Горбачевський Антін Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбачевський.

Анті́н Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак (27 січня 1856, с. Зарубинці, нині Збаразький район — 25, 26 чи 27 квітня 1944, Сянок) — український галицький громадський і політичний діяч у Галичині, адвокат (доктор права), редактор, співзасновник УНДП, посол до Галицького сейму, делеґат Національної Ради ЗУНР. Брат Івана Горбачевського.

Антін Якович Горбачевський
Антін Горбачевський
Народився	27 січня 1856(1856-01-27) Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільська область
Помер	25 квітня 1944(1944-04-25) (88 років) Сянік, нині Польща
Поховання	^d
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	Львівський університет
Посада	посол до Галицького сейму^[d]
Партія	УНДП, УНДО
Рід	Горбачевські
Батько	о. Яків Горбачевський
Родичі	брат Іван Горбачевський
Брати, сестри	Горбачевський Іван Якович
У шлюбі з	Мальвіна Мицьковська
Діти	Богдан, Галина, Лідія
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

надгробок А. Горбачевського

Народився 27 січня 1856 року у селі Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільської области, Україна (тоді Збаразького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) в сім'ї греко-католицького священика Якова Горбачевського гербу Корчак.

Закінчив народну школу в Збаражі, класичну ґімназію в Тернополі (1874), правничий факультет Львівського університету (1879).

Один з активних діячів народовського руху на Дрогобиччині і Чортківщині.

У 1880—1884 роках проходив габілітацію на звання доктора права та намагався розпочати у Львові приватну адвокатську практику. У 1883—1884 роках очолював редакцію «Дїла» — першої української щотижневої газети в Галичині.

1893 р. після адвокатської практики у Львові, Перемишлі відкрив адвокатську канцелярію у Чорткові. Організатор, голова Надзірної (спостережної) Ради «Кредитового товариства „Надія“», голова філії товариства «Українська бесіда», голова чортківського повітового комітету УНДП. Засновник української приватної ґімназії «Українського педагогічного товариства» («Руська школа») у Чорткові.

Його обирали послом до Галицького крайового сейму, з 1912 (1913) року був членом австрійського державного трибуналу.

Після початку першої світової разом з родиною виїхав до Відня, де співпрацював з Головною Українською Радою. Під час війни втратив дружину. 1916 року повернувся до Галичини, працював адвокатом у Дрогобичі.

12 листопада 1918 р. призначений повітовим комісаром Дрогобиччини. В 1918—1919 роках увійшов до Української Національної Ради ЗУНР—ЗО УНР, член Виділу УНРади (брав участь в розробці законодавства країни). У липні 1919 року разом з урядом ЗУНР переїхав до Кам'янця-Подільського. З жовтня (або вересня) 1919 року член дипломатичної місії УНР (заступник голови — Андрія Лівицького) у Варшаві.

Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 жив у Чорткові (Західна Україна). Був головою Чортківської філії «Товариства допомоги українським інвалідам», членом Надзірних рад «Чортківського повітового союзу кооператив» (ПСК), кооперативи «Українська книгарня», інших.

У 1925 році став одним із співзасновників Українського Національно-Демократичного Об'єднання. У 1927—1939 роках сенатор польського сейму від УНДО, член Української Парламентської Репрезентації.

18 вересня 1939 року разом із донькою Лідією та зятем Іваном-Романом Носиком був викликаний на допит енкаведистами, які в січні 1940 серед ночі влаштували обшук і погром у будинку п. Антіна. Від хвилювань д-р Горбачевський зламав руку, потрапив до лікарні. Передчуваючи лихе, прямо звідти втік до Львова, де 2 місяці з родиною переховувався в знайомих, отримуючи звістки, що його розшукує НКВС. У березні 1940 року через німецьку комісію разом із родиною виїхав до Кракова, де прожив ще й 1941 рік, востаннє бачився з братом Іваном. У 1942—1944 роках проживав у Чорткові, де відновив роботу адвокатської канцелярії, диктував доньці спомини.

Під час наближення червоних виїхав із Чорткова, дорогою застудився. Помер 25 квітня 1944 року в сяноцькій лікарні, похований на центральному міському цвинтарі.

Примітки

1. Гонський Я. ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ у спогадах і листуваннях (нарис) [ 7 квітня 2015 у Wayback Machine.]. — Тернопіль : «Укрмедкнига», 2004. — С. 138.
2. Степаненко О. Знання і слово були його зброєю… — С. 4.
3. Левенець Л., Мельничук Б. Горбачевський Антін Якович… — С. 392.
4. Левенець Л., Мельничук Б. Горбачевський Антін Якович… — С. 393.

Джерела

• Гуцал П. З. Горбачевський Антін Якович [ 4 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 188. — .
• Зайцев О. Ю. Горбачевський Антін [ 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 158. — .
• Левенець Л., Мельничук Б. Горбачевський Антін Якович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 392—393. — .
• Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року) [ 21 вересня 2019 у Wayback Machine.].
• Степаненко О. Знання і слово були його зброєю // Вільне життя плюс. — 2016. — № 43 (15779) (3 черв.). — С. 4. — (Славні земляки).
• Ханас В. Горбачевський, брат Горбачевського // Тернопіль вечірній. — 1996. — 31 січ.

Посилання

• Степаненко О. Переконувати — аргументами, захищати — без меча… [ 3 січня 2018 у Wayback Machine.]