Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мішані та склерофільні ліси Егеї та Західної Туреччини (ідентифікатор WWF: PA1201) — палеарктичний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на півдні Балканського півострова, на заході Анатолії та на островах Егейського моря.
 Мис Суніон (Аттика) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | PA1201 |
| Межі | Анатолійські хвойні та листяні мішані ліси Балканські мішані ліси Іллірійські листопадні ліси Піндські мішані ліси Гірські хвойні та листяні ліси Південної Анатолії |
| Площа, км² | 126 377 |
| Країни | Греція, Туреччина, Північна Македонія, Болгарія |
| Охороняється | 23 189 км² (18 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон мішаних та склерофільних лісів Егеї та Західної Туреччини розташований на територіях навколо Егейського моря і складається з двох частин: європейської та азійської.
Азійська частина регіону охоплює східне узбережжя Егейського моря, від півострова Біга на півночі (також відомого під давньою назвою Троада) вздовж усього західного узбережжя Анатолії до півострова [en] в районі Кумлуджи, в регіоні давньої Лікії на півдні. Невелика смуга суходолу, що тягнеться вздовж північно-східного узбережжя Мармурового моря, на схід до Ізмітської затоки, також є частиною цього екорегіону.
Європейська частина регіону простягається від півострова Галліполі у південно-західній Фракії через грецьку Македонію, Фессалію і Беотію до Евбеї, Аттики та півострова Пелопоннес (за винятком деяких гірських районів у центральній частині півострова), а також до Західної Греції, на північ до Амбракійської затоки. Усі Іонічні та Егейські острови, за винятком Криту, також є частиною цього екорегіону. Регіон також включає південну частину долини Вардару у Північній Македонії та крайній південно-західний кут Болгарії у Благоєвградській області.
У той час як східна частина екорегіону складається переважно з низовин і рівнин, його західна частина більш гориста. Вона включає в себе гори Тайгет, [en], [en] та [en] на Пелопоннесі, а також гори Олімп і Отріс у Центральній Греції. Північна частина регіону (від затоки Термаїкос до Чанаккале) представляє собою тонку смугу рівнин, обмежених на півночі Родопськими горами.
Гори Західної Анатолії простягаються зі сходу на захід і представляють собою систему горстів і грабенів. Такі річки, як [en], Гедіз, [en] та Великий Мендерес, формують в регіоні систему глибоких долин. Ця система, що сформувалася між третинним періодом і початком голоцену, є основною геоморфологічною особливістю цього регіону. Центральна Греція та Пелопоннес мають нерівний, розчленований рельєф з багатьма мисами та островами. В північній частині екорегіону протікають такі річки, як Мариця, Места, Струма і Вардар, а в західній частині — Аліакмон і Піньйос. Основними материнськими гірськими породами екорегіону є метаморфічні сланці, вапняки, ультраосновні та інші магматичні гірські породи.
Клімат
В межах екорегіону панує середземноморський клімат, який характеризується сухим літом та дощовою зимою. У північній частині регіону літо більш вологе, а зима більш суха, ніж в південній частині. Середньорічна кількість опадів коливається від 600 до 1350 мм.
Флора
Егейський фітогеографічний регіон знаходиться в центрі східно-середземноморської рослинної зони. Проте протягом різних геологічних періодів на цю територію проникали елементи інших фітогеографічних регіонів — Ірано-Туранського, Центральноєвропейського, Західноєвропейського, Західносередземноморського та Південносередземноморського. Греція та Західна Туреччина були сполучені в епоху пліоцену, але пізніше тектонічні процеси призвели до їх роз'єднання. Рослинність цих регіонів досі є схожою. Хоча острови Егейського моря не вирізняються флористичним різноманіттям, дослідження їхньої рослинності може дати цінні дані щодо еволюційних закономірностей по обидва боки Егейського моря.
Переважаючими рослинними угрупованнями регіону є маквіс, невисокі чагарники та соснові ліси.
Високі чагарникові зарості маквісу складаються з невисоких вічнозелених дерев, дерев'янистих кущів та трав'янистих рослин. Зокрема, в маквісі зустрічаються сірі суничники (Arbutus unedo), червоні суничники (Arbutus andrachne), благородні лаври (Laurus nobilis), європейські маслини (Olea europaea), ріжкові дерева (Ceratonia siliqua), деревоподібні еріки (Erica arborea) та іспанський мітлистий дрок (Spartium junceum). Маквіс також включає різноманітні види ароматичних рослин, передусім з родини глухокропивових (Lamiaceae).
Невисокі чагарникові зарості, відомі як [de], характеризуються невисокими ароматичними кущами і травами, зокрема колючим молочаєм (Euphorbia acanthothamnos), [en] (Thymus capitatus), різними видами [en] (Ballota spp.), чисту (Cistus spp.), цмину (Helichrysum spp.), [en] (Phlomis spp.) та шавлії (Salvia spp.). Фригана поширена на вапнякових ґрунтах, а також у районах, де часто трапляються пожежі та які зазнають сильного перевипасу.
В екорегіоні широко поширені соснові ліси. В Анатолії в них переважають турецькі сосни (Pinus brutia). На півдні екорегіону вони зустрічаються на висоті до 300-400 м над рівнем моря, а на півночі — на висоті до 700-800 м над рівнем моря. В Центральній Греції та на Пелопоннесі переважають алепські сосни (Pinus halepensis). На закріплених прибережних дюнах Пелопоннесу також зустрічаються ліси італійської сосни (Pinus pinea).
В деяких місцевостях замість соснових лісів зустрічаються дубові ліси, основу яких складають кермесові дуби (Quercus coccifera). З цими лісами асоціюються такі рослини, як колючий аспалатос (Calicotome villosa), звичайне держидерево (Paliurus spina-christi) та деревоподібна еріка (Erica arborea). Кермесові дуби (Quercus coccifera) і кам'яні дуби (Quercus ilex) також часто зустрічаються в маквісі.
В різних частинах екорегіону різняться види рослин, що становлять основу маквісу. У Західній і Південно-Західній Туреччині, на південь від Ізміру, основу маквісу складають оливкові дерева (Olea europaea) та ріжкові дерева (Ceratonia siliqua). На узбережжі Анатолії основу маквісу часто становлять алепські дуби (Quercus infectoria) разом з іншими породами дубів. На горі [en] зустрічається рідкісний тип маквісу, основу якого становлять червоні суничники (Arbutus andrachne), критські клени (Acer sempervirens) та кам'яні дуби (Quercus ilex). На півострові [en] в провінції Мугла зустрічаються ліси критських фінікових пальм (Phoenix theophrasti).
В екорегіоні росте кілька ендемічних видів рослин. Серед них слід згадати [en] (Liquidambar orientalis), що зустрічається в заплавах річок на південному заході Анатолії та на острові Родос. Смола цієї рослини раніше використовувалася у парфумерній промисловості та в медицині, а деревина цінувалася як паливо. На островах Родос і Кос, а також в турецьких провінціях Мугла, Анталья і Айдин росте ендемічний вид дубів, відомий як бозпирнал (Quercus aucheri).
Фауна
Серед широко поширених в екорегіоні ссавців слід згадати дику свиню (Sus scrofa), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), звичайного шакала (Canis aureus), вовка (Canis lupus), європейського борсука (Meles meles), сірого зайця (Lepus europaeus), білочеревого їжака (Erinaceus roumanicus), південного їжака (Erinaceus concolor), звичайну вивірку (Sciurus vulgaris), кавказьку вивірку (Sciurus anomalus) та лісову куницю (Martes martes). Також в регіоні зрідка трапляються такі рідкісні хижі тварини, як євразійські рисі (Lynx lynx), лісові коти (Felis sylvestris) та бурі ведмеді (Ursus arctos).
Значна частина популяції таких видів птахів, як бліді берестянки (Iduna pallida), оливкові берестянки (Hippolais olivetorum), кропив'янки Рюпеля (Curruca rueppelli), білолобі сорокопуди (Lanius nubicus), сірі вівсянки (Emberiza cineracea) і сивоголові вівсянки (Emberiza caesia) гніздиться в межах цього екорегіону.
Для чагарникових заростей маквісу характерні такі птахи, як червононогі кеклики (Alectoris rufa), європейські кеклики (Alectoris graeca), кремовогорлі кеклики (Alectoris chukar), червоноволі кропив'янки (Sylvia cantillans), кропив'янки Рюпеля (Curruca rueppelli), городні вівсянки (Emberiza cirlus), гірські вівсянки (Emberiza cia) та чорноголові вівсянки (Emberiza melanocephala).
В лісах турецької сосни зустрічаються рудоволі повзики (Sitta krueperi), поширені лише в Туреччині, на Кавказі та на острові Лесбос. Також в соснових лісах зустрічаються такі широко поширені в Європі види птахів, як волові очки (Troglodytes troglodytes), чорні дрозди (Turdus merula), вівчарики-ковалики (Phylloscopus collybita), чорні синиці (Periparus ater), блакитні синиці (Cyanistes caeruleus), великі синиці (Parus major), короткопалі підкоришники (Certhia brachydactyla), звичайні сойки (Garrulus glandarius) та звичайні зяблики (Fringilla coelebs). В лісах східних амбрових дерев зустрічаються західні соловейки (Luscinia megarhyncos), бліді берестянки (Iduna pallida) та середземноморські очеретянки (Cettia cetti).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 23 189 км², або 18 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Ета, Національний парк Парнас, Національний парк Парніта та Національний парк Суніон в Греції, а також Національний парк півострова Ділек і дельти річки Великий Мендерес, Національний парк Мармаріс, [en] та [en] в Туреччині.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 24 липня 2022.
Посилання
- «Aegean and Western Turkey sclerophyllous and mixed forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mishani ta sklerofilni lisi Egeyi ta Zahidnoyi Turechchini identifikator WWF PA1201 palearktichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij na pivdni Balkanskogo pivostrova na zahodi Anatoliyi ta na ostrovah Egejskogo morya Mishani ta sklerofilni lisi Egeyi ta Zahidnoyi Turechchini Mis Sunion Attika Ekozona Palearktika Biom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA1201 Mezhi Anatolijski hvojni ta listyani mishani lisi Balkanski mishani lisi Illirijski listopadni lisi Pindski mishani lisi Girski hvojni ta listyani lisi Pivdennoyi Anatoliyi Plosha km 126 377 Krayini Greciya Turechchina Pivnichna Makedoniya Bolgariya Ohoronyayetsya 23 189 km 18 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft pivnichnoyi chastini ostrova Hios Uzberezhzhya Turechchini poblizu mista DalamanGeografiyaEkoregion mishanih ta sklerofilnih lisiv Egeyi ta Zahidnoyi Turechchini roztashovanij na teritoriyah navkolo Egejskogo morya i skladayetsya z dvoh chastin yevropejskoyi ta azijskoyi Azijska chastina regionu ohoplyuye shidne uzberezhzhya Egejskogo morya vid pivostrova Biga na pivnochi takozh vidomogo pid davnoyu nazvoyu Troada vzdovzh usogo zahidnogo uzberezhzhya Anatoliyi do pivostrova en v rajoni Kumludzhi v regioni davnoyi Likiyi na pivdni Nevelika smuga suhodolu sho tyagnetsya vzdovzh pivnichno shidnogo uzberezhzhya Marmurovogo morya na shid do Izmitskoyi zatoki takozh ye chastinoyu cogo ekoregionu Yevropejska chastina regionu prostyagayetsya vid pivostrova Gallipoli u pivdenno zahidnij Frakiyi cherez grecku Makedoniyu Fessaliyu i Beotiyu do Evbeyi Attiki ta pivostrova Peloponnes za vinyatkom deyakih girskih rajoniv u centralnij chastini pivostrova a takozh do Zahidnoyi Greciyi na pivnich do Ambrakijskoyi zatoki Usi Ionichni ta Egejski ostrovi za vinyatkom Kritu takozh ye chastinoyu cogo ekoregionu Region takozh vklyuchaye pivdennu chastinu dolini Vardaru u Pivnichnij Makedoniyi ta krajnij pivdenno zahidnij kut Bolgariyi u Blagoyevgradskij oblasti U toj chas yak shidna chastina ekoregionu skladayetsya perevazhno z nizovin i rivnin jogo zahidna chastina bilsh gorista Vona vklyuchaye v sebe gori Tajget en en ta en na Peloponnesi a takozh gori Olimp i Otris u Centralnij Greciyi Pivnichna chastina regionu vid zatoki Termayikos do Chanakkale predstavlyaye soboyu tonku smugu rivnin obmezhenih na pivnochi Rodopskimi gorami Gori Zahidnoyi Anatoliyi prostyagayutsya zi shodu na zahid i predstavlyayut soboyu sistemu gorstiv i grabeniv Taki richki yak en Gediz en ta Velikij Menderes formuyut v regioni sistemu glibokih dolin Cya sistema sho sformuvalasya mizh tretinnim periodom i pochatkom golocenu ye osnovnoyu geomorfologichnoyu osoblivistyu cogo regionu Centralna Greciya ta Peloponnes mayut nerivnij rozchlenovanij relyef z bagatma misami ta ostrovami V pivnichnij chastini ekoregionu protikayut taki richki yak Maricya Mesta Struma i Vardar a v zahidnij chastini Aliakmon i Pinjos Osnovnimi materinskimi girskimi porodami ekoregionu ye metamorfichni slanci vapnyaki ultraosnovni ta inshi magmatichni girski porodi KlimatV mezhah ekoregionu panuye seredzemnomorskij klimat yakij harakterizuyetsya suhim litom ta doshovoyu zimoyu U pivnichnij chastini regionu lito bilsh vologe a zima bilsh suha nizh v pivdennij chastini Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 600 do 1350 mm FloraEgejskij fitogeografichnij region znahoditsya v centri shidno seredzemnomorskoyi roslinnoyi zoni Prote protyagom riznih geologichnih periodiv na cyu teritoriyu pronikali elementi inshih fitogeografichnih regioniv Irano Turanskogo Centralnoyevropejskogo Zahidnoyevropejskogo Zahidnoseredzemnomorskogo ta Pivdennoseredzemnomorskogo Greciya ta Zahidna Turechchina buli spolucheni v epohu pliocenu ale piznishe tektonichni procesi prizveli do yih roz yednannya Roslinnist cih regioniv dosi ye shozhoyu Hocha ostrovi Egejskogo morya ne viriznyayutsya floristichnim riznomanittyam doslidzhennya yihnoyi roslinnosti mozhe dati cinni dani shodo evolyucijnih zakonomirnostej po obidva boki Egejskogo morya Perevazhayuchimi roslinnimi ugrupovannyami regionu ye makvis nevisoki chagarniki ta sosnovi lisi Visoki chagarnikovi zarosti makvisu skladayutsya z nevisokih vichnozelenih derev derev yanistih kushiv ta trav yanistih roslin Zokrema v makvisi zustrichayutsya siri sunichniki Arbutus unedo chervoni sunichniki Arbutus andrachne blagorodni lavri Laurus nobilis yevropejski maslini Olea europaea rizhkovi dereva Ceratonia siliqua derevopodibni eriki Erica arborea ta ispanskij mitlistij drok Spartium junceum Makvis takozh vklyuchaye riznomanitni vidi aromatichnih roslin peredusim z rodini gluhokropivovih Lamiaceae Nevisoki chagarnikovi zarosti vidomi yak de harakterizuyutsya nevisokimi aromatichnimi kushami i travami zokrema kolyuchim molochayem Euphorbia acanthothamnos en Thymus capitatus riznimi vidami en Ballota spp chistu Cistus spp cminu Helichrysum spp en Phlomis spp ta shavliyi Salvia spp Frigana poshirena na vapnyakovih gruntah a takozh u rajonah de chasto traplyayutsya pozhezhi ta yaki zaznayut silnogo perevipasu V ekoregioni shiroko poshireni sosnovi lisi V Anatoliyi v nih perevazhayut turecki sosni Pinus brutia Na pivdni ekoregionu voni zustrichayutsya na visoti do 300 400 m nad rivnem morya a na pivnochi na visoti do 700 800 m nad rivnem morya V Centralnij Greciyi ta na Peloponnesi perevazhayut alepski sosni Pinus halepensis Na zakriplenih priberezhnih dyunah Peloponnesu takozh zustrichayutsya lisi italijskoyi sosni Pinus pinea V deyakih miscevostyah zamist sosnovih lisiv zustrichayutsya dubovi lisi osnovu yakih skladayut kermesovi dubi Quercus coccifera Z cimi lisami asociyuyutsya taki roslini yak kolyuchij aspalatos Calicotome villosa zvichajne derzhiderevo Paliurus spina christi ta derevopodibna erika Erica arborea Kermesovi dubi Quercus coccifera i kam yani dubi Quercus ilex takozh chasto zustrichayutsya v makvisi V riznih chastinah ekoregionu riznyatsya vidi roslin sho stanovlyat osnovu makvisu U Zahidnij i Pivdenno Zahidnij Turechchini na pivden vid Izmiru osnovu makvisu skladayut olivkovi dereva Olea europaea ta rizhkovi dereva Ceratonia siliqua Na uzberezhzhi Anatoliyi osnovu makvisu chasto stanovlyat alepski dubi Quercus infectoria razom z inshimi porodami dubiv Na gori en zustrichayetsya ridkisnij tip makvisu osnovu yakogo stanovlyat chervoni sunichniki Arbutus andrachne kritski kleni Acer sempervirens ta kam yani dubi Quercus ilex Na pivostrovi en v provinciyi Mugla zustrichayutsya lisi kritskih finikovih palm Phoenix theophrasti V ekoregioni roste kilka endemichnih vidiv roslin Sered nih slid zgadati en Liquidambar orientalis sho zustrichayetsya v zaplavah richok na pivdennomu zahodi Anatoliyi ta na ostrovi Rodos Smola ciyeyi roslini ranishe vikoristovuvalasya u parfumernij promislovosti ta v medicini a derevina cinuvalasya yak palivo Na ostrovah Rodos i Kos a takozh v tureckih provinciyah Mugla Antalya i Ajdin roste endemichnij vid dubiv vidomij yak bozpirnal Quercus aucheri FaunaSered shiroko poshirenih v ekoregioni ssavciv slid zgadati diku svinyu Sus scrofa zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes zvichajnogo shakala Canis aureus vovka Canis lupus yevropejskogo borsuka Meles meles sirogo zajcya Lepus europaeus bilocherevogo yizhaka Erinaceus roumanicus pivdennogo yizhaka Erinaceus concolor zvichajnu vivirku Sciurus vulgaris kavkazku vivirku Sciurus anomalus ta lisovu kunicyu Martes martes Takozh v regioni zridka traplyayutsya taki ridkisni hizhi tvarini yak yevrazijski risi Lynx lynx lisovi koti Felis sylvestris ta buri vedmedi Ursus arctos Znachna chastina populyaciyi takih vidiv ptahiv yak blidi berestyanki Iduna pallida olivkovi berestyanki Hippolais olivetorum kropiv yanki Ryupelya Curruca rueppelli bilolobi sorokopudi Lanius nubicus siri vivsyanki Emberiza cineracea i sivogolovi vivsyanki Emberiza caesia gnizditsya v mezhah cogo ekoregionu Dlya chagarnikovih zarostej makvisu harakterni taki ptahi yak chervononogi kekliki Alectoris rufa yevropejski kekliki Alectoris graeca kremovogorli kekliki Alectoris chukar chervonovoli kropiv yanki Sylvia cantillans kropiv yanki Ryupelya Curruca rueppelli gorodni vivsyanki Emberiza cirlus girski vivsyanki Emberiza cia ta chornogolovi vivsyanki Emberiza melanocephala V lisah tureckoyi sosni zustrichayutsya rudovoli povziki Sitta krueperi poshireni lishe v Turechchini na Kavkazi ta na ostrovi Lesbos Takozh v sosnovih lisah zustrichayutsya taki shiroko poshireni v Yevropi vidi ptahiv yak volovi ochki Troglodytes troglodytes chorni drozdi Turdus merula vivchariki kovaliki Phylloscopus collybita chorni sinici Periparus ater blakitni sinici Cyanistes caeruleus veliki sinici Parus major korotkopali pidkorishniki Certhia brachydactyla zvichajni sojki Garrulus glandarius ta zvichajni zyabliki Fringilla coelebs V lisah shidnih ambrovih derev zustrichayutsya zahidni solovejki Luscinia megarhyncos blidi berestyanki Iduna pallida ta seredzemnomorski ocheretyanki Cettia cetti ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 23 189 km abo 18 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Eta Nacionalnij park Parnas Nacionalnij park Parnita ta Nacionalnij park Sunion v Greciyi a takozh Nacionalnij park pivostrova Dilek i delti richki Velikij Menderes Nacionalnij park Marmaris en ta en v Turechchini PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 24 lipnya 2022 Posilannya Aegean and Western Turkey sclerophyllous and mixed forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund