Отелло (Верді)

«Отелло» (італ. Otello) — опера на 4 дії італійського композитора Джузеппе Верді, написана в 1881–1886 роках на лібрето Арріґо Бойто за мотивами однойменної п'єси Вільяма Шекспіра. Прем'єра пройшла 5 лютого 1887 року в театрі Ла Скала, за участю (Отелло) і (Яго).

Опера «Отелло»
італ. Otello^[1]
Композитор	Джузеппе Верді^[1]
Автор лібрето	Арріґо Бойто^[1]
Мова лібрето	італійська
Джерело сюжету	Отелло
Жанр	опера^[1]
Кількість дій	4 Дія (театр)^[1]
Рік створення	1884
Перша постановка	5 лютого 1887^[1]
Місце першої постановки	Ла Скала^[1]
Інформація у Вікіданих
Отелло у Вікісховищі

Дійові особи

Партія	Голос	Виконавці на прем'єрі 5 лютого 1887 (Диригент — )
Отелло — мавр, полководець венеційської армії	Тенор
Дездемона — його дружина	Сопрано	Ромільда Панталеоні
Яґо — мічман	Баритон
Емілія — дружина Яґо	меццо-сопрано	Джиневра Петрович
Кассіо — начальник ескадри	Тенор	Джованні Паролі
Родеріґо — венеційський патрицій	Тенор	Вінченцо Форнарі
Лодовіко — посланник Венеційської Республіки	Бас	Франческо Наваріні
Монтано — попередник Отелло в урядуванні островом Кіпром	Бас	Наполеоне Лімонта
Герольд	Бас	Анджело Лаґомарсіно
Хор: венеційські солдати й моряки, кіпрські містяни, діти.

Зміст

Фабула в основному збігається з вихідною п'єсою, за винятком того, що Бойто виключив шекспірівський перший акт (сцени у Венеції). Отже, вся дія опери відбувається на Кіпрі, в кінці XV століття.

I дія

Жителі Кіпру очікують прибуття нового губернатора, який потрапив у бурю. Ним є мавр Отелло, який повідомляє про загибель турецького флоту. Хорунжий Яго перемовляється з дворянином Родріґо, закоханим у Дездемону, дружину Отелло. Лейтенант Кассіо отримує підвищення в чині, чим провокує заздрість Яго. Яго підпоює Кассіо і викликає його сварку з офіцером Монтано. Отелло позбавляє Кассіо почестей. З'являється Дездемона і виконує з чоловіком дует «Già nella notte densa s'estingue ogni clamor».

II дія

Яго радить Кассіо звернутися за допомогою до Дездемони. Після його відходу він співає арію «Credo in un Dio crudel» і натякає Отелло, що прийшов, на невірність Дездемони. Хор, що вшановуює молоду губернаторшу, заспокоює мавра, але незабаром він свариться з дружиною і кидає додолу її хустку, яку піднімає дружина Яго Емілія. Яго каже, що бачив хустку у Кассіо.

III дія

Яго просить Отелло підслухати його розмову з Кассіо, яка нібито підтвердить провину Дездемони. Дездемона сама заступається за лейтенанта, викликаючи ревнощі чоловіка. Він жене її зі сцени і співає арію «Dio! mi potevi scagliar tutti i mali della miseria». Яго на очах у Отелло викликає Кассіо на розмову про коханку останнього, представивши справу так, ніби мова йде про Дездемону. Наприкінці діалогу лейтенант демонструє хустку губернаторши, яку підкинув йому Яго.

На Кіпр з Венеції прибуває посол Лодовіко, який читає наказ про заміну Отелло на Кассіо. Мавр б'є Дездемону, розганяє хор і падає в непритомність на радість Яго.

IV дія

Готуючись до сну, Дездемона виконує баладу «Piangea cantando nell'erma landa» і молитву «Ave Maria». Отелло цілує Дездемону і після діалогу душить її. З'являються Емілія і інші персонажі опери. Отелло дізнається, що його дружина не зраджувала йому, і кінчає на себе.

Переклад українською

Зовнішні відеофайли
	«Отелло», фінал другої дії, постановка Київської опери, 1966

Українською мовою лібрето переклав у 1965 році Сергій Козак. В його перекладі опера ставилась у Київському театрі опери та балету, причому сам перекладач співав партію Яго.

Примітки

1. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644
2. Машинопис лібрето зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, фонд № 573, опис № 4, справа № 5

Посилання

• Опис на Бельканто.ру [ 14 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• База даних арій [ 14 листопада 2008 у Wayback Machine.] (англ.)