Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дослідження Юпітера проводилося шляхом спостережень з малої відстані за допомогою автоматичних космічних апаратів Воно п

Дослідження Юпітера

Дослідження Юпітера

Дослідження Юпітера проводилося шляхом спостережень з малої відстані за допомогою автоматичних космічних апаратів. Воно почалося в 1973 році з прибуттям до системи Юпітера космічного апарата «Піонер-10». Станом на 2023 рік відбулося вісім місій космічних апаратів до Юпітера. Усі вони були здійснені Національним управлінням з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА), і всі, крім двох, були прольотами, під час яких проводилися детальні спостереження без посадки і виходу на орбіту. Завдяки цим місіям Юпітер став найчастіше відвідуваною зовнішньою планетою Сонячної системи, адже в усіх місіях до зовнішніх планет Сонячної системи використовувався гравітаційний маневр під час прольоту повз Юпітер.

image
Художнє зображення «Піонера-10» — першого космічного апарата, що відвідав Юпітер.

Відправлення космічного апарата до Юпітера — непроста задача, здебільшого через великі потреби в паливі та вплив жорсткого радіаційного поля планети. 5 липня 2016 року до Юпітера прибув і вийшов на орбіту навколо нього космічний апарат «Юнона» — це другий апарат, який це зробив.

Першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер, був «Піонер-10»: він пролетів повз планету в 1973 році; через рік повз Юпітер пролетів його близнюк «Піонер-11». Окрім перших знімків планети з невеликої відстані, зонди відкрили її магнітосферу та з'ясували, що надра складаються переважно з рідини. У 1979 році Юпітер відвідали зонди «Вояджер-1» і «Вояджер-2». Вони дослідили його супутники і систему кілець, виявили вулканічну активність Іо і знайшли водяний лід на поверхні Європи. Космічний апарат «Улісс» продовжив дослідження магнітосфери Юпітера в 1992 році, а потім ще раз у 2004 році. Зонд «Кассіні» наблизився до планети у 2000 році і зробив дуже детальні знімки її атмосфери. У 2007 році повз Юпітер пролетів космічний апарат New Horizons, зробивши покращені вимірювання параметрів планети та її супутників.

Першим на орбіту навколо Юпітера вийшов космічний апарат «Галілео»: він прибув до планети в 1995 році і вивчав її до 2003 року. За цей період «Галілео» зібрав велику кількість інформації про систему Юпітера, здійснив близькі зближення з усіма чотирма великими Галілеєвими супутниками і знайшов докази наявності тонкої атмосфери на трьох із них, а також підтвердив можливість існування рідкої води під їхньою поверхнею. Він також виявив магнітне поле навколо Ганімеда. Наближаючись до Юпітера, він також став свідком падіння на Юпітер комети Шумейкерів — Леві 9. У грудні 1995 року він відправив атмосферний зонд в атмосферу Юпітера; поки що це єдиний апарат, який зробив це.

У липні 2016 року на орбіту навколо Юпітера вийшов космічний апарат «Юнона», запущений у 2011 році, де він перебуває й досі, продовжуючи виконувати свою наукову програму.

У 2012 році Європейське космічне агентство (ЄКА) в рамках своєї програми Cosmic Vision обрало місію JUICE (Jupiter Icy Moons Explorer) для дослідження трьох із чотирьох галілеєвих супутників Юпітера із можливою посадкою спускного апарата, розробленого Роскосмосом, на Ганімед. Місія JUICE була запущений 14 квітня 2023 року, але після анексії Криму Росією у 2014 році і Російського вторгнення в Україну у 2022 році на багато російських державних підприємств, зокрема на Роскосмос, а також но його тодішнього керівника Дмитра Рогозіна, було накладено міжнародні санкції, і ЄКА довелося відмовитися від російського спускного модуля — він так і не був реалізований.

У жовтні 2024 року НАСА планує запустити космічний апарат Europa Clipper, який досліджувати супутник Юпітера Європу.

Китайське національне космічне управління планує запустити до Юпітера дві місії: у 2024 році — [en]» (попередня назва — «Міжзоряний експрес») для прольоту повз Юпітер, а приблизно у 2029 році — [en]» для дослідження Юпітера на його супутника Каллісто.

Дослідження за допомогою телескопів

Вивчення планети Юпітер почалося з винаходом на початку XVII століття телескопа-рефрактора. У 1610 році за допомогою першого з таких телескопів Галілео Галілей виявив, що навколо Юпітера обертаються кілька супутників. Чотири найбільші з них — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — згодом були названа на його честь — Галілеєві. Це відкриття кинуло виклик тогочасній концепції Всесвіту, згідно з якою все, що обертається в космосі, повинно обертатися навколо Землі. Згодом за допомогою дедалі потужніших телескопів було відкрито Велику червону пляму в атмосфері Юпітера, п'ятий супутник — Амальтею (1892), а завдяки спектроскопії — основні компоненти видимої атмосфери Юпітера.

Технічні вимоги до космічних апаратів

image
Юпітер, яким його побачив космічний зонд «Кассіні»

Енергія

Польоти з Землі до інших планет Сонячної системи потребують величезної кількості енергії. Щоб досягти Юпітера з земної орбіти, космічному апарату потрібно майже стільки ж енергії, скільки потрібно для виведення його на навколоземну орбіту. В астродинаміці ці витрати енергії визначаються чистою зміною швидкості космічного апарата — дельта-v. Енергія, необхідна для досягнення Юпітера з навколоземної орбіти, вимагає дельта-v близько 9 км/с, тоді як для досягнення низької навколоземної орбіти вимагає 9,0—9,5 км/с.

Потребу в енергії, а отже й у паливі, можна суттєво скоротити за рахунок так званих гравітаційних маневрів — тобто скориставшись гравітацією планет (наприклад, Землі або Венери) під час прольотів повз них. Ціною такої економії зазвичай є значне збільшення тривалості польоту порівняно з траєкторією безпосереднього перельоту. На космічному апараті Dawn використовувалися іонні двигуни, здатні змінити швидкість більше ніж на 10 км/с — цього більш ніж достатньо, щоб здійснити проліт повз Юпітер із сонячної орбіти того ж радіуса, що й у Землі, не виконуючи гравітаційних маневрів.

Неможливість приземлитися

Серйозною проблемою під час відправлення космічних зондів до Юпітера є те, що планета не має твердої поверхні, на яку можна було б приземлитися: його атмосфера поступово переходить у рідкі надра. Будь-який зонд, який спускається в атмосферу, врешті-решт буде розчавлений величезним тиском всередині Юпітера.

Радіація

Іншою важливою проблемою є потужність радіації, якій піддається космічний зонд, входячи в середовище заряджених частинок навколо Юпітера. Наприклад, коли «Піонер-11» наблизився до Юпітера на найменшу відстань, рівень радіації виявився вдесятеро потужнішим, ніж передбачали його розробники, і це викликало побоювання, що апарат її не витримає. З кількома незначними збоями йому вдалося пройти через радіаційні пояси, але він втратив більшість зображень Іо, оскільки під дією радіації [en] «Піонера» отримував хибні команди. Наступний, набагато технологічніший космічний апарат «Вояджер» довелося переробити, щоб він витримав радіацію такої потужності. За вісім років перебування на орбіті планети космічний апарат «Галілео» отримав значно більшу дозу радіації, ніж передбачалося в проєкті, і через це його системи кілька разів відмовляли. Гіроскопи апарата часто показували підвищену кількість похибок, а між його обертовою і необертовою частинами іноді виникали електричні дуги, через що апарат переходив у безпечний режим. З цієї ж причини були повністю втрачені дані з 16-ї, 18-ї та 33-ї орбіт. Радіація спричинила також фазові зсуви в надстабільному кварцовому генераторі «Галілео».

Польотні місії

image
Південний полюс «Кассіні», 2000.
image
Південний полюс, «Юнона», 2017.

Програма «Піонер» (1973 і 1974 роки)

Див. також: Піонер-10 та Піонер-11

Першим космічним апаратом, який досліджував Юпітер, був «Піонер-10», який пролетів повз планету в грудні 1973 року; 12 місяців по тому повз Юпітер пролетів його близнюк — «Піонер-11». «Піонер-10» отримав перші зображення Юпітера та Галілеєвих супутників зблизька, дослідив атмосферу планети, виявив його магнітне поле, спостерігав радіаційні пояси і визначив, що Юпітер є переважно рідиною. 4 грудня 1974 року «Піонер-11» пролетів на мінімальній відстані від вершин хмар Юпітера — близько 34 000 км. Він отримав вражаючі зображення Великої червоної плями, зробив перше спостереження величезних полярних областей Юпітера і визначив масу супутника Юпітера Каллісто. Інформація, зібрана цими двома космічними апаратами, допомогла астрономам та інженерам вдосконалити конструкцію майбутніх космічних апаратів.

image
Анімація траєкторії руху «Піонера-11» навколо Юпітера з 30 листопада 1974 року по 5 грудня 1974 року.
      «Піонер-11»
      Юпітер
      Іо
      Європа
      Ганімед
      Каллісто
image
«Піонер-10» був першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер.

Програма «Вояджер» (1979 рік)

Докладніше: Вояджер-1 та Вояджер-2

«Вояджер-1» почав фотографувати Юпітер у січні 1979 року і максимально наблизився до нього 5 березня 1979 року — на відстань 349 000 км від центру Юпітера. Така невелика відстань дала змогу отримати зображення більшої роздільної здатності. Більшість спостережень за супутниками, кільцями, магнітним полем і радіаційним середовищем Юпітера були зроблені протягом 48-годинного періоду після зближення, проте «Вояджер-1» продовжував фотографувати планету до квітня 1979 року.

Невдовзі проліт повз Юпітер здійснив «Вояджер-2»: його максимальне наближення до планети відбулося 9 липня 1979 року на відстані 576 000 км від хмар планети. Зонд відкрив кільце Юпітера, спостерігав складні вихори в його атмосфері, активні вулкани на Іо, процес, аналогічний тектоніці плит, на Ганімеді, і численні кратери на Каллісто.

«Вояджери» значно покращили наше розуміння Галілеєвих супутників, а також відкрили кільця Юпітера. Вони також зробили перші знімки атмосфери планети зблизька, виявивши, що Велика червона пляма — це складний шторм, який рухається проти годинникової стрілки. Скрізь у смугастих хмарах були виявлені інші, менші бурі та вихори (див. анімацію праворуч). На орбітах, безпосередньо за межами кільця було виявлено два нові невеликі супутники, Адрастею і Метіду. Це були перші супутники Юпітера, виявлені космічним апаратом. Між орбітами Амальтеї та Іо був виявлений третій супутник — Феба.

Найбільшою несподіванкою місії стало відкриття вулканічної активності на супутнику Іо: це був перший випадок, коли активний вулкан спостерігався на іншому небесному тілі, окрім Землі. Разом «Вояджери» зафіксували виверження дев'яти вулканів на Іо, а також знайшли докази інших вивержень, що відбувалися між зустрічами «Вояджерів».

На фотографіях Європи, зроблених «Вояджером-1» із низькою роздільною здатністю, видно велику кількість лінійних об'єктів, що перетинаються. Спочатку вчені вважали, що це глибокі тріщини, спричинені розломами кори або тектонічними процесами. Фотографії з високою роздільною здатністю з «Вояджера-2», зроблені ближче до Юпітера, спантеличили вчених, оскільки на цих фотографіях топографічний рельєф майже повністю відсутній. Це змусило багатьох припустити, що ці тріщини можуть бути схожими на земну кригу, і що Європа може мати рідку воду всередині. Європа може бути внутрішньо активною через приливне нагрівання на рівні приблизно однієї десятої від рівня Іо, і в результаті вважається, що цей супутник має кору з водяного льоду завтовшки менше 30 кілометрів, і цей лід, імовірно, плаває в океані глибиною 50 кілометрів.

Космічний корабель «Улісс» (1992, 1994)

Докладніше: Улісс (космічний апарат)

8 лютого 1992 року сонячний зонд «Улісс» пролетів повз північний полюс Юпітера на відстані 451 000 км. Цей гравітаційний маневр був необхідний для того, щоб «Улісс» вийшов на дуже високо нахилену орбіту навколо Сонця, збільшивши її нахил до екліптики до 80,2°. Гравітація гігантської планети викривила траєкторію польоту космічного апарату вниз і вбік від площини екліптики, виводячи його на остаточну орбіту навколо північного й південного полюсів Сонця. Віддаленість і форма орбіти зонда були скориговані в значно меншій мірі, так що його афелій залишився на відстані приблизно 5 а. о. (відстань Юпітера від Сонця), а перигелій — дещо далі 1 а. о. (відстань Землі від Сонця). Під час зустрічі з Юпітером зонд провів вимірювання магнітосфери планети. Оскільки зонд не був обладнаний камерами, жодних зображень він не зробив.

У лютому 2004 року зонд знову наблизився до Юпітера. Цього разу відстань до планети була значно більшою — близько 120 млн км (0,8 а. о.) — але він продовжив спостереження за Юпітером.

Місія «Кассіні — Гюйгенс» (2000)

Докладніше: Кассіні — Гюйгенс

У 2000 році зонд «Кассіні», прямуючи до Сатурна, пролетів повз Юпітер і зробив одні з найвищих знімків планети з найвищою роздільною здатністю. Максимальне наближення відбулося 30 грудня 2000 року; під час нього було зроблено багато наукових вимірювань. У процесі багатомісячного прольоту було зроблено близько 26 000 зображень Юпітера. Зонд створив найдетальніший глобальний кольоровий портрет Юпітера, у якому найменші видимі об'єкти мають розмір приблизно 60 км. Головним відкриттям цього прольоту, про яке було оголошено 5 березня 2003 року, стала циркуляція атмосфери Юпітера. Темні пояси в ній чергуються зі світлими в атмосфері, і зони з блідими хмарами вчені раніше вважали зонами висхідних потоків повітря — почасти тому, що на Землі хмари мають тенденцію утворюватися з висхідного повітря. Аналіз зображень, надісланих зондом «Кассіні» показав, що темні пояси містять окремі грозові осередки висхідних яскраво-білих хмар, надто малих, щоб їх можна було побачити з Землі. Ентоні Дель Геніо (Anthony Del Genio) з [en] НАСА сказав:

Судячи з усього, пояси — це області висхідного атмосферного руху на Юпітері, [а отже], висхідний рух у цих зонах має бути спадним.

Серед інших атмосферних спостережень — закручений темний овал високого атмосферного туману, розміром із Велику червону пляму, поблизу північного полюса Юпітера. Знімки, зроблені в інфрачервоному діапазоні, виявили особливості циркуляції поблизу полюсів: смуги вітрів, які огинають планету, і сусідні смуги, які рухаються в протилежних напрямках. У тому ж повідомленні обговорювалася також природа кілець Юпітера. Розсіювання світла частинками в кільцях показало, що вони мають неправильну, тобто несферичну форму і, ймовірно, утворилися в результаті падіння мікрометеоритів на супутники Юпітера — імовірно, на Метіда й Адрастею. 19 грудня 2000 року космічний апарат «Кассіні» зробив знімок супутника Гімалія з дуже низькою роздільною здатністю: він перебував надто далеко, щоб розгледіти деталі поверхні.

New Horizons (2007)

Докладніше: New Horizons
image
Відео вулканічних шлейфів на Іо, записане New Horizons у 2008 році

Зонд New Horizons на своєму шляху до Плутона пролетів повз Юпітер, здійснивши гравітаційний маневр і ставши першим зондом, запущеним безпосередньо до Юпітера з часів «Улісса» в 1990 році. 4 вересня 2006 року New Horizons зробив перші фотографії Юпітера за допомогою своєї довгофокусної камери ([en]). Подальше вивчення системи Юпітера продовжилося в грудні 2006 року. Максимальне наближення до Юпітера відбулося 28 лютого 2007 року.

Незважаючи на невелику відстань до Юпітера, New Horizons за допомогою своєї інструментів провів точні вимірювання орбіт внутрішніх супутників Юпітера, зокрема Амальтеї. Камери зонда зняли вулкани на Іо, детально дослідили всі чотири Галілеєві супутники, а також провели дистанційні дослідження зовнішніх супутників — Гімалії та Елари. Апарат також дослідив Малу червону пляму Юпітера, магнітосферу планети та систему тонких кілець.

19 березня 2007 року в комп'ютері управління й обробки даних сталася невиправна помилка пам'яті: він перезавантажився, що призвело до переходу апарата в безпечний режим. Апарат повністю відновився протягом двох днів, але втратим незначну кількість даних про магнітний хвіст Юпітера. Жодних інших подій, пов'язаних із втратою даних, під час зустрічі не відбулося. Через величезний розмір системи Юпітера і її відносну близькість до Землі порівняно з відстанню від Землі до Плутона, який був основною ціллю місії New Horizons, апарат відправив на Землю більше даних від зустрічі з Юпітером, ніж від зустрічі з Плутоном.

Орбітальні місії

«Галілео» (1995—2003)

Докладніше: Галілео (космічний апарат)
image
Анімація траєкторії руху зонда «Галілео» навколо Юпітера з 1 серпня 1995 року до 30 вересня 2003 року.
      «Галілео»
      Юпітер
      Io
      Європа
      Ганімед
      Каллісто

Першим космічним апаратом, який вийшов на орбіту навколо Юпітера, став орбітальний апарат «Галілео». Вихід на орбіту відбувся 7 грудня 1995 року. Апарат обертався навколо планети понад сім років, зробивши 35 витків, і врешті-решт був знищений під час контрольованого зіткнення з Юпітером 21 вересня 2003 року. За цей період він зібрав велику кількість інформації про систему Юпітера. Її обсяг виявився не таким великим, як передбачалося, оскільки розгортання його [en] з високим коефіцієнтом підсилення не відбулося. Основними подіями протягом восьмирічного дослідження були численні прольоти повз усі Галілеєві супутники, а також повз Амальтею («Галілей» — перший зонд, який зробив такий проліт). У 1994 році він став свідком падіння на Юпітер комети Шумейкерів — Леві 9, а в грудні 1995 року випустив в атмосферу Юпітера атмосферний зонд.

Між 16 і 22 липня 1994 року в камери «Галілео» потрапили уламки комети Шумейкерів — Леві 9, коли вони на швидкості бл. 60 км/с впали в південній півкулі Юпітера. Це було перше безпосереднє спостереження позаземного зіткнення об'єктів Сонячної системи. Хоча зіткнення відбулося на зворотному відносно Землі боці Юпітера, «Галілео», перебуваючи на відстані 1,6 а. о. від планети, зміг їх зафіксувати. Його інструменти виявили вогняну кулю, яка досягла пікової температури близько 24 000 К (для порівняння: звичайна температура вершин хмар Юпітера становить бл. 130 К, або −143 °C), а шлейф від вогняної кулі сягав висоти понад 3000 км.

У липні 1995 року від орбітального модуля відділився атмосферний зонд, а 7 грудня 1995 року той увійшов в атмосферу Юпітера. Після спуску в атмосферу, який супроводжувався значними перевантаженнями, зонд скинув залишки свого теплового екрана і пролетів на парашуті через 150 км атмосфери, збираючи дані протягом 57,6 хв, а потім був зруйнований тиском, приблизно в 22 рази вищим за тиск на Землі на рівні моря, і температурою, яка досягла 153 °C. Після цього він мав повністю розплавитися або випаруватися. На орбітальний апарат «Галілео» чекала така сама доля: 21 вересня 2003 року його навмисно спрямували на Юпітер на швидкості понад 50 км/с. Це було зроблено для того, щоб унеможливити його зіткнення з Європою і її забруднення земними мікроорганізмами.

image
Послідовність знімків «Галілео», зроблених з інтервалом у кілька секунд, показує появу вогняної кулі на темному боці Юпітера від одного з фрагментів комети Шумейкерів — Леві 9, які врізалася в планету.

Основні наукові результати місії «Галілео»:

  • Перше спостереження аміачних хмар в атмосфері іншої планети. В атмосфері Юпітера утворюються частинки аміачного льоду з матеріалу, що піднімається з менших глибин.
  • Підтвердження потужної вулканічної активності на Іо: вона в 100 разів енергійніша, ніж на Землі. Тепло і частота вивержень нагадують ранню Землю.
  • Спостереження складних плазмових взаємодій в атмосфері Іо, де генеруються потужні заряджені потоки частинок, які зіштовхуються з атмосферою Юпітера.
  • Отримання доказів теорії про існування рідких океанів під крижаною поверхнею Європи.
  • Перше виявлення потужного магнітного поля навколо Ганімеда.
  • Отримання даних щодо магнітного поля, які свідчать про те, що Європа, Ганімед і Каллісто мають шар рідкої солоної води під поверхнею.
  • Отримання доказів існування тонкого атмосферного шару на Європі, Ганімеді та Каллісто — так званої приповерхневої екзосфери.
  • Отримання даних щодо формування кілець Юпітера з пилу, піднятого міжпланетними метеороїдами, які врізаються в чотири малі внутрішні супутники планети, а також спостереження двох зовнішніх кілець і отримання свідчень існування окремого кільця вздовж орбіти Амальтеї.
  • Визначення глобальної структури й динаміки гігантської магнітосфери Юпітера.

11 грудня 2013 року НАСА, спираючись на результати місії «Галілео», повідомило про виявлення «глиностих мінералів» (зокрема, філосилікатів), які є ознакою наявності органічних речовин, на крижаній корі Європи. На думку вчених, наявність цих мінералів могла бути результатом зіткнення з астероїдом або кометою.

«Юнона» (з 2016 року)

Докладніше: Юнона (космічний апарат)
image
Анімація траєкторії «Юнони» навколо Юпітера з 1 червня 2016 року по 21 жовтня 2025 року.
      «Юнона»
      Юпітер

5 серпня 2011 року НАСА запустило апарат «Юнона», завданням якого було детальне дослідження Юпітера. 5 липня 2016 року апарат вийшов на полярну орбіту навколо Юпітера. Космічний апарат вивчає склад планети, її гравітаційне поле, магнітне поле та магнітосферу поблизу полюсів. «Юнона» також шукає свідчення того, як сформувався Юпітер, зокрема, чи має він кам'янисте ядро, скільки води міститься в глибоких шарах його атмосфери і як розподілена маса всередині планети. Юнона вивчає також глибинні вітри Юпітера, які можуть досягати швидкості 600 км/год.

На перших етапах «Юнона», зокрема, зібрала інформацію про юпітерианські блискавки, через що довелося переглянути попередні теорії щодо їх виникнення. «Юнона» передала перші види північного полюса Юпітера, а також інформацію про полярні сяйва, магнітне поле та атмосферу.

«Юнона» зробила багато відкриттів, які поставили під сумнів наявні теорії формування Юпітера. Пролітаючи над полюсами Юпітера, вона сфотографувала скупчення стаціонарних циклонів, які постійно перебувають на полюсах. Він виявив, що магнітосфера Юпітера нерівномірна й хаотична. За допомогою мікрохвильового радіометра «Юнона» виявила, що червоні та білі смуги, які видно на Юпітері, простягаються на сотні кілометрів в атмосферу Юпітера, проте внутрішні частини Юпітера перемішані нерівномірно. Це призвело до появи теорії, що ядро Юпітера не тверде, як вважалося раніше, а «розмите»: воно складається з уламків гірських порід і металевого водню. Таке своєрідне ядро може бути результатом зіткнення, яке сталося на ранній стадії формування Юпітера.

Jupiter Icy Moons Explorer (триває)

Докладніше: Jupiter Icy Moons Explorer

Апарат Європейського космічного агентства (ЄКА) Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) був обраний в рамках наукової програми ЄКА Cosmic Vision. Він був запущений 14 квітня 2023 року, а в 2031 році, здійснивши серію прольотів повз внутрішні планети Сонячної системи, має прибути до Юпітера. У 2012 році ЄКА обрало JUICE своєю першою великою місією, замінивши свій внесок у Europa Jupiter System Mission на орбітальний апарат [en] (JGO). Партнерство щодо місії Europa Jupiter System Mission відтоді вже закінчилося, але НАСА продовжить надавати європейській місії апаратне забезпечення та інструменти.

Запропоновані місії

Europa Clipper — запланована місія НАСА, яка зосередиться на дослідженні супутника Юпітера Європи. Наразі запуск апарата заплановано на 10 жовтня 2024 року, і він досягне Європи після 6,5-річної подорожі. Космічний апарат пролетить повз супутник 32 рази, щоб мінімізувати шкоду від радіації Юпітера.

Китайське національне космічне управління (CNSA) планує запустити у 2024 році кілька космічних апаратів у рамках програми [en]» (раніше вона називалася Interstellar Express), призначеної для дослідження геліосфери та міжзоряного простору. Програма передбачає запуск двох або трьох космічних зондів, які планується запустити у 2024 році. Вони прямуватимуть до Юпітера різними траєкторіями, а після прольоту повз нього мають залишити Сонячну систему. Перший зонд, IHP-1, рухатиметься до «носа» геліосфери, а другий, IHP-2, пройшовши повз Нептун і Тритон у січні 2038 року, пролетить близько до її «хвоста». Можливо, ще один зонд, імовірно, IHP-3, буде запущений у 2030 році для дослідження північної частини геліосфери. IHP-1 й IHP-2 стануть 6-м і 7-м космічними апаратами, які покинуть Сонячну систему, а також першими, які покинуть Сонячну систему і не належать НАСА.

Окремо CNSA оголосило про плани запустити близько 2030 року місію [en]» до Юпітера. Вона має вийти на орбіту навколо Каллісто.

Індійська організація космічних досліджень і розробок (ISRO) оголосила про плани запустити індійську місію до Юпітера у 2020-х роках.

Скасовані місії

Через можливість існування підземних рідких океанів на Європі, Ганімеді та Каллісто виник великий інтерес до детального вивчення цих крижаних супутників. Їх дослідження постійно затримувалося через труднощі з фінансуванням. НАСА планувало відправити до Європи орбітальний апарат [en]. Його основними цілями було перевірка наявності або відсутності підповерхневого океану та визначення місць для майбутніх місій посадкових апаратів. Але у 2002 році цю місію було скасовано через «значну енергію, необхідну для прольоту прямою траєкторією, довгу тривалість місії, високу загальну дозу опромінення і потребу в радіоізотопних термоелектричних генераторах». Пропонувалася також місія НАСА Jupiter Icy Moons Orbiter (JIMO), яка була скасована у 2005 році, та європейська місія [en], але врешті-решт їх замінила місія Europa Jupiter System Mission.

Місія Europa Jupiter System Mission (EJSM) була спільним проєктом НАСА та ЄКА щодо дослідження Юпітера та його супутників. У лютому 2009 року було оголошено, що обидва космічні агентства надали цій місії пріоритет перед місією Titan Saturn System Mission. Пропозиція передбачала запуск приблизно у 2020 році і складалася з двох орбітальних апаратів — [en] (JEO) НАСА та [en] ЄКА. Частка ЄКА конкурувала за фінансування з іншими проєктами ЄКА. Водночас Jupiter Europa Orbiter, частка НАСА, була визнана в Планетарному десятирічному огляді надто великою. У результаті опитування було визнано, що потрібна дешевша альтернатива JEO. Врешті-решт уся місія EJSM з усіма запропонованими космічними апаратами і від НАСА, і від ЄКА, а також від Агентства аерокосмічних досліджень Японії (JAXA) була скасована (разом з різними пов'язаними з нею пропозиціями Роскосмосу). Утім, пізніше були розроблені й запущені космічний апарат ЄКА JUICE і космічний апарат НАСА Europa Clipper, які виросли зі скасованої місії EJSM.

Пілотовані дослідження Юпітера

Теоретично можливі пілотовані дослідження Галілеєвих супутників Юпітера.

Особливо цікавими цілями є Європа, оскільки вона має потенціал для життя, і Каллісто, через відносно низьку дозу радіації. У 2003 році НАСА запропонувало програму під назвою «Дослідження зовнішніх планет людиною» (HOPE), яка передбачала відправлення астронавтів для дослідження галілеєвих Гупутників. НАСА прогнозує, що спроба такого польоту може бути здійснена приблизно у 2040-х роках. У політиці [en], оголошеній у січні 2004 року, НАСА обговорювало місії за межами Марса, згадуючи, що «присутність людей-дослідників» може бути бажаною на супутниках Юпітера. Перед тим як місія Jupiter Icy Moons Orbiter (JIMO) була скасована, адміністратор НАСА [en] заявив, що «слідом за нею підуть люди-дослідники».

Потенціальні об'єкти для колонізації

Докладніше: Колонізація супутників Юпітера
Радіація в системі Юпітера
Супутник Бер/день
Іо 3600
Європа 540
Ганімед 8
Каллісто 0,01
Земля (максимум) 0,07
Земля (у середньому) 0,0007

НАСА припускає можливість видобутку корисних копалин в атмосферах зовнішніх планет, зокрема гелію-3 — ізотопу гелію, який є рідкісним на Землі і має дуже високу вартість на одиницю маси як термоядерне паливо. Заводи, розміщені на орбіті навколо космічного тіла, вкритого атмосферою, могли б видобувати газ і передавати його на кораблі, що відвідують планету. Однак система Юпітера загалом створює особливі перешкоди для колонізації — жорстке радіаційне випромінювання, яке переважає в магнітосфері Юпітера, та особливо глибокий гравітаційний колодязь планети. Унаслідок радіації Юпітера впродовж однієї доби, проведеної на Іо, незахищені колоністи отримували б дозу радіації в обсязі бл. 36 зівертів (Зв), або 3600 берів, а на Європі — бл. 5,4 Зв (або 540 берів), що є вирішальним фактором, адже вже опромінення в 0,75 Зв протягом кількох днів достатньо для того, щоб викликати променеву хворобу, а близько 5 Зв протягом декількох днів є смертельним.

Ганімед — найбільший супутник у Сонячній системі і єдиний відомий супутник Сонячної системи з магнітосферою, але вона не захищає його від космічних променів достатньою мірою, оскільки її перекриває магнітне поле Юпітера. Ганімед отримує близько 0,08 Зв (8 бер) радіації на день. Каллісто розташований далі від потужного радіаційного поясу Юпітера і отримує лише 0,0001 Зв (0,01 бер) на день. Для порівняння: середня кількість радіації, яку отримує живий організм на Землі, становить близько 0,0024 Зв на рік; найвищі природні рівні радіації на Землі зафіксовані навколо Рамсарських гарячих джерел — близько 0,26 Зв на рік.

Однією з головних цілей «Дослідження зовнішніх планет людиною» (HOPE) була Каллісто. Побудова наземної бази на Каллісто пропонувалася через низький рівень радіації на її відстані від Юпітера та її геологічну стабільність. Каллісто — єдиний з Галілеєвих супутників, на якому можливе людське поселення. Рівні іонізуючого випромінювання на Іо, Європі та в довгостроковій перспективі на Ганімеді несумісні з людським життям, а адекватні захисні заходи ще не винайдені.

Можна було б побудувати базу на поверхні супутника, яка б виробляла паливо для подальшого дослідження Сонячної системи. У 1997 році у рамках проєкту [en]» (не плутати з програмою освоєння Місяця «Артеміда») було розроблено план колонізації Європи. Згідно з цим планом, дослідники мали пробурити крижану кору Європи і дістатися підповерхневого океану (існування якого лише передбачається), де вони могли б жити в штучних повітряних «кишенях».

Посилання

  • Місії НАСА до Юпітера

Див. також

Примітки

  1. NASA's Juno Spacecraft in Orbit Around Mighty Jupiter - NASA (амер.). Процитовано 18 березня 2024.
  2. . web.archive.org. 20 лютого 2020. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 18 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  3. Galileo. science.nasa.gov (англ.). Процитовано 20 березня 2024.
  4. published, Elizabeth Howell (24 січня 2018). Shoemaker-Levy 9: Comet's Impact Left Its Mark on Jupiter. Space.com (англ.). Процитовано 20 березня 2024.
  5. https://www.nytimes.com/2016/06/28/science/nasa-jupiter-juno.html
  6. https://www.nytimes.com/2016/07/05/science/juno-enters-jupiters-orbit-capping-5-year-voyage.html
  7. JUICE is Europe’s next large science mission. www.esa.int (англ.). Процитовано 21 березня 2024.
  8. ESA Science & Technology - JUICE mission gets green light for next stage of development. sci.esa.int. Процитовано 21 березня 2024.
  9. https://glcw2013.cosmos.ru/
  10. ESA Science & Technology - JUICE. sci.esa.int. Процитовано 21 березня 2024.
  11. Skibba, Ramin. Turmoil Over Ukraine Could Debilitate Russia's Space Program. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 21 березня 2024.
  12. LoGiurato, Brett. Obama Just Announced Sanctions Against 7 Russian 'Cronies'. Business Insider (амер.). Процитовано 21 березня 2024.
  13. Russia funds a proposal to land on Jupiter's moon Ganymede. www.russianspaceweb.com. Процитовано 21 березня 2024.
  14. Clark, Stuart (5 березня 2023). ‘It’s like finding needles in a haystack’: the mission to discover if Jupiter’s moons support life. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 25 березня 2024.
  15. https://doi.org/10.12351%2Fks.2305.2091
  16. Bergan, Brad (22 лютого 2022). China and NASA are developing next-gen Voyager-like spacecraft. Which is better?. Interesting Engineering (амер.). Процитовано 25 березня 2024.
  17. China Considers Voyager-like Mission to Interstellar Space. The Planetary Society (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  18. O'Callaghan, Jonathan. U.S. and Chinese Scientists Propose Bold New Missions beyond the Solar System. Scientific American (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  19. published, Andrew Jones (22 вересня 2022). China wants to probe Uranus and Jupiter with 2 spacecraft on one rocket. Space.com (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  20. https://www.oed.com/search/dictionary/?q=Galilean&tl=true
  21. . web.archive.org. 5 січня 1997. Архів оригіналу за 5 січня 1997. Процитовано 26 березня 2024.
  22. Burton, Rodney L.; Brown, Kevin; Jacobi, Anthony (2006-05). Low-Cost Launch of Payloads to Low Earth Orbit. Journal of Spacecraft and Rockets (англ.). Т. 43, № 3. с. 696—698. doi:10.2514/1.16244. ISSN 0022-4650. Процитовано 26 березня 2024.
  23. Internet Archive, Daniel (2001). Mission Jupiter : the spectacular journey of the Galileo spacecraft. New York : Copernicus. ISBN .
  24. CRC Handbook of Chemistry and Physics, 64th EDITION, (C) 1983, page F-141
  25. Redirecting. linkinghub.elsevier.com. Процитовано 27 березня 2024.
  26. Internet Archive, Mark (2004). The depths of space : the story of the Pioneer planetary probes. Washington, D.C. : Joseph Henry Press. ISBN .
  27. . web.archive.org. 30 січня 2006. Архів оригіналу за 30 січня 2006. Процитовано 28 березня 2024.
  28. https://ieeexplore.ieee.org/document/1134214/
  29. Chang, Kenneth (25 травня 2017). NASA's Jupiter Mission Reveals the 'Brand-New and Unexpected'. The New York Times. оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 27 травня 2017.
  30. Ingersoll, Andrew P.; Porco, Carolyn C. (1 липня 1978). Solar heating and internal heat flow on Jupiter. Icarus. Т. 35, № 1. с. 27—43. doi:10.1016/0019-1035(78)90058-1. ISSN 0019-1035. Процитовано 30 березня 2024.
  31. . web.archive.org. 28 червня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 30 березня 2024.
  32. . web.archive.org. 30 січня 2006. Архів оригіналу за 30 січня 2006. Процитовано 30 березня 2024.
  33. NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 30 березня 2024.
  34. Stone, E. C.; Lane, A. L. (1979-06). Voyager 1 Encounter with the Jovian System. Science (англ.). Т. 204, № 4396. с. 945—948. doi:10.1126/science.204.4396.945. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 березня 2024.
  35. Smith, Bradford A.; Soderblom, Laurence A.; Johnson, Torrence V.; Ingersoll, Andrew P.; Collins, Stewart A.; Shoemaker, Eugene M.; Hunt, G. E.; Masursky, Harold; Carr, Michael H. (1979-06). The Jupiter System Through the Eyes of Voyager 1. Science (англ.). Т. 204, № 4396. с. 951—972. doi:10.1126/science.204.4396.951. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 березня 2024.
  36. . web.archive.org. 28 червня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 31 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  37. . web.archive.org. 15 лютого 2012. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 31 березня 2024.
  38. Stone, E. C.; Lane, A. L. (23 листопада 1979). Voyager 2 Encounter with the Jovian System. Science (англ.). Т. 206, № 4421. с. 925—927. doi:10.1126/science.206.4421.925. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 березня 2024.
  39. . web.archive.org. 28 червня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 1 квітня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  40. Synnott, S. P. (19 червня 1981). 1979J3: Discovery of a Previously Unknown Satellite of Jupiter. Science (англ.). Т. 212, № 4501. с. 1392—1392. doi:10.1126/science.212.4501.1392. ISSN 0036-8075. Процитовано 1 квітня 2024.
  41. https://www.astro.umd.edu/~hamilton/research/preprints/BurSimSho03.pdf
  42. Strom, Robert G.; Terrile, Richard J.; Masursky, Harold; Hansen, Candice (1979-08). Volcanic eruption plumes on Io. Nature (англ.). Т. 280, № 5725. с. 733—736. doi:10.1038/280733a0. ISSN 1476-4687. Процитовано 2 квітня 2024.
  43. Redirecting. linkinghub.elsevier.com. Процитовано 3 квітня 2024.
  44. Redirecting. linkinghub.elsevier.com. Процитовано 3 квітня 2024.
  45. Smith, E. J.; Wenzel, K. -P.; Page, D. E. (11 вересня 1992). Ulysses at Jupiter: An Overview of the Encounter. Science (англ.). Т. 257, № 5076. с. 1503—1507. doi:10.1126/science.257.5076.1503. ISSN 0036-8075. Процитовано 4 квітня 2024.
  47. McKibben, R. B.; Zhang, M.; Heber, B.; Kunow, H.; Sanderson, T. R. (1 січня 2007). Localized “Jets” of Jovian electrons observed during Ulysses’ distant Jupiter flyby in 2003–2004. Planetary and Space Science. Т. 55, № 1. с. 21—31. doi:10.1016/j.pss.2006.01.007. ISSN 0032-0633. Процитовано 4 квітня 2024.
  48. . web.archive.org. 23 вересня 2008. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 4 квітня 2024.
  49. ESA Science & Technology - Missions to Jupiter. sci.esa.int. Процитовано 6 квітня 2024.
  50. Redirecting. linkinghub.elsevier.com. Процитовано 6 квітня 2024.
  51. . web.archive.org. 21 листопада 2007. Архів оригіналу за 21 листопада 2007. Процитовано 7 квітня 2024.
  52. Redirecting. linkinghub.elsevier.com. Процитовано 12 квітня 2024.
  53. . web.archive.org. 21 лютого 2007. Процитовано 14 квітня 2024.
  54. . web.archive.org. 7 вересня 2008. Процитовано 14 квітня 2024.
  55. Stern, S. Alan (1 жовтня 2008). The New Horizons Pluto Kuiper Belt Mission: An Overview with Historical Context. Space Science Reviews (англ.). Т. 140, № 1. с. 3—21. doi:10.1007/s11214-007-9295-y. ISSN 1572-9672. Процитовано 14 квітня 2024.
  56. . web.archive.org. 5 липня 2009. Процитовано 14 квітня 2024.
  57. Cheng, A. F.; Weaver, H. A.; Conard, S. J.; Morgan, M. F.; Barnouin-Jha, O.; Boldt, J. D.; Cooper, K. A.; Darlington, E. H.; Grey, M. P. (1 жовтня 2008). Long-Range Reconnaissance Imager on New Horizons. Space Science Reviews (англ.). Т. 140, № 1. с. 189—215. doi:10.1007/s11214-007-9271-6. ISSN 1572-9672. Процитовано 15 квітня 2024.
  58. . web.archive.org. 25 липня 2009. Процитовано 15 квітня 2024.
  59. Galileo. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 17 квітня 2024.
  60. (PDF). web.archive.org. Процитовано 17 квітня 2024.
  61. . web.archive.org. 5 січня 1997. Процитовано 17 квітня 2024.
  62. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0019103598959760?via%3Dihub
  63. Shoemaker-Levy 9 Collision with Jupiter. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 17 квітня 2024.
  64. Comet Shoemaker-Levy 9 (NSSDCA). nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 19 квітня 2024.
  65. Martin, Terry. Z. (1 вересня 1996). Shoemaker-Levy 9: Temperature, Diameter and Energy of Fireballs. Т. 28. с. 08.14. Процитовано 19 квітня 2024.
  67. Galileo - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 20 квітня 2024.
  68. https://archive.today/20090705094139/http://212.58.226.17:8080/1/hi/sci/tech/664834.stm
  69. Galileo - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 22 квітня 2024.
  70. https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/galileo.html
  71. Internet Archive, Daniel (2001). Mission Jupiter : the spectacular journey of the Galileo spacecraft. New York : Copernicus. ISBN .
  72. Rosaly M. C. Lopes; John R. Spencer. (2007). Io after Galileo: a new view of Jupiter's volcanic moon. Berlin: Springer. ISBN 978-3-540-34681-4.
  73. P. Bond (2004). Stepping stones to the cosmos: the story of planetary exploration. New York ; Berlin: Springer. pp. 166—182. ISBN 978-0-387-40212-3.
  74. https://www.jpl.nasa.gov. Clay-Like Minerals Found on Icy Crust of Europa. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 24 квітня 2024.
  75. https://www.jpl.nasa.gov. Clay-Like Minerals Found on Icy Crust of Europa. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 24 квітня 2024.
  76. NASA probe blasts off for Jupiter after launch-pad snags. NBC News (англ.). 5 серпня 2011. Процитовано 29 квітня 2024.
  77. NASA's Juno Spacecraft in Orbit Around Mighty Jupiter - NASA (амер.). Процитовано 29 квітня 2024.
  78. . web.archive.org. 13 липня 2011. Процитовано 29 квітня 2024.
  79. . web.archive.org. 3 лютого 2019. Процитовано 29 квітня 2024.
  80. . web.archive.org. 4 березня 2012. Процитовано 29 квітня 2024.
  81. NASA - Jupiter's Little Red Spot Growing Stronger - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 29 квітня 2024.
  82. Brown, Shannon; Janssen, Michael; Adumitroaie, Virgil; Atreya, Sushil; Bolton, Scott; Gulkis, Samuel; Ingersoll, Andrew; Levin, Steven; Li, Cheng (2018-06). Prevalent lightning sferics at 600 megahertz near Jupiter’s poles. Nature (англ.). Т. 558, № 7708. с. 87—90. doi:10.1038/s41586-018-0156-5. ISSN 1476-4687. Процитовано 30 квітня 2024.
  83. Juno - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 30 квітня 2024.
  84. https://www.jpl.nasa.gov. NASA's Juno Navigators Enable Jupiter Cyclone Discovery. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 1 травня 2024.
  85. Magazine, Christopher Crockett, Knowable (8 червня 2020). What has the Juno spacecraft taught us about Jupiter?. Astronomy Magazine (амер.). Процитовано 1 травня 2024.
  86. ESA Science & Technology - JUICE. sci.esa.int. Процитовано 2 травня 2024.
  87. Witasse, Olivier; Altobelli, Nicolas; Andres, Rafael; Atzei, Alessandro; Boutonnet, Arnaud; Budnik, Frank; Dietz, Angela; Erd, Christian; Evill, Ry (28 червня 2021). JUICE (Jupiter Icy Moon Explorer): Plans for the cruise phase (англ.). № EPSC2021-358. Процитовано 2 травня 2024.
  88. Esa selects 1bn-euro Juice probe to Jupiter. BBC News (брит.). 2 травня 2012. Процитовано 2 травня 2024.
  89. https://www.jpl.nasa.gov. NASA and JPL Contribute to European Jupiter Mission. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 2 травня 2024.
  90. . web.archive.org. 13 грудня 2013. Процитовано 3 травня 2024.
  91. Foust, Jeff (11 лютого 2021). NASA to use commercial launch vehicle for Europa Clipper. SpaceNews (амер.). Процитовано 3 травня 2024.
  92. . web.archive.org. 13 грудня 2013. Процитовано 3 травня 2024.
  93. 蔻享学术. www.koushare.com. Процитовано 3 травня 2024.
  94. Jones, Andrew (16 квітня 2021). China to launch a pair of spacecraft towards the edge of the solar system. SpaceNews (амер.). Процитовано 3 травня 2024.
  95. Bergan, Brad (22 лютого 2022). China and NASA are developing next-gen Voyager-like spacecraft. Which is better?. Interesting Engineering (амер.). Процитовано 3 травня 2024.
  96. O'Callaghan, Jonathan. U.S. and Chinese Scientists Propose Bold New Missions beyond the Solar System. Scientific American (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  97. China Considers Voyager-like Mission to Interstellar Space. The Planetary Society (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  98. https://www.science.org/content/article/voyager-steroids-mission-probe-mysterious-region-beyond-solar-system
  99. https://doi.org/10.15982%2Fj.issn.2096-9287.2020.20200058
  100. Wu, Weiren; Yu, Dengyun; Huang, Jiangchuan; Zong, Qiugang; Wang, Chi; Yu, Guobin; He, Rongwei; Wang, Qian; Kang, Yan (9 січня 2019). Exploring the solar system boundary. SCIENTIA SINICA Informationis (амер.). Т. 49, № 1. с. 1. doi:10.1360/N112018-00273. ISSN 1674-7267. Процитовано 3 травня 2024.
  101. “Interstellar Express”: A Possible Successor of Voyagers----Bulletin of the Chinese Academy of Sciences. www.bcas.cas.cn. Процитовано 3 травня 2024.
  102. Theresa, Deena (23 вересня 2022). China's Tianwen 4 to target Jupiter and Uranus with two spacecraft on one rocket. Interesting Engineering (амер.). Процитовано 3 травня 2024.
  103. China Unveils Plans to Send Spacecraft to Jupiter and Uranus. TIME (англ.). 23 вересня 2022. Процитовано 3 травня 2024.
  104. published, Andrew Jones (22 вересня 2022). China wants to probe Uranus and Jupiter with 2 spacecraft on one rocket. Space.com (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  105. R, Venkatesan (4 січня 2017). After Mars, ISRO targeting missions to Venus and Jupiter. BusinessLine (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  106. https://dataverse.jpl.nasa.gov/dataset.xhtml?persistentId=hdl:2014/20516
  107. . web.archive.org. 23 лютого 2012. Процитовано 5 травня 2024.
  108. Park, Y. H. (8 липня 2002). Europa orbiter mission concept (англ.). Процитовано 5 травня 2024.
  109. published, Brian Berger (7 лютого 2005). NASA 2006 Budget Presented: Hubble, Nuclear Initiative Suffer. Space.com (англ.). Процитовано 5 травня 2024.
  110. ESA Science & Technology - Jovian Minisat Explorer. sci.esa.int. Процитовано 5 травня 2024.
  111. ESA Science & Technology - EJSM-Laplace. sci.esa.int. Процитовано 5 травня 2024.
  112. . web.archive.org. 25 серпня 2011. Процитовано 6 травня 2024.
  113. Jupiter in space agencies' sights (брит.). 18 лютого 2009. Процитовано 6 травня 2024.
  114. . web.archive.org. 17 лютого 2012. Процитовано 6 травня 2024.
  115. https://www.lpi.usra.edu/opag/sg_opf_8_08.pdf
  116. https://sci.esa.int/web/ejsm-laplace
  117. ESA Science & Technology - Cosmic Vision 2015-2025 Proposals. sci.esa.int. Процитовано 6 травня 2024.
  119. . web.archive.org. 20 серпня 2011. Процитовано 7 травня 2024.
  120. . web.archive.org. 7 червня 2019. Процитовано 7 травня 2024.
  121. pubs.aip.org https://pubs.aip.org/aip/acp/article-abstract/654/1/821/728101/Revolutionary-Concepts-for-Human-Outer-Planet?redirectedFrom=fulltext. Процитовано 7 травня 2024. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
  123. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/01/55583main_vision_space_exploration2.pdf?emrc=fac10e
  124. White House scales back space plans. NBC News (англ.). 7 лютого 2005. Процитовано 7 травня 2024.
  125. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ringwald2 не вказано текст
  126. Robert Zubrin, Entering Space: Creating a Spacefaring Civilization, section: Settling the Outer Solar System: The Sources of Power, pp. 158—160, Tarcher/Putnam, 1999,
  127. (PDF). web.archive.org. Процитовано 8 травня 2024.
  128. (PDF). web.archive.org. Процитовано 8 травня 2024.
  129. . web.archive.org. 25 липня 2008. Процитовано 8 травня 2024.
  130. Короткостроковий вплив радіаційного опромінення та забруднення на здоров'я | Центр громадського здоров'я. phc.org.ua. Процитовано 8 травня 2024.
  131. . web.archive.org. 25 липня 2008. Процитовано 8 травня 2024.
  132. Robert Zubrin, Entering Space: Creating a Spacefaring Civilization, section: Colonizing the Jovian System, pp. 166—170, Tarcher/Putnam, 1999, ISBN 1-58542-036-0.
  133. . web.archive.org. 25 липня 2008. Процитовано 9 травня 2024.
  134. . web.archive.org. 25 липня 2008. Процитовано 9 травня 2024.
  135. Ramsar and Radioactivity. large.stanford.edu. Процитовано 9 травня 2024.
  136. pubs.aip.org https://pubs.aip.org/aip/acp/article-abstract/654/1/821/728101/Revolutionary-Concepts-for-Human-Outer-Planet?redirectedFrom=fulltext. Процитовано 10 травня 2024. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
  137. Earlier Missions Exploring Jupiter. Процитовано 10 травня 2024.
  138. . web.archive.org. 4 листопада 2019. Процитовано 10 травня 2024.
  139. published, David Sky Brody (17 червня 2005). Terraforming: Human Destiny or Hubris?. Space.com (англ.). Процитовано 10 травня 2024.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Doslidzhennya Yupitera provodilosya shlyahom sposterezhen z maloyi vidstani za dopomogoyu avtomatichnih kosmichnih aparativ Vono pochalosya v 1973 roci z pributtyam do sistemi Yupitera kosmichnogo aparata Pioner 10 Stanom na 2023 rik vidbulosya visim misij kosmichnih aparativ do Yupitera Usi voni buli zdijsneni Nacionalnim upravlinnyam z aeronavtiki i doslidzhennya kosmichnogo prostoru NASA i vsi krim dvoh buli prolotami pid chas yakih provodilisya detalni sposterezhennya bez posadki i vihodu na orbitu Zavdyaki cim misiyam Yupiter stav najchastishe vidviduvanoyu zovnishnoyu planetoyu Sonyachnoyi sistemi adzhe v usih misiyah do zovnishnih planet Sonyachnoyi sistemi vikoristovuvavsya gravitacijnij manevr pid chas prolotu povz Yupiter Hudozhnye zobrazhennya Pionera 10 pershogo kosmichnogo aparata sho vidvidav Yupiter Vidpravlennya kosmichnogo aparata do Yupitera neprosta zadacha zdebilshogo cherez veliki potrebi v palivi ta vpliv zhorstkogo radiacijnogo polya planeti 5 lipnya 2016 roku do Yupitera pribuv i vijshov na orbitu navkolo nogo kosmichnij aparat Yunona ce drugij aparat yakij ce zrobiv Pershim kosmichnim aparatom yakij vidvidav Yupiter buv Pioner 10 vin proletiv povz planetu v 1973 roci cherez rik povz Yupiter proletiv jogo bliznyuk Pioner 11 Okrim pershih znimkiv planeti z nevelikoyi vidstani zondi vidkrili yiyi magnitosferu ta z yasuvali sho nadra skladayutsya perevazhno z ridini U 1979 roci Yupiter vidvidali zondi Voyadzher 1 i Voyadzher 2 Voni doslidili jogo suputniki i sistemu kilec viyavili vulkanichnu aktivnist Io i znajshli vodyanij lid na poverhni Yevropi Kosmichnij aparat Uliss prodovzhiv doslidzhennya magnitosferi Yupitera v 1992 roci a potim she raz u 2004 roci Zond Kassini nablizivsya do planeti u 2000 roci i zrobiv duzhe detalni znimki yiyi atmosferi U 2007 roci povz Yupiter proletiv kosmichnij aparat New Horizons zrobivshi pokrasheni vimiryuvannya parametriv planeti ta yiyi suputnikiv Pershim na orbitu navkolo Yupitera vijshov kosmichnij aparat Galileo vin pribuv do planeti v 1995 roci i vivchav yiyi do 2003 roku Za cej period Galileo zibrav veliku kilkist informaciyi pro sistemu Yupitera zdijsniv blizki zblizhennya z usima chotirma velikimi Galileyevimi suputnikami i znajshov dokazi nayavnosti tonkoyi atmosferi na troh iz nih a takozh pidtverdiv mozhlivist isnuvannya ridkoyi vodi pid yihnoyu poverhneyu Vin takozh viyaviv magnitne pole navkolo Ganimeda Nablizhayuchis do Yupitera vin takozh stav svidkom padinnya na Yupiter kometi Shumejkeriv Levi 9 U grudni 1995 roku vin vidpraviv atmosfernij zond v atmosferu Yupitera poki sho ce yedinij aparat yakij zrobiv ce U lipni 2016 roku na orbitu navkolo Yupitera vijshov kosmichnij aparat Yunona zapushenij u 2011 roci de vin perebuvaye j dosi prodovzhuyuchi vikonuvati svoyu naukovu programu U 2012 roci Yevropejske kosmichne agentstvo YeKA v ramkah svoyeyi programi Cosmic Vision obralo misiyu JUICE Jupiter Icy Moons Explorer dlya doslidzhennya troh iz chotiroh galileyevih suputnikiv Yupitera iz mozhlivoyu posadkoyu spusknogo aparata rozroblenogo Roskosmosom na Ganimed Misiya JUICE bula zapushenij 14 kvitnya 2023 roku ale pislya aneksiyi Krimu Rosiyeyu u 2014 roci i Rosijskogo vtorgnennya v Ukrayinu u 2022 roci na bagato rosijskih derzhavnih pidpriyemstv zokrema na Roskosmos a takozh no jogo todishnogo kerivnika Dmitra Rogozina bulo nakladeno mizhnarodni sankciyi i YeKA dovelosya vidmovitisya vid rosijskogo spusknogo modulya vin tak i ne buv realizovanij U zhovtni 2024 roku NASA planuye zapustiti kosmichnij aparat Europa Clipper yakij doslidzhuvati suputnik Yupitera Yevropu Kitajske nacionalne kosmichne upravlinnya planuye zapustiti do Yupitera dvi misiyi u 2024 roci en poperednya nazva Mizhzoryanij ekspres dlya prolotu povz Yupiter a priblizno u 2029 roci en dlya doslidzhennya Yupitera na jogo suputnika Kallisto Doslidzhennya za dopomogoyu teleskopivVivchennya planeti Yupiter pochalosya z vinahodom na pochatku XVII stolittya teleskopa refraktora U 1610 roci za dopomogoyu pershogo z takih teleskopiv Galileo Galilej viyaviv sho navkolo Yupitera obertayutsya kilka suputnikiv Chotiri najbilshi z nih Io Yevropa Ganimed i Kallisto zgodom buli nazvana na jogo chest Galileyevi Ce vidkrittya kinulo viklik togochasnij koncepciyi Vsesvitu zgidno z yakoyu vse sho obertayetsya v kosmosi povinno obertatisya navkolo Zemli Zgodom za dopomogoyu dedali potuzhnishih teleskopiv bulo vidkrito Veliku chervonu plyamu v atmosferi Yupitera p yatij suputnik Amalteyu 1892 a zavdyaki spektroskopiyi osnovni komponenti vidimoyi atmosferi Yupitera Tehnichni vimogi do kosmichnih aparativYupiter yakim jogo pobachiv kosmichnij zond Kassini Energiya Poloti z Zemli do inshih planet Sonyachnoyi sistemi potrebuyut velicheznoyi kilkosti energiyi Shob dosyagti Yupitera z zemnoyi orbiti kosmichnomu aparatu potribno majzhe stilki zh energiyi skilki potribno dlya vivedennya jogo na navkolozemnu orbitu V astrodinamici ci vitrati energiyi viznachayutsya chistoyu zminoyu shvidkosti kosmichnogo aparata delta v Energiya neobhidna dlya dosyagnennya Yupitera z navkolozemnoyi orbiti vimagaye delta v blizko 9 km s todi yak dlya dosyagnennya nizkoyi navkolozemnoyi orbiti vimagaye 9 0 9 5 km s Potrebu v energiyi a otzhe j u palivi mozhna suttyevo skorotiti za rahunok tak zvanih gravitacijnih manevriv tobto skoristavshis gravitaciyeyu planet napriklad Zemli abo Veneri pid chas prolotiv povz nih Cinoyu takoyi ekonomiyi zazvichaj ye znachne zbilshennya trivalosti polotu porivnyano z trayektoriyeyu bezposerednogo perelotu Na kosmichnomu aparati Dawn vikoristovuvalisya ionni dviguni zdatni zminiti shvidkist bilshe nizh na 10 km s cogo bilsh nizh dostatno shob zdijsniti prolit povz Yupiter iz sonyachnoyi orbiti togo zh radiusa sho j u Zemli ne vikonuyuchi gravitacijnih manevriv Nemozhlivist prizemlitisya Serjoznoyu problemoyu pid chas vidpravlennya kosmichnih zondiv do Yupitera ye te sho planeta ne maye tverdoyi poverhni na yaku mozhna bulo b prizemlitisya jogo atmosfera postupovo perehodit u ridki nadra Bud yakij zond yakij spuskayetsya v atmosferu vreshti resht bude rozchavlenij velicheznim tiskom vseredini Yupitera Radiaciya Inshoyu vazhlivoyu problemoyu ye potuzhnist radiaciyi yakij piddayetsya kosmichnij zond vhodyachi v seredovishe zaryadzhenih chastinok navkolo Yupitera Napriklad koli Pioner 11 nablizivsya do Yupitera na najmenshu vidstan riven radiaciyi viyavivsya vdesyatero potuzhnishim nizh peredbachali jogo rozrobniki i ce viklikalo poboyuvannya sho aparat yiyi ne vitrimaye Z kilkoma neznachnimi zboyami jomu vdalosya projti cherez radiacijni poyasi ale vin vtrativ bilshist zobrazhen Io oskilki pid diyeyu radiaciyi en Pionera otrimuvav hibni komandi Nastupnij nabagato tehnologichnishij kosmichnij aparat Voyadzher dovelosya pererobiti shob vin vitrimav radiaciyu takoyi potuzhnosti Za visim rokiv perebuvannya na orbiti planeti kosmichnij aparat Galileo otrimav znachno bilshu dozu radiaciyi nizh peredbachalosya v proyekti i cherez ce jogo sistemi kilka raziv vidmovlyali Giroskopi aparata chasto pokazuvali pidvishenu kilkist pohibok a mizh jogo obertovoyu i neobertovoyu chastinami inodi vinikali elektrichni dugi cherez sho aparat perehodiv u bezpechnij rezhim Z ciyeyi zh prichini buli povnistyu vtracheni dani z 16 yi 18 yi ta 33 yi orbit Radiaciya sprichinila takozh fazovi zsuvi v nadstabilnomu kvarcovomu generatori Galileo Polotni misiyiPivdennij polyus Kassini 2000 Pivdennij polyus Yunona 2017 Programa Pioner 1973 i 1974 roki Div takozh Pioner 10 ta Pioner 11 Pershim kosmichnim aparatom yakij doslidzhuvav Yupiter buv Pioner 10 yakij proletiv povz planetu v grudni 1973 roku 12 misyaciv po tomu povz Yupiter proletiv jogo bliznyuk Pioner 11 Pioner 10 otrimav pershi zobrazhennya Yupitera ta Galileyevih suputnikiv zblizka doslidiv atmosferu planeti viyaviv jogo magnitne pole sposterigav radiacijni poyasi i viznachiv sho Yupiter ye perevazhno ridinoyu 4 grudnya 1974 roku Pioner 11 proletiv na minimalnij vidstani vid vershin hmar Yupitera blizko 34 000 km Vin otrimav vrazhayuchi zobrazhennya Velikoyi chervonoyi plyami zrobiv pershe sposterezhennya velicheznih polyarnih oblastej Yupitera i viznachiv masu suputnika Yupitera Kallisto Informaciya zibrana cimi dvoma kosmichnimi aparatami dopomogla astronomam ta inzheneram vdoskonaliti konstrukciyu majbutnih kosmichnih aparativ Animaciya trayektoriyi ruhu Pionera 11 navkolo Yupitera z 30 listopada 1974 roku po 5 grudnya 1974 roku Pioner 11 Yupiter Io Yevropa Ganimed Kallisto Pioner 10 buv pershim kosmichnim aparatom yakij vidvidav Yupiter Programa Voyadzher 1979 rik Dokladnishe Voyadzher 1 ta Voyadzher 2 Voyadzher 1 pochav fotografuvati Yupiter u sichni 1979 roku i maksimalno nablizivsya do nogo 5 bereznya 1979 roku na vidstan 349 000 km vid centru Yupitera Taka nevelika vidstan dala zmogu otrimati zobrazhennya bilshoyi rozdilnoyi zdatnosti Bilshist sposterezhen za suputnikami kilcyami magnitnim polem i radiacijnim seredovishem Yupitera buli zrobleni protyagom 48 godinnogo periodu pislya zblizhennya prote Voyadzher 1 prodovzhuvav fotografuvati planetu do kvitnya 1979 roku Nevdovzi prolit povz Yupiter zdijsniv Voyadzher 2 jogo maksimalne nablizhennya do planeti vidbulosya 9 lipnya 1979 roku na vidstani 576 000 km vid hmar planeti Zond vidkriv kilce Yupitera sposterigav skladni vihori v jogo atmosferi aktivni vulkani na Io proces analogichnij tektonici plit na Ganimedi i chislenni krateri na Kallisto Voyadzheri znachno pokrashili nashe rozuminnya Galileyevih suputnikiv a takozh vidkrili kilcya Yupitera Voni takozh zrobili pershi znimki atmosferi planeti zblizka viyavivshi sho Velika chervona plyama ce skladnij shtorm yakij ruhayetsya proti godinnikovoyi strilki Skriz u smugastih hmarah buli viyavleni inshi menshi buri ta vihori div animaciyu pravoruch Na orbitah bezposeredno za mezhami kilcya bulo viyavleno dva novi neveliki suputniki Adrasteyu i Metidu Ce buli pershi suputniki Yupitera viyavleni kosmichnim aparatom Mizh orbitami Amalteyi ta Io buv viyavlenij tretij suputnik Feba Najbilshoyu nespodivankoyu misiyi stalo vidkrittya vulkanichnoyi aktivnosti na suputniku Io ce buv pershij vipadok koli aktivnij vulkan sposterigavsya na inshomu nebesnomu tili okrim Zemli Razom Voyadzheri zafiksuvali viverzhennya dev yati vulkaniv na Io a takozh znajshli dokazi inshih viverzhen sho vidbuvalisya mizh zustrichami Voyadzheriv Na fotografiyah Yevropi zroblenih Voyadzherom 1 iz nizkoyu rozdilnoyu zdatnistyu vidno veliku kilkist linijnih ob yektiv sho peretinayutsya Spochatku vcheni vvazhali sho ce gliboki trishini sprichineni rozlomami kori abo tektonichnimi procesami Fotografiyi z visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu z Voyadzhera 2 zrobleni blizhche do Yupitera spantelichili vchenih oskilki na cih fotografiyah topografichnij relyef majzhe povnistyu vidsutnij Ce zmusilo bagatoh pripustiti sho ci trishini mozhut buti shozhimi na zemnu krigu i sho Yevropa mozhe mati ridku vodu vseredini Yevropa mozhe buti vnutrishno aktivnoyu cherez prilivne nagrivannya na rivni priblizno odniyeyi desyatoyi vid rivnya Io i v rezultati vvazhayetsya sho cej suputnik maye koru z vodyanogo lodu zavtovshki menshe 30 kilometriv i cej lid imovirno plavaye v okeani glibinoyu 50 kilometriv Kosmichnij korabel Uliss 1992 1994 Dokladnishe Uliss kosmichnij aparat 8 lyutogo 1992 roku sonyachnij zond Uliss proletiv povz pivnichnij polyus Yupitera na vidstani 451 000 km Cej gravitacijnij manevr buv neobhidnij dlya togo shob Uliss vijshov na duzhe visoko nahilenu orbitu navkolo Soncya zbilshivshi yiyi nahil do ekliptiki do 80 2 Gravitaciya gigantskoyi planeti vikrivila trayektoriyu polotu kosmichnogo aparatu vniz i vbik vid ploshini ekliptiki vivodyachi jogo na ostatochnu orbitu navkolo pivnichnogo j pivdennogo polyusiv Soncya Viddalenist i forma orbiti zonda buli skorigovani v znachno menshij miri tak sho jogo afelij zalishivsya na vidstani priblizno 5 a o vidstan Yupitera vid Soncya a perigelij desho dali 1 a o vidstan Zemli vid Soncya Pid chas zustrichi z Yupiterom zond proviv vimiryuvannya magnitosferi planeti Oskilki zond ne buv obladnanij kamerami zhodnih zobrazhen vin ne zrobiv U lyutomu 2004 roku zond znovu nablizivsya do Yupitera Cogo razu vidstan do planeti bula znachno bilshoyu blizko 120 mln km 0 8 a o ale vin prodovzhiv sposterezhennya za Yupiterom Misiya Kassini Gyujgens 2000 Dokladnishe Kassini Gyujgens U 2000 roci zond Kassini pryamuyuchi do Saturna proletiv povz Yupiter i zrobiv odni z najvishih znimkiv planeti z najvishoyu rozdilnoyu zdatnistyu Maksimalne nablizhennya vidbulosya 30 grudnya 2000 roku pid chas nogo bulo zrobleno bagato naukovih vimiryuvan U procesi bagatomisyachnogo prolotu bulo zrobleno blizko 26 000 zobrazhen Yupitera Zond stvoriv najdetalnishij globalnij kolorovij portret Yupitera u yakomu najmenshi vidimi ob yekti mayut rozmir priblizno 60 km Golovnim vidkrittyam cogo prolotu pro yake bulo ogolosheno 5 bereznya 2003 roku stala cirkulyaciya atmosferi Yupitera Temni poyasi v nij cherguyutsya zi svitlimi v atmosferi i zoni z blidimi hmarami vcheni ranishe vvazhali zonami vishidnih potokiv povitrya pochasti tomu sho na Zemli hmari mayut tendenciyu utvoryuvatisya z vishidnogo povitrya Analiz zobrazhen nadislanih zondom Kassini pokazav sho temni poyasi mistyat okremi grozovi oseredki vishidnih yaskravo bilih hmar nadto malih shob yih mozhna bulo pobachiti z Zemli Entoni Del Genio Anthony Del Genio z en NASA skazav Sudyachi z usogo poyasi ce oblasti vishidnogo atmosfernogo ruhu na Yupiteri a otzhe vishidnij ruh u cih zonah maye buti spadnim Sered inshih atmosfernih sposterezhen zakruchenij temnij oval visokogo atmosfernogo tumanu rozmirom iz Veliku chervonu plyamu poblizu pivnichnogo polyusa Yupitera Znimki zrobleni v infrachervonomu diapazoni viyavili osoblivosti cirkulyaciyi poblizu polyusiv smugi vitriv yaki oginayut planetu i susidni smugi yaki ruhayutsya v protilezhnih napryamkah U tomu zh povidomlenni obgovoryuvalasya takozh priroda kilec Yupitera Rozsiyuvannya svitla chastinkami v kilcyah pokazalo sho voni mayut nepravilnu tobto nesferichnu formu i jmovirno utvorilisya v rezultati padinnya mikrometeoritiv na suputniki Yupitera imovirno na Metida j Adrasteyu 19 grudnya 2000 roku kosmichnij aparat Kassini zrobiv znimok suputnika Gimaliya z duzhe nizkoyu rozdilnoyu zdatnistyu vin perebuvav nadto daleko shob rozglediti detali poverhni New Horizons 2007 Dokladnishe New Horizons Video vulkanichnih shlejfiv na Io zapisane New Horizons u 2008 roci Zond New Horizons na svoyemu shlyahu do Plutona proletiv povz Yupiter zdijsnivshi gravitacijnij manevr i stavshi pershim zondom zapushenim bezposeredno do Yupitera z chasiv Ulissa v 1990 roci 4 veresnya 2006 roku New Horizons zrobiv pershi fotografiyi Yupitera za dopomogoyu svoyeyi dovgofokusnoyi kameri en Podalshe vivchennya sistemi Yupitera prodovzhilosya v grudni 2006 roku Maksimalne nablizhennya do Yupitera vidbulosya 28 lyutogo 2007 roku Nezvazhayuchi na neveliku vidstan do Yupitera New Horizons za dopomogoyu svoyeyi instrumentiv proviv tochni vimiryuvannya orbit vnutrishnih suputnikiv Yupitera zokrema Amalteyi Kameri zonda znyali vulkani na Io detalno doslidili vsi chotiri Galileyevi suputniki a takozh proveli distancijni doslidzhennya zovnishnih suputnikiv Gimaliyi ta Elari Aparat takozh doslidiv Malu chervonu plyamu Yupitera magnitosferu planeti ta sistemu tonkih kilec 19 bereznya 2007 roku v komp yuteri upravlinnya j obrobki danih stalasya nevipravna pomilka pam yati vin perezavantazhivsya sho prizvelo do perehodu aparata v bezpechnij rezhim Aparat povnistyu vidnovivsya protyagom dvoh dniv ale vtratim neznachnu kilkist danih pro magnitnij hvist Yupitera Zhodnih inshih podij pov yazanih iz vtratoyu danih pid chas zustrichi ne vidbulosya Cherez velicheznij rozmir sistemi Yupitera i yiyi vidnosnu blizkist do Zemli porivnyano z vidstannyu vid Zemli do Plutona yakij buv osnovnoyu cillyu misiyi New Horizons aparat vidpraviv na Zemlyu bilshe danih vid zustrichi z Yupiterom nizh vid zustrichi z Plutonom Orbitalni misiyi Galileo 1995 2003 Dokladnishe Galileo kosmichnij aparat Animaciya trayektoriyi ruhu zonda Galileo navkolo Yupitera z 1 serpnya 1995 roku do 30 veresnya 2003 roku Galileo Yupiter Io Yevropa Ganimed Kallisto Pershim kosmichnim aparatom yakij vijshov na orbitu navkolo Yupitera stav orbitalnij aparat Galileo Vihid na orbitu vidbuvsya 7 grudnya 1995 roku Aparat obertavsya navkolo planeti ponad sim rokiv zrobivshi 35 vitkiv i vreshti resht buv znishenij pid chas kontrolovanogo zitknennya z Yupiterom 21 veresnya 2003 roku Za cej period vin zibrav veliku kilkist informaciyi pro sistemu Yupitera Yiyi obsyag viyavivsya ne takim velikim yak peredbachalosya oskilki rozgortannya jogo en z visokim koeficiyentom pidsilennya ne vidbulosya Osnovnimi podiyami protyagom vosmirichnogo doslidzhennya buli chislenni proloti povz usi Galileyevi suputniki a takozh povz Amalteyu Galilej pershij zond yakij zrobiv takij prolit U 1994 roci vin stav svidkom padinnya na Yupiter kometi Shumejkeriv Levi 9 a v grudni 1995 roku vipustiv v atmosferu Yupitera atmosfernij zond Mizh 16 i 22 lipnya 1994 roku v kameri Galileo potrapili ulamki kometi Shumejkeriv Levi 9 koli voni na shvidkosti bl 60 km s vpali v pivdennij pivkuli Yupitera Ce bulo pershe bezposerednye sposterezhennya pozazemnogo zitknennya ob yektiv Sonyachnoyi sistemi Hocha zitknennya vidbulosya na zvorotnomu vidnosno Zemli boci Yupitera Galileo perebuvayuchi na vidstani 1 6 a o vid planeti zmig yih zafiksuvati Jogo instrumenti viyavili vognyanu kulyu yaka dosyagla pikovoyi temperaturi blizko 24 000 K dlya porivnyannya zvichajna temperatura vershin hmar Yupitera stanovit bl 130 K abo 143 C a shlejf vid vognyanoyi kuli syagav visoti ponad 3000 km U lipni 1995 roku vid orbitalnogo modulya viddilivsya atmosfernij zond a 7 grudnya 1995 roku toj uvijshov v atmosferu Yupitera Pislya spusku v atmosferu yakij suprovodzhuvavsya znachnimi perevantazhennyami zond skinuv zalishki svogo teplovogo ekrana i proletiv na parashuti cherez 150 km atmosferi zbirayuchi dani protyagom 57 6 hv a potim buv zrujnovanij tiskom priblizno v 22 razi vishim za tisk na Zemli na rivni morya i temperaturoyu yaka dosyagla 153 C Pislya cogo vin mav povnistyu rozplavitisya abo viparuvatisya Na orbitalnij aparat Galileo chekala taka sama dolya 21 veresnya 2003 roku jogo navmisno spryamuvali na Yupiter na shvidkosti ponad 50 km s Ce bulo zrobleno dlya togo shob unemozhliviti jogo zitknennya z Yevropoyu i yiyi zabrudnennya zemnimi mikroorganizmami Poslidovnist znimkiv Galileo zroblenih z intervalom u kilka sekund pokazuye poyavu vognyanoyi kuli na temnomu boci Yupitera vid odnogo z fragmentiv kometi Shumejkeriv Levi 9 yaki vrizalasya v planetu Osnovni naukovi rezultati misiyi Galileo Pershe sposterezhennya amiachnih hmar v atmosferi inshoyi planeti V atmosferi Yupitera utvoryuyutsya chastinki amiachnogo lodu z materialu sho pidnimayetsya z menshih glibin Pidtverdzhennya potuzhnoyi vulkanichnoyi aktivnosti na Io vona v 100 raziv energijnisha nizh na Zemli Teplo i chastota viverzhen nagaduyut rannyu Zemlyu Sposterezhennya skladnih plazmovih vzayemodij v atmosferi Io de generuyutsya potuzhni zaryadzheni potoki chastinok yaki zishtovhuyutsya z atmosferoyu Yupitera Otrimannya dokaziv teoriyi pro isnuvannya ridkih okeaniv pid krizhanoyu poverhneyu Yevropi Pershe viyavlennya potuzhnogo magnitnogo polya navkolo Ganimeda Otrimannya danih shodo magnitnogo polya yaki svidchat pro te sho Yevropa Ganimed i Kallisto mayut shar ridkoyi solonoyi vodi pid poverhneyu Otrimannya dokaziv isnuvannya tonkogo atmosfernogo sharu na Yevropi Ganimedi ta Kallisto tak zvanoyi pripoverhnevoyi ekzosferi Otrimannya danih shodo formuvannya kilec Yupitera z pilu pidnyatogo mizhplanetnimi meteoroyidami yaki vrizayutsya v chotiri mali vnutrishni suputniki planeti a takozh sposterezhennya dvoh zovnishnih kilec i otrimannya svidchen isnuvannya okremogo kilcya vzdovzh orbiti Amalteyi Viznachennya globalnoyi strukturi j dinamiki gigantskoyi magnitosferi Yupitera 11 grudnya 2013 roku NASA spirayuchis na rezultati misiyi Galileo povidomilo pro viyavlennya glinostih mineraliv zokrema filosilikativ yaki ye oznakoyu nayavnosti organichnih rechovin na krizhanij kori Yevropi Na dumku vchenih nayavnist cih mineraliv mogla buti rezultatom zitknennya z asteroyidom abo kometoyu Yunona z 2016 roku Dokladnishe Yunona kosmichnij aparat Animaciya trayektoriyi Yunoni navkolo Yupitera z 1 chervnya 2016 roku po 21 zhovtnya 2025 roku Yunona Yupiter 5 serpnya 2011 roku NASA zapustilo aparat Yunona zavdannyam yakogo bulo detalne doslidzhennya Yupitera 5 lipnya 2016 roku aparat vijshov na polyarnu orbitu navkolo Yupitera Kosmichnij aparat vivchaye sklad planeti yiyi gravitacijne pole magnitne pole ta magnitosferu poblizu polyusiv Yunona takozh shukaye svidchennya togo yak sformuvavsya Yupiter zokrema chi maye vin kam yaniste yadro skilki vodi mistitsya v glibokih sharah jogo atmosferi i yak rozpodilena masa vseredini planeti Yunona vivchaye takozh glibinni vitri Yupitera yaki mozhut dosyagati shvidkosti 600 km god Na pershih etapah Yunona zokrema zibrala informaciyu pro yupiterianski bliskavki cherez sho dovelosya pereglyanuti poperedni teoriyi shodo yih viniknennya Yunona peredala pershi vidi pivnichnogo polyusa Yupitera a takozh informaciyu pro polyarni syajva magnitne pole ta atmosferu Yunona zrobila bagato vidkrittiv yaki postavili pid sumniv nayavni teoriyi formuvannya Yupitera Prolitayuchi nad polyusami Yupitera vona sfotografuvala skupchennya stacionarnih cikloniv yaki postijno perebuvayut na polyusah Vin viyaviv sho magnitosfera Yupitera nerivnomirna j haotichna Za dopomogoyu mikrohvilovogo radiometra Yunona viyavila sho chervoni ta bili smugi yaki vidno na Yupiteri prostyagayutsya na sotni kilometriv v atmosferu Yupitera prote vnutrishni chastini Yupitera peremishani nerivnomirno Ce prizvelo do poyavi teoriyi sho yadro Yupitera ne tverde yak vvazhalosya ranishe a rozmite vono skladayetsya z ulamkiv girskih porid i metalevogo vodnyu Take svoyeridne yadro mozhe buti rezultatom zitknennya yake stalosya na rannij stadiyi formuvannya Yupitera Jupiter Icy Moons Explorer trivaye Dokladnishe Jupiter Icy Moons Explorer Aparat Yevropejskogo kosmichnogo agentstva YeKA Jupiter Icy Moons Explorer JUICE buv obranij v ramkah naukovoyi programi YeKA Cosmic Vision Vin buv zapushenij 14 kvitnya 2023 roku a v 2031 roci zdijsnivshi seriyu prolotiv povz vnutrishni planeti Sonyachnoyi sistemi maye pributi do Yupitera U 2012 roci YeKA obralo JUICE svoyeyu pershoyu velikoyu misiyeyu zaminivshi svij vnesok u Europa Jupiter System Mission na orbitalnij aparat en JGO Partnerstvo shodo misiyi Europa Jupiter System Mission vidtodi vzhe zakinchilosya ale NASA prodovzhit nadavati yevropejskij misiyi aparatne zabezpechennya ta instrumenti Zaproponovani misiyiEuropa Clipper zaplanovana misiya NASA yaka zosereditsya na doslidzhenni suputnika Yupitera Yevropi Narazi zapusk aparata zaplanovano na 10 zhovtnya 2024 roku i vin dosyagne Yevropi pislya 6 5 richnoyi podorozhi Kosmichnij aparat proletit povz suputnik 32 razi shob minimizuvati shkodu vid radiaciyi Yupitera Kitajske nacionalne kosmichne upravlinnya CNSA planuye zapustiti u 2024 roci kilka kosmichnih aparativ u ramkah programi en ranishe vona nazivalasya Interstellar Express priznachenoyi dlya doslidzhennya geliosferi ta mizhzoryanogo prostoru Programa peredbachaye zapusk dvoh abo troh kosmichnih zondiv yaki planuyetsya zapustiti u 2024 roci Voni pryamuvatimut do Yupitera riznimi trayektoriyami a pislya prolotu povz nogo mayut zalishiti Sonyachnu sistemu Pershij zond IHP 1 ruhatimetsya do nosa geliosferi a drugij IHP 2 projshovshi povz Neptun i Triton u sichni 2038 roku proletit blizko do yiyi hvosta Mozhlivo she odin zond imovirno IHP 3 bude zapushenij u 2030 roci dlya doslidzhennya pivnichnoyi chastini geliosferi IHP 1 j IHP 2 stanut 6 m i 7 m kosmichnimi aparatami yaki pokinut Sonyachnu sistemu a takozh pershimi yaki pokinut Sonyachnu sistemu i ne nalezhat NASA Okremo CNSA ogolosilo pro plani zapustiti blizko 2030 roku misiyu en do Yupitera Vona maye vijti na orbitu navkolo Kallisto Indijska organizaciya kosmichnih doslidzhen i rozrobok ISRO ogolosila pro plani zapustiti indijsku misiyu do Yupitera u 2020 h rokah Skasovani misiyi Cherez mozhlivist isnuvannya pidzemnih ridkih okeaniv na Yevropi Ganimedi ta Kallisto vinik velikij interes do detalnogo vivchennya cih krizhanih suputnikiv Yih doslidzhennya postijno zatrimuvalosya cherez trudnoshi z finansuvannyam NASA planuvalo vidpraviti do Yevropi orbitalnij aparat en Jogo osnovnimi cilyami bulo perevirka nayavnosti abo vidsutnosti pidpoverhnevogo okeanu ta viznachennya misc dlya majbutnih misij posadkovih aparativ Ale u 2002 roci cyu misiyu bulo skasovano cherez znachnu energiyu neobhidnu dlya prolotu pryamoyu trayektoriyeyu dovgu trivalist misiyi visoku zagalnu dozu oprominennya i potrebu v radioizotopnih termoelektrichnih generatorah Proponuvalasya takozh misiya NASA Jupiter Icy Moons Orbiter JIMO yaka bula skasovana u 2005 roci ta yevropejska misiya en ale vreshti resht yih zaminila misiya Europa Jupiter System Mission Misiya Europa Jupiter System Mission EJSM bula spilnim proyektom NASA ta YeKA shodo doslidzhennya Yupitera ta jogo suputnikiv U lyutomu 2009 roku bulo ogolosheno sho obidva kosmichni agentstva nadali cij misiyi prioritet pered misiyeyu Titan Saturn System Mission Propoziciya peredbachala zapusk priblizno u 2020 roci i skladalasya z dvoh orbitalnih aparativ en JEO NASA ta en YeKA Chastka YeKA konkuruvala za finansuvannya z inshimi proyektami YeKA Vodnochas Jupiter Europa Orbiter chastka NASA bula viznana v Planetarnomu desyatirichnomu oglyadi nadto velikoyu U rezultati opituvannya bulo viznano sho potribna deshevsha alternativa JEO Vreshti resht usya misiya EJSM z usima zaproponovanimi kosmichnimi aparatami i vid NASA i vid YeKA a takozh vid Agentstva aerokosmichnih doslidzhen Yaponiyi JAXA bula skasovana razom z riznimi pov yazanimi z neyu propoziciyami Roskosmosu Utim piznishe buli rozrobleni j zapusheni kosmichnij aparat YeKA JUICE i kosmichnij aparat NASA Europa Clipper yaki virosli zi skasovanoyi misiyi EJSM Pilotovani doslidzhennya YupiteraTeoretichno mozhlivi pilotovani doslidzhennya Galileyevih suputnikiv Yupitera Osoblivo cikavimi cilyami ye Yevropa oskilki vona maye potencial dlya zhittya i Kallisto cherez vidnosno nizku dozu radiaciyi U 2003 roci NASA zaproponuvalo programu pid nazvoyu Doslidzhennya zovnishnih planet lyudinoyu HOPE yaka peredbachala vidpravlennya astronavtiv dlya doslidzhennya galileyevih Guputnikiv NASA prognozuye sho sproba takogo polotu mozhe buti zdijsnena priblizno u 2040 h rokah U politici en ogoloshenij u sichni 2004 roku NASA obgovoryuvalo misiyi za mezhami Marsa zgaduyuchi sho prisutnist lyudej doslidnikiv mozhe buti bazhanoyu na suputnikah Yupitera Pered tim yak misiya Jupiter Icy Moons Orbiter JIMO bula skasovana administrator NASA en zayaviv sho slidom za neyu pidut lyudi doslidniki Potencialni ob yekti dlya kolonizaciyi Dokladnishe Kolonizaciya suputnikiv YupiteraRadiaciya v sistemi Yupitera Suputnik Ber den Io 3600 Yevropa 540 Ganimed 8 Kallisto 0 01 Zemlya maksimum 0 07 Zemlya u serednomu 0 0007 NASA pripuskaye mozhlivist vidobutku korisnih kopalin v atmosferah zovnishnih planet zokrema geliyu 3 izotopu geliyu yakij ye ridkisnim na Zemli i maye duzhe visoku vartist na odinicyu masi yak termoyaderne palivo Zavodi rozmisheni na orbiti navkolo kosmichnogo tila vkritogo atmosferoyu mogli b vidobuvati gaz i peredavati jogo na korabli sho vidviduyut planetu Odnak sistema Yupitera zagalom stvoryuye osoblivi pereshkodi dlya kolonizaciyi zhorstke radiacijne viprominyuvannya yake perevazhaye v magnitosferi Yupitera ta osoblivo glibokij gravitacijnij kolodyaz planeti Unaslidok radiaciyi Yupitera vprodovzh odniyeyi dobi provedenoyi na Io nezahisheni kolonisti otrimuvali b dozu radiaciyi v obsyazi bl 36 zivertiv Zv abo 3600 beriv a na Yevropi bl 5 4 Zv abo 540 beriv sho ye virishalnim faktorom adzhe vzhe oprominennya v 0 75 Zv protyagom kilkoh dniv dostatno dlya togo shob viklikati promenevu hvorobu a blizko 5 Zv protyagom dekilkoh dniv ye smertelnim Ganimed najbilshij suputnik u Sonyachnij sistemi i yedinij vidomij suputnik Sonyachnoyi sistemi z magnitosferoyu ale vona ne zahishaye jogo vid kosmichnih promeniv dostatnoyu miroyu oskilki yiyi perekrivaye magnitne pole Yupitera Ganimed otrimuye blizko 0 08 Zv 8 ber radiaciyi na den Kallisto roztashovanij dali vid potuzhnogo radiacijnogo poyasu Yupitera i otrimuye lishe 0 0001 Zv 0 01 ber na den Dlya porivnyannya serednya kilkist radiaciyi yaku otrimuye zhivij organizm na Zemli stanovit blizko 0 0024 Zv na rik najvishi prirodni rivni radiaciyi na Zemli zafiksovani navkolo Ramsarskih garyachih dzherel blizko 0 26 Zv na rik Odniyeyu z golovnih cilej Doslidzhennya zovnishnih planet lyudinoyu HOPE bula Kallisto Pobudova nazemnoyi bazi na Kallisto proponuvalasya cherez nizkij riven radiaciyi na yiyi vidstani vid Yupitera ta yiyi geologichnu stabilnist Kallisto yedinij z Galileyevih suputnikiv na yakomu mozhlive lyudske poselennya Rivni ionizuyuchogo viprominyuvannya na Io Yevropi ta v dovgostrokovij perspektivi na Ganimedi nesumisni z lyudskim zhittyam a adekvatni zahisni zahodi she ne vinajdeni Mozhna bulo b pobuduvati bazu na poverhni suputnika yaka b viroblyala palivo dlya podalshogo doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi U 1997 roci u ramkah proyektu en ne plutati z programoyu osvoyennya Misyacya Artemida bulo rozrobleno plan kolonizaciyi Yevropi Zgidno z cim planom doslidniki mali proburiti krizhanu koru Yevropi i distatisya pidpoverhnevogo okeanu isnuvannya yakogo lishe peredbachayetsya de voni mogli b zhiti v shtuchnih povitryanih kishenyah PosilannyaMisiyi NASA do YupiteraDiv takozhDoslidzhennya Merkuriya Doslidzhennya Veneri Doslidzhennya Marsa Doslidzhennya Saturna Doslidzhennya Urana Doslidzhennya NeptunaPrimitkiNASA s Juno Spacecraft in Orbit Around Mighty Jupiter NASA amer Procitovano 18 bereznya 2024 web archive org 20 lyutogo 2020 Arhiv originalu za 20 lyutogo 2020 Procitovano 18 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Galileo science nasa gov angl Procitovano 20 bereznya 2024 published Elizabeth Howell 24 sichnya 2018 Shoemaker Levy 9 Comet s Impact Left Its Mark on Jupiter Space com angl Procitovano 20 bereznya 2024 https www nytimes com 2016 06 28 science nasa jupiter juno html https www nytimes com 2016 07 05 science juno enters jupiters orbit capping 5 year voyage html JUICE is Europe s next large science mission www esa int angl Procitovano 21 bereznya 2024 ESA Science amp Technology JUICE mission gets green light for next stage of development sci esa int Procitovano 21 bereznya 2024 https glcw2013 cosmos ru ESA Science amp Technology JUICE sci esa int Procitovano 21 bereznya 2024 Skibba Ramin Turmoil Over Ukraine Could Debilitate Russia s Space Program Wired amer ISSN 1059 1028 Procitovano 21 bereznya 2024 LoGiurato Brett Obama Just Announced Sanctions Against 7 Russian Cronies Business Insider amer Procitovano 21 bereznya 2024 Russia funds a proposal to land on Jupiter s moon Ganymede www russianspaceweb com Procitovano 21 bereznya 2024 Clark Stuart 5 bereznya 2023 It s like finding needles in a haystack the mission to discover if Jupiter s moons support life The Observer brit ISSN 0029 7712 Procitovano 25 bereznya 2024 https doi org 10 12351 2Fks 2305 2091 Bergan Brad 22 lyutogo 2022 China and NASA are developing next gen Voyager like spacecraft Which is better Interesting Engineering amer Procitovano 25 bereznya 2024 China Considers Voyager like Mission to Interstellar Space The Planetary Society angl Procitovano 25 bereznya 2024 O Callaghan Jonathan U S and Chinese Scientists Propose Bold New Missions beyond the Solar System Scientific American angl Procitovano 25 bereznya 2024 published Andrew Jones 22 veresnya 2022 China wants to probe Uranus and Jupiter with 2 spacecraft on one rocket Space com angl Procitovano 25 bereznya 2024 https www oed com search dictionary q Galilean amp tl true web archive org 5 sichnya 1997 Arhiv originalu za 5 sichnya 1997 Procitovano 26 bereznya 2024 Burton Rodney L Brown Kevin Jacobi Anthony 2006 05 Low Cost Launch of Payloads to Low Earth Orbit Journal of Spacecraft and Rockets angl T 43 3 s 696 698 doi 10 2514 1 16244 ISSN 0022 4650 Procitovano 26 bereznya 2024 Internet Archive Daniel 2001 Mission Jupiter the spectacular journey of the Galileo spacecraft New York Copernicus ISBN 978 0 387 98764 4 CRC Handbook of Chemistry and Physics 64th EDITION C 1983 page F 141 Redirecting linkinghub elsevier com Procitovano 27 bereznya 2024 Internet Archive Mark 2004 The depths of space the story of the Pioneer planetary probes Washington D C Joseph Henry Press ISBN 978 0 309 09050 6 web archive org 30 sichnya 2006 Arhiv originalu za 30 sichnya 2006 Procitovano 28 bereznya 2024 https ieeexplore ieee org document 1134214 Chang Kenneth 25 travnya 2017 NASA s Jupiter Mission Reveals the Brand New and Unexpected The New York Times originalu za 16 listopada 2018 Procitovano 27 travnya 2017 Ingersoll Andrew P Porco Carolyn C 1 lipnya 1978 Solar heating and internal heat flow on Jupiter Icarus T 35 1 s 27 43 doi 10 1016 0019 1035 78 90058 1 ISSN 0019 1035 Procitovano 30 bereznya 2024 web archive org 28 chervnya 2012 Arhiv originalu za 28 chervnya 2012 Procitovano 30 bereznya 2024 web archive org 30 sichnya 2006 Arhiv originalu za 30 sichnya 2006 Procitovano 30 bereznya 2024 NASA NSSDCA Spacecraft Details nssdc gsfc nasa gov Procitovano 30 bereznya 2024 Stone E C Lane A L 1979 06 Voyager 1 Encounter with the Jovian System Science angl T 204 4396 s 945 948 doi 10 1126 science 204 4396 945 ISSN 0036 8075 Procitovano 31 bereznya 2024 Smith Bradford A Soderblom Laurence A Johnson Torrence V Ingersoll Andrew P Collins Stewart A Shoemaker Eugene M Hunt G E Masursky Harold Carr Michael H 1979 06 The Jupiter System Through the Eyes of Voyager 1 Science angl T 204 4396 s 951 972 doi 10 1126 science 204 4396 951 ISSN 0036 8075 Procitovano 31 bereznya 2024 web archive org 28 chervnya 2012 Arhiv originalu za 28 chervnya 2012 Procitovano 31 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya web archive org 15 lyutogo 2012 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2012 Procitovano 31 bereznya 2024 Stone E C Lane A L 23 listopada 1979 Voyager 2 Encounter with the Jovian System Science angl T 206 4421 s 925 927 doi 10 1126 science 206 4421 925 ISSN 0036 8075 Procitovano 31 bereznya 2024 web archive org 28 chervnya 2012 Arhiv originalu za 28 chervnya 2012 Procitovano 1 kvitnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Synnott S P 19 chervnya 1981 1979J3 Discovery of a Previously Unknown Satellite of Jupiter Science angl T 212 4501 s 1392 1392 doi 10 1126 science 212 4501 1392 ISSN 0036 8075 Procitovano 1 kvitnya 2024 https www astro umd edu hamilton research preprints BurSimSho03 pdf Strom Robert G Terrile Richard J Masursky Harold Hansen Candice 1979 08 Volcanic eruption plumes on Io Nature angl T 280 5725 s 733 736 doi 10 1038 280733a0 ISSN 1476 4687 Procitovano 2 kvitnya 2024 Redirecting linkinghub elsevier com Procitovano 3 kvitnya 2024 Redirecting linkinghub elsevier com Procitovano 3 kvitnya 2024 Smith E J Wenzel K P Page D E 11 veresnya 1992 Ulysses at Jupiter An Overview of the Encounter Science angl T 257 5076 s 1503 1507 doi 10 1126 science 257 5076 1503 ISSN 0036 8075 Procitovano 4 kvitnya 2024 McKibben R B Zhang M Heber B Kunow H Sanderson T R 1 sichnya 2007 Localized Jets of Jovian electrons observed during Ulysses distant Jupiter flyby in 2003 2004 Planetary and Space Science T 55 1 s 21 31 doi 10 1016 j pss 2006 01 007 ISSN 0032 0633 Procitovano 4 kvitnya 2024 web archive org 23 veresnya 2008 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2012 Procitovano 4 kvitnya 2024 ESA Science amp Technology Missions to Jupiter sci esa int Procitovano 6 kvitnya 2024 Redirecting linkinghub elsevier com Procitovano 6 kvitnya 2024 web archive org 21 listopada 2007 Arhiv originalu za 21 listopada 2007 Procitovano 7 kvitnya 2024 Redirecting linkinghub elsevier com Procitovano 12 kvitnya 2024 web archive org 21 lyutogo 2007 Procitovano 14 kvitnya 2024 web archive org 7 veresnya 2008 Procitovano 14 kvitnya 2024 Stern S Alan 1 zhovtnya 2008 The New Horizons Pluto Kuiper Belt Mission An Overview with Historical Context Space Science Reviews angl T 140 1 s 3 21 doi 10 1007 s11214 007 9295 y ISSN 1572 9672 Procitovano 14 kvitnya 2024 web archive org 5 lipnya 2009 Procitovano 14 kvitnya 2024 Cheng A F Weaver H A Conard S J Morgan M F Barnouin Jha O Boldt J D Cooper K A Darlington E H Grey M P 1 zhovtnya 2008 Long Range Reconnaissance Imager on New Horizons Space Science Reviews angl T 140 1 s 189 215 doi 10 1007 s11214 007 9271 6 ISSN 1572 9672 Procitovano 15 kvitnya 2024 web archive org 25 lipnya 2009 Procitovano 15 kvitnya 2024 Galileo science nasa gov amer Procitovano 17 kvitnya 2024 PDF web archive org Procitovano 17 kvitnya 2024 web archive org 5 sichnya 1997 Procitovano 17 kvitnya 2024 https www sciencedirect com science article pii S0019103598959760 via 3Dihub Shoemaker Levy 9 Collision with Jupiter nssdc gsfc nasa gov Procitovano 17 kvitnya 2024 Comet Shoemaker Levy 9 NSSDCA nssdc gsfc nasa gov Procitovano 19 kvitnya 2024 Martin Terry Z 1 veresnya 1996 Shoemaker Levy 9 Temperature Diameter and Energy of Fireballs T 28 s 08 14 Procitovano 19 kvitnya 2024 Galileo NASA Science science nasa gov amer Procitovano 20 kvitnya 2024 https archive today 20090705094139 http 212 58 226 17 8080 1 hi sci tech 664834 stm Galileo NASA Science science nasa gov amer Procitovano 22 kvitnya 2024 https nssdc gsfc nasa gov planetary galileo html Internet Archive Daniel 2001 Mission Jupiter the spectacular journey of the Galileo spacecraft New York Copernicus ISBN 978 0 387 98764 4 Rosaly M C Lopes John R Spencer 2007 Io after Galileo a new view of Jupiter s volcanic moon Berlin Springer ISBN 978 3 540 34681 4 P Bond 2004 Stepping stones to the cosmos the story of planetary exploration New York Berlin Springer pp 166 182 ISBN 978 0 387 40212 3 https www jpl nasa gov Clay Like Minerals Found on Icy Crust of Europa NASA Jet Propulsion Laboratory JPL amer Procitovano 24 kvitnya 2024 https www jpl nasa gov Clay Like Minerals Found on Icy Crust of Europa NASA Jet Propulsion Laboratory JPL amer Procitovano 24 kvitnya 2024 NASA probe blasts off for Jupiter after launch pad snags NBC News angl 5 serpnya 2011 Procitovano 29 kvitnya 2024 NASA s Juno Spacecraft in Orbit Around Mighty Jupiter NASA amer Procitovano 29 kvitnya 2024 web archive org 13 lipnya 2011 Procitovano 29 kvitnya 2024 web archive org 3 lyutogo 2019 Procitovano 29 kvitnya 2024 web archive org 4 bereznya 2012 Procitovano 29 kvitnya 2024 NASA Jupiter s Little Red Spot Growing Stronger NASA Science science nasa gov amer Procitovano 29 kvitnya 2024 Brown Shannon Janssen Michael Adumitroaie Virgil Atreya Sushil Bolton Scott Gulkis Samuel Ingersoll Andrew Levin Steven Li Cheng 2018 06 Prevalent lightning sferics at 600 megahertz near Jupiter s poles Nature angl T 558 7708 s 87 90 doi 10 1038 s41586 018 0156 5 ISSN 1476 4687 Procitovano 30 kvitnya 2024 Juno NASA Science science nasa gov amer Procitovano 30 kvitnya 2024 https www jpl nasa gov NASA s Juno Navigators Enable Jupiter Cyclone Discovery NASA Jet Propulsion Laboratory JPL amer Procitovano 1 travnya 2024 Magazine Christopher Crockett Knowable 8 chervnya 2020 What has the Juno spacecraft taught us about Jupiter Astronomy Magazine amer Procitovano 1 travnya 2024 ESA Science amp Technology JUICE sci esa int Procitovano 2 travnya 2024 Witasse Olivier Altobelli Nicolas Andres Rafael Atzei Alessandro Boutonnet Arnaud Budnik Frank Dietz Angela Erd Christian Evill Ry 28 chervnya 2021 JUICE Jupiter Icy Moon Explorer Plans for the cruise phase angl EPSC2021 358 Procitovano 2 travnya 2024 Esa selects 1bn euro Juice probe to Jupiter BBC News brit 2 travnya 2012 Procitovano 2 travnya 2024 https www jpl nasa gov NASA and JPL Contribute to European Jupiter Mission NASA Jet Propulsion Laboratory JPL amer Procitovano 2 travnya 2024 web archive org 13 grudnya 2013 Procitovano 3 travnya 2024 Foust Jeff 11 lyutogo 2021 NASA to use commercial launch vehicle for Europa Clipper SpaceNews amer Procitovano 3 travnya 2024 web archive org 13 grudnya 2013 Procitovano 3 travnya 2024 蔻享学术 www koushare com Procitovano 3 travnya 2024 Jones Andrew 16 kvitnya 2021 China to launch a pair of spacecraft towards the edge of the solar system SpaceNews amer Procitovano 3 travnya 2024 Bergan Brad 22 lyutogo 2022 China and NASA are developing next gen Voyager like spacecraft Which is better Interesting Engineering amer Procitovano 3 travnya 2024 O Callaghan Jonathan U S and Chinese Scientists Propose Bold New Missions beyond the Solar System Scientific American angl Procitovano 3 travnya 2024 China Considers Voyager like Mission to Interstellar Space The Planetary Society angl Procitovano 3 travnya 2024 https www science org content article voyager steroids mission probe mysterious region beyond solar system https doi org 10 15982 2Fj issn 2096 9287 2020 20200058 Wu Weiren Yu Dengyun Huang Jiangchuan Zong Qiugang Wang Chi Yu Guobin He Rongwei Wang Qian Kang Yan 9 sichnya 2019 Exploring the solar system boundary SCIENTIA SINICA Informationis amer T 49 1 s 1 doi 10 1360 N112018 00273 ISSN 1674 7267 Procitovano 3 travnya 2024 Interstellar Express A Possible Successor of Voyagers Bulletin of the Chinese Academy of Sciences www bcas cas cn Procitovano 3 travnya 2024 Theresa Deena 23 veresnya 2022 China s Tianwen 4 to target Jupiter and Uranus with two spacecraft on one rocket Interesting Engineering amer Procitovano 3 travnya 2024 China Unveils Plans to Send Spacecraft to Jupiter and Uranus TIME angl 23 veresnya 2022 Procitovano 3 travnya 2024 published Andrew Jones 22 veresnya 2022 China wants to probe Uranus and Jupiter with 2 spacecraft on one rocket Space com angl Procitovano 3 travnya 2024 R Venkatesan 4 sichnya 2017 After Mars ISRO targeting missions to Venus and Jupiter BusinessLine angl Procitovano 3 travnya 2024 https dataverse jpl nasa gov dataset xhtml persistentId hdl 2014 20516 web archive org 23 lyutogo 2012 Procitovano 5 travnya 2024 Park Y H 8 lipnya 2002 Europa orbiter mission concept angl Procitovano 5 travnya 2024 published Brian Berger 7 lyutogo 2005 NASA 2006 Budget Presented Hubble Nuclear Initiative Suffer Space com angl Procitovano 5 travnya 2024 ESA Science amp Technology Jovian Minisat Explorer sci esa int Procitovano 5 travnya 2024 ESA Science amp Technology EJSM Laplace sci esa int Procitovano 5 travnya 2024 web archive org 25 serpnya 2011 Procitovano 6 travnya 2024 Jupiter in space agencies sights brit 18 lyutogo 2009 Procitovano 6 travnya 2024 web archive org 17 lyutogo 2012 Procitovano 6 travnya 2024 https www lpi usra edu opag sg opf 8 08 pdf https sci esa int web ejsm laplace ESA Science amp Technology Cosmic Vision 2015 2025 Proposals sci esa int Procitovano 6 travnya 2024 web archive org 20 serpnya 2011 Procitovano 7 travnya 2024 web archive org 7 chervnya 2019 Procitovano 7 travnya 2024 pubs aip org https pubs aip org aip acp article abstract 654 1 821 728101 Revolutionary Concepts for Human Outer Planet redirectedFrom fulltext Procitovano 7 travnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij title dovidka https www nasa gov wp content uploads 2023 01 55583main vision space exploration2 pdf emrc fac10e White House scales back space plans NBC News angl 7 lyutogo 2005 Procitovano 7 travnya 2024 Pomilka cituvannya Nepravilnij viklik tegu lt ref gt dlya vinosok pid nazvoyu ringwald2 ne vkazano tekst Robert Zubrin Entering Space Creating a Spacefaring Civilization section Settling the Outer Solar System The Sources of Power pp 158 160 Tarcher Putnam 1999 ISBN 1 58542 036 0 PDF web archive org Procitovano 8 travnya 2024 PDF web archive org Procitovano 8 travnya 2024 web archive org 25 lipnya 2008 Procitovano 8 travnya 2024 Korotkostrokovij vpliv radiacijnogo oprominennya ta zabrudnennya na zdorov ya Centr gromadskogo zdorov ya phc org ua Procitovano 8 travnya 2024 web archive org 25 lipnya 2008 Procitovano 8 travnya 2024 Robert Zubrin Entering Space Creating a Spacefaring Civilization section Colonizing the Jovian System pp 166 170 Tarcher Putnam 1999 ISBN 1 58542 036 0 web archive org 25 lipnya 2008 Procitovano 9 travnya 2024 web archive org 25 lipnya 2008 Procitovano 9 travnya 2024 Ramsar and Radioactivity large stanford edu Procitovano 9 travnya 2024 pubs aip org https pubs aip org aip acp article abstract 654 1 821 728101 Revolutionary Concepts for Human Outer Planet redirectedFrom fulltext Procitovano 10 travnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij title dovidka Earlier Missions Exploring Jupiter Procitovano 10 travnya 2024 web archive org 4 listopada 2019 Procitovano 10 travnya 2024 published David Sky Brody 17 chervnya 2005 Terraforming Human Destiny or Hubris Space com angl Procitovano 10 travnya 2024

Дата публікації:
Топ