У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Третяк Третя к Васи ль Я кович 6 грудня 1926 село Комарівка Рильського

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Третяк.

Третя́к Васи́ль Я́кович (6 грудня 1926, село Комарівка, Рильського повіту Курської губернії — 16 квітня 1989, Київ) — український радянський співак (драматичний тенор), Народний артист СРСР (1980). Народний артист Української РСР (1967).

Василь Якович Третяк
Зображення
Основна інформація
Дата народження	6 грудня 1926(1926-12-06)
Місце народження	Комарівка
Дата смерті	16 квітня 1989(1989-04-16) (62 роки)
Місце смерті	Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Професії	оперний співак
Освіта	Харківська державна консерваторія (1958)
Співацький голос	драматичний тенор
Інструменти	вокал^[d]
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка і Національний театр опери та балету Республіки Молдова
Нагороди

Біографія

Народився 6 грудня 1926 року на Східній Слобожанщині, в селі Комарівці (тепер Кореневського району Курської області). Газета «День» так пише про його дитинство:

У житті видатного українського співака Василя Третяка було немало парадоксів. Зокрема, тільки його одного з української багатодітної сім'ї записали росіянином, оскільки народився він у Курській області. Однак у дитячому віці майбутній артист опинився на Полтавщині, і далі все його життя було тісно пов'язаним з Україною.

Член КПРС з 1952 року. У 1953–1958 роках навчався в Харківській консерваторії у класі професора Т. Веске.

У 1958–1962 роках — соліст , в 1962–1989 роках — Київського оперних театрів. Драматичний тенор.

З 1976 по 1989 рік — викладач Київської консерваторії (з 1985 року — доцент). Серед учнів — М. Дідик, В. Рева, В. Полторак, І. Ткаченко.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Помер 16 квітня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Батько (нар. 1967), українського оперного режисера.

Творчість

Коронні оперні партії:

Отелло («Отелло» Джузеппе Верді);
Радамес («Аїда» Джузеппе Верді);
Хозе («Кармен» Жоржа Бізе);
Василь («Милана» Георгія Майбороди).

Інші партії:

Рауль («Гугеноти» Джакомо Мейєрбера);
Герман («Пікова дама» Петра Чайковського);
Манріко («Трубадур» Джузеппе Верді);
Сергій («Катерина Ізмайлова», Д. Шостаковича)…

Знімався в кіно («Катерина Ізмайлова», фільм-опера Д. Шостаковича). Записувався на радіо. Випускав грамплатівки.

Гастролював на Кубі, у Румунії, Польщі, Іспанії, Франції, Німеччині, Чехословаччині, Болгарії, Угорщині, Югославії та інших країнах

Примітки

Людмила Жиліна. «Тенор, що народився з... баса». // «День», № 19, 04.02.2000.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 590.
Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
Ігор Роздобудько. Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [ 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]

[1] Людмила Жиліна. «Тенор, що народився з... баса». // «День», № 19, 04.02.2000.