Операція «Барбаросса»

Операція «Барбаросса» (нім. Unternehmen Barbarossa) — стратегічна наступальна операція збройних сил Німеччини та її союзників проти СРСР. План операції передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ. Незважаючи на початковий успіх німецьких військ, завершити операцію у встановлені терміни Вермахту не вдалося, війна переросла в широкомасштабну та довготривалу.

Операція «Барбаросса»
Східний фронт Другої світової війни
Дата: Місце: СРСР Результат: Поразка радянських військ в прикордонних областях і відступ вглиб країни; провал плану розгрому СРСР
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Йосип Сталін Семен Тимошенко Георгій Жуков Борис Шапошников Дмитро Павлов † Михайло Кирпонос † Андрій Єрьоменко Яків Черевиченко Іван Тюленєв	Адольф Гітлер Вальтер фон Браухіч Герд фон Рундштедт Гайнц Вільгельм Гудеріан Федор фон Бок Еріх фон Манштейн Антонеску Йон

Ця стаття про операцію «Барбаросса». Про план німецько-радянської війни див. план «Барбаросса».

22 липня 1940 року головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч вперше отримав вказівку Гітлера розпочати «теоретичну підготовку» плану військової кампанії проти СРСР.

Під час наради 22 липня Гітлер особисто озвучив політичні та військові цілі майбутньої операції: Швидко розгромити Червону Армію або принаймні зайняти таку територію, яка убезпечить Берлін і Сілезький промисловий район від авіанальотів радянської авіації та дозволить проводити бомбардування промислових центрів противника.

Розгромом СРСР примусив Велику Британію визнати гегемонію Німеччини в Європі. Утворити ряд підконтрольних держав — Українську державу, федерацію Балтійських держав, Білорусь. Збільшити територію Фінляндії до Білого моря.

31 липня 1940 року Гітлер уточнив майбутню долю СРСР: «Операція матиме сенс тільки в тому випадку, якщо ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Тільки захоплення певної частини території недостатньо»

Приготування

Під час приготувань нападу на Радянський Союз перед Гітлером і перед німецьким верховним командуванням стояло питання про оцінку військово-промислового потенціалу Радянського Союзу і зокрема бойової потужності і боєздатності Червоної Армії. Головним постачальником такої інформації були військова розвідка — Абвер і 6-е управління РСХА. У своїй роботі ці структури багато в чому дублювали одна одну, але інформація, що ними надавалася політичному і військовому керівництву рейху, часто була суперечлива. Більше того, військовим, відповідальним за планування бойових дій, було важко правильно оцінювати всю інформацію, що до них надходила. «Якщо матеріал суперечив їх основному задуму, вони просто не брали його до уваги. Що стосується головного командування, то з цим справа була ще гіршою. До кінця 1944 року Гітлер відмовлявся використовувати небажану інформацію, навіть якщо вона підтверджувалася фактами»

У результаті німецький генеральний штаб був упевнений у перевазі німецьких військ над Червоною армією, як в кількісному співвідношенні, так і в технічному оснащенні, і, особливо, в частині військового керівництва. На основі цього було зроблено висновок, що поки Червона армія буде тільки готуватися до бойових дій, вермахт завдасть їй раптового нищівного удару, і буде громити на її ж території. Це дозволило б Німеччині закінчити війну з Радянським Союзом протягом двох з половиною місяців,принаймні, до 25 грудня 1941 року. Такі розрахунки базувалися на тому, що в бойових діях вермахтом у великій кількості будуть використовуватися моторизовані частини. Тому Гітлер вважав, що жодні невдачі при проведенні операції «Барбаросса» неприпустимі і німецька армія з самого початку отримає успіх.

Кейтель стверджував, що дії, заплановані Гітлером, будуть настільки стрімкими і потужними, що радянська система, якою б сильною вона не була, не вистоїть. У цілому ж німецьке командування вважало, що Червона армія не здатна провести масштабну операцію проти Німеччини. А у випадку нападу Німеччини на СРСР Червона армія буде відступати в глиб країни, намагаючись затягнути війну, щоб виграти час і провести мобілізацію. Щоб цього не допустити Гітлер планував знищити Червону Армію ще в прикордонних битвах.

Планом «Барбаросса» передбачався розгром Радянського Союзу в одній швидкій кампанії. Операцію передбачалося провести таким чином, щоб знищити радянські війська, що знаходилися в західній частині СРСР шляхом швидкого просування вперед танкових груп і завадити відходу боєздатних військ вглиб території.

Спочатку, в рамках поставлених завдань, необхідно зламати лінію фронту, який утримувався основними силами радянської армії, що знаходилися в Білорусі, шляхом швидкого і глибокого вклинення потужних рухомих з'єднань північніше і південніше від Прип'ятських боліт і використання цього вклинення для знищення ворожих угрупувань.

Південніше Прип'ятських боліт (група армій «Південь» генерал-фельдмаршала фон Рундштеда) необхідно використати швидкий прорив танкових сил із району Любліна в напрямку на Київ з метою перерізати комунікації військ супротивника, що знаходились в Галичині і Західній Україні, які зв'язували їх з Дніпром, оволодіти переправами через Дніпро біля Києва і південніше нього, тим самим забезпечити свободу маневрування для наступної взаємодії групи армій «Південь» з діючими в північній частині СРСР німецькими військами або для вирішення нових завдань на півдні СРСР.

Північніше Прип'ятських боліт група армій «Центр» (генерал-фельдмаршал фон Бок) введенням крупних рухомих сил із району Варшави і Сувалок використовує досягнутий прорив у напрямку Смоленська для повороту значних сил на північ, щоб взаємодіючи з групою армій «Північ» (генерал-фельдмаршал фон Лєб), яка діяла в Східній Прусії, виступити в спільному напрямку на Ленінград, знищити діючі в Балтиці війська противника і в подальшому, з'єднавшись з фінськими і при сприятливих умовах з німецькими військами, перекинутими сюди з Норвегії, ліквідувати останню можливість опору ворожих військ в північній частині СРСР та тим самим забезпечити свободу маневрування для вирішення подальших завдань по взаємодії з німецькими військами, що діяли на півдні СРСР.

При раптовому і повному провалі ворожих спроб чинити опір на півночі СРСР постане питання про заміні повороту військ на північ невідкладним ударом в напрямку Москви.

Завдання армії «Норвегія»: оточити по мірі сил опорний пункт Мурманськ (базу для наступальних дій зосереджених там повітряних, сухопутних і морських сил ворога) і в подальшому при наявності достатніх сил оволодіти ним.

Але почавши війну Гітлер та німецьке командування швидко зрозуміли, що їх плани починають ламатися.

Готовність Третього Рейху

Елементи Німеччини на дорозі під Пружанами, червень 1941 року

Німецьке керівництво розташувало велику кількість військ біля радянського кордону ще до того, як закінчилася кампанія на Балканах. До третього тижня лютого 1941 року 680 000 німецьких солдатів були зібрані на складах на румунсько-радянському кордоні. Готуючись до нападу, Гітлер таємно перемістив до радянських прикордонних районів 3 мільйони німецьких військ та приблизно 690 000 солдатів. Додаткові операції Люфтваффе включали численні місії повітряного спостереження над радянською територією за багато місяців до нападу.

Хоча Радянське верховне командування цим стривожилося, віра Сталіна, що Третій Рейх навряд чи нападе лише через два роки після підписання пакту Молотова — Ріббентропа, призвела до повільної радянської підготовки. Цей факт, окрім Рад, не зовсім не помічав загрози свого німецького сусіда. Задовго до вторгнення Третього Рейху, маршал Семен Тимошенко назвав німців «найважливішим і найсильнішим ворогом», а вже в липні 1940 р. Начальник штабу Червоної армії Борис Шапошников склав попередній тристоронній план атака за тим, як може виглядати вторгнення Німеччини, надзвичайно схожа на фактичну атаку. Починаючи з квітня 1941 року, німецькі війська розпочали операцію та «Гарпун», щоб обґрунтувати свої твердження, що Британія була реальною ціллю. Ці імітовані підготовки в Норвегії та узбережжі Ла-Маншу включали такі заходи, як концентрація суден, розвідувальні польоти та навчальні вправи.

Обговорюються причини відстрочки Барбаросси від спочатку запланованої дати 15 травня до фактичної дати вторгнення 22 червня 1941 року (затримка на 38 днів). Причиною, яку найчастіше цитують, є непередбачена ситуація вторгнення в Югославію у квітні 1941 року. Історик Томас Б. Буел вказує, що Фінляндії та Румунії, які не були залучені до початкового планування Німеччини, потрібен був додатковий час для підготовки до участі у вторгненні. Буель додає, що незвично волога зима тримала річки в повному розливі до пізньої весни. Повені, можливо, стримували попередній напад, навіть якщо вони сталися до закінчення Балканської кампанії.

Командир ОКГ фельдмаршал Вальтер фон Браухіч та Гітлер вивчали карти в перші дні гітлерівської російської кампанії

Готовність СРСР

Див. також: Теза превентивної війни Радянського Союзу проти Німеччини та [[^[en]]]

У 1930 р. Михайло Тухачевський, відомий військовий теоретик танкових військ міжвоєнного періоду, а пізніше маршал Радянського Союзу, передав Кремлю пам'ятку, яка лобіювала колосальні інвестиції в ресурси, необхідні для масового виробництва зброї, наполягаючи на „40'000 літаків і 50'000 танків“. На початку 1930-х рр. в Польових правилах 1936 р. було розроблено та оприлюднено сучасну оперативну доктрину для Червоної армії у формі концепції глибокої битви. Витрати на оборону також швидко зросли з лише 12 відсотків валового національного продукту в 1933 році до 18 відсотків до 1940 року.

Під час Великого терору Сталіна в кінці 1930-х років, яка не закінчилася часом нападу Третього Рейху 22 червня 1941 року, значна частина офіцерського корпусу Червоної армії була страчена або ув'язнена, а їх заміни призначені Сталіним з політичних причин, часто бракувало військової компетентності. З п'яти маршалів Радянського Союзу, призначених у 1935 році, лише Климент Ворошилов та Семен Будьонний пережили терор. Тухачевський загинув у 1937 р. Загинуло п'ятнадцять з 16 армійських командирів, 50 із 57 командирів корпусу, 154 з 186 командирів дивізій, 401 з 456 полковників, а багато інших офіцерів були звільнені з посади. Загалом було страчено близько 30 000 осіб червоноармійців. Сталін ще більше підкреслив свій контроль, підтвердивши роль комісарів на дивізіональному рівні та нижче для нагляду за політичною відданістю армії режиму. Комісари займали посаду, рівну посаді командира підрозділу, який вони контролювали. Але, незважаючи на зусилля щодо забезпечення політичного підпорядкування збройних сил, внаслідок поганих результатів діяльності Червоної армії в Польщі та в Зимовій війні близько 80 відсотків офіцерів, звільнених під час Великого терору, були відновлені до 1941 р. Також між січнем 1939 р. та травнем 1941 р. було активовано 161 новий дивізії. Тому, хоча близько 75 % усіх офіцерів були на посаді менше одного року на початку німецької навали 1941 року, багато з коротких термінів перебування можна віднести не лише до чищення, але і до швидкого збільшення у створенні військових частин.

Семен Тимошенко та Георгій Жуков у 1940 році

У Радянському Союзі, виступаючи зі своїми полководцями у грудні 1940 р., Сталін згадував згадки Гітлера про напад на СРСР у Моїй боротьбі і віра Гітлера, що Червоній армії знадобиться чотири роки, щоб підготуватися. Сталін заявив, що «ми повинні бути готові набагато раніше» і «ми спробуємо затягнути війну ще на два роки». Ще в серпні 1940 року британська розвідка отримала натяки на плани Німеччини напасти на СРСР лише через тиждень після того, як Гітлер неофіційно затвердив плани Барбаросса, і Британія повідомила Радянській владі відповідно. Але недовіра Сталіна до британців змусила його ігнорувати їхні попередження, вважаючи, що вони є фокусом, покликаним привести Радянський Союз у війну на свій бік. На початку 1941 р. власні спецслужби Сталіна та американська розвідка регулярно і неодноразово попереджали про напад Третього Рейху, що насувається. Радянський шпигун Ріхард Зорге також дав Сталіну точну німецьку дату вторгнення, але Зорге та інші інформатори раніше давали різні дати вторгнення, які мирно пройшли до фактичного вторгнення. Сталін визнав можливість нападу і тому зробив значну підготовку, але вирішив не ризикувати провокацією Гітлера.

Починаючи з липня 1940 р. Генеральний штаб Червоної армії розробив плани війни, які визначили Вермахт найнебезпечнішою загрозою для Радянського Союзу, і що у випадку війни з Третім Рейхом головний напад Вермахту відбудеться через регіон на північ від Прип'ятських боліт в Білорусі, що пізніше виявилося правильним. Сталін не погодився, і в жовтні він дав дозвіл на розробку нових планів, які передбачали, що атака Рейху буде зосереджена на регіоні на південь від Прип'ятських боліт у напрямку економічно важливих регіонів України. Це стало основою для всіх наступних радянських планів війни та розміщення їх збройних сил для підготовки до вторгнення Третього Рейху.

Маршал Жуков виступає на військовій конференції у Москві, вересень 1941 року

На початку 1941 р. Сталін затвердив Державний план оборони 1941 (DP-41), який поряд з Мобілізаційним планом 1941 (MP-41) закликав до розміщення 186 дивізій, як першого стратегічного ешелону, у чотирьох військових округах західного Радянського Союзу, який зіткнувся з територіями Осі; а також розміщення ще 51 дивізії вздовж річки Двіни та Дніпра як другий стратегічний ешелон під контролем Ставки, якому у випадку вторгнення Третього Рейху було поставлено завдання очолити радянський контрнаступ разом із силами, що залишилися першого ешелону. Але 22 червня 1941 року перший ешелон містив лише 171 дивізії, чисельністю 2,6–2,9 млн; а другий стратегічний ешелон містив 57 дивізій, які все ще мобілізувались, більшість з яких були ще недостатньо напруженими. Другий ешелон був виявлений німецькою розвідкою до днів після початку вторгнення, в більшості випадків лише тоді, коли німецькі сухопутні війська натикалися на них.

На початок вторгнення чисельність мобілізованих радянських військових сил становила 5,3–5,5 мільйона, і вони все ще збільшувалися, оскільки радянські резервні сили в 14 мільйонів, принаймні базову військову підготовку, продовжували мобілізуватися. Червона армія була розігнана і досі готується^[], коли почалося вторгнення. Їх підрозділи часто відокремлювались та не мали достатнього транспорту. Хоча перевезення залишалися недостатніми для військ Червоної армії, коли почалася операція Барбаросса, вони мали близько 33 000 одиниць артилерії, кількість набагато більша, ніж німецькі війська мали у своєму розпорядженні.

Радянський Союз мав у наявності близько 23 000 танків, з яких лише 14 700 були бойовими. Близько 11 000 танків знаходилось у західних військових округах, які зіткнулися з німецькими силами вторгнення. Пізніше Гітлер заявив деяким своїм генералам: «Якби я знав про силу російських танків у 1941 році, я б не атакував». Однак стандарти обслуговування та готовності були дуже поганими; боєприпасів і радіоприймачів не вистачало, і у багатьох бронетанкових підрозділах бракувало вантажівки для запасів. Найсучасніші радянські моделі танків — КВ-1 і Т-34 — які перевершували всі сучасні німецькі танки, а також усі конструкції, що ще розробляються станом на літо 1941 року, не були доступні у великій кількості під час початку вторгнення. Крім того, восени 1939 р. СРСР розпустив свій механізований корпус і частково розігнав свої танки до піхотних дивізій; але після спостереження за німецькою кампанією у Франції, наприкінці 1940 р. вони почали реорганізовувати більшість своїх бронетанкових активів назад у механізований корпус із цільовою потужністю 1031 танк кожен. Але ці великі бронетанкові формування були непридатними, і крім того, вони були розкинуті в різних гарнізонах, з підпорядкованими їм підрозділами до 100 км один від одного. Реорганізація все ще тривала і незавершена, коли розпочалася діяльність Барбаросса. Радянські танкові підрозділи рідко були добре обладнані, і їм не вистачало підготовки та матеріально-технічного забезпечення. Підрозділи були відправлені в бій без встановлення домовленостей щодо заправки, постачання боєприпасів або заміни особового складу. Часто після однієї участі підрозділи знищувались або ставали неефективними. Перевага радянської чисельності у важкій техніці була ретельно компенсована вищою підготовкою та організацією Вермахту.

Радянські ВПС мали чисельну перевагу в загальній складності приблизно 19 533 літаків, що зробило її найбільшою повітряною силою в світі влітку 1941 р. близько 7,133–9,1 тис. З них було розміщено у п'яти західних військових округах, і додатково 1445 були під військово-морським контролем.

Розвиток радянських збройних сил
	1 січня 1939 року	22 червня 1941 року	Збільшення
Дивізії	131.5	316.5	140.7 %
Солдати	2,485,000	5,774,000	132.4 %
Гармати та міномети	55,800	117,600	110.7 %
Танки	21,100	25,700	21.8 %
Авіація	7,700	18,700	142.8 %

Історики обговорювали, чи планував Сталін вторгнення на територію Німеччини влітку 1941 р. Дискусія почалася наприкінці 1980-х, коли Віктор Суворов опублікував статтю журналу, а згодом і книгу Криголам, в якій стверджував, що Сталін бачив спалах війни у Західній Європі як можливість поширити комуністичні революції по всьому континенту, а також те, що радянські військові були розгорнуті для неминучої атаки під час німецької навали. Цю думку також висунули колишні німецькі генерали після війни. Теза Суворова була повністю або частково прийнята обмеженою кількістю істориків, зокрема Валерієм Даниловим, Йоахімом Гофманом, та Володимиром Невежиним, і привернула увагу громадськості в Німеччині, Ізраїлі та Росії. Більшість істориків її рішуче відкинули, і Криголам, як правило, вважається «антирадянським трактом» у західних країнах. Девід Гланц та Габріель Городецький писали книги, щоб спростувати аргументи Суворова. Більшість істориків вважають, що Сталін прагнув уникнути війни у 1941 році, оскільки вважав, що його військові не готові до боротьби з німецькими силами.

Сили

Бойовий порядок — червень 1941 року
Сили Осі	Радянські сили
Північні армії Армія «Норвегія» (Карельська армія) Група армій «Північ» 18-та армія 4-та танкова армія 16-та армія 1-й повітряний флот Група армій «Центр» 3-тя танкова армія 9-та армія 4-та армія 2-га танкова армія 2-й повітряний флот Група армій «Південь» 6-та армія 1-ша танкова армія 17-та армія Словацька експедиційна армійська група Бронетанкові війська Угорщини 11-та армія ^[en] Румунська 3-тя армія ^[en] 4-й повітряний флот	Північний фронт 7-ма армія 14-та армія 23-тя армія Північні ПВО Північно-Західний фронт 27-ма армія 8-ма армія 12-й механізований корпус 11-та армія 5-й повітряно-десантний корпус Балтичні ВПС Північний флот Балтійський флот Західний фронт 3-тя армія 11-й механізований корпус 10-та армія 13-й механізований корпус 4-та армія 14-й механізований корпус 13-та армія і механізований корпуси 2-й стрілецький, 21-й стрілецький, 44-й стрілецький, 47-а стрілецька, 50-й стрілецький та 4-й повітряно-десантні корпуси Західні ВПС Південно-Західний фронт 5-та армія 9-й механізований корпус 22-й механізований корпус 6-та армія 15-й механізований корпус 26-та армія 12-та армія 16-й механізований корпус 31-й стрілецький, 36-й стрілецький, 49-й стрілецький, 55-й стрілецький та 1-й повітряно-десантні корпуси Київські ВПС Південний фронт 9-та незалежна армія 2-й механізований корпус 18-й механізований корпус 7-й стрілецький, 9-й стрілецький та 3-й повітряно-десантні корпуси Одеські ВПС Чорноморський флот Резерв ставки армії (другий стратегічний ешелон) 16-та армія 5-й механізований корпус 19-та армія 20-та армія 7-й механізований корпус 21-ша армія 25-й механізований корпус 22-га армія 24-та армія 20-й стрілецький, 45-й стрілецький, 67-й стрілецький та 21-й механізований корпуси.

Див. також

• Битви та операції німецько-радянської війни
• Операція «Тайфун»
• Операція «Блау»
• Операція «Цитадель»
• Операція «Багратіон»
• Операція «Зільберфукс»

Джерела

• Директива № 21. План «Барбаросса». (нім.) (рос.) (англ.)
• Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг. — М. : Воениздат, 1968-1971. (рос.)

Посилання

• Operation Barbarossa. на codenames.info. (англ.)

Список використаної літератури

Примітки

1. Flooding was so bad that Guderian wrote: "The Balkans Campaign had been concluded with all the speed desired, and the troops there engaged which were now needed for Russia were withdrawn according to plan and very fast. But all the same there was a definite delay in the opening of our Russian Campaign. Furthermore we had had a very wet spring; the Bug and its tributaries were at flood level until well into May and the nearby ground was swampy and almost impassable."
2. "A delay was almost certainly inevitable given that the late spring thaw had swelled and in some cases flooded the major waterways, impeding mobile operations over the sodden ground." per Guderian, Panzer Leader, p. 145;. Günther Blumentritt, von Rundstedt. The Soldier and the Man (London, 1952), p. 101; Hillgruber, Hitlers Strategie, pp. 506–507; Detlef Vogel "Der deutsche Überfall auf Jugoslawien und Griechenland," in Militärgeschichtliches Forschungsamt (ed.), Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg, Band III, p. 483.
3. Чотири радянські військові округи, на фронтирі до країн Осі: Балтійський військовий округ, Західний спеціальний військовий округ, Київський спеціальний військовий округ та Одеський військовий округ, на початку війни були перейменовані на Північно-Західний фронт, Західний фронт, Південно-Західний фронт та Південний фронт відповідно. П'ятий військовий округ — Ленінградський військовий округ — став Північним фронтом.
4. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою 171 divisions не вказано текст
5. Historian Victor Davis Hanson reports that before the war came to its conclusion, the Soviets had an artillery advantage over the Germans of seven-to-one and that artillery production was the only area where they doubled U.S. and British manufacturing output.
6. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою західні військові округи Радянського Союзу не вказано текст

Цитати

1. Шелленберг В. Лабиринт. Мемуары гитлеровского разведчика. Пер. с англ. М.: СП Дом Бируни, 1991. С. 188.
2. Шелленберг В. Ук. соч. с. 189.
3. Блюментрит Г. Московская битва // Роковые решения вермахта. Смоленск: Русич, 2001. С. 107.
4. Шелленберг В. Ук. соч. С. 192; 189.
5. Гальдер Ф. Военный дневник. Т. 2. М.: Воениздат, 1969. С. 409.
6. Шелленберг В. Ук. соч. С. 190.
7. Див.: Дашичев В. И. Банкротство стратегии германского фашизма. В 2 тт. М.: Наука, 1973.
8. Гальдер Ф. Ук. соч. Т. 2. С. 585; 586; 590—591.
9. Shirer, 1990, с. 822.
10. Müller, 2016, с. 175.
11. Bergström, 2007, с. 12.
12. Hastings, 2012, с. 141.
13. Overy, 2006, с. 490—491.
14. Ziemke, 1959, с. 138.
15. Middleton, New York Times (21 June 1981).
16. Bradley та Buell, 2002, с. page 101.
17. Guderian, 2002, с. 145.
18. Bradley та Buell, 2002, с. 35—40.
19. Stahel, 2009, с. 140.
20. Clark, 2012, с. 56.
21. Clark, 2012, с. 55.
22. Glantz, 1998, с. 26.
23. Glantz, 2012, с. 55.
24. Clark, 2012, с. 57.
25. Rayfield, 2004, с. 315.
26. Glantz, 2012, с. 22.
27. Clark, 2012, с. 58.
28. Berthon та Potts, 2007, с. 47.
29. Waller, 1996, с. 192.
30. Roberts, 1995, с. 1293.
31. Waller, 1996, с. 196—198.
32. Roberts, 2011, с. 155.
33. Hastings, 2016, с. 110—113.
34. Waller, 1996, с. 202.
35. Glantz, 2012, с. 15.
36. Glantz, 2010a, с. 21.
37. Glantz, 2010a, с. 21—22.
38. Glantz, 2001, с. 9.
39. Glantz, 1998, с. 10—11, 101, 293.
40. Taylor, 1974, с. 98.
41. Glantz, 2010a, с. 22—23, 51.
42. Glantz, 1998, с. 293.
43. Glantz, 1998, с. 107.
44. Glantz та House, 1995, с. 68.
45. Sakwa, 2005, с. 225—227.
46. Hanson, 2017, с. 386.
47. Hanson, 2017, с. 386—387.
48. Kirshin, 1997, с. 385.
49. Mercatante, 2012, с. 64.
50. Macksey, 1989, с. 456.
51. Seaton, 1972, с. 91—93.
52. Hastings, 2012, с. 140.
53. Glantz, 2012, с. 23.
54. Seaton, 1972, с. 93.
55. Glantz, 1998, с. 109.
56. Dunnigan, 1978, с. 82.
57. Glantz, 1998, с. 13.
58. Що укладений російським військовим істориком з різних джерел.
59. Uldricks, 1999, с. 626—627.
60. Smelser та Davies, 2008, с. 243.
61. Uldricks, 1999, с. 631, 633, 636.
62. Bar-Joseph та Levy, 2009, с. 476.
63. Uldricks, 1999, с. 630.
64. Humpert, 2005, с. 72.
65. Roberts, 1995, с. 1326.
66. Mawdsley, 2003, с. 819—820.
67. Bar-Joseph та Levy, 2009, с. 477.
68. Kirchubel, 2005, с. 26,29.
69. Kirchubel, 2003, с. 31.
70. Kirchubel, 2007, с. 31.
71. Glantz, 2012, с. 290—303.
72. Kirchubel, 2005, с. 26.
73. Kirchubel, 2005, с. 29.
74. Kirchubel, 2007, с. 30.
75. Kirchubel, 2005, с. 31.
76. Glantz, 2012, с. 302—303.
77. Glantz, 2011, с. 11, 16, 208.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "FOOTNOTEРосійська військова бібліотека", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Бібліографія

• Andaházi Szeghy, Viktor (2016). A Magyar Királyi Honvédség részvétele a Szovjetunió elleni támadásban, 1941. június-december [Participation of the Royal Hungarian Armed Forces in the attack against the Soviet Union, June–December, 1941] (PDF) (угор.). Szeged: Belvedere Meridionale. ISBN .
• Axworthy, Mark (1995). Third Axis Fourth Ally: Romanian Armed Forces in the European War, 1941–1945. London: Arms and Armour Press. ISBN .
• Aitken, Andy, Dave Flitton & James Wignall (directors), Dave Flitton (series producer); Dave Flitton, Andy Aitken & James Wignall (writers) (1996). The Battle for Russia (television documentary). . PBS. Процитовано 19 March 2015.
• Askey, Nigel (2014). Operation Barbarossa: The Complete Organisational and Statistical Analysis, and Military Simulation. Т. (II B). U.S.: Lulu Publishing. ISBN .
• Baker, Lee (2009). The Second World War on the Eastern Front. London: Pearson Longman. ISBN .
• Bar-Joseph, Uri; Levy, Jack S. (Fall 2009). Conscious Action and Intelligence Failure. Political Science Quarterly. 124 (3): 461—488. doi:10.1002/j.1538-165X.2009.tb00656.x.
• Baudot, Marcel; Bernard, Henri; Foot, Michael R.D.; Jacobsen, Hans-Adolf, ред. (1989). The Historical Encyclopedia of World War II. New York and Oxford: Facts on File. ISBN .
• Beck, Birgit (2004). Wehrmacht und sexuelle Gewalt. Sexualverbrechen vor deutschen Militärgerichten, 1939–1945 (нім.). Paderborn: Schöningh Verlag. ISBN .
• Beck, Birgit (2005). Sexual Violence and Its Prosecution by Courts Martial of the Wehrmacht. У Roger Chickering; Stig Förster; Bernd Greiner (ред.). A World at Total War: Global Conflict and the Politics of Destruction, 1937–1945. Cambridge and New York: Cambridge University Press. с. 317—332. ISBN .
• (2012). The Second World War. New York: Back Bay Books. ISBN .
• Bellamy, Chris (2007). Absolute War: Soviet Russia in the Second World War. Vintage Books. ISBN .
• Bergström, Christer (2007). Barbarossa – The Air Battle: July–December 1941. Classic Publications. ISBN .
• Berthon, Simon; Potts, Joanna (2007). Warlords: An Extraordinary Re-creation of World War II Through the Eyes and Minds of Hitler, Churchill, Roosevelt, and Stalin. Da Capo Press. ISBN .
• Blumentritt, Günther (1952). Von Rundstedt: The Soldier and the Man. London: Odhams Press. Процитовано 12 August 2021.
• ; ; ; ; ; , ред. (1998). The Attack on the Soviet Union. . Т. IV. Переклад: McMurry, Dean S.; Osers, Ewald; Willmot, Louise. Oxford and New York: Clarendon Press. ISBN .
• Brackman, Roman (2001). The Secret File of Joseph Stalin: A Hidden Life. Portland and London: Frank Cass Publishing. ISBN .
• Bradley, John; Buell, Thomas (2002). Why Was Barbarossa Delayed? The Second World War: Europe and the Mediterranean. Square One Publishing. ISBN .
• (2010). Moscow 1941: A City and Its People at War. Profile Books. ISBN .
• BRD (2021). Kanzlerin Merkel: Jahrestag des Überfalls von Nazi-Deutschland auf die damalige Sowjetunion ist Tag der Scham (19 June 2021) [Chancellor Angela Merkel: The Anniversary of Nazi Germany's Attack against the Former Soviet Union is a Day of Shame].
• Breitman, Richard (1991). Himmler and the 'Terrible Secret' among the Executioners. Journal of Contemporary History. 26 (3/4): 431—451. doi:10.1177/002200949102600305. JSTOR 260654. S2CID 159733077.
• Breitman, Richard (1990). Hitler and Genghis Khan. Journal of Contemporary History. 25 (2/3): 337—351. doi:10.1177/002200949002500209. JSTOR 260736. S2CID 159541260.
• (1998). Ordinary Men: Reserve Police Battalion 101 and the Final Solution in Poland (вид. 1). New York: HarperCollins. ISBN .
• Browning, Christopher (2000). Evidence for the Implementation of the Final Solution. Web Genocide Documentation Center – Resources on Genocide, War Crimes and Mass Killing. University of the West of England. Процитовано 1 October 2016.
• Budiansky, Stephen (2001). Battle of wits: the complete story of codebreaking in World War II. London: Penguin. ISBN .
• Burleigh, Michael; Wippermann, Wolfgang (1991). The Racial State: Germany 1933–1945. Cambridge University Press. ISBN .
• Burleigh, Michael (2000). The Third Reich: A New History. Pan Macmillan. ISBN .
• Chapoutot, Johann (2018). The Law of Blood: Thinking and Acting as a Nazi. Cambridge and London: The Belknap Press of Harvard University Press. ISBN .
• Childers, Thomas (2017). The Third Reich: A History of Nazi Germany. New York: Simon & Schuster. ISBN .
• Citino, Robert (2021). Operation Barbarossa: The Biggest of All Time (June 18, 2021). The National WWII Museum (англ.). Процитовано 29 грудня 2022.
• Clark, Lloyd (2012). Kursk: The Greatest Battle: Eastern Front 1943. Headline Review. ISBN .
• Clairmont, Frederic F. (2003). Stalingrad: Hitler's Nemesis. Economic and Political Weekly. 38 (27): 2819—2823. ISSN 0012-9976. JSTOR 4413752.
• (1991). The Story of the Second World War. Brassey's Publishing. ISBN .
• Cooper, Matthew (1984). The German Army, 1933–1945: Its Political and Military Failure. New York: Bonanza Books. ISBN .
• Czak, Steven (2014). Soviet Intelligence on the Eve of War, 1939–1941 (PhD diss.). University of Calgary. doi:10.11575/PRISM/27837.
• Davidson, Nick (producer) (2009). (television documentary). . NM Productions (for ). Архів оригіналу за 8 March 2020. Процитовано 19 March 2015.
• Dear, Ian; , ред. (1995). The Oxford Guide to World War II. Oxford; New York: Oxford University Press. ISBN .
• Dunn, Walter S. Jr. (1995). The Soviet Economy and the Red Army, 1930–1945. Westport, CT: Praeger. ISBN .
• (1978). The Russian Front. Arms & Armour Press. ISBN .
• Enkenberg, Ilkka (2021). Jatkosota Päivä Päivältä (фін.). Readme.fi. ISBN .
• Ericson, Edward (1999). Feeding the German Eagle: Soviet Economic Aid to Nazi Germany, 1933–1941. Praeger Publishing. ISBN .
• Erickson, J. (1972). The Soviet Response to Surprise Attack: Three Directives, 22 June 1941. Soviet Studies. 23 (4): 519—553. doi:10.1080/09668137208410829.
• (1989). In Hitler's Shadow. New York: Pantheon.
• Fahlbusch, Michael (1999). Die Südostdeutsche Forschungsgemeinschaft (нім.). German Historical Institute. ISBN .
• (2019). Chinese Spies: From Chairman Mao to Xi Jinping. Переклад: Lehrer, Natasha. London: C. Hurst and Co. Publishers Ltd. ISBN .
• Forczyk, Robert (2006). Moscow 1941: Hitler's first defeat. Osprey. ISBN .
• Forczyk, Robert (2009). Leningrad 1941–44: The Epic Siege. Oxford, UK: Osprey. ISBN .
• Forczyk, Robert (2014). Tank Warfare on the Eastern Front 1941–1942. Pen and Sword. ISBN .
• Förster, Jürgen (Winter 1988). (PDF). Jewish Social Studies. 50 (1/2): 21—36. Архів оригіналу (PDF) за 30 March 2016.
• Förster, Jürgen (2005). The German Military's Image of Russia. Russia: War, Peace and Diplomacy. London: Weidenfeld & Nicolson. ISBN .
• Fritz, Stephen (2011). Ostkrieg: Hitler's War of Extermination in the East. University Press of Kentucky. ISBN .
• Gellately, Robert (1990). The Gestapo and German Society: Enforcing Racial Policy, 1933–1945. Clarendon Press. ISBN .
• Gilbert, Martin (1989). The Second World War: A Complete History. New York: Henry Holt and Company. ISBN .
• Glantz, David; House, Jonathan (1995). When Titans Clashed: How the Red Army Stopped Hitler. University Press of Kansas. ISBN .
• Glantz, David (1998). Stumbling Colossus: The Red Army on the Eve of World War. University Press of Kansas. ISBN .
• (2001). . A Paper Presented as the 20th Anniversary Distinguished Lecture at the Strom Thurmond Institute of Government and Public Affairs. Clemson University. Архів оригіналу за 18 February 2015.
• Glantz, David (2002). Slaughterhouse: The Encyclopedia of the Eastern Front. Garden City, NY: The Military Book Club. ISBN .
• Glantz, David (2010a). Barbarossa Derailed: The Battle for Smolensk, Volume 1. Helion & Company. ISBN .
• Glantz, David (2010b). Barbarossa Derailed: The Battle for Smolensk, Volume 2. Helion & Company. ISBN .
• Glantz, David (2011) [2001]. Operation Barbarossa: Hitler's Invasion of Russia 1941. The History Press. ISBN .
• Glantz, David; House, Jonathan (2015). When Titans Clashed: How the Red Army Stopped Hitler. Т. Revised and Expanded Edition. University Press of Kansas. ISBN .
• (2001). Grand Delusion: Stalin and the German Invasion of Russia. Yale University Press. ISBN .
• Grazhdan, Anna (director); Artem Drabkin & Aleksey Isaev (writers); Valeriy Babich, Vlad Ryashin, et al. (producers) (2011). Siege of Leningrad (television documentary). Soviet Storm: World War II in the East. Star Media. Процитовано 15 May 2015.
• Guderian, Heinz (2002). Panzer Leader. Cambridge, MA: Da Capo Press. ISBN .
• Handrack, Hans-Dieter (1981). Das Reichskommissariat Ostland: Die Kulturpolitik Der Deutschen Verwaltung Zwischen Autonomie Und Gleichschaltung 1941–1944 (нім.). Hann. Münden: Gauke. ISBN .
• Hanson, Victor Davis (2017). The Second World Wars: How the First Global Conflict Was Fought and Won. New York: Basic Books. ISBN .
• (2013). Operation Barbarossa: Nazi Germany's War in the East, 1941–1945. Oxford University Press. ISBN .
• Hardesty, Von (2012). Red Phoenix Rising: The Soviet Air Force in World War II. University Press of Kansas. ISBN .
• Hastings, Max (2012). Inferno: The World at War, 1939–1945. New York: Vintage. ISBN .
• Hastings, Max (2016). The Secret War: Spies, Ciphers, and Guerrillas, 1939–1945. New York: Harper. ISBN .
• Hayward, Joel (July 2000). (PDF). The Journal of Military History. 64 (3): 769—794. doi:10.2307/120868. JSTOR 120868. Архів оригіналу (PDF) за 14 February 2019. Процитовано 11 June 2015.
• Heer, Hannes (2000). The Logic of the War of Extermination: The Wehrmacht and the Anti-Partisan War. У ; Klaus Naumann (ред.). War of Extermination: The German Military in World War II. New York: Berghahn Books. ISBN .
• Higgins, Trumbull (1966). Hitler and Russia: The Third Reich in a Two-Front War, 1937–1943. Macmillan Publishing. ASIN B0000CNOQU.
• Hilberg, Raul (1961). . Chicago: Quadrangle Books.
• Hilberg, Raul (1992). Perpetrators, Victims, Bystanders: The Jewish Catastrophe, 1933–1945. New York: Harper Collins. ISBN .
• Hildebrand, Klaus (1973). The Foreign Policy of the Third Reich. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. ISBN .
• Hillgruber, Andreas (1965). Hitlers Strategie (нім.). Frankfurt am Main: Bernard & Graefe Verlag für Wehrwesen. OL 6021187M.
• Hillgruber, Andreas (1972). Die "Endlösung" und das deutsche Ostimperium als Kernstück des rassenideologischen Programms des Nationalsozialismus. Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte (нім.). 20 (2): 133—153. JSTOR 30197201.
• Hill, Alexander (2016). The Red Army and the Second World War. UK: Cambridge University Press. ISBN .
• Himmler, Heinrich (1940). Reflections on the Treatment of Peoples of Alien Races in the East. Trials of War Criminals Before the Nuernberg Military Tribunals Under Control Council Law No. 10. Т. 13. District of Columbia: US Government Printing Office. с. 147—150. ISBN .
• Hitler, Adolf (22 June 1941). Der Führer an das deutsche Volk 22. Juni 1941 [The Führer to the German People: 22 June 1941] (Промова) (нім.). Процитовано 20 April 2021 — через Calvin College, German Propaganda Archive.
• Hooker, Richard D. Jr. (Spring 1999). . : 150—64. Архів оригіналу за 10 August 2017. Процитовано 27 November 2017.
• Humpert, David (2005). Viktor Suvorov and Operation Barbarossa: Tukhachevskii Revisited. Journal of Slavic Military Studies. 18 (1): 59—74. doi:10.1080/13518040590914136. S2CID 143411920.
• Ingrao, Christian (2013). Believe and Destroy: Intellectuals in the SS War Machine. Malden, MA.: Polity. ISBN .
• International Committee of the Red Cross. Treaties, States parties, and Commentaries – Part VIII: Execution of the Convention – Article 82. ihl-databases.icrc.org.
• (2006). Exploitation, Resettlement, Mass Murder: Political and Economic Planning for German Occupation Policy in the Soviet Union, 1940–1941. New York: Berghahn Books. ISBN .
• Keegan, John (1989). The Second World War. New York: Viking. ISBN .
• Kershaw, Ian (2001). Hitler, 1936–1945: Nemesis. New York; London: W. W. Norton & Company. ISBN .
• Kirby, D.G. (1980). Finland in the Twentieth Century: A History and an Interpretation. University of Minnesota Press. ISBN .
• Kirchubel, Robert (2005). Operation Barbarossa 1941: Army Group North. Osprey Publishing. ISBN .
• Kirchubel, Robert (2007). Operation Barbarossa 1941: Army Group Center. Osprey Publishing. ISBN .
• Kirchubel, Robert (2003). Operation Barbarossa 1941: Army Group South. Osprey Publishing. ISBN .
• Kirchubel, Robert (2013). Operation Barbarossa: The German Invasion of Soviet Russia. Bloomsbury Publishing. ISBN .
• Kirshin, Yuri (1997). The Soviet Armed Forces on the Eve of the Great Patriotic War. У Wegner, Bernd (ред.). From Peace to War: Germany, Soviet Russia, and the World, 1939–1941. Providence and Oxford: Berghahn Books. ISBN .
• Klemann, Hein; Kudryashov, Sergei (2012). Occupied Economies: An Economic History of Nazi-Occupied Europe, 1939–1945. New York: Berg. ISBN .
• Krivosheev, G. F. (1997). Soviet Casualties and Combat Losses in the Twentieth Century. Greenhill Books. ISBN .
• Kshyk, Christopher J. (2015). Did Stalin Plan to Attack Hitler in 1941? The Historiographical Controversy Surrounding the Origins of the Nazi-Soviet War. Inquiries Journal. 7 (11).
• Langerbein, Helmut (2003). Hitler's Death Squads: The Logic of Mass Murder. College Station: Texas A & M University Press. ISBN .
• Lewy, Guenter (2017). Perpetrators: The World of the Holocaust Killers. New York: Oxford University Press. ISBN .
• Liedtke, Gregory (2016). Enduring the Whirlwind: The German Army and the Russo-German War 1941–1943. Helion and Company. ISBN .
• Lopez, Jean; Aubin, Nicolas; Bernard, Vincent; Guillerat, Nicolas; Fenby, Jonathan (2019). World War II Infographics. Thames & Hudson. ISBN .
• (1989). Guderian. У (ред.). Hitler's Generals. Weidenfeld & Nicolson. ISBN .
• Mann, Chris M.; Jörgensen, Christer (2002). Hitler's Arctic War. Hersham, UK: Ian Allan Publishing. ISBN .
• (2003). Crossing the Rubicon: Soviet Plans for Offensive War in 1940–1941. The International History Review. 25 (4): 818—865. doi:10.1080/07075332.2003.9641015. ISSN 1618-4866. S2CID 154940593.
• Majer, Diemut (2003). "Non-Germans" Under the Third Reich: The Nazi Judicial and Administrative System in Germany and Occupied Eastern Europe with Special Regard to Occupied Poland, 1939–1945. Johns Hopkins University Press. ISBN .
• Mayer, Arno J. (1989). Der Krieg als Kreuzzug: Das Deutsche Reich, Hitlers Wehrmacht und die Endlösung (German) . Reinbeck bei Hamburg: Rowolt. ISBN .
• Mazower, Mark (2009). Hitler's Empire: Nazi Rule in Occupied Europe. Penguin. ISBN .
• Megargee, Geoffrey (2000). Inside Hitler's High Command. Lawrence, Kansas: University Press of Kansas. ISBN .
• Meltyukhov, Mikhail Ivanovich (2000). Оценка советским руководством событий Второй мировой войны в 1939–1941 [Evaluation by the Soviet leadership of the events of World War II in 1939–1941]. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939–1941 [Stalin's Missed Chance: Soviet Union and the Struggle for Europe, 1939–1941] (рос.). Moscow: Veche. ISBN . Процитовано 20 April 2021 — через Russian Military Library Moscow.
• Menger, Manfred (1997). Germany and the Finnish 'Separate War' Against the Soviet Union. У Wegner, Bernd (ред.). From Peace to War: Germany, Soviet Russia, and the World, 1939–1941. Providence and Oxford: Berghahn Books. ISBN .
• Mercatante, Steven (2012). Why Germany Nearly Won: A New History of the Second World War in Europe. Praeger. ISBN .
• Middleton, Drew (21 June 1981). Hitler's Russian Blunder. The New York Times.
• Miller, Donald L.; Commager, Henry Steele (2001). The Story of World War II. New York: Simon and Schuster. ISBN .
• Mosier, John (2006). Cross of Iron: The Rise and Fall of the German War Machine, 1918–1945. New York: Henry Holt & Co. ISBN .
• Moskoff, William (2002). The Bread of Affliction: The Food Supply in the USSR During World War II. Cambridge University Press. ISBN .
• Mühlhäuser, Regina (2010). Eroberungen. Sexuelle Gewalttaten und intime Beziehungen deutscher Soldaten in der Sowjetunion, 1941–1945 (нім.). Hamburg: Hamburger Edition Verlag. ISBN .
• (2016). Hitler's Wehrmacht, 1935–1945. Lexington: University Press of Kentucky. ISBN .
• Murray, Williamson; Millett, Allan R. (2000). A War To Be Won: Fighting the Second World War. Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press. ISBN .
• Nenye, Vesa; Munter, Peter; Wirtanen, Tony; Birks, Chris (2016). Finland at War: The Continuation and Lapland Wars 1941–45. Osprey. ISBN .
• (1996). The Penguin Historical Atlas of the Third Reich. New York: Penguin. ISBN .
• Overy, Richard (2006). The Dictators: Hitler's Germany, Stalin's Russia. London and New York: W.W. Norton & Company. ISBN .
• Palmer, Michael A. (2010). The German Wars: A Concise History, 1859–1945. Minneapolis: Zenith Press. ISBN .
• Patterson, David (2003). The Complete Black Book of Russian Jewry. Transaction. ISBN .
• Pohl, Dieter (2018). War and Empire. У Robert Gellately (ред.). The Oxford Illustrated History of the Third Reich. New York: Oxford University Press. ISBN .
• Rayfield, Donald (2004). Stalin and his Hangmen. Penguin Books. ISBN .
• Rees, Laurence (2010). What Was the Turning Point of World War II?. HistoryNet. Процитовано 8 July 2017.
• Rich, Norman (1973). Hitler's War Aims: Ideology, the Nazi State, and the Course of Expansion. W.W. Norton. ISBN .
• Riché, Pierre (1993). The Carolingians: A Family Who Forged Europe. Переклад: Michael Idomir Allen. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. ISBN .
• Roberts, Andrew (2011). The Storm of War: A New History of the Second World War. New York: Harper Perennial. ISBN .
• Roberts, Cynthia (1995). Planning for War: The Red Army and the Catastrophe of 1941. Europe-Asia Studies. 47 (8): 1293—1326. doi:10.1080/09668139508412322.
• (2006). Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953. Yale University Press. ISBN .
• Roberts, Geoffrey (2014). Stalin's Wartime Vision of the Peace, 1939–1945. У Snyder, Timothy; Brandon, Ray (ред.). Stalin and Europe: Imitation and Domination, 1928–1953. Oxford and New York: Oxford University Press. ISBN .
• Rössler, Mechtild; Schleiermacher, Sabine (1996). Der "Generalplan Ost." Hauptlinien der nationalsozialistischen Planungs- und Vernichtungspolitik (нім.). Akademie-Verlag.
• (2005) [1999]. The Rise and Fall of the Soviet Union. Routledge Publishing. ISBN .
• Seaton, Albert (1972). The Russo-German War, 1941–45. Praeger Publishers. ISBN .
• Seaton, Albert (1982). The German Army, 1933–1945. New York: Meridian. ISBN .
• Service, Robert (2005). A History of Modern Russia: From Nicholas II to Vladimir Putin. Cambridge, MA: Harvard University Press. ISBN .
• Sharp, Jane (2010). Striving for Military Stability in Europe. Routledge. ISBN .
• (2016). Hitler's Soldiers: The German Army in the Third Reich. New Haven and London: Yale University Press. ISBN .
• Shirer, William (1990). The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany. Simon & Schuster. ISBN .
• ; (2008). (вид. Paperback). New York: Cambridge University Press. ISBN .
• (2000). Last Train from Berlin. Phoenix Press. ISBN .
• Snyder, Timothy (2010). Bloodlands: Europe between Hitler and Stalin. New York: Basic Books. ISBN .
• Stackelberg, Roderick (2002). Hitler's Germany: Origins, Interpretations, Legacies. London; New York: Taylor & Francis. ISBN .
• Stackelberg, Roderick (2007). The Routledge Companion to Nazi Germany. New York: Routledge. ISBN .
• (2009). Operation Barbarossa and Germany's Defeat in the East. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN .
• Stockings, Craig; Hancock, Eleanor (2013). Swastika over the Acropolis: Re-interpreting the Nazi Invasion of Greece in World War II. Brill. ISBN .
• Stone, David (2011). Shattered Genius: The Decline and Fall of the German General Staff in World War II. Philadelphia: Casemate. ISBN .
• Süddeutsche Zeitung (19 June 2021). Überfall auf Sowjetunion 1941: Merkel nennt Jahrestag Anlass für Scham [Merkel calls the 1941 attack against the Soviet Union an occasion for shame]. Süddeutsche Zeitung (нім.).
• (2014). . Oxford University Press. ISBN .
• Thomas, Nigel (2012). The German Army 1939–45: Eastern Front 1941–43. Osprey Publishing. ISBN .
• Ueberschär, Gerd R.; Müller, Rolf-Dieter (2008). Hitler's War in the East, 1941–1945: A Critical Assessment. Berghahn Books. ISBN .
• Uldricks, Teddy (Autumn 1999). The Icebreaker Controversy: Did Stalin Plan to Attack Hitler?. Slavic Review. 58 (3): 626—643. doi:10.2307/2697571. JSTOR 2697571. S2CID 153701270.
• United States Holocaust Memorial Museum (1996). Historical Atlas of the Holocaust. New York: Macmillan Publishing. ISBN .
• Vehviläinen, Olli (2002). Finland in the Second World War: Between Germany and Russia. New York: Palgrave. ISBN .
• Vogel, Detlef (1995). The German Attack on Yugoslavia and Greece. У Schreiber, Gerhard; Stegemann, Bernd; Vogel, Detlef (ред.). The Mediterranean, South-east Europe, and North Africa 1939–1941. . Т. III. Переклад: McMurry, Dean S.; Osers, Ewald; Willmot, Louise; Falla, P. S. Oxford: Clarendon Press. ISBN .
• Waller, John (1996). The Unseen War in Europe: Espionage and Conspiracy in the Second World War. Tauris & Company. ISBN .
• Weeks, Albert (2002). Stalin's Other War: Soviet Grand Strategy, 1939–1941. Rowman & Littlefield. ISBN .
• Wegner, Bernd (1990). Der Krieg gegen die Sowjetunion 1942/43. У ; Rahn, Werner; Stumpf, Reinhard; Wegner, Bernd (ред.). Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg (нім.). Т. VI [Der globale Krieg: Die Ausweitung zum Weltkrieg und der Wechsel der Initiative 1941– 1943]. Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt. ISBN .
• (2005). A World at Arms: A Global History of World War II. Cambridge University Press. ISBN .
• Werth, Alexander (1964). Russia at War, 1941–1945. New York: E.P. Dutton. ASIN B0000CMAU7.
• (2007). . Harvard University Press. ISBN .
• Wright, Gordon (1968). The Ordeal of Total War, 1939–1945. New York: Harper & Row. ISBN .
• Ziemke, Earl F. (1959). (PDF). Washington D.C.: U.S. Government Printing Office. ASIN B0007ETEOM. Архів оригіналу (PDF) за 21 October 2020. Процитовано 5 November 2016.

Додаткова література

• (2001). The Eastern Front, 1941–45: German Troops and the Barbarisation of Warfare. London: Palgrave Macmillan. ISBN .
• (2007). The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy, September 1939 – March 1942. University of Nebraska Press. Generalplan Ost: The Search for a Final Solution through Expulsion. ISBN .
• Evans, Richard J. (2008). The Third Reich at War. London: Allen Lane. ISBN .
• Halsall, Paul (ред.). Modern History Sourcebook: The Molotov-Ribbentrop Pact, 1939. . Fordham University. Процитовано 20 April 2021.
• Hayward, Joel (1995). Hitler's Quest for Oil: The Impact of Economic Considerations on Military Strategy, 1941–42. Journal of Strategic Studies. 18 (4): 94—135. doi:10.1080/01402399508437621.
• Kershaw, Ian (2000). Hitler 1889–1936: Hubris. Penguin. ISBN .
• Price-Smith, Andrew T. (29 May 2015). Oil, Illiberalism, and War: An Analysis of Energy and US Foreign Policy. MIT Press. ISBN .
• United States Holocaust Memorial Museum (20 June 2014). Nazi Persecution of Soviet Prisoners of War. Процитовано 24 March 2015.
• Ward, John (2004). Hitler's Stuka Squadrons: The Ju 87 at War, 1936–1945. MBI Publishing. ISBN .