Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Степ Центральної Анатолії (ідентифікатор WWF: PA0803) — палеарктичний екорегіон помірних луків, саван і чагарників, розташований в Туреччині, в Центральній Анатолії.
 Ландшафт в околицях [en] (провінція Конья) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні луки, савани і чагарники |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | PA0803 |
| Межі | Анатолійські хвойні та листяні мішані ліси Рідколісся та степи Центральної Анатолії Хвойні та листяні ліси Північної Анатолії |
| Площа, км² | 24 934 |
| Країни | Туреччина |
| Охороняється | 1 км² (0 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон центральноанатолійського степу розташований у найнижчій частині Анатолійського плоскогір'я. Він складається з трьох окремих великих частин, а також з кількох менших. Найбільша частина степу зосереджена навколо озера Туз, а також охоплює середню течію найдовшої річки Туреччини Кизилирмак, між містами Чанкири і Невшехір. Друга, південна частина екорегіону розташована на рівнинах [en] і [en]. Ці дві ділянки степу розділяє плато [de]. Третя, західна частина екорегіону охоплює долини річок [en] і Сакар'я в їх середній течії, там, де вони оминають східний край гір [tr]. Цю ділянку степу відокремлюють від основної частини екорегіону плоскогір'я [ceb] і Джіханбейлі.
Центральноанатолійський степ майже з усіх сторін оточений екорегіоном рідколісь та степів Центральної Анатолії, де первинний рослинний покрив представлений широколистяними лісами. Головною особливістю, що відрізняє степ Центральної Анатолії від навколишнього екорегіону, є повна відсутність тут будь-яких лісів чи рідколісь. Ця місцевість відома як "справжній степ"; навколишній регіон прийнято вважати антропогенним степом, оскільки внаслідок діяльності людини він втратив свій лісовий покрив.
В межах екорегіону відсутні гори чи високогір'я, його середня висота над рівнем моря становить приблизно 1000 м. Основними формами рельєфу в регіоні є рівнини та річкові долини, між якими розташовані плато та плоскогір'я. З геологічної точки зору в регіоні переважають молоді алювіальні відкладення, зокрема олігоценові гіпси і солі.
Клімат
В межах екорегіону панує напівпосушливий клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), якому притаманне спекотне, сухе літо та холодна зима. Річна кількість опадів коливається від 400 до 500 мм, а в деяких місцевостях, розташованих в дощовій тіні, — навіть 300 мм.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є солончакові степи та солончаки. Подібні степи зустрічаються на засолених рівнинах в околицях озер Туз, [tr] і [en], на заболоченій рівнині [tr] та на рівнинах [en], Ереглі і [en]. Через засоленість ґрунтів тут переважно ростуть галофітні рослини, зокрема представники родин Лободові (Chenopodiaceae) і Кермекові (Plumbaginaceae), а дерева відсутні. Цей унікальний екорегіон з його солончаками є одним із центрів ендемізму багатої анатолійської флори.
Озеро Туз є другим за площею озером в Туреччині. Воно лежить в замкненій улоговині на висоті 829 м над рівнем моря і живиться водами сезонних потоків, що стікають з навколишніх плато. Протягом літа більша частина води в озері висихає і оголює шар солі товщиною 30 см. Концентрація солі зменшується від внутрішніх до зовнішніх ділянок дна озера і визначає тип рослинних угруповань, які ростуть навколо. Таким чином, найбільш солестійкі види, такі як трав'янистий солонець (Salicornia europaea) і шишкувата солянка (Halocnemum strobilaceum), ростуть біля центру улоговини, а на периферії переважає негалофітний полиновий (Artemisia spp.) степ. Завдяки унікальному водному режиму життєвий цикл галофітної рослинності біля озера абсолютно відрізняється від життєвого циклу навколишньої степової рослинності. Сезон цвітіння галофітів триває з серпня по жовтень, коли всі інші степові рослини переживають посушливий період уповільненого росту.
Рівнина Карапинар включає ділянки солончакового степу навколо менших солоних озер, сезонні прісноводні заболочені території та гірські степи, де переважає ендемічний різновид кермека Limonium anatolicum, а також ростуть розлогі солелюбки (Petrosimonia brachiata), [en] (Alhagi maurorum), [ru] (Climacoptera crassa) та шорстка франкенія (Frankenia hirsuta).
Фауна
В солончакових степах екорегіону мешкають такі тварини, як тушкани Вільямса (Allactaga williamsi), малоазійські ховрахи (Spermophilus xanthoprymnus), турецькі хом'яки (Mesocricetus brandti) , анатолійські полівки (Microtus anatolicus), кавказькі борсуки (Meles canescens), степові перегузні (Vormela peregusna) та азійські вовки (Canis lupus pallipes). Серед плазунів регіону слід навести агаму-гардуна (Laudakia stellio), левантійського сцинка (Heremites auratus), червоподібного сліпуна (Xerotyphlops vermicularis), оливкового полоза (Platyceps najadum) та свинцевого полоза (Hemorrhois nummifer). В струмках, що впадають в озеро Туз, мешкає рідкісний ендемічний вид риб [en]
Серед птахів найбільш характерними представниками екорегіону є жайворонки, яких в регіоні налічується 6 видів, а також рідкісні євразійські дрохви (Otis tarda) та хохітви (Tetrax tetrax). В межах екорегіону розташовані 6 важливих орнітологічних територій (IBA), які охоплюють його водно-болотні угіддя. На них гніздяться такі види, як малі баклани (Microcarbo pygmaeus), рожеві пелікани (Pelecanus onocrotalus), кучеряві пелікани (Pelecanus crispus), звичайні бугайчики (Ixobrychus minutus), жовті чаплі (Ardeola ralloides), руді чаплі (Ardea purpurea), бурі коровайки (Plegadis falcinellus), білі косарі (Platalea leucorodia), рожевокрилі фламінго (Phoenicopterus roseus), вузькодзьобі чирянки (Marmaronetta angustirostris), червонодзьобі черні (Netta rufina), степові луні (Circus macrourus), степові боривітри (Falco naumanni), сірі журавлі (Grus grus), лучні дерихвости (Glareola pratincola) тощо. Також в регіоні зимує багато перелітних птахів, зокрема білолобі гуски (Anser albifrons) та руді огарі (Tadorna ferruginea).
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 серпня 2023.
Посилання
- «Central Anatolian steppe». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Central Anatolian Steppe» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Step Centralnoyi Anatoliyi identifikator WWF PA0803 palearktichnij ekoregion pomirnih lukiv savan i chagarnikiv roztashovanij v Turechchini v Centralnij Anatoliyi Step Centralnoyi Anatoliyi Landshaft v okolicyah en provinciya Konya Ekozona PalearktikaBiom Pomirni luki savani i chagarnikiStatus zberezhennya vrazlivij WWF PA0803Mezhi Anatolijski hvojni ta listyani mishani lisi Ridkolissya ta stepi Centralnoyi Anatoliyi Hvojni ta listyani lisi Pivnichnoyi AnatoliyiPlosha km 24 934Krayini TurechchinaOhoronyayetsya 1 km 0 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim GeografiyaEkoregion centralnoanatolijskogo stepu roztashovanij u najnizhchij chastini Anatolijskogo ploskogir ya Vin skladayetsya z troh okremih velikih chastin a takozh z kilkoh menshih Najbilsha chastina stepu zoseredzhena navkolo ozera Tuz a takozh ohoplyuye serednyu techiyu najdovshoyi richki Turechchini Kizilirmak mizh mistami Chankiri i Nevshehir Druga pivdenna chastina ekoregionu roztashovana na rivninah en i en Ci dvi dilyanki stepu rozdilyaye plato de Tretya zahidna chastina ekoregionu ohoplyuye dolini richok en i Sakar ya v yih serednij techiyi tam de voni ominayut shidnij kraj gir tr Cyu dilyanku stepu vidokremlyuyut vid osnovnoyi chastini ekoregionu ploskogir ya ceb i Dzhihanbejli Centralnoanatolijskij step majzhe z usih storin otochenij ekoregionom ridkolis ta stepiv Centralnoyi Anatoliyi de pervinnij roslinnij pokriv predstavlenij shirokolistyanimi lisami Golovnoyu osoblivistyu sho vidriznyaye step Centralnoyi Anatoliyi vid navkolishnogo ekoregionu ye povna vidsutnist tut bud yakih lisiv chi ridkolis Cya miscevist vidoma yak spravzhnij step navkolishnij region prijnyato vvazhati antropogennim stepom oskilki vnaslidok diyalnosti lyudini vin vtrativ svij lisovij pokriv V mezhah ekoregionu vidsutni gori chi visokogir ya jogo serednya visota nad rivnem morya stanovit priblizno 1000 m Osnovnimi formami relyefu v regioni ye rivnini ta richkovi dolini mizh yakimi roztashovani plato ta ploskogir ya Z geologichnoyi tochki zoru v regioni perevazhayut molodi alyuvialni vidkladennya zokrema oligocenovi gipsi i soli KlimatV mezhah ekoregionu panuye napivposushlivij klimat BSk za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakomu pritamanne spekotne suhe lito ta holodna zima Richna kilkist opadiv kolivayetsya vid 400 do 500 mm a v deyakih miscevostyah roztashovanih v doshovij tini navit 300 mm FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye solonchakovi stepi ta solonchaki Podibni stepi zustrichayutsya na zasolenih rivninah v okolicyah ozer Tuz tr i en na zabolochenij rivnini tr ta na rivninah en Eregli i en Cherez zasolenist gruntiv tut perevazhno rostut galofitni roslini zokrema predstavniki rodin Lobodovi Chenopodiaceae i Kermekovi Plumbaginaceae a dereva vidsutni Cej unikalnij ekoregion z jogo solonchakami ye odnim iz centriv endemizmu bagatoyi anatolijskoyi flori Ozero Tuz ye drugim za plosheyu ozerom v Turechchini Vono lezhit v zamknenij ulogovini na visoti 829 m nad rivnem morya i zhivitsya vodami sezonnih potokiv sho stikayut z navkolishnih plato Protyagom lita bilsha chastina vodi v ozeri visihaye i ogolyuye shar soli tovshinoyu 30 sm Koncentraciya soli zmenshuyetsya vid vnutrishnih do zovnishnih dilyanok dna ozera i viznachaye tip roslinnih ugrupovan yaki rostut navkolo Takim chinom najbilsh solestijki vidi taki yak trav yanistij solonec Salicornia europaea i shishkuvata solyanka Halocnemum strobilaceum rostut bilya centru ulogovini a na periferiyi perevazhaye negalofitnij polinovij Artemisia spp step Zavdyaki unikalnomu vodnomu rezhimu zhittyevij cikl galofitnoyi roslinnosti bilya ozera absolyutno vidriznyayetsya vid zhittyevogo ciklu navkolishnoyi stepovoyi roslinnosti Sezon cvitinnya galofitiv trivaye z serpnya po zhovten koli vsi inshi stepovi roslini perezhivayut posushlivij period upovilnenogo rostu Rivnina Karapinar vklyuchaye dilyanki solonchakovogo stepu navkolo menshih solonih ozer sezonni prisnovodni zabolocheni teritoriyi ta girski stepi de perevazhaye endemichnij riznovid kermeka Limonium anatolicum a takozh rostut rozlogi solelyubki Petrosimonia brachiata en Alhagi maurorum ru Climacoptera crassa ta shorstka frankeniya Frankenia hirsuta FaunaV solonchakovih stepah ekoregionu meshkayut taki tvarini yak tushkani Vilyamsa Allactaga williamsi maloazijski hovrahi Spermophilus xanthoprymnus turecki hom yaki Mesocricetus brandti anatolijski polivki Microtus anatolicus kavkazki borsuki Meles canescens stepovi pereguzni Vormela peregusna ta azijski vovki Canis lupus pallipes Sered plazuniv regionu slid navesti agamu garduna Laudakia stellio levantijskogo scinka Heremites auratus chervopodibnogo slipuna Xerotyphlops vermicularis olivkovogo poloza Platyceps najadum ta svincevogo poloza Hemorrhois nummifer V strumkah sho vpadayut v ozero Tuz meshkaye ridkisnij endemichnij vid rib en Sered ptahiv najbilsh harakternimi predstavnikami ekoregionu ye zhajvoronki yakih v regioni nalichuyetsya 6 vidiv a takozh ridkisni yevrazijski drohvi Otis tarda ta hohitvi Tetrax tetrax V mezhah ekoregionu roztashovani 6 vazhlivih ornitologichnih teritorij IBA yaki ohoplyuyut jogo vodno bolotni ugiddya Na nih gnizdyatsya taki vidi yak mali baklani Microcarbo pygmaeus rozhevi pelikani Pelecanus onocrotalus kucheryavi pelikani Pelecanus crispus zvichajni bugajchiki Ixobrychus minutus zhovti chapli Ardeola ralloides rudi chapli Ardea purpurea buri korovajki Plegadis falcinellus bili kosari Platalea leucorodia rozhevokrili flamingo Phoenicopterus roseus vuzkodzobi chiryanki Marmaronetta angustirostris chervonodzobi cherni Netta rufina stepovi luni Circus macrourus stepovi borivitri Falco naumanni siri zhuravli Grus grus luchni derihvosti Glareola pratincola tosho Takozh v regioni zimuye bagato perelitnih ptahiv zokrema bilolobi guski Anser albifrons ta rudi ogari Tadorna ferruginea PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 serpnya 2023 Posilannya Central Anatolian steppe Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Central Anatolian Steppe One Earth