Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вояджер 2 англ Voyager 2 мандрівник активний автоматичний космічний апарат розроблений в Лабораторії реактивного руху в

Вояджер-2

Вояджер-2

«Вояджер-2» (англ. Voyager 2, «мандрівник») — активний автоматичний космічний апарат, розроблений в Лабораторії реактивного руху в місті Пасадена, штат Каліфорнія (США), і запущений НАСА 20 серпня 1977 року в рамках програми «Вояджер» для досліджень зовнішніх планет Сонячної системи і міжзоряного середовища за межами геліосфери Сонця. У рамках програми «Вояджер» він був запущений на 16 днів раніше за свого близнюка «Вояджер-1» траєкторією, яка вимагала більше часу для досягнення Юпітера й Сатурна, але давала змогу надалі пролетіти повз Уран і Нептун завдяки гравітаційним маневрам під час прольотів біля Юпітера (1979), Сатурна (1981) й Урана (1986). «Вояджер-2» залишається єдиним космічним апаратом, який відвідав обидва крижані гіганти, і був третім із п'яти космічних апаратів, які досягли другої космічної швидкості відносно Сонця, що дало їм змогу покинути Сонячну систему.

Вояджер-2
image
«Вояджер-2»
Основні параметри
COSPAR ID 1977-076A
Організація image США НАСА
Оператор НАСА/JPL
Тип апарата дослідження дальніх планет Сонячної системи
Проліт Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун
Дата запуску 20 серпня 1977 року, 14:29:00 UTC
Ракета-носій  /
Космодром image США мис Канаверал
Тривалість польоту у польоті 46 років, 10 місяців, 1 день
Технічні параметри
Маса 721,9
Потужність 420 Вт
Джерела живлення радіоізотопний термоелектричний генератор
Час активного існування приблизно 50 років
Вебсторінка
Вебсторінка http://voyager.jpl.nasa.gov/

«Вояджер-2» успішно виконав свою основну місію: він відвідав системи Юпітера (1979), Сатурна (1981), Урана (1986) й Нептуна (1989). Нині космічний апарат виконує свою розширену місію з вивчення міжзоряного середовища. Станом на січень 2024 року він перебуває на відстані 136 а. о. (20,3 млрд км) від Землі.

Космічний апарат увійшов у міжзоряне середовище 5 листопада 2018 року на відстані 119,7 а. о. (17,9 млрд км) від Сонця, рухаючись зі швидкістю 15,341 км/с відносно Сонця. «Вояджер-2» покинув геліосферу і нині рухається через міжзоряне середовище (область космічного простору поза межами впливу Сонячної системи), приєднавшись до «Вояджера-1», який досяг міжзоряного середовища у 2012 році. «Вояджер-2» почав проводити перші прямі вимірювання густини й температури міжзоряної плазми.

«Вояджер-2» підтримує зв'язок із Землею через Мережу далекого космічного зв'язку НАСА. За зв'язок відповідає антена DSS 43 Комплексу далекого космічного зв'язку в Канберрі, розташована поблизу Канберри.

Історія

Передумови

Вже на початку космічної ери було зрозуміло: наприкінці 1970-х років зовнішні планети розташуються так, що за рахунок нової на той час техніки гравітаційних маневрів стане можливим послідовний проліт повз Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. З огляду на це НАСА розпочало роботу над програмою Grand Tour («Велика подорож»), яка згодом перетворилася на масштабний проєкт за участю двох команд, по два космічні зонди в кожній, одна з яких працювала над відправленням зондів до Юпітера, Сатурна й Плутона, а друга — Юпітера, Урана й Нептуна. Космічний корабель мав бути спроєктований із системами підвищеної надійності, які забезпечили б його функціонування впродовж усього польоту. До 1972 року місію скоротили й замінили двома космічними апаратами, які були нащадками програми «Марінер» — зондами Mariner Jupiter-Saturn. Щоб утримати витрати на програму на низькому рівні, місія передбачала прольоти лише повз Юпітер і Сатурн, але можливість організації «Великої подорожі» ще зберігалася. У міру розвитку програми її назву змінили на «Вояджер».

Основною метою «Вояджера-1» було дослідження Юпітера, Сатурна та його супутника Титана. «Вояджер-2» теж мав дослідити Юпітер і Сатурн, але його траєкторія допускала можливість продовження до Урана й Нептуна, або його можна було перенаправити до Титана як дублера «Вояджера-1». Оскільки «Вояджер-1» завершив свою місію успішно, «Вояджеру-2» була призначена нова, продовжена місія — досліджувати Уран і Нептун.

Конструкція космічного апарата

«Вояджер-2» був сконструйований Лабораторією реактивного руху (JPL) і мав 16 гідразинових двигунів, систему стабілізації за трьома осями, гіроскопи та інструменти орієнтації за небесними орієнтирами (датчик Сонця/датчик Канопуса), які забезпечували наведення антени на Землю. Разом ці прилади, а також резервні блоки більшості приладів та вісім резервних двигунів входять до складу підсистеми керування орієнтацією та артикуляцією (AACS). Крім того, космічний апарат містить 11 наукових приладів, призначених для дослідження небесних об'єктів під час своєї космічної подорожі.

Системи зв'язку

«Вояджер-2» створювався з розрахунком на можливу міжзоряну подорож і тому був оснащений великою направленою параболічною антеною діаметром 3,7 м для передавання даних на Землю через Мережу далекого космічного зв'язку НАСА. Зв'язок здійснюється в S-діапазоні (довжина хвилі бл. 13 см) та X-діапазоні (довжина хвилі бл. 3,6 см). Швидкість передавання даних становила до 115,2 кбіт/с на відстані орбіти Юпітера, а потім зі збільшенням відстані поступово зменшувалася за законом обернених квадратів. Коли космічний апарат через своє невдале розташування відносно Землі не може зв'язатися з нею, цифровий стрічковий самописець (DTR) може записати близько 64 мегабайт даних для передання в інший час.

Системи живлення

«Вояджер-2» оснащений трьома багатосотватними радіоізотопними термоелектричними генераторами (MHW RTG). Кожний РТГ складається з 24 пресованих сфер з оксиду плутонію. Під час запуску кожний РТГ виробляв достатньо тепла для генерації приблизно 157 Вт електричної енергії. Разом усі РТГ забезпечували космічний апарат 470 Вт енергії під час запуску; із часом ця величина зменшуватиметься (кожні 87,7 року вдвічі). Прогнозувалося, що РТГ дадуть змогу продовжувати роботу щонайменше до 2020 року, а забезпечувати енергією п'ять наукових інструментів зможуть до початку 2023 року. У квітні 2023 року Лабораторія реактивного руху почала використовувати резервуар резервного живлення, призначений для бортового механізму безпеки. З огляду на це очікується, що всі п'ять інструментів продовжать роботу до 2026 року.

  • image
    Внутрішнє джерело тепла РТГ
  • image
    Зібраний РТГ
  • image
    Блок РТГ

Керування орієнтацією та рушійний модуль

Оскільки для виведення на траєкторію до Юпітера космічного апарата з корисним навантаженням 825 кг необхідний досить великий запас енергії, він був обладнаний рушійним модулем, який складався з твердопаливного двигуна масою 1123 кг і восьми гідразинових однокомпонентних ракетних двигунів, чотири з яких забезпечували керування за тангажем і рисканням, а чотири — за креном. Рушійний модуль був скинутий невдовзі після його успішного увімкнення під час прольоту повз Юпітер.

Шістнадцять гідразинових маршових двигунів MR-103 на основному модулі місії забезпечують керування положенням. Чотири з них використовуються для виконання маневрів корекції траєкторії; інші — у двох резервних гілках по шість двигунів — для стабілізації космічного апарата за трьома осями. У будь-який момент часу потрібна лише одна гілка двигунів управління орієнтацією.

Живлення двигунів здійснюється з одного сферичного титанового бака діаметром 70 см. Під час запуску він містив 100 кг гідразину; цього запасу палива має вистачити до 2034 року.

Наукові інструменти

Докладніше: Вояджер

Imaging Science System (ISS) — наукова система візуалізації (відключена). Використовувалася двокамерна вузько- і ширококутова система для отримання зображень зовнішніх планет та інших об'єктів вздовж траєкторії польоту.

Radio Science System (RSS) — радіотехнічна наукова система (відключена). Використовувала телекомунікаційну систему космічного апарата «Вояджер» для визначення фізичних властивостей планет і супутників (іоносфери, атмосфери, маси, гравітаційні поля, густини), а також кількості й розподілу за розмірами матеріалу в кільцях Сатурна і розмірів кілець.

Infrared Interferometer Spectrometer (IRIS) — інфрачервоний інтерферометр-спектрометр (відключений). Досліджував глобальний і локальний енергетичний баланс та склад атмосфери. Отримував вертикальні температурні профілі планет і супутників, а також склад, теплові властивості та розмір частинок у кільцях Сатурна.

Ultraviolet Spectrometer (UVS) — ультрафіолетовий спектрометр (відключений). Був призначений для вимірювання характеристик атмосфери, а також для вимірювання радіації.

Triaxial Fluxgate Magnetometer (MAG) — тривісний індукційний магнітометр (працює). Призначений для дослідження магнітних полів Юпітера і Сатурна, взаємодії сонячного вітру з їхніми магнітосферами, а також міжпланетного магнітного поля до межі сонячного вітру з міжзоряним магнітним полем і далі, коли вона буде перетнута.

Plasma Spectrometer (PLS) — плазмовий спектрометр (працює). Досліджує макроскопічні властивості іонів плазми та вимірює електрони в діапазоні енергій від 5 еВ до 1 кеВ.

Low Energy Charged Particle Instrument (LECP) — інструмент для вимірювання енергії низькоенергетичних заряджених частинок (працює). Вимірює різницю потоків енергії та кутові розподілів іонів, електронів і різницю енергетичного складу іонів.

Cosmic Ray System (CRS) — [en] (працює). Визначає походження та процес прискорення, розвиток і динамічний внесок міжзоряних космічних променів, нуклеосинтез елементів у джерелах космічних променів, поведінку космічних променів у міжпланетному середовищі та планетарні пояси енергетичних частинок.

Planetary Radio Astronomy Investigation (PRA) — інструмент для планетарних радіоастрономічних досліджень (відключений). Використовував широкосмуговий радіоприймач для дослідження радіовипромінювання Юпітера та Сатурна.

Photopolarimeter System (PPS) — фотополяриметр (відключений). Використовував телескоп із поляризатором для збору інформації про текстуру і склад поверхні Юпітера й Сатурна, а також інформацію про властивості і щільність розсіювання в їхніх атмосферах.

Plasma Wave Subsystem (PWS) — плазмово-хвильова підсистема (працює). Забезпечує неперервні, незалежні від оболонки вимірювання профілів електронної густини на Юпітері та Сатурні, а також базову інформацію про локальну взаємодію хвиля — частинка, корисну для вивчення магнітосфер.

Зображення космічного апарата
image
Схема космічного корабля «Вояджер».
Схема космічного корабля «Вояджер». 
image
«Вояджер» під час транспортування до сонячної теплової випробувальної камери.
«Вояджер» під час транспортування до сонячної теплової випробувальної камери. 
image
«Вояджер-2» очікує на завантаження в ракету Titan IIIE/Centaur.
«Вояджер-2» очікує на завантаження в ракету Titan IIIE/Centaur. 
image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: the Voyager spacecraft

Траєкторія польоту «Вояджера-2»

Зонд «Вояджер-2» був запущений НАСА 20 серпня 1977 року з [en] на мисі Канаверал, штат Флорида, на борту ракети-носія «Титан-3E/Centaur». Через два тижні, 5 вересня 1977 року, був запущений зонд-близнюк «Вояджер-1». Однак «Вояджер-1» досягнув Юпітера й Сатурна швидше, оскільки «Вояджер-2» був запущений довшою, більш круговою траєкторією.

Зображення траєкторії польоту
image

Вигляд траєкторії польоту «Вояджера-2» з Землі: до 1989 року він летів поблизу площини екліптики,
потім, змінивши напрямок біля Нептуна, прямує на південь у бік сузір'я Павича.

image

Вигляд траєкторії на тлі Сонячної системи.

image

Вигляд траєкторії збоку. Сірим кольором показано відстань до екліптики.

Початкова орбіта «Вояджера-1» мала афелій 8,9 а. о. (1,33 млрд км), що трохи менше за відстань до орбіти Сатурна 9,5 а. о. (1,42 млрд км). Початкова орбіта «Вояджера-2» мала афелій 6,2 а. о. (930 млн км), що значно менше за відстань до орбіти Сатурна.

У квітні 1978 року виникло ускладнення: на «Вояджер-2» протягом певного часу не надходили команди, що змусило космічний корабель перемкнутися з основного радіоприймача на резервний. Через деякий час основний приймач взагалі вийшов з ладу. Резервний приймач функціонував, але через несправний конденсатор у приймачі він міг приймати лише ті передачі, які були надіслані на точній частоті, на яку впливало, серед іншого, обертання Землі (через ефект Доплера) і температура бортового приймача. Для кожної наступної передачі на «Вояджер-2» інженерам необхідно було розраховувати конкретну частоту для сигналу, щоб той міг його прийняти.

Хронологія польоту

image
Траєкторія зонда

Від Землі до Юпітера

20 серпня 1977 року, 14:29:00 UTC: запуск «Вояджера-2».

10 грудня 1977 року: «Вояджер-2» увійшов у пояс астероїдів.

19 грудня 1977 року: «Вояджер-1» наздогнав «Вояджер-2», який був запущений на 16 днів раніше.

Червень 1978 року: вийшов з ладу первинний радіоприймач. Решту місії використовувався резервний радіоприймач.

21 жовтня 1978 року: «Вояджер-2» вийшов з поясу астероїдів.

Дослідження системи Юпітера

25 квітня 1979 року: початок фази дослідження системи Юпітера.

  • 8 липня 1979 року: вхід у систему Юпітера.
  • 8 липня 1979 року, 12:21: проліт повз Каллісто на відстані 214 930 км.
  • 9 липня 1979 року, 07:14: проліт повз Ганімед на відстані 62 130 км.
  • 9 липня 1979 року, 17:53: проліт повз Європу на відстані 205 720 км.
  • 9 липня 1979 року, 20:01: проліт повз Амальтею на відстані 558 370 км.
  • 9 липня 1979 року, 22:29: максимальне зближення з Юпітером на відстані 721 670 км від барицентра.
  • 9 липня 1979 року, 23:17: проліт повз Іо на відстані 1 129 900 км.

5 серпня 1979 року: кінець фази дослідження системи Юпітера.

Дослідження системи Сатурна

5 червня 1981 року: початок фази спостереження системи Сатурна.

  • 22 серпня 1981 року: вхід у систему Сатурна.
  • 22 серпня 1981 року, 01:26:57: проліт повз Япет на відстані 908 680 км.
  • 25 серпня 1981 року, 01:25:26: проліт повз Гіперіон на відстані 431 370 км.
  • 25 серпня 1981 року, 09:37:46: проліт повз Титан на відстані 666 190 км.
  • 25 серпня 1981 року, 22:57:33: проліт повз Гелену на відстані 314 090 км.
  • 26 серпня 1981 року, 01:04:32: проліт повз Діону на відстані 502 310 км.
  • 26 серпня 1981 року, 02:22:17: проліт повз Каліпсо на відстані 151 590 км.
  • 26 серпня 1981 року, 02:24:26: проліт повз Мімас на відстані 309 930 км.
  • 26 серпня 1981 року, 03:19:18: проліт повз Пандору на відстані 107 000 км.
  • 26 серпня 1981 року, 03:24:05: максимальне зближення із Сатурном на відстані 161 000 км від барицентра.
  • 26 серпня 1981 року, 03:33:02: проліт повз Атлас 287 000 км.
  • 26 серпня 1981 року, 03:45:16: проліт повз Енцелад на відстані 87 010 км.
  • 26 серпня 1981 року, 03:50:04: проліт повз Янус на відстані 223 000 км.
  • 26 серпня 1981 року, 04:05:56: проліт повз Епіметей на відстані 147 000 км.
  • 26 серпня 1981 року, 06:02:47: проліт повз Телесто на відстані 270 000 км.
  • 26 серпня 1981 року, 06:12:30: проліт повз Тефію на відстані 93 010 км.
  • 26 серпня 1981 року, 06:28:48: проліт повз Рею на відстані 645 260 км.
  • 4 вересня 1981 року, 01:22:34: проліт повз Фебу на відстані 2 075 640 км.

25 вересня 1981 року: кінець фази дослідження системи Сатурна.

Дослідження системи Урана

4 листопада 1985 року: початок фази дослідження системи Урана.

  • 24 січня 1986 року: вхід у систему Урана.
  • 24 січня 1986 року, 16:50: проліт повз Міранду на відстані 29 000 км.
  • 24 січня 1986 року, 17:25: проліт повз Арієль на відстані 127 000 км.
  • 24 січня 1986 року, 17:25: проліт повз Умбрієль на відстані 325 000 км.
  • 24 січня 1986 року, 17:25: проліт повз Титанію на відстані 365 200 км.
  • 24 січня 1986 року, 17:25: проліт повз Оберон на відстані 470 600 км.
  • 24 січня 1986 року, 17:59:47: максимальне зближення з Ураном на відстані 107 000 км від барицентра.

25 лютого 1986 року: кінець фази дослідження системи Урана.

20 серпня 1987 року, 14:29:00 UTC: 10 років неперервного польоту й функціонування.

Дослідження системи Нептуна

5 червня 1989 року: початок фази дослідження системи Нептуна.

  • 25 серпня 1989 року: вхід у систему Нептуна.
  • 25 серпня 1989 року, 03:56:36 максимальне зближення з Нептуном на відстані 4950 км.
  • 25 серпня 1989 року, 04:41: проліт повз Галатею на відстані 18 360 км.
  • 25 серпня 1989 року, 04:51: проліт повз Ларису на відстані 60 180 км.
  • 25 серпня 1989 року, 05:29: проліт повз Протей на відстані 97 860 км.
  • 25 серпня 1989 року, 09:23: проліт повз Тритон на відстані 39 800 км.

2 лютого 1989 року: кінець фази дослідження системи Нептуна і початок міжзоряної місії «Вояджера-2».

Міжзоряний політ

1992 рік: спостереження наднової [en] у далекому ультрафіолеті.

Липень 1994 року: спроба спостерігати зіткнення фрагментів комети Шумейкерів — Леві 9 з Юпітером.

20 серпня 1997 року, 14:29:00 UTC: 20 років неперервного польоту й функціонування.

13 листопада 1998 року: припинення роботи сканувальної платформи та УФ-спостережень.

29 листопада 2006 року: помилкове увімкнення обігрівачів магнітометра.

20 серпня 2007 року, 14:29:00 UTC: 30 років неперервного польоту й функціонування.

30 серпня 2007 року: «Вояджер-2» пройшов межу ударної хвилі.

6 вересня 2007 року: припинення роботи цифрового стрічкового самописця (DTR).

22 лютого 2008 року: припинення експериментів з планетарної радіоастрономії.

22 квітня — 23 травня 2010 року: проблема із неправильним бітом.

7 листопада 2011 року: перехід на резервні двигуни для заощадження енергії.

7 листопада 2012 року: «Вояджер-2» віддалився від Сонця на відстань 100 а. о. (15 млрд км).

20 серпня 2017 року, 14:29:00 UTC: 40 років неперервного польоту й функціонування.

5 листопада 2018 року: «Вояджер-2» вийшов у міжзоряний простір.

2 листопада 2019 року НАСА повідомило, що «Вояджер-2» перетнув межу геліопаузи і передав звідти перші дані. 4 листопада в журналі Nature Astronomy вийшли п'ять статей, кожна з яких описує результати з одного з п'яти приладів «Вояджера-2» — детектора магнітного поля, двох реєстраторів частинок у різних енергетичних діапазонах і двох приладів для вивчення плазми — газу, що складається з заряджених частинок. Оскільки траєкторію літального апарата було відхилено так, щоб при обльоті Нептуна в серпні 1989 року зонд пролетів й поруч із його супутником Тритоном, він опинився далеко на південь відносно площини орбіти Землі. Тому можливість підтримувати зв'язок із ним залишилась лише у Комплексу далекого космічного зв'язку в Канберрі (Австралія), який обладнаний параболічною антеною діаметром 70 метрів.

Березень 2020 року: на радіотелескопі в Канберрі було розпочато технічну модернізацію, а наприкінці жовтня того ж року фахівцям НАСА вдалось зв'язатись з апаратом «Вояджер-2». На той час він пролітав на відстані 125 а. о. від Землі, а затримка сигналу сягала 17 годин.

Станом на січень 2022 року апарат перебував у робочому стані та перебував на відстані 130,1 а. о. (19,448 млрд км) від Сонця.

Квітень 2023 року: згідно з повідомленням НАСА, вчені змогли налаштувати роботу «Вояджера-2» так, що тепер його місія продовжиться у робочому стані ще до 2026 року.

18 липня 2023 року: «Вояджер-2» обігнав «Піонер-10», ставши другим за віддаленістю від Сонця космічним апаратом.

У липні 2023 року зв'язок із зондом «Вояджер-2» було тимчасово втрачено після серії команд, які 21 липня були надіслані до нього із Землі. Як було з'ясовано, надіслані команди відхилили антену зонда на 2°, унаслідок чого сигнал від зонда на Землю перестав надходити. Проте в результаті корегування орієнтації «Вояджера-2» зв'язок із ним було відновлено, — про це 1 серпня поінформувало НАСА.

Станом на 1 серпня 2023 року, як повідомило НАСА, апарат перебував на відстані близько 19,98 млрд км від Землі.

20 жовтня 2023 року на борт «Вояджера-2» було передано оновлення програмного забезпечення, яке розробила Лабораторія реактивного руху НАСА. Джерело проблеми було відстежено в системі артикуляції та контролю положення Attitude Articulation and Control System (AACS), яка відповідає за підтримання вирівнювання антени зонда щодо Землі.

  • image
    Запуск «Вояджера-2» 20 серпня 1977 року ракетою-носієм Titan IIIE/Centaur.
  • image
    Анімація траєкторії польоту «Вояджера-2» з 20.08.1977 по 30.12.2000
          «Вояджер-2» ·       Земля ·       Юпітер ·       Сатурн ·       Уран ·       Нептун ·       Сонце
  • image
    Траєкторія основної місії «Вояджера-2».
  • image
    Графік залежності геліоцентричної швидкості «Вояджера-2» від відстані до Сонця, який ілюструє використання гравітаційної допомоги для прискорення космічного апарата з боку Юпітера, Сатурна та Урана. Для спостереження Тритона «Вояджер-2» пройшов над північним полюсом Нептуна, що призвело до прискорення поза площиною екліптики ізменшення швидкості відносно Сонця.

Подальша доля апарата

  • Очікується, що зонд продовжуватиме передавати слабкі радіоповідомлення щонайменше до середини 2020-х років, більш ніж через 48 років після запуску.
  • 2025—2030 роки — з «Вояджером-2» буде втрачено зв'язок.
  • 8571 рік — «Вояджер-2» перебуватиме за 4 світлові роки від зорі Барнарда.
  • 20319 рік — «Вояджер-2» пройде на відстані 3,5 світлового року від зорі Проксима Центавра.
  • «Вояджер-2» не прямує до якоїсь конкретної зорі, але приблизно через 42 000 років він пройде повз зорю Росс 248 на відстані 1,7 світлових років. Якщо із зондом нічого не станеться протягом 296 000 років, «Вояджер-2» має пролетіти повз зорю Сіріус на відстані 4,3 світлових років.

Прольоти повз планети-гіганти

Проліт повз Юпітер

Докладніше: Дослідження Юпітера

Максимальне зближення «Вояджера-2» з Юпітером відбулося 9 липня 1979 року о 22:29 UT. Він пройшов на відстані 570 000 км від верхніх шарів хмар планети. Було виявлено, що Велика червона пляма Юпітера — це величезний складний шторм, який рухається проти годинникової стрілки. Серед смугастих хмар атмосфери Юпітера було виявлено інші менші бурі та вихори.

«Вояджер-2» надіслав зображення Юпітера, а також його супутників Амальтеї, Іо, Каллісто, Ганімеда та Європи. Під час 10-годинного «спостереження за вулканами» він підтвердив спостереження «Вояджера-1» про активний вулканізм Іо і показав, як змінилася поверхня місяця за чотири місяці з часу попереднього візиту. Разом «Вояджери» спостерігали виверження дев'яти вулканів на Іо, і є докази того, що між двома прольотами «Вояджерів» відбувалися й інші виверження.

На фотографіях супутника Юпітера Європи, зроблених «Вояджером-1» із низькою роздільною здатністю, було знайдено велику кількість лінійних об'єктів, які перетинаються. Спочатку вчені вважали, що це можуть бути глибокі тріщини, спричинені розломами кори або тектонічними процесами. Однак фотографії з високою роздільною здатністю, зроблені «Вояджером-2» з меншої відстані, викликали здивування: на них «не вистачало» топографічних особливостей рельєфу, і один вчений сказав, що вони «неначе намальовані фломастером». Європа є внутрішньо активним тілом за рахунок приливного нагрівання — це приблизно одна десята від рівня нагрівання Іо. Вважається, що Європа має тонку кору (товщиною менше 30 км) водяного льоду, яка, можливо, «плаває» в океані глибиною 50 км.

На орбітах одразу за межами кільця було виявлено два невеликих супутники — Адрастея і Метіда. Між орбітами Амальтеї та Іо був виявлено третій новий супутник — Фебу.

image
Велика червона пляма, сфотографована під час прольоту «Вояджера-2» повз Юпітер.
Велика червона пляма, сфотографована під час прольоту «Вояджера-2» повз Юпітер. 
image
Транзит Іо на фоні Юпітера 9 липня 1979 року.
Транзит Іо на фоні Юпітера 9 липня 1979 року. 
image
Кілька слабких вулканічних вивержень на Іо, сфотографованих «Вояджером-2».
Кілька слабких вулканічних вивержень на Іо, сфотографованих «Вояджером-2». 
image
Кольорова мозаїка Європи.
Кольорова мозаїка Європи. 
image
Кольорова мозаїка Ганімеда.
Кольорова мозаїка Ганімеда. 
image
Каллісто, сфотографований з відстані 1 млн км.
Каллісто, сфотографований з відстані 1 млн км. 
image
Одне слабке кільце Юпітера, сфотографоване під час прольоту.
Одне слабке кільце Юпітера, сфотографоване під час прольоту. 
image
Атмосферна еруптивна подія на Юпітері.
Атмосферна еруптивна подія на Юпітері. 
image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: the Voyager 2 Jupiter encounter

Проліт повз Сатурн

Докладніше: Дослідження Сатурна

Максимальне наближення «Вояджера-2» до Сатурна відбулося 26 серпня 1981 року о 03:24:05 UT.

Коли «Вояджер-2» проходив позаду Сатурна, якщо дивитися з Землі, радіозв'язок із ним використовувався для дослідження верхніх шарів атмосфери Сатурна: збиралися дані про температуру і тиск. У найвищих шарах атмосфери, де виміряний тиск становить приблизно 70 мбар, «Вояджер-2» зафіксував температуру 82 К (−191,2 °C). Глибше в атмосфері, де тиск становить 1200 мбар, температура зросла до 143 K (−130 °C). «Вояджер-2» також помітив, що північний полюс Сатурна приблизно на 10 °C холодніший при тиску 100 мбар, ніж у середніх широтах, що може бути пов'язано із сезонними змінами.

Після прольоту повз Сатурн у сканувальній платформі «Вояджера-2» сталося заклинювання азимутального приводу. Ця несправність призвела до втрати частини даних і поставила під загрозу подальшу місію космічного апарата. Її причиною була ціла низка проблем, зокрема конструктивні недоліки підшипника вала приводу і системи змащення шестерні, корозія і накопичення сміття. Окрім надмірного використання й вичерпання мастила, проблему ускладнювали й інші фактори, як-от реакції різнорідних металів і відсутність зливних отворів. Щоб усунути цю проблему, інженери на Землі спромоглися надіслати серію команд. Усунути проблему повністю не вдалося, але сканувальна платформа змогла відновити своє функціонування, і «Вояджер-2» продовжив свою місію з дослідження системи Урана.

image
«Вояджер-2» наближається до Сатурна.
«Вояджер-2» наближається до Сатурна. 
image
Північна полярна область Сатурна, видима через помаранчевий та УФ-фільтри.
Північна полярна область Сатурна, видима через помаранчевий та УФ-фільтри. 
image
Кольоровий знімок Енцелада, на якому видно поверхні різного віку.
Кольоровий знімок Енцелада, на якому видно поверхні різного віку. 
image
Вкрита кратерами поверхня Тефії з відстані 594 000 км.
Вкрита кратерами поверхня Тефії з відстані 594 000 км. 
image
Атмосфера Титана з відстані 2,3 млн км.
Атмосфера Титана з відстані 2,3 млн км. 
image
Титан затемнює Сонце, вигляд з відстані 0,9 млн км.
Титан затемнює Сонце, вигляд з відстані 0,9 млн км. 
image
Двоколірний Япет, 22.08.1981.
Двоколірний Япет, 22.08.1981. 
image
«Спицеві» структури, які спостерігаються в кільцях Сатурна.
«Спицеві» структури, які спостерігаються в кільцях Сатурна. 
image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: the Voyager 2 Saturn encounter

Проліт повз Уран

Докладніше: Дослідження Урана

Максимальне зближення «Вояджера-2» з Ураном відбулося 24 січня 1986 року: він наблизився до хмар планети на відстань 81 500 км.

«Вояджер-2» відкрив 11 раніше невідомих супутників: Корделію, Офелію, Б'янку, Крессіду, Дездемону, Джульєтту, Порцію, Розалінду, Белінду, Пак і Пердіту. У деяких джерелах зазначається, що «Вояджер-2» відкрив лише 10 супутників Урана — це дійсно так, але більше ніж через десятиліття після того, як були зроблені ці знімки, на них було знайдено ще один супутник — Пердіту.

Крім того, «Вояджер-2» дослідив атмосферу планети і систему уранових кілець. Виміряна ним тривалість доби на Урані становить 17 годин 14 хвилин. Було показано, що Уран має магнітне поле, вісь якого, на відміну від інших планет, відвіданих до цього моменту, не збігається з віссю його обертання, і виявлено спіралевидний магнітний хвіст, який простягається на відстань 10 млн км від Сонця.

У той момент, коли «Вояджер-2» пролітав повз Уран, значну частину особливостей його верхнього хмарного шару приховував серпанок; однак на оброблених зображеннях у фальшивих кольорах із посиленими контрастом видно смуги концентричних хмар навколо його південного полюса. Було виявлено також, що ця область випромінює велику кількість світла в ультрафіолетовому діапазоні, — це явище називається «денне світіння атмосфери» (dayglow). Середня температура атмосфери становить близько 60 К (−213,2 °C). На освітленому і темному полюсах, як і на більшій частині планети, температура на вершинах хмар майже однакова.

На детальних зображеннях, отриманих «Вояджером-2» під час прольоту повз Міранду, один із супутників Урана, видно величезні каньйони, утворені геологічними розломами. За однією з гіпотез, Міранда колись зазнала потужного зіткнення, після чого розпорошений матеріал, з якого вона складалася, зібрався знову під дією власної гравітації.

«Вояджер-2» виявив два раніше невідомих кільця Урана. Вимірювання показали, що кільця Урана відрізняються від кілець Юпітера і Сатурна. Судячи з усього, система кілець Урана відносно молода і сформувалася значно пізніше, ніж сам Уран. Частинки, з яких складаються кільця, імовірно, є рештками супутника, який зазнав потужного зіткнення або був розірваний приливними силами Урана після того, як підійшов до нього надто близько й увійшов у його порожнину Роша.

У березні 2020 року, після повторного аналізу даних, записаних під час прольоту, астрономи НАСА повідомили про виявлення великої атмосферної магнітної бульбашки — так званого плазмоїда, випущеного Ураном у космічний простір.

image
Уран, вигляд з «Вояджера-2».
Уран, вигляд з «Вояджера-2». 
image
Серп Урана, знятий під час віддалення.
Серп Урана, знятий під час віддалення. 
image
Тріщини на поверхні Міранди.
Тріщини на поверхні Міранди. 
image
Арієль з відстані 130 000 км.
Арієль з відстані 130 000 км. 
image
Титанія з відстані 500 000 км.
Титанія з відстані 500 000 км. 
image
Умбрієль з відстані 550 000 км.
Умбрієль з відстані 550 000 км. 
image
Оберон з відстані 660 000 км.
Оберон з відстані 660 000 км. 
image
Фотографія кілець Урана, зроблена «Вояджером-2».
Фотографія кілець Урана, зроблена «Вояджером-2». 
image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: the Voyager 2 Uranus encounter

Проліт повз Нептун

Докладніше: Дослідження Нептуна

У 1987 році «Вояджер-2» здійснив корекцію свого курсу, а 25 серпня 1989 року пролетів повз Нептун на мінімальній відстані. Заздалегідь здійснивши численні комп'ютерні симуляції траєкторій апарата скрізь систему Нептун — Тритон, авіадиспетчери визначили найкращий шлях для її проходження. Оскільки площина орбіти Тритона значно нахилена відносно площини екліптики, завдяки корекціям на середині курсу «Вояджер-2» було скеровано так, щоб він пройшов приблизно за 4950 км над північним полюсом Нептуна. Через п'ять годин після максимального наближення до Нептуна він здійснив близький проліт повз Тритон, більший із двох відомих на той час супутників Нептуна, пройшовши на відстані приблизно 40 000 км від нього.

«Вояджер-2» відкрив раніше невідомі кільця Нептуна, а також підтвердив існування ще шістьох — Деспіни, Галатеї, Лариси, Протея, Наяди і Таласи (повідомлення про Ларису, знайдену за допомогою наземних телескопів, з'явилися ще в 1981 році, але її існування підтвердило зближення з нею «Вояджера-2»). Перебуваючи поблизу Нептуна, «Вояджер-2» виявив «Велику темну пляму», яка, як пізніше виявив космічний телескоп «Габбл», згодом зникла. Пізніше було висунуто гіпотезу, що Велика темна пляма є областю прозорого газу, яка утворювала «вікно» у висотному ярусі метанових хмар Нептуна.

У 2006 році Міжнародний астрономічний союз перекваліфікував Плутон у карликову планету, і через це проліт «Вояджера-2» повз Нептун у 1989 році автоматично став тим моментом, коли кожну відому планету Сонячної системи хоча б один раз відвідав який-небудь космічний апарат.

image
Зображення Нептуна, зняте «Вояджером-2».
Зображення Нептуна, зняте «Вояджером-2». 
image
Нептун і Тритон через три дні після прольоту «Вояджера-2».
Нептун і Тритон через три дні після прольоту «Вояджера-2». 
image
Деспіна, знята «Вояджером-2».
Деспіна, знята «Вояджером-2». 
image
Кратеризована поверхня Лариси.
Кратеризована поверхня Лариси. 
image
Темна поверхня Протея.
Темна поверхня Протея. 
image
Кольорова мозаїка Тритона, знята «Вояджером-2».
Кольорова мозаїка Тритона, знята «Вояджером-2». 
image
Перисті хмари Нептуна.
Перисті хмари Нептуна. 
image
Кільця Нептуна, зняті в затемненні з відстані 280 000 км.
Кільця Нептуна, зняті в затемненні з відстані 280 000 км. 
image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: the Voyager 2 Neptune encounter

Політ у міжзоряному просторі

image
5 листопада 2018 року «Вояджер-2» вийшов за межі геліосфери.
image
Швидкість і відстань від Сонця «Вояджера-1» і «Вояджера-2».
image
На «Вояджері-2» і PWS, і PRS залишалися активними; на «Вояджері-1» PRS був вимкнений з 2007 року.

Після завершення планетарної частини місії «Вояджер-2» почав виконання її міжзоряної частини, за допомогою якої НАСА намагається з'ясувати, якою є Сонячна система за межами геліосфери. Станом на вересень 2023 року «Вояджер-2» передає наукові дані зі швидкістю близько 160 біт на секунду. Поточна інформація про обміни телеметричними даними із «Вояджером-2» доступна в його щотижневих звітах (Voyager Weekly Reports).

У 1992 році «Вояджер-2» спостерігав наднову [en] у далекому ультрафіолеті.

У липні 1994 року була зроблена спроба спостерігати зіткнення фрагментів комети Шумейкерів — Леві 9 з Юпітером. Космічний апарат якраз був розташований з того боку Юпітера, на якому сталося зіткнення. Спостереження проводилися в ультрафіолетовому та радіодіапазоні. «Вояджер-2» нічого не зафіксував; розрахунки показали, що потужність вогняних спалахів була нижче можливостей апарата.

29 листопада 2006 року бортовий комп'ютер «Вояджера-2» внаслідок випадкової помилки неправильно розшифрував звичайну телеметричну команду як команду увімкнути електричні обігрівачі магнітометра. Ці нагрівачі залишалися увімкненими аж до 4 грудня 2006 року, через що температура в магнітометрі перевищила 130 °C — це значно вище за його розрахункову робочу температуру, і датчик відхилився від правильної орієнтації.

30 серпня 2007 року «Вояджер-2» пройшов межу ударної хвилі та увійшов у так званий геліощит, причому на відстані приблизно на 1,6 млрд км ближче до Сонця, ніж «Вояджер-1». Така несиметрична форма геліосфери зумовлена міжзоряним магнітним полем глибокого космосу. Виявилося, що південна півкуля геліосфери Сонячної системи «вдавлена» всередину.

22 квітня 2010 року у «Вояджера-2» виникла проблема з форматом наукових даних. 17 травня 2010 року інженери Лабораторії реактивного руху виявили, що її причиною став неправильний біт у бортовому комп'ютері, і запланували його перезавантаження на 19 травня. 23 травня 2010 року проблему з неправильним бітом вдалося усунути, і «Вояджер-2» відновив надсилання наукових даних з далекого космосу. Після цього випадку проводилися дослідження щодо того, чи є можливість позначити область пам'яті, у якій виявлено неправильний біт, як невикористовувану або заборонити комп'ютеру її використовувати. Нині працює прилад низькоенергетичних заряджених частинок (Low-Energy Charged Particle Instrument), і дані з нього передаються на Землю. Ці дані дають змогу аналізувати структуру геліощита і ударної хвилі. Крім того, внесено зміни до бортового програмного забезпечення, які мають відтермінувати вимкнення резервного обігрівача AP Branch 2 на один рік. Він мав бути вимкнений 2 лютого 2011 року (DOY 033, 2011—033).

25 липня 2012 року «Вояджер-2» рухався зі швидкістю 15,447 км/с відносно Сонця на відстані приблизно 99,13 а. о. (14,830 млрд км) від нього зі схиленням −55,29° і прямим піднесенням 19,888 год, на екліптичній широті −34,0°; якщо спостерігати з Землі, він перебуває в сузір'ї Телескопа. Фізично апарат перебуває глибоко в розсіяному диску і рухається назовні зі швидкістю приблизно 3,264 а. о. (488,3 млн км) на рік. Це більш ніж удвічі далі від Сонця, ніж Плутон, і далеко за перигелієм 90377 Седни, але ближче зовнішньої межі орбіти карликової планети Еріда.

9 вересня 2012 року «Вояджер-2» перебував на відстані 99,077 а. о. (14,8217 млрд км) від Землі та 99,504 а. о. (14,8856 млрд км) від Сонця і рухався зі швидкістю 15,436 км/с відносно Сонця, віддаляючись від нього приблизно на 3,256 а. о. (487,1 млн км) на рік. Сонячному світлу потрібно було 13,73 години, щоб дістатися до «Вояджера-2». Яскравість Сонця з борту космічного апарата становить −16,7 зоряної величини. Для порівняння: Проксима Центавра, найближча до Сонця зоря, розташована на відстані близько 4,2 світлового року (265 000 а. о.) від нього. Поточна відносна швидкість «Вояджера-2» відносно Сонця становить 15,436 км/с (55,570 км/год). Це становить 3,254 а. о. (486,8 млн км) на рік, що приблизно на 10 % повільніше, ніж у «Вояджера-1». З такою швидкістю «Вояджер-2» досяг би Проксими Центавра через 81 438 років, якби рухався в її напрямку. За нинішньої швидкості «Вояджеру-2» потрібно близько 19 390 років, щоб подолати повний світловий рік.

7 листопада 2012 року «Вояджер-2» віддалився від Сонця на відстань 100 а. о. (15 млрд км), ставши третім створеним людиною об'єктом, який досяг цієї відстані, і другим, який досі надсилає дані на Землю з цієї відстані. «Вояджер-1» у цей момент перебував на відстані 122 а. о. (18,3 млрд а. о.) від Сонця, а «Піонер-10», як вважається, — на відстані 107 а. о. (16,0 млрд км). «Піонер-10» уже припинив зв'язок, але обидва «Вояджери» досі працюють і продовжують виходити на зв'язок.

У 2013 році «Вояджер-1» залишав Сонячну систему зі швидкістю близько 3,6 а. о. (540 млн км) на рік, а «Вояджер-2» — 3,3 а. о. (490 млн км) на рік.

Станом на 25 лютого 2019 року «Вояджер-2» перебував на відстані 120 а. о. (11,2 млрд км) від Сонця. Відстань від Землі до «Вояджера-2» постійно коливається, оскільки Земля обертається навколо Сонця.

Спочатку вважалося, що «Вояджер-2» увійде в міжзоряний простір на початку 2016 року, після чого його плазмовий спектрометр забезпечить перші прямі вимірювання густини й температури міжзоряної плазми. У грудні 2018 року науковець проєкту «Вояджер» Едвард Стоун оголосив, що 5 листопада 2018 року «Вояджер-2» вийшов у міжзоряний простір.

image
Положення «Вояджера-2» у грудні 2018 року. Зверніть увагу на величезні відстані, стиснуті за рахунок використання логарифмічної шкали: Земля розташована на відстані однієї астрономічної одиниці (а. о.) від Сонця, Сатурн — на відстані 10 а. о., геліопауза — прибл. 120 а. о. Відстань від Сонця до Нептуна — прибл. 30 а. о. від Сонця; отже, початок області міжзоряного простору віддалений від Сонця приблизно в чотири рази далі, ніж орбіта останньої планети.

У 2020 році Мережа далекого космічного зв'язку НАСА втратила вихідний зв'язок із «Вояджером-2» на вісім місяців. Контакт було відновлено 2 листопада завдяки надсиланню апарату низки інструкцій, які той згодом виконав і повідомив про відновлення зв'язку. 12 лютого 2021 року, після масштабної модернізації антени наземної станції, яка тривала цілий рік, зв'язок було відновлено повністю.

У жовтні 2020 року астрономи повідомили про значне несподіване збільшення густини в космосі за межами Сонячної системи, виявлене космічними зондами «Вояджер-1» і «Вояджер-2». На думку дослідників, це означає, що

…градієнт густини є великомасштабною особливістю «дуже локального міжзоряного середовища» (VLISM) у загальному напрямку «носа геліосфери».

18 липня 2023 року «Вояджер-2» обігнав «Піонер-10», ставши другим за віддаленістю від Сонця космічним апаратом.

21 липня 2023 року внаслідок програмної помилки антена «Вояджера-2» з високим коефіцієнтом підсилення змістилася на 2° відносно напрямку на Землю, через що зв'язок із космічним апаратом перервався. До 1 серпня несучий сигнал космічного апарата було виявлено за допомогою численних антен Мережі далекого космічного зв'язку. 4 серпня потужний «крик», надісланий зі станції в Канберрі, успішно скомандував космічному апарату переорієнтуватися на Землю, і зв'язок відновився. Як запобіжний захід, апарат також запрограмовано на автономний перезапуск процедури переорієнтації на Землю, що мало відбутися до 15 жовтня.

Зменшення можливостей

Оскільки потужність радіоізотопного термоелектричного генератора (РТГ) «Вояджера-2» повільно зменшується з часом, вченим доводиться вимикати на ньому деякі пристрої. Першим науковим пристроєм, яке відключили на «Вояджері-2», був фотополяриметр (PPS): його вимкнули в 1991 році, що дало змогу заощадити 1,2 Вт.

Рік Обмеження конкретних можливостей внаслідок обмежень наявної електричної потужності
1998 Припинення роботи сканувальної платформи та спостережень за допомогою ультрафіолетового спектрометра (UVS).
2007 Припинення роботи цифрового стрічкового самописця (DTR): потреба в ньому щезла через те, що 30 червня 2002 року вийшов з ладу приймач високих хвиль плазмово-хвильової підсистеми (PWS).
2008 Вимкнення інструмента для планетарних радіоастрономічних досліджень (PRA).
Бл. 2016 Припинення гіроскопічних операцій.
2019 Вимкнення [en] (CRS)
Бл. 2020 Початок розподілу енергії між інструментами.
2021 Вимкнення нагрівача для пристрою низькоенергетичних заряджених частинок.
2023 Оновлення програмного забезпечення з метою перенаправлення живлення від стабілізатора напруги і підтримки роботи наукових приладів.
Бл. 2030 Живлення недостатньо для роботи жодного пристрою.
2036 Вихід із зони досяжності Мережі далекого космічного зв'язку.

Проблеми з двигунами орієнтації

Деякі з двигунів, які необхідні для контролю правильного положення «Вояджера-2» і спрямування його антени з високим коефіцієнтом підсилення в напрямку Землі, вийшли з ладу через проблеми із засміченням гідразинових трубопроводів. На космічному апараті не залишилося резервних рушійних систем. Сьюзанн Додд (Suzanne Dodd), керівниця проєкту «Вояджер» в Лабораторії реактивного руху НАСА, розказала в інтерв'ю [en].

На обох космічних апаратах все однократне. Жодних резервних можливостей не залишилося. Іноді для заощадження енергії ми вимикали обладнання просто для того, щоб прилади зберігали можливість працювати.

НАСА вирішило оновити комп'ютерне програмне забезпечення, щоб модифікувати роботу решти рушіїв і сповільнити засмічення гідразинових ліній малого діаметра. Перш ніж завантажити оновлення програмного забезпечення на комп'ютер «Вояджера-1», НАСА спочатку спробує зробити це на «Вояджері-2», який ближче до Землі.

Послання іноземним цивілізаціям

Міжзоряний лист «Вояджера-2»

Науковці, які працюють у Мережі далекого космічного зв'язку НАСА, вважають, що сигнали, які були надіслані у 1980 та 1983 роках з «Вояджера-2» в далекий космос, могли досягти двох далеких зір у 2007 році. Вчені не очікують жодної реакції іншопланетян принаймні до початку 2030-х років.

Золотий диск «Вояджера»

Докладніше: Золотий диск «Вояджера»
Дитяче привітання англійською мовою, записане на золотому диску «Вояджера»
image
Золотий диск «Вояджера»

Обидва «Вояджери» несуть позолочений аудіовізуальний диск — збірку, призначену для демонстрації розмаїття життя та культури на Землі на випадок, якщо будь-який із космічних апаратів коли-небудь буде знайдений представниками позаземних цивілізацій. На цьому записі, зробленому під керівництвом команди, до якої входили Карл Саган і [en], містяться фотографії Землі та її форм життя, різноманітна наукова інформація, усні привітання від таких людей, як Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй і Президент Сполучених Штатів, а також попурі «Звуки Землі», зокрема звуки китів, плач дитини, хвилі, що розбиваються об берег, а також колекція музики, яка охоплює різні культури й епохи, у тому числі твори Вольфганга Амадея Моцарта, [en], Чака Беррі та Валі Балканської. Серед записів є й інші твори східної та західної класики, а також виконання автентичної музики з усього світу. Крім того, запис містить привітання 55 різними мовами. Проєкт мав на меті відобразити багатство життя на Землі і стати свідченням людської творчості та прагнення до зв'язку з космосом.

Див. також

Примітки

  1. . NASA. 1989. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 3 березня 2018.(англ.)
  2. Voyager: The Grand Tour of Big Science. www.nasa.gov. Процитовано 11 лютого 2024.
  3. Voyager - Mission Status. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 11 лютого 2024.
  4. Voyager 2 reaches interstellar space. EurekAlert! (англ.). Процитовано 11 лютого 2024.
  5. Chang, Kenneth (4 листопада 2019). Voyager 2’s Discoveries From Interstellar Space. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 11 лютого 2024.
  6. Nasa's Voyager 2 probe 'leaves the Solar System' (брит.). 10 грудня 2018. Процитовано 11 лютого 2024.
  7. NASA’s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space - NASA (амер.). Процитовано 11 лютого 2024.
  8. . web.archive.org. 15 вересня 2013. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 11 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  9. . web.archive.org. 2 травня 2011. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 11 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  10. Stirone, Shannon (12 лютого 2021). Earth to Voyager 2: After a Year in the Darkness, We Can Talk to You Again. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 11 лютого 2024.
  11. Voyager: The Grand Tour of Big Science. www.nasa.gov. Процитовано 12 лютого 2024.
  12. Voyager - Planetary Voyage. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 12 лютого 2024.
  13. Attitude and Articulation Control. www2.jpl.nasa.gov. Процитовано 13 лютого 2024.
  14. . web.archive.org. 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2024.
  15. https://voyager.gsfc.nasa.gov/Library/DeepCommo_Chapter3--141029.pdf
  17. https://www.jpl.nasa.gov. NASA’s Voyager Will Do More Science With New Power Strategy. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 15 лютого 2024.
  18. . web.archive.org. 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 15 лютого 2024.
  19. . web.archive.org. Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 15 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  21. MR-103. www.astronautix.com. Процитовано 16 лютого 2024.
  22. Voyager backgrounder (англ.). 1 жовтня 1980. Процитовано 16 лютого 2024.
  23. Koerner, Brendan (6 листопада 2003). What Fuel Does Voyager 1 Use?. Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Процитовано 16 лютого 2024.
  24. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  25. Ring-Moon Systems Node - /voyager/iss/. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  26. . web.archive.org. 7 травня 2003. Архів оригіналу за 7 травня 2003. Процитовано 20 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  27. Ring-Moon Systems Node - /voyager/iss/raw_images. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  28. Leonard G. Tyler. nova.stanford.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  29. Ring-Moon Systems Node - /voyager/iss/instrument. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  30. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  31. Ring-Moon Systems Node - /voyager/rss/. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  32. volumes/VG_28xx/VG_2803. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  33. ftp://nssdcftp.gsfc.nasa.gov/spacecraft_data/voyager/voyager2/radio_science_rss/
  34. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  35. Ring-Moon Systems Node - /voyager/iris/instrument. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  36. Ring-Moon Systems Node - /voyager/iris/original_volume. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  37. Ring-Moon Systems Node - /voyager/iris/expanded_volumes. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  38. volumes/VGIRIS_xxxx_peer_review/VGIRIS_0001. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  39. https://pds-rings.seti.org/viewmaster/volumes/VGIRIS_xxxx_peer_review/VGIRIS_0002
  40. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  41. Ring-Moon Systems Node - /voyager/uvs/instrument. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  42. Ring-Moon Systems Node - /voyager/uvs/data. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  43. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  44. Voyager Magnetometer Experiment. spdf.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  45. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  46. ftp://nssdcftp.gsfc.nasa.gov/spacecraft_data/voyager/voyager2/magnetic_fields/
  47. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  48. https://web.mit.edu/space/www/voyager/voyager.html
  49. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  50. ftp://nssdcftp.gsfc.nasa.gov/spacecraft_data/voyager/voyager2/plasma/
  51. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  52. JHU/APL Voyager LECP Information and Data. sd-www.jhuapl.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  53. index.html. space.umd.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  54. http://voyager.ftecs.com/default.htm
  55. Voyager LECP Data. voyager-mac.umd.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  56. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  57. ftp://nssdcftp.gsfc.nasa.gov/spacecraft_data/voyager/voyager2/particle/lecp/
  58. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  59. Voyager Cosmic Ray Subsystem. voyager.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  60. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  61. ftp://nssdcftp.gsfc.nasa.gov/spacecraft_data/voyager/voyager2/particle/crs/
  62. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  63. International Astronomical Union | IAU. www.iau.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  64. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  65. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  66. | NASA Astrobiology Institute. astrobiology.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  67. Ring-Moon Systems Node - /voyager/pps/instrument. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  68. Ring-Moon Systems Node - /voyager/pps/data. pds-rings.seti.org. Процитовано 20 лютого 2024.
  69. NASA - NSSDCA - Experiment - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 20 лютого 2024.
  70. Voyager PWS. www-pw.physics.uiowa.edu (англ.). Процитовано 20 лютого 2024.
  71. PDS/PPI Home Page. pds-ppi.igpp.ucla.edu. Процитовано 20 лютого 2024.
  72. «Вояджер-2» вийшов за межі сонячної системи і потрапив до міжзоряного простору. 08.11.2019, 10:57
  73. Voyag | PDF | Neptune | Uranus. Scribd (рос.). Процитовано 1 березня 2024.
  74. Littmann, Mark (1 січня 2004). Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System (англ.). Courier Corporation. ISBN .
  75. Voyag | PDF | Neptune | Uranus. Scribd (англ.). Процитовано 1 березня 2024.
  76. Ring-Moon Systems Node - Voyager Mission Description. pds-rings.seti.org. Процитовано 23 лютого 2024.
  77. . web.archive.org. 23 липня 2011. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 23 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  78. . web.archive.org. 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2024.
  79. Ulivi, Paolo; Harland, David M (2007). Robotic Exploration of the Solar System Part I: The Golden Age 1957—1982. Springer. p. 449. ISBN 9780387493268.
  80. Ulivi, Paolo; Harland, David M (2007). Robotic Exploration of the Solar System Part I: The Golden Age 1957—1982. Springer. p. 449. ISBN 9780387493268.
  81. https://spdf.gsfc.nasa.gov/pub/data/voyager/vgrmag-data/quicklook/v2-warning
  82. . web.archive.org. 13 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 15 березня 2024.
  83. . web.archive.org. 5 березня 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  84. . web.archive.org. 26 лютого 2021. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 23 лютого 2024.
  85. Nasa's Voyager 2 probe 'leaves the Solar System' (брит.). 10 грудня 2018. Процитовано 17 березня 2024.
  86. NASA’s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space - NASA (амер.). Процитовано 23 лютого 2024.
  87. . Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
  88. . Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
  89. . Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
  90. Eric Berger (3 листопада 2020). NASA calls Voyager 2, and the spacecraft answers from interstellar space. Ars Technica.
  91. NASA Power Hack Extends 45-Year Voyager 2 Mission Even Longer. // By George Dvorsky. 27 April 2023
  92. NASA продовжило місію 45-річного космічного апарату «Вояджер-2»: що відомо. 27.04.2023, 11:16
  93. https://ssd.jpl.nasa.gov/horizons_batch.cgi?batch=1&COMMAND='Sun'&START_TIME='2023-07-01'&STOP_TIME='2023-08-01'&STEP_SIZE='1%20day'&QUANTITIES='20'&CENTER='500@-32'
  94. https://ssd.jpl.nasa.gov/horizons_batch.cgi?batch=1&COMMAND='Sun'&START_TIME='2023-07-01'&STOP_TIME='2023-08-01'&STEP_SIZE='1%20day'&QUANTITIES='20'&CENTER='500@-23'
  95. NASA вдалося зловити сигнал «загубленого» зонда Voyager 2. // Автор: Микола Шелудько. August 3rd, 2023
  96. NASA хакнула власний апарат «Вояджер» з відстані 19 мільярдів кілометрів. // Автор: Михайло Года. 24.10.2023, 15:34
  97. Basics of space flight: Interplanetary Trajectories. оригіналу за 4 вересня 2015. Процитовано 5 жовтня 2018.
  98. Voyager - The Spacecraft. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 22 березня 2024.
  99. Voyager - The Interstellar Mission. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 22 березня 2024.
  100. Bailer-Jones, Coryn A. L.; Farnocchia, Davide (1 квітня 2019). Future Stellar Flybys of the Voyager and Pioneer Spacecraft. Research Notes of the AAS. Т. 3, № 4. с. 59. doi:10.3847/2515-5172/ab158e. ISSN 2515-5172. Процитовано 22 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  101. Baldwin, Paul (4 грудня 2017). NASA’s Voyager 2 heads for Sirius - humans will be dead. Express.co.uk (англ.). Процитовано 22 березня 2024.
  102. Voyager 2 - NASA Science. science.nasa.gov (англ.). Процитовано 3 березня 2024.
  103. . web.archive.org. 16 квітня 2022. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 3 березня 2024.
  104. Voyager - Fact Sheet. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 3 березня 2024.
  105. NASA - NSSDCA - Master Catalog - Event Query. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 5 березня 2024.
  106. Voyager - Saturn Approach. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 5 березня 2024.
  107. Laeser, Richard P. (1 січня 1987). Engineering the voyager uranus mission. Acta Astronautica. Т. 16. с. 75—82. doi:10.1016/0094-5765(87)90096-8. ISSN 0094-5765. Процитовано 6 березня 2024.
  108. Llis. llis.nasa.gov. Процитовано 6 березня 2024.
  109. Voyager - Uranus Approach. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 8 березня 2024.
  110. Voyager Mission Celebrates 30 Years Since Uranus - NASA (амер.). 22 січня 2016. Процитовано 8 березня 2024.
  111. Laboratory, Voyager 2 Mission Team Scientists, Jet Propulsion. 1986: Voyager at Uranus. NASA Solar System Exploration. Процитовано 8 березня 2024.
  112. Karkoschka, Erich (1 травня 2001). Voyager's Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus. Т. 151, № 1. с. 69—77. doi:10.1006/icar.2001.6597. ISSN 0019-1035. Процитовано 8 березня 2024.
  113. Russell, C. T. (1993-06). Planetary magnetospheres. Reports on Progress in Physics (англ.). Т. 56, № 6. с. 687. doi:10.1088/0034-4885/56/6/001. ISSN 0034-4885. Процитовано 8 березня 2024.
  114. Voyager Mission Celebrates 30 Years Since Uranus - NASA (амер.). 22 січня 2016. Процитовано 9 березня 2024.
  115. Voyager Mission Celebrates 30 Years Since Uranus - NASA (амер.). 22 січня 2016. Процитовано 10 березня 2024.
  116. Laboratory, Voyager 2 Mission Team Scientists, Jet Propulsion. 1986: Voyager at Uranus. NASA Solar System Exploration. Процитовано 10 березня 2024.
  117. Revisiting Decades-Old Voyager 2 Data, Scientists Find One More Secret - NASA (амер.). 25 березня 2020. Процитовано 10 березня 2024.
  118. Andrews, Robin George (27 березня 2020). Uranus Ejected a Giant Plasma Bubble During Voyager 2’s Visit. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 березня 2024.
  119. Mar 15, 1987, page 12 - Ukiah Daily Journal at Newspapers.com. Newspapers.com (англ.). Процитовано 11 березня 2024.
  120. Voyager - Fact Sheet. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 11 березня 2024.
  121. Voyager - Neptune Approach. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 11 березня 2024.
  122. . web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  123. Neptune Moons: Facts. science.nasa.gov (англ.). Процитовано 12 березня 2024.
  124. Howell, Elizabeth; updated, Daisy Dobrijevic last (30 червня 2016). Neptune's Moons: 14 Discovered So Far. Space.com (англ.). Процитовано 12 березня 2024.
  125. Plait, Phil (24 червня 2016). Neptune Just Got a Little Dark. Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Процитовано 12 березня 2024.
  126. https://www.jpl.nasa.gov. Hubble Finds New Dark Spot on Neptune. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 12 березня 2024.
  127. Pluto loses status as a planet (брит.). 24 серпня 2006. Процитовано 12 березня 2024.
  128. Brown, Dwayne; Fox, Karen; Cofield, Calia; Potter, Sean (10 грудня 2018). Release 18–115 – NASA's Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space. NASA. оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 10 грудня 2018.
  129. https://voyager.jpl.nasa.gov/pdf/sfos2023pdf/23_09_07-23_09_25.sfos.pdf
  130. Voyager - Mission Status. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 13 березня 2024.
  131. Shuai, Ping (16 квітня 2021). Understanding Pulsars and Space Navigations (англ.). Springer Nature. ISBN .
  132. https://www.reuters.com/article/scienceNews/idUSN1044867120071211/
  133. . web.archive.org. 12 червня 2010. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 15 березня 2024.
  134. NASA Fixes Bug On Voyager 2. www.space-travel.com. Процитовано 15 березня 2024.
  135. Voyager - Mission Status. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 16 березня 2024.
  136. Космічні апарати, що покидають Сонячну систему. www.heavens-above.com. Процитовано 16 березня 2024.
  137. . web.archive.org. 8 жовтня 2011. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 17 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  138. Voyager - Mission Status. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 17 березня 2024.
  139. . web.archive.org. 15 вересня 2013. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 17 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  140. NASA’s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space - NASA (амер.). Процитовано 17 березня 2024.
  141. Dockrillpublished, Peter (5 листопада 2020). NASA finally makes contact with Voyager 2 after longest radio silence in 30 years. livescience.com (англ.). Процитовано 18 березня 2024.
  142. Earth to Voyager 2: After a Year in the Darkness, We Can Talk to You Again - The New York Times | Ghostarchive. ghostarchive.org. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 18 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  143. Starr, Michelle (19 жовтня 2020). Voyager Spacecraft Detect an Increase in The Density of Space Outside The Solar System. ScienceAlert (амер.). Процитовано 19 березня 2024.
  144. Kurth, W. S.; Gurnett, D. A. (2020-08). Observations of a Radial Density Gradient in the Very Local Interstellar Medium by Voyager 2. The Astrophysical Journal Letters (англ.). Т. 900, № 1. с. L1. doi:10.3847/2041-8213/abae58. ISSN 2041-8205. Процитовано 19 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  145. https://www.npr.org/2023/08/02/1191519686/nasa-loses-contact-with-voyager-two-after-a-programming-error-on-earth
  146. Voyager 2: Nasa picks up 'heartbeat' signal after sending wrong command (брит.). 1 серпня 2023. Процитовано 19 березня 2024.
  147. Mission Update: Voyager 2 Communications Pause – The Sun Spot. blogs.nasa.gov (амер.). 28 липня 2023. Процитовано 19 березня 2024.
  148. Francis, Ellen (5 серпня 2023). ‘Interstellar shout’ restores NASA contact with lost Voyager 2 spacecraft. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 19 березня 2024.
  149. Voyager 2: Nasa fully back in contact with lost space probe (брит.). 4 серпня 2023. Процитовано 19 березня 2024.
  150. Voyager - Operations Plan to the End Mission. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 19 березня 2024.
  151. Voyager – The Spacecraft. voyager.jpl.nasa.gov. оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 5 жовтня 2018.
  152. Voyager – Interstellar Science. NASA Jet Propulsion Laboratory. 1 грудня 2009. оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 2 грудня 2009.
  153. A New Plan for Keeping NASA's Oldest Explorers Going. NASA/JPL. оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  154. Stirone, Shannon (12 лютого 2021). Earth to Voyager 2: After a Year in the Darkness, We Can Talk to You Again. The New York Times. оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
  155. NASA's Voyager Will Do More Science With New Power Strategy. NASA/JPL. оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 1 травня 2023.
  156. Record-Breaking Voyager Spacecraft Begin to Power Down. Scientific American. July 2022. doi:10.1038/scientificamerican0722-26. Процитовано 14 серпня 2023.
  157. Suzanne "Suzy" Dodd. science.nasa.gov (англ.). Процитовано 21 березня 2024.
  158. Clark, Stephen (24 жовтня 2023). NASA wants the Voyagers to age gracefully, so it’s time for a software patch. Ars Technica (en-us) . Процитовано 21 березня 2024.
  159. Іншопланетяни зв'яжуться із людством не раніше 2029 року: пояснення вчених. 27.04.2023, 16:20
  160. . web.archive.org. 4 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 22 березня 2024.
  161. Magazine, Smithsonian; Gambino, Megan. What Is on Voyager’s Golden Record?. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 22 березня 2024.
  162. Voyager - The Golden Record. voyager.jpl.nasa.gov (англ.). Процитовано 22 березня 2024.
  163. Ferris, Timothy (20 серпня 2017). How the Voyager Golden Record Was Made. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 22 березня 2024.

Посилання

  • Офіційний сайт проєкту «Вояджер» [ 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
  • Voyager Mission Operations Status Report [ 5 липня 2006 у Wayback Machine.]
  • Planetary Rings Node: Voyager Home Page [ 14 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  • CICLOPS: Voyager Imaging Diary [ 9 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  • Актуальна позиція Вояджера-2 [ 24 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  • Сонячна система: Нептун — відео

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Voyadzher 2 angl Voyager 2 mandrivnik aktivnij avtomatichnij kosmichnij aparat rozroblenij v Laboratoriyi reaktivnogo ruhu v misti Pasadena shtat Kaliforniya SShA i zapushenij NASA 20 serpnya 1977 roku v ramkah programi Voyadzher dlya doslidzhen zovnishnih planet Sonyachnoyi sistemi i mizhzoryanogo seredovisha za mezhami geliosferi Soncya U ramkah programi Voyadzher vin buv zapushenij na 16 dniv ranishe za svogo bliznyuka Voyadzher 1 trayektoriyeyu yaka vimagala bilshe chasu dlya dosyagnennya Yupitera j Saturna ale davala zmogu nadali proletiti povz Uran i Neptun zavdyaki gravitacijnim manevram pid chas prolotiv bilya Yupitera 1979 Saturna 1981 j Urana 1986 Voyadzher 2 zalishayetsya yedinim kosmichnim aparatom yakij vidvidav obidva krizhani giganti i buv tretim iz p yati kosmichnih aparativ yaki dosyagli drugoyi kosmichnoyi shvidkosti vidnosno Soncya sho dalo yim zmogu pokinuti Sonyachnu sistemu Voyadzher 2 Voyadzher 2 Osnovni parametriCOSPAR ID 1977 076AOrganizaciya SShA NASAOperator NASA JPLTip aparata doslidzhennya dalnih planet Sonyachnoyi sistemiProlit Yupiter Saturn Uran NeptunData zapusku 20 serpnya 1977 roku 14 29 00 UTCRaketa nosij Kosmodrom SShA mis KanaveralTrivalist polotu u poloti 46 rokiv 10 misyaciv 1 denTehnichni parametriMasa 721 9Potuzhnist 420 VtDzherela zhivlennya radioizotopnij termoelektrichnij generatorChas aktivnogo isnuvannya priblizno 50 rokivVebstorinkaVebstorinka http voyager jpl nasa gov Voyadzher 2 uspishno vikonav svoyu osnovnu misiyu vin vidvidav sistemi Yupitera 1979 Saturna 1981 Urana 1986 j Neptuna 1989 Nini kosmichnij aparat vikonuye svoyu rozshirenu misiyu z vivchennya mizhzoryanogo seredovisha Stanom na sichen 2024 roku vin perebuvaye na vidstani 136 a o 20 3 mlrd km vid Zemli Kosmichnij aparat uvijshov u mizhzoryane seredovishe 5 listopada 2018 roku na vidstani 119 7 a o 17 9 mlrd km vid Soncya ruhayuchis zi shvidkistyu 15 341 km s vidnosno Soncya Voyadzher 2 pokinuv geliosferu i nini ruhayetsya cherez mizhzoryane seredovishe oblast kosmichnogo prostoru poza mezhami vplivu Sonyachnoyi sistemi priyednavshis do Voyadzhera 1 yakij dosyag mizhzoryanogo seredovisha u 2012 roci Voyadzher 2 pochav provoditi pershi pryami vimiryuvannya gustini j temperaturi mizhzoryanoyi plazmi Voyadzher 2 pidtrimuye zv yazok iz Zemleyu cherez Merezhu dalekogo kosmichnogo zv yazku NASA Za zv yazok vidpovidaye antena DSS 43 Kompleksu dalekogo kosmichnogo zv yazku v Kanberri roztashovana poblizu Kanberri IstoriyaPeredumovi Vzhe na pochatku kosmichnoyi eri bulo zrozumilo naprikinci 1970 h rokiv zovnishni planeti roztashuyutsya tak sho za rahunok novoyi na toj chas tehniki gravitacijnih manevriv stane mozhlivim poslidovnij prolit povz Yupiter Saturn Uran i Neptun Z oglyadu na ce NASA rozpochalo robotu nad programoyu Grand Tour Velika podorozh yaka zgodom peretvorilasya na masshtabnij proyekt za uchastyu dvoh komand po dva kosmichni zondi v kozhnij odna z yakih pracyuvala nad vidpravlennyam zondiv do Yupitera Saturna j Plutona a druga Yupitera Urana j Neptuna Kosmichnij korabel mav buti sproyektovanij iz sistemami pidvishenoyi nadijnosti yaki zabezpechili b jogo funkcionuvannya vprodovzh usogo polotu Do 1972 roku misiyu skorotili j zaminili dvoma kosmichnimi aparatami yaki buli nashadkami programi Mariner zondami Mariner Jupiter Saturn Shob utrimati vitrati na programu na nizkomu rivni misiya peredbachala proloti lishe povz Yupiter i Saturn ale mozhlivist organizaciyi Velikoyi podorozhi she zberigalasya U miru rozvitku programi yiyi nazvu zminili na Voyadzher Osnovnoyu metoyu Voyadzhera 1 bulo doslidzhennya Yupitera Saturna ta jogo suputnika Titana Voyadzher 2 tezh mav dosliditi Yupiter i Saturn ale jogo trayektoriya dopuskala mozhlivist prodovzhennya do Urana j Neptuna abo jogo mozhna bulo perenapraviti do Titana yak dublera Voyadzhera 1 Oskilki Voyadzher 1 zavershiv svoyu misiyu uspishno Voyadzheru 2 bula priznachena nova prodovzhena misiya doslidzhuvati Uran i Neptun Konstrukciya kosmichnogo aparata Voyadzher 2 buv skonstrujovanij Laboratoriyeyu reaktivnogo ruhu JPL i mav 16 gidrazinovih dviguniv sistemu stabilizaciyi za troma osyami giroskopi ta instrumenti oriyentaciyi za nebesnimi oriyentirami datchik Soncya datchik Kanopusa yaki zabezpechuvali navedennya anteni na Zemlyu Razom ci priladi a takozh rezervni bloki bilshosti priladiv ta visim rezervnih dviguniv vhodyat do skladu pidsistemi keruvannya oriyentaciyeyu ta artikulyaciyeyu AACS Krim togo kosmichnij aparat mistit 11 naukovih priladiv priznachenih dlya doslidzhennya nebesnih ob yektiv pid chas svoyeyi kosmichnoyi podorozhi Sistemi zv yazku Voyadzher 2 stvoryuvavsya z rozrahunkom na mozhlivu mizhzoryanu podorozh i tomu buv osnashenij velikoyu napravlenoyu parabolichnoyu antenoyu diametrom 3 7 m dlya peredavannya danih na Zemlyu cherez Merezhu dalekogo kosmichnogo zv yazku NASA Zv yazok zdijsnyuyetsya v S diapazoni dovzhina hvili bl 13 sm ta X diapazoni dovzhina hvili bl 3 6 sm Shvidkist peredavannya danih stanovila do 115 2 kbit s na vidstani orbiti Yupitera a potim zi zbilshennyam vidstani postupovo zmenshuvalasya za zakonom obernenih kvadrativ Koli kosmichnij aparat cherez svoye nevdale roztashuvannya vidnosno Zemli ne mozhe zv yazatisya z neyu cifrovij strichkovij samopisec DTR mozhe zapisati blizko 64 megabajt danih dlya peredannya v inshij chas Sistemi zhivlennya Voyadzher 2 osnashenij troma bagatosotvatnimi radioizotopnimi termoelektrichnimi generatorami MHW RTG Kozhnij RTG skladayetsya z 24 presovanih sfer z oksidu plutoniyu Pid chas zapusku kozhnij RTG viroblyav dostatno tepla dlya generaciyi priblizno 157 Vt elektrichnoyi energiyi Razom usi RTG zabezpechuvali kosmichnij aparat 470 Vt energiyi pid chas zapusku iz chasom cya velichina zmenshuvatimetsya kozhni 87 7 roku vdvichi Prognozuvalosya sho RTG dadut zmogu prodovzhuvati robotu shonajmenshe do 2020 roku a zabezpechuvati energiyeyu p yat naukovih instrumentiv zmozhut do pochatku 2023 roku U kvitni 2023 roku Laboratoriya reaktivnogo ruhu pochala vikoristovuvati rezervuar rezervnogo zhivlennya priznachenij dlya bortovogo mehanizmu bezpeki Z oglyadu na ce ochikuyetsya sho vsi p yat instrumentiv prodovzhat robotu do 2026 roku Vnutrishnye dzherelo tepla RTG Zibranij RTG Blok RTG Keruvannya oriyentaciyeyu ta rushijnij modul Oskilki dlya vivedennya na trayektoriyu do Yupitera kosmichnogo aparata z korisnim navantazhennyam 825 kg neobhidnij dosit velikij zapas energiyi vin buv obladnanij rushijnim modulem yakij skladavsya z tverdopalivnogo dviguna masoyu 1123 kg i vosmi gidrazinovih odnokomponentnih raketnih dviguniv chotiri z yakih zabezpechuvali keruvannya za tangazhem i riskannyam a chotiri za krenom Rushijnij modul buv skinutij nevdovzi pislya jogo uspishnogo uvimknennya pid chas prolotu povz Yupiter Shistnadcyat gidrazinovih marshovih dviguniv MR 103 na osnovnomu moduli misiyi zabezpechuyut keruvannya polozhennyam Chotiri z nih vikoristovuyutsya dlya vikonannya manevriv korekciyi trayektoriyi inshi u dvoh rezervnih gilkah po shist dviguniv dlya stabilizaciyi kosmichnogo aparata za troma osyami U bud yakij moment chasu potribna lishe odna gilka dviguniv upravlinnya oriyentaciyeyu Zhivlennya dviguniv zdijsnyuyetsya z odnogo sferichnogo titanovogo baka diametrom 70 sm Pid chas zapusku vin mistiv 100 kg gidrazinu cogo zapasu paliva maye vistachiti do 2034 roku Naukovi instrumenti Dokladnishe Voyadzher Imaging Science System ISS naukova sistema vizualizaciyi vidklyuchena Vikoristovuvalasya dvokamerna vuzko i shirokokutova sistema dlya otrimannya zobrazhen zovnishnih planet ta inshih ob yektiv vzdovzh trayektoriyi polotu Golovnij doslidnik Bredford Smit Universitet Arizoni Dani katalogi danih PDS PDI PDS PRN Radio Science System RSS radiotehnichna naukova sistema vidklyuchena Vikoristovuvala telekomunikacijnu sistemu kosmichnogo aparata Voyadzher dlya viznachennya fizichnih vlastivostej planet i suputnikiv ionosferi atmosferi masi gravitacijni polya gustini a takozh kilkosti j rozpodilu za rozmirami materialu v kilcyah Saturna i rozmiriv kilec Golovnij doslidnik G Tyler Stenfordskij universitet oglyad PDS PRN Dani katalogi danih PDS PPI PDS PRN VG 2803 arhiv danih pro Saturn NSSDC Infrared Interferometer Spectrometer IRIS infrachervonij interferometr spektrometr vidklyuchenij Doslidzhuvav globalnij i lokalnij energetichnij balans ta sklad atmosferi Otrimuvav vertikalni temperaturni profili planet i suputnikiv a takozh sklad teplovi vlastivosti ta rozmir chastinok u kilcyah Saturna Golovnij doslidnik Rudolf Hanel Centr kosmichnih polotiv imeni Goddarda PDS PRN Dani katalog danih PDS PRN rozshirenij katalog danih PDS PRN VGIRIS 0001 VGIRIS 002 Ultraviolet Spectrometer UVS ultrafioletovij spektrometr vidklyuchenij Buv priznachenij dlya vimiryuvannya harakteristik atmosferi a takozh dlya vimiryuvannya radiaciyi Golovnij doslidnik A Broadfoot Universitet Pivdennoyi Kaliforniyi PDS PRN Dani katalog danih PDS PRN Triaxial Fluxgate Magnetometer MAG trivisnij indukcijnij magnitometr pracyuye Priznachenij dlya doslidzhennya magnitnih poliv Yupitera i Saturna vzayemodiyi sonyachnogo vitru z yihnimi magnitosferami a takozh mizhplanetnogo magnitnogo polya do mezhi sonyachnogo vitru z mizhzoryanim magnitnim polem i dali koli vona bude peretnuta Golovnij doslidnik en Centr kosmichnih polotiv imeni Goddarda Dani katalog danih PDS PPI arhiv danih NSSDC Plasma Spectrometer PLS plazmovij spektrometr pracyuye Doslidzhuye makroskopichni vlastivosti ioniv plazmi ta vimiryuye elektroni v diapazoni energij vid 5 eV do 1 keV Golovnij doslidnik Dzhon Richardson John Richardson Massachusetskij tehnologichnij institut Dani katalog danih PDS PPI arhiv danih NSSDC Low Energy Charged Particle Instrument LECP instrument dlya vimiryuvannya energiyi nizkoenergetichnih zaryadzhenih chastinok pracyuye Vimiryuye riznicyu potokiv energiyi ta kutovi rozpodiliv ioniv elektroniv i riznicyu energetichnogo skladu ioniv Golovnij doslidnik Stamatios Krimidzhis en APL Universitetu Dzhonsa Gopkinsa Universitet Merilendu JHU APL UMD KU Dani grafiki danih UMD katalog danih PDS PPI arhiv danih NSSDC Cosmic Ray System CRS en pracyuye Viznachaye pohodzhennya ta proces priskorennya rozvitok i dinamichnij vnesok mizhzoryanih kosmichnih promeniv nukleosintez elementiv u dzherelah kosmichnih promeniv povedinku kosmichnih promeniv u mizhplanetnomu seredovishi ta planetarni poyasi energetichnih chastinok Golovnij doslidnik Edvard Stoun Kalifornijskij tehnologichnij institut Centr kosmichnih polotiv imeni Goddarda Dani katalog danih PDS PPI arhiv danih NSSDC Planetary Radio Astronomy Investigation PRA instrument dlya planetarnih radioastronomichnih doslidzhen vidklyuchenij Vikoristovuvav shirokosmugovij radioprijmach dlya doslidzhennya radioviprominyuvannya Yupitera ta Saturna Golovnij doslidnik Dzhejms Vorvik James Warwick Universitet Kolorado Dani katalog danih PDS PPI Photopolarimeter System PPS fotopolyarimetr vidklyuchenij Vikoristovuvav teleskop iz polyarizatorom dlya zboru informaciyi pro teksturu i sklad poverhni Yupitera j Saturna a takozh informaciyu pro vlastivosti i shilnist rozsiyuvannya v yihnih atmosferah Golovnij doslidnik Artur Lejn Arthur Lane Laboratoriya reaktivnogo ruhu JPL PDS PRN Dani katalog danih PDS PRN Plasma Wave Subsystem PWS plazmovo hvilova pidsistema pracyuye Zabezpechuye neperervni nezalezhni vid obolonki vimiryuvannya profiliv elektronnoyi gustini na Yupiteri ta Saturni a takozh bazovu informaciyu pro lokalnu vzayemodiyu hvilya chastinka korisnu dlya vivchennya magnitosfer Golovnij doslidnik en Universitet Ajovi Dani katalog danih PDS PPI Zobrazhennya kosmichnogo aparataShema kosmichnogo korablya Voyadzher Shema kosmichnogo korablya Voyadzher Voyadzher pid chas transportuvannya do sonyachnoyi teplovoyi viprobuvalnoyi kameri Voyadzher pid chas transportuvannya do sonyachnoyi teplovoyi viprobuvalnoyi kameri Voyadzher 2 ochikuye na zavantazhennya v raketu Titan IIIE Centaur Voyadzher 2 ochikuye na zavantazhennya v raketu Titan IIIE Centaur Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu the Voyager spacecraftTrayektoriya polotu Voyadzhera 2 Zond Voyadzher 2 buv zapushenij NASA 20 serpnya 1977 roku z en na misi Kanaveral shtat Florida na bortu raketi nosiya Titan 3E Centaur Cherez dva tizhni 5 veresnya 1977 roku buv zapushenij zond bliznyuk Voyadzher 1 Odnak Voyadzher 1 dosyagnuv Yupitera j Saturna shvidshe oskilki Voyadzher 2 buv zapushenij dovshoyu bilsh krugovoyu trayektoriyeyu Zobrazhennya trayektoriyi polotu Viglyad trayektoriyi polotu Voyadzhera 2 z Zemli do 1989 roku vin letiv poblizu ploshini ekliptiki potim zminivshi napryamok bilya Neptuna pryamuye na pivden u bik suzir ya Pavicha Viglyad trayektoriyi na tli Sonyachnoyi sistemi Viglyad trayektoriyi zboku Sirim kolorom pokazano vidstan do ekliptiki Pochatkova orbita Voyadzhera 1 mala afelij 8 9 a o 1 33 mlrd km sho trohi menshe za vidstan do orbiti Saturna 9 5 a o 1 42 mlrd km Pochatkova orbita Voyadzhera 2 mala afelij 6 2 a o 930 mln km sho znachno menshe za vidstan do orbiti Saturna U kvitni 1978 roku viniklo uskladnennya na Voyadzher 2 protyagom pevnogo chasu ne nadhodili komandi sho zmusilo kosmichnij korabel peremknutisya z osnovnogo radioprijmacha na rezervnij Cherez deyakij chas osnovnij prijmach vzagali vijshov z ladu Rezervnij prijmach funkcionuvav ale cherez nespravnij kondensator u prijmachi vin mig prijmati lishe ti peredachi yaki buli nadislani na tochnij chastoti na yaku vplivalo sered inshogo obertannya Zemli cherez efekt Doplera i temperatura bortovogo prijmacha Dlya kozhnoyi nastupnoyi peredachi na Voyadzher 2 inzheneram neobhidno bulo rozrahovuvati konkretnu chastotu dlya signalu shob toj mig jogo prijnyati Hronologiya polotuTrayektoriya zonda Vid Zemli do Yupitera 20 serpnya 1977 roku 14 29 00 UTC zapusk Voyadzhera 2 10 grudnya 1977 roku Voyadzher 2 uvijshov u poyas asteroyidiv 19 grudnya 1977 roku Voyadzher 1 nazdognav Voyadzher 2 yakij buv zapushenij na 16 dniv ranishe Cherven 1978 roku vijshov z ladu pervinnij radioprijmach Reshtu misiyi vikoristovuvavsya rezervnij radioprijmach 21 zhovtnya 1978 roku Voyadzher 2 vijshov z poyasu asteroyidiv Doslidzhennya sistemi Yupitera 25 kvitnya 1979 roku pochatok fazi doslidzhennya sistemi Yupitera 8 lipnya 1979 roku vhid u sistemu Yupitera 8 lipnya 1979 roku 12 21 prolit povz Kallisto na vidstani 214 930 km 9 lipnya 1979 roku 07 14 prolit povz Ganimed na vidstani 62 130 km 9 lipnya 1979 roku 17 53 prolit povz Yevropu na vidstani 205 720 km 9 lipnya 1979 roku 20 01 prolit povz Amalteyu na vidstani 558 370 km 9 lipnya 1979 roku 22 29 maksimalne zblizhennya z Yupiterom na vidstani 721 670 km vid baricentra 9 lipnya 1979 roku 23 17 prolit povz Io na vidstani 1 129 900 km 5 serpnya 1979 roku kinec fazi doslidzhennya sistemi Yupitera Doslidzhennya sistemi Saturna 5 chervnya 1981 roku pochatok fazi sposterezhennya sistemi Saturna 22 serpnya 1981 roku vhid u sistemu Saturna 22 serpnya 1981 roku 01 26 57 prolit povz Yapet na vidstani 908 680 km 25 serpnya 1981 roku 01 25 26 prolit povz Giperion na vidstani 431 370 km 25 serpnya 1981 roku 09 37 46 prolit povz Titan na vidstani 666 190 km 25 serpnya 1981 roku 22 57 33 prolit povz Gelenu na vidstani 314 090 km 26 serpnya 1981 roku 01 04 32 prolit povz Dionu na vidstani 502 310 km 26 serpnya 1981 roku 02 22 17 prolit povz Kalipso na vidstani 151 590 km 26 serpnya 1981 roku 02 24 26 prolit povz Mimas na vidstani 309 930 km 26 serpnya 1981 roku 03 19 18 prolit povz Pandoru na vidstani 107 000 km 26 serpnya 1981 roku 03 24 05 maksimalne zblizhennya iz Saturnom na vidstani 161 000 km vid baricentra 26 serpnya 1981 roku 03 33 02 prolit povz Atlas 287 000 km 26 serpnya 1981 roku 03 45 16 prolit povz Encelad na vidstani 87 010 km 26 serpnya 1981 roku 03 50 04 prolit povz Yanus na vidstani 223 000 km 26 serpnya 1981 roku 04 05 56 prolit povz Epimetej na vidstani 147 000 km 26 serpnya 1981 roku 06 02 47 prolit povz Telesto na vidstani 270 000 km 26 serpnya 1981 roku 06 12 30 prolit povz Tefiyu na vidstani 93 010 km 26 serpnya 1981 roku 06 28 48 prolit povz Reyu na vidstani 645 260 km 4 veresnya 1981 roku 01 22 34 prolit povz Febu na vidstani 2 075 640 km 25 veresnya 1981 roku kinec fazi doslidzhennya sistemi Saturna Doslidzhennya sistemi Urana 4 listopada 1985 roku pochatok fazi doslidzhennya sistemi Urana 24 sichnya 1986 roku vhid u sistemu Urana 24 sichnya 1986 roku 16 50 prolit povz Mirandu na vidstani 29 000 km 24 sichnya 1986 roku 17 25 prolit povz Ariyel na vidstani 127 000 km 24 sichnya 1986 roku 17 25 prolit povz Umbriyel na vidstani 325 000 km 24 sichnya 1986 roku 17 25 prolit povz Titaniyu na vidstani 365 200 km 24 sichnya 1986 roku 17 25 prolit povz Oberon na vidstani 470 600 km 24 sichnya 1986 roku 17 59 47 maksimalne zblizhennya z Uranom na vidstani 107 000 km vid baricentra 25 lyutogo 1986 roku kinec fazi doslidzhennya sistemi Urana 20 serpnya 1987 roku 14 29 00 UTC 10 rokiv neperervnogo polotu j funkcionuvannya Doslidzhennya sistemi Neptuna 5 chervnya 1989 roku pochatok fazi doslidzhennya sistemi Neptuna 25 serpnya 1989 roku vhid u sistemu Neptuna 25 serpnya 1989 roku 03 56 36 maksimalne zblizhennya z Neptunom na vidstani 4950 km 25 serpnya 1989 roku 04 41 prolit povz Galateyu na vidstani 18 360 km 25 serpnya 1989 roku 04 51 prolit povz Larisu na vidstani 60 180 km 25 serpnya 1989 roku 05 29 prolit povz Protej na vidstani 97 860 km 25 serpnya 1989 roku 09 23 prolit povz Triton na vidstani 39 800 km 2 lyutogo 1989 roku kinec fazi doslidzhennya sistemi Neptuna i pochatok mizhzoryanoyi misiyi Voyadzhera 2 Mizhzoryanij polit 1992 rik sposterezhennya nadnovoyi en u dalekomu ultrafioleti Lipen 1994 roku sproba sposterigati zitknennya fragmentiv kometi Shumejkeriv Levi 9 z Yupiterom 20 serpnya 1997 roku 14 29 00 UTC 20 rokiv neperervnogo polotu j funkcionuvannya 13 listopada 1998 roku pripinennya roboti skanuvalnoyi platformi ta UF sposterezhen 29 listopada 2006 roku pomilkove uvimknennya obigrivachiv magnitometra 20 serpnya 2007 roku 14 29 00 UTC 30 rokiv neperervnogo polotu j funkcionuvannya 30 serpnya 2007 roku Voyadzher 2 projshov mezhu udarnoyi hvili 6 veresnya 2007 roku pripinennya roboti cifrovogo strichkovogo samopiscya DTR 22 lyutogo 2008 roku pripinennya eksperimentiv z planetarnoyi radioastronomiyi 22 kvitnya 23 travnya 2010 roku problema iz nepravilnim bitom 7 listopada 2011 roku perehid na rezervni dviguni dlya zaoshadzhennya energiyi 7 listopada 2012 roku Voyadzher 2 viddalivsya vid Soncya na vidstan 100 a o 15 mlrd km 20 serpnya 2017 roku 14 29 00 UTC 40 rokiv neperervnogo polotu j funkcionuvannya 5 listopada 2018 roku Voyadzher 2 vijshov u mizhzoryanij prostir 2 listopada 2019 roku NASA povidomilo sho Voyadzher 2 peretnuv mezhu geliopauzi i peredav zvidti pershi dani 4 listopada v zhurnali Nature Astronomy vijshli p yat statej kozhna z yakih opisuye rezultati z odnogo z p yati priladiv Voyadzhera 2 detektora magnitnogo polya dvoh reyestratoriv chastinok u riznih energetichnih diapazonah i dvoh priladiv dlya vivchennya plazmi gazu sho skladayetsya z zaryadzhenih chastinok Oskilki trayektoriyu litalnogo aparata bulo vidhileno tak shob pri obloti Neptuna v serpni 1989 roku zond proletiv j poruch iz jogo suputnikom Tritonom vin opinivsya daleko na pivden vidnosno ploshini orbiti Zemli Tomu mozhlivist pidtrimuvati zv yazok iz nim zalishilas lishe u Kompleksu dalekogo kosmichnogo zv yazku v Kanberri Avstraliya yakij obladnanij parabolichnoyu antenoyu diametrom 70 metriv Berezen 2020 roku na radioteleskopi v Kanberri bulo rozpochato tehnichnu modernizaciyu a naprikinci zhovtnya togo zh roku fahivcyam NASA vdalos zv yazatis z aparatom Voyadzher 2 Na toj chas vin prolitav na vidstani 125 a o vid Zemli a zatrimka signalu syagala 17 godin Stanom na sichen 2022 roku aparat perebuvav u robochomu stani ta perebuvav na vidstani 130 1 a o 19 448 mlrd km vid Soncya Kviten 2023 roku zgidno z povidomlennyam NASA vcheni zmogli nalashtuvati robotu Voyadzhera 2 tak sho teper jogo misiya prodovzhitsya u robochomu stani she do 2026 roku 18 lipnya 2023 roku Voyadzher 2 obignav Pioner 10 stavshi drugim za viddalenistyu vid Soncya kosmichnim aparatom U lipni 2023 roku zv yazok iz zondom Voyadzher 2 bulo timchasovo vtracheno pislya seriyi komand yaki 21 lipnya buli nadislani do nogo iz Zemli Yak bulo z yasovano nadislani komandi vidhilili antenu zonda na 2 unaslidok chogo signal vid zonda na Zemlyu perestav nadhoditi Prote v rezultati koreguvannya oriyentaciyi Voyadzhera 2 zv yazok iz nim bulo vidnovleno pro ce 1 serpnya poinformuvalo NASA Stanom na 1 serpnya 2023 roku yak povidomilo NASA aparat perebuvav na vidstani blizko 19 98 mlrd km vid Zemli 20 zhovtnya 2023 roku na bort Voyadzhera 2 bulo peredano onovlennya programnogo zabezpechennya yake rozrobila Laboratoriya reaktivnogo ruhu NASA Dzherelo problemi bulo vidstezheno v sistemi artikulyaciyi ta kontrolyu polozhennya Attitude Articulation and Control System AACS yaka vidpovidaye za pidtrimannya virivnyuvannya anteni zonda shodo Zemli Zapusk Voyadzhera 2 20 serpnya 1977 roku raketoyu nosiyem Titan IIIE Centaur Animaciya trayektoriyi polotu Voyadzhera 2 z 20 08 1977 po 30 12 2000 Voyadzher 2 Zemlya Yupiter Saturn Uran Neptun Sonce Trayektoriya osnovnoyi misiyi Voyadzhera 2 Grafik zalezhnosti geliocentrichnoyi shvidkosti Voyadzhera 2 vid vidstani do Soncya yakij ilyustruye vikoristannya gravitacijnoyi dopomogi dlya priskorennya kosmichnogo aparata z boku Yupitera Saturna ta Urana Dlya sposterezhennya Tritona Voyadzher 2 projshov nad pivnichnim polyusom Neptuna sho prizvelo do priskorennya poza ploshinoyu ekliptiki izmenshennya shvidkosti vidnosno Soncya Podalsha dolya aparata Ochikuyetsya sho zond prodovzhuvatime peredavati slabki radiopovidomlennya shonajmenshe do seredini 2020 h rokiv bilsh nizh cherez 48 rokiv pislya zapusku 2025 2030 roki z Voyadzherom 2 bude vtracheno zv yazok 8571 rik Voyadzher 2 perebuvatime za 4 svitlovi roki vid zori Barnarda 20319 rik Voyadzher 2 projde na vidstani 3 5 svitlovogo roku vid zori Proksima Centavra Voyadzher 2 ne pryamuye do yakoyis konkretnoyi zori ale priblizno cherez 42 000 rokiv vin projde povz zoryu Ross 248 na vidstani 1 7 svitlovih rokiv Yaksho iz zondom nichogo ne stanetsya protyagom 296 000 rokiv Voyadzher 2 maye proletiti povz zoryu Sirius na vidstani 4 3 svitlovih rokiv Proloti povz planeti gigantiProlit povz Yupiter Dokladnishe Doslidzhennya Yupitera Maksimalne zblizhennya Voyadzhera 2 z Yupiterom vidbulosya 9 lipnya 1979 roku o 22 29 UT Vin projshov na vidstani 570 000 km vid verhnih shariv hmar planeti Bulo viyavleno sho Velika chervona plyama Yupitera ce velicheznij skladnij shtorm yakij ruhayetsya proti godinnikovoyi strilki Sered smugastih hmar atmosferi Yupitera bulo viyavleno inshi menshi buri ta vihori Voyadzher 2 nadislav zobrazhennya Yupitera a takozh jogo suputnikiv Amalteyi Io Kallisto Ganimeda ta Yevropi Pid chas 10 godinnogo sposterezhennya za vulkanami vin pidtverdiv sposterezhennya Voyadzhera 1 pro aktivnij vulkanizm Io i pokazav yak zminilasya poverhnya misyacya za chotiri misyaci z chasu poperednogo vizitu Razom Voyadzheri sposterigali viverzhennya dev yati vulkaniv na Io i ye dokazi togo sho mizh dvoma prolotami Voyadzheriv vidbuvalisya j inshi viverzhennya Na fotografiyah suputnika Yupitera Yevropi zroblenih Voyadzherom 1 iz nizkoyu rozdilnoyu zdatnistyu bulo znajdeno veliku kilkist linijnih ob yektiv yaki peretinayutsya Spochatku vcheni vvazhali sho ce mozhut buti gliboki trishini sprichineni rozlomami kori abo tektonichnimi procesami Odnak fotografiyi z visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu zrobleni Voyadzherom 2 z menshoyi vidstani viklikali zdivuvannya na nih ne vistachalo topografichnih osoblivostej relyefu i odin vchenij skazav sho voni nenache namalovani flomasterom Yevropa ye vnutrishno aktivnim tilom za rahunok prilivnogo nagrivannya ce priblizno odna desyata vid rivnya nagrivannya Io Vvazhayetsya sho Yevropa maye tonku koru tovshinoyu menshe 30 km vodyanogo lodu yaka mozhlivo plavaye v okeani glibinoyu 50 km Na orbitah odrazu za mezhami kilcya bulo viyavleno dva nevelikih suputniki Adrasteya i Metida Mizh orbitami Amalteyi ta Io buv viyavleno tretij novij suputnik Febu Velika chervona plyama sfotografovana pid chas prolotu Voyadzhera 2 povz Yupiter Velika chervona plyama sfotografovana pid chas prolotu Voyadzhera 2 povz Yupiter Tranzit Io na foni Yupitera 9 lipnya 1979 roku Tranzit Io na foni Yupitera 9 lipnya 1979 roku Kilka slabkih vulkanichnih viverzhen na Io sfotografovanih Voyadzherom 2 Kilka slabkih vulkanichnih viverzhen na Io sfotografovanih Voyadzherom 2 Kolorova mozayika Yevropi Kolorova mozayika Yevropi Kolorova mozayika Ganimeda Kolorova mozayika Ganimeda Kallisto sfotografovanij z vidstani 1 mln km Kallisto sfotografovanij z vidstani 1 mln km Odne slabke kilce Yupitera sfotografovane pid chas prolotu Odne slabke kilce Yupitera sfotografovane pid chas prolotu Atmosferna eruptivna podiya na Yupiteri Atmosferna eruptivna podiya na Yupiteri Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu the Voyager 2 Jupiter encounter Prolit povz Saturn Dokladnishe Doslidzhennya Saturna Maksimalne nablizhennya Voyadzhera 2 do Saturna vidbulosya 26 serpnya 1981 roku o 03 24 05 UT Koli Voyadzher 2 prohodiv pozadu Saturna yaksho divitisya z Zemli radiozv yazok iz nim vikoristovuvavsya dlya doslidzhennya verhnih shariv atmosferi Saturna zbiralisya dani pro temperaturu i tisk U najvishih sharah atmosferi de vimiryanij tisk stanovit priblizno 70 mbar Voyadzher 2 zafiksuvav temperaturu 82 K 191 2 C Glibshe v atmosferi de tisk stanovit 1200 mbar temperatura zrosla do 143 K 130 C Voyadzher 2 takozh pomitiv sho pivnichnij polyus Saturna priblizno na 10 C holodnishij pri tisku 100 mbar nizh u serednih shirotah sho mozhe buti pov yazano iz sezonnimi zminami Pislya prolotu povz Saturn u skanuvalnij platformi Voyadzhera 2 stalosya zaklinyuvannya azimutalnogo privodu Cya nespravnist prizvela do vtrati chastini danih i postavila pid zagrozu podalshu misiyu kosmichnogo aparata Yiyi prichinoyu bula cila nizka problem zokrema konstruktivni nedoliki pidshipnika vala privodu i sistemi zmashennya shesterni koroziya i nakopichennya smittya Okrim nadmirnogo vikoristannya j vicherpannya mastila problemu uskladnyuvali j inshi faktori yak ot reakciyi riznoridnih metaliv i vidsutnist zlivnih otvoriv Shob usunuti cyu problemu inzheneri na Zemli spromoglisya nadislati seriyu komand Usunuti problemu povnistyu ne vdalosya ale skanuvalna platforma zmogla vidnoviti svoye funkcionuvannya i Voyadzher 2 prodovzhiv svoyu misiyu z doslidzhennya sistemi Urana Voyadzher 2 nablizhayetsya do Saturna Voyadzher 2 nablizhayetsya do Saturna Pivnichna polyarna oblast Saturna vidima cherez pomaranchevij ta UF filtri Pivnichna polyarna oblast Saturna vidima cherez pomaranchevij ta UF filtri Kolorovij znimok Encelada na yakomu vidno poverhni riznogo viku Kolorovij znimok Encelada na yakomu vidno poverhni riznogo viku Vkrita kraterami poverhnya Tefiyi z vidstani 594 000 km Vkrita kraterami poverhnya Tefiyi z vidstani 594 000 km Atmosfera Titana z vidstani 2 3 mln km Atmosfera Titana z vidstani 2 3 mln km Titan zatemnyuye Sonce viglyad z vidstani 0 9 mln km Titan zatemnyuye Sonce viglyad z vidstani 0 9 mln km Dvokolirnij Yapet 22 08 1981 Dvokolirnij Yapet 22 08 1981 Spicevi strukturi yaki sposterigayutsya v kilcyah Saturna Spicevi strukturi yaki sposterigayutsya v kilcyah Saturna Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu the Voyager 2 Saturn encounter Prolit povz Uran Dokladnishe Doslidzhennya Urana Maksimalne zblizhennya Voyadzhera 2 z Uranom vidbulosya 24 sichnya 1986 roku vin nablizivsya do hmar planeti na vidstan 81 500 km Voyadzher 2 vidkriv 11 ranishe nevidomih suputnikiv Kordeliyu Ofeliyu B yanku Kressidu Dezdemonu Dzhulyettu Porciyu Rozalindu Belindu Pak i Perditu U deyakih dzherelah zaznachayetsya sho Voyadzher 2 vidkriv lishe 10 suputnikiv Urana ce dijsno tak ale bilshe nizh cherez desyatilittya pislya togo yak buli zrobleni ci znimki na nih bulo znajdeno she odin suputnik Perditu Krim togo Voyadzher 2 doslidiv atmosferu planeti i sistemu uranovih kilec Vimiryana nim trivalist dobi na Urani stanovit 17 godin 14 hvilin Bulo pokazano sho Uran maye magnitne pole vis yakogo na vidminu vid inshih planet vidvidanih do cogo momentu ne zbigayetsya z vissyu jogo obertannya i viyavleno spiralevidnij magnitnij hvist yakij prostyagayetsya na vidstan 10 mln km vid Soncya U toj moment koli Voyadzher 2 prolitav povz Uran znachnu chastinu osoblivostej jogo verhnogo hmarnogo sharu prihovuvav serpanok odnak na obroblenih zobrazhennyah u falshivih kolorah iz posilenimi kontrastom vidno smugi koncentrichnih hmar navkolo jogo pivdennogo polyusa Bulo viyavleno takozh sho cya oblast viprominyuye veliku kilkist svitla v ultrafioletovomu diapazoni ce yavishe nazivayetsya denne svitinnya atmosferi dayglow Serednya temperatura atmosferi stanovit blizko 60 K 213 2 C Na osvitlenomu i temnomu polyusah yak i na bilshij chastini planeti temperatura na vershinah hmar majzhe odnakova Na detalnih zobrazhennyah otrimanih Voyadzherom 2 pid chas prolotu povz Mirandu odin iz suputnikiv Urana vidno velichezni kanjoni utvoreni geologichnimi rozlomami Za odniyeyu z gipotez Miranda kolis zaznala potuzhnogo zitknennya pislya chogo rozporoshenij material z yakogo vona skladalasya zibravsya znovu pid diyeyu vlasnoyi gravitaciyi Voyadzher 2 viyaviv dva ranishe nevidomih kilcya Urana Vimiryuvannya pokazali sho kilcya Urana vidriznyayutsya vid kilec Yupitera i Saturna Sudyachi z usogo sistema kilec Urana vidnosno moloda i sformuvalasya znachno piznishe nizh sam Uran Chastinki z yakih skladayutsya kilcya imovirno ye reshtkami suputnika yakij zaznav potuzhnogo zitknennya abo buv rozirvanij prilivnimi silami Urana pislya togo yak pidijshov do nogo nadto blizko j uvijshov u jogo porozhninu Rosha U berezni 2020 roku pislya povtornogo analizu danih zapisanih pid chas prolotu astronomi NASA povidomili pro viyavlennya velikoyi atmosfernoyi magnitnoyi bulbashki tak zvanogo plazmoyida vipushenogo Uranom u kosmichnij prostir Uran viglyad z Voyadzhera 2 Uran viglyad z Voyadzhera 2 Serp Urana znyatij pid chas viddalennya Serp Urana znyatij pid chas viddalennya Trishini na poverhni Mirandi Trishini na poverhni Mirandi Ariyel z vidstani 130 000 km Ariyel z vidstani 130 000 km Titaniya z vidstani 500 000 km Titaniya z vidstani 500 000 km Umbriyel z vidstani 550 000 km Umbriyel z vidstani 550 000 km Oberon z vidstani 660 000 km Oberon z vidstani 660 000 km Fotografiya kilec Urana zroblena Voyadzherom 2 Fotografiya kilec Urana zroblena Voyadzherom 2 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu the Voyager 2 Uranus encounter Prolit povz Neptun Dokladnishe Doslidzhennya Neptuna U 1987 roci Voyadzher 2 zdijsniv korekciyu svogo kursu a 25 serpnya 1989 roku proletiv povz Neptun na minimalnij vidstani Zazdalegid zdijsnivshi chislenni komp yuterni simulyaciyi trayektorij aparata skriz sistemu Neptun Triton aviadispetcheri viznachili najkrashij shlyah dlya yiyi prohodzhennya Oskilki ploshina orbiti Tritona znachno nahilena vidnosno ploshini ekliptiki zavdyaki korekciyam na seredini kursu Voyadzher 2 bulo skerovano tak shob vin projshov priblizno za 4950 km nad pivnichnim polyusom Neptuna Cherez p yat godin pislya maksimalnogo nablizhennya do Neptuna vin zdijsniv blizkij prolit povz Triton bilshij iz dvoh vidomih na toj chas suputnikiv Neptuna projshovshi na vidstani priblizno 40 000 km vid nogo Voyadzher 2 vidkriv ranishe nevidomi kilcya Neptuna a takozh pidtverdiv isnuvannya she shistoh Despini Galateyi Larisi Proteya Nayadi i Talasi povidomlennya pro Larisu znajdenu za dopomogoyu nazemnih teleskopiv z yavilisya she v 1981 roci ale yiyi isnuvannya pidtverdilo zblizhennya z neyu Voyadzhera 2 Perebuvayuchi poblizu Neptuna Voyadzher 2 viyaviv Veliku temnu plyamu yaka yak piznishe viyaviv kosmichnij teleskop Gabbl zgodom znikla Piznishe bulo visunuto gipotezu sho Velika temna plyama ye oblastyu prozorogo gazu yaka utvoryuvala vikno u visotnomu yarusi metanovih hmar Neptuna U 2006 roci Mizhnarodnij astronomichnij soyuz perekvalifikuvav Pluton u karlikovu planetu i cherez ce prolit Voyadzhera 2 povz Neptun u 1989 roci avtomatichno stav tim momentom koli kozhnu vidomu planetu Sonyachnoyi sistemi hocha b odin raz vidvidav yakij nebud kosmichnij aparat Zobrazhennya Neptuna znyate Voyadzherom 2 Zobrazhennya Neptuna znyate Voyadzherom 2 Neptun i Triton cherez tri dni pislya prolotu Voyadzhera 2 Neptun i Triton cherez tri dni pislya prolotu Voyadzhera 2 Despina znyata Voyadzherom 2 Despina znyata Voyadzherom 2 Kraterizovana poverhnya Larisi Kraterizovana poverhnya Larisi Temna poverhnya Proteya Temna poverhnya Proteya Kolorova mozayika Tritona znyata Voyadzherom 2 Kolorova mozayika Tritona znyata Voyadzherom 2 Peristi hmari Neptuna Peristi hmari Neptuna Kilcya Neptuna znyati v zatemnenni z vidstani 280 000 km Kilcya Neptuna znyati v zatemnenni z vidstani 280 000 km Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu the Voyager 2 Neptune encounterPolit u mizhzoryanomu prostori5 listopada 2018 roku Voyadzher 2 vijshov za mezhi geliosferi Shvidkist i vidstan vid Soncya Voyadzhera 1 i Voyadzhera 2 Na Voyadzheri 2 i PWS i PRS zalishalisya aktivnimi na Voyadzheri 1 PRS buv vimknenij z 2007 roku Pislya zavershennya planetarnoyi chastini misiyi Voyadzher 2 pochav vikonannya yiyi mizhzoryanoyi chastini za dopomogoyu yakoyi NASA namagayetsya z yasuvati yakoyu ye Sonyachna sistema za mezhami geliosferi Stanom na veresen 2023 roku Voyadzher 2 peredaye naukovi dani zi shvidkistyu blizko 160 bit na sekundu Potochna informaciya pro obmini telemetrichnimi danimi iz Voyadzherom 2 dostupna v jogo shotizhnevih zvitah Voyager Weekly Reports U 1992 roci Voyadzher 2 sposterigav nadnovu en u dalekomu ultrafioleti U lipni 1994 roku bula zroblena sproba sposterigati zitknennya fragmentiv kometi Shumejkeriv Levi 9 z Yupiterom Kosmichnij aparat yakraz buv roztashovanij z togo boku Yupitera na yakomu stalosya zitknennya Sposterezhennya provodilisya v ultrafioletovomu ta radiodiapazoni Voyadzher 2 nichogo ne zafiksuvav rozrahunki pokazali sho potuzhnist vognyanih spalahiv bula nizhche mozhlivostej aparata 29 listopada 2006 roku bortovij komp yuter Voyadzhera 2 vnaslidok vipadkovoyi pomilki nepravilno rozshifruvav zvichajnu telemetrichnu komandu yak komandu uvimknuti elektrichni obigrivachi magnitometra Ci nagrivachi zalishalisya uvimknenimi azh do 4 grudnya 2006 roku cherez sho temperatura v magnitometri perevishila 130 C ce znachno vishe za jogo rozrahunkovu robochu temperaturu i datchik vidhilivsya vid pravilnoyi oriyentaciyi 30 serpnya 2007 roku Voyadzher 2 projshov mezhu udarnoyi hvili ta uvijshov u tak zvanij gelioshit prichomu na vidstani priblizno na 1 6 mlrd km blizhche do Soncya nizh Voyadzher 1 Taka nesimetrichna forma geliosferi zumovlena mizhzoryanim magnitnim polem glibokogo kosmosu Viyavilosya sho pivdenna pivkulya geliosferi Sonyachnoyi sistemi vdavlena vseredinu 22 kvitnya 2010 roku u Voyadzhera 2 vinikla problema z formatom naukovih danih 17 travnya 2010 roku inzheneri Laboratoriyi reaktivnogo ruhu viyavili sho yiyi prichinoyu stav nepravilnij bit u bortovomu komp yuteri i zaplanuvali jogo perezavantazhennya na 19 travnya 23 travnya 2010 roku problemu z nepravilnim bitom vdalosya usunuti i Voyadzher 2 vidnoviv nadsilannya naukovih danih z dalekogo kosmosu Pislya cogo vipadku provodilisya doslidzhennya shodo togo chi ye mozhlivist poznachiti oblast pam yati u yakij viyavleno nepravilnij bit yak nevikoristovuvanu abo zaboroniti komp yuteru yiyi vikoristovuvati Nini pracyuye prilad nizkoenergetichnih zaryadzhenih chastinok Low Energy Charged Particle Instrument i dani z nogo peredayutsya na Zemlyu Ci dani dayut zmogu analizuvati strukturu gelioshita i udarnoyi hvili Krim togo vneseno zmini do bortovogo programnogo zabezpechennya yaki mayut vidterminuvati vimknennya rezervnogo obigrivacha AP Branch 2 na odin rik Vin mav buti vimknenij 2 lyutogo 2011 roku DOY 033 2011 033 25 lipnya 2012 roku Voyadzher 2 ruhavsya zi shvidkistyu 15 447 km s vidnosno Soncya na vidstani priblizno 99 13 a o 14 830 mlrd km vid nogo zi shilennyam 55 29 i pryamim pidnesennyam 19 888 god na ekliptichnij shiroti 34 0 yaksho sposterigati z Zemli vin perebuvaye v suzir yi Teleskopa Fizichno aparat perebuvaye gliboko v rozsiyanomu disku i ruhayetsya nazovni zi shvidkistyu priblizno 3 264 a o 488 3 mln km na rik Ce bilsh nizh udvichi dali vid Soncya nizh Pluton i daleko za perigeliyem 90377 Sedni ale blizhche zovnishnoyi mezhi orbiti karlikovoyi planeti Erida 9 veresnya 2012 roku Voyadzher 2 perebuvav na vidstani 99 077 a o 14 8217 mlrd km vid Zemli ta 99 504 a o 14 8856 mlrd km vid Soncya i ruhavsya zi shvidkistyu 15 436 km s vidnosno Soncya viddalyayuchis vid nogo priblizno na 3 256 a o 487 1 mln km na rik Sonyachnomu svitlu potribno bulo 13 73 godini shob distatisya do Voyadzhera 2 Yaskravist Soncya z bortu kosmichnogo aparata stanovit 16 7 zoryanoyi velichini Dlya porivnyannya Proksima Centavra najblizhcha do Soncya zorya roztashovana na vidstani blizko 4 2 svitlovogo roku 265 000 a o vid nogo Potochna vidnosna shvidkist Voyadzhera 2 vidnosno Soncya stanovit 15 436 km s 55 570 km god Ce stanovit 3 254 a o 486 8 mln km na rik sho priblizno na 10 povilnishe nizh u Voyadzhera 1 Z takoyu shvidkistyu Voyadzher 2 dosyag bi Proksimi Centavra cherez 81 438 rokiv yakbi ruhavsya v yiyi napryamku Za ninishnoyi shvidkosti Voyadzheru 2 potribno blizko 19 390 rokiv shob podolati povnij svitlovij rik 7 listopada 2012 roku Voyadzher 2 viddalivsya vid Soncya na vidstan 100 a o 15 mlrd km stavshi tretim stvorenim lyudinoyu ob yektom yakij dosyag ciyeyi vidstani i drugim yakij dosi nadsilaye dani na Zemlyu z ciyeyi vidstani Voyadzher 1 u cej moment perebuvav na vidstani 122 a o 18 3 mlrd a o vid Soncya a Pioner 10 yak vvazhayetsya na vidstani 107 a o 16 0 mlrd km Pioner 10 uzhe pripiniv zv yazok ale obidva Voyadzheri dosi pracyuyut i prodovzhuyut vihoditi na zv yazok U 2013 roci Voyadzher 1 zalishav Sonyachnu sistemu zi shvidkistyu blizko 3 6 a o 540 mln km na rik a Voyadzher 2 3 3 a o 490 mln km na rik Stanom na 25 lyutogo 2019 roku Voyadzher 2 perebuvav na vidstani 120 a o 11 2 mlrd km vid Soncya Vidstan vid Zemli do Voyadzhera 2 postijno kolivayetsya oskilki Zemlya obertayetsya navkolo Soncya Spochatku vvazhalosya sho Voyadzher 2 uvijde v mizhzoryanij prostir na pochatku 2016 roku pislya chogo jogo plazmovij spektrometr zabezpechit pershi pryami vimiryuvannya gustini j temperaturi mizhzoryanoyi plazmi U grudni 2018 roku naukovec proyektu Voyadzher Edvard Stoun ogolosiv sho 5 listopada 2018 roku Voyadzher 2 vijshov u mizhzoryanij prostir Polozhennya Voyadzhera 2 u grudni 2018 roku Zvernit uvagu na velichezni vidstani stisnuti za rahunok vikoristannya logarifmichnoyi shkali Zemlya roztashovana na vidstani odniyeyi astronomichnoyi odinici a o vid Soncya Saturn na vidstani 10 a o geliopauza pribl 120 a o Vidstan vid Soncya do Neptuna pribl 30 a o vid Soncya otzhe pochatok oblasti mizhzoryanogo prostoru viddalenij vid Soncya priblizno v chotiri razi dali nizh orbita ostannoyi planeti U 2020 roci Merezha dalekogo kosmichnogo zv yazku NASA vtratila vihidnij zv yazok iz Voyadzherom 2 na visim misyaciv Kontakt bulo vidnovleno 2 listopada zavdyaki nadsilannyu aparatu nizki instrukcij yaki toj zgodom vikonav i povidomiv pro vidnovlennya zv yazku 12 lyutogo 2021 roku pislya masshtabnoyi modernizaciyi anteni nazemnoyi stanciyi yaka trivala cilij rik zv yazok bulo vidnovleno povnistyu U zhovtni 2020 roku astronomi povidomili pro znachne nespodivane zbilshennya gustini v kosmosi za mezhami Sonyachnoyi sistemi viyavlene kosmichnimi zondami Voyadzher 1 i Voyadzher 2 Na dumku doslidnikiv ce oznachaye sho gradiyent gustini ye velikomasshtabnoyu osoblivistyu duzhe lokalnogo mizhzoryanogo seredovisha VLISM u zagalnomu napryamku nosa geliosferi 18 lipnya 2023 roku Voyadzher 2 obignav Pioner 10 stavshi drugim za viddalenistyu vid Soncya kosmichnim aparatom 21 lipnya 2023 roku vnaslidok programnoyi pomilki antena Voyadzhera 2 z visokim koeficiyentom pidsilennya zmistilasya na 2 vidnosno napryamku na Zemlyu cherez sho zv yazok iz kosmichnim aparatom perervavsya Do 1 serpnya nesuchij signal kosmichnogo aparata bulo viyavleno za dopomogoyu chislennih anten Merezhi dalekogo kosmichnogo zv yazku 4 serpnya potuzhnij krik nadislanij zi stanciyi v Kanberri uspishno skomanduvav kosmichnomu aparatu pereoriyentuvatisya na Zemlyu i zv yazok vidnovivsya Yak zapobizhnij zahid aparat takozh zaprogramovano na avtonomnij perezapusk proceduri pereoriyentaciyi na Zemlyu sho malo vidbutisya do 15 zhovtnya Zmenshennya mozhlivostejOskilki potuzhnist radioizotopnogo termoelektrichnogo generatora RTG Voyadzhera 2 povilno zmenshuyetsya z chasom vchenim dovoditsya vimikati na nomu deyaki pristroyi Pershim naukovim pristroyem yake vidklyuchili na Voyadzheri 2 buv fotopolyarimetr PPS jogo vimknuli v 1991 roci sho dalo zmogu zaoshaditi 1 2 Vt Rik Obmezhennya konkretnih mozhlivostej vnaslidok obmezhen nayavnoyi elektrichnoyi potuzhnosti 1998 Pripinennya roboti skanuvalnoyi platformi ta sposterezhen za dopomogoyu ultrafioletovogo spektrometra UVS 2007 Pripinennya roboti cifrovogo strichkovogo samopiscya DTR potreba v nomu shezla cherez te sho 30 chervnya 2002 roku vijshov z ladu prijmach visokih hvil plazmovo hvilovoyi pidsistemi PWS 2008 Vimknennya instrumenta dlya planetarnih radioastronomichnih doslidzhen PRA Bl 2016 Pripinennya giroskopichnih operacij 2019 Vimknennya en CRS Bl 2020 Pochatok rozpodilu energiyi mizh instrumentami 2021 Vimknennya nagrivacha dlya pristroyu nizkoenergetichnih zaryadzhenih chastinok 2023 Onovlennya programnogo zabezpechennya z metoyu perenapravlennya zhivlennya vid stabilizatora naprugi i pidtrimki roboti naukovih priladiv Bl 2030 Zhivlennya nedostatno dlya roboti zhodnogo pristroyu 2036 Vihid iz zoni dosyazhnosti Merezhi dalekogo kosmichnogo zv yazku Problemi z dvigunami oriyentaciyiDeyaki z dviguniv yaki neobhidni dlya kontrolyu pravilnogo polozhennya Voyadzhera 2 i spryamuvannya jogo anteni z visokim koeficiyentom pidsilennya v napryamku Zemli vijshli z ladu cherez problemi iz zasmichennyam gidrazinovih truboprovodiv Na kosmichnomu aparati ne zalishilosya rezervnih rushijnih sistem Syuzann Dodd Suzanne Dodd kerivnicya proyektu Voyadzher v Laboratoriyi reaktivnogo ruhu NASA rozkazala v interv yu en Na oboh kosmichnih aparatah vse odnokratne Zhodnih rezervnih mozhlivostej ne zalishilosya Inodi dlya zaoshadzhennya energiyi mi vimikali obladnannya prosto dlya togo shob priladi zberigali mozhlivist pracyuvati NASA virishilo onoviti komp yuterne programne zabezpechennya shob modifikuvati robotu reshti rushiyiv i spovilniti zasmichennya gidrazinovih linij malogo diametra Persh nizh zavantazhiti onovlennya programnogo zabezpechennya na komp yuter Voyadzhera 1 NASA spochatku sprobuye zrobiti ce na Voyadzheri 2 yakij blizhche do Zemli Poslannya inozemnim civilizaciyamMizhzoryanij list Voyadzhera 2 Naukovci yaki pracyuyut u Merezhi dalekogo kosmichnogo zv yazku NASA vvazhayut sho signali yaki buli nadislani u 1980 ta 1983 rokah z Voyadzhera 2 v dalekij kosmos mogli dosyagti dvoh dalekih zir u 2007 roci Vcheni ne ochikuyut zhodnoyi reakciyi inshoplanetyan prinajmni do pochatku 2030 h rokiv Zolotij disk Voyadzhera Dokladnishe Zolotij disk Voyadzhera source source track track track Dityache privitannya anglijskoyu movoyu zapisane na zolotomu disku Voyadzhera Zolotij disk Voyadzhera Obidva Voyadzheri nesut pozolochenij audiovizualnij disk zbirku priznachenu dlya demonstraciyi rozmayittya zhittya ta kulturi na Zemli na vipadok yaksho bud yakij iz kosmichnih aparativ koli nebud bude znajdenij predstavnikami pozazemnih civilizacij Na comu zapisi zroblenomu pid kerivnictvom komandi do yakoyi vhodili Karl Sagan i en mistyatsya fotografiyi Zemli ta yiyi form zhittya riznomanitna naukova informaciya usni privitannya vid takih lyudej yak Generalnij sekretar Organizaciyi Ob yednanih Nacij i Prezident Spoluchenih Shtativ a takozh popuri Zvuki Zemli zokrema zvuki kitiv plach ditini hvili sho rozbivayutsya ob bereg a takozh kolekciya muziki yaka ohoplyuye rizni kulturi j epohi u tomu chisli tvori Volfganga Amadeya Mocarta en Chaka Berri ta Vali Balkanskoyi Sered zapisiv ye j inshi tvori shidnoyi ta zahidnoyi klasiki a takozh vikonannya avtentichnoyi muziki z usogo svitu Krim togo zapis mistit privitannya 55 riznimi movami Proyekt mav na meti vidobraziti bagatstvo zhittya na Zemli i stati svidchennyam lyudskoyi tvorchosti ta pragnennya do zv yazku z kosmosom Div takozhProyekt Voyadzher Voyadzher 1 Zolotij disk Voyadzhera Simejnij portret Spisok shtuchnih kosmichnih ob yektiv yaki pokinuli mezhi Sonyachnoyi sistemiPrimitki NASA 1989 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2017 Procitovano 3 bereznya 2018 angl Voyager The Grand Tour of Big Science www nasa gov Procitovano 11 lyutogo 2024 Voyager Mission Status voyager jpl nasa gov angl Procitovano 11 lyutogo 2024 Voyager 2 reaches interstellar space EurekAlert angl Procitovano 11 lyutogo 2024 Chang Kenneth 4 listopada 2019 Voyager 2 s Discoveries From Interstellar Space The New York Times amer ISSN 0362 4331 Procitovano 11 lyutogo 2024 Nasa s Voyager 2 probe leaves the Solar System brit 10 grudnya 2018 Procitovano 11 lyutogo 2024 NASA s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space NASA amer Procitovano 11 lyutogo 2024 web archive org 15 veresnya 2013 Arhiv originalu za 15 veresnya 2013 Procitovano 11 lyutogo 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya web archive org 2 travnya 2011 Arhiv originalu za 8 grudnya 2012 Procitovano 11 lyutogo 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Stirone Shannon 12 lyutogo 2021 Earth to Voyager 2 After a Year in the Darkness We Can Talk to You Again The New York Times amer ISSN 0362 4331 Procitovano 11 lyutogo 2024 Voyager The Grand Tour of Big Science www nasa gov Procitovano 12 lyutogo 2024 Voyager Planetary Voyage voyager jpl nasa gov angl Procitovano 12 lyutogo 2024 Attitude and Articulation Control www2 jpl nasa gov Procitovano 13 lyutogo 2024 web archive org 20 lyutogo 2017 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2017 Procitovano 13 lyutogo 2024 https voyager gsfc nasa gov Library DeepCommo Chapter3 141029 pdf https www jpl nasa gov NASA s Voyager Will Do More Science With New Power Strategy NASA Jet Propulsion Laboratory JPL amer Procitovano 15 lyutogo 2024 web archive org 20 lyutogo 2017 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2017 Procitovano 15 lyutogo 2024 web archive org Arhiv originalu za 31 sichnya 2017 Procitovano 15 lyutogo 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya MR 103 www astronautix com Procitovano 16 lyutogo 2024 Voyager backgrounder angl 1 zhovtnya 1980 Procitovano 16 lyutogo 2024 Koerner Brendan 6 listopada 2003 What Fuel Does Voyager 1 Use Slate amer ISSN 1091 2339 Procitovano 16 lyutogo 2024 NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager iss pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 web archive org 7 travnya 2003 Arhiv originalu za 7 travnya 2003 Procitovano 20 lyutogo 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Ring Moon Systems Node voyager iss raw images pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 Leonard G Tyler nova stanford edu Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager iss instrument pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager rss pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 volumes VG 28xx VG 2803 pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 ftp nssdcftp gsfc nasa gov spacecraft data voyager voyager2 radio science rss NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager iris instrument pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager iris original volume pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager iris expanded volumes pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 volumes VGIRIS xxxx peer review VGIRIS 0001 pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 https pds rings seti org viewmaster volumes VGIRIS xxxx peer review VGIRIS 0002 NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager uvs instrument pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager uvs data pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Voyager Magnetometer Experiment spdf gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 ftp nssdcftp gsfc nasa gov spacecraft data voyager voyager2 magnetic fields NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 https web mit edu space www voyager voyager html PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 ftp nssdcftp gsfc nasa gov spacecraft data voyager voyager2 plasma NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 JHU APL Voyager LECP Information and Data sd www jhuapl edu Procitovano 20 lyutogo 2024 index html space umd edu Procitovano 20 lyutogo 2024 http voyager ftecs com default htm Voyager LECP Data voyager mac umd edu Procitovano 20 lyutogo 2024 PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 ftp nssdcftp gsfc nasa gov spacecraft data voyager voyager2 particle lecp NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Voyager Cosmic Ray Subsystem voyager gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 ftp nssdcftp gsfc nasa gov spacecraft data voyager voyager2 particle crs NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 International Astronomical Union IAU www iau org Procitovano 20 lyutogo 2024 PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 NASA Astrobiology Institute astrobiology nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager pps instrument pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 Ring Moon Systems Node voyager pps data pds rings seti org Procitovano 20 lyutogo 2024 NASA NSSDCA Experiment Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 20 lyutogo 2024 Voyager PWS www pw physics uiowa edu angl Procitovano 20 lyutogo 2024 PDS PPI Home Page pds ppi igpp ucla edu Procitovano 20 lyutogo 2024 Voyadzher 2 vijshov za mezhi sonyachnoyi sistemi i potrapiv do mizhzoryanogo prostoru 08 11 2019 10 57 Voyag PDF Neptune Uranus Scribd ros Procitovano 1 bereznya 2024 Littmann Mark 1 sichnya 2004 Planets Beyond Discovering the Outer Solar System angl Courier Corporation ISBN 978 0 486 43602 9 Voyag PDF Neptune Uranus Scribd angl Procitovano 1 bereznya 2024 Ring Moon Systems Node Voyager Mission Description pds rings seti org Procitovano 23 lyutogo 2024 web archive org 23 lipnya 2011 Arhiv originalu za 23 lipnya 2011 Procitovano 23 lyutogo 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya web archive org 20 lyutogo 2017 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2017 Procitovano 23 lyutogo 2024 Ulivi Paolo Harland David M 2007 Robotic Exploration of the Solar System Part I The Golden Age 1957 1982 Springer p 449 ISBN 9780387493268 Ulivi Paolo Harland David M 2007 Robotic Exploration of the Solar System Part I The Golden Age 1957 1982 Springer p 449 ISBN 9780387493268 https spdf gsfc nasa gov pub data voyager vgrmag data quicklook v2 warning web archive org 13 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2020 Procitovano 15 bereznya 2024 web archive org 5 bereznya 2016 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 15 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya web archive org 26 lyutogo 2021 Arhiv originalu za 26 lyutogo 2021 Procitovano 23 lyutogo 2024 Nasa s Voyager 2 probe leaves the Solar System brit 10 grudnya 2018 Procitovano 17 bereznya 2024 NASA s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space NASA amer Procitovano 23 lyutogo 2024 Arhiv originalu za 6 listopada 2019 Procitovano 7 listopada 2019 Arhiv originalu za 7 listopada 2019 Procitovano 7 listopada 2019 Arhiv originalu za 7 listopada 2019 Procitovano 7 listopada 2019 Eric Berger 3 listopada 2020 NASA calls Voyager 2 and the spacecraft answers from interstellar space Ars Technica NASA Power Hack Extends 45 Year Voyager 2 Mission Even Longer By George Dvorsky 27 April 2023 NASA prodovzhilo misiyu 45 richnogo kosmichnogo aparatu Voyadzher 2 sho vidomo 27 04 2023 11 16 https ssd jpl nasa gov horizons batch cgi batch 1 amp COMMAND Sun amp START TIME 2023 07 01 amp STOP TIME 2023 08 01 amp STEP SIZE 1 20day amp QUANTITIES 20 amp CENTER 500 32 https ssd jpl nasa gov horizons batch cgi batch 1 amp COMMAND Sun amp START TIME 2023 07 01 amp STOP TIME 2023 08 01 amp STEP SIZE 1 20day amp QUANTITIES 20 amp CENTER 500 23 NASA vdalosya zloviti signal zagublenogo zonda Voyager 2 Avtor Mikola Sheludko August 3rd 2023 NASA haknula vlasnij aparat Voyadzher z vidstani 19 milyardiv kilometriv Avtor Mihajlo Goda 24 10 2023 15 34 Basics of space flight Interplanetary Trajectories originalu za 4 veresnya 2015 Procitovano 5 zhovtnya 2018 Voyager The Spacecraft voyager jpl nasa gov angl Procitovano 22 bereznya 2024 Voyager The Interstellar Mission voyager jpl nasa gov angl Procitovano 22 bereznya 2024 Bailer Jones Coryn A L Farnocchia Davide 1 kvitnya 2019 Future Stellar Flybys of the Voyager and Pioneer Spacecraft Research Notes of the AAS T 3 4 s 59 doi 10 3847 2515 5172 ab158e ISSN 2515 5172 Procitovano 22 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Baldwin Paul 4 grudnya 2017 NASA s Voyager 2 heads for Sirius humans will be dead Express co uk angl Procitovano 22 bereznya 2024 Voyager 2 NASA Science science nasa gov angl Procitovano 3 bereznya 2024 web archive org 16 kvitnya 2022 Arhiv originalu za 16 kvitnya 2022 Procitovano 3 bereznya 2024 Voyager Fact Sheet voyager jpl nasa gov angl Procitovano 3 bereznya 2024 NASA NSSDCA Master Catalog Event Query nssdc gsfc nasa gov Procitovano 5 bereznya 2024 Voyager Saturn Approach voyager jpl nasa gov angl Procitovano 5 bereznya 2024 Laeser Richard P 1 sichnya 1987 Engineering the voyager uranus mission Acta Astronautica T 16 s 75 82 doi 10 1016 0094 5765 87 90096 8 ISSN 0094 5765 Procitovano 6 bereznya 2024 Llis llis nasa gov Procitovano 6 bereznya 2024 Voyager Uranus Approach voyager jpl nasa gov angl Procitovano 8 bereznya 2024 Voyager Mission Celebrates 30 Years Since Uranus NASA amer 22 sichnya 2016 Procitovano 8 bereznya 2024 Laboratory Voyager 2 Mission Team Scientists Jet Propulsion 1986 Voyager at Uranus NASA Solar System Exploration Procitovano 8 bereznya 2024 Karkoschka Erich 1 travnya 2001 Voyager s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites Icarus T 151 1 s 69 77 doi 10 1006 icar 2001 6597 ISSN 0019 1035 Procitovano 8 bereznya 2024 Russell C T 1993 06 Planetary magnetospheres Reports on Progress in Physics angl T 56 6 s 687 doi 10 1088 0034 4885 56 6 001 ISSN 0034 4885 Procitovano 8 bereznya 2024 Voyager Mission Celebrates 30 Years Since Uranus NASA amer 22 sichnya 2016 Procitovano 9 bereznya 2024 Voyager Mission Celebrates 30 Years Since Uranus NASA amer 22 sichnya 2016 Procitovano 10 bereznya 2024 Laboratory Voyager 2 Mission Team Scientists Jet Propulsion 1986 Voyager at Uranus NASA Solar System Exploration Procitovano 10 bereznya 2024 Revisiting Decades Old Voyager 2 Data Scientists Find One More Secret NASA amer 25 bereznya 2020 Procitovano 10 bereznya 2024 Andrews Robin George 27 bereznya 2020 Uranus Ejected a Giant Plasma Bubble During Voyager 2 s Visit The New York Times amer ISSN 0362 4331 Procitovano 10 bereznya 2024 Mar 15 1987 page 12 Ukiah Daily Journal at Newspapers com Newspapers com angl Procitovano 11 bereznya 2024 Voyager Fact Sheet voyager jpl nasa gov angl Procitovano 11 bereznya 2024 Voyager Neptune Approach voyager jpl nasa gov angl Procitovano 11 bereznya 2024 web archive org 4 bereznya 2016 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 11 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Neptune Moons Facts science nasa gov angl Procitovano 12 bereznya 2024 Howell Elizabeth updated Daisy Dobrijevic last 30 chervnya 2016 Neptune s Moons 14 Discovered So Far Space com angl Procitovano 12 bereznya 2024 Plait Phil 24 chervnya 2016 Neptune Just Got a Little Dark Slate amer ISSN 1091 2339 Procitovano 12 bereznya 2024 https www jpl nasa gov Hubble Finds New Dark Spot on Neptune NASA Jet Propulsion Laboratory JPL amer Procitovano 12 bereznya 2024 Pluto loses status as a planet brit 24 serpnya 2006 Procitovano 12 bereznya 2024 Brown Dwayne Fox Karen Cofield Calia Potter Sean 10 grudnya 2018 Release 18 115 NASA s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space NASA originalu za 27 chervnya 2023 Procitovano 10 grudnya 2018 https voyager jpl nasa gov pdf sfos2023pdf 23 09 07 23 09 25 sfos pdf Voyager Mission Status voyager jpl nasa gov angl Procitovano 13 bereznya 2024 Shuai Ping 16 kvitnya 2021 Understanding Pulsars and Space Navigations angl Springer Nature ISBN 978 981 16 1067 7 https www reuters com article scienceNews idUSN1044867120071211 web archive org 12 chervnya 2010 Arhiv originalu za 12 chervnya 2010 Procitovano 15 bereznya 2024 NASA Fixes Bug On Voyager 2 www space travel com Procitovano 15 bereznya 2024 Voyager Mission Status voyager jpl nasa gov angl Procitovano 16 bereznya 2024 Kosmichni aparati sho pokidayut Sonyachnu sistemu www heavens above com Procitovano 16 bereznya 2024 web archive org 8 zhovtnya 2011 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2011 Procitovano 17 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Voyager Mission Status voyager jpl nasa gov angl Procitovano 17 bereznya 2024 web archive org 15 veresnya 2013 Arhiv originalu za 15 veresnya 2013 Procitovano 17 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya NASA s Voyager 2 Probe Enters Interstellar Space NASA amer Procitovano 17 bereznya 2024 Dockrillpublished Peter 5 listopada 2020 NASA finally makes contact with Voyager 2 after longest radio silence in 30 years livescience com angl Procitovano 18 bereznya 2024 Earth to Voyager 2 After a Year in the Darkness We Can Talk to You Again The New York Times Ghostarchive ghostarchive org Arhiv originalu za 28 grudnya 2021 Procitovano 18 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Starr Michelle 19 zhovtnya 2020 Voyager Spacecraft Detect an Increase in The Density of Space Outside The Solar System ScienceAlert amer Procitovano 19 bereznya 2024 Kurth W S Gurnett D A 2020 08 Observations of a Radial Density Gradient in the Very Local Interstellar Medium by Voyager 2 The Astrophysical Journal Letters angl T 900 1 s L1 doi 10 3847 2041 8213 abae58 ISSN 2041 8205 Procitovano 19 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya https www npr org 2023 08 02 1191519686 nasa loses contact with voyager two after a programming error on earth Voyager 2 Nasa picks up heartbeat signal after sending wrong command brit 1 serpnya 2023 Procitovano 19 bereznya 2024 Mission Update Voyager 2 Communications Pause The Sun Spot blogs nasa gov amer 28 lipnya 2023 Procitovano 19 bereznya 2024 Francis Ellen 5 serpnya 2023 Interstellar shout restores NASA contact with lost Voyager 2 spacecraft Washington Post amer ISSN 0190 8286 Procitovano 19 bereznya 2024 Voyager 2 Nasa fully back in contact with lost space probe brit 4 serpnya 2023 Procitovano 19 bereznya 2024 Voyager Operations Plan to the End Mission voyager jpl nasa gov angl Procitovano 19 bereznya 2024 Voyager The Spacecraft voyager jpl nasa gov originalu za 1 bereznya 2017 Procitovano 5 zhovtnya 2018 Voyager Interstellar Science NASA Jet Propulsion Laboratory 1 grudnya 2009 originalu za 1 bereznya 2017 Procitovano 2 grudnya 2009 A New Plan for Keeping NASA s Oldest Explorers Going NASA JPL originalu za 13 kvitnya 2020 Procitovano 2 sichnya 2020 Stirone Shannon 12 lyutogo 2021 Earth to Voyager 2 After a Year in the Darkness We Can Talk to You Again The New York Times originalu za 12 lyutogo 2021 Procitovano 12 lyutogo 2021 NASA s Voyager Will Do More Science With New Power Strategy NASA JPL originalu za 30 kvitnya 2023 Procitovano 1 travnya 2023 Record Breaking Voyager Spacecraft Begin to Power Down Scientific American July 2022 doi 10 1038 scientificamerican0722 26 Procitovano 14 serpnya 2023 Suzanne Suzy Dodd science nasa gov angl Procitovano 21 bereznya 2024 Clark Stephen 24 zhovtnya 2023 NASA wants the Voyagers to age gracefully so it s time for a software patch Ars Technica en us Procitovano 21 bereznya 2024 Inshoplanetyani zv yazhutsya iz lyudstvom ne ranishe 2029 roku poyasnennya vchenih 27 04 2023 16 20 web archive org 4 listopada 2013 Arhiv originalu za 4 listopada 2013 Procitovano 22 bereznya 2024 Magazine Smithsonian Gambino Megan What Is on Voyager s Golden Record Smithsonian Magazine angl Procitovano 22 bereznya 2024 Voyager The Golden Record voyager jpl nasa gov angl Procitovano 22 bereznya 2024 Ferris Timothy 20 serpnya 2017 How the Voyager Golden Record Was Made The New Yorker amer ISSN 0028 792X Procitovano 22 bereznya 2024 PosilannyaOficijnij sajt proyektu Voyadzher 1 bereznya 2017 u Wayback Machine Voyager Mission Operations Status Report 5 lipnya 2006 u Wayback Machine Planetary Rings Node Voyager Home Page 14 grudnya 2018 u Wayback Machine CICLOPS Voyager Imaging Diary 9 grudnya 2018 u Wayback Machine Aktualna poziciya Voyadzhera 2 24 grudnya 2018 u Wayback Machine Sonyachna sistema Neptun video

Дата публікації:
Топ