Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капустянський Мико ла Олекса ндрович Капустя нський псевдо Віктор Низо

Микола Капустянський

Микола Капустянський
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капустянський.

Мико́ла Олекса́ндрович Капустя́нський (псевдо: Віктор Низовий-Чумак; *1 лютого 1879; або 30 березня 1881, с. Чумаки, нині Томаківський район — †19 лютого 1969, Мюнхен) — український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР (генерал-полковник в еміграції), діяч Української Військової Організації, співорганізатор (співзасновник) ОУН, один із керівників ОУН. Входив до складу Проводу Українських Націоналістів.

Микола Олександрович Капустянський
image Підполковник
image Генерал-полковник
image
Загальна інформація
Народження30 березня 1881(1881-03-30)
с. село Чумаки, нині Томаківський район
Смерть19 лютого 1969(1969-02-19) (87 років)
Мюнхен
ПохованняВальдфрідгоф і Личаківський цвинтар[1]
Національністьукраїнець
Alma MaterВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Роки служби1918–1969
Приналежністьimage УНР
Вид ЗСimage Армія УНР
Рід військДержавна Інспекція військ Армії УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Радянсько-українська війна
Командування
1948 — 1954
ПопередникМихайло Омелянович-Павленко
Нагороди та відзнаки
image
Хрест Симона Петлюри
image
Галицький хрест
image
«Воєнний хрест» (УНР)
image
Орден Святого Володимира 4 ступеня
image
Георгіївська зброя
image
Орден Святої Анни 3 ступеня
image
Орден Святої Анни 4 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
image Капустянський Микола Олександрович у Вікісховищі

Відповідно до українського законодавства може бути причисленим до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.

Освіта

Народжений, за одними даними, 1 лютого 1879 року. За іншими, народився 30 березня 1881 року в с. Чумаки, нині Томаківський район, Дніпропетровська область, Україна (тоді Катеринославська губернія) у священицькій родині, від самого дитинства виховувався в християнському дусі. Закінчив 4-класну Катеринославську духовну семінарію (1899), Одеське піхотне юнкерське училище (1904), закінчив Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1912).

До армії на військову службу до 134-го піхотного Феодосійського полку (Катеринослав) був покликаний у 1900 році. В армії виявив великі здібності і відвагу. У 1904 році у ранзі підпоручника до 105-го піхотного Оренбурзького полку (Вільно) зголосився добровільно до участі в російсько-японській війні. З 18 березня 1905 року був приділений до 8-го Східно-Сибірського стрілецького полку, що перебував на Далекому Сході.

7 квітня 1906 року — після завершення війни повернувся до 105 Оренбурського піхотного полку у Вільні.

У травні 1908 року був прийнятий до Імператорської Миколаївської військової академії в Петербурзі. В 1912 році закінчив академію, написавши працю «Повітряна розвідка»; за успішне закінчення академії був нагороджений орденом св. Анни III ступеня.

Офіцер російської армії

image
Штаб V стрілецької бригади російської армії. Третій зліва в першому ряду — старший ад'ютант бригади капітан М. О. Капустянський. 14 жовтня 1915 року

Учасник російсько-японської війни 1904-1905 років і Першої світової війни. З липня 1914 року — старший ад'ютант штабу 5-ї стрілецької бригади. З 19 жовтня 1915 року — штаб-офіцер для доручень штабу 21-го армійського корпусу, з 31 березня 1916 року — штаб-офіцер для доручень при штабі 3-го армійського корпуса. З 15 серпня 1916 року — підполковник, начальник штабу 173-й піхотної дивізії. З 9 лютого 1917 року — в. о. начальника штабу 171-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії  — полковник. За бойові заслуги був нагороджений Георгіївською зброєю.

Улітку 1917 року — один з ініціаторів формування українських військових частин. Із серпня 1917 року начальник штабу 1-ї Української піхотної дивізії.

Воєначальник української армії

З 3 вересня 1917 року — в. о. начальника штабу 104-ї піхотної (1-ї Української) дивізії.

На момент Жовтневого більшовицького перевороту у Петрограді підполковник М. Капустянський знаходився у Києві як делегат III Всеукраїнського військового з'їзду. Завдяки своїм ораторським здібностям він став популярним та його ледь не обрали командиром полку Охорони Революції, який мав утворитися з делегатів з'їзду. Командиром полку було обрано Юрія Капкана — командира богданівців.

Наприкінці 1917 року генеральний секретар Центральної ради з військових питань Симон Петлюра призначив його начальником штабу 11-й армії.

З 3 до 19 січня 1918 року — начальник штабу Північно-Західного фронту у Бердичеві, утвореного для боротьби з більшовиками. 3 січня 1918 року був запрошений комісаром Центральної Ради на Південно-Західному фронті Аполлоном Певним до Бердичева — очолити штаб фронту. Вже 19 січня 1918 року до Бердичева вдерся Революційний загін лівого есера Кіквідзе, розігнав усіх прихильників Центральної Ради та знов передав владу до рук більшовицького Військо-революційного комітету. Після захоплення більшовиками Бердичева Капустянський зумів уникнути арешту та втекти до Білої Церкви — штабу 1-ї Української дивізії.

5 лютого 1918 року був демобілізований.

В добу Гетьманату

Де перебував та що робив Микола Олександрович на початку весни 1918 року достеменно не відомо. Швидше за все, після звільнення українськими військами Житомира, в кінці лютого 1918 року він перебрався туди разом із рештками 1-ї Української дивізії.

З березня 1918 року служив у Генеральному штабі української армії, був членом Військово-ученого комітету при Генштабі. Згідно з Загальним списком старшин Генерального штабу Української Держави, Микола Капустянський офіційно вступив на військову службу 1 травня 1918 року. Можливо, ця дата була поставлена формально, бо в Житомирі Микола Олександрович фактично повернувся на свою попередню посаду — начальника штабу 2-ї пішої дивізії (колишньої 1-ї Української) Армії Української Держави.

У Житомирі Капустянський разом із дружиною — 26-літньою Надією Йосипівною — жив на вулиці Дмитріївській, 24. Коли саме він одружився — сказати важко. У списках Генерального штабу за 1914 рік Микола Олександрович значився ще холостим — тож або перед самою війною, або 1918 року. У цей же час російські монархічні кола запропонували Капустянському прийняти посаду старшого ад'ютанта штабу Саратовського корпусу, що ставив собі за мету повернення на трон Миколи II. Однак від пропозиції він відмовився.

12 жовтня 1918 року Капустянського було підвищено до рангу полковника, а на початку листопада — переведено до Києва начальником канцелярії Військово-наукового комітету Головного управління Генерального штабу Української Держави. У Києві Капустянський не встиг навіть облаштуватися (він приїхав без дружини): під час повстання проти гетьмана Київ було взято в облогу військами Директорії, і гетьманським генералам, що в більшості раптово стали «истинно русскими людьми» стало не до Капустянського.

В добу Директорії

Підтримав Директорію Української народної республіки (УНР), створену противниками гетьмана Павла Скоропадського.

З 25 грудня 1918 року — начальник оперативного відділу штабу Дієвої армії УНР, згодом заступник першого генерал-квартирмейстера штабу армії УНР.

4 квітня 1919 року був заарештований отаманом Оскілком за звинуваченням у співпраці з червоними, 28 квітня 1919 року — звільнений.

Станом на 26 вересня 1919 року — т.в.о. начальника штабу Дієвої армії УНР. З початку жовтня 1919 — начальник 1-ї Управи (генерал-квартирмейстер) штабу Діючої армії УНР, генерал-хорунжий.

25 листопада 1919 року був інтернований польською владою до табору у Ланцуті.

Діяч націоналістичного руху

image
Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич
image
Учасники свята запорожців у Парижі. 1937 р. У першому ряду зліва направо: Василь Недайкаша, Іван Охмак, Сергій Редько, Микола Капустянсъкий, Петро Морозовський, Леонід Буткевич; 2-й ряд: Леонід Бахтін, Іван Небоба, Іван Вереха, Вільгельм Габсбург, Сергій Бордючівський
image
Зліва на право: Ф. Кордуба, М. Капустянський, О. Кульчицький

Перебуваючи у таборі для інтернованих у Ланцуті та переїхавши згодом до Варшави, написав на замовлення Військового міністерства УНР військово-стратегічне дослідження «Похід українських військ на Київ-Одесу» (в трьох частинах), де піддав суворій критиці політику Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, лідерів Західноукраїнської Народної Республіки, що призвело до розриву з багатьма колишніми друзями.

Через кілька років Микола Капустянський став членом Української Військової Організації, очолюваної полковником Євгеном Коновальцем.

З 26 квітня 1920 року — представник Генерального штабу УНР при польському Генеральному штабі.

З 15 червня 1920 року — 3-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу УНР.

З 5 жовтня 1920 року — генерал-хорунжий.

Жив у Польщі до осені 1923, коли переїхав у Париж. Був одним із засновників Українського воєнно-історичного товариства. Брав активну участь у діяльності української еміграції у Франції, був активним членом Української військової організації, представником УВО у Франції.

З 1924 року — керівник організації «Украінська громада у Франції».

3 лютого 1929 року був учасником Першого конгресу українських націоналістів у Відні, на якому був обраний заступником глави президії конгресу. Увійшов до складу проводу українських націоналістів, призначений його референтом по військових питаннях (з 1933 року керував цієї референтурой разом з генералом В. Курмановичем). У 1930-х рр. генерал Капустянський керував перевишколом колишніх старшин Армії УНР і УГА у станиці ОУН неподалік Гданська. У 1932-1938 роках голова Українського народних (потім — національного) союзу. Видавав у Франції журнал «Військові Знання». У 1934 році організував у Парижі Українську громаду. Після того як до неї увійшли ще кілька українських товариств, виник Український Народний Союз, який став одним зі співзасновників Організації Українських Націоналістів.

У 1935-1936 роках перебував у США і Канаді в організаційній місії ОУН. У 1939 році учасник 2-го Великих зборів Організації українських націоналістів у Римі, належав до числа прихильників Голови ПУН Андрія Мельника. З 1940 року, після розколу ОУН, залишився в організації, на чолі якої стояв Голова ПУН Андрій Мельник.

Після початку німецько-радянської війни слідом за наступальними німецькими військами прибув до окупованого німцями Києва. Учасник і військовий керівник Похідних Груп в 1941-1943 роках. У 1941 році — заступник голови Української національної ради в Києві, брав участь в установчих зборах. Заснував Українське військове суспільство імені П. Полуботка, намагався формувати українські військові частини у складі Вермахту, очолив Інститут вивчення української визвольної боротьби.

Наприкінці 1941 року виїхав до Відня, згодом — до Львова, де в 1942-1944 роках намагався керувати процесом створення партизанських частин ОУН на чолі якої стояв Голова ПУН полк. Андрій Мельник.

З 1945 року перебував на еміграції у Мюнхені.

Продовжував активно брати участь у діяльності української націоналістичної еміграції як один з найближчих сподвижників Голови ПУН полк. Андрія Мельника.

З 1948 року — військовий міністр «уряду УНР у вигнанні», член Вищої військової ради, йому було надане військове звання генерал-поручика, потім — генерал-полковника.

Учасник 3-го, 4-го і 5-го Великих зборів ОУН, з 1964 року — глава сенату Українського націоналістичного Руху — обраний на великому зборі 19-25 липня.

У 1951 році заснував Військово-наукове товариство.

Ідеї та погляди

  • Прагнув об'єднання всіх українських комбатантів в одній організації.
  • Мріяв, щоб на еміграції спільними силами видавати дійсно поважний, репрезентативний військовий журнал, який засвідчував би перед усіма народами світу живучість також української військової думки, який своїм змістом відповідав би фаховим військовознавчим публікаціям Заходу. Часто підкреслював, що у т. зв. «суверенній Україні» (УРСР), конституція якої передбачає існування власних збройних сил, нема ані одного військового журналу в українській мові. В колишній царській Росії і в теперішньому СССР не видається українською військовознавчих публікацій, а тільки російською. Українські вояки в радянській армії не мають ані одної військової газети або журналу, ні одного військового підручника або інших видань у рідній мові. Це доказує, що також радянська армія є одним з найсильніших русифікаторських засобів в руках Москви.
  • Прихильно ставився до вояків дивізії «Галичина».

Перепоховання

22 січня 2010 року був урочисто перепохований на Личаківському цвинтарі Львова.

Вшанування пам'яті

Провулок Миколи Капустянського у місті Житомир.

У місті Дніпро є вулиця Генерала Капустянського.

У місті Покровськ вулицю Благодатну перейменували на вулицю Миколи Капустянського.

Нагороди

image
Колишня могила Миколи Капустянського на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф

Царські:

Українські:

Праці

  • «Похід Українських армій на Київ-Одесу в 1919 році (1921—1922, 1946)».
  • Українська збройна сила й українська національна революція (1936).
  • Перша Українська Дивізія УНА. Історія Українського Війська. — Вінніпеґ, І. Тиктор, 1953
  • Капустянський, Микола. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році: (короткий воєн.-іст. огляд) / М. Капустянський. — Мюнхен: Вид. «Хвильового», 1946. — 110 с.

Див. також

Примітки

  1. Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 53. — 416 с.
    d:Track:Q36036d:Track:Q64523177d:Track:Q20067115
  2. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
  3. 11.11.1915 р., за бій 8—09.09.1915 р.
  4. М. Галаган. З моїх споминів. Львів. — 1930. ч.3. — с.11
  5. ЦДАВОУ, Ф.1078, оп.2, спр. 37, арк. 48-зв-49
  6. ЦДАВОУ, Ф.1075, оп.1, спр.21, Арк.2,6
  7. ЦДАВОУ, Ф.1075, оп.1, спр.21, Арк.18
  8. . Архів оригіналу за 11 січня 2007. Процитовано 31 жовтня 2006.
  9. . Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2010.
  10. . Гал-інфо. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  11. . news.meta.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  12. . Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 10 листопада 2013.

Джерела

Посилання

  • .
  • .
  • Капустянський Микола. «Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 році» [ 11 січня 2007 у Wayback Machine.].

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kapustyanskij Miko la Oleksa ndrovich Kapustya nskij psevdo Viktor Nizovij Chumak 1 lyutogo 1879 abo 30 bereznya 1881 s Chumaki nini Tomakivskij rajon 19 lyutogo 1969 Myunhen ukrayinskij vijskovij i politichnij diyach general horunzhij Armiyi UNR general polkovnik v emigraciyi diyach Ukrayinskoyi Vijskovoyi Organizaciyi spivorganizator spivzasnovnik OUN odin iz kerivnikiv OUN Vhodiv do skladu Provodu Ukrayinskih Nacionalistiv Mikola Oleksandrovich Kapustyanskij Pidpolkovnik General polkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya30 bereznya 1881 1881 03 30 s selo Chumaki nini Tomakivskij rajonSmert19 lyutogo 1969 1969 02 19 87 rokiv MyunhenPohovannyaValdfridgof i Lichakivskij cvintar 1 NacionalnistukrayinecAlma MaterVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1918 1969Prinalezhnist UNRVid ZS Armiya UNRRid vijskDerzhavna Inspekciya vijsk Armiyi UNRVijni bitviPersha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijnaKomanduvannyaVijskovij ministr1948 1954PoperednikMihajlo Omelyanovich PavlenkoNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Galickij hrest Voyennij hrest UNR Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Georgiyivska zbroya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Kapustyanskij Mikola Oleksandrovich u Vikishovishi Vidpovidno do ukrayinskogo zakonodavstva mozhe buti prichislenim do borciv za nezalezhnist Ukrayini u HH storichchi OsvitaNarodzhenij za odnimi danimi 1 lyutogo 1879 roku Za inshimi narodivsya 30 bereznya 1881 roku v s Chumaki nini Tomakivskij rajon Dnipropetrovska oblast Ukrayina todi Katerinoslavska guberniya u svyashenickij rodini vid samogo ditinstva vihovuvavsya v hristiyanskomu dusi Zakinchiv 4 klasnu Katerinoslavsku duhovnu seminariyu 1899 Odeske pihotne yunkerske uchilishe 1904 zakinchiv Mikolayivsku vijskovu akademiyu za 1 m rozryadom 1912 Do armiyi na vijskovu sluzhbu do 134 go pihotnogo Feodosijskogo polku Katerinoslav buv poklikanij u 1900 roci V armiyi viyaviv veliki zdibnosti i vidvagu U 1904 roci u ranzi pidporuchnika do 105 go pihotnogo Orenburzkogo polku Vilno zgolosivsya dobrovilno do uchasti v rosijsko yaponskij vijni Z 18 bereznya 1905 roku buv pridilenij do 8 go Shidno Sibirskogo strileckogo polku sho perebuvav na Dalekomu Shodi 7 kvitnya 1906 roku pislya zavershennya vijni povernuvsya do 105 Orenburskogo pihotnogo polku u Vilni U travni 1908 roku buv prijnyatij do Imperatorskoyi Mikolayivskoyi vijskovoyi akademiyi v Peterburzi V 1912 roci zakinchiv akademiyu napisavshi pracyu Povitryana rozvidka za uspishne zakinchennya akademiyi buv nagorodzhenij ordenom sv Anni III stupenya Oficer rosijskoyi armiyiShtab V strileckoyi brigadi rosijskoyi armiyi Tretij zliva v pershomu ryadu starshij ad yutant brigadi kapitan M O Kapustyanskij 14 zhovtnya 1915 roku Uchasnik rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rokiv i Pershoyi svitovoyi vijni Z lipnya 1914 roku starshij ad yutant shtabu 5 yi strileckoyi brigadi Z 19 zhovtnya 1915 roku shtab oficer dlya doruchen shtabu 21 go armijskogo korpusu z 31 bereznya 1916 roku shtab oficer dlya doruchen pri shtabi 3 go armijskogo korpusa Z 15 serpnya 1916 roku pidpolkovnik nachalnik shtabu 173 j pihotnoyi diviziyi Z 9 lyutogo 1917 roku v o nachalnika shtabu 171 yi pihotnoyi diviziyi Ostannye zvannya u rosijskij armiyi polkovnik Za bojovi zaslugi buv nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu Ulitku 1917 roku odin z iniciatoriv formuvannya ukrayinskih vijskovih chastin Iz serpnya 1917 roku nachalnik shtabu 1 yi Ukrayinskoyi pihotnoyi diviziyi Voyenachalnik ukrayinskoyi armiyiZ 3 veresnya 1917 roku v o nachalnika shtabu 104 yi pihotnoyi 1 yi Ukrayinskoyi diviziyi Na moment Zhovtnevogo bilshovickogo perevorotu u Petrogradi pidpolkovnik M Kapustyanskij znahodivsya u Kiyevi yak delegat III Vseukrayinskogo vijskovogo z yizdu Zavdyaki svoyim oratorskim zdibnostyam vin stav populyarnim ta jogo led ne obrali komandirom polku Ohoroni Revolyuciyi yakij mav utvoritisya z delegativ z yizdu Komandirom polku bulo obrano Yuriya Kapkana komandira bogdanivciv Naprikinci 1917 roku generalnij sekretar Centralnoyi radi z vijskovih pitan Simon Petlyura priznachiv jogo nachalnikom shtabu 11 j armiyi Z 3 do 19 sichnya 1918 roku nachalnik shtabu Pivnichno Zahidnogo frontu u Berdichevi utvorenogo dlya borotbi z bilshovikami 3 sichnya 1918 roku buv zaproshenij komisarom Centralnoyi Radi na Pivdenno Zahidnomu fronti Apollonom Pevnim do Berdicheva ocholiti shtab frontu Vzhe 19 sichnya 1918 roku do Berdicheva vdersya Revolyucijnij zagin livogo esera Kikvidze rozignav usih prihilnikiv Centralnoyi Radi ta znov peredav vladu do ruk bilshovickogo Vijsko revolyucijnogo komitetu Pislya zahoplennya bilshovikami Berdicheva Kapustyanskij zumiv uniknuti areshtu ta vtekti do Biloyi Cerkvi shtabu 1 yi Ukrayinskoyi diviziyi 5 lyutogo 1918 roku buv demobilizovanij V dobu Getmanatu De perebuvav ta sho robiv Mikola Oleksandrovich na pochatku vesni 1918 roku dostemenno ne vidomo Shvidshe za vse pislya zvilnennya ukrayinskimi vijskami Zhitomira v kinci lyutogo 1918 roku vin perebravsya tudi razom iz reshtkami 1 yi Ukrayinskoyi diviziyi Z bereznya 1918 roku sluzhiv u Generalnomu shtabi ukrayinskoyi armiyi buv chlenom Vijskovo uchenogo komitetu pri Genshtabi Zgidno z Zagalnim spiskom starshin Generalnogo shtabu Ukrayinskoyi Derzhavi Mikola Kapustyanskij oficijno vstupiv na vijskovu sluzhbu 1 travnya 1918 roku Mozhlivo cya data bula postavlena formalno bo v Zhitomiri Mikola Oleksandrovich faktichno povernuvsya na svoyu poperednyu posadu nachalnika shtabu 2 yi pishoyi diviziyi kolishnoyi 1 yi Ukrayinskoyi Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi U Zhitomiri Kapustyanskij razom iz druzhinoyu 26 litnoyu Nadiyeyu Josipivnoyu zhiv na vulici Dmitriyivskij 24 Koli same vin odruzhivsya skazati vazhko U spiskah Generalnogo shtabu za 1914 rik Mikola Oleksandrovich znachivsya she holostim tozh abo pered samoyu vijnoyu abo 1918 roku U cej zhe chas rosijski monarhichni kola zaproponuvali Kapustyanskomu prijnyati posadu starshogo ad yutanta shtabu Saratovskogo korpusu sho staviv sobi za metu povernennya na tron Mikoli II Odnak vid propoziciyi vin vidmovivsya 12 zhovtnya 1918 roku Kapustyanskogo bulo pidvisheno do rangu polkovnika a na pochatku listopada perevedeno do Kiyeva nachalnikom kancelyariyi Vijskovo naukovogo komitetu Golovnogo upravlinnya Generalnogo shtabu Ukrayinskoyi Derzhavi U Kiyevi Kapustyanskij ne vstig navit oblashtuvatisya vin priyihav bez druzhini pid chas povstannya proti getmana Kiyiv bulo vzyato v oblogu vijskami Direktoriyi i getmanskim generalam sho v bilshosti raptovo stali istinno russkimi lyudmi stalo ne do Kapustyanskogo V dobu DirektoriyiPidtrimav Direktoriyu Ukrayinskoyi narodnoyi respubliki UNR stvorenu protivnikami getmana Pavla Skoropadskogo Z 25 grudnya 1918 roku nachalnik operativnogo viddilu shtabu Diyevoyi armiyi UNR zgodom zastupnik pershogo general kvartirmejstera shtabu armiyi UNR 4 kvitnya 1919 roku buv zaareshtovanij otamanom Oskilkom za zvinuvachennyam u spivpraci z chervonimi 28 kvitnya 1919 roku zvilnenij Stanom na 26 veresnya 1919 roku t v o nachalnika shtabu Diyevoyi armiyi UNR Z pochatku zhovtnya 1919 nachalnik 1 yi Upravi general kvartirmejster shtabu Diyuchoyi armiyi UNR general horunzhij 25 listopada 1919 roku buv internovanij polskoyu vladoyu do taboru u Lancuti Diyach nacionalistichnogo ruhuPershij Kongres Ukrayinskih Nacionalistiv u Vidni 1929 rik Sidyat zliva napravo 1 ryad Yulian Vassiyan Dmitro Andriyevskij Mikola Kapustyanskij Yevgen Konovalec Mikola Sciborskij Yakiv Moralevich Volodimir Martinec Mikola Vikul Stoyat zliva napravo 2 ryad Ivan Malko Osip Bojdunik Maksim Zagrivnij Yevgen Ziblikevich Petro Kozhevnikiv Dmitro Demchuk Leonid Kostariv Oles Babij Riko Yarij Mihajlo Antonenko Zenon Pelenskij Stoyat zliva napravo 3 ryad Yurij Rudenko Yaroslav Baranovskij Stepan Ohrimovich Stepan Lenkavskij Andrij Fedina Yaroslav Gerasimovich Teofil Pasichnik Tarnavskij Oleksandr Zgorlyakevich Uchasniki svyata zaporozhciv u Parizhi 1937 r U pershomu ryadu zliva napravo Vasil Nedajkasha Ivan Ohmak Sergij Redko Mikola Kapustyanskij Petro Morozovskij Leonid Butkevich 2 j ryad Leonid Bahtin Ivan Neboba Ivan Vereha Vilgelm Gabsburg Sergij Bordyuchivskij Zliva na pravo F Korduba M Kapustyanskij O Kulchickij Perebuvayuchi u tabori dlya internovanih u Lancuti ta pereyihavshi zgodom do Varshavi napisav na zamovlennya Vijskovogo ministerstva UNR vijskovo strategichne doslidzhennya Pohid ukrayinskih vijsk na Kiyiv Odesu v troh chastinah de piddav suvorij kritici politiku Centralnoyi Radi Getmanatu Direktoriyi lideriv Zahidnoukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki sho prizvelo do rozrivu z bagatma kolishnimi druzyami Cherez kilka rokiv Mikola Kapustyanskij stav chlenom Ukrayinskoyi Vijskovoyi Organizaciyi ocholyuvanoyi polkovnikom Yevgenom Konovalcem Z 26 kvitnya 1920 roku predstavnik Generalnogo shtabu UNR pri polskomu Generalnomu shtabi Z 15 chervnya 1920 roku 3 j general kvartirmejster Generalnogo shtabu UNR Z 5 zhovtnya 1920 roku general horunzhij Zhiv u Polshi do oseni 1923 koli pereyihav u Parizh Buv odnim iz zasnovnikiv Ukrayinskogo voyenno istorichnogo tovaristva Brav aktivnu uchast u diyalnosti ukrayinskoyi emigraciyi u Franciyi buv aktivnim chlenom Ukrayinskoyi vijskovoyi organizaciyi predstavnikom UVO u Franciyi Z 1924 roku kerivnik organizaciyi Ukrainska gromada u Franciyi 3 lyutogo 1929 roku buv uchasnikom Pershogo kongresu ukrayinskih nacionalistiv u Vidni na yakomu buv obranij zastupnikom glavi prezidiyi kongresu Uvijshov do skladu provodu ukrayinskih nacionalistiv priznachenij jogo referentom po vijskovih pitannyah z 1933 roku keruvav ciyeyi referenturoj razom z generalom V Kurmanovichem U 1930 h rr general Kapustyanskij keruvav perevishkolom kolishnih starshin Armiyi UNR i UGA u stanici OUN nepodalik Gdanska U 1932 1938 rokah golova Ukrayinskogo narodnih potim nacionalnogo soyuzu Vidavav u Franciyi zhurnal Vijskovi Znannya U 1934 roci organizuvav u Parizhi Ukrayinsku gromadu Pislya togo yak do neyi uvijshli she kilka ukrayinskih tovaristv vinik Ukrayinskij Narodnij Soyuz yakij stav odnim zi spivzasnovnikiv Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv U 1935 1936 rokah perebuvav u SShA i Kanadi v organizacijnij misiyi OUN U 1939 roci uchasnik 2 go Velikih zboriv Organizaciyi ukrayinskih nacionalistiv u Rimi nalezhav do chisla prihilnikiv Golovi PUN Andriya Melnika Z 1940 roku pislya rozkolu OUN zalishivsya v organizaciyi na choli yakoyi stoyav Golova PUN Andrij Melnik Pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni slidom za nastupalnimi nimeckimi vijskami pribuv do okupovanogo nimcyami Kiyeva Uchasnik i vijskovij kerivnik Pohidnih Grup v 1941 1943 rokah U 1941 roci zastupnik golovi Ukrayinskoyi nacionalnoyi radi v Kiyevi brav uchast v ustanovchih zborah Zasnuvav Ukrayinske vijskove suspilstvo imeni P Polubotka namagavsya formuvati ukrayinski vijskovi chastini u skladi Vermahtu ocholiv Institut vivchennya ukrayinskoyi vizvolnoyi borotbi Naprikinci 1941 roku viyihav do Vidnya zgodom do Lvova de v 1942 1944 rokah namagavsya keruvati procesom stvorennya partizanskih chastin OUN na choli yakoyi stoyav Golova PUN polk Andrij Melnik Z 1945 roku perebuvav na emigraciyi u Myunheni Prodovzhuvav aktivno brati uchast u diyalnosti ukrayinskoyi nacionalistichnoyi emigraciyi yak odin z najblizhchih spodvizhnikiv Golovi PUN polk Andriya Melnika Z 1948 roku vijskovij ministr uryadu UNR u vignanni chlen Vishoyi vijskovoyi radi jomu bulo nadane vijskove zvannya general poruchika potim general polkovnika Uchasnik 3 go 4 go i 5 go Velikih zboriv OUN z 1964 roku glava senatu Ukrayinskogo nacionalistichnogo Ruhu obranij na velikomu zbori 19 25 lipnya U 1951 roci zasnuvav Vijskovo naukove tovaristvo Ideyi ta poglyadiPragnuv ob yednannya vsih ukrayinskih kombatantiv v odnij organizaciyi Mriyav shob na emigraciyi spilnimi silami vidavati dijsno povazhnij reprezentativnij vijskovij zhurnal yakij zasvidchuvav bi pered usima narodami svitu zhivuchist takozh ukrayinskoyi vijskovoyi dumki yakij svoyim zmistom vidpovidav bi fahovim vijskovoznavchim publikaciyam Zahodu Chasto pidkreslyuvav sho u t zv suverennij Ukrayini URSR konstituciya yakoyi peredbachaye isnuvannya vlasnih zbrojnih sil nema ani odnogo vijskovogo zhurnalu v ukrayinskij movi V kolishnij carskij Rosiyi i v teperishnomu SSSR ne vidayetsya ukrayinskoyu vijskovoznavchih publikacij a tilki rosijskoyu Ukrayinski voyaki v radyanskij armiyi ne mayut ani odnoyi vijskovoyi gazeti abo zhurnalu ni odnogo vijskovogo pidruchnika abo inshih vidan u ridnij movi Ce dokazuye sho takozh radyanska armiya ye odnim z najsilnishih rusifikatorskih zasobiv v rukah Moskvi Prihilno stavivsya do voyakiv diviziyi Galichina Perepohovannya22 sichnya 2010 roku buv urochisto perepohovanij na Lichakivskomu cvintari Lvova Vshanuvannya pam yatiProvulok Mikoli Kapustyanskogo u misti Zhitomir U misti Dnipro ye vulicya Generala Kapustyanskogo U misti Pokrovsk vulicyu Blagodatnu perejmenuvali na vulicyu Mikoli Kapustyanskogo NagorodiKolishnya mogila Mikoli Kapustyanskogo na myunhenskomu cvintari Valdfridgof Carski Imperatorskij orden Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 4 go stupenya z mechami j bantom Orden Svyatoyi Anni 4 go stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 go stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 go stupenya Ukrayinski Hrest Simona Petlyuri Galickij HrestPraci Pohid Ukrayinskih armij na Kiyiv Odesu v 1919 roci 1921 1922 1946 Ukrayinska zbrojna sila j ukrayinska nacionalna revolyuciya 1936 Persha Ukrayinska Diviziya UNA Istoriya Ukrayinskogo Vijska Vinnipeg I Tiktor 1953 Kapustyanskij Mikola Pohid ukrayinskih armij na Kiyiv Odesu v 1919 roci korotkij voyen ist oglyad M Kapustyanskij Myunhen Vid Hvilovogo 1946 110 s Div takozhCentralna Rada UNR Armiya UNR Ukrayinska vijskova organizaciya Organizaciya ukrayinskih nacionalistiv Provid ukrayinskih nacionalistivPrimitkiZagajska R J Viter v dolonyah Lviv 2017 S 53 416 s d Track Q36036d Track Q64523177d Track Q20067115 Pro pravovij status ta vshanuvannya pam yati borciv za nezalezhnist Ukrayini u XX stolitti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 5 listopada 2021 11 11 1915 r za bij 8 09 09 1915 r M Galagan Z moyih spominiv Lviv 1930 ch 3 s 11 CDAVOU F 1078 op 2 spr 37 ark 48 zv 49 CDAVOU F 1075 op 1 spr 21 Ark 2 6 CDAVOU F 1075 op 1 spr 21 Ark 18 Arhiv originalu za 11 sichnya 2007 Procitovano 31 zhovtnya 2006 Arhiv originalu za 23 serpnya 2014 Procitovano 21 serpnya 2010 Gal info Arhiv originalu za 20 sichnya 2019 Procitovano 19 sichnya 2019 news meta ua Arhiv originalu za 19 sichnya 2019 Procitovano 19 sichnya 2019 Arhiv originalu za 23 sichnya 2016 Procitovano 10 listopada 2013 DzherelaBojko O D Kapustyanskij Mikola Oleksandrovich 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 98 ISBN 978 966 00 0692 8 Gorodickij Zenon Ukrayinska Nacionalna Rada Istorichnij naris K 1993 Mikola Kapustyanskij Kiyiv 2006 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Posilannya Kapustyanskij Mikola Pohid ukrayinskih armij na Kiyiv Odesu v 1919 roci 11 sichnya 2007 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ