Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анатолійські хвойні та листяні мішані ліси (ідентифікатор WWF: PA1202) — палеарктичний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований в Туреччині, на заході Анатолії.
 Вид на гору Улудаг | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | PA1202 |
| Межі | Мішані та склерофільні ліси Егеї та Західної Туреччини Степ Центральної Анатолії Рідколісся та степи Центральної Анатолії Евксинсько-Колхідські широколистяні ліси Хвойні та листяні ліси Північної Анатолії Гірські хвойні та листяні ліси Південної Анатолії |
| Площа, км² | 86 105 |
| Країни | Туреччина |
| Охороняється | 667 км² (1 %) |
Географія
Екорегіон анатолійських хвойних та мішаних лісів охоплює гори і плоскогір'я Західної Анатолії, від південного узбережжя Мармурового моря на південь до провінцій Бурдур і Анталія. На захід від нього, в передгір'ях та на узбережжі Егейського моря, розташований екорегіон мішаних та склерофільних лісів Егеї та Західної Туреччини. На північному сході екорегіон переходить у більш вологі Евксинсько-Колхідські широколистяні ліси. На схід від екорегіону, на Анатолійському плоскогір'ї, де панує більш сухий і континентальний клімат, поширені хвойні ліси, сухі широколистяні ліси та степи. В Таврських горах, на південь та на південний схід від регіону, поширені гірські хвойні та листяні ліси Південної Анатолії.
Найвищою вершиною регіону є гора Улудаг (в давнину відома як Малий Олімп) висотою 2543 м, розташована в горах [ru] на південь від Мармурового моря. На півострові Біга, на крайньому північному заході регіону, розташовані гори Каз-Даги, найвищою вершиною яких є гора Іда висотою 1770 м. Іншими гірськими хребтами екорегіону є гори [tr] (1786 м) на північному сході, гори Афьон (1992 м) на сході та гори Айдин (1831 м), [ru] (2159 м), Сімав (1800 м) і Умурлар (1314 м) на заході. Загалом середня висота гір екорегіону становить 1500 м.
В центральній частині екорегіону беруть свій початок річки Великий Мендерес та Гедиз, які течуть на захід, впадаючи в Егейське море. На півночі регіону протікає річка Сімав, що тече на північ і впадає в Мармурове море. Північно-східна частина регіону лежить в межах басейну річки Сакар'я, яка разом зі своїми притоками тече на північ та впадає в Чорне море. Південно-східна частина регіону включає кілька внутрішніх басейнів, річки яких впадають у солоні або солоно-лужні озера, такі як [en], [en] та [en].
Клімат
В межах екорегіону переважає середземноморський клімат, який характеризується спекотним і сухим літом та дощовою зимою. Середньорічна кількість опадів коливається від 400 до 600 мм. Клімат змінюється зі сходу на захід і з півночі на південь. В західній частині екорегіону, де вплив Середземного моря найсильніший, зими є більш м'якими, а опадів випадає більше. В східних та північних частинах екорегіону, ближчих до Центральної Анатолії, домінує більш континентальний клімат із холоднішими зимами та меншою кількістю опадів.
Флора
Рослинні угруповання екорегіону змінюються від середземноморського склерофільного маквісу та чагарників на півдні до широколистяних лісів Євро-Сибірського поясу на півночі. Із заходу на схід тут все більше переважають Ірано-Туранські угруповання. Оскільки євросибірські угруповання, як правило, домінують у регіоні Чорного моря на півночі, а ірано-туранські угруповання домінують на Анатолійському плоскогір'ї на сході, цей екорегіон можна вважати перехідною зоною або екорегіоном-мостом серед різноманітних екорегіонів Анатолії.
Основними лісовими угрупованнями екорегіону є соснові ліси, де поширені кримські сосни (Pinus nigra ssp. pallasiana) та турецькі сосни (Pinus brutia), а також мішані дубові рідколісся та чагарники, основу яких складають бурґундські дуби (Quercus cerris), грецькі дуби (Quercus ithaburensis subsp. macrolepis) та кермесові дуби (Quercus coccifera). Хоча ліси турецької сосни в цьому екорегіоні менш поширені, ніж в мішаних та склерофільних лісах Західної Туреччини, їх можна побачити в західних передгір'ях гірських масивів регіону та у внутрішніх тектонічних западинах. Деякі з найбільш збережних лісів турецької сосни можна побачити в горах Айдин і Боз на висоті до 1000 м над рівнем моря, на території між містами Денізлі та [en], а також в горах Сюндікен на висоті від 300 до 900 м над рівнем моря. На поширення турецької сосни впливає континентальність клімату: з її збільшенням в лісах починає все більше домінувати кримська сосна.
Кримські сосни (Pinus nigra ssp. pallasiana) поширені переважно в горах на висоті понад 1000 м над рівнем моря та у східній частині екорегіону, де клімат більш континентальний. Хоча в деяких горах кримські сосни утворюють моновидові насадження, зазвичай цей вид зустрічається в мішаних лісах разом з турецькою сосною, дубами (Quercus spp.), ялівцями (Juniperus spp.) та [en] (Abies nordmanniana subsp. equi-trojani). У західній частині екорегіону на висоті понад 1000 м над рівнем моря кримські сосни переважно утворюють змішані насадження з турецькими соснами, а у східній частині — разом з бурґундськими дубами, пухнастими дубами (Quercus pubescens) і звичайними дубами (Quercus robur). В підліску цих лісів зустрічається багато дерев і кущів, характерних для степів Центральної Анатолії, зокрема маслинколисті груші (Pyrus elaeagrifolia), колючий терен (Prunus spinosa) та глід (Crateagus spp.), а також трав'янистих рослин. У найвищих гірських вершинах, поблизу , кримські сосни формують рідколісся разом з ялівцями.
Дуби зустрічаються переважно у мішаних сосново-дубових лісах, а у деяких місцевостях є домінуючими видами. Вони ростуть як у вологих, так і у посушливих частинах регіону, а також трапляються на деградованих ділянках. Найбільш поширеною породою дубів в регіоні є бурґундський дуб (Quercus cerris). В лісах, що ростуть на південь від Мармурового моря, він часто зустрічається в асоціації з іншими євросибірськими деревами. В лісостепових і деградованих районах також широко поширені пухнасті дуби (Quercus pubescens). Крім вищезгаданих видів, в екорегіоні також зростають грецькі дуби (Quercus ithaburensis subsp. macrolepis), македонські дуби (Quercus trojana), звичайні дуби (Quercus robur ssp. robur) та угорські дуби (Quercus frainetto).
Серед інших широколистяних порід дерев, що зустрічаються в лісах екорегіону, слід згадати східний граб (Carpinus orientalis), їстівний каштан (Castanea sativa) та волоський горіх (Juglans regia). Останні два види поширені переважно у вологих біотопах уздовж схилів і струмків. У горах Улудаг переважають східні буки (Fagus orientalis) та ендемічні [tr] (Abies nordmanniana subsp. bornmulleriana), а в горах Каз-Даги — турецькі ялиці (Abies nordmanniana subsp. equi-trojani).
Загалом у цьому екорегіоні не так багато ендеміків, як у сусідніх екорегіонах гірських хвойних і листяних лісів. Це пояснюється відсутністю високих гір і глибоких долин, які в інших місцях забезпечували притулок для багатьох видів під час льодовикових періодів та підтримували поширення видів з півночі на південь протягом плейстоцену. З іншого боку, гори Каз-Даги, Улудаг та інші великі гірські масиви підтримують існування деяких унікальних флористичних угруповань та ендемічних рослин. Зокрема, в горах Каз-Даги зростає близько 800 видів рослин, з яких 68 видів є ендеміками Туреччини, а 31 вид — цього гірського хребта.
Фауна
В екорегіоні зустрічаються такі птахи, як беркути (Aquila chrysaetos), ягнятники (Gypaetus barbatus), великі яструби (Accipiter gentilis), орли-карлики (Hieraaetus pennatus), лучні дерихвости (Glareola pratincola), морські пісочники (Charadrius alexandrinus), чорні лелеки (Ciconia nigra) та білоокі черні (Aythya nyroca). Серед заростей очерету на водно-болотних угіддях регіону гніздяться малі баклани (Microcarbo pygmaeus), звичайні кваки (Nycticorax nycticorax), великі пірникози (Podiceps cristatus) та великі чепури (Egretta garzetta). У горах можна побачити європейську сарну (Capreolus capreolus), дику свиню (Sus scrofa) і благородного оленя (Cervus elaphus). В горах Улудаг мешкають вовки (Canis lupus) та бурі ведмеді (Ursus arctos).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 667 км², або 1 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], Національний парк Улудаг, [de], [de], Природний заповідник Гюрендаги, Природний заповідник Вакиф-Чамлиги та Природний заповідник Дандіндере.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 серпня 2023.
Посилання
- «Anatolian conifer and deciduous mixed forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Anatolian conifer and deciduous mixed forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anatolijski hvojni ta listyani mishani lisi identifikator WWF PA1202 palearktichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij v Turechchini na zahodi Anatoliyi Anatolijski hvojni ta listyani mishani lisi Vid na goru UludagEkozona PalearktikaBiom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarnikiStatus zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA1202Mezhi Mishani ta sklerofilni lisi Egeyi ta Zahidnoyi Turechchini Step Centralnoyi Anatoliyi Ridkolissya ta stepi Centralnoyi Anatoliyi Evksinsko Kolhidski shirokolistyani lisi Hvojni ta listyani lisi Pivnichnoyi Anatoliyi Girski hvojni ta listyani lisi Pivdennoyi AnatoliyiPlosha km 86 105Krayini TurechchinaOhoronyayetsya 667 km 1 Lis uludazkoyi yaliciGeografiyaEkoregion anatolijskih hvojnih ta mishanih lisiv ohoplyuye gori i ploskogir ya Zahidnoyi Anatoliyi vid pivdennogo uzberezhzhya Marmurovogo morya na pivden do provincij Burdur i Antaliya Na zahid vid nogo v peredgir yah ta na uzberezhzhi Egejskogo morya roztashovanij ekoregion mishanih ta sklerofilnih lisiv Egeyi ta Zahidnoyi Turechchini Na pivnichnomu shodi ekoregion perehodit u bilsh vologi Evksinsko Kolhidski shirokolistyani lisi Na shid vid ekoregionu na Anatolijskomu ploskogir yi de panuye bilsh suhij i kontinentalnij klimat poshireni hvojni lisi suhi shirokolistyani lisi ta stepi V Tavrskih gorah na pivden ta na pivdennij shid vid regionu poshireni girski hvojni ta listyani lisi Pivdennoyi Anatoliyi Najvishoyu vershinoyu regionu ye gora Uludag v davninu vidoma yak Malij Olimp visotoyu 2543 m roztashovana v gorah ru na pivden vid Marmurovogo morya Na pivostrovi Biga na krajnomu pivnichnomu zahodi regionu roztashovani gori Kaz Dagi najvishoyu vershinoyu yakih ye gora Ida visotoyu 1770 m Inshimi girskimi hrebtami ekoregionu ye gori tr 1786 m na pivnichnomu shodi gori Afon 1992 m na shodi ta gori Ajdin 1831 m ru 2159 m Simav 1800 m i Umurlar 1314 m na zahodi Zagalom serednya visota gir ekoregionu stanovit 1500 m V centralnij chastini ekoregionu berut svij pochatok richki Velikij Menderes ta Gediz yaki techut na zahid vpadayuchi v Egejske more Na pivnochi regionu protikaye richka Simav sho teche na pivnich i vpadaye v Marmurove more Pivnichno shidna chastina regionu lezhit v mezhah basejnu richki Sakar ya yaka razom zi svoyimi pritokami teche na pivnich ta vpadaye v Chorne more Pivdenno shidna chastina regionu vklyuchaye kilka vnutrishnih basejniv richki yakih vpadayut u soloni abo solono luzhni ozera taki yak en en ta en KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye seredzemnomorskij klimat yakij harakterizuyetsya spekotnim i suhim litom ta doshovoyu zimoyu Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 400 do 600 mm Klimat zminyuyetsya zi shodu na zahid i z pivnochi na pivden V zahidnij chastini ekoregionu de vpliv Seredzemnogo morya najsilnishij zimi ye bilsh m yakimi a opadiv vipadaye bilshe V shidnih ta pivnichnih chastinah ekoregionu blizhchih do Centralnoyi Anatoliyi dominuye bilsh kontinentalnij klimat iz holodnishimi zimami ta menshoyu kilkistyu opadiv FloraRoslinni ugrupovannya ekoregionu zminyuyutsya vid seredzemnomorskogo sklerofilnogo makvisu ta chagarnikiv na pivdni do shirokolistyanih lisiv Yevro Sibirskogo poyasu na pivnochi Iz zahodu na shid tut vse bilshe perevazhayut Irano Turanski ugrupovannya Oskilki yevrosibirski ugrupovannya yak pravilo dominuyut u regioni Chornogo morya na pivnochi a irano turanski ugrupovannya dominuyut na Anatolijskomu ploskogir yi na shodi cej ekoregion mozhna vvazhati perehidnoyu zonoyu abo ekoregionom mostom sered riznomanitnih ekoregioniv Anatoliyi Osnovnimi lisovimi ugrupovannyami ekoregionu ye sosnovi lisi de poshireni krimski sosni Pinus nigra ssp pallasiana ta turecki sosni Pinus brutia a takozh mishani dubovi ridkolissya ta chagarniki osnovu yakih skladayut burgundski dubi Quercus cerris grecki dubi Quercus ithaburensis subsp macrolepis ta kermesovi dubi Quercus coccifera Hocha lisi tureckoyi sosni v comu ekoregioni mensh poshireni nizh v mishanih ta sklerofilnih lisah Zahidnoyi Turechchini yih mozhna pobachiti v zahidnih peredgir yah girskih masiviv regionu ta u vnutrishnih tektonichnih zapadinah Deyaki z najbilsh zberezhnih lisiv tureckoyi sosni mozhna pobachiti v gorah Ajdin i Boz na visoti do 1000 m nad rivnem morya na teritoriyi mizh mistami Denizli ta en a takozh v gorah Syundiken na visoti vid 300 do 900 m nad rivnem morya Na poshirennya tureckoyi sosni vplivaye kontinentalnist klimatu z yiyi zbilshennyam v lisah pochinaye vse bilshe dominuvati krimska sosna Krimski sosni Pinus nigra ssp pallasiana poshireni perevazhno v gorah na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya ta u shidnij chastini ekoregionu de klimat bilsh kontinentalnij Hocha v deyakih gorah krimski sosni utvoryuyut monovidovi nasadzhennya zazvichaj cej vid zustrichayetsya v mishanih lisah razom z tureckoyu sosnoyu dubami Quercus spp yalivcyami Juniperus spp ta en Abies nordmanniana subsp equi trojani U zahidnij chastini ekoregionu na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya krimski sosni perevazhno utvoryuyut zmishani nasadzhennya z tureckimi sosnami a u shidnij chastini razom z burgundskimi dubami puhnastimi dubami Quercus pubescens i zvichajnimi dubami Quercus robur V pidlisku cih lisiv zustrichayetsya bagato derev i kushiv harakternih dlya stepiv Centralnoyi Anatoliyi zokrema maslinkolisti grushi Pyrus elaeagrifolia kolyuchij teren Prunus spinosa ta glid Crateagus spp a takozh trav yanistih roslin U najvishih girskih vershinah poblizu krimski sosni formuyut ridkolissya razom z yalivcyami Dubi zustrichayutsya perevazhno u mishanih sosnovo dubovih lisah a u deyakih miscevostyah ye dominuyuchimi vidami Voni rostut yak u vologih tak i u posushlivih chastinah regionu a takozh traplyayutsya na degradovanih dilyankah Najbilsh poshirenoyu porodoyu dubiv v regioni ye burgundskij dub Quercus cerris V lisah sho rostut na pivden vid Marmurovogo morya vin chasto zustrichayetsya v asociaciyi z inshimi yevrosibirskimi derevami V lisostepovih i degradovanih rajonah takozh shiroko poshireni puhnasti dubi Quercus pubescens Krim vishezgadanih vidiv v ekoregioni takozh zrostayut grecki dubi Quercus ithaburensis subsp macrolepis makedonski dubi Quercus trojana zvichajni dubi Quercus robur ssp robur ta ugorski dubi Quercus frainetto Sered inshih shirokolistyanih porid derev sho zustrichayutsya v lisah ekoregionu slid zgadati shidnij grab Carpinus orientalis yistivnij kashtan Castanea sativa ta voloskij gorih Juglans regia Ostanni dva vidi poshireni perevazhno u vologih biotopah uzdovzh shiliv i strumkiv U gorah Uludag perevazhayut shidni buki Fagus orientalis ta endemichni tr Abies nordmanniana subsp bornmulleriana a v gorah Kaz Dagi turecki yalici Abies nordmanniana subsp equi trojani Zagalom u comu ekoregioni ne tak bagato endemikiv yak u susidnih ekoregionah girskih hvojnih i listyanih lisiv Ce poyasnyuyetsya vidsutnistyu visokih gir i glibokih dolin yaki v inshih miscyah zabezpechuvali pritulok dlya bagatoh vidiv pid chas lodovikovih periodiv ta pidtrimuvali poshirennya vidiv z pivnochi na pivden protyagom plejstocenu Z inshogo boku gori Kaz Dagi Uludag ta inshi veliki girski masivi pidtrimuyut isnuvannya deyakih unikalnih floristichnih ugrupovan ta endemichnih roslin Zokrema v gorah Kaz Dagi zrostaye blizko 800 vidiv roslin z yakih 68 vidiv ye endemikami Turechchini a 31 vid cogo girskogo hrebta FaunaV ekoregioni zustrichayutsya taki ptahi yak berkuti Aquila chrysaetos yagnyatniki Gypaetus barbatus veliki yastrubi Accipiter gentilis orli karliki Hieraaetus pennatus luchni derihvosti Glareola pratincola morski pisochniki Charadrius alexandrinus chorni leleki Ciconia nigra ta bilooki cherni Aythya nyroca Sered zarostej ocheretu na vodno bolotnih ugiddyah regionu gnizdyatsya mali baklani Microcarbo pygmaeus zvichajni kvaki Nycticorax nycticorax veliki pirnikozi Podiceps cristatus ta veliki chepuri Egretta garzetta U gorah mozhna pobachiti yevropejsku sarnu Capreolus capreolus diku svinyu Sus scrofa i blagorodnogo olenya Cervus elaphus V gorah Uludag meshkayut vovki Canis lupus ta buri vedmedi Ursus arctos ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 667 km abo 1 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en Nacionalnij park Uludag de de Prirodnij zapovidnik Gyurendagi Prirodnij zapovidnik Vakif Chamligi ta Prirodnij zapovidnik Dandindere PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 serpnya 2023 Posilannya Anatolian conifer and deciduous mixed forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Anatolian conifer and deciduous mixed forests One Earth