Зауважте, ! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Протипаркінсонічні препарати — група лікарських засобів, які застосовуються для лікування хвороби Паркінсона та вторинного паркінсонізму різного походження.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWpMMk5tTHpNbE1rTTBMVVJwYUhsa2NtOTRlUzFNTFhCb1pXNTViR0ZzWVc1cGJsOGxNamhNWlhadlpHOXdZU1V5T1M1emRtY3ZNakF3Y0hndE15VXlRelF0Ukdsb2VXUnliM2g1TFV3dGNHaGxibmxzWVd4aGJtbHVYeVV5T0V4bGRtOWtiM0JoSlRJNUxuTjJaeTV3Ym1jPS5wbmc=.png)
Класифікація
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWpMMk5oTDBGdFlXNTBZV1JwYm1VdWMzWm5Mekl3TUhCNExVRnRZVzUwWVdScGJtVXVjM1puTG5CdVp3PT0ucG5n.png)
Протипаркінсонічні препарати поділяються на 5 основних підгруп:
- ДОФА (дигідрофенілаланін) та його похідні. До цієї групи належить леводопа, яка застосовується натепер виключно в комбінації з інгібітором (карбідопою) () або , або з інгібітором катехол-О-метилтрансферази (, ).
- Агоністи дофаміну. До цієї групи відносяться ропінірол, праміпексол, (пірибедил), ротиготин, бромокриптин, , каберголін, .
- Інгібітори моноамінооксидази типу В. До препаратів цієї групи відносяться селегілін і разагілін.
- Похідні (адамантану). З препаратів цієї групи натепер застосовується переважно лише (амантадин), вкрай рідко застосовується .
- Антихолінергічні засоби. До препаратів цієї групи відносяться (тригексифенідил) і (біпериден), рідше застосовуються також , мезилат, , , .
Історія застосування
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHlMekkxTDB3dFUyTnZjRzlzWVcxcGJpNXpkbWN2TWpBd2NIZ3RUQzFUWTI5d2IyeGhiV2x1TG5OMlp5NXdibWM9LnBuZw==.png)
Історично першими засобами для лікування паркінсонізму були холінолітичні препарати. Ще на початку ХІХ століття Жан-Мартен Шарко лікував паркінсонізм алкалоїдом блекоти скополаміном. У 50-х роках ХІХ століття отриманий гідрохорид кораміфену — . Проте ці препарати спричинювали значну кількість побічних ефектів, тому подальше вивчення перебігу захворювання спричинило пошук більш ефективних та безпечних препаратів з групи холінолітиків для лікування паркінсонізму. У 1949 році уперше синтезований (тригексифенідил), який і є натепер найрозповсюдженішим протипаркінсонічним препаратом з групи холінолітиків, а в 1953 році в Німеччині синтезований (біпериден).
У 50-х роках ХХ століття шведський науковець (Арвід Карлссон) дослідив, що введення похідного дигідрофенілаланіну леводопи тваринам із резерпін-індукованим паркінсонізмом зменшує прояви захворювання. На початку 60-х років ХХ століття австрійський лікар українського походження (Олег Горникевич) після встановлення факту різкого зниження рівня дофаміну в мозку хворих паркінсонізмом, разом із неврологом Вальтером Біркмаєром виявили, що внутрішньовенне введення леводопи значно знижує симптоми паркінсонізму у хворих людей. Подальші дослідження леводопи проводив грецько-американський учений , який довів, що ефективним при паркінсонізмі є призначення високих доз препарату, оскільки 98 % леводопи метаболізуються в організмі та не доходять до основної точки прикладання препарату в головному мозку. Після цих досліджень, результати яких опубліковані в 1967 році, розпочалось широке застосування леводопи у клінічній практиці. Одночасно розпочались дослідження препаратів, які б могли в комбінації з леводопою знизити кількість прийнятої леводопи, а також знизити кількість побічних ефектів леводопи при зменшенні її дози. Першим був синтезований інгібітор , а в 1962 році у лабораторії компанії синтезований другий представник групи інгібіторів декарбоксилази ароматичних амінокислот (карбідопа). У клінічних дослідженнях, результати яких були опубліковані в 1971 році, показано, що сумісне застосування леводопи і карбідопи значно знижує ефективну дозу леводопи, та значно знижує кількість її побічних ефектів, після чого розпочалось широке клінічне застосування комбінації леводопи з карбідопою. леводопа також може застосовуватися у вигляді трикомпонентних препаратів з карбідопою та з інгібітором катехол-О-метилтрансферази .
Після встановлення факту зниження рівня дофаміну в структурах головного мозку у хворих паркінсонізмом для лікування захворювання розпочали застосовуватися стимулятори дофамінових рецепторів. У 1965 році синтезований у лабораторії компанії «Sandoz» бромокриптин, який застосовується у клінічній практиці з 1968 року. на початку 80-х років ХХ століття у лабораторії італійської компанії синтезований подібний за хімічним складом та механізмом дії препарат каберголін, який запатентований компанією у 1982 році. У 1969 році синтезований (пірибедил), який застосовується у клінічній практиці з початку 70-х років ХХ століття.
Серед протипаркінсонічних препаратів виділяється підгрупа інгібіторів моноамінооксидази типу В. Перший протипаркінсонічний препарат із цієї підгрупи селегілін синтезований на початку 60-х років ХХ століття в Угорщині в лабораторії фірми , яка запатентувала його в 1962 році.
У 60-х роках ХХ століття у США синтезоване похідне (адамантану) (амантадин), який належить до групи інгібіторів NMDA-рецепторів. Амантадин спочатку застосовувався як противірусний препарат, переважно як засіб проти вірусу грипу. Проте під час його застосування виявлено, що препарат зменшує більшість симптомів паркінсонізму. Після встановлення цього факту амантадин розпочали застосовувати переважно як протипаркінсонічний засіб. Рідше з препаратів цієї групи застосовується .
Застосування
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODBMelEzTDFSeWFXaGxlSGx3YUdWdWFXUjViQzV6ZG1jdk1qQXdjSGd0VkhKcGFHVjRlWEJvWlc1cFpIbHNMbk4yWnk1d2JtYz0ucG5n.png)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODVMemsyTDFKdmNHbHVhWEp2YkdWZlUzUnlkV04wZFhKaGJGOUdiM0p0ZFd4aFpTNXpkbWN2TWpBd2NIZ3RVbTl3YVc1cGNtOXNaVjlUZEhKMVkzUjFjbUZzWDBadmNtMTFiR0ZsTG5OMlp5NXdibWM9LnBuZw==.png)
Натепер базовим препаратом для лікування паркінсонізму залишається леводопа, яка вважається «золотим стандартом» лікування паркінсонізму. Леводопа зменшує більшість симптомів паркінсонізму — ригідність, гіпокінезію, тремор, дисфагію, слинотечію, а також збільшує об'єм рухів та відновлює здатність до концентрації уваги. Оскільки майже вся ендогенна леводопа (98 %) метаболізується в організмі до дофаміну, який не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому препарат застосовується або з інгібітором ((карбідопа), ), або з інгібітором катехол-О-метилтрансферази (). Проте тривале застосування леводопи спричинює появу у хворих не лише характерних побічних ефектів препарату, зокрема нудоту і блювання, але й появу неврологічних побічних ефектів — моторних флуктуацій та дискінезій, часткове зменшення яких спостерігається при застосуванні пролонгованих форм леводопи з інгібіторами декарбоксилази. Для усунення побічних ефектів леводопи часто застосовуються агоністи дофамінових рецепторів. Початково з цією метою застосовувались бромокриптин та каберголін, проте натепер ці препарати застосовуються для лікування паркінсонізму рідше. Частіше, в тому числі як для усунення побічних ефектів леводопи, так і як самостійні препарати для лікування паркінсонізму застосовуються інші агоністи дофамінових рецепторів — ропінірол, (пірибедил) та праміпексол. У вигляді трансдермальної терапевтичної системи застосовується також інший препарат з групи агоністів дофамінових рецепторів ротиготин.
Частіше на пізніх стадіях захворювання, разом із леводопою, застосовуються інгібітори моноамінооксидази типу В селегілін і разагілін. При їх застосуванні разом із леводопою спостерігається значне підвищення вмісту дофаміну та інших медіаторних амінів у тканинах мозку. Також ці препарати є ефективними як у початковій стадії захворювання, так і при вторинному паркінсонізмі.
Для лікування паркінсонізму, переважно в хворих молодшого віку застосовується похідне (адамантану) (амантадин). За механізмом дії він належить до групи інгібіторів NMDA-рецепторів, він також стимулює експресію D2-дофамінових рецепторів в смугастому тілі та має антихолінергічний ефект. Амантадин більшою мірою знижує м'язовий тонус, більше діє на скованість та підвищує активність і рухливість, проте менше впливає на тремор. Також препарат засосовується для лікування екстрапірамідних побічних ефектів нейролептиків, для підвищення здатності зосереджувати увагу в посткоматозних станах різної етіології під час лікування в стаціонарі, а також для зняття акінетичних кризів — важкого загострення паркінсонізму, при якому виникає небезпека зупинки дихання та асфіксії. Рідше з похідних адамантану при паркінсонізмі застосовується глудантан.
Історично першими протипаркінсонічними препаратами були холінолітичні засоби. Натепер найчастіше з препаратів цієї групи застосовуються (тригексифенідил) і (біпериден). Ці препарати застосовуються для зменшення периферичних холінергічних проявів, зокрема тремору, слинотечі, гіпергідрозу, дещо зменшують також ригідність м'язів та уповільнення рухів (брадикінезію). Холінолітичні препарати застосовуються також для лікування неврологічних та вегетативних порушень, спричинених застосуванням нейролептиків або інших антипсихотичних препаратів. При застосуванні тригексифенідилу спостерігається більша кількість побічних ефектів, спричинених холінолітичною дією, ніж при застосуванні біперидену.
Побічна дія
Найчастішими побічними ефектами при застосуванні леводопи є побічні явища, спричинені збільшенням концентрації у крові дофаміну, який є основним метаболітом леводопи. Спочатку в хворих з'являються нудота і блювання, пізніше з'являються рухові флуктуації та дискінезії. Частими побічними явищами при застосуванні леводопи є побічні ефекти з боку нервової системи та психічні порушення, зокрема атаксія, астенія, дезорієнтація, оніміння кінцівок, кошмари, галюцинації, параноїдальне мислення, депресія, деменція, пристрасть до азартних ігор та (злоякісний нейролептичний синдром).
При застосуванні холінолітичних препаратів найчастішими побічними ефектами є симптоми, спричинені антихолінергічною дією препаратів. Частіше ці побічні явища виникають при застосуванні (тригексифенідилу), дещо рідше при застосуванні (біперидену). Найчастішими побічними явищами холінолітиків є сухість у роті, запор, порушення акомодації, тахікардія, запаморочення, підвищення внутрішньоочного тиску, затруднення (сечопуску).
При застосуванні похідних (адамантану) найчастішими побічними ефектами є неспокій, набряки гомілок, непостійне запаморочення, зорові ілюзії та поява мармурового забарвлення шкіри нижніх кінцівок.
При застосуванні агоністів дофамінових рецепторів найчастішими побічними ефектами є поява психічних порушень, зокрема лудоманії, галюцинацій,, агресії, гіперсексуальності, марення. Важким побічним ефектом деяких агоністів дофамінових рецепторів є розвиток фіброзу легень, перикарду або заочеревинного простору.
При застосуванні інгібіторів моноамінооксидази побічні ефекти спостерігаються рідко, найчастішими з них є головний біль, шкірний висип, нудота, тривожність, галюцинації, аритмії.
Примітки
- . Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
- ПЕРЕЧЕНЬ ЦЕНТРАЛЬНЫХ ХОЛИНОБЛОКАТОРОВ, ИСПОЛЬЗУЕМЫХ ДЛЯ РАЦИОНАЛЬНОЙ ФАРМАКОТЕРАПИИ БОЛЕЗНИ ПАРКИНСОНА [ 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сравнительное исследование эффективности и переносимости корректоров нейролептической терапии биперидена и тригексифенидила в клинической практике [ 29 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Espacenet — Bibliographic data [ 1 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- Ehringer H, Hornykiewicz O (Грудень 1960). [Distribution of noradrenaline and dopamine (3-hydroxytyramine) in the human brain and their behavior in diseases of the extrapyramidal system]. Klinische Wochenschrift. 38 (24): 1236—9. doi:10.1007/BF01485901. PMID 13726012. (нім.)
- Birkmayer W, Hornykiewicz O (Листопад 1961). [The L-3,4-dioxyphenylalanine (DOPA)-effect in Parkinson-akinesia]. Wiener Klinische Wochenschrift. 73: 787—8. PMID 13869404. (нім.)
- Болезнь Паркинсона: леводопа полвека спустя [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- [[https://web.archive.org/web/20160629174256/https://books.google.com.ar/books?id=IH4lPs6S1bMC&dq=isbn:9780941901215&hl=es&source=gbs_navlinks_s Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] Pharmaceutical Innovation: Revolutionizing Human Health Scriabine, Alexander (1999). «Discovery and Development of Major Drugs Currently in Use», pp. 222–223 ] (англ.)
- . Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
- Sneader, Walter; Corey, E. J. (2005). Drug Discovery: A History (англ.). John Wiley & Sons. с. 352. ISBN .
- Beekman, Andrew M.; Barrow, Russell A. (2014). Fungal Metabolites as Pharmaceuticals. Australian Journal of Chemistry. 67 (6): 827. doi:10.1071/CH13639. (англ.)
- Council regulation (EEC) no 1768/92 in the matter of Application No SPC/GB94/012 for a Supplementary Protection Certificate in the name of Farmitalia Carlo Erba S. r. l. [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Espace record: GB 202074566 [ 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- U.S. Patent 4 526 892
- . Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
- Агонист дофаминовых рецепторов пирибедил в терапии болезни Паркинсона [ 3 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Knoll J, Ecseri Z, Kelemen K, NievelJ, Knoll B (Травень 1965). Phenylisopropylmethylpropinylamine (E-250), a new spectrum psychic energizer. Arch Int Pharmacodyn Ther. 155 (1): 154—64. PMID 4378644.
- Применение блокатора глутаматных рецепторов амантадина в неврологии [ 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Патогенетическая роль амантадина в лечении нейролептического паркинсонизма [ 28 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Леводопа — золотой стандарт в терапии болезни Паркинсона [ 9 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- КАРБИДОПА И ЛЕВОДОПА-ТЕВА В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ БОЛЕЗНЬЮ ПАРКИНСОНА [ 5 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Леводопа и леводопофобия [ 2 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.
- Ропинирол в сравнении с бромокриптином для лечения осложнений, вызванных леводопой, при болезни Паркинсона [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.
- Каберголин [ 29 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ропинирол при леводопа-индуцированных осложнениях болезни Паркинсона [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ранние преимущества терапии препаратом Реквип Модутаб (ропинирол пролонгированного действия) у пациентов с двигательными флюктуациями при болезни Паркинсона [ 18 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Прамипексол в сравнении с бромокриптином при леводопа‐индуцированных осложнениях лечения болезни Паркинсона (рос.)
- Ротиготин — трансдермальная терапевтическая система: новые возможности для лечения болезни Паркинсона [ 11 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 14 березень 2016. Процитовано 9 липня 2019. (рос.)
- . Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.
- Разагилин [ 12 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.
- Амантадин [ 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 16 серпня 2019.
- Леводопа [ 5 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Тригексифенидил [ 29 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 18 березень 2016. Процитовано 29 червня 2019. (рос.)
- Разагилин в начальной стадии болезни Паркинсона: результаты сравнительного контролируемого исследования эффективности препарата в параллельных группах больных [ 12 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання
- Пропипаркінсонічні препарати [ 14 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Протипаркінсонічні засоби [ 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- https://rlsnet.ru/fg_index_id_331.htm [ 14 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Лечение болезни Паркинсона с позиций доказательной медицины [ 29 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- СОВРЕМЕННЫЕ ПРИНЦИПЫ ЛЕЧЕНИЯ ПАРКИНСОНИЗМА [ 16 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет