Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Астрономі́чний катало́г або катало́г зо́ряного не́ба — список астрономічних об'єктів, згрупованих за типом, морфологією, походженням, засобом виявлення або методом відкриття. В астрономії більшість об'єктів позначаються номерами, наданими їм у каталогах. Існує велика кількість каталогів, створених із різною метою. Багато з них доступні в електронному вигляді і можуть бути вільно завантажені з сайту або з інших джерел (Stellarium, Google Earth, SIMBAD).
Історія
Античність
Перший астрономічний каталог, що зберігся до наших часів, було складено 350 року до н. е. китайським вченим Ши Шенєм.
Каталог Гіппарха — перший зоряний каталог у Європі було складено Гіппархом 130 року до н. е. Каталог не зберігся і вважається загубленим у ранньохристиянський період — імовірно, під час пожежі Александрійської бібліотеки. До нього входили координати 1080 небесних тіл в 41 сузір'ї. Улітку 2023 року фрагмент легендарного давньогрецького Каталогу Гіппарха було виявлено під час розкопок у монастирі Святої Катерини на Синайському півострові в Єгипті.
«Альмагест» — найвідоміший античний зоряний каталог було створено Клавдієм Птолемеєм 120 року. Він вміщував дані про 1022 небесні об'єкти, які було видно в Александрії, розбивав зоряне небо на сузір'я й заклав основу для праці усіх наступних астрономів. Упродовж більш ніж тисячі років стандартним зоряним каталогом у західному й арабському світі був каталог в «Альмагесті», опублікований у II столітті нашої ери. Деякі дослідники вважають, що більшу частину зоряних координат Птолемей запозичив у Гіппарха. Навіть у сучасному світі цим надбанням користуються астрологи.
Середньовіччя
У Середні віки центром науки став мусульманський світ. Арабські вчені здебільшого використовували перекладені візантійські праці грецьких астрономів. Першою самостійною працею був каталог аль-Суфі 964 року , у якому було детально описано понад 1 тис. об'єктів, подано перші описи галактики Андромеди та Великої Магелланової Хмари. Найвидатнішою оригінальною працею є «Гурганський зідж» (перс. زیج سلطانی) Улугбека. Складений 1437 року найкращими астрономами Самарканда (аль-Каші, та ін.), що працювали в обсерваторії Улугбека під керівництвом султана. До каталогу входять обраховані координати 1018 небесних тіл в 38 сузір'ях.
Нова доба
У часи європейського Ренесансу, 1540 року італійський астроном видав працю «Нерухомі зорі» (італ. De le Stelle Fisse), яка містила відомості про 48 античні сузір'я.
1602 року Йоганн Кеплер надрукував вираховані данським вченим-астрономом Тихо Браге, з яким він якийсь час працював в обсерваторії Ураніборг, координати близько 1 тис. зірок.
Через рік, 1603 року, німецький астроном Йоганн Баєр видав зоряний атлас «Уранометрія» (лат. Uranometrio). У своїй мальовничій праці він збагатив надбання Браге першою системою зоряної номенклатури — латинська назва сузір'я та буква грецького алфавіту на означення яскравості. Зазвичай найяскравіша зоря позначалася як α (альфа), а інші було поділено на групи приблизно однакового блиску й вони позначалися послідовними літерами в напрямку від голови до ніг традиційного малюнка сузір'я. Оскільки в грецькому алфавіті лише 24 літери, то для деяких сузір'їв літер не вистачило — у такому разі застосовувалися або латинські літери, або грецькі з цифровими індексами. Так, наприклад, 6 зір, що утворюють малюнок щита Оріона, позначено як π1—π6 Оріона. Позначення Байєра й досі залишаються основними для тих зір, що їх отримали.
1679 року Едмонд Галлей у результаті спостережень за зорями Південної півкулі на острові Святої Єлени видав перший «Каталог південних зір» (лат. Catalogus Stellarum Australium), у якому подані координати 341 небесного тіла.
1690 року, вже по смерті польського астронома Яна Гевелія, його дружина Ельжбета видала зоряний каталог «Уранографія: Опис всього зоряного неба» (лат. Uranographia: totum caelum stellatum). Атлас містить 56 карт із зображеннями окремих сузір'їв. На картах із точністю в одну мінуту нанесено 1564 зорі з каталогу Гевелія, складеного завдяки першим телескопічним визначенням координат. Фактично, це гранична точність для «паперових» видань, тому атлас Гевелія досяг того ж порядку точності, що й зоряні карти та атласи сучасності. Окрім того, саме Ян Гевелій познайомив європейців з астрономічним каталогом Улугбека.
Каталог Флемстида
Вдосконалення методів спостережень зажадало нових підходів. Британський королівський астроном Джон Флемстид (1646—1719), засновник Грінвіцької обсерваторії та її перший директор почав просто нумерувати зорі в кожному сузір'ї із заходу на схід у порядку зростання їх прямого піднесення. Загалом було пронумеровано 2682 зір, найбільше (140) припало на сузір'я Тельця. Точність його спостережень та обчислень координат небесних тіл спонукали Едмунда Галлея та Ісаака Ньютона без авторської згоди видати 1712 року накладом 400 примірників результати його праці. Ці обчислення слугували Ньютону обґрунтуванням відкритого ним універсального закону тяжіння. Флемстид домігся знищення тиражу й розпочав видання своєї фундаментальної тритомної праці (лат. Historia Coelestis Britannica). До каталогу потрапили лише ті світила, які можна було спостерігати з Англії. Лише перший том побачив світ за його життя, останні третій, у якому подано опис астрономічних інструментів, та каталог з 2884 зір було надруковано 1725 року. 1729 року стараннями його дружини Маргарет та за допомоги посмертно видано окремим накладом Atlas Coelestis («Небесний атлас»). 1762 року третій королівський астроном британської корони Джеймс Брадлі розширив зоряний каталог Флемстида обчисленням 60 тис. зір.
Коли 1930 року було встановлено й затверджено нові, сучасні межі сузір'їв, деякі зорі «змінили» своє сузір'я. Так, наприклад, зоря 30 Змії тепер перебуває у Терезах, а 49 Змії — у Геркулесові. Більше того, деякі зорі змінюють сузір'я за рахунок власних рухів. Так, до початку 1990-х років вельми помітна зоря ρ Орла опинилася в сузір'ї Дельфіна. Ця зоря стала першою з каталогу Байєра, що опинилася в іншому сузір'ї. Другий подібний перехід зробить через 400 років γ Різця (3,8m).
1801 року видав власний зоряний каталог, узявши за основу обчислення своїх попередників та інших астрономів.
Боннський огляд
1863 року світ побачила чотиритомна праця німецького астронома Фрідріха-Вільгельма Аргеландера «Боннський огляд» (нім. Bonner Durchmusterung, BD) з великим атласом зоряного неба на 324,2 тис. зір до 9,5m від Північного полюсу до схилення −2°. Каталог створювався протягом 1852—1859 років. 1886 року атлас було доповнено Едуардом Шенфельдом до 457,8 тис. зір до схилення −23°. 1914 року фундаментальна праця була доповнена даними зір Південної півкулі (нім. Cordoba Durchmusterung, CD), зібраними астрономами в Аргентині під керівництвом (1843—1908). Атлас доповнювався даними координат зір Південної півкулі до 1930 року, загальна кількість зір склала 613 959. Окремою частиною увійшов «Фотографічний огляд неба з мису Доброї Надії» (нім. Cape Photographic Durchmusterung, CPD) 454,9 тис. зір, складений голландським астрономом (1851—1922).
Сучасність
1966 року в (Каліфорнія, США) було видано каталог на 260 тис. зір.
1979 року було розпочато створення зоряного каталогу для наведення першого орбітального телескопу імені Габбла — Каталог опорних зір (англ. Guide Star). Завдяки роботі цієї космічної обсерваторії каталог поповнився точними даними 1 млрд об'єктів космічного простору.
1989 року було видано два останні найточніші зоряні каталоги Hipparcos (HIP) та Tycho (TYC), що охоплюють більше 2,5 млн зір.
Спеціалізовані зоряні каталоги
Каталог Генрі Дрейпера
У 1918—1924 роках було видано зоряний Каталог Генрі Дрейпера (англ. Henry Draper Catalog, HD), названий на честь американського астронома Генрі Дрейпера (1837—1882), що першим 1872 року зробив спектральний знімок Веги. Над каталогом на кошти фонду, заснованого вдовою Дрейпера, в Гарвардській обсерваторії працював Едвард Пікерінг із командою жінок-обчислювальниць. Каталог містить спектроскопічну інформацію щодо 225 300 яскравих зір, які пронумеровано в простому порядку зростання їх прямих піднесень. Каталог вкриває все небо і містить зорі до 9-ї зоряної величини. Пізніше, завдяки праці Енні Джамп Кеннон, що класифікувала за спектральним класом більше 400 тис. зір, було видано доповнення до нього «Доповнення до каталогу Генрі Дрейпера» (англ. Henry Draper Extension, HDE).
Загальний каталог Босса
Спеціалізований зоряний каталог, що містить власні рухи 33 342 зір. Складено на основі спостережень, здійснених його батьком, Льюїсом Боссом, та опубліковано 1936 року.
Фундаментальний каталог
Низка каталогів, що містять точні координати особливим чином добраних фундаментальних або опорних зір, координати яких визначено за великою кількістю спостережень з особливою точністю. Слугували для позначення на небосхилі опорних точок системи координат. Найвідоміший серед них — п'ятий фундаментальний каталог (FK5), виданий 1988 року в Гайдельберзі, що містить координати 1535 зір із максимальною на той час точністю.
Каталог Ґлізе
Астрономічний каталог з переліком зір, які розташовані в межах 25 парсеків від Сонця. Складений німецьким астрономом Вільгельмом Глізе 1957 року. Згодом було опубліковано кілька розширених та доповнених видань.
Загальний каталог змінних зір
Також рос. ОКПЗ — Общий Каталог Переменных Звёзд, англ. GCVS — General Catalog of Variable Stars). Спільно ведеться та видається російським Державним астрономічним інститутом ім. Штернберга (ДАІШ) та інститутом астрономії Російської академії наук. Останнє, четверте видання (п'ять томів, 1985—1995) містить близько тридцяти тисяч зір нашої галактики та майже десять тисяч — найближчих сусідніх галактик. До каталогу включено лише зорі, змінність яких вивчено та класифіковано. Зорі, змінність яких зафіксовано, але не вивчено, містяться в каталозі .
Каталог зоряних ультрафіолетових потоків
Також TD1 — астрономічний каталог ультрафіолетового випромінювання зірок до 10-ї видимої величини включно, складений да даними ультрафіолетового телескопу зі супутника TD-1 Європейської організації космічних досліджень (ESRO) (пізніше реорганізованої в Європейське космічне агентство).
Каталог Hipparcos
Каталог Hipparcos (англ. Hipparcos, HIP) — астрометричний каталог, створений за результатами місії «Гіппаркос» та виданий 1997 року. Містить координати близько 118 тис. зір, виміряні із надвисокою точністю (близько 1 mas, тобто 0,001 кутової секунди), їх власні рухи та зоряні величини (у двох фотометричних смугах). Наразі є найточнішим зоряним каталогом, який задовольняє більшість потреб астрометрії.
Каталог опорних зір
Каталог опорних зір або КОЗ (англ. Guide Star Catalog, GSC) є повним каталогом зоряного неба з зорями до 21mвидимої зоряної величини, створення якого було розпочато 1979 року для навігації в зовнішньому космосі й точного наведення космічного телескопу Габбла. Підтримка й уточнення каталогу здійснюється відділом каталогізації та огляду неба Наукового інституту космічного телескопу (англ. Space Telescope Science Institute). Завдяки роботі цієї космічної обсерваторії каталог поповнився точними даними 1 млрд об'єктів космічного простору.
Каталоги незоряних об'єктів
Каталог Мессьє
1771 року французьких астроном, мисливець за кометами, Шарль Мессьє (1730—1817) створив перший каталог туманностей і зоряних скупчень, світлих кометоподібних плям на зоряному небі, що не є кометами за своєю природою й лише заважають в пошуку останніх. До каталогу потрапили різноманітні астрономічні об'єкти: планетарні та емісійні туманності, розсіяні та кулясті скупчення, галактики. Втім, у часи Мессьє цих понять іще не було. На створення цього каталогу його спонукала відкрита ним 12 вересня 1758 року Крабоподібна туманність в сузір'ї Тільця. До каталогу потрапило 103 об'єкти до схилення −35°, які в сучасній номенклатурі починаються з латинської назви M, на честь їхнього першовідкривача. Так туманність Андромеди, спіральна галактика в сузір'ї Андромеди, позначається як М31. Пізніше до нього було включено ще кілька об'єктів, які Мессьє спостерігав, але до каталогу не включив. Таким чином їх загальна кількість сягнула 110. Для більшості з них наданий Мессьє номер дотепер залишається основною назвою.
1995 року Патрік Мур, щоб доповнити каталог Мессьє, склав Каталог Колдвелла (англ. Caldwell catalogue). У ньому він навів 109 яскравих зоряних скупчень, туманностей і галактик з каталожними іменами С1-С109. Це список об'єктів глибокого космосу, що цікавлять астрономів-аматорів.
Новий загальний каталог (NGC)
1864 року вийшла праця британського астронома німецького походження Вільяма Гершеля (1738—1822) Загальний каталог туманностей і скупчень зір (англ. General Catalog of Nebulae, GC), у якій його син Джон Фредерік зібрав надбання спостережень батька та тітки Кароліни в королівській . У праці зібрано дані більше 2500 туманностей зоряного неба. 1888 року британським астрономом данського походження Джоном Дреєром (1852—1926) видано Новий загальний каталог туманностей і зоряних скупчень (англ. New General Catalog of Nebulae and Star Clusters — NGC), у якому працю Гершеля було доповнено тисячами нових результатів спостережень з королівської обсерваторії Арма. Номенклатура цих об'єктів починається з латинських літер NGC. Каталог було доповнено двома додатковими (англ. Index Catalogue) в 1895 і 1908 роках, що розширили кількість об'єктів до 13 тис. Цей каталог є одним із найбільших неспеціалізованих каталогів (містить всі об'єкти далекого космосу, а не спеціалізується на окремих із них, наприклад, лише на галактиках). Переглянутий NGC залишається найпопулярнішим каталогом незоряних об'єктів серед аматорів астрономії, так як цей історичний каталог включає всі типи незіркових об'єктів глибокого космосу.
Бази даних астрономічних об'єктів
SIMBAD
База даних об'єктів далекого космосу, переважно зір. Містить систематизовану інформацію майже про 4 мільйони об'єктів, зокрема, 11 мільйонів їх назв та ідентифікаторів у багатьох поширених каталогах, астрометричні та фотометричні параметри, а також бібліографічні посилання на роботи, у яких ці дані було опубліковано. Підтримка бази здійснюється Страсбурзьким центром астрономічних даних.
Центр малих планет
| Цей розділ потребує доповнення. (липень 2014) |
Див. також
Примітки
- . www.eso.org. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 13 серпня 2018.
- Wiggins & Wynn, 2003.
- Lost Ancient Greek Sky Map Discovered at Monastery. // By Tasos Kokkinidis. August 20, 2023
- У покинутому монастирі знайшли частину легендарної давньогрецької карти зоряного неба. 22.08.2023, 18:00
- Самусь Н. Н., 2012.
- Kepple, George Robert; Glen W. Sanner (1998). The Night Sky Observer's Guide, Volume 1. Willmann-Bell, Inc. с. 18. ISBN .
- Observatoire de Paris (Abd-al-Rahman Al Sufi). оригіналу за 16 April 2007. Процитовано 19 квітня 2007.
- Observatoire de Paris (LMC). оригіналу за 17 April 2007. Процитовано 19 квітня 2007.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 3 січня 2014.
- N. Zacharias, R. Gaume, B. Dorland, and S.E. Urban CATALOG INFORMATION AND RECOMMENDATIONS [ 2013-02-19 у Wayback Machine.], U.S. Naval Observatory, 2004 November 07 (англ.)
Джерела
- Гурьянов Сергей. Кто и как называет звёзды? // Звездочёт. — Вип. 12-1998. з джерела 13 лютого 2010. Процитовано 2010-05-16.(рос.)
- (рос.) Самусь Н. Н. 1.2. Краткий исторический очерк. История каталогов переменных звезд // Переменные звезды. Учебное пособие по курсу «Астрономия». — 2012.
- ESO/ST-ECF USNO-A2.0 Catalogue Server [ 9 травня 2008 у Wayback Machine.] — зоряний каталог (англ.)
- (англ.) Arthur W. Wiggins, Charles M. Wynn. The Five Biggest Unsolved Problems in Science. — , 2003. — 234 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Astronomi chnij katalo g abo katalo g zo ryanogo ne ba spisok astronomichnih ob yektiv zgrupovanih za tipom morfologiyeyu pohodzhennyam zasobom viyavlennya abo metodom vidkrittya V astronomiyi bilshist ob yektiv poznachayutsya nomerami nadanimi yim u katalogah Isnuye velika kilkist katalogiv stvorenih iz riznoyu metoyu Bagato z nih dostupni v elektronnomu viglyadi i mozhut buti vilno zavantazheni z sajtu abo z inshih dzherel Stellarium Google Earth SIMBAD Arhiv Yevropejskoyi pivdennoyi observatoriyi zabezpechuye dostup do danih z riznih astronomichnih katalogiv vid 1988 rokuIstoriyaAntichnist Almagest Ptolemeya vidannya 1915 roku Pershij astronomichnij katalog sho zberigsya do nashih chasiv bulo skladeno 350 roku do n e kitajskim vchenim Shi Shenyem Katalog Gipparha pershij zoryanij katalog u Yevropi bulo skladeno Gipparhom 130 roku do n e Katalog ne zberigsya i vvazhayetsya zagublenim u rannohristiyanskij period imovirno pid chas pozhezhi Aleksandrijskoyi biblioteki Do nogo vhodili koordinati 1080 nebesnih til v 41 suzir yi Ulitku 2023 roku fragment legendarnogo davnogreckogo Katalogu Gipparha bulo viyavleno pid chas rozkopok u monastiri Svyatoyi Katerini na Sinajskomu pivostrovi v Yegipti Almagest najvidomishij antichnij zoryanij katalog bulo stvoreno Klavdiyem Ptolemeyem 120 roku Vin vmishuvav dani pro 1022 nebesni ob yekti yaki bulo vidno v Aleksandriyi rozbivav zoryane nebo na suzir ya j zaklav osnovu dlya praci usih nastupnih astronomiv Uprodovzh bilsh nizh tisyachi rokiv standartnim zoryanim katalogom u zahidnomu j arabskomu sviti buv katalog v Almagesti opublikovanij u II stolitti nashoyi eri Deyaki doslidniki vvazhayut sho bilshu chastinu zoryanih koordinat Ptolemej zapozichiv u Gipparha Navit u suchasnomu sviti cim nadbannyam koristuyutsya astrologi Serednovichchya Suzir ya Bliznyukiv z katalogu al Sufi U Seredni viki centrom nauki stav musulmanskij svit Arabski vcheni zdebilshogo vikoristovuvali perekladeni vizantijski praci greckih astronomiv Pershoyu samostijnoyu praceyu buv katalog al Sufi 964 roku u yakomu bulo detalno opisano ponad 1 tis ob yektiv podano pershi opisi galaktiki Andromedi ta Velikoyi Magellanovoyi Hmari Najvidatnishoyu originalnoyu praceyu ye Gurganskij zidzh pers زیج سلطانی Ulugbeka Skladenij 1437 roku najkrashimi astronomami Samarkanda al Kashi ta in sho pracyuvali v observatoriyi Ulugbeka pid kerivnictvom sultana Do katalogu vhodyat obrahovani koordinati 1018 nebesnih til v 38 suzir yah Nova doba Suzir ya Orion u katalozi Bajyera Uranometriya U chasi yevropejskogo Renesansu 1540 roku italijskij astronom vidav pracyu Neruhomi zori ital De le Stelle Fisse yaka mistila vidomosti pro 48 antichni suzir ya 1602 roku Jogann Kepler nadrukuvav virahovani danskim vchenim astronomom Tiho Brage z yakim vin yakijs chas pracyuvav v observatoriyi Uraniborg koordinati blizko 1 tis zirok Cherez rik 1603 roku nimeckij astronom Jogann Bayer vidav zoryanij atlas Uranometriya lat Uranometrio U svoyij malovnichij praci vin zbagativ nadbannya Brage pershoyu sistemoyu zoryanoyi nomenklaturi latinska nazva suzir ya ta bukva greckogo alfavitu na oznachennya yaskravosti Zazvichaj najyaskravisha zorya poznachalasya yak a alfa a inshi bulo podileno na grupi priblizno odnakovogo blisku j voni poznachalisya poslidovnimi literami v napryamku vid golovi do nig tradicijnogo malyunka suzir ya Oskilki v greckomu alfaviti lishe 24 literi to dlya deyakih suzir yiv liter ne vistachilo u takomu razi zastosovuvalisya abo latinski literi abo grecki z cifrovimi indeksami Tak napriklad 6 zir sho utvoryuyut malyunok shita Oriona poznacheno yak p1 p6 Oriona Poznachennya Bajyera j dosi zalishayutsya osnovnimi dlya tih zir sho yih otrimali 1679 roku Edmond Gallej u rezultati sposterezhen za zoryami Pivdennoyi pivkuli na ostrovi Svyatoyi Yeleni vidav pershij Katalog pivdennih zir lat Catalogus Stellarum Australium u yakomu podani koordinati 341 nebesnogo tila Suzir ya Orion u katalozi Geveliya Uranografiya 1690 roku vzhe po smerti polskogo astronoma Yana Geveliya jogo druzhina Elzhbeta vidala zoryanij katalog Uranografiya Opis vsogo zoryanogo neba lat Uranographia totum caelum stellatum Atlas mistit 56 kart iz zobrazhennyami okremih suzir yiv Na kartah iz tochnistyu v odnu minutu naneseno 1564 zori z katalogu Geveliya skladenogo zavdyaki pershim teleskopichnim viznachennyam koordinat Faktichno ce granichna tochnist dlya paperovih vidan tomu atlas Geveliya dosyag togo zh poryadku tochnosti sho j zoryani karti ta atlasi suchasnosti Okrim togo same Yan Gevelij poznajomiv yevropejciv z astronomichnim katalogom Ulugbeka Katalog Flemstida Nebesnij atlas FlemstidaDokladnishe Poznachennya Flemstida Vdoskonalennya metodiv sposterezhen zazhadalo novih pidhodiv Britanskij korolivskij astronom Dzhon Flemstid 1646 1719 zasnovnik Grinvickoyi observatoriyi ta yiyi pershij direktor pochav prosto numeruvati zori v kozhnomu suzir yi iz zahodu na shid u poryadku zrostannya yih pryamogo pidnesennya Zagalom bulo pronumerovano 2682 zir najbilshe 140 pripalo na suzir ya Telcya Tochnist jogo sposterezhen ta obchislen koordinat nebesnih til sponukali Edmunda Galleya ta Isaaka Nyutona bez avtorskoyi zgodi vidati 1712 roku nakladom 400 primirnikiv rezultati jogo praci Ci obchislennya sluguvali Nyutonu obgruntuvannyam vidkritogo nim universalnogo zakonu tyazhinnya Flemstid domigsya znishennya tirazhu j rozpochav vidannya svoyeyi fundamentalnoyi tritomnoyi praci lat Historia Coelestis Britannica Do katalogu potrapili lishe ti svitila yaki mozhna bulo sposterigati z Angliyi Lishe pershij tom pobachiv svit za jogo zhittya ostanni tretij u yakomu podano opis astronomichnih instrumentiv ta katalog z 2884 zir bulo nadrukovano 1725 roku 1729 roku starannyami jogo druzhini Margaret ta za dopomogi posmertno vidano okremim nakladom Atlas Coelestis Nebesnij atlas 1762 roku tretij korolivskij astronom britanskoyi koroni Dzhejms Bradli rozshiriv zoryanij katalog Flemstida obchislennyam 60 tis zir Koli 1930 roku bulo vstanovleno j zatverdzheno novi suchasni mezhi suzir yiv deyaki zori zminili svoye suzir ya Tak napriklad zorya 30 Zmiyi teper perebuvaye u Terezah a 49 Zmiyi u Gerkulesovi Bilshe togo deyaki zori zminyuyut suzir ya za rahunok vlasnih ruhiv Tak do pochatku 1990 h rokiv velmi pomitna zorya r Orla opinilasya v suzir yi Delfina Cya zorya stala pershoyu z katalogu Bajyera sho opinilasya v inshomu suzir yi Drugij podibnij perehid zrobit cherez 400 rokiv g Rizcya 3 8m 1801 roku vidav vlasnij zoryanij katalog uzyavshi za osnovu obchislennya svoyih poperednikiv ta inshih astronomiv Bonnskij oglyad Dokladnishe Bonnskij oglyad 1863 roku svit pobachila chotiritomna pracya nimeckogo astronoma Fridriha Vilgelma Argelandera Bonnskij oglyad nim Bonner Durchmusterung BD z velikim atlasom zoryanogo neba na 324 2 tis zir do 9 5m vid Pivnichnogo polyusu do shilennya 2 Katalog stvoryuvavsya protyagom 1852 1859 rokiv 1886 roku atlas bulo dopovneno Eduardom Shenfeldom do 457 8 tis zir do shilennya 23 1914 roku fundamentalna pracya bula dopovnena danimi zir Pivdennoyi pivkuli nim Cordoba Durchmusterung CD zibranimi astronomami v Argentini pid kerivnictvom 1843 1908 Atlas dopovnyuvavsya danimi koordinat zir Pivdennoyi pivkuli do 1930 roku zagalna kilkist zir sklala 613 959 Okremoyu chastinoyu uvijshov Fotografichnij oglyad neba z misu Dobroyi Nadiyi nim Cape Photographic Durchmusterung CPD 454 9 tis zir skladenij gollandskim astronomom 1851 1922 Suchasnist 1966 roku v Kaliforniya SShA bulo vidano katalog na 260 tis zir 1979 roku bulo rozpochato stvorennya zoryanogo katalogu dlya navedennya pershogo orbitalnogo teleskopu imeni Gabbla Katalog opornih zir angl Guide Star Zavdyaki roboti ciyeyi kosmichnoyi observatoriyi katalog popovnivsya tochnimi danimi 1 mlrd ob yektiv kosmichnogo prostoru 1989 roku bulo vidano dva ostanni najtochnishi zoryani katalogi Hipparcos HIP ta Tycho TYC sho ohoplyuyut bilshe 2 5 mln zir Specializovani zoryani katalogiKatalog Genri Drejpera Komanda Edvarda PikeringaDokladnishe Katalog Genri Drejpera U 1918 1924 rokah bulo vidano zoryanij Katalog Genri Drejpera angl Henry Draper Catalog HD nazvanij na chest amerikanskogo astronoma Genri Drejpera 1837 1882 sho pershim 1872 roku zrobiv spektralnij znimok Vegi Nad katalogom na koshti fondu zasnovanogo vdovoyu Drejpera v Garvardskij observatoriyi pracyuvav Edvard Pikering iz komandoyu zhinok obchislyuvalnic Katalog mistit spektroskopichnu informaciyu shodo 225 300 yaskravih zir yaki pronumerovano v prostomu poryadku zrostannya yih pryamih pidnesen Katalog vkrivaye vse nebo i mistit zori do 9 yi zoryanoyi velichini Piznishe zavdyaki praci Enni Dzhamp Kennon sho klasifikuvala za spektralnim klasom bilshe 400 tis zir bulo vidano dopovnennya do nogo Dopovnennya do katalogu Genri Drejpera angl Henry Draper Extension HDE Zagalnij katalog Bossa Dokladnishe Zagalnij katalog Bossa Specializovanij zoryanij katalog sho mistit vlasni ruhi 33 342 zir Skladeno na osnovi sposterezhen zdijsnenih jogo batkom Lyuyisom Bossom ta opublikovano 1936 roku Fundamentalnij katalog Dokladnishe Fundamentalnij katalog Nizka katalogiv sho mistyat tochni koordinati osoblivim chinom dobranih fundamentalnih abo opornih zir koordinati yakih viznacheno za velikoyu kilkistyu sposterezhen z osoblivoyu tochnistyu Sluguvali dlya poznachennya na neboshili opornih tochok sistemi koordinat Najvidomishij sered nih p yatij fundamentalnij katalog FK5 vidanij 1988 roku v Gajdelberzi sho mistit koordinati 1535 zir iz maksimalnoyu na toj chas tochnistyu Katalog Glize Dokladnishe Katalog Glize Astronomichnij katalog z perelikom zir yaki roztashovani v mezhah 25 parsekiv vid Soncya Skladenij nimeckim astronomom Vilgelmom Glize 1957 roku Zgodom bulo opublikovano kilka rozshirenih ta dopovnenih vidan Zagalnij katalog zminnih zir Dokladnishe Zagalnij katalog zminnih zir Takozh ros OKPZ Obshij Katalog Peremennyh Zvyozd angl GCVS General Catalog of Variable Stars Spilno vedetsya ta vidayetsya rosijskim Derzhavnim astronomichnim institutom im Shternberga DAISh ta institutom astronomiyi Rosijskoyi akademiyi nauk Ostannye chetverte vidannya p yat tomiv 1985 1995 mistit blizko tridcyati tisyach zir nashoyi galaktiki ta majzhe desyat tisyach najblizhchih susidnih galaktik Do katalogu vklyucheno lishe zori zminnist yakih vivcheno ta klasifikovano Zori zminnist yakih zafiksovano ale ne vivcheno mistyatsya v katalozi Katalog zoryanih ultrafioletovih potokiv Dokladnishe Katalog zoryanih ultrafioletovih potokiv Takozh TD1 astronomichnij katalog ultrafioletovogo viprominyuvannya zirok do 10 yi vidimoyi velichini vklyuchno skladenij da danimi ultrafioletovogo teleskopu zi suputnika TD 1 Yevropejskoyi organizaciyi kosmichnih doslidzhen ESRO piznishe reorganizovanoyi v Yevropejske kosmichne agentstvo Katalog Hipparcos Dokladnishe Katalog Hipparcos Katalog Hipparcos angl Hipparcos HIP astrometrichnij katalog stvorenij za rezultatami misiyi Gipparkos ta vidanij 1997 roku Mistit koordinati blizko 118 tis zir vimiryani iz nadvisokoyu tochnistyu blizko 1 mas tobto 0 001 kutovoyi sekundi yih vlasni ruhi ta zoryani velichini u dvoh fotometrichnih smugah Narazi ye najtochnishim zoryanim katalogom yakij zadovolnyaye bilshist potreb astrometriyi Katalog opornih zir Dokladnishe Katalog opornih zir Katalog opornih zir abo KOZ angl Guide Star Catalog GSC ye povnim katalogom zoryanogo neba z zoryami do 21mvidimoyi zoryanoyi velichini stvorennya yakogo bulo rozpochato 1979 roku dlya navigaciyi v zovnishnomu kosmosi j tochnogo navedennya kosmichnogo teleskopu Gabbla Pidtrimka j utochnennya katalogu zdijsnyuyetsya viddilom katalogizaciyi ta oglyadu neba Naukovogo institutu kosmichnogo teleskopu angl Space Telescope Science Institute Zavdyaki roboti ciyeyi kosmichnoyi observatoriyi katalog popovnivsya tochnimi danimi 1 mlrd ob yektiv kosmichnogo prostoru Katalogi nezoryanih ob yektivKatalog Messye Persha storinka tretogo vidannya katalogu MessyeDokladnishe Katalog Messye 1771 roku francuzkih astronom mislivec za kometami Sharl Messye 1730 1817 stvoriv pershij katalog tumannostej i zoryanih skupchen svitlih kometopodibnih plyam na zoryanomu nebi sho ne ye kometami za svoyeyu prirodoyu j lishe zavazhayut v poshuku ostannih Do katalogu potrapili riznomanitni astronomichni ob yekti planetarni ta emisijni tumannosti rozsiyani ta kulyasti skupchennya galaktiki Vtim u chasi Messye cih ponyat ishe ne bulo Na stvorennya cogo katalogu jogo sponukala vidkrita nim 12 veresnya 1758 roku Krabopodibna tumannist v suzir yi Tilcya Do katalogu potrapilo 103 ob yekti do shilennya 35 yaki v suchasnij nomenklaturi pochinayutsya z latinskoyi nazvi M na chest yihnogo pershovidkrivacha Tak tumannist Andromedi spiralna galaktika v suzir yi Andromedi poznachayetsya yak M31 Piznishe do nogo bulo vklyucheno she kilka ob yektiv yaki Messye sposterigav ale do katalogu ne vklyuchiv Takim chinom yih zagalna kilkist syagnula 110 Dlya bilshosti z nih nadanij Messye nomer doteper zalishayetsya osnovnoyu nazvoyu 1995 roku Patrik Mur shob dopovniti katalog Messye sklav Katalog Koldvella angl Caldwell catalogue U nomu vin naviv 109 yaskravih zoryanih skupchen tumannostej i galaktik z katalozhnimi imenami S1 S109 Ce spisok ob yektiv glibokogo kosmosu sho cikavlyat astronomiv amatoriv Novij zagalnij katalog NGC Dokladnishe Novij zagalnij katalog ta Pereglyanutij Novij zagalnij katalog 1864 roku vijshla pracya britanskogo astronoma nimeckogo pohodzhennya Vilyama Gershelya 1738 1822 Zagalnij katalog tumannostej i skupchen zir angl General Catalog of Nebulae GC u yakij jogo sin Dzhon Frederik zibrav nadbannya sposterezhen batka ta titki Karolini v korolivskij U praci zibrano dani bilshe 2500 tumannostej zoryanogo neba 1888 roku britanskim astronomom danskogo pohodzhennya Dzhonom Dreyerom 1852 1926 vidano Novij zagalnij katalog tumannostej i zoryanih skupchen angl New General Catalog of Nebulae and Star Clusters NGC u yakomu pracyu Gershelya bulo dopovneno tisyachami novih rezultativ sposterezhen z korolivskoyi observatoriyi Arma Nomenklatura cih ob yektiv pochinayetsya z latinskih liter NGC Katalog bulo dopovneno dvoma dodatkovimi angl Index Catalogue v 1895 i 1908 rokah sho rozshirili kilkist ob yektiv do 13 tis Cej katalog ye odnim iz najbilshih nespecializovanih katalogiv mistit vsi ob yekti dalekogo kosmosu a ne specializuyetsya na okremih iz nih napriklad lishe na galaktikah Pereglyanutij NGC zalishayetsya najpopulyarnishim katalogom nezoryanih ob yektiv sered amatoriv astronomiyi tak yak cej istorichnij katalog vklyuchaye vsi tipi nezirkovih ob yektiv glibokogo kosmosu Bazi danih astronomichnih ob yektivSIMBAD Dokladnishe SIMBAD Baza danih ob yektiv dalekogo kosmosu perevazhno zir Mistit sistematizovanu informaciyu majzhe pro 4 miljoni ob yektiv zokrema 11 miljoniv yih nazv ta identifikatoriv u bagatoh poshirenih katalogah astrometrichni ta fotometrichni parametri a takozh bibliografichni posilannya na roboti u yakih ci dani bulo opublikovano Pidtrimka bazi zdijsnyuyetsya Strasburzkim centrom astronomichnih danih Centr malih planet Dokladnishe Centr malih planet Cej rozdil potrebuye dopovnennya lipen 2014 Div takozhAstronomichnij oglyadPrimitki www eso org Arhiv originalu za 13 serpnya 2018 Procitovano 13 serpnya 2018 Wiggins amp Wynn 2003 Lost Ancient Greek Sky Map Discovered at Monastery By Tasos Kokkinidis August 20 2023 U pokinutomu monastiri znajshli chastinu legendarnoyi davnogreckoyi karti zoryanogo neba 22 08 2023 18 00 Samus N N 2012 Kepple George Robert Glen W Sanner 1998 The Night Sky Observer s Guide Volume 1 Willmann Bell Inc s 18 ISBN 0 943396 58 1 Observatoire de Paris Abd al Rahman Al Sufi originalu za 16 April 2007 Procitovano 19 kvitnya 2007 Observatoire de Paris LMC originalu za 17 April 2007 Procitovano 19 kvitnya 2007 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2018 Procitovano 3 sichnya 2014 N Zacharias R Gaume B Dorland and S E Urban CATALOG INFORMATION AND RECOMMENDATIONS 2013 02 19 u Wayback Machine U S Naval Observatory 2004 November 07 angl DzherelaGuryanov Sergej Kto i kak nazyvaet zvyozdy Zvezdochyot Vip 12 1998 z dzherela 13 lyutogo 2010 Procitovano 2010 05 16 ros ros Samus N N 1 2 Kratkij istoricheskij ocherk Istoriya katalogov peremennyh zvezd Peremennye zvezdy Uchebnoe posobie po kursu Astronomiya 2012 ESO ST ECF USNO A2 0 Catalogue Server 9 travnya 2008 u Wayback Machine zoryanij katalog angl angl Arthur W Wiggins Charles M Wynn The Five Biggest Unsolved Problems in Science John Wiley amp Sons 2003 234 s ISBN 978 0739436981