|
Кесунське князівство або Князівство Васіла Гоха (також Єфратес) — незалежне вірменське князівство, що існувало з кінця XI століття до 1117 року. Одне з найвизначніших вірменських князівств Близького Сходу та найбільше з вірменських князівств Приєвфраття
Передісторія
У другій половині XI століття вся територія Вірменії, окрім Сюніка (Зангезур) і Ташир-Дзорагетського царства, зазнала навали турків-сельджуків.. Слідом за вторгненням почалась експансія Візантійської імперії в Закавказзі, яка завершилась анексією низки незалежних вірменських держав регіону. Утрата національної державності після завоювання Візантією, а також навала сельджуків призвели до масового переселення вірменів до Кілікії та інших регіонів.
У XI столітті вірменські землі, від Едеси до Самосати й Мелітени, завойовані Візантією були населені вірменами.
Після поразки при Манцикерті в обстановці широкої сельджуцької експансії Візантія поступово втрачала свої позиції, в результаті чого утворилась низка незалежних вірменських князівств. Одним із них було Царство Філарета Варажнуні, що простягалось від Месопотамії вздовж Євфрату до меж Вірменії, охоплювало Кілікію, Тавр і частину Сирії з Антіохії. Існувало царство порівняно недовго з 1071 до 1086 року. Однак за умов сельджуцької навали в Закавказзі воно стало центром для вірменських емігрантів, які були розсіяні усім Близьким Сходом. Царство мало величезне значення для консолідації вірменів у більш пізніх державних утвореннях, що виникли на руїнах держави Варажнуні. Після 1086 року, коли втратив останні міста, де ще містились його гарнізони, на території Кілікії та Приєвфраття утворилась низка незалежних вірменських князівств. До 1097 року вже існували князівства Рубенідів та Ошинідів Кілікії, Пір, Каркар і князівство — Єфратес.
Історія
З вірменських князівств Близького Сходу — князівство було одним із найвизначніших. Із розгромом сельджуками вірменських князівств у Каппадокії, князівство Єфратес стало центром тяжіння вірменів, які тікали від навали тюрків. вдалось об'єднати багато вірменських земель і створити незалежне вірменське князівство. Спочатку він заволодів однією частиною області Кімакона, а потім поступово розширив свої володіння. Його резиденція містилась в укріпленій фортеці Кесун, що розташовувалась на південному сході від Рабана. До складу його володінь входили території правобережжя Євфрату з містами Рабан і Бехесні та фортецею Ромкла. У 1098–1099 роках князівство Єфратес опинилось у складному становищі, воно було оточено з заходу й півдня володіннями Антіохійського князівства та графства Едеського, які проводили агресивну політику відносно до володінь Васіла Гоха. Дрібніші вірменські князівства Приєвфраття, наприклад, Каркар, визнали сюзеренітет графа Едеси. 1100 року він завдав поразки сельджукам, які мали чисельну перевагу, та вигнав їх із міст Рабана й Антапа. Маючи велике військо Гох упродовж 10 років успішно відбивав набіги сельджуків. Під охороною війська князя, почували себе у безпеці всі, хто вірить у Христа. У зв'язку зі зростанням ролі вірменського князівства, 1101 року, католикос вірменської церкви Григорій II Вкаясер (Пахлавуні) переніс свій престол до меж Кесуні
До 1104 року, за часів експансії Едеського графства в напрямку Мараша та Приєвфраття, прагнув забезпечити собі підтримку Антіохійського князівства. У зв'язку з цим 1103 року він викупив з полону Данішмендидів Севастії князя Антіохії Боемунда I. Після 1104 року стан різко змінився. Відбулось об'єднання Антіохії та Едеси під владою Танкреда Антіохійського, який був ворогом вірменського князя. Після об'єднання Танкред відновив воєнні дії проти Візантії.
Між 1104 та 1108 роками було налагоджено союзні зв'язки Єфратесу з Візантією. намагався заручитись підтримкою імперії, що прагнула відновити свій вплив на втрачених територіях Сирії та Месопотамії. 1108 року Гох надав військову підтримку графу Едеському та його кузену Жослену в їхній боротьбі з Танкредом 1112 року хрестоносці Танкреда виступили проти вірменського князівства, взяли в облогу, а потім захопили місто Рабан, після чого вирушили в наступ на Кесун. зі своїм військом виступив проти хрестоносців, розбив їх поблизу Сев-лера та звільнив низку вірменських міст. Після смерті на престол зійшов його спадкоємець (Василь Отрок), який 1117 року потрапив у полон до колишнього союзника його батька Балдуїна Бурзького. Перебуваючи в полоні, під тортурами був змушений погодитись на передачу князівства за умови вільного уходу вірменського населення до Кілікії
Примітки
- Клод Мутафян // Останнє королівство Вірменії // Видавництво «MEDIACRAT» стор. 25 (161) 2009 р. —
- В. П. Степаненко // З історії міжнародних відносин на Близькому Сході XII ст. Князівство Васіла Гоха й Візантія [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.] // Антична давнина й середньовіччя. — Свердловськ, 1980. — Вип. 17. — С. 34-44 архів [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- В. П. Степаненко. Рубеніди Кілікії та графи Едеси у першій половині XII ст. (до структури графства Едеського) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 вересня 2012. Процитовано 27 квітня 2013.
- University of Cambridge. The Cambridge history of Iran. — Cambridge University Press, 1991. — Т. 5. — С. 64.
- Glanville Price. Encyclopedia of the languages of Europe. — Wiley-Blackwell, 2000. — С. 17.
- Gabriel Sheffer. Diaspora politics: at home abroad. — Cambridge University Press, 2003. — С. 59.
- András Róna-Tas. Hungarians and Europe in the early Middle Ages: an introduction to early Hungarian history. — Central European University Press, 1999. — С. 76.
- Петрушевський І. П. Нариси з історії феодальних відносин в Азербайджані та Вірменії у XVI – початку XIX ст. — Л., 1949. — С. 35.
- Мистецтво Вірменії // Загальна історія мистецтв. — М. : Искусство, 1960. — Т. Том 2, книга перша.
- Nicola Migliorino. (Re)constructing Armenia in Lebanon and Syria: ethno-cultural diversity and the state in the aftermath of a refugee crisis. — Berghahn Books, 2008. — Т. Studies in forced migration. Vol. 21. — С. 9.
- Світова історія. — М., 1957. — Т. 3, ч. IV, гл. XXXVII.
- Історія Сходу. У 6 т. Т. 2. Схід у середньовіччі. [ 9 Березня 2009 у Wayback Machine.] М., «Восточная литература», 2002.
- В. П. Степаненко //Політична обстановка у Закавказзі у першій половині XI ст. //Антична давнина й середньовіччя. — Свердловськ, 1975. — С. 124—131
- Олексій Сукіасян // Історія кілікійського вірменської держави і права (XI—XIV ст.) [ 13 Травня 2012 у Wayback Machine.]
- В. П. Степаненко // Держава Філарета Варажнуні // Антична давнина й середньовіччя. — Свердловськ, 1975. — Вип. 12. — С. 86-103 [ 9 квітня 2012 у Wayback Machine.] архів [ 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Арутюнова-Фіданян В.//Вірменсько-візантійська контактна зона (X—XI ст.): Результати взаємодії культур //Наука, 1994 — стор. 23-24 (234)
- Галстян А. Г //Вірменські джерела про монголів. М. 1962 //
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kesunske knyazivstvo Kinec XI stolittya 1117 Stolicya Mova i Virmenska Religiya Hristiyanstvo VAC do 1112 1112 1117 Istoriya Utvorennya 1086 1097 Aneksiya grafstvom Edeskim 1117 Spadkoyemnist Carstvo Filareta Varazhnuni Edeske grafstvo Istoriya VirmeniyiDerzhavi ta utvorennyaAjraratske carstvo Velika Virmeniya Mala Virmeniya Copk Sofena Marzpanska Virmeniya Virmenskij emirat Anijske carstvo Syunik Vaspurakan Tashir Dzoraget Arcah Hachen Kars Carstvo Varazhnuni Kesun Kilikiya Shah Armenidi Chuhur Saad Karabah Erivanska guberniya Yelizavetpolska guberniya Persha Respublika Virmenska RSR Respublika Virmeniya NKRVijni Turechchina Gruziya Azerbajdzhan Karabah Bitvi Tigranakert Avarajr Mancikert Garni Bitlis Sardarapat KarakilisReligiyiYazichnictvo Mitrayizm Virmenska apostolska cerkva Pavlikiani KatolicizmGeografiya Zahidna Shidna Virmenske nagir ya KilikiyaGajkidi Yervandidi Artashesidi Arshakuni Arcrunidi Bagratuni Rubenidi Hetumidi Luzinyani KyurikidiArmenakan Dashnakcutyun Fidayi Cegakron ASALA MiacumTematichni stattiVirmeni Kultura Mova Virmenske pitannya Genocid Amshenci Stolici Matenadaran Virmenoznavstvo Virmenske Vidrodzhennya ShlyahtaHronologiyaPortal Virmeniya pereglyanutiobgovoritiredaguvati Kesunske knyazivstvo abo Knyazivstvo Vasila Goha takozh Yefrates nezalezhne virmenske knyazivstvo sho isnuvalo z kincya XI stolittya do 1117 roku Odne z najviznachnishih virmenskih knyazivstv Blizkogo Shodu ta najbilshe z virmenskih knyazivstv PriyevfrattyaPeredistoriyaU drugij polovini XI stolittya vsya teritoriya Virmeniyi okrim Syunika Zangezur i Tashir Dzoragetskogo carstva zaznala navali turkiv seldzhukiv Slidom za vtorgnennyam pochalas ekspansiya Vizantijskoyi imperiyi v Zakavkazzi yaka zavershilas aneksiyeyu nizki nezalezhnih virmenskih derzhav regionu Utrata nacionalnoyi derzhavnosti pislya zavoyuvannya Vizantiyeyu a takozh navala seldzhukiv prizveli do masovogo pereselennya virmeniv do Kilikiyi ta inshih regioniv U XI stolitti virmenski zemli vid Edesi do Samosati j Meliteni zavojovani Vizantiyeyu buli naseleni virmenami Pislya porazki pri Mancikerti v obstanovci shirokoyi seldzhuckoyi ekspansiyi Vizantiya postupovo vtrachala svoyi poziciyi v rezultati chogo utvorilas nizka nezalezhnih virmenskih knyazivstv Odnim iz nih bulo Carstvo Filareta Varazhnuni sho prostyagalos vid Mesopotamiyi vzdovzh Yevfratu do mezh Virmeniyi ohoplyuvalo Kilikiyu Tavr i chastinu Siriyi z Antiohiyi Isnuvalo carstvo porivnyano nedovgo z 1071 do 1086 roku Odnak za umov seldzhuckoyi navali v Zakavkazzi vono stalo centrom dlya virmenskih emigrantiv yaki buli rozsiyani usim Blizkim Shodom Carstvo malo velichezne znachennya dlya konsolidaciyi virmeniv u bilsh piznih derzhavnih utvorennyah sho vinikli na ruyinah derzhavi Varazhnuni Pislya 1086 roku koli vtrativ ostanni mista de she mistilis jogo garnizoni na teritoriyi Kilikiyi ta Priyevfrattya utvorilas nizka nezalezhnih virmenskih knyazivstv Do 1097 roku vzhe isnuvali knyazivstva Rubenidiv ta Oshinidiv Kilikiyi Pir Karkar i knyazivstvo Yefrates IstoriyaZ virmenskih knyazivstv Blizkogo Shodu knyazivstvo bulo odnim iz najviznachnishih Iz rozgromom seldzhukami virmenskih knyazivstv u Kappadokiyi knyazivstvo Yefrates stalo centrom tyazhinnya virmeniv yaki tikali vid navali tyurkiv vdalos ob yednati bagato virmenskih zemel i stvoriti nezalezhne virmenske knyazivstvo Spochatku vin zavolodiv odniyeyu chastinoyu oblasti Kimakona a potim postupovo rozshiriv svoyi volodinnya Jogo rezidenciya mistilas v ukriplenij forteci Kesun sho roztashovuvalas na pivdennomu shodi vid Rabana Do skladu jogo volodin vhodili teritoriyi pravoberezhzhya Yevfratu z mistami Raban i Behesni ta forteceyu Romkla U 1098 1099 rokah knyazivstvo Yefrates opinilos u skladnomu stanovishi vono bulo otocheno z zahodu j pivdnya volodinnyami Antiohijskogo knyazivstva ta grafstva Edeskogo yaki provodili agresivnu politiku vidnosno do volodin Vasila Goha Dribnishi virmenski knyazivstva Priyevfrattya napriklad Karkar viznali syuzerenitet grafa Edesi 1100 roku vin zavdav porazki seldzhukam yaki mali chiselnu perevagu ta vignav yih iz mist Rabana j Antapa Mayuchi velike vijsko Goh uprodovzh 10 rokiv uspishno vidbivav nabigi seldzhukiv Pid ohoronoyu vijska knyazya pochuvali sebe u bezpeci vsi hto virit u Hrista U zv yazku zi zrostannyam roli virmenskogo knyazivstva 1101 roku katolikos virmenskoyi cerkvi Grigorij II Vkayaser Pahlavuni perenis svij prestol do mezh Kesuni Do 1104 roku za chasiv ekspansiyi Edeskogo grafstva v napryamku Marasha ta Priyevfrattya pragnuv zabezpechiti sobi pidtrimku Antiohijskogo knyazivstva U zv yazku z cim 1103 roku vin vikupiv z polonu Danishmendidiv Sevastiyi knyazya Antiohiyi Boemunda I Pislya 1104 roku stan rizko zminivsya Vidbulos ob yednannya Antiohiyi ta Edesi pid vladoyu Tankreda Antiohijskogo yakij buv vorogom virmenskogo knyazya Pislya ob yednannya Tankred vidnoviv voyenni diyi proti Vizantiyi Mizh 1104 ta 1108 rokami bulo nalagodzheno soyuzni zv yazki Yefratesu z Vizantiyeyu namagavsya zaruchitis pidtrimkoyu imperiyi sho pragnula vidnoviti svij vpliv na vtrachenih teritoriyah Siriyi ta Mesopotamiyi 1108 roku Goh nadav vijskovu pidtrimku grafu Edeskomu ta jogo kuzenu Zhoslenu v yihnij borotbi z Tankredom 1112 roku hrestonosci Tankreda vistupili proti virmenskogo knyazivstva vzyali v oblogu a potim zahopili misto Raban pislya chogo virushili v nastup na Kesun zi svoyim vijskom vistupiv proti hrestonosciv rozbiv yih poblizu Sev lera ta zvilniv nizku virmenskih mist Pislya smerti na prestol zijshov jogo spadkoyemec Vasil Otrok yakij 1117 roku potrapiv u polon do kolishnogo soyuznika jogo batka Balduyina Burzkogo Perebuvayuchi v poloni pid torturami buv zmushenij pogoditis na peredachu knyazivstva za umovi vilnogo uhodu virmenskogo naselennya do KilikiyiPrimitkiKlod Mutafyan Ostannye korolivstvo Virmeniyi Vidavnictvo MEDIACRAT stor 25 161 2009 r ISBN 978 5 9901129 5 7 V P Stepanenko Z istoriyi mizhnarodnih vidnosin na Blizkomu Shodi XII st Knyazivstvo Vasila Goha j Vizantiya 11 sichnya 2012 u Wayback Machine Antichna davnina j serednovichchya Sverdlovsk 1980 Vip 17 S 34 44 arhiv 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine V P Stepanenko Rubenidi Kilikiyi ta grafi Edesi u pershij polovini XII st do strukturi grafstva Edeskogo PDF Arhiv originalu PDF za 5 veresnya 2012 Procitovano 27 kvitnya 2013 University of Cambridge The Cambridge history of Iran Cambridge University Press 1991 T 5 S 64 Glanville Price Encyclopedia of the languages of Europe Wiley Blackwell 2000 S 17 Gabriel Sheffer Diaspora politics at home abroad Cambridge University Press 2003 S 59 Andras Rona Tas Hungarians and Europe in the early Middle Ages an introduction to early Hungarian history Central European University Press 1999 S 76 Petrushevskij I P Narisi z istoriyi feodalnih vidnosin v Azerbajdzhani ta Virmeniyi u XVI pochatku XIX st L 1949 S 35 Mistectvo Virmeniyi Zagalna istoriya mistectv M Iskusstvo 1960 T Tom 2 kniga persha Nicola Migliorino Re constructing Armenia in Lebanon and Syria ethno cultural diversity and the state in the aftermath of a refugee crisis Berghahn Books 2008 T Studies in forced migration Vol 21 S 9 Svitova istoriya M 1957 T 3 ch IV gl XXXVII Istoriya Shodu U 6 t T 2 Shid u serednovichchi 9 Bereznya 2009 u Wayback Machine M Vostochnaya literatura 2002 ISBN 5 02 017711 3 V P Stepanenko Politichna obstanovka u Zakavkazzi u pershij polovini XI st Antichna davnina j serednovichchya Sverdlovsk 1975 S 124 131 Oleksij Sukiasyan Istoriya kilikijskogo virmenskoyi derzhavi i prava XI XIV st 13 Travnya 2012 u Wayback Machine V P Stepanenko Derzhava Filareta Varazhnuni Antichna davnina j serednovichchya Sverdlovsk 1975 Vip 12 S 86 103 9 kvitnya 2012 u Wayback Machine arhiv 12 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Arutyunova Fidanyan V Virmensko vizantijska kontaktna zona X XI st Rezultati vzayemodiyi kultur Nauka 1994 stor 23 24 234 Galstyan A G Virmenski dzherela pro mongoliv M 1962