Кожевників Петро

Петро Якович Кожевників (* 23 червня 1896, Липівка, Київський повіт, Київська губернія — † 24 лютого 1980, Гамбург) — український військовий і політичний діяч. Учасник 1-го Конгресу українських націоналістів у Відні. Виключений з ОУН за провокаційну діяльність. Ймовірний агент ОГПУ/НКВД.

Петро Якович Кожевників
Загальна інформація
Народження	23 червня 1896(1896-06-23) Липівка (Бучанський район)
Смерть	24 лютого 1980(1980-02-24) (83 роки) м. Гамбург,  Німеччина
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ОУН НКВС?

Життєпис

Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич

1918 року служив у першій залізничній сотні Армії УНР, яка увійшла потім до складу Фастівського окремого залізничного куреня. Хворів на тиф і лежав у лікарні в Проскурові. Після видужання заарештований ЧК у Києві, згодом звільнений.

На еміграції в Польщі, а з травня 1921 року в Берліні. Там він працював і навчався, став студентським діячем та журналістом, активним у політичному житті. Вступає до Леґії українських націоналістів

У 1929 брав активну участь в I Конгресі Українських Націоналістів, обраний членом Проводу. 3 листопада цього ж 1929 року виключений з організації за порушення дисципліни.

В 1937 році переїжджає до Женеви, а згодом до Рима. У другій половині 1941 повертається до Берліну. 28 липня 1943 заарештований Гестапо.

Після захоплення Східної Німеччини Радянською армією його перевозять до тюрми «Лубянка» у Москві, де він сидів в одній камері із з Леопольдом Трепером — шефом радянської розвідки в Західній Європі, зокрема організації . Потім його заслали до табору «Кизсюх» в Пермській області, а згодом до інших таборів. Звільнений у січні 1955, проживав у Караганді і працював вчителем німецької мови в середній школі № 25.

13 жовтня 1971 виїхав через Варшаву та Східний Берлін до Гамбурга. Помер 24 лютого 1980 року і похований на кладовищі Ульєтдорф.

Література

• Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст.

Посилання

• Інженер Леонід Костарев і Петро Кожевників [ 8 Березня 2016 у Wayback Machine.]
• Проблема Михайла Кураха чи НКВД? [ 26 Січня 2016 у Wayback Machine.]
• Олександр РУБЛЬОВ. «Наша людина у Берліні»: Павло Ладан (1892–1933) – манівцями націонал-комунізму й кремлівської розвідки

1. ЦДІАК, ф.127, оп.1079, спр. 657, арк. 151зв.-152.