Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Реставрація Бурбонів (фр. Restauration bourbonienne; 1814—1830) — період в історії Франції між падінням Першої імперії імператора Наполеона І 6 квітня 1814 року і Липневою революцією 29 липня 1830 року, під час якої до влади в країні повернулися королі династії Бурбонів. В історіографії вирізняють два періоди: Перша реставрація — після зречення Наполеона до початку Ста днів і Друга реставрація — після поразки Наполеона у битві при Ватерло до Липневої революції 1830 року. На відміну від дореволюційної доби, під час реставрації Франція була конституційною монархією, де владу короля обмежувала Хартія 1814 року. Внутрішня політика країни ознаменувалася протистоянням між ультра-роялістами і лібералами.
| Королівство Франція Royaume de France | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
| Девіз Montjoie Saint Denis! | |||||||||||||
| Гімн "Повернення французьких принців до Парижу" | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Столиця | Париж | ||||||||||||
| Мови | французька | ||||||||||||
| Релігії | католицизм | ||||||||||||
| Форма правління | унітарна парламентська напівконституційна монархія | ||||||||||||
| Король | |||||||||||||
| - 1814–1824 | Людовик XVIII | ||||||||||||
| - 1824–1830 | Карл X | ||||||||||||
| Законодавчий орган | Парламент Франції | ||||||||||||
| Історія | |||||||||||||
| - (Реставрація) | 6 квітня 1814 | ||||||||||||
| - Паризька угода | 30 травня 1814 | ||||||||||||
| - Прийняття конституції | 4 червня 1814 | ||||||||||||
| - Сто днів | 20 березня – 7 липня 1815 | ||||||||||||
| - | 6 квітня 1823 | ||||||||||||
| - Липнева революція | 26 липня 1830 | ||||||||||||
| Валюта | Французький франк | ||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Причини
Реставрація Бурбонів була викликана внутрішньою слабкістю та військовою поразкою Першої імперії Наполеона І. Після поразки у російсько-французькій війні 1812 року, а також через нездатність французької армії далі протистояти могутній антинаполеонівській коаліції після розгрому під Лейпцигом 15 жовтня 1813 року, падіння імперії та реставрація Бурбонів стали неминучими. Імперія була також виснажена економічно і морально тривалими військовими конфліктами. Французька армія капітулювала і Париж опинився під окупацією союзників, котрі вимагали повернення до влади королів династії Бурбонів.
Перша реставрація
Під головуванням колишнього міністра іноземних справ Шарля-Моріса Талейрана французький сенат 2 квітня проголосував за усунення від влади Наполеона і офіційно запросив на трон Людовика XVIII (брата страченого після революції Людовика XVI) і проголосив Францію королівством. Наполеон підписав своє зречення 6 квітня 1814 у Фонтенбло. Хоча союзники й вимагали повернення монархії, вони підтримали ініціативу Талейрана конституційно обмежити владу короля у Хартії 1814 року і запропонували дуже вигідні умови перемир'я. За паризьким мирним договором 1814 року Франція відновила майже всі свої кордони й іноземна окупація на більшості території країни закінчилася.
Із поверненням влади короля, у країну почали повертатися політичні емігранти, здебільшого представники французької аристократії які переховувалися за кордоном під час революційних подій. Французькі аристократи вимагали повернення експропрійованої революціонерами власності, що часом викликало масові заворушення та повстання у провінції. Суперечки також загострилися у релігійній сфері між представниками емігрантських релігійних кіл і тими, що раніше підкорилися вимогам революціонерів у Франції, а також між католиками та протестантами. Попри це, Людовик XVIII зробив крок на примирення і підписав Хартію 1814 року, яка обмежувала його владу і зберігала певні досягнення Французької революції, громадянські права тощо.
Сто днів
Невдоволення урядом короля Людовика XVIII продовжувало зростати у Франції, чим швидко скористався засланий на о. Ельба Наполеон. 1 березня 1815 року, невдовзі після початку Віденського конгресу, він висадився на південному узбережжі Франції і вже 20 березня без жодного спротиву тріумфально увійшов у Париж. Уряд і король знову залишили країну і знайшли притулок у фламандському місті Гент. Повернення Наполеона до влади тривало 110 днів і закінчилося поразкою у битві при Ватерлоо 18 червня 1815 року. Після другого і останнього зречення Наполеона, за підтримки нової антинаполеонівської коаліції Людовик XVIII 8 липня 1815 року остаточно повернувся до влади. Друга поразка Наполеона обернулася для Франції набагато жорсткішими умовами мирного договору та тривалою іноземною окупацією.
Друга реставрація
Після поразки Наполеона під Ватерлоо та після зайняття Парижу військами антинаполеонівської коаліції Людовик XVIII 8 липня 1815 року повернувся до влади. Друга реставрація Бурбонів ознаменувалася значно складнішою внутрішньою і зовнішньополітичною ситуацією. Франція опинилася майже спустошеною війною та пов'язаним з нею економічним колапсом. За умовами другого Паризького мирного договору були втрачені значні території на сході та півдні країни, Франція мусила виплатити 100 мільйонів франків контрибуції та іноземна окупація тривала до 1818 року. Крім того, у внутрішній політиці почалася кампанія Білого терору — жорстоких репресій проти представників попереднього режиму. В країні загострилося протистояння між прихильниками реставрації — ультрароялістами і ліберальною опозицією. У 1815—1816 роках за політичними звинуваченнями було арештовано більш ніж 70 000 чоловік.
Після виборів до парламенту 14 серпня 1815 року була сформована т.зв. Незрівнянна палата (фр. La Chambre introuvable), де домінували ультрароялісти і намагалися законодавчим шляхом відновити абсолютну владу короля. Період відносного спокою і економічної стабілізації настав щойно після призначення прем'єр-міністром герцога де Рішельє у 1816 році. Політичні суперечки і протистояння продовжилося у стінах парламенту між роялістами і лібералами. Після сходження на престол Карла Х у 1825 році ультрароялістам вдалося запровадити систему привілеїв для представників аристократії, які постраждали під час революційних подій. Попри це, демократичні реформи збережені після французької революції дозволили ліберальній опозиції відстоювати свої права у пресі та в стінах парламенту. Законодавчі реформи роялістів з часом зазнали поразки у парламенті і опозиція владі короля знайшла підтримку серед загалу населення Франції.
Значне загострення внутрішньополітичної ситуації відбулося у листопаді 1829 року із призначенням на посаду прем'єр-міністра представника ультраконсервативного табору графа де Поліньяка. Петиція 221 депутата парламенту була проігнорована королем; Карл Х розпустив парламент і призначив нові вибори на липень 1830 року. Загострення протистояння, однак, призвело до повстання та Липневої революції 27, 28, та 29 липня 1830 року. 31 липня Луї-Філіп — представник орлеанської династії та прихильник буржуазної революції зійшов на французький престол, що стало кінцем періоду реставрації. Із зреченням Карла Х 2 серпня 1830 року у Франції остаточно закінчилося правління основної гілки династії Бурбонів.
Примітки
- Retour du Roi le 8 juillet 1815. parismuseescollections.paris.fr. 1815. Процитовано 12 грудня 2021.
- Tombs, 1996, с. 333.
- Pinoteau, Hervé (1998). Le chaos français et ses signes: étude sur la symbolique de l'Etat français depuis la Révolution de 1789 (фр.). Presses Sainte-Radegonde. с. 217. ISBN .
Література
- Tombs, Robert (1996). France 1814–1914. London: Longman. ISBN .
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Restavraciya Burboniv fr Restauration bourbonienne 1814 1830 period v istoriyi Franciyi mizh padinnyam Pershoyi imperiyi imperatora Napoleona I 6 kvitnya 1814 roku i Lipnevoyu revolyuciyeyu 29 lipnya 1830 roku pid chas yakoyi do vladi v krayini povernulisya koroli dinastiyi Burboniv V istoriografiyi viriznyayut dva periodi Persha restavraciya pislya zrechennya Napoleona do pochatku Sta dniv i Druga restavraciya pislya porazki Napoleona u bitvi pri Vaterlo do Lipnevoyi revolyuciyi 1830 roku Na vidminu vid dorevolyucijnoyi dobi pid chas restavraciyi Franciya bula konstitucijnoyu monarhiyeyu de vladu korolya obmezhuvala Hartiya 1814 roku Vnutrishnya politika krayini oznamenuvalasya protistoyannyam mizh ultra royalistami i liberalami Korolivstvo Franciya Royaume de France 1814 1815 1815 1830 Prapor 1 GerbDeviz Montjoie Saint Denis Gimn Povernennya francuzkih princiv do Parizhu Franciya istorichni kordoni na kartiKorolivstvo FranciyaStolicya ParizhMovi francuzkaReligiyi katolicizmForma pravlinnya unitarna parlamentska napivkonstitucijna monarhiyaKorol 1814 1824 Lyudovik XVIII 1824 1830 Karl XZakonodavchij organ Parlament FranciyiIstoriya Restavraciya 6 kvitnya 1814 Parizka ugoda 30 travnya 1814 Prijnyattya konstituciyi 4 chervnya 1814 Sto dniv 20 bereznya 7 lipnya 1815 6 kvitnya 1823 Lipneva revolyuciya 26 lipnya 1830Valyuta Francuzkij frankPoperednik NastupnikPersha Francuzka imperiyaSto dniv Lipneva monarhiyaSto dnivVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Restavraciya BurbonivIstoriya Franciyi Portal FranciyaDoistorichna Franciya Antichnist Galliya Gallska imperiya Rimska Galliya 50 do n e 486 Serednovichna Franciya Piznya Galliya 457 486 Burgundske korolivstvo Dinastiyi u skladi Frankskogo Korolivstva Merovingi 481 751 Karolingi 751 987 Zahidne Frankske korolivstvo Kapetingi 987 1328 Valua 1328 1589 Burboni 1589 1792 1814 1848 Stanova monarhiya u Franciyi 1302 1614 Dorevolyucijna Franciya Francuzkij absolyutizm 1643 1789 Suchasna Franciya Francuzka revolyuciya 1789 1799 Konstitucijna monarhiya 1791 1792 Persha respublika 1792 1804 Persha imperiya 1804 1814 Restavraciya Burboniv 1814 1830 Lipneva monarhiya 1830 1848 Druga respublika 1848 1852 Druga imperiya 1852 1870 Tretya respublika 1870 1940 Parizka komuna 1871 Rezhim Vishi 1940 1944 Timchasovij uryad 1944 1946 Chetverta respublika 1946 1958 P yata respublika z 1958 Istoriya Franciyi Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvatiPrichiniRestavraciya Burboniv bula viklikana vnutrishnoyu slabkistyu ta vijskovoyu porazkoyu Pershoyi imperiyi Napoleona I Pislya porazki u rosijsko francuzkij vijni 1812 roku a takozh cherez nezdatnist francuzkoyi armiyi dali protistoyati mogutnij antinapoleonivskij koaliciyi pislya rozgromu pid Lejpcigom 15 zhovtnya 1813 roku padinnya imperiyi ta restavraciya Burboniv stali neminuchimi Imperiya bula takozh visnazhena ekonomichno i moralno trivalimi vijskovimi konfliktami Francuzka armiya kapitulyuvala i Parizh opinivsya pid okupaciyeyu soyuznikiv kotri vimagali povernennya do vladi koroliv dinastiyi Burboniv Persha restavraciyaPid golovuvannyam kolishnogo ministra inozemnih sprav Sharlya Morisa Talejrana francuzkij senat 2 kvitnya progolosuvav za usunennya vid vladi Napoleona i oficijno zaprosiv na tron Lyudovika XVIII brata strachenogo pislya revolyuciyi Lyudovika XVI i progolosiv Franciyu korolivstvom Napoleon pidpisav svoye zrechennya 6 kvitnya 1814 u Fontenblo Hocha soyuzniki j vimagali povernennya monarhiyi voni pidtrimali iniciativu Talejrana konstitucijno obmezhiti vladu korolya u Hartiyi 1814 roku i zaproponuvali duzhe vigidni umovi peremir ya Za parizkim mirnim dogovorom 1814 roku Franciya vidnovila majzhe vsi svoyi kordoni j inozemna okupaciya na bilshosti teritoriyi krayini zakinchilasya Iz povernennyam vladi korolya u krayinu pochali povertatisya politichni emigranti zdebilshogo predstavniki francuzkoyi aristokratiyi yaki perehovuvalisya za kordonom pid chas revolyucijnih podij Francuzki aristokrati vimagali povernennya eksproprijovanoyi revolyucionerami vlasnosti sho chasom viklikalo masovi zavorushennya ta povstannya u provinciyi Superechki takozh zagostrilisya u religijnij sferi mizh predstavnikami emigrantskih religijnih kil i timi sho ranishe pidkorilisya vimogam revolyucioneriv u Franciyi a takozh mizh katolikami ta protestantami Popri ce Lyudovik XVIII zrobiv krok na primirennya i pidpisav Hartiyu 1814 roku yaka obmezhuvala jogo vladu i zberigala pevni dosyagnennya Francuzkoyi revolyuciyi gromadyanski prava tosho Sto dnivDokladnishe Sto dniv Nevdovolennya uryadom korolya Lyudovika XVIII prodovzhuvalo zrostati u Franciyi chim shvidko skoristavsya zaslanij na o Elba Napoleon 1 bereznya 1815 roku nevdovzi pislya pochatku Videnskogo kongresu vin visadivsya na pivdennomu uzberezhzhi Franciyi i vzhe 20 bereznya bez zhodnogo sprotivu triumfalno uvijshov u Parizh Uryad i korol znovu zalishili krayinu i znajshli pritulok u flamandskomu misti Gent Povernennya Napoleona do vladi trivalo 110 dniv i zakinchilosya porazkoyu u bitvi pri Vaterloo 18 chervnya 1815 roku Pislya drugogo i ostannogo zrechennya Napoleona za pidtrimki novoyi antinapoleonivskoyi koaliciyi Lyudovik XVIII 8 lipnya 1815 roku ostatochno povernuvsya do vladi Druga porazka Napoleona obernulasya dlya Franciyi nabagato zhorstkishimi umovami mirnogo dogovoru ta trivaloyu inozemnoyu okupaciyeyu Druga restavraciyaPislya porazki Napoleona pid Vaterloo ta pislya zajnyattya Parizhu vijskami antinapoleonivskoyi koaliciyi Lyudovik XVIII 8 lipnya 1815 roku povernuvsya do vladi Druga restavraciya Burboniv oznamenuvalasya znachno skladnishoyu vnutrishnoyu i zovnishnopolitichnoyu situaciyeyu Franciya opinilasya majzhe spustoshenoyu vijnoyu ta pov yazanim z neyu ekonomichnim kolapsom Za umovami drugogo Parizkogo mirnogo dogovoru buli vtracheni znachni teritoriyi na shodi ta pivdni krayini Franciya musila viplatiti 100 miljoniv frankiv kontribuciyi ta inozemna okupaciya trivala do 1818 roku Krim togo u vnutrishnij politici pochalasya kampaniya Bilogo teroru zhorstokih represij proti predstavnikiv poperednogo rezhimu V krayini zagostrilosya protistoyannya mizh prihilnikami restavraciyi ultraroyalistami i liberalnoyu opoziciyeyu U 1815 1816 rokah za politichnimi zvinuvachennyami bulo areshtovano bilsh nizh 70 000 cholovik Pislya viboriv do parlamentu 14 serpnya 1815 roku bula sformovana t zv Nezrivnyanna palata fr La Chambre introuvable de dominuvali ultraroyalisti i namagalisya zakonodavchim shlyahom vidnoviti absolyutnu vladu korolya Period vidnosnogo spokoyu i ekonomichnoyi stabilizaciyi nastav shojno pislya priznachennya prem yer ministrom gercoga de Rishelye u 1816 roci Politichni superechki i protistoyannya prodovzhilosya u stinah parlamentu mizh royalistami i liberalami Pislya shodzhennya na prestol Karla H u 1825 roci ultraroyalistam vdalosya zaprovaditi sistemu privileyiv dlya predstavnikiv aristokratiyi yaki postrazhdali pid chas revolyucijnih podij Popri ce demokratichni reformi zberezheni pislya francuzkoyi revolyuciyi dozvolili liberalnij opoziciyi vidstoyuvati svoyi prava u presi ta v stinah parlamentu Zakonodavchi reformi royalistiv z chasom zaznali porazki u parlamenti i opoziciya vladi korolya znajshla pidtrimku sered zagalu naselennya Franciyi Znachne zagostrennya vnutrishnopolitichnoyi situaciyi vidbulosya u listopadi 1829 roku iz priznachennyam na posadu prem yer ministra predstavnika ultrakonservativnogo taboru grafa de Polinyaka Peticiya 221 deputata parlamentu bula proignorovana korolem Karl H rozpustiv parlament i priznachiv novi vibori na lipen 1830 roku Zagostrennya protistoyannya odnak prizvelo do povstannya ta Lipnevoyi revolyuciyi 27 28 ta 29 lipnya 1830 roku 31 lipnya Luyi Filip predstavnik orleanskoyi dinastiyi ta prihilnik burzhuaznoyi revolyuciyi zijshov na francuzkij prestol sho stalo kincem periodu restavraciyi Iz zrechennyam Karla H 2 serpnya 1830 roku u Franciyi ostatochno zakinchilosya pravlinnya osnovnoyi gilki dinastiyi Burboniv PrimitkiRetour du Roi le 8 juillet 1815 parismuseescollections paris fr 1815 Procitovano 12 grudnya 2021 Tombs 1996 s 333 Pinoteau Herve 1998 Le chaos francais et ses signes etude sur la symbolique de l Etat francais depuis la Revolution de 1789 fr Presses Sainte Radegonde s 217 ISBN 978 2 908571 17 2 LiteraturaTombs Robert 1996 France 1814 1914 London Longman ISBN 0 582 49314 5 DzherelaEmmanuel de Waresquiel Benoit Yvert Histoire de la Restauration 1814 1830 naissance de la France moderne Perrin Paris 1996 Reedite en format de poche avec mise a jour de la bibliographie Perrin Paris 2002 ISBN 2 262 01901 0