Княжна Тараканова (іменувала себе княгинею Єлизаветою Володимирською; фр. princesse de Voldomir; між 1745 і 1753 — 15 грудня 1775, Санкт-Петербург, Російська імперія) — невідома, яка видавала себе за дочку імператриці Єлизавети Петрівни і Олексія Розумовського. У 1774 році заявила про свої претензії на російський престол і на деякий час знайшла підтримку у прихильників Барської конфедерації. Викрадена за наказом Катерини II в Ліворно Олексієм Орловим і привезена до Петербурга. На слідстві не визнала провини і не розкрила свого походження. Померла в ув'язненні в Петропавлівській фортеці.
Єлизавета Олексіївна Розумовська | ||
| ||
---|---|---|
17 липня 1771 — 15 грудня 1775 | ||
Попередник: | Олексій Розумовський | |
| ||
17 липня 1771 — 15 грудня 1775 | ||
Попередник: | Олексій Розумовський | |
| ||
17 липня 1771 — 15 грудня 1775 | ||
Попередник: | Олексій Розумовський | |
| ||
5 січня 1762 — 15 грудня 1775 | ||
Попередник: | Єлизавета Петрівна | |
Народження: | 1753 | |
Смерть: | 15 (26) грудня 1775 Петропавлівська фортеця, Санкт-Петербург, Російська імперія | |
Причина смерті: | туберкульоз | |
Національність: | українка[] | |
Країна: | Російська імперія | |
Релігія: | Православ'я | |
Рід: | Розумовські | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Походження
Походження «княжни Тараканової» до теперішнього моменту достовірно невідомо. Видається ймовірним, що вона й сама про нього не знала. Можливо, що вона народилася між 1745 і 1753 роками, дані про те, де вона народилася і хто були її батьки, відсутні. Іменем «княжни Тараканової» сама вона ніколи не користувалася, його присвоїв самозванці французький дипломат (фр. Jean-Henri Castéra) в своїй книзі «Життя Катерини II, імператриці російської» (фр. Vie de Catherine II, impératrice de Russie; Париж, 1797), а слідом за ним — Гельбіг та інші письменники. Під цим же ім'ям вона фігурує в художній літературі.
Судячи зі збережених описів, «княжна» була худорлявою, стрункою і темноволосою, виглядом своїм нагадуючи італійку. Вирізняючись рідкісною красою (яку не псувала навіть невелика косоокість) і розумом, а також тягою до непомірної розкоші, авантюристка завжди мала чимало шанувальників, засобами яких користувалася, доводячи їх до розорення, а то й тюрми.
Олексій Орлов, який пізніше захопив і доставив самозванку в Петербург, характеризував її таким чином:
Оная ж жінка зроста невеликого, тіла дуже суха, особою не біла, ні чорна, а очі має великі та відкриті, кольором темнокарі і косі, брови темно-русяві, а на обличчі є і веснянки; говорить добре по французьки, по-німецьки, трохи по італійськи, розуміє по англійськи: думати треба, що й польську мову знає, тільки ніяк не відгукується: запевняє про себе, що вона арабською і перською мовами дуже добре говорить. |
За припущенням маркіза Томмазо д'Антічі, який зустрічався з нею в Римі, вона була німкенею. Англійський посланник при петербурзькому дворі вже після упіймання й укладання самозванки в Петропавлівську фортецю оголосив Катерині, ніби вона дочка празького трактирщика (невідомо, звідки він узяв ці відомості), Джон Дік, англійський посланник в Ліворно, який сприяв Орлову в затриманні «княжни», вважав, що вона була дочкою Нюрнбергського булочника. Історик Дьяков, виходячи з того, що її листування з німецьким графом велося французькою мовою, вважав самозванку француженкою, а аналізуючи папери з архіву «княжни», прийшов до висновку, що вона не була знайома зі слов'янськими мовами.
Версіям про «попередню підготовку» самозванки суперечить те, що «княжна» довгий час видавала себе за перську принцесу, далеко не відразу прийнявши образ спадкоємиці російського престолу. Розповіді ж про своє походження вона постійно змінювала, очевидно, згідно зі своїм черговим «іміджем», і, ймовірно, в реальності сама не знала про нього.
Припущенням про її походження з низів суперечили явно неабияка освіта і виховання: манери, такт, знання мов. Також, за свідченнями сучасників, вона жваво цікавилася мистецтвом, чудово зналася в архітектурі й живопису, малювала і грала на арфі.
Перші згадки. 1770—1773
Вперше майбутня самозванка з'явилася в Кілі близько 1770 року, звідки перебралася в Берлін і жила там якийсь час під ім'ям фройляйн Франк. Після неприємної історії, в яку вона виявилася залучена, але подробиці якої невідомі, дівиця Франк переїхала в Гент, де звалася вже фройляйн Шелль. Тут вона познайомилася з сином голландського купця на прізвище ван Турс (van Toers), якого довела майже до розорення. Переслідувана кредиторами, в 1771 році вона разом зі своїм коханим, який кинув заради неї законну дружину, звідти перебралася в Лондон. Тут вона назвалася пані де Тремуйль. Ван Турс допоміг їй отримати кредит у місцевих купців.
Навесні 1772 року, коли проблеми зі старими і новими кредиторами почалися і в Лондоні, ван Турс (змінивши ім'я на «барон Ембс») втік до Парижу. Три місяці опісля до нього приєдналася «княжна» у супроводі нового шанувальника — барона Шенка, що користувався досить сумнівною репутацією. Оселившись в 1772 році в Парижі, вона назвалася принцесою де Волдомір (фр. princesse de Voldomir), в літературі це ім'я перетворилося на «княжну Володимирівську». Вона стверджувала, що виховувалася у дядька в Персії, а по досягненні повноліття приїхала в Європу з метою відшукання спадщини, що знаходилося в Росії. Мельников-Печерський, автор книги «Княжна Тараканова і принцеса Володимирська», вважав, що до цього нового перетворення був причетний князь Михайло Огінський, литовський великий гетьман, який долучився до Барської конфедерації в 1771 році і зазнав поразки від російських військ під Столовичами у вересні того ж року. Листи Огінського, адресовані «княжні», свідчать про його захоплення нею, але, ймовірно, любовного зв'язку між ними не було. Судячи з усього, «княжна» обіцяла допомогти Огінському, володіння якого у Речі Посполитій були конфісковані, грошима, які незабаром нібито мала отримати у свого перського дядька. Як зазначає автор першої монографії про «княжну» професор , паризький період знайомства майбутньої самозванки і Огінського був «без усякої домішки політики».
У Парижі вона знайшла нових шанувальників: пристарілого маркіза де Марина і графа Рошфора де Валькура, гофмейстера при дворі графа . «Княжна» прийняла пропозицію Рошфора де Валькура стати його дружиною. На початку 1773 року в Парижі почалися неприємності з кредиторами, ван Турс (для якого «княжна» отримала у Огінського диплом на звання капітана литовських військ, забезпечивши таким чином його документом на ім'я «Ембса») і Шенк потрапили в боргову в'язницю, їй же нічого не залишалося, як знову тікати, переїхавши спочатку в село неподалік від Парижу, але невдовзі разом з Ембсом і Шенком, випущеними на свободу під поручительство маркіза де Марина, вирушила у Франкфурт, однак сховатися від кредиторів не вдалося.
У володіннях графа Лімбург-Штірумського. Проект шлюбу
У Франкфурті для самозванки все складалося досить жалюгідним чином: разом зі своєю свитою вона була виселена з готелю, їй загрожувала в'язниця, проте цього разу їй прийшов на допомогу сам Філіп Фердинанд де Лімбург, який прибув в місто разом з Рошфором через тяжбу з курфюрстом Бранденбургським Фрідріхом II. Тут же, зустрівшись з «княжною», 42-річний граф закохався в неї, негайно залагодив справи з кредиторами і запросив до себе. «Княжна» незабаром перебралася графський замок [de] під Франконією. Закоханий князь надав їй можливість чи не безконтрольно розпоряджатися доходами з його володінь, а свого суперника — Рошфора — ув'язнив як «державного злочинця». «Княжна» в черговий раз змінила ім'я, назвавшись «султаншею Алі-Емет» або «Аліною (Елеонорою)», принцесою Азовською. Тут вона завела свій двір і навіть заснувала орден «Азійського хреста». «Княжна» зуміла завоювати прихильність співправителя — курфюрста-архієпископа Тріру — той сподівався звернути її в католицьку віру і час від часу позичав грошима.
Віддалившись від колишніх шанувальників, Аліна вирішила одружити на собі графа Лімбург. Той на останні гроші викупив графство Оберштейн, в якому «княжна» стала неофіційною господинею. Щоб остаточно прив'язати до себе шанувальника, вона лякала його своїм можливим поверненням до Персії, а трохи пізніше оголосила про вагітність. У липні 1773 року він нарешті зробив їй офіційну пропозицію.
Трірського курфюрста фон Горнштейн тим не менш зауважив графу, що необхідні документи, що підтверджують походження нареченої. Як майбутня дружина імперського князя, вона повинна була також перейти в католицьку віру. «Принцеса Азовська» в листі Горнштейну розповіла таке:
Володіння [мого батька] були піддані секвестру в 1749, і перебуваючи під ним двадцять років, звільнені в 1769 році. Я народилася за чотири роки до цього секвестру; в цей сумний час помер і батько мій. Чотирирічною дитиною взяв мене на своє піклування дядько мій, що живе в Персії, звідки я повернулася до Європи 16-го листопада 1768 |
Ім'я батька «княжна» не вказала. Вона оголосила себе підданою Катерини, яка володіє Азовом на правах васального підпорядкування. «Княжна» назвала своїм опікуном російського віце-канцлера і міністра закордонних справ князя О. М. Голіцина, щоб переконати в цьому Лімбург, вона відправила йому копію свого листа Голіцину, нібито надісланого нею віце-канцлеру.
Намагаючись роздобути гроші, «княжна» пустилася в нову авантюру, почавши складати проект лотереї, до участі в якому бажала привернути Михайла Огінського, той же під слушним приводом їй відмовив. Огінському ж для передачі в Версаль «княжна» переслала меморіал про політичне становище в Польщі, той відповідав, що представив вилучення з цього документа, але він «виявився марним з погляду справжніх справ».
Граф Лімбург в цей час опинився через марнотратства своєї подруги в досить скрутному фінансовому становищі, а стараннями фон Горнштейна до нього стали доходити звістки про колишні пригоди і зв'язки «принцеси Володимирської». Наведені довідки показали, що, називаючи своїм «опікуном» князя Голіцина, вона брехала. Втративши терпіння, Лімбург вирішив розлучитися зі своєю нареченою. У відповідь Аліна (або, як її стали в цей час кликати в офіційному листуванні з княжим двором, «її високість ясновельможна принцеса Єлизавета Володимирська») оголосила про намір виїхати до Петербурга нібито для того, щоб офіційно засвідчити своє походження. За її «опікуна» був на цей раз виданий «один російський мандрівник» — Іван Шувалов.
Але в жовтня 1773 року «княжна» перебралася в Оберштейн (вона називала себе його «верховною пані»). Тут же, на подив графа, замість вивчення постулатів католицької віри вона стала відвідувати протестантську церкву. Віддаливши всіх своїх колишніх супутників, замінила прислугу, взявши до себе, зокрема, Франциску фон Мельшеде — дочку прусського капітана.
Вона посварилася з нареченим і попри те, що фон Горнштейну вдалося їх помирити, остаточно охолонула до графа — з огляду на те, що, за власним визнанням, «затіяла дуже вигідну справу». Як виявилося надалі, йшлося про претензії на російський престол.
Політичні претензії. Венеція
Восени 1773 року в замку Оберштейн побував посланник віленського воєводи Кароля Радзивілла, прозваного «Пане коханку». Починаючи з 1772 року князь Радзивілл, залишив Польщу, намагався добитися від Франції та Туреччини допомоги Барській конфедерації. Від імені Радзивілла в Туреччину був направлений маршалок смоленський конфедератів . Він повинен був вести переговори про призначення султаном субсидії Радзівіллу й отримати дозвіл на проїзд турецькими володіннями.
Чоловік, що приїздив з Мосбаха і годинами розмовляв з господинею віч-на-віч, отримав у прислуги «княжни» прізвисько «незнайомець з Мосбаха». Імовірно, це був небагатий і незнатний польський шляхтич Михайло Доманський, конфедерат, колишній консіліарж (або консілярій) Пінського дистрикту. У своїх відповідях (30 жовтня та від 20 грудня 1774 року) граф повторює її слова про конфедерата, який наприкінці 1773 вже було зібрався одружуватися на майбутній самозванці, але «Несвізький царьок [Радзивілл] розбив ці задуми і плани».
У грудні 1773 року з'явився і стала поширюватися чутка, ніби під ім'ям «принцеси Волдомір» ховається дочка Єлизавети Петрівни і Олексія Розумовського, велика княжна Єлизавета (або, як її пізніше іменували прихильники «її імператорська високість принцеса Єлизавета Всеросійська»). Граф Лімбург повідомляв «княжні» про розмови про її царське походження в листі від 14 січня 1774 з Бартенштейна. Лунінський звертає увагу на те, що самозванка стала називати себе дочкою російської імператриці після того, як в Європі дізналися про пугачовське повстання. Лунінський також відзначає, що «княжна» вже могла використовувати трюк з самозванством і раніше: в 1770 році одна молода дівчина оголосила себе дочкою імператора Франца I. Вона вела в Бордо розкішне життя, користуючись кредитом у місцевих торговців. Французька влада на вимогу Марії Терезії затримали невідому, і вона була доставлена в Брюссель, де якийсь час провела в фортеці. Тут вона зуміла домогтися прихильності Карла Йоганна Філіпа графа Кобенцля, який був у ту пору намісником Австрії, і той повернув самозванці свободу. Після сліди її загубилися. Лунінський припускає, що це могла бути майбутня княжна Тараканова.
Можливо, що «княжна» познайомилася з Радзивіллом через графа Лімбурга. Той міг бачитися з віленським воєводою в Мангеймі у курфюрста Карла Теодора. При дворі останнього виховувався брат «Пана коханку» Ієронім Вінцент. Свого часу передбачалося, що кузина графа Лімбург, принцеса Гогенлое-Бартенштейн, стане дружиною Ієроніма Радзивілла, однак цьому шлюбу чинила спротив імператриця Марія Терезія, яка не бажала, аби Радзивілли набували володіння в Німеччині.
«Княжна», ймовірно, зустрілася з Радзивіллом на початку 1774 року. Між ними зав'язалося тривале листування. Деякі дослідники вважають, що інтрига з оголошенням претензій на російський престол навряд чи була справою довгих приготувань: до 1773 року в діях майбутньої самозванки не було ні найменшого натяку на політичний розрахунок. Лунінський заперечує, що думка про самозванства була подана «княжні» з боку: на його думку, ні Огінський, ні Радзивілл з Доманським, ні Лімбург не причетні до цього, а вся історія з «дочкою імператриці» — справа самої «княжни», знайомої з положенням у Польщі та проблемами і сподіваннями польських емігрантів ще з часу перебування в Парижі. Радзивілл, про багатство якого ходили легенди, непримиренний опозиціонер (у липні 1773 від Станіслава Августа надійшла пропозиція емігрантам-конфедератам повернутися до Польщі з гарантією прощення; Огінський і його зять Михайло Вієльгорський не чекаючи призначеного королем крайнього терміну послали до Варшави зречення; а Радзивілл залишився вірним справі конфедератів). Отже, Радзивілл, що залишав надії на сприятливий для конфедератів поворот, повинен був стати для неї черговим джерелом грошей.
На подорож в Венецію князь віддав своїй нареченій останні гроші. Він наділив її повноваженнями для ведення переговорів з віце-канцлером Голіциним про передачу у володіння графу Лімбургу частини Шлезвіг-Гольштейна — графства Шлезвіг-Піннеберг.
13 травня 1774 «княжна» покинула Оберштейн в супроводі Лімбурга, який проводив її до Цвайбрюккена, де дав ще раз урочисту обіцянку на ній одружитися. Надалі її шлях лежав через Аугсбург, де вона зустрілася з фон Горнштейном і отримала від нього додаткові кошти на дорожні витрати, потім відправилася до Венеції, де її очікував Радзивілл. Фон Горнштейн знову зустрівся з «Єлизаветою» в і, передавши їй від імені графа Лімбурга грошей, умовляв не продовжувати поїздку.
У Венеції вона зупинилася в будинку на території французького посольства під ім'ям графині Піннеберг і завела власний двір. У «княжни» побував Радзивілл, який жив у Венеції з лютого року 1774. Через два дні він познайомив «графиню Піннеберг» зі своєю сестрою Теофіль Моравською. Це, на думку Лунінського, свідчить про короткість знайомства віленського воєводи і «княжни» і доводить, що вони вже зустрічалися раніше. Слідом за Радзивіллом офіційні візити «княжні» нанесли й інші представники Барської конфедерації, її відвідували також французькі та польські авантюристи, які розраховували на майбутні вигоди від затіяного «княжною» підприємства.
Знову маючи грошові труднощі, «Єлизавета» постаралася залучити Михайла Огінського до складання «російської зовнішньої позики», однак той ухилився від проекту. Самопроголошена княжна спробувала взяти кредит у місцевих банкірів, обіцяючи як заставу агатові копальні, які нібито їй належали, але зуміла отримати лише вельми мізерну суму (200 дукатів) і стала квапити Радзивілла з від'їздом в Стамбул. Огінський, що був у той час у Франції, не знав нічого про плани «княжни». Вона домагалася від нього нової зустрічі, він відмовився, пояснивши своє рішення тим, що за ним «пильно стежать», і його відсутність не залишиться непоміченою.
Рагуза. Літо й осінь 1774
16 червня 1774 Радзивілл разом з самозванкою відбув з Венеції. При посадці на корабель у порту Маламокко їй надавали почесті «як представниці високого роду». На острові Корфу вони розлучилися з Моравською, яка повернулася додому. 30 червня «княжна» і її супутники прибули до Рагузи. Вона оселилася в будинку французького консула Дерів, наданому на час Радзівіллу.
В Рагузі Аліна поширювала вже нову версію свого походження, згідно з якою вона народилася в 1753 році від шлюбу Єлизавети і її морганатичного чоловіка, «гетьмана всього козацтва», і до десятирічного віку жила при матері. По смерті останньої Петро III, герцог Голштинський, якому, за запевненнями самозванки, слід було лише виконувати обов'язки регента аж до її повноліття (номінально називаючись «імператором»), був по-зрадницькому позбавлений трону, а нова імператриця — Катерина II — через півроку після цієї події вислала суперницю на поселення в Сибір. Якийсь священик зглянувся над ув'язненою і допоміг їй втекти і дістатися до «Донської козачої столиці», де принцесу прихистили прихильники батька. Однак Катерина виявила її і тут і спробувала отруїти. «Князівні» вдалося врятуватися, але щоб не піддавати більш небезпеці життя спадкоємиці престолу, її вивезли до Персії, до шаха Жамаса. Шах дав їй блискучу освіту, запросивши з Європи вчителів мов і різних наук. Коли принцесі виповнилося 17 років, він, нарешті, розкрив їй таємницю її народження і запропонував шлюб. Принцеса, проте ж, не побажала змінити вірі своїх предків і вирішила переселитися до Європи. Супроводжувати її повинен був перс Галі, обраний шахом спеціально для цієї мети. На прощання шах забезпечив її грошима та коштовностями, після чого спадкоємиця, переодягнена в чоловічу сукню, повернулася в Росію. Разом з Галі об'їхала країну з кінця в кінець, побувала в Петербурзі в гостях у «впливових друзів батьків» і вирушила до Берліна, де відкрилася Фрідріху II. Незабаром після цього Галі помер, а принцеса жила в Лондоні, потім у Парижі, переїхала до Німеччини, купила Оберштейн і, нарешті, прибула до Італії.
Самопроголошена принцеса оголосила, ніби в Росії у неї багато впливових прихильників, в тому числі Омелян Пугачов. Верховному візирові вона писала, що насправді той був князем Розумовським, сином Олексія від першого шлюбу, і нині докладав усіх зусиль до того, щоб звести на престол «сестру».
Маршалок двору Радзивілла «Пане Коханку», Радзишевський був посланий в Стамбул, щоб змінити Коссаковського, місія якого провалилася. Радзишевський мав отримати паспорти для Радзивілла і його свити і домогтися від Порти призначення віленському воєводі утримання. У тому випадку, якщо Туреччина до часу прибуття посланника «Пане Коханку» пішла б на укладення миру з Росією, Радзишевський повинен був клопотати про включення до договору пункту про відшкодування князю понесених збитків.
Ще до прибуття віленського воєводи і «княжни» у Рагузу там з'явилися його наближені. Один з людей Радзивілла мав намір під заклад княжих маєтків добути два мільйони цехінів і провести набір шести тисяч осіб з числа християн Боснії та Албанії. Конфедерат Казимир Пуласький також сподівався знайти засоби для збору двох-тритисячного корпусу, який повинен був увійти до Польщі. Якийсь пан Ключевський заклав свої маєтки за 40 тисяч цехінів і планував набрати добровольців. З ними Ключевський мав вийти на допомогу Пугачову, якого змовники іменували Чоглоковим, сином Єлизавети і Розумовського. Він розраховував, пройшовши через Грузію, поповнити свій корпус «кубанськими калмиками» і досягти Казані. Про плани змовників консул Дерів докладно повідомляв у Париж, відзначаючи, що «все це … дуже схоже на роман, але я повинен доносити вашій милості [міністру закордонних справ] все, що відбувається в цій невеликій державі».
Рагузька влада просила «князівну» покинути місто, оскільки побоювалася подальшого погіршення відносин з Росією, і без того зіпсованих тим, що місто підтримувало під час війни Османську імперію. Проте «княжна» відмовила депутатам від Сенату, і вони «примушені були повернутися, отримавши замість відповіді лише глузування над їх боягузтвом». Сенат Рагузи інформував про самозванку російського міністра закордонних справ графа М. І. Паніна. Той, імовірно за наказом Катерини, що не бажала залучати до «авантюрьере» підвищеної уваги, не вважав за потрібне дати справі офіційний хід.
У Рагузі в руках «княжни» виявилися копія справжнього заповіту Катерини I і підроблені — Петра I і «матері» Єлизавети Петрівни. В останньому документі наказувалося коронувати спадкоємицю «Єлизавету Петрівну» (так у заповіті, хоча княжна запевняла, що вона — донька Олексія Розумовського) по досягненні нею повноліття і надати необмежену владу над імперією. Імовірно до виготовлення підроблених документів доклав руку хтось із свити Радзивілла, хто був у курсі петербурзьких палацових інтриг. Малоймовірно, що ці папери склала сама княжна: по-французьки вона говорила добре, але писала «разбросанно і хаотично».
Трохи згодом відносини між Радзивіллом і «княжною» стали псуватися, хоча зовні він продовжував надавати їй почесті як персоні високого походження. Причиною розладу було і взаємне розчарування один в одному, і те, що ситуація складалася не на користь конфедератів. Впали надії віленського воєводи на формування збройних загонів для допомоги Туреччині в боротьбі з Росією: замість очікуваних тисяч завербувати вдалося тільки триста чоловік. До того ж влада Порти після укладення миру дали зрозуміти конфедератам, що не збираються вступати у нову війну, а Радзивілу радили помиритися з Варшавою. Не був виданий князю і фірман (через інтриги Каленського, офіційного представника конфедерації за султана) для перебування на території Османської імперії.
Широкий спосіб життя в Рагузі поглинув останні кошти «Пане Коханку», йому відмовили у позиці римські банкіри, ні у нього, ні у «княжни» вже не залишалося нічого, що можна було б закласти. Майно Радзивіла в Польщі було конфісковано, Віленське воєводство оголошено вакантним. Сам же князь, зрозумівши, що потрапив у скрутне становище, що Росія не обійде увагою його зв'язок з самозванкою, намагався покінчити з цією історією, зберігши при цьому обличчя. Ймовірно, саме Радзивілл перешкодив публікації підроблених заповітів. У своїх листах до Німеччини самозванка скаржиться на нерішучість князя. 21 вересня 1774 року вона писала графу Лімбургу, що ще сподівається дістатися до Стамбула і просить у колишнього нареченого грошей. Її борги в Рагузі (500 цехінів) оплатив Міхал Доманський.
«Княжна» у листі до Горнштейн запевняла того, що чутки про поразку Пугачова і мир між Росією і Портою не відповідають дійсності, і остання, незадоволена умовами Кючук-Кайнарджійського договору, обов'язково розв'яже проти Росії нову війну. У посланні «султанові Ахмету» вона намагалася його переконати, ніби їй сприяє шведський король Густав III, що на боці «законної спадкоємиці» виступить Польща, а також ніби їй незабаром вдасться схилити на свій бік моряків російської ескадри під командуванням Олексія Орлова, яка знаходилася у той час в Ліворно. Копія листа султанові мала бути передана верховному візирові. Однак Радзівілл, вже остаточно розчарувався в самозванці, не став відсилати в Стамбул листа «княжни», а коли вона зі скандалом домоглася відправки — наказав Коссаківському, який перебував тоді в Туреччині, в жодному разі не вручати їх. Відомо, що Радзивілл восени 1774 року намагався що-небудь дізнатися про минуле «княжни». За завданням князя його секретар Бернатович, що залишався в Мангеймі, звернувся за роз'ясненнями до Лімбурга і отримав відповідь, що «це княжна високих достоїнств і виняткових чеснот».
Сама уявна принцеса до цього часу опинилася в дуже складному становищі. Укладення миру між Росією і Туреччиною (змовникам залишалося тільки сподіватися на те, що мир не буде затверджений російським або турецьким урядом) і остаточний розгром Пугачова сильно похитнули її позиції. Коли ж «княжна» не отримала відповіді і на другий лист султану, з нею трапився нервовий напад, який тривав три дні.
Вона продовжувала писати Микиті Паніну до Петербурга і Густаву III в Стокгольм. Але обережний Горнштейн, на якого було покладено обов'язок переправити обидва листи за призначенням, не став цього робити, більше того, перервав всяке спілкування з самозванкою. Восени Радзивілл таки отримав 3000 червінців від Сенату Рагузи (Лунінський вважав, що князю виділила гроші місцева єврейська громада) і на початку листопада зміг виїхати в Лідо. «Княжна» зробилася предметом насмішок з боку тих, хто раніше шукав її прихильності, в рагузьких газетах з'являлися пасквілі і розповіді про її любовні пригоди. Версальський двір відмовив їй у допомозі і рекомендував своєму консулу Дерів скоріше позбутися від «спритної авантюристки», що займала його будинок. Вірність їй продовжував зберігати наречений — граф Лімбургський, який у своїх листах умовляв її змінити спосіб життя. З «княжною» крім прислуги залишалися в цей час лише три поляка — Чарномський, колишній резидент конфедератів в Туреччині, Доманський і колишній єзуїт Ганецький.
Ліворно
18 серпня 1774 пакет з «маніфестиком» самозванки отримав Олексій Орлов. За планами самозванки «Великий маніфест» повинен був скласти сам Орлов, продемонструвавши цим, що виступає на її боці. До маніфесту було докладено лист, в якому Олексію Орлову за сприяння обіцялися «опора, захист» і вічна вдячність. З обережності самозванка писала, ніби знаходиться в Туреччині з надійною охороною. Після того, як в 1772 році його брат втратив місце фаворита імператриці Катерини ІІ, вплив Орлових при дворі значно послабився. Отже, до Олексія Орлова кілька разів направляли провокаторів, які переконували його виступити проти імператриці, тому вибір самозванки був не випадковим.
Ще один «маніфестик» був спрямований Микиті Івановичу Паніну, який (як годиться, за прямим наказом Катерини, що не бажала привертати увагу до цієї історії) назвав претендентку «побродяжкою» і залишив її лист без жодної уваги.
Орлов дав знати про отримання листа Катерині (27 вересня 1774 роки), підозрюючи, що за спиною самозваної «княжни», як (на його думку) і за спиною Пугачова, стоїть французький двір.
Зважаючи на доповідь Орлова Катерині, ймовірно, що план заманити самозвану княжну на флагманський корабель і відправити її до Росію належав самому Орлову. З цього приводу російський літератор та політик висунув гіпотезу, ніби Орлов, жорстоко ображений своєю відставкою, сам шукав контакту з самозванкою, відправивши до неї в Рим свого офіцера Хрістінека, і в той же час поспішив доповісти Катерині про отриманий лист — тобто, вів подвійну гру, намагаючись визначити, на якій стороні виявиться перемога. Пізніші дослідження спростували цю версію, показавши, що контакт між Орловим і княжною був встановлений на початку наступного, 1775 року, і зроблено це було з дозволу Катерини, яка прислала 12 листопада 1774 року Орлову прямий наказ заарештувати самозванка, а саме: «зловити всклепавшую на себе ім'я будь-що-будь».
У той же час, не чекаючи відповіді з Петербурга, Орлов, підозрюючи, що невідома з Пароса і «принцеса Єлизавета» — одна особа, відправив на архіпелаг свого довіреного офіцера — серба на російській службі, графа . Той незабаром переконався, що пароська інтриганка була дружиною константинопольського купця, що мала «зарозумілий характер і безглуздий норов», що навело на підозру, що за її спиною стояв стамбульський двір, який намагався таким чином скомпрометувати Орлова або ж схилити його до зради.
На пошуки самозванка до Італії також був відправлений спритний і дипломатичний де Рібас, майбутній засновник Одеси. На початку грудня кур'єр Міллер привіз листа з Петербурга, в якому Катерина просила заманити самозванку на російський корабель для відправлення під вартою до Росії.
Незважаючи на запевнення самозванки, ніби її захищає турецький флот, в Росії було відомо її місце знаходження, і тому, не побоюючись протидії відносно слабкої рагузької республіки, Катерина «дозволяла» Орлову в разі відмови міської влади видати «тварь» «вжити погрози, а буде і покарання потрібно, що бомб кілька в місто метати можна». Орлов був готовий виконати доручення, проте «принцеса» на той час вже встигла покинути Рагузу.
Примітки
- У 1775 році на слідстві вона показала, що їй 23 роки, проте відомо, що в 1773 році в листі до міністра курфюрста-архієпископа Тріра вона повідомила, що народилася в 1745 році
- Лімбург передав графство «княжні» в травні 1774 року. Диплом про дарування зберігається в РДАДА. Ф. 6. Оп. 1. № 532. Ч. 1. Л. 276—277
- Вона стверджувала, що була православною
- Лунінський на початку XX століття марно шукав цей меморіал в архіві міністерства закордонних справ
- Про «незнайомця з Мосбаха» згадувала сама «княжна» в листах, відісланих Лімбургу з Рагузи
- Тут переплутані Олексій Розумовський і його брат . Ім'я Кирила Розумовського було названо, на думку Лунінського, тому, що той здійснив в 60-х роках закордонну подорож, залишив по собі пам'ять в Європі. Самозванка називала графа Розумовського князем
- Такий ніколи не існував — П. Мельников припустив, що вона подібним чином намагалася передати ім'я «Тахмас — Надір-шах», однак він помер набагато раніше того часу
- Лонгинов М. // . — 1859. — № 24. — С. 70.
- Курукин, 2011.
Посилання
- Тараканова // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1878. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Knyazhna Tarakanova imenuvala sebe knyagineyu Yelizavetoyu Volodimirskoyu fr princesse de Voldomir mizh 1745 i 1753 15 grudnya 1775 Sankt Peterburg Rosijska imperiya nevidoma yaka vidavala sebe za dochku imperatrici Yelizaveti Petrivni i Oleksiya Rozumovskogo U 1774 roci zayavila pro svoyi pretenziyi na rosijskij prestol i na deyakij chas znajshla pidtrimku u prihilnikiv Barskoyi konfederaciyi Vikradena za nakazom Katerini II v Livorno Oleksiyem Orlovim i privezena do Peterburga Na slidstvi ne viznala provini i ne rozkrila svogo pohodzhennya Pomerla v uv yaznenni v Petropavlivskij forteci Yelizaveta Oleksiyivna RozumovskaYelizaveta Oleksiyivna Rozumovska Imperatricya i Samoderzhicya Kiyivska 17 lipnya 1771 15 grudnya 1775 Poperednik Oleksij Rozumovskij Velika Knyaginya Chernigivska 17 lipnya 1771 15 grudnya 1775 Poperednik Oleksij Rozumovskij Princesa Azovska 17 lipnya 1771 15 grudnya 1775 Poperednik Oleksij Rozumovskij Knyaginya Volodimirivska 5 sichnya 1762 15 grudnya 1775 Poperednik Yelizaveta Petrivna Narodzhennya 1753Smert 15 26 grudnya 1775 Petropavlivska fortecya Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPrichina smerti tuberkulozNacionalnist ukrayinka dzherelo Krayina Rosijska imperiyaReligiya Pravoslav yaRid Rozumovski Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaPohodzhennya Pohodzhennya knyazhni Tarakanovoyi do teperishnogo momentu dostovirno nevidomo Vidayetsya jmovirnim sho vona j sama pro nogo ne znala Mozhlivo sho vona narodilasya mizh 1745 i 1753 rokami dani pro te de vona narodilasya i hto buli yiyi batki vidsutni Imenem knyazhni Tarakanovoyi sama vona nikoli ne koristuvalasya jogo prisvoyiv samozvanci francuzkij diplomat fr Jean Henri Castera v svoyij knizi Zhittya Katerini II imperatrici rosijskoyi fr Vie de Catherine II imperatrice de Russie Parizh 1797 a slidom za nim Gelbig ta inshi pismenniki Pid cim zhe im yam vona figuruye v hudozhnij literaturi Sudyachi zi zberezhenih opisiv knyazhna bula hudorlyavoyu strunkoyu i temnovolosoyu viglyadom svoyim nagaduyuchi italijku Viriznyayuchis ridkisnoyu krasoyu yaku ne psuvala navit nevelika kosookist i rozumom a takozh tyagoyu do nepomirnoyi rozkoshi avantyuristka zavzhdi mala chimalo shanuvalnikiv zasobami yakih koristuvalasya dovodyachi yih do rozorennya a to j tyurmi Oleksij Orlov yakij piznishe zahopiv i dostaviv samozvanku v Peterburg harakterizuvav yiyi takim chinom Onaya zh zhinka zrosta nevelikogo tila duzhe suha osoboyu ne bila ni chorna a ochi maye veliki ta vidkriti kolorom temnokari i kosi brovi temno rusyavi a na oblichchi ye i vesnyanki govorit dobre po francuzki po nimecki trohi po italijski rozumiye po anglijski dumati treba sho j polsku movu znaye tilki niyak ne vidgukuyetsya zapevnyaye pro sebe sho vona arabskoyu i perskoyu movami duzhe dobre govorit Za pripushennyam markiza Tommazo d Antichi yakij zustrichavsya z neyu v Rimi vona bula nimkeneyu Anglijskij poslannik pri peterburzkomu dvori vzhe pislya upijmannya j ukladannya samozvanki v Petropavlivsku fortecyu ogolosiv Katerini nibi vona dochka prazkogo traktirshika nevidomo zvidki vin uzyav ci vidomosti Dzhon Dik anglijskij poslannik v Livorno yakij spriyav Orlovu v zatrimanni knyazhni vvazhav sho vona bula dochkoyu Nyurnbergskogo bulochnika Istorik Dyakov vihodyachi z togo sho yiyi listuvannya z nimeckim grafom velosya francuzkoyu movoyu vvazhav samozvanku francuzhenkoyu a analizuyuchi paperi z arhivu knyazhni prijshov do visnovku sho vona ne bula znajoma zi slov yanskimi movami Versiyam pro poperednyu pidgotovku samozvanki superechit te sho knyazhna dovgij chas vidavala sebe za persku princesu daleko ne vidrazu prijnyavshi obraz spadkoyemici rosijskogo prestolu Rozpovidi zh pro svoye pohodzhennya vona postijno zminyuvala ochevidno zgidno zi svoyim chergovim imidzhem i jmovirno v realnosti sama ne znala pro nogo Pripushennyam pro yiyi pohodzhennya z niziv superechili yavno neabiyaka osvita i vihovannya maneri takt znannya mov Takozh za svidchennyami suchasnikiv vona zhvavo cikavilasya mistectvom chudovo znalasya v arhitekturi j zhivopisu malyuvala i grala na arfi Pershi zgadki 1770 1773 Vpershe majbutnya samozvanka z yavilasya v Kili blizko 1770 roku zvidki perebralasya v Berlin i zhila tam yakijs chas pid im yam frojlyajn Frank Pislya nepriyemnoyi istoriyi v yaku vona viyavilasya zaluchena ale podrobici yakoyi nevidomi divicya Frank pereyihala v Gent de zvalasya vzhe frojlyajn Shell Tut vona poznajomilasya z sinom gollandskogo kupcya na prizvishe van Turs van Toers yakogo dovela majzhe do rozorennya Peresliduvana kreditorami v 1771 roci vona razom zi svoyim kohanim yakij kinuv zaradi neyi zakonnu druzhinu zvidti perebralasya v London Tut vona nazvalasya pani de Tremujl Van Turs dopomig yij otrimati kredit u miscevih kupciv Mihajlo Kazimir Oginskij Navesni 1772 roku koli problemi zi starimi i novimi kreditorami pochalisya i v Londoni van Turs zminivshi im ya na baron Embs vtik do Parizhu Tri misyaci opislya do nogo priyednalasya knyazhna u suprovodi novogo shanuvalnika barona Shenka sho koristuvavsya dosit sumnivnoyu reputaciyeyu Oselivshis v 1772 roci v Parizhi vona nazvalasya princesoyu de Voldomir fr princesse de Voldomir v literaturi ce im ya peretvorilosya na knyazhnu Volodimirivsku Vona stverdzhuvala sho vihovuvalasya u dyadka v Persiyi a po dosyagnenni povnolittya priyihala v Yevropu z metoyu vidshukannya spadshini sho znahodilosya v Rosiyi Melnikov Pecherskij avtor knigi Knyazhna Tarakanova i princesa Volodimirska vvazhav sho do cogo novogo peretvorennya buv prichetnij knyaz Mihajlo Oginskij litovskij velikij getman yakij doluchivsya do Barskoyi konfederaciyi v 1771 roci i zaznav porazki vid rosijskih vijsk pid Stolovichami u veresni togo zh roku Listi Oginskogo adresovani knyazhni svidchat pro jogo zahoplennya neyu ale jmovirno lyubovnogo zv yazku mizh nimi ne bulo Sudyachi z usogo knyazhna obicyala dopomogti Oginskomu volodinnya yakogo u Rechi Pospolitij buli konfiskovani groshima yaki nezabarom nibito mala otrimati u svogo perskogo dyadka Yak zaznachaye avtor pershoyi monografiyi pro knyazhnu profesor parizkij period znajomstva majbutnoyi samozvanki i Oginskogo buv bez usyakoyi domishki politiki U Parizhi vona znajshla novih shanuvalnikiv pristarilogo markiza de Marina i grafa Roshfora de Valkura gofmejstera pri dvori grafa Knyazhna prijnyala propoziciyu Roshfora de Valkura stati jogo druzhinoyu Na pochatku 1773 roku v Parizhi pochalisya nepriyemnosti z kreditorami van Turs dlya yakogo knyazhna otrimala u Oginskogo diplom na zvannya kapitana litovskih vijsk zabezpechivshi takim chinom jogo dokumentom na im ya Embsa i Shenk potrapili v borgovu v yaznicyu yij zhe nichogo ne zalishalosya yak znovu tikati pereyihavshi spochatku v selo nepodalik vid Parizhu ale nevdovzi razom z Embsom i Shenkom vipushenimi na svobodu pid poruchitelstvo markiza de Marina virushila u Frankfurt odnak shovatisya vid kreditoriv ne vdalosya U volodinnyah grafa Limburg Shtirumskogo Proekt shlyubu Yelizaveta Petrivna tretya imperatricya vserosijska U Frankfurti dlya samozvanki vse skladalosya dosit zhalyugidnim chinom razom zi svoyeyu svitoyu vona bula viselena z gotelyu yij zagrozhuvala v yaznicya prote cogo razu yij prijshov na dopomogu sam Filip Ferdinand de Limburg yakij pribuv v misto razom z Roshforom cherez tyazhbu z kurfyurstom Brandenburgskim Fridrihom II Tut zhe zustrivshis z knyazhnoyu 42 richnij graf zakohavsya v neyi negajno zalagodiv spravi z kreditorami i zaprosiv do sebe Knyazhna nezabarom perebralasya grafskij zamok de pid Frankoniyeyu Zakohanij knyaz nadav yij mozhlivist chi ne bezkontrolno rozporyadzhatisya dohodami z jogo volodin a svogo supernika Roshfora uv yazniv yak derzhavnogo zlochincya Knyazhna v chergovij raz zminila im ya nazvavshis sultansheyu Ali Emet abo Alinoyu Eleonoroyu princesoyu Azovskoyu Tut vona zavela svij dvir i navit zasnuvala orden Azijskogo hresta Knyazhna zumila zavoyuvati prihilnist spivpravitelya kurfyursta arhiyepiskopa Triru toj spodivavsya zvernuti yiyi v katolicku viru i chas vid chasu pozichav groshima Viddalivshis vid kolishnih shanuvalnikiv Alina virishila odruzhiti na sobi grafa Limburg Toj na ostanni groshi vikupiv grafstvo Obershtejn v yakomu knyazhna stala neoficijnoyu gospodineyu Shob ostatochno priv yazati do sebe shanuvalnika vona lyakala jogo svoyim mozhlivim povernennyam do Persiyi a trohi piznishe ogolosila pro vagitnist U lipni 1773 roku vin nareshti zrobiv yij oficijnu propoziciyu Trirskogo kurfyursta fon Gornshtejn tim ne mensh zauvazhiv grafu sho neobhidni dokumenti sho pidtverdzhuyut pohodzhennya narechenoyi Yak majbutnya druzhina imperskogo knyazya vona povinna bula takozh perejti v katolicku viru Princesa Azovska v listi Gornshtejnu rozpovila take Volodinnya mogo batka buli piddani sekvestru v 1749 i perebuvayuchi pid nim dvadcyat rokiv zvilneni v 1769 roci Ya narodilasya za chotiri roki do cogo sekvestru v cej sumnij chas pomer i batko mij Chotiririchnoyu ditinoyu vzyav mene na svoye pikluvannya dyadko mij sho zhive v Persiyi zvidki ya povernulasya do Yevropi 16 go listopada 1768 Im ya batka knyazhna ne vkazala Vona ogolosila sebe piddanoyu Katerini yaka volodiye Azovom na pravah vasalnogo pidporyadkuvannya Knyazhna nazvala svoyim opikunom rosijskogo vice kanclera i ministra zakordonnih sprav knyazya O M Golicina shob perekonati v comu Limburg vona vidpravila jomu kopiyu svogo lista Golicinu nibito nadislanogo neyu vice kancleru Namagayuchis rozdobuti groshi knyazhna pustilasya v novu avantyuru pochavshi skladati proekt lotereyi do uchasti v yakomu bazhala privernuti Mihajla Oginskogo toj zhe pid slushnim privodom yij vidmoviv Oginskomu zh dlya peredachi v Versal knyazhna pereslala memorial pro politichne stanovishe v Polshi toj vidpovidav sho predstaviv viluchennya z cogo dokumenta ale vin viyavivsya marnim z poglyadu spravzhnih sprav Oleksij Grigorovich Rozumovskij Graf Limburg v cej chas opinivsya cherez marnotratstva svoyeyi podrugi v dosit skrutnomu finansovomu stanovishi a starannyami fon Gornshtejna do nogo stali dohoditi zvistki pro kolishni prigodi i zv yazki princesi Volodimirskoyi Navedeni dovidki pokazali sho nazivayuchi svoyim opikunom knyazya Golicina vona brehala Vtrativshi terpinnya Limburg virishiv rozluchitisya zi svoyeyu narechenoyu U vidpovid Alina abo yak yiyi stali v cej chas klikati v oficijnomu listuvanni z knyazhim dvorom yiyi visokist yasnovelmozhna princesa Yelizaveta Volodimirska ogolosila pro namir viyihati do Peterburga nibito dlya togo shob oficijno zasvidchiti svoye pohodzhennya Za yiyi opikuna buv na cej raz vidanij odin rosijskij mandrivnik Ivan Shuvalov Ale v zhovtnya 1773 roku knyazhna perebralasya v Obershtejn vona nazivala sebe jogo verhovnoyu pani Tut zhe na podiv grafa zamist vivchennya postulativ katolickoyi viri vona stala vidviduvati protestantsku cerkvu Viddalivshi vsih svoyih kolishnih suputnikiv zaminila prislugu vzyavshi do sebe zokrema Francisku fon Melshede dochku prusskogo kapitana Vona posvarilasya z narechenim i popri te sho fon Gornshtejnu vdalosya yih pomiriti ostatochno oholonula do grafa z oglyadu na te sho za vlasnim viznannyam zatiyala duzhe vigidnu spravu Yak viyavilosya nadali jshlosya pro pretenziyi na rosijskij prestol Politichni pretenziyi Veneciya Karol Stanislav Radzivill Voseni 1773 roku v zamku Obershtejn pobuvav poslannik vilenskogo voyevodi Karolya Radzivilla prozvanogo Pane kohanku Pochinayuchi z 1772 roku knyaz Radzivill zalishiv Polshu namagavsya dobitisya vid Franciyi ta Turechchini dopomogi Barskij konfederaciyi Vid imeni Radzivilla v Turechchinu buv napravlenij marshalok smolenskij konfederativ Vin povinen buv vesti peregovori pro priznachennya sultanom subsidiyi Radzivillu j otrimati dozvil na proyizd tureckimi volodinnyami Cholovik sho priyizdiv z Mosbaha i godinami rozmovlyav z gospodineyu vich na vich otrimav u prislugi knyazhni prizvisko neznajomec z Mosbaha Imovirno ce buv nebagatij i neznatnij polskij shlyahtich Mihajlo Domanskij konfederat kolishnij konsiliarzh abo konsilyarij Pinskogo distriktu U svoyih vidpovidyah 30 zhovtnya ta vid 20 grudnya 1774 roku graf povtoryuye yiyi slova pro konfederata yakij naprikinci 1773 vzhe bulo zibravsya odruzhuvatisya na majbutnij samozvanci ale Nesvizkij carok Radzivill rozbiv ci zadumi i plani U grudni 1773 roku z yavivsya i stala poshiryuvatisya chutka nibi pid im yam princesi Voldomir hovayetsya dochka Yelizaveti Petrivni i Oleksiya Rozumovskogo velika knyazhna Yelizaveta abo yak yiyi piznishe imenuvali prihilniki yiyi imperatorska visokist princesa Yelizaveta Vserosijska Graf Limburg povidomlyav knyazhni pro rozmovi pro yiyi carske pohodzhennya v listi vid 14 sichnya 1774 z Bartenshtejna Luninskij zvertaye uvagu na te sho samozvanka stala nazivati sebe dochkoyu rosijskoyi imperatrici pislya togo yak v Yevropi diznalisya pro pugachovske povstannya Luninskij takozh vidznachaye sho knyazhna vzhe mogla vikoristovuvati tryuk z samozvanstvom i ranishe v 1770 roci odna moloda divchina ogolosila sebe dochkoyu imperatora Franca I Vona vela v Bordo rozkishne zhittya koristuyuchis kreditom u miscevih torgovciv Francuzka vlada na vimogu Mariyi Tereziyi zatrimali nevidomu i vona bula dostavlena v Bryussel de yakijs chas provela v forteci Tut vona zumila domogtisya prihilnosti Karla Joganna Filipa grafa Kobenclya yakij buv u tu poru namisnikom Avstriyi i toj povernuv samozvanci svobodu Pislya slidi yiyi zagubilisya Luninskij pripuskaye sho ce mogla buti majbutnya knyazhna Tarakanova Mozhlivo sho knyazhna poznajomilasya z Radzivillom cherez grafa Limburga Toj mig bachitisya z vilenskim voyevodoyu v Mangejmi u kurfyursta Karla Teodora Pri dvori ostannogo vihovuvavsya brat Pana kohanku Iyeronim Vincent Svogo chasu peredbachalosya sho kuzina grafa Limburg princesa Gogenloe Bartenshtejn stane druzhinoyu Iyeronima Radzivilla odnak comu shlyubu chinila sprotiv imperatricya Mariya Tereziya yaka ne bazhala abi Radzivilli nabuvali volodinnya v Nimechchini Knyazhna jmovirno zustrilasya z Radzivillom na pochatku 1774 roku Mizh nimi zav yazalosya trivale listuvannya Deyaki doslidniki vvazhayut sho intriga z ogoloshennyam pretenzij na rosijskij prestol navryad chi bula spravoyu dovgih prigotuvan do 1773 roku v diyah majbutnoyi samozvanki ne bulo ni najmenshogo natyaku na politichnij rozrahunok Luninskij zaperechuye sho dumka pro samozvanstva bula podana knyazhni z boku na jogo dumku ni Oginskij ni Radzivill z Domanskim ni Limburg ne prichetni do cogo a vsya istoriya z dochkoyu imperatrici sprava samoyi knyazhni znajomoyi z polozhennyam u Polshi ta problemami i spodivannyami polskih emigrantiv she z chasu perebuvannya v Parizhi Radzivill pro bagatstvo yakogo hodili legendi neprimirennij opozicioner u lipni 1773 vid Stanislava Avgusta nadijshla propoziciya emigrantam konfederatam povernutisya do Polshi z garantiyeyu proshennya Oginskij i jogo zyat Mihajlo Viyelgorskij ne chekayuchi priznachenogo korolem krajnogo terminu poslali do Varshavi zrechennya a Radzivill zalishivsya virnim spravi konfederativ Otzhe Radzivill sho zalishav nadiyi na spriyatlivij dlya konfederativ povorot povinen buv stati dlya neyi chergovim dzherelom groshej Na podorozh v Veneciyu knyaz viddav svoyij narechenij ostanni groshi Vin nadiliv yiyi povnovazhennyami dlya vedennya peregovoriv z vice kanclerom Golicinim pro peredachu u volodinnya grafu Limburgu chastini Shlezvig Golshtejna grafstva Shlezvig Pinneberg 13 travnya 1774 knyazhna pokinula Obershtejn v suprovodi Limburga yakij provodiv yiyi do Cvajbryukkena de dav she raz urochistu obicyanku na nij odruzhitisya Nadali yiyi shlyah lezhav cherez Augsburg de vona zustrilasya z fon Gornshtejnom i otrimala vid nogo dodatkovi koshti na dorozhni vitrati potim vidpravilasya do Veneciyi de yiyi ochikuvav Radzivill Fon Gornshtejn znovu zustrivsya z Yelizavetoyu v i peredavshi yij vid imeni grafa Limburga groshej umovlyav ne prodovzhuvati poyizdku U Veneciyi vona zupinilasya v budinku na teritoriyi francuzkogo posolstva pid im yam grafini Pinneberg i zavela vlasnij dvir U knyazhni pobuvav Radzivill yakij zhiv u Veneciyi z lyutogo roku 1774 Cherez dva dni vin poznajomiv grafinyu Pinneberg zi svoyeyu sestroyu Teofil Moravskoyu Ce na dumku Luninskogo svidchit pro korotkist znajomstva vilenskogo voyevodi i knyazhni i dovodit sho voni vzhe zustrichalisya ranishe Slidom za Radzivillom oficijni viziti knyazhni nanesli j inshi predstavniki Barskoyi konfederaciyi yiyi vidviduvali takozh francuzki ta polski avantyuristi yaki rozrahovuvali na majbutni vigodi vid zatiyanogo knyazhnoyu pidpriyemstva Znovu mayuchi groshovi trudnoshi Yelizaveta postaralasya zaluchiti Mihajla Oginskogo do skladannya rosijskoyi zovnishnoyi poziki odnak toj uhilivsya vid proektu Samoprogoloshena knyazhna sprobuvala vzyati kredit u miscevih bankiriv obicyayuchi yak zastavu agatovi kopalni yaki nibito yij nalezhali ale zumila otrimati lishe velmi mizernu sumu 200 dukativ i stala kvapiti Radzivilla z vid yizdom v Stambul Oginskij sho buv u toj chas u Franciyi ne znav nichogo pro plani knyazhni Vona domagalasya vid nogo novoyi zustrichi vin vidmovivsya poyasnivshi svoye rishennya tim sho za nim pilno stezhat i jogo vidsutnist ne zalishitsya nepomichenoyu Raguza Lito j osin 1774 16 chervnya 1774 Radzivill razom z samozvankoyu vidbuv z Veneciyi Pri posadci na korabel u portu Malamokko yij nadavali pochesti yak predstavnici visokogo rodu Na ostrovi Korfu voni rozluchilisya z Moravskoyu yaka povernulasya dodomu 30 chervnya knyazhna i yiyi suputniki pribuli do Raguzi Vona oselilasya v budinku francuzkogo konsula Deriv nadanomu na chas Radzivillu V Raguzi Alina poshiryuvala vzhe novu versiyu svogo pohodzhennya zgidno z yakoyu vona narodilasya v 1753 roci vid shlyubu Yelizaveti i yiyi morganatichnogo cholovika getmana vsogo kozactva i do desyatirichnogo viku zhila pri materi Po smerti ostannoyi Petro III gercog Golshtinskij yakomu za zapevnennyami samozvanki slid bulo lishe vikonuvati obov yazki regenta azh do yiyi povnolittya nominalno nazivayuchis imperatorom buv po zradnickomu pozbavlenij tronu a nova imperatricya Katerina II cherez pivroku pislya ciyeyi podiyi vislala supernicyu na poselennya v Sibir Yakijs svyashenik zglyanuvsya nad uv yaznenoyu i dopomig yij vtekti i distatisya do Donskoyi kozachoyi stolici de princesu prihistili prihilniki batka Odnak Katerina viyavila yiyi i tut i sprobuvala otruyiti Knyazivni vdalosya vryatuvatisya ale shob ne piddavati bilsh nebezpeci zhittya spadkoyemici prestolu yiyi vivezli do Persiyi do shaha Zhamasa Shah dav yij bliskuchu osvitu zaprosivshi z Yevropi vchiteliv mov i riznih nauk Koli princesi vipovnilosya 17 rokiv vin nareshti rozkriv yij tayemnicyu yiyi narodzhennya i zaproponuvav shlyub Princesa prote zh ne pobazhala zminiti viri svoyih predkiv i virishila pereselitisya do Yevropi Suprovodzhuvati yiyi povinen buv pers Gali obranij shahom specialno dlya ciyeyi meti Na proshannya shah zabezpechiv yiyi groshima ta koshtovnostyami pislya chogo spadkoyemicya pereodyagnena v cholovichu suknyu povernulasya v Rosiyu Razom z Gali ob yihala krayinu z kincya v kinec pobuvala v Peterburzi v gostyah u vplivovih druziv batkiv i virushila do Berlina de vidkrilasya Fridrihu II Nezabarom pislya cogo Gali pomer a princesa zhila v Londoni potim u Parizhi pereyihala do Nimechchini kupila Obershtejn i nareshti pribula do Italiyi Samoprogoloshena princesa ogolosila nibi v Rosiyi u neyi bagato vplivovih prihilnikiv v tomu chisli Omelyan Pugachov Verhovnomu vizirovi vona pisala sho naspravdi toj buv knyazem Rozumovskim sinom Oleksiya vid pershogo shlyubu i nini dokladav usih zusil do togo shob zvesti na prestol sestru N I Panin Marshalok dvoru Radzivilla Pane Kohanku Radzishevskij buv poslanij v Stambul shob zminiti Kossakovskogo misiya yakogo provalilasya Radzishevskij mav otrimati pasporti dlya Radzivilla i jogo sviti i domogtisya vid Porti priznachennya vilenskomu voyevodi utrimannya U tomu vipadku yaksho Turechchina do chasu pributtya poslannika Pane Kohanku pishla b na ukladennya miru z Rosiyeyu Radzishevskij povinen buv klopotati pro vklyuchennya do dogovoru punktu pro vidshkoduvannya knyazyu ponesenih zbitkiv She do pributtya vilenskogo voyevodi i knyazhni u Raguzu tam z yavilisya jogo nablizheni Odin z lyudej Radzivilla mav namir pid zaklad knyazhih mayetkiv dobuti dva miljoni cehiniv i provesti nabir shesti tisyach osib z chisla hristiyan Bosniyi ta Albaniyi Konfederat Kazimir Pulaskij takozh spodivavsya znajti zasobi dlya zboru dvoh tritisyachnogo korpusu yakij povinen buv uvijti do Polshi Yakijs pan Klyuchevskij zaklav svoyi mayetki za 40 tisyach cehiniv i planuvav nabrati dobrovolciv Z nimi Klyuchevskij mav vijti na dopomogu Pugachovu yakogo zmovniki imenuvali Choglokovim sinom Yelizaveti i Rozumovskogo Vin rozrahovuvav projshovshi cherez Gruziyu popovniti svij korpus kubanskimi kalmikami i dosyagti Kazani Pro plani zmovnikiv konsul Deriv dokladno povidomlyav u Parizh vidznachayuchi sho vse ce duzhe shozhe na roman ale ya povinen donositi vashij milosti ministru zakordonnih sprav vse sho vidbuvayetsya v cij nevelikij derzhavi Raguzka vlada prosila knyazivnu pokinuti misto oskilki poboyuvalasya podalshogo pogirshennya vidnosin z Rosiyeyu i bez togo zipsovanih tim sho misto pidtrimuvalo pid chas vijni Osmansku imperiyu Prote knyazhna vidmovila deputatam vid Senatu i voni primusheni buli povernutisya otrimavshi zamist vidpovidi lishe gluzuvannya nad yih boyaguztvom Senat Raguzi informuvav pro samozvanku rosijskogo ministra zakordonnih sprav grafa M I Panina Toj imovirno za nakazom Katerini sho ne bazhala zaluchati do avantyurere pidvishenoyi uvagi ne vvazhav za potribne dati spravi oficijnij hid U Raguzi v rukah knyazhni viyavilisya kopiya spravzhnogo zapovitu Katerini I i pidrobleni Petra I i materi Yelizaveti Petrivni V ostannomu dokumenti nakazuvalosya koronuvati spadkoyemicyu Yelizavetu Petrivnu tak u zapoviti hocha knyazhna zapevnyala sho vona donka Oleksiya Rozumovskogo po dosyagnenni neyu povnolittya i nadati neobmezhenu vladu nad imperiyeyu Imovirno do vigotovlennya pidroblenih dokumentiv doklav ruku htos iz sviti Radzivilla hto buv u kursi peterburzkih palacovih intrig Malojmovirno sho ci paperi sklala sama knyazhna po francuzki vona govorila dobre ale pisala razbrosanno i haotichno Abdul Hamid I Trohi zgodom vidnosini mizh Radzivillom i knyazhnoyu stali psuvatisya hocha zovni vin prodovzhuvav nadavati yij pochesti yak personi visokogo pohodzhennya Prichinoyu rozladu bulo i vzayemne rozcharuvannya odin v odnomu i te sho situaciya skladalasya ne na korist konfederativ Vpali nadiyi vilenskogo voyevodi na formuvannya zbrojnih zagoniv dlya dopomogi Turechchini v borotbi z Rosiyeyu zamist ochikuvanih tisyach zaverbuvati vdalosya tilki trista cholovik Do togo zh vlada Porti pislya ukladennya miru dali zrozumiti konfederatam sho ne zbirayutsya vstupati u novu vijnu a Radzivilu radili pomiritisya z Varshavoyu Ne buv vidanij knyazyu i firman cherez intrigi Kalenskogo oficijnogo predstavnika konfederaciyi za sultana dlya perebuvannya na teritoriyi Osmanskoyi imperiyi Shirokij sposib zhittya v Raguzi poglinuv ostanni koshti Pane Kohanku jomu vidmovili u pozici rimski bankiri ni u nogo ni u knyazhni vzhe ne zalishalosya nichogo sho mozhna bulo b zaklasti Majno Radzivila v Polshi bulo konfiskovano Vilenske voyevodstvo ogolosheno vakantnim Sam zhe knyaz zrozumivshi sho potrapiv u skrutne stanovishe sho Rosiya ne obijde uvagoyu jogo zv yazok z samozvankoyu namagavsya pokinchiti z ciyeyu istoriyeyu zberigshi pri comu oblichchya Jmovirno same Radzivill pereshkodiv publikaciyi pidroblenih zapovitiv U svoyih listah do Nimechchini samozvanka skarzhitsya na nerishuchist knyazya 21 veresnya 1774 roku vona pisala grafu Limburgu sho she spodivayetsya distatisya do Stambula i prosit u kolishnogo narechenogo groshej Yiyi borgi v Raguzi 500 cehiniv oplativ Mihal Domanskij Knyazhna u listi do Gornshtejn zapevnyala togo sho chutki pro porazku Pugachova i mir mizh Rosiyeyu i Portoyu ne vidpovidayut dijsnosti i ostannya nezadovolena umovami Kyuchuk Kajnardzhijskogo dogovoru obov yazkovo rozv yazhe proti Rosiyi novu vijnu U poslanni sultanovi Ahmetu vona namagalasya jogo perekonati nibi yij spriyaye shvedskij korol Gustav III sho na boci zakonnoyi spadkoyemici vistupit Polsha a takozh nibi yij nezabarom vdastsya shiliti na svij bik moryakiv rosijskoyi eskadri pid komanduvannyam Oleksiya Orlova yaka znahodilasya u toj chas v Livorno Kopiya lista sultanovi mala buti peredana verhovnomu vizirovi Odnak Radzivill vzhe ostatochno rozcharuvavsya v samozvanci ne stav vidsilati v Stambul lista knyazhni a koli vona zi skandalom domoglasya vidpravki nakazav Kossakivskomu yakij perebuvav todi v Turechchini v zhodnomu razi ne vruchati yih Vidomo sho Radzivill voseni 1774 roku namagavsya sho nebud diznatisya pro minule knyazhni Za zavdannyam knyazya jogo sekretar Bernatovich sho zalishavsya v Mangejmi zvernuvsya za roz yasnennyami do Limburga i otrimav vidpovid sho ce knyazhna visokih dostoyinstv i vinyatkovih chesnot Sama uyavna princesa do cogo chasu opinilasya v duzhe skladnomu stanovishi Ukladennya miru mizh Rosiyeyu i Turechchinoyu zmovnikam zalishalosya tilki spodivatisya na te sho mir ne bude zatverdzhenij rosijskim abo tureckim uryadom i ostatochnij rozgrom Pugachova silno pohitnuli yiyi poziciyi Koli zh knyazhna ne otrimala vidpovidi i na drugij list sultanu z neyu trapivsya nervovij napad yakij trivav tri dni Vona prodovzhuvala pisati Mikiti Paninu do Peterburga i Gustavu III v Stokgolm Ale oberezhnij Gornshtejn na yakogo bulo pokladeno obov yazok perepraviti obidva listi za priznachennyam ne stav cogo robiti bilshe togo perervav vsyake spilkuvannya z samozvankoyu Voseni Radzivill taki otrimav 3000 chervinciv vid Senatu Raguzi Luninskij vvazhav sho knyazyu vidilila groshi misceva yevrejska gromada i na pochatku listopada zmig viyihati v Lido Knyazhna zrobilasya predmetom nasmishok z boku tih hto ranishe shukav yiyi prihilnosti v raguzkih gazetah z yavlyalisya paskvili i rozpovidi pro yiyi lyubovni prigodi Versalskij dvir vidmoviv yij u dopomozi i rekomenduvav svoyemu konsulu Deriv skorishe pozbutisya vid spritnoyi avantyuristki sho zajmala jogo budinok Virnist yij prodovzhuvav zberigati narechenij graf Limburgskij yakij u svoyih listah umovlyav yiyi zminiti sposib zhittya Z knyazhnoyu krim prislugi zalishalisya v cej chas lishe tri polyaka Charnomskij kolishnij rezident konfederativ v Turechchini Domanskij i kolishnij yezuyit Ganeckij Livorno 18 serpnya 1774 paket z manifestikom samozvanki otrimav Oleksij Orlov Za planami samozvanki Velikij manifest povinen buv sklasti sam Orlov prodemonstruvavshi cim sho vistupaye na yiyi boci Do manifestu bulo dokladeno list v yakomu Oleksiyu Orlovu za spriyannya obicyalisya opora zahist i vichna vdyachnist Z oberezhnosti samozvanka pisala nibi znahoditsya v Turechchini z nadijnoyu ohoronoyu Pislya togo yak v 1772 roci jogo brat vtrativ misce favorita imperatrici Katerini II vpliv Orlovih pri dvori znachno poslabivsya Otzhe do Oleksiya Orlova kilka raziv napravlyali provokatoriv yaki perekonuvali jogo vistupiti proti imperatrici tomu vibir samozvanki buv ne vipadkovim She odin manifestik buv spryamovanij Mikiti Ivanovichu Paninu yakij yak goditsya za pryamim nakazom Katerini sho ne bazhala privertati uvagu do ciyeyi istoriyi nazvav pretendentku pobrodyazhkoyu i zalishiv yiyi list bez zhodnoyi uvagi Orlov dav znati pro otrimannya lista Katerini 27 veresnya 1774 roki pidozryuyuchi sho za spinoyu samozvanoyi knyazhni yak na jogo dumku i za spinoyu Pugachova stoyit francuzkij dvir Zvazhayuchi na dopovid Orlova Katerini jmovirno sho plan zamaniti samozvanu knyazhnu na flagmanskij korabel i vidpraviti yiyi do Rosiyu nalezhav samomu Orlovu Z cogo privodu rosijskij literator ta politik visunuv gipotezu nibi Orlov zhorstoko obrazhenij svoyeyu vidstavkoyu sam shukav kontaktu z samozvankoyu vidpravivshi do neyi v Rim svogo oficera Hristineka i v toj zhe chas pospishiv dopovisti Katerini pro otrimanij list tobto viv podvijnu gru namagayuchis viznachiti na yakij storoni viyavitsya peremoga Piznishi doslidzhennya sprostuvali cyu versiyu pokazavshi sho kontakt mizh Orlovim i knyazhnoyu buv vstanovlenij na pochatku nastupnogo 1775 roku i zrobleno ce bulo z dozvolu Katerini yaka prislala 12 listopada 1774 roku Orlovu pryamij nakaz zaareshtuvati samozvanka a same zloviti vsklepavshuyu na sebe im ya bud sho bud U toj zhe chas ne chekayuchi vidpovidi z Peterburga Orlov pidozryuyuchi sho nevidoma z Parosa i princesa Yelizaveta odna osoba vidpraviv na arhipelag svogo dovirenogo oficera serba na rosijskij sluzhbi grafa Toj nezabarom perekonavsya sho paroska intriganka bula druzhinoyu konstantinopolskogo kupcya sho mala zarozumilij harakter i bezgluzdij norov sho navelo na pidozru sho za yiyi spinoyu stoyav stambulskij dvir yakij namagavsya takim chinom skomprometuvati Orlova abo zh shiliti jogo do zradi Na poshuki samozvanka do Italiyi takozh buv vidpravlenij spritnij i diplomatichnij de Ribas majbutnij zasnovnik Odesi Na pochatku grudnya kur yer Miller priviz lista z Peterburga v yakomu Katerina prosila zamaniti samozvanku na rosijskij korabel dlya vidpravlennya pid vartoyu do Rosiyi Nezvazhayuchi na zapevnennya samozvanki nibi yiyi zahishaye tureckij flot v Rosiyi bulo vidomo yiyi misce znahodzhennya i tomu ne poboyuyuchis protidiyi vidnosno slabkoyi raguzkoyi respubliki Katerina dozvolyala Orlovu v razi vidmovi miskoyi vladi vidati tvar vzhiti pogrozi a bude i pokarannya potribno sho bomb kilka v misto metati mozhna Orlov buv gotovij vikonati doruchennya prote princesa na toj chas vzhe vstigla pokinuti Raguzu PrimitkiU 1775 roci na slidstvi vona pokazala sho yij 23 roki prote vidomo sho v 1773 roci v listi do ministra kurfyursta arhiyepiskopa Trira vona povidomila sho narodilasya v 1745 roci Limburg peredav grafstvo knyazhni v travni 1774 roku Diplom pro daruvannya zberigayetsya v RDADA F 6 Op 1 532 Ch 1 L 276 277 Vona stverdzhuvala sho bula pravoslavnoyu Luninskij na pochatku XX stolittya marno shukav cej memorial v arhivi ministerstva zakordonnih sprav Pro neznajomcya z Mosbaha zgaduvala sama knyazhna v listah vidislanih Limburgu z Raguzi Tut pereplutani Oleksij Rozumovskij i jogo brat Im ya Kirila Rozumovskogo bulo nazvano na dumku Luninskogo tomu sho toj zdijsniv v 60 h rokah zakordonnu podorozh zalishiv po sobi pam yat v Yevropi Samozvanka nazivala grafa Rozumovskogo knyazem Takij nikoli ne isnuvav P Melnikov pripustiv sho vona podibnim chinom namagalasya peredati im ya Tahmas Nadir shah odnak vin pomer nabagato ranishe togo chasu Longinov M 1859 24 S 70 Kurukin 2011 PosilannyaTarakanova Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1878 1000 ekz