв одружитися з дочкою князя Литви Гедиміна — Офцею (Евфимією). Десь відтоді й починається самостійне правління Тройденовича.
Бл. 1332-го князь ходив походами разом з татарами на угорську провінцію року та воював Люблінщину, яку ще у 1303 року захопило Польське королівство, підступно вбивши намісника .. Леонтій Войтович висловлює припущення, що це варто розглядати не як спроби повернути втрачені землі, а розладнати вельми загрозливе польсько-угорське зближення.
1334 р. в грамоті князя згадується «вірний вельможа» Олександр Молдавович, що в той час урядував в Русо-Влахії, отже вплив князівського двору не випустив Молдовську землю із орбіти, тож неодмінно відбувався конфлікт з угорцями за ті землі.
За Юрія II відроджується Галицька митрополія, очолена митрополитом Гавриїлом. Руські князі уважно дбають за політичне питання приналежності православної церкви, оскільки її ієрархи розбиті на окремі групи та підтримують різні сили. Ординська єпархія та Залісський Володимир-на-Клязьмі протистоять церковним тенденціям Руси та Литви на зближення із Заходом (1253/54 рр. — коронування правителя Князівства/Королівства Русі з благословення Папи Римського (королівські реґалії були передані Данилові папським леґатом), наміри Інокентія IV інтегрувати Русь у католицький світ, спроби руських правителів організувати хрестовий похід проти монголів, зростання впливу римо-католицизму у Литві), при цьому московські князі чинили спроби ліквідації Галицької митрополії — церковна напруга відповідає напрузі політичних відносин у великому регіоні.
Прагнучи зміцнити монаршу владу, подібно попередникам князь вів боротьбу проти сильних зем'ян Галичини, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував давню традицію розселення німецьких колоністів, як і решта східноєвропейських країн. Надав магдебурзьке право Сяноку 1339 року.
Ймовірно, за рішенням Другого з'їзду монархів в угорському Вишеграді (Вишеградського з'їзду), який відбувся 1338 (за Грушевським 1339) року, територія володінь Юрія ІІ мала б відійти до Казимира ІІІ як старшому титулом родичу. Частина польських історіографів досі доводять його участь у переговорах у Вишеграді 1335 та 1338 рр., де ніби було домовлено про успадкування руського престолу польським або угорським королем за відсутності прямих спадкоємців Юрія ІІ, однак докази участі короля або його посла у цих зустрічах відсутні., інша стверджувала (з нею погоджується Леонтій Войтович), що немає ніяких доказів участі Юрія ІІ або його посла у Вишеградських зустрічах 1335 р. і 1339 р., де було закладено основи польсько-угорської унії.
Наслідки
Загинув 7 квітня або 9 квітня 1340 року через отруєння, не залишивши дітей.
Л. Войтович вважає версію отруєння з мотиву прихильності короля до католицького обряду та іноземців непереконливою і припускає, що бояри-змовники радше керувалися своїми зв'язками з Польщею або Угорщиною, котрі вже у 1338 році домовились про підтримку іншого претендента.
Очевидним та переконливим є пояснення, що відповідає історичній картині та причинам-наслідкам подій: між антипольським альянсом Тевтонського Ордену, Руси й Литви та альянсом Польщі з Угорщиною зав'язла купа інтересів. Серед інтриг та перед військовою ескалацією, ворожі до князя феодальні фракції, маючи зв'язок та завзято підтримуючи унію із Польщею — короля П'яста, вирішили усунути господаря, відкриваючи путь Казимиру без великої війни зайняти Руське королівство. Виконавцями убивства були та управитель дому , а одним із змовників бояр Вовчок із Дроговижа.[].
За черговою версією суперечливих польських поглядів, нібито виснажені «терором» та знущаннями над жінками руської знаті, бояри організували проти Юрія II змову [] (за гіпотезою Ігоря Мицька, у церкві святого Юра у Львові). Проте варто зауважити, що тематика повстання бояр проти «жорстокого князя» не є унікальною у руських джерелах: наприклад, аналогічні події описує хроніст В. Кадлубек стосовно Романа Мстиславича — начебто останній влаштував боярському стану справжній терор. Із цих прикладів можна зробити висновок, що впливова частина боярства сильно опиралась централізації влади у руках князя чи короля та намагалась усунути незручних їм правителів (для прикладу, після смерті князя Романа, який намагався централізувати владу введенням майорату — подібна практика поширювалась у західноєвропейських державах з метою гальмування політичної роздробленості — бояри вигнали з міста його дружину (жінку) та синів — Данила та Василя). Отруєння Юрія ІІ Болеслава є прикладом аналогічної боротьби олігархату (у вигляді великого боярства) проти короля, що сильно дестабілізувало Руське Королівство і гальмувало консолідацію держави.
Після отруєння Юрія ІІ за трон Руси зараз же спалахнула війна між монархами, що були якимсь чином поєднані династичними зв'язками із Романовичами. Завчасно готовий при зібраному війську, будучи видатним стратегом, король Казимир III негайно перетнув кордон, ввійшов у руські межі, та, пройшовши Перемишльською землею, опанував Львів.
Після витиснення польського війська, бояри вирішили обрати князем і господарем Руси Любарта Гедиміновича, який вже тоді ймовірно князював на одній з Волинських вотчин, та був одним із найближчих спадкоємців престолу. Втім, згодом король Казимир ІІІ все ж закріпився на Галицьких землях та сприймав їх як повноцінну складову унійної держави, об'єднаної під владою одного правителя. Проте польську аристократію це не влаштовувало і вона домоглась беззастережного включення Королівства Русь у склад Королівства Польського. Після цієї боротьби Галицька та Волинська Русь були надовго інкорпоровані у склад ВКЛ та КП. Багаторічна суперечка з іншими монархами за владу над руською короною відома як «Довга війна». Фактично, Юрій ІІ Болеслав був останнім королем Галицько-Волинської держави.
Сім'я
Дружина — Офка (Євфемія) Гедимінівна, дочка великого князя литовського Гедиміна. За даними Ілька Лемка, її втопили в ополонці («пустили під лід») під час заворушень після смерті чоловіка.
Титулатура
Послуговувся :
- Юрій Божою ласкою князь Руси (Georgius Dei gratia Dux Russiae)
- Юрій Божою ласкою князь Руси, Галичини та Володимирщини (Georgius Dei gratia Dux terrae Russiae, Galiciae et Ladomiriae)
- Юрій Божою ласкою уроджений князь усієї Руси Малої (Georgius Dei gratia natus Dux totius Russiae Minoris)
- Використовував печатку Юрія І з титулом «Божою ласкою Король Русі» (Georgius Dei gratia Rex Russiae), що інколи сприймається як аргумент для королівського титулування самого Юрія Тройденовича.
Зустрічається варіант лат. Boleslaum II Trojden de Masovia natus dux et dominus Russiae — дослівно означає «Болеслав II Тройденович Мазовецький, природжений князь і володар Русі»[]
Генеалогічне дерево предків
Земовит І князь Мазовецький | |||||||||||||
Болеслав II Мазовецький удільний князь Князівства Мазовецького | |||||||||||||
Переяслава Данилівна княжна Галицько-Волинська | |||||||||||||
Тройден I удільний князь Князівства Мазовецького | |||||||||||||
Тройден Великий Князь Литовський | |||||||||||||
Софія (Гаудемунда) Литовська дочка Великого Князя Литовського Тройдена | |||||||||||||
княжна Мазовецька | |||||||||||||
Юрій II князь Галицько-Волинський | |||||||||||||
Лев I князь Галицько-Волинський, король Русі | |||||||||||||
Юрій I князь Галицько-Волинський, король Русі | |||||||||||||
Констанція Угорська, дочка Бели IV | |||||||||||||
Марія Галицька княжна Галицько-Львівська | |||||||||||||
Казимир I Куявський П'яст, князь Куявський | |||||||||||||
Євфимія Куявська, княжна Куявська | |||||||||||||
Євфросинія Опольська, княгиня Куявська, та Поморська | |||||||||||||
У літературі
Персонаж повісті Івана Филипчака «Дмитро Детько».
«Останній володар» — роман Ярослави Дегтяренко
Див. також
Примітки
- Мицько І. Великий князь Дмитро-Любарт — спадковий володар Галицько-Волинської держави // Пам'ятки України: національна спадщина. — 2017. — № 1. — С. 39.
- Войтович Л. Казимирівська легенда: подолання стереотипів // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. — Вип. ХІХ-XX. — Дрогобич : Коло, 2017. — С. 103.
- [1]Михайловський. В_II Юрій II, Юрій-Болеслав Тройденович
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета. — С. 216.
- інші дані — бл.1310
- Георгий (Юрий) II (Болеслав Тройденович)(рос.)
- Куник А. Тлумачний вступ до грамот та і літописних згадок, що стосуються історії Червоної Русі в XIV столітті; Болеслав — Юрій ІІ, збірник матеріалів та досліджень. — С.-Пб. : Тип. Імп. Академії наук, 1907. — С. 113—197.
- Лаппо-Данилевський А. (1907) Печатки останніх галицько-володимирських князів та їх радників; Болеслав — Юрій ІІ, збірник матеріалів та досліджень -С.-Пб., Тип. Імп. Академії наук, — С. 211—308
- Rocznik Traski, Monumenta Poloniae historica. V 5 v. vol.2. Ed. A. Bielowski. Lwów, Nakładem własnym, 1872, p.860.
- . Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 січня 2019.
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета. — С. 217.
- УІНП. 1253 - коронація князя Данила. УІНП (укр.). Процитовано 3 березня 2023.
- Холмський, а не Галицький. Ким був король Данило? (укр.), процитовано 3 березня 2023
- Галицька митрополія — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 3 березня 2023.
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета. — С. 218—219.
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 38, також примітки на цій сторінці. — .
- Войтович Л. Ще раз про права князя Любарта-Дмитра Гедиміновича на спадщину Романовичів // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 226.
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета. — С. 218—220.
- Мельник І. Шлюб для заснування династії // Zbruč. — 2016. — 17 лютого.
- Утворення Галицько-Волинського князівства. Іван Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство. litopys.org.ua. Процитовано 5 березня 2023.
- М. М. Бедрій. ФРАНЦУЗЬКЕ ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО: ДЕЯКІ ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ (PDF).
- ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ. resource.history.org.ua. Процитовано 5 березня 2023.
- КОРОЛІВСТВО РУСЬ. resource.history.org.ua. Процитовано 5 березня 2023.
- ЮРІЙ II, ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ. resource.history.org.ua. Процитовано 5 березня 2023.
- Лемко І. Цікавинки з історії Львова… — С. 16.
- Грушевскій М. (1913) Илюстрированная исторія Украины, С-П.: «Просвѣщение», -С. 120
- Филипчак І. Дмитро Детько // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — С. 18—94. — .
Джерела
- Войтович Л. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2003. — Вип. VII. — С. 63—71.
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета // Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. Володимир Александрович]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2011. — Вип. 5. — 272 с. — С. 209—220.
- Корсак І. Корона Юрія II. — К. : Ярославів Вал, 2011.
- Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — С. 15—16. — .
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Юрій II, Юрій-Болеслав Тройденович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 705—706. — .
- Юрій II Болеслав // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
- Paszkiewicz H. Bolesław (†1340) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1936. — T. II. — S. 270—271. (пол.)
Література
- Кордуба М. М. Болеслав-Юрій II. Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави з нагоди 600-річчя його смерті // Минуле й сучасне. — Краків, 1940. — Вип. 7.
- Юрій II, Болеслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2112. — 1000 екз.
Посилання
- Юрій II, Юрій-Болеслав Тройденович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.346-347
- Юрій-Болеслав Тройденович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Юрій II Болеслав (1325—1340)
Попередник Лев II Юрійович Андрій Юрійович Гедимін | Король Русі 1325-1340 | Наступник Казимир III Великий Гедимін Влодко Горбатий |
Попередник Володимир Львович | Князь Малої Русі 1325-1340 | Наступник Любарт Дмитро Дедько |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Yurij II znachennya Yurij II Boleslav Trojdenovich 1298 abo mizh 1311 i 1314 bl 21 bereznya 7 kvitnya abo 9 kvitnya 1340 ruskij knyaz i gospodar zemel Volini ta Galichini 1325 1340 z dinastiyi P yastiv Sin mazoveckogo knyazya Trojdena I i jogo druzhini Mariyi Yuriyiivni dochki knyazya Yuriya Lvovicha Yurij II BoleslavYurij II BoleslavPrapor Korol Rusi1325 1340 pid imenem Yurij II Koronaciya 1325Poperednik Lev II Yurijovich Andrij Yurijovich GediminNastupnik Kazimir III Velikij Gedimin Vladislav DobzhinskijPrapor Knyaz i Gospodar Rusi Knyaz Galichini Volodimiriyi ta vsiyeyi Maloyi Rusi1325 1340Poperednik Volodimir LvovichNastupnik Lyubart Dmitro Dedko Narodzhennya mizh 1311 1314Smert bl 21 bereznya 7 abo 9 kvitnya 1340 VolodimirPrichina smerti otrutiReligiya Katolicizm gt Pravoslav yaHreshene im ya YurijRid P yastiBatko Trojden IMati Mariya Yuriyivna Mediafajli b u VikishovishiVislovlyuvannya u VikicitatahBiografiyaDzherela Zbereglosya blizko 20 avtentichnih vidomostej pro Yuriya II iz dzherel kotri pohodyat z XIV stolittya Golovnimi iz nih ye p yat gramot samogo Yuriya 1325 1327 1334 1335 pidtverdzhennya soyuzu iz Tevtonskim Ordenom 1339 nadannya samovryaduvannya mistu Syanoku list papi Benedikta XII 1327 roku v yakomu vin shvalyuye namir Yuriya prijnyati rimo katolicizm a takozh kilka rozpovidej pro smert knyazya vid otruti hroniki Traski Yana z Charnkova Joganna Vinterturskogo Frantishka Prazkogo ta in Ci rozpovidi mistyat takozh korotki za obsyagom harakteristiki pravlinnya sho dayut svoyu poyasnennya prichin otruyennya i ye yedinimi avtentichnimi dzherelami znan pro osoblivosti epohi Yuriya II Vtim bagato z tih sho podayut pevni detali ne korelyuyut iz realnoyu istorichnoyu kartinoyu virogidno vidobrazhayuchi rizni opozicijni do monarha bachennya sho zbereglisya v piznij polskij prizmi yak pomisheni u hronici Traski de skazano sho Yurij buv duzhe nestrimanij shodo svoyih piddanih uv yaznyuvav yih vimagayuchi groshej vidbirav yih donok i zhinok ta bezchestiv a takozh navodiv na nih inshi narodnosti chehiv ta nimciv Polskij istorik XVII stolittya B Zimorovich sho mig koristuvatis vtrachenimi zgodom dzherelami zagalom pidtverdzhuye harakteristiku Traski a u knizi Potrijnij Lviv vin rozmishuye pravlinnya Yuriya II na pochatku rozdilu Lviv nimeckij ta rozpovidaye pro opir zhiteliv mista yakij zmusiv novogo pravitelya prijnyati deyaki yihni umovi vtim naspravdi taku situaciyu zakonomirno traktuvati yak peresichnu superechku sociyalno ekonomichnogo harakteru Diyalnist U samij seredini 1320 h rokiv knyaz i gospodar Rusi Andrij Yuriyevich sho vid pochatku pravlinnya nasliduyuchi politici batka rozgornuv nastupalni vijni na carstvo Chingizidiv yake todi pogruzlo u feodalnih protistoyannyah mizh novoobranim hanom Uzbekom ta jogo pidleglimi abo zaginuv des voyuyuchi z tatarami abo gipotetichno pomer vid nevidomoyi hvorobi Haj tam yak a ranishe chi vodnochas pomer i jogo molodshij brat Lev sho tragichno skinchilo pryamu starshu gilku Romanovichiv yaka volodila najbilshoyu teritoriyeyu nezalezhnih vid Ulusa Dzhuchi ruskih knyazivstv Rozgornulasya timchasova politichna kriza de na prestol vorozhoyi hanu Uzbeku monarhiyi mali dinastichni pidstavi chimalo kandidativ zgidno iz standartnoyu serednovichnoyu sistemoyu prav Ce buli malij litovskij knyazhich Lyubart Gediminovich davnij soyuznik Romanovichiv Vladislav polskij korol Ugorshini Karl Robert silezki knyazi P yasti Genrik ta Yan i mazoveckij knyazhich Boleslav pleminnik korolya Yuriya Lvovicha Yak obgruntovano dovodit L Vojtovich vazhki peremovini usih storin priveli do vladi Trojdenovicha pleminnika Yuriya Lvovicha oskilki inshim storonam zabraklo snagi Blizko 1325 roku molodij Boleslav Trojdenovich buv obranij knyazem na prestol prijnyatnij zokrema hanovi Uzbeku yakomu niyak ne bula vigidna monarsha uniya Rusi z Litvoyu chi Ugorshinoyu Buduchi vid narodzhennya ohreshenim katolikom Boleslav vse zh perejshov u pravoslavnu viru ta vzyav im ya Yurij na chest svogo dida korolya V silu vazhkogo politichnogo tisku ta posilennya potuzhnosti Ulusu Dzhuchi unikayuchi kidati viklik hanu Uzbeku i zayavlyati pretenziyi na vsyu Rus Yurij ne buv okremo koronovanij na tli zitknen iz zahidnimi korolivstvami derzhav mir iz tatarami Stara polska istoriografiya tverdila sho vin stav satelitom Polshi odnak za vidsutnistyu pidtverdzhen ye bezpidstavnimi mifami vochevid poyavoyu zv yazani iz majbutnim zv yazkom Polshi ta Rusi j pretenziyami Pershij chas za malolitstva vladoyu opikuvalasya mati knyazya Mariya U zovnishnij politici Ruske knyazivstvo namagalosya dotrimuvatis balansu stosovno susidiv Vazhlivim stalo protistoyati ekspansiyi vidrodzhenih tverdih monarhij Polshi ta Ugorshini tozh dvir pidtrimuvav soyuzni vidnosini z Tevtonskim ordenom Litvoyu Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu i mir na shodi de Orda perezhivala drugu zolotu dobu Stoliceyu Yuriya najmovirnishe buv same Volodimir pozayak tam pravili dva jogo poperedniki j tam vin znajshov svoyu konchinu 1327 roku bulo ukladeno soyuz z tevtoncyami volodar nadav dozvil torunskim kupcyam torguvati u korolivstvi Rusi 1330 roku Polske korolivstvo i Velike knyazivstvo Litovske spilno diyali proti Tevtonskogo ordenu ta ravskogo knyazya Zemovita tozh Yurij II rozirvav soyuznu ugodu a 1331 roku za propoziciyeyu materi i chastini dvoru uzyav odruzhitisya z dochkoyu knyazya Litvi Gedimina Ofceyu Evfimiyeyu Des vidtodi j pochinayetsya samostijne pravlinnya Trojdenovicha Bl 1332 go knyaz hodiv pohodami razom z tatarami na ugorsku provinciyu roku ta voyuvav Lyublinshinu yaku she u 1303 roku zahopilo Polske korolivstvo pidstupno vbivshi namisnika Leontij Vojtovich vislovlyuye pripushennya sho ce varto rozglyadati ne yak sprobi povernuti vtracheni zemli a rozladnati velmi zagrozlive polsko ugorske zblizhennya 1334 r v gramoti knyazya zgaduyetsya virnij velmozha Oleksandr Moldavovich sho v toj chas uryaduvav v Ruso Vlahiyi otzhe vpliv knyazivskogo dvoru ne vipustiv Moldovsku zemlyu iz orbiti tozh neodminno vidbuvavsya konflikt z ugorcyami za ti zemli Za Yuriya II vidrodzhuyetsya Galicka mitropoliya ocholena mitropolitom Gavriyilom Ruski knyazi uvazhno dbayut za politichne pitannya prinalezhnosti pravoslavnoyi cerkvi oskilki yiyi iyerarhi rozbiti na okremi grupi ta pidtrimuyut rizni sili Ordinska yeparhiya ta Zalisskij Volodimir na Klyazmi protistoyat cerkovnim tendenciyam Rusi ta Litvi na zblizhennya iz Zahodom 1253 54 rr koronuvannya pravitelya Knyazivstva Korolivstva Rusi z blagoslovennya Papi Rimskogo korolivski regaliyi buli peredani Danilovi papskim legatom namiri Inokentiya IV integruvati Rus u katolickij svit sprobi ruskih praviteliv organizuvati hrestovij pohid proti mongoliv zrostannya vplivu rimo katolicizmu u Litvi pri comu moskovski knyazi chinili sprobi likvidaciyi Galickoyi mitropoliyi cerkovna napruga vidpovidaye napruzi politichnih vidnosin u velikomu regioni Pragnuchi zmicniti monarshu vladu podibno poperednikam knyaz viv borotbu proti silnih zem yan Galichini v yakij spiravsya na mishan Yurij II pidtrimuvav davnyu tradiciyu rozselennya nimeckih kolonistiv yak i reshta shidnoyevropejskih krayin Nadav magdeburzke pravo Syanoku 1339 roku Jmovirno za rishennyam Drugogo z yizdu monarhiv v ugorskomu Vishegradi Vishegradskogo z yizdu yakij vidbuvsya 1338 za Grushevskim 1339 roku teritoriya volodin Yuriya II mala b vidijti do Kazimira III yak starshomu titulom rodichu Chastina polskih istoriografiv dosi dovodyat jogo uchast u peregovorah u Vishegradi 1335 ta 1338 rr de nibi bulo domovleno pro uspadkuvannya ruskogo prestolu polskim abo ugorskim korolem za vidsutnosti pryamih spadkoyemciv Yuriya II odnak dokazi uchasti korolya abo jogo posla u cih zustrichah vidsutni insha stverdzhuvala z neyu pogodzhuyetsya Leontij Vojtovich sho nemaye niyakih dokaziv uchasti Yuriya II abo jogo posla u Vishegradskih zustrichah 1335 r i 1339 r de bulo zakladeno osnovi polsko ugorskoyi uniyi Naslidki Zaginuv 7 kvitnya abo 9 kvitnya 1340 roku cherez otruyennya ne zalishivshi ditej L Vojtovich vvazhaye versiyu otruyennya z motivu prihilnosti korolya do katolickogo obryadu ta inozemciv neperekonlivoyu i pripuskaye sho boyari zmovniki radshe keruvalisya svoyimi zv yazkami z Polsheyu abo Ugorshinoyu kotri vzhe u 1338 roci domovilis pro pidtrimku inshogo pretendenta Ochevidnim ta perekonlivim ye poyasnennya sho vidpovidaye istorichnij kartini ta prichinam naslidkam podij mizh antipolskim alyansom Tevtonskogo Ordenu Rusi j Litvi ta alyansom Polshi z Ugorshinoyu zav yazla kupa interesiv Sered intrig ta pered vijskovoyu eskalaciyeyu vorozhi do knyazya feodalni frakciyi mayuchi zv yazok ta zavzyato pidtrimuyuchi uniyu iz Polsheyu korolya P yasta virishili usunuti gospodarya vidkrivayuchi put Kazimiru bez velikoyi vijni zajnyati Ruske korolivstvo Vikonavcyami ubivstva buli ta upravitel domu a odnim iz zmovnikiv boyar Vovchok iz Drogovizha dzherelo Za chergovoyu versiyeyu superechlivih polskih poglyadiv nibito visnazheni terorom ta znushannyami nad zhinkami ruskoyi znati boyari organizuvali proti Yuriya II zmovu dzherelo za gipotezoyu Igorya Micka u cerkvi svyatogo Yura u Lvovi Prote varto zauvazhiti sho tematika povstannya boyar proti zhorstokogo knyazya ne ye unikalnoyu u ruskih dzherelah napriklad analogichni podiyi opisuye hronist V Kadlubek stosovno Romana Mstislavicha nachebto ostannij vlashtuvav boyarskomu stanu spravzhnij teror Iz cih prikladiv mozhna zrobiti visnovok sho vplivova chastina boyarstva silno opiralas centralizaciyi vladi u rukah knyazya chi korolya ta namagalas usunuti nezruchnih yim praviteliv dlya prikladu pislya smerti knyazya Romana yakij namagavsya centralizuvati vladu vvedennyam majoratu podibna praktika poshiryuvalas u zahidnoyevropejskih derzhavah z metoyu galmuvannya politichnoyi rozdroblenosti boyari vignali z mista jogo druzhinu zhinku ta siniv Danila ta Vasilya Otruyennya Yuriya II Boleslava ye prikladom analogichnoyi borotbi oligarhatu u viglyadi velikogo boyarstva proti korolya sho silno destabilizuvalo Ruske Korolivstvo i galmuvalo konsolidaciyu derzhavi Pechatka Yuriya Lvovicha sho vikoristovuvalas Yuriyem II TrojdenovichemGalicko Volinska derzhava za pravlinnya Yuriya II 1323 1340 Pislya otruyennya Yuriya II za tron Rusi zaraz zhe spalahnula vijna mizh monarhami sho buli yakims chinom poyednani dinastichnimi zv yazkami iz Romanovichami Zavchasno gotovij pri zibranomu vijsku buduchi vidatnim strategom korol Kazimir III negajno peretnuv kordon vvijshov u ruski mezhi ta projshovshi Peremishlskoyu zemleyu opanuvav Lviv Pislya vitisnennya polskogo vijska boyari virishili obrati knyazem i gospodarem Rusi Lyubarta Gediminovicha yakij vzhe todi jmovirno knyazyuvav na odnij z Volinskih votchin ta buv odnim iz najblizhchih spadkoyemciv prestolu Vtim zgodom korol Kazimir III vse zh zakripivsya na Galickih zemlyah ta sprijmav yih yak povnocinnu skladovu unijnoyi derzhavi ob yednanoyi pid vladoyu odnogo pravitelya Prote polsku aristokratiyu ce ne vlashtovuvalo i vona domoglas bezzasterezhnogo vklyuchennya Korolivstva Rus u sklad Korolivstva Polskogo Pislya ciyeyi borotbi Galicka ta Volinska Rus buli nadovgo inkorporovani u sklad VKL ta KP Bagatorichna superechka z inshimi monarhami za vladu nad ruskoyu koronoyu vidoma yak Dovga vijna Faktichno Yurij II Boleslav buv ostannim korolem Galicko Volinskoyi derzhavi Sim ya Druzhina Ofka Yevfemiya Gediminivna dochka velikogo knyazya litovskogo Gedimina Za danimi Ilka Lemka yiyi vtopili v opolonci pustili pid lid pid chas zavorushen pislya smerti cholovika TitulaturaPoslugovuvsya Yurij Bozhoyu laskoyu knyaz Rusi Georgius Dei gratia Dux Russiae Yurij Bozhoyu laskoyu knyaz Rusi Galichini ta Volodimirshini Georgius Dei gratia Dux terrae Russiae Galiciae et Ladomiriae Yurij Bozhoyu laskoyu urodzhenij knyaz usiyeyi Rusi Maloyi Georgius Dei gratia natus Dux totius Russiae Minoris Vikoristovuvav pechatku Yuriya I z titulom Bozhoyu laskoyu Korol Rusi Georgius Dei gratia Rex Russiae sho inkoli sprijmayetsya yak argument dlya korolivskogo tituluvannya samogo Yuriya Trojdenovicha Zustrichayetsya variant lat Boleslaum II Trojden de Masovia natus dux et dominus Russiae doslivno oznachaye Boleslav II Trojdenovich Mazoveckij prirodzhenij knyaz i volodar Rusi dzherelo Genealogichne derevo predkiv Zemovit I knyaz Mazoveckij Boleslav II Mazoveckij udilnij knyaz Knyazivstva Mazoveckogo Pereyaslava Danilivna knyazhna Galicko Volinska Trojden I udilnij knyaz Knyazivstva Mazoveckogo Trojden Velikij Knyaz Litovskij Sofiya Gaudemunda Litovska dochka Velikogo Knyazya Litovskogo Trojdena knyazhna Mazovecka Yurij II knyaz Galicko Volinskij Lev I knyaz Galicko Volinskij korol Rusi Yurij I knyaz Galicko Volinskij korol Rusi Konstanciya Ugorska dochka Beli IV Mariya Galicka knyazhna Galicko Lvivska Kazimir I Kuyavskij P yast knyaz Kuyavskij Yevfimiya Kuyavska knyazhna Kuyavska Yevfrosiniya Opolska knyaginya Kuyavska ta Pomorska U literaturiPersonazh povisti Ivana Filipchaka Dmitro Detko Ostannij volodar roman Yaroslavi DegtyarenkoDiv takozhBoleslav IIPrimitkiMicko I Velikij knyaz Dmitro Lyubart spadkovij volodar Galicko Volinskoyi derzhavi Pam yatki Ukrayini nacionalna spadshina 2017 1 S 39 Vojtovich L Kazimirivska legenda podolannya stereotipiv Drogobickij krayeznavchij zbirnik Red kol L Timoshenko golov red L Vinar L Vojtovich G Gmiterek ta in Vip HIH XX Drogobich Kolo 2017 S 103 1 Mihajlovskij V II Yurij II Yurij Boleslav Trojdenovich Vojtovich L Knyaz Yurij Boleslav Trojdenovich eskiz portreta S 216 inshi dani bl 1310 Georgij Yurij II Boleslav Trojdenovich ros Kunik A Tlumachnij vstup do gramot ta i litopisnih zgadok sho stosuyutsya istoriyi Chervonoyi Rusi v XIV stolitti Boleslav Yurij II zbirnik materialiv ta doslidzhen S Pb Tip Imp Akademiyi nauk 1907 S 113 197 Lappo Danilevskij A 1907 Pechatki ostannih galicko volodimirskih knyaziv ta yih radnikiv Boleslav Yurij II zbirnik materialiv ta doslidzhen S Pb Tip Imp Akademiyi nauk S 211 308 Rocznik Traski Monumenta Poloniae historica V 5 v vol 2 Ed A Bielowski Lwow Nakladem wlasnym 1872 p 860 Arhiv originalu za 6 lipnya 2018 Procitovano 6 sichnya 2019 Vojtovich L Knyaz Yurij Boleslav Trojdenovich eskiz portreta S 217 UINP 1253 koronaciya knyazya Danila UINP ukr Procitovano 3 bereznya 2023 Holmskij a ne Galickij Kim buv korol Danilo ukr procitovano 3 bereznya 2023 Galicka mitropoliya Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini esu com ua Procitovano 3 bereznya 2023 Vojtovich L Knyaz Yurij Boleslav Trojdenovich eskiz portreta S 218 219 Vojtovich L Knyazha doba portreti eliti 29 bereznya 2017 u Wayback Machine Bila Cerkva Vidavec Oleksandr Pshonkivskij 2006 S 38 takozh primitki na cij storinci ISBN 966 8545 52 4 Vojtovich L She raz pro prava knyazya Lyubarta Dmitra Gediminovicha na spadshinu Romanovichiv Knyazha doba istoriya i kultura 2019 Vip 13 S 226 Vojtovich L Knyaz Yurij Boleslav Trojdenovich eskiz portreta S 218 220 Melnik I Shlyub dlya zasnuvannya dinastiyi Zbruc 2016 17 lyutogo Utvorennya Galicko Volinskogo knyazivstva Ivan Krip yakevich Galicko Volinske knyazivstvo litopys org ua Procitovano 5 bereznya 2023 M M Bedrij FRANCUZKE ZVIChAYeVE PRAVO DEYaKI ISTORIKO PRAVOVI ASPEKTI PDF DANILO GALICKIJ resource history org ua Procitovano 5 bereznya 2023 KOROLIVSTVO RUS resource history org ua Procitovano 5 bereznya 2023 YuRIJ II YuRIJ BOLESLAV TROJDENOVICh resource history org ua Procitovano 5 bereznya 2023 Lemko I Cikavinki z istoriyi Lvova S 16 Grushevskij M 1913 Ilyustrirovannaya istoriya Ukrainy S P Prosvѣshenie S 120 Filipchak I Dmitro Detko Temni viki K Ukrayina 1993 S 18 94 ISBN 5 319 01070 2 DzherelaVojtovich L Drogobickij krayeznavchij zbirnik Zbirnik naukovih prac 2003 Vip VII S 63 71 Vojtovich L Knyaz Yurij Boleslav Trojdenovich eskiz portreta Knyazha doba istoriya i kultura vidp red Volodimir Aleksandrovich Nacionalna akademiya nauk Ukrayini Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha Lviv 2011 Vip 5 272 s S 209 220 Korsak I Korona Yuriya II K Yaroslaviv Val 2011 Lemko I Cikavinki z istoriyi Lvova Lviv Apriori 2011 128 s il S 15 16 ISBN 978 617 629 024 7 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Yurij II Yurij Boleslav Trojdenovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 705 706 ISBN 978 966 00 1359 9 Yurij II Boleslav Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 Paszkiewicz H Boleslaw 1340 Polski Slownik Biograficzny Krakow Nakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci 1936 T II S 270 271 pol LiteraturaKorduba M M Boleslav Yurij II Ostannij samostijnij volodar Galicko Volinskoyi derzhavi z nagodi 600 richchya jogo smerti Minule j suchasne Krakiv 1940 Vip 7 Yurij II Boleslav Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2112 1000 ekz PosilannyaYurij II Yurij Boleslav Trojdenovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 346 347 Yurij Boleslav Trojdenovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Yurij II Boleslav Trojdenovich u sestrinskih VikiproyektahCitati u Vikicitatah Genealogiya na Rodovodi Yurij II Boleslav Trojdenovich u Vikishovishi Yurij II Boleslav 1325 1340 Poperednik Lev II Yurijovich Andrij Yurijovich Gedimin Korol Rusi 1325 1340 Nastupnik Kazimir III Velikij Gedimin Vlodko GorbatijPoperednik Volodimir Lvovich Knyaz Maloyi Rusi 1325 1340 Nastupnik Lyubart Dmitro Dedko