Битва при Столовичах

Битва при Столовичах — битва 1771 року, епізод війни Російської імперії з барськими конфедератами.

Битва при Столовичах
Барська конфедерація
Пам'ятний знак Пам'ятний знак
Координати: 53°12′ пн. ш. 26°02′ сх. д. / 53.200° пн. ш. 26.033° сх. д. / 53.200; 26.033
Дата: 23 вересня 1771 року Місце: Результат: Перемога російських військ
Сторони
Російська імперія	Барська конфедерація
Командувачі
Олександр Суворов	Михайло Казимир Огінський
Військові сили
~ 900 4 гармати	2 500 8 гармат
Втрати
незначні	~ 1000 вбитих і поранених вся артилерія

Передісторія

У 1768 році в подільському містечку Барі було створено так звану Барську конфедерацію — союз польсько-литовської шляхти, яка виступила проти впливу Росії в Речі Посполитої, зокрема, досягнутого князем Репніним зрівняння в правах некатоликів («дисидентів»), а також проти «угодівського» короля Станіслава Понятовського.

На придушення шляхетської конфедерації на прохання Понятовського були відправлені російські війська. Незважаючи на одночасну російсько-турецьку війну, спровоковану конфедератами, були стрімко взяті Бар, Львів і Краків. В інших частинах Речі Посполитої в цей час палали антишляхетські повстання, в тому числі Коліївщина.

Після того, як Суворов розбив Дюмур'є в , останні надії польських конфедератів покладалися на литовського великого гетьмана графа Огінського. Магната, що вагався, вмовив виступити на стороні конфедератів французький уряд, який обіцяв йому в разі перемоги польський престол. Огінський раптово напав на загін командира Албичева і розбив його, взявши в полон 500 чоловік. Після цього, під прапори Огінського стали стікатися шляхтичі.

Битва

Оскільки Суворову було зрозуміло, що навколо Огінського може організуватися серйозна сила, він вирішив придушити цей осередок опору в зародку. З загоном в 900 чоловік, пройшовши за чотири дні близько двохсот верст, він підійшов до містечка , де розмістилися основні сили Огінського. Темної ночі російський загін без шуму підійшов до містечка, зняв сторожовий пікет і увірвався в Столовичі. «Напад наш на литовців був зі спини», констатував Суворов. Не даючи схаменутися конфедератам, росіяни, до яких приєдналися полонені солдати вбитого Албичева, багнетами та шаблями очистили Столовичі.

У Столовичах була розташована тільки частина польсько-литовських військ. Решта розбили табір в полі. Суворов на світанку атакував і їх і розсіяв. Огінський з десятком гусар втік за кордон.

Наслідки

У бою при Столовичах був захоплений весь обоз і вся артилерія Огінського. Повстанню в Литві було покладено край. Суворов доносив про бій: «Бій тривав від трьох до чотирьох годин, і вся Литва заспокоїлася». Суворов був настільки задоволений поведінкою своїх солдатів у цій операції, що подарував кожному з них від себе по срібному рублю. Сам він був нагороджений за цю перемогу орденом святого Олександра Невського, третім за час перебування в Речі Посполитій. Дії Суворова значною мірою вплинули на результат кампанії і призвели до швидкої перемоги та першого поділу Польщі.

Література

• Осипов, К. Суворов. Издательство «Политиздат», 1950 (рос.)
• Соловьёв С. История падения Польши // Собрание сочинений, — Т. XVI. — М., 1995. (рос.)

Посилання