Дмитро Олександрович Бистрольотов рос Дмитрий Александрович Быстролётов 3 січня 1901 19010103 р с Ак Чора 3 травня 1975

Дмитро Олександрович Бистрольотов (рос. Дмитрий Александрович Быстролётов; *3 січня 1901(19010103) р. с. Ак-Чора — †3 травня 1975 р., Москва) — радянський розвідник-нелегал, перекладач, лікар, письменник. Незважаючи на те, що нелегальна діяльність Бистрольотова на Заході тривала 12 років від 1924 р. до 1936 р., але за оцінкою СЗР РФ, він став одним з найрезультативніших агентів .

Дмитро Бистрольотов

рос. Дмитрий Александрович

Псевдо

Андрій

Народився

3 січня 1901

Ак-Чора

Помер

3 травня 1975 (74 роки)

Поховання

Громадянство

Діяльність

Галузь

право^[1], медицина^[1], ^d^[1], спецслужба^[d]^[1] і перекладацтво^[d]^[1]

Alma mater

Карлів університет,
Цюрихський університет

Науковий ступінь

доктор права,
доктор медицини

Знання мов

російська^[1] і німецька

Військове звання

матрос РІА,
старший лейтенант держбезпеки

Рід

^[ru]

Батько

Толстой Олександр Миколайович

Мати

Бистрольотова Клавдія Дмитрівна

У шлюбі з

Іванова Ганна Михайлівна

Нагороди

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у с. Ак-Чора Перекопського повіту Таврійської губернії Російської імперії.

За його власним свідченням, він — позашлюбний син графа Олександра Миколайовича Толстого і, відповідно, племінник відомого письменника Олексія Миколайовича Толстого. Олександр Миколайович Толстой народився 12 серпня 1858 р. біля м. Виборгом, і був нащадком генерал-майора Д. Б. Толстого (1763—1844). За іншою версією його батько — Роман Олександрович Скірмунт, бо Бистрольотов народився в маєтку брата Скірмунта. Мати Дмитра Олександровича — особиста почесна громадянка Клавдія Дмитрівна Бистрольотова. А Дмитро від народження носив прізвище матері.

З 1904 р. до 1913 р. Дмитро Бистрольотов жив і виховувався в м. Петербурзі, в родині Єлизавети Робертівни де Корвальо. У 1913—1917 роках навчався в гардемаринських клясах (м. Севастополь). Ще в ранній юності захопився марксизмом та ницшеанством, це дещо визначило його подальшу долю. У 1915—1917 роках Дмитро Бистрольотов навчався в ^[ru]; в складі Другого флотського екіпажу Чорноморського флоту Російської імперії він брав участь в десантних операціях проти Туреччини. Дмитро Бистрольотов був офіційно узаконений і отримав графський титул 2 листопада 1917 р. — за п'ять днів до Жовтневого державного перевороту більшовиків у м. Петрограді. На той момент Дмитро Толстой-Бистрольоётов проживав в Кубанськії області в м. Анапа. Кубанська крайова рада не визнала так звану «Жовтневу революцію», підтвердила вірність Антанті і підтримала Білий рух. У 1918 р. гімназист Бистрольотов написав картину аквареллю «Штурм Ризе», присвячену героїчному епізоду Першої світової війни.

У 1919 р. Бистрольотов закінчив випускні кляси класичної гімназії і випускні кляси Морехідної школи в м. Анапа. Незабаром був зарахований як матрос-доброволець на флот «білої» Добровольчої армії: ходив на судах «Ріон» і «Костянтин», на останньому в 1919 р. був вивезений до Західної Туреччини. За кордоном Дмитро служив матросом на судах різних пароплавних компаній. Восени 1920 р. він організував бунт на парусно-моторній шхуні «Преподобний Сергій». 14 листопада 1920 р. Крим був зайнятий «червоними». Бистрольотов привів шхуну в Євпаторію, де і був завербований місцевої «ЧК». Шхуна «Преподобний Сергій» була перейменована, отримавши парадоксальне ім'я «Преподобний Троцький». З м. Одеси в Болгарію шхуна вийшла з «вантажем» двох чекістів на борту. Бистрольотов взяв участь в цій невдалій операції. Шхуна потрапила в «крижаний полон» і ледь не затонула. Морякам і пасажирам вдалося врятуватися.

У 1921 р. Бистрольотов нелегально покинув РРФСР і знову опинився в Туреччині. У 1922 р. закінчив з відзнакою випускний кляс коледжу для європейців-християн в м. Константинополі. У травні приїхав до Чехословаччини, де був прийнятий на медичний факультет Університету імені Яна Амоса Коменського в м. Братиславі. У листопаді 1922 р. перевівся на медфак Карлового університету (м. Прага), в 1924 р. перейшов на юридичний факультет того ж університету. Закінчив університет в 1927 р., з дипломом «спеціаліст по світовій торгівлі нафтою». У березні 1928 р. захистив дисертацію «Основні проблеми права в освітленні історичного та діалектичного матеріалізму», і йому було надано вчений ступінь доктора права.

У 1923 р. Бистрольотов був прийнятий на роботу в радянському торговому представництві в м. Празі і отримав громадянство Української РСР. У 1924 р. резидентура ОДПУ направила агента Бистрольотова на роботи з розкладання еміграції. Учасник 1-го Всесоюзного з'їзду пролетарського студентства (квітень 1925 р., м. Москва). Представник «Союзу студентів, громадян СРСР, в Чехословаччині». У м. Москві зустрівся з начальником контррозвідувальної відділу ОДПУ Артузовим А. і помічником начальника Іноземного відділу ОДПУ ^[ru], які дозволили резиденту ІНО в Чехословаччині залучати Бистрольотова до розвідувальної роботи. Крім основної роботи в торговому представництві, займався технічною, економічною і політичною розвідкою, в тому числі вербуванням агентурних джерел. Мимохідь, Бистрольотов брав уроки живопису й графіки у професорів Паризької і Берлінської академій мистецтв.

У 1927 р. Бистрольотов (користувався успіхом у жінок) вдало здійснив «розробку» 29-річної секретарки-француженки, яка мала доступ до листування та шифрів свого МЗС. Вона стала агенткою «Ларош» (фр. Laroche). У 1928 р. ІНО ОДПУ отримав від неї доповіді та шифри французького посла в м. Празі.

В кінці 1929 р. Бистрольотов отримав направлення на навчання до Московського науково-дослідного інституту Монополії зовнішньої торгівлі при Наркомторзі СРСР, але від'їзд до м. Москви не відбувся. За пропозицією резидента в м. Берліні, Бистрольотов перейшов на роботу нелегала. З лютого 1930 р. він — штатний співробітник ІНО ОДПУ, до 1937 р. працював на нелегальному становищі в державах Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки нелегалом-вербувальником і керівником групи нелегалів (під псевдонімом «Андрій»). Він об'їздив багато держав на різних континентах, жив серед туарегів в Сахарі, серед пігмеїв в Екваторіальній Африці, в середовищі аристократів Англії, Франції та Італії, промисловців і банкірів Німеччини, Америки та Голландії .

У 1930 р. Бистрольотов був спрямований на нелегальну роботу в Німеччину. Де він займався вивченням співробітника Форін-Офісу «Арно», який займався розробкою шифрів. Протягом трьох років роботи ним від англійця були отримані англійські шифри й коди, щотижневі збірники шифротелеграм зовнішньополітичного відомства Великої Британії, інші секретні документи. Ця робота молодого розвідника отримала високу оцінку керівництва СРСР. Наказом ОДПУ 17 вересня 1932 р. він був нагороджений бойовою зброєю з написом: «За нещадну боротьбу з контрреволюцією від Колегії ОДПУ».

Завдання Бистрольотову з «Центру» давали безпосередньо керівники ІНО (в тому числі А. Х. Артузов), діючи через легальних і нелегальних резидентів (Н. Г. Самсонова, ^[ru], ^[ru], І. С. Порецкого й інших). Забезпечив керівництво СРСР дипломатичними шифрами і кодами Англії, Німеччини, Франції, Італії, Фінляндії, Туреччини. Організував отримання з Державного департаменту США секретної інформації. Контролював особисту переписку Гітлера і Муссоліні. Дістав для СРСР ряд новітніх технологій та зразків озброєння.

У 1935 р. Бистрольотов закінчив медичний факультет Цюріхського університету (під чужим прізвищем і документами), в 1936 р. захистив дисертацію по гінекології, йому було надано вчений ступінь доктора медицини. Навчався в академіях мистецтв Парижу й Берліну, прийнятий в 1937 р. в Союз художників СРСР.

Наприкінці 1936 р. Бистрольотов повернувся в Москву, працював в центральному апараті розвідки, в лютому 1938 р. переведений з ГУДБ НКВС завідувачем бюро перекладів Всесоюзної торгової палати. Оперативний псевдонім «Андрій». Став членом Спілки радянських художників. Мав чин старшого лейтенанта державної безпеки .

17 вересня 1938 р. Бистрольотов був заарештований. 8 травня 1939 р. Військова колегія Верховного Суду Союзу РСР засудила Бистрольотова Дмитра Олександровича за ст. 58 ч. 6, 7, 8 КК РРФСР до виправно-трудових таборів строком на двадцять років, з позбавленням політичних прав на п'ять років і з конфіскацією особистого майна.

У 1939-1940 роках відбував ув'язнення в Норильлазі, в 1940-1941 роках — в Маріїнську (у Сиблазі), до 1947 р. — в Суслово (Сиіблаг).

У січні 1948 р., за вказівкою Міністра ДБ СРСР Абакумова В., доставлений під конвоєм в Москву.

До 1951 р. відбував ув'язнення в одиночній камері Сухановської особливо-режимної тюрми. У 1951 р. направлений в спецтабір: до 1952 р. перебував у Озерлазі (будівництво БАМу), далі — в Камишовому таборі (будівництво нафтопереробного заводу в м. Омську). У 1954 р. після інсульту звільнений від відбуття ув'язнення («актований»).

Після звільнення

У 1956 р. за відсутністю складу злочину реабілітований.

З 1957 р. до 1975 р. жив у Москві, при знанні 22 іноземних мов, працював мовним редактором у Всесоюзному НДІ медичної і медико-технічної інформації Міністерства охорони здоров'я СРСР, працював над літературним твором «Бенкет безсмертних» в 17 книгах, завершений незадовго до смерті автора.

Помер 3 травня 1975 року, похований у Москві на Хованському кладовищі.

Нагороди

Наказом ОГПУ 17 вересня 1932 р. нагороджений бойовою зброєю з написом: «За нещадну боротьбу з контрреволюцією від Колегії ОДПУ».
Знак «Почесний працівник ВЧК-ОДПУ (XV)».

Значення

«Архівні матеріали про оперативну діяльність легендарного радянського розвідника Дмитра Бистрольотова ніколи не стануть надбанням громадськості, оскільки до сих пір містять дані найвищої секретності», повідомив РІА Новини 09.03.2011 керівник прес-бюро Служби зовнішньої розвідки (СЗР) РФ Сергій Іванов. Він також сказав: «Без сумніву, Бистрольотов є найпомітнішою фігурою в славній плеяді розвідників країни. Він прийшов у розвідку на початку 1920-х років минулого століття і протягом декількох років став одним з кращих співробітників іноземного відділу (ІНО) ОДПУ». «Йому вдалося проникнути в таємниці МЗС Великої Британії, добути секретні шифри й коди Австрії, Німеччини, Італії, а найвищий рівень його контактів серед іноземних чиновників перевершував всі межі», — зазначив співрозмовник агентства. — «Саме тому багато архівних документів про діяльність Бистрольотова досі є безцінними для вітчизняної розвідки».

Пам'ять

У музеях СРСР і Російської Федерації відкриті експозиції, присвячені Д. А. Бистрольотову: — 1979 р., музей КДБ СРСР «Чекістський зал», м. Москва; — 2011 р., Краєзнавчий музей, м. Анапа; — 2013 р., Музей історії політичної поліції, м. Санкт-Петербург. — США. Вашингтон, листопад 2011 р., Міжнародний музей розвідки.

Афоризми Дмитра Бистрольотова

Бюрократ — це дармоїд, і неосталінізм — це його дармоїдська ідеологія.

Всі негативні явища сталінізму можна легко повернути, але позитивні — ніколи.

Твори

(рос.) Быстролётов Д.А. Пир бессмертных. — М. : Граница, 1993. — 368 с. — 50 000 прим. — .
(рос.) Быстролётов Д., «История одного путешествия». Журнал «Азия и Африка сегодня», 1963 г.
(рос.) Быстролётов Д., В. Журавлёв, «Человек в штатском», газета «Днепр вечерний», Днепропетровск, 1973 г.
(рос.) Быстролётов Д., «Para bellum», журнал «Наш Современник», М., 1974 г.
(рос.) Быстролётов Д., «В старой Африке», издательство «Советская Россия», М., 1976 г.
(рос.) Пир бессмертных. — Кн. 5 «Путешествие на край ночи». / Публ. Милашов С. С. — М., 1991. — (Библиотека журнала «Пограничник»; № 3 (154), 1991). — 96 с.
(рос.) Пир бессмертных. — Кн. 9 «Человечность». / Публ. Милашов С. С. — М., 1991. — (Библиотека журнала «Пограничник»; № 4 (155), 1991). — 96 с.

Том 1: кн. 1—5 («Залог бессмертия», «Превращения», «Пучина», «Путешествие на край ночи»). — 588 с.
Том 2: кн. 6—9 («Шёлковая нить», «Молодость в клетке», «Испытание одиночеством», «Записки из живого дома») — 678 с.
Том 3: кн. 10—11 («Человечность», «Трудный путь в бессмертие») — 448 с.

Фільмографія

Деякі факти біографії Бистрольотова стали основою художнього фільму режисера Журавлёва В. «Людина в штатському», Мосфільм, 1973 р.
«Вербувальник» — двосерійний фільм в жанрі документальної драми з циклу «Поєдинки», 2011 р. (2017); режисер Валерій Ніколаєв.

Примітки

Czech National Authority Database
d:Track:Q13550863
(рос.) Под кодовым именем «Анита». Канал ТВ «Россия 1», 2019 г. [ 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Бистрольотова народилася 12 січня 1866 р. в станиці Медведівська Кубанської області, донька священика Кубанського козацького війська Дмитра Івановича Бистрольотова, мала незавершену вищу медичну й гуманітарну освіту, працювала фельдшером та вчителькою.
За іншою версією — в Севастополь.
Пир бессмертных, 1993, с. 230.
Безліч ексклюзивних відомостей про туарегів, конголезців і пігмеїв міститься в його книзі ((рос.) Д. Быстролётов, «В старой Африке» (М.: «Советская Россия»), зданої в набір за два тижні до смерті автора, і що «побачила світ» у наступному 1976 році.
Пир бессмертных, 1993, с. 324.
Що стосується «Арно», то він в 1933 році був звільнений з Форін-Офісу, і незабаром загинув при таємничих обставинах.
Пир бессмертных, 1993, с. 325.
Пир бессмертных, 1993, с. 332.
Пир бессмертных, 1993, с. 28.
(рос.) Кадровый состав органов государственной безопасности СССР. 1935−1939 [ 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Пир бессмертных, 1993, с. 6.
Пир бессмертных, 1993, с. 255.
(рос.) Виртуальный музей Гулага. Быстролётов, Дмитрий Александрович [ 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]
(рос.) СВР никогда не рассекретит архивы легендарного разведчика Быстролётова. Лента новостей «РИА Новости» [ 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Пир бессмертных, 1993, с. 346.
Пир бессмертных, 1993, с. 284.

Джерела

(рос.) Владимир Абаринов, Похождения и превращения Дмитрия Быстролётова [ 26 січня 2018 у Wayback Machine.]. / газета «Совершенно секретно». — № 8/255 от 08.2010.
Эмиль Дрейцер, «Stalin's Romeo Spy: The Remarkable Rise and Fall of the KGB's Most Daring Operative», Northwestern University Press, 2010, — с. 426,

Посилання

(рос.) Эмиль Дрейцер — Владимир Абаринов, Ещё раз о судьбе Дмитрия Быстролётова [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]. — Радио «Свобода», 15 ноября 2011.
(рос.) Быстролётов Дмитрий Александрович (1901—1975) разведчик, врач, юрист, переводчик на сайте sakharov-center.ru
(рос.) Портрет [ 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] // www.portret.ru
(рос.) Фонды Мариинского краеведческого музея, Кемеровская область город Мариинск ул. Рабочая, 15.
(рос.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Czech_National_Authority_Database<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-1] Czech National Authority Database
d:Track:Q13550863

[2] (рос.) Под кодовым именем «Анита». Канал ТВ «Россия 1», 2019 г. [ 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]

[3] Бистрольотова народилася 12 січня 1866 р. в станиці Медведівська Кубанської області, донька священика Кубанського козацького війська Дмитра Івановича Бистрольотова, мала незавершену вищу медичну й гуманітарну освіту, працювала фельдшером та вчителькою.

[4] За іншою версією — в Севастополь.

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993230-5] Пир бессмертных, 1993, с. 230.

[6] Безліч ексклюзивних відомостей про туарегів, конголезців і пігмеїв міститься в його книзі ((рос.) Д. Быстролётов, «В старой Африке» (М.: «Советская Россия»), зданої в набір за два тижні до смерті автора, і що «побачила світ» у наступному 1976 році.

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993324-7] Пир бессмертных, 1993, с. 324.

[8] Що стосується «Арно», то він в 1933 році був звільнений з Форін-Офісу, і незабаром загинув при таємничих обставинах.

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993325-9] Пир бессмертных, 1993, с. 325.

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993332-10] Пир бессмертных, 1993, с. 332.

[FOOTNOTEПир_бессмертных199328-11] Пир бессмертных, 1993, с. 28.

[Kadry-12] (рос.) Кадровый состав органов государственной безопасности СССР. 1935−1939 [ 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]

[FOOTNOTEПир_бессмертных19936-13] Пир бессмертных, 1993, с. 6.

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993255-14] Пир бессмертных, 1993, с. 255.

[gulag-15] (рос.) Виртуальный музей Гулага. Быстролётов, Дмитрий Александрович [ 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]

[16] (рос.) СВР никогда не рассекретит архивы легендарного разведчика Быстролётова. Лента новостей «РИА Новости» [ 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993346-17] Пир бессмертных, 1993, с. 346.

[FOOTNOTEПир_бессмертных1993284-18] Пир бессмертных, 1993, с. 284.

[1]