Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Язи́чник сибі́рський (Ligularia sibirica) — багаторічна рослина родини айстрових. Висока трава із короткими кореневищем, прикореневою розеткою листків і жовтими квітками, зібраними в складні суцвіття. Релікт, поширений у помірній зоні Східної Європі та Азії. Зростає у відкритих вологих місцинах. Маловідома харчова, лікарська і декоративна рослина. Рідкісний вид, занесений Додатку I Бернської конвенції (2002), Червоної книги України, а також до регіональних Червоних книг 20-ти адміністративних одиниць Росії.
| Язичник сибірський | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Язичник (Ligularia) |
| Вид: | L. sibirica |
| Біноміальна назва | |
| Ligularia sibirica | |
Етимологія
Латинська родова назва цієї рослини походить від слова лат. ligula — «язичок» і вказує на характерну форму крайових квітів у суцвіттях. Видовий епітет лат. sibirica в перекладі означає «сибірський» і даний рослині за місцем знахідки першого описаного екземпляру — Сибіру. Наукова українська назва є прямим перекладом з латини. У Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин зазначено, що окрім офіційної назви у народі цю рослину іноді називають просто язи́чник. Червона книга України подає для цього виду ще два наукових синоніми — язи́чник украї́нський та язи́чник букови́нський. Це пов'язано з тим, що різні науковці в свій час описували окремі популяції язичника сибірського як самостійні таксони, згодом це твердження було спростоване, тому їх об'єднали в один вид. Синонімічні назви надані за місцем поширення типових представників: в Україні загалом чи на Буковині зокрема.
Опис
Багаторічна трав'яниста рослина, . Кореневище епігеогенне, коротке, з густими мочками придаткових корінців і волокнистими залишками відмерлого листя.
Стебло заввишки (15) 20—200 см, завширшки 2—11 мм, прямостояче, ребристо-борозенчасте, поступово переходить у квітконос. Основа стебла гола і зелена, ближче до верхівки стебло опушене короткими жовтувато-коричневими волосками (інколи з домішкою тонких білих волосків) і набуває червонувато-фіолетового відтінку. Листкові черешки, навпаки, мають червонуватий відтінок ближче до основи.
Листки чергові, морфологічно поділяються на прикореневі, нижні та верхні стеблові. Прикореневі листки (2) 3,5—32 см завдовжки та 4,5—29 см завширшки, зібрані в розетку, на голих черешках завдовжки 14—39 см (у 1,5—3 рази довших за листкові пластинки), при основі розширених у короткі піхви. Форма прикореневих листків серцеподібна, яйцеподібно-серцеподібна, рідше трикутна або ниркоподібна, край виїмчасто-зубчастий із тупими при основі лопатями, що мало розходяться, верхівка тупа або коротко загострена. Нижні стеблові листки формою схожі на прикореневі, але дрібніші, на крилатих коричнювато-червоних черешках завдовжки 3—14 см і з піхвами завдовжки 3—6 см. Верхні стеблові листки на коротких черешках, розширених у здуту піхву, трикутні або трикутно-серцеподібні, з дрібнозубчастим краєм. Усі листки мають насичений зелений колір, на верхньому боці голі, з нижнього боку голі або розсіяно опушені членистими звивистими буруватими волосками, розташованими переважно уздовж жилок.
Квітконос товстуватий, завдовжки 5—10 см, опушений короткими павутинистими волосками. Складне верхівкове суцвіття завдовжки 4,5—42 (75) см являє собою вузьку китицю, що несе від 5 до 50 (зрідка від 1 до 52), які в побутовому мовленні помилково називають «квітками». Парні приквітки 2,5—5 см завдовжки та 0,8—2 см завширшки, яйцеподібно-ланцетні, ланцетні або лінійні, павутинисто опушені, цілокраї або зубчасті, видовжено-загострені, темно-червоні. Діаметр окремих кошиків складає (2) 2,5—4,5 см. Обгортка кошика циліндрична, дзвоникувата або широкодзвоникувата, завдовжки 7—11 мм, завширшки 6—12 мм, гола чи трохи павутинисто опушена, часто з домішкою багатоклітинних волосків; колір обгортки пурпурово-червоний. Зовнішні листочки обгортки лінійно-ланцетні, внутрішні — ланцетні або широколанцетні, з широкою плівчастою облямівкою; загалом листочки обгортки мають гостру, загострену або тупо-трикутну верхівку.
Несправжньоязичкових квіток (неправильно називаних «пелюстками») у кожному кошику 5—11 штук, вони 10—22 мм завдовжки та 3—5 мм завширшки, довгасті, заокруглені, жовті, наприкінці цвітіння пониклі. Трубка несправжньоязичкових квіток сягає 5—10 мм завдовжки. Трубчасті квітки у кошику численні, завдовжки 7,5—13 мм, з вузькодзвоникуватою, розширеною трубкою завдовжки 4—7 мм.
Плоди — сім'янки завдовжки 3—7 мм, циліндричні, ребристі, голі, жовтувато-бурі, з циліндричним чубчиком із шорстких простих волосків білуватого, жовтуватого чи бурого кольору. Довжина чубчика близько 6 мм і дорівнює або трохи перевищує довжину самої сім'янки.
Число хромосом 2n = 60.
Поширення
Природний ареал язичника сибірського вельми осяжний і включає майже усю помірну зону Євразії. Західний кордон поширення цієї рослини пролягає через умовну межу, що поділяє Центральну й Східну Європу. У напрямку півночі він прямує через південно-східну та східну частини узбережжя Балтійського моря, далі охоплює басейни Західної Двіни, Оки та невелику ділянку Передуралля (басейн Печори). Північний кордон розповсюдження пролягає через південь Сибіру. Східно-північний кордон ареалу язичника сибірського проходить через басейн річки Алдан, при цьому не охоплює крайні частини Східного Сибіру (Анадирську низовину, Чукотський і Камчатський півострови). Східний кордон розповсюдження цього виду загалом пролягає по західним узбережжям Охотського і Японського морів за винятком Корейського півострова. Південний кордон поширення язичника сибірського тягнеться від даурських і маньчжурських степів на сході через північну частину сучасного Китаю (провінція Внутрішня Монголія), західний кордон Монголії, північну частину Центральної Азії до північного узбережжя Каспійського моря. Південно-західна частина ареалу цієї рослини включає увесь Кавказ, Малу Азію та Балкани.
На окресленій цими кордонами території язичник сибірський поширений рівномірно, але спорадично (точковими популяціями). Просторова ізоляція між окремими осередками зростання особливо характерна для частин ареалу, що охоплюють центральну і південно-західну частину Європи. Наприклад, в Україні язичник сибірський знайдений лише у Карпатах і Малому Поліссі. До нечисленних зон диз'юнкції слід віднести південь Надволжя та Крим. Крім того, ареал цього виду має один великий ексклав, що охоплює та Пакистан. За межами природного ареалу язичник сибірський натуралізувався в декількох країнах, дотичних до південно-західної частини зони розповсюдження (в Австрії, Італії, Франції), а також у Кореї.
Екологія
Язичник сибірський належить до морозостійких видів (витримує пониження температури до —25 °C), в різних частинах ареалу поводить себе як світлолюбна або помірно тіньовитривала рослина (на півночі тяжіє до відкритих просторів, на півдні добре почуває себе у легкому затінку). Це доволі вологолюбна рослина, що зростає на помірно та надмірно зволожених ґрунтах, але не на затоплюваних ділянках. Звичними біотопами цього виду є вологі та заболочені луки, береги водойм, перш за все, невеликих (струмків, джерел тощо). На цю рослину також можна натрапити на трав'яних, перехідних і мінеральних (карбонатних) болотах, у прирічкових розріджених лісах (хвойно-дрібнолистяних, чорновільхових) і заростях чагарників, на солонцюватих, альпійських та субальпійських луках. В горах вона трапляється на висотах до 2200 м над рівнем моря. Віддає перевагу плодючим ґрунтам з нейтральним pH, кальцефіл.
У природі язичник сибірський зростає як поодинокими особинами, так і великими скупченнями, що можуть налічувати від декількох десятків до 1,5 тисячі особин. Українські популяції цього виду приурочені до , осоково-гіпнових болот з рослинними асоціаціями союзу , класу і союзу , класу .
У природі розмножується лише насіннєвим способом, в культурі іноді застосовують вегетативне розмноження поділом кореневища. Квітне у різних частинах ареалу з червня по жовтень. Хоча запилення здійснюють комахи, зокрема перетинчастокрилі, відомостей про медодайні властивості цього виду нема. Плодоносить із липня по жовтень, летюче насіння розповсюджується вітром.
Перше цвітіння у культурних рослин наступає на 3—4-му році життя. Рослини живуть до 15 років, однак в штучних умовах задля збереження декоративності їх бажано омолоджувати способом поділу старих рослин через кожні 5—7 років. Поділ кореневищ в саду зазвичай виконують ранньою весною, а посів можна здійснювати як навесні, так і восени.
Вид загалом стійкий до природних шкідників і паразитів. Серед грибкових хвороб для язичника сибірського відмічають ураження борошнистою росою, а серед тварин деякої шкоди йому можуть завдавати слимаки і равлики, які харчуються листям.
Статус виду
Попри осяжний ареал язичник сибірський в ряді країн знаходиться в уразливому стані. На його місцеві популяції негативно впливають осушення боліт і лук, розорювання берегів річок, знищення прирічкових лісів і чагарникових заростей, меншою мірою — збирання квітів та випасання худоби. З огляду на це вид занесений до Додатку I Бернської конвенції (2002), до Червоної книги України, а також до регіональних Червоних книг 20-ти адміністративних одиниць Росії.
Популяції язичника сибірського в Україні охороняють у Дермансько-Мостівському регіональному ландшафтному парку, природній пам'ятці «Білий Потік» (Україна), а в Росії — у 81 природоохоронній установі.
Використання
Язичник сибірський становить інтерес як декоративна рослина. В культурі він зарекомендував себе як невибагливий і стійкий вид, привабливий тим, що цвіте пізніше за більшість рослин, використовуваних при озелененні водойм. Найбільш придатне для нього місце в саду у напівзатінку поблизу штучного джерела води або під захистом дерев, огорожі, стіни (на відкритих місцинах високі квітконоси можуть полягати від вітру). Догляд за цією рослиною, як правило, обмежується внесенням органічних (гній, компост) і мінеральних (суперфосфат) добрив. У спекотне літо язичник сибірський може потребувати поливу і листя. Стан рослин покращується при обережному розпушуванні прикореневого ґрунту, яке можна сполучати з мульчуванням. Висаджують цю рослину групами або поодинці.
Інші застосування язичника сибірського мало відомі. Так, в деяких країнах Азії його використовують у традиційній медицині. В Японії, Китаї і Кореї листя одного з різновидів цієї рослини Ligularia sibirica var. speciosa (Schrad.) DC. вважається їстівним, споживають його вареним або соленим.
Таксономія
Вид вперше описаний основоположником біологічної систематики, шведським ботаніком Карлом Ліннеєм, який спочатку відніс язичник сибірський до роду цинерарія. Пізніше були помилкові спроби зарахувати цю рослину до родів і жовтозілля. Згідно з сучасними уявленнями язичник сибірський — представник самостійного роду, причому для цього таксону вважається типовим видом. За даними сайту The Plant List для язичника сибірського існують такі наукові синоніми:
|
|
Примітки
- Ligularia sibirica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
- Язичник сибірський (буковинський, український) Ligularia sibirica Cass. (L. bucovinensis Nakai; L. ucrainica Minderova). Червона книга України. Процитовано 26 квітня 2022.
- Ligularia sibirica (L.) Cass. ООПТ России (рос.). Процитовано 26 квітня 2022.
- Красников А. А. Флора Сибири. — 1987.(рос.)
- Егорова А. А. Бузульник сибирский // Красная книга Республики Саха (Якутия). — Якутск: НИПК «Сахаполиграфиздат», 2000. — Т. 1. Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды растений и грибов. — 256 с. (рос.)
- Ligularia sibirica // Flora of China. — St. Louis: Missouri Botanical Garden Press, 1994.(англ.)
- Походяева М. Е. Бузульник сибирский // Красная книга Нижегородской области. — Нижний Новгород, 2005. — Том 2. Сосудистые растения, водоросли, лишайники, грибы. — 328 с. (рос.)
- Рогова Т. В. и др. Бузульник сибирский // Красная книга Республики Татарстан (животные, растения, грибы). — Казань: Идеал-Пресс, 2008. — 822 с. (рос.)
- Ligularia sibirica. rhs.org.uk (англ.). Королівське садівниче товариство. Процитовано 26 квітня 2022.
- Конечная Г. Ю. Бузульник сибирский // Красная книга природы Ленинградской области. — СПб: Мир и Семья, 2000. — Т.2 Растения и грибы. — С. 79—80. — 672 с. — ISBN 5—94365—001—6(рос.)(англ.)
- Киселёва К. В. Бузульник сибирский // Красная книга Московской области. — М.: Товарищество науч. изд. КМК, 2008. — С.677. — 827 с. (рос.)
- Шипова Е. В. Бузульник сибирский // Красная книга Костромской области. — Кострома, 2009. — 387 с. (рос.)
- Ligularia sibirica. Plants of the World Online (англ.). Kew Science. Процитовано 26 квітня 2022.
- Ligularia sibirica. Catalogue of Life. Процитовано 26 квітня 2022. (англ.)
- Бузульник сибирский: фото и описание. fermilon.ru (рос.). Процитовано 26 квітня 2022.
- Паланов А. В. Бузульник сибирский // Красная книга Вологодской области. — Вологда: в-во «Русь», 2004. — Т.2 Растения и грибы. — 360 с. — ISBN 5- 87822-204-3. (рос.)
- Бузульник сибирский // Красная книга Тверской области. — Тверь: из-во АНТЭК, 2002. — С. 118. — С. 52. — 256 с. — ISBN 5—94636—002—7. (рос.)
- Шереметьева И. С. Бузульник сибирский // Красная книга Тульской области: растения и грибы. — Тула: Гриф и К, 2010. — 393 с.(рос.)
- Thomas G. S. Perennial Garden Plants. — London: J. M. Dent & Sons, 1990. — ISBN 0—460—86048—8. (англ.)
- Tanaka T., Nakao S. Tanaka's Cyclopedia of Edible Plants of the World. — Tokyo: Keigaku Publishing, 1976.(англ.)
- Kunkel G. Plants for Human Consumption. — Koeltz Scientific Books, 1984. — ISBN 3—874—29216—9. (англ.)
- Ligularia sibirica (L.) Cass. The Plant List (англ.). Процитовано 27 квітня 2022.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yazi chnik sibi rskij Ligularia sibirica bagatorichna roslina rodini ajstrovih Visoka trava iz korotkimi korenevishem prikorenevoyu rozetkoyu listkiv i zhovtimi kvitkami zibranimi v skladni sucvittya Relikt poshirenij u pomirnij zoni Shidnoyi Yevropi ta Aziyi Zrostaye u vidkritih vologih miscinah Malovidoma harchova likarska i dekorativna roslina Ridkisnij vid zanesenij Dodatku I Bernskoyi konvenciyi 2002 Chervonoyi knigi Ukrayini a takozh do regionalnih Chervonih knig 20 ti administrativnih odinic Rosiyi Yazichnik sibirskij Biologichna klasifikaciya Carstvo Roslini Plantae Klada Sudinni roslini Tracheophyta Klada Pokritonasinni Angiosperms Klada Evdikoti Eudicots Klada Ajsteridi Asterids Poryadok Ajstrocviti Asterales Rodina Ajstrovi Asteraceae Rid Yazichnik Ligularia Vid L sibirica Binomialna nazva Ligularia sibirica L Cass 1823EtimologiyaLatinska rodova nazva ciyeyi roslini pohodit vid slova lat ligula yazichok i vkazuye na harakternu formu krajovih kvitiv u sucvittyah Vidovij epitet lat sibirica v perekladi oznachaye sibirskij i danij roslini za miscem znahidki pershogo opisanogo ekzemplyaru Sibiru Naukova ukrayinska nazva ye pryamim perekladom z latini U Slovniku ukrayinskih naukovih i narodnih nazv sudinnih roslin zaznacheno sho okrim oficijnoyi nazvi u narodi cyu roslinu inodi nazivayut prosto yazi chnik Chervona kniga Ukrayini podaye dlya cogo vidu she dva naukovih sinonimi yazi chnik ukrayi nskij ta yazi chnik bukovi nskij Ce pov yazano z tim sho rizni naukovci v svij chas opisuvali okremi populyaciyi yazichnika sibirskogo yak samostijni taksoni zgodom ce tverdzhennya bulo sprostovane tomu yih ob yednali v odin vid Sinonimichni nazvi nadani za miscem poshirennya tipovih predstavnikiv v Ukrayini zagalom chi na Bukovini zokrema OpisBagatorichna trav yanista roslina Korenevishe epigeogenne korotke z gustimi mochkami pridatkovih korinciv i voloknistimi zalishkami vidmerlogo listya Livoruch prikorenevi listki na dovgih chereshkah pravoruch korotkochereshkovi steblovi u verhnogo vidno zdutu pihvu Steblo zavvishki 15 20 200 sm zavshirshki 2 11 mm pryamostoyache rebristo borozenchaste postupovo perehodit u kvitkonos Osnova stebla gola i zelena blizhche do verhivki steblo opushene korotkimi zhovtuvato korichnevimi voloskami inkoli z domishkoyu tonkih bilih voloskiv i nabuvaye chervonuvato fioletovogo vidtinku Listkovi chereshki navpaki mayut chervonuvatij vidtinok blizhche do osnovi Detali budovi livoruch chereshki prikorenevih listkiv zblizka pravoruch zubchastij kraj listka Listki chergovi morfologichno podilyayutsya na prikorenevi nizhni ta verhni steblovi Prikorenevi listki 2 3 5 32 sm zavdovzhki ta 4 5 29 sm zavshirshki zibrani v rozetku na golih chereshkah zavdovzhki 14 39 sm u 1 5 3 razi dovshih za listkovi plastinki pri osnovi rozshirenih u korotki pihvi Forma prikorenevih listkiv sercepodibna yajcepodibno sercepodibna ridshe trikutna abo nirkopodibna kraj viyimchasto zubchastij iz tupimi pri osnovi lopatyami sho malo rozhodyatsya verhivka tupa abo korotko zagostrena Nizhni steblovi listki formoyu shozhi na prikorenevi ale dribnishi na krilatih korichnyuvato chervonih chereshkah zavdovzhki 3 14 sm i z pihvami zavdovzhki 3 6 sm Verhni steblovi listki na korotkih chereshkah rozshirenih u zdutu pihvu trikutni abo trikutno sercepodibni z dribnozubchastim krayem Usi listki mayut nasichenij zelenij kolir na verhnomu boci goli z nizhnogo boku goli abo rozsiyano opusheni chlenistimi zvivistimi buruvatimi voloskami roztashovanimi perevazhno uzdovzh zhilok Livoruch verhivka nerozkvitlogo sucvittya pravoruch vona zh na pochatku cvitinnya nerozkriti zavdyaki obgortci viglyadayut chervonimi Kvitkonos tovstuvatij zavdovzhki 5 10 sm opushenij korotkimi pavutinistimi voloskami Skladne verhivkove sucvittya zavdovzhki 4 5 42 75 sm yavlyaye soboyu vuzku kiticyu sho nese vid 5 do 50 zridka vid 1 do 52 yaki v pobutovomu movlenni pomilkovo nazivayut kvitkami Parni prikvitki 2 5 5 sm zavdovzhki ta 0 8 2 sm zavshirshki yajcepodibno lancetni lancetni abo linijni pavutinisto opusheni cilokrayi abo zubchasti vidovzheno zagostreni temno chervoni Diametr okremih koshikiv skladaye 2 2 5 4 5 sm Obgortka koshika cilindrichna dzvonikuvata abo shirokodzvonikuvata zavdovzhki 7 11 mm zavshirshki 6 12 mm gola chi trohi pavutinisto opushena chasto z domishkoyu bagatoklitinnih voloskiv kolir obgortki purpurovo chervonij Zovnishni listochki obgortki linijno lancetni vnutrishni lancetni abo shirokolancetni z shirokoyu plivchastoyu oblyamivkoyu zagalom listochki obgortki mayut gostru zagostrenu abo tupo trikutnu verhivku Livoruch rozkvitli koshiki zblizka pravoruch naprikinci cvitinnya vidno harakternij zagin krajovih kvitok Nespravzhnoyazichkovih kvitok nepravilno nazivanih pelyustkami u kozhnomu koshiku 5 11 shtuk voni 10 22 mm zavdovzhki ta 3 5 mm zavshirshki dovgasti zaokrugleni zhovti naprikinci cvitinnya ponikli Trubka nespravzhnoyazichkovih kvitok syagaye 5 10 mm zavdovzhki Trubchasti kvitki u koshiku chislenni zavdovzhki 7 5 13 mm z vuzkodzvonikuvatoyu rozshirenoyu trubkoyu zavdovzhki 4 7 mm Plodi sim yanki zavdovzhki 3 7 mm cilindrichni rebristi goli zhovtuvato buri z cilindrichnim chubchikom iz shorstkih prostih voloskiv biluvatogo zhovtuvatogo chi burogo koloru Dovzhina chubchika blizko 6 mm i dorivnyuye abo trohi perevishuye dovzhinu samoyi sim yanki Chislo hromosom 2n 60 PoshirennyaPrirodnij areal yazichnika sibirskogo velmi osyazhnij i vklyuchaye majzhe usyu pomirnu zonu Yevraziyi Zahidnij kordon poshirennya ciyeyi roslini prolyagaye cherez umovnu mezhu sho podilyaye Centralnu j Shidnu Yevropu U napryamku pivnochi vin pryamuye cherez pivdenno shidnu ta shidnu chastini uzberezhzhya Baltijskogo morya dali ohoplyuye basejni Zahidnoyi Dvini Oki ta neveliku dilyanku Peredurallya basejn Pechori Pivnichnij kordon rozpovsyudzhennya prolyagaye cherez pivden Sibiru Shidno pivnichnij kordon arealu yazichnika sibirskogo prohodit cherez basejn richki Aldan pri comu ne ohoplyuye krajni chastini Shidnogo Sibiru Anadirsku nizovinu Chukotskij i Kamchatskij pivostrovi Shidnij kordon rozpovsyudzhennya cogo vidu zagalom prolyagaye po zahidnim uzberezhzhyam Ohotskogo i Yaponskogo moriv za vinyatkom Korejskogo pivostrova Pivdennij kordon poshirennya yazichnika sibirskogo tyagnetsya vid daurskih i manchzhurskih stepiv na shodi cherez pivnichnu chastinu suchasnogo Kitayu provinciya Vnutrishnya Mongoliya zahidnij kordon Mongoliyi pivnichnu chastinu Centralnoyi Aziyi do pivnichnogo uzberezhzhya Kaspijskogo morya Pivdenno zahidna chastina arealu ciyeyi roslini vklyuchaye uves Kavkaz Malu Aziyu ta Balkani Yazichnik sibirskij u rozridzhenomu lisi v peredgir yah Nizhnoyi Avstriyi Na okreslenij cimi kordonami teritoriyi yazichnik sibirskij poshirenij rivnomirno ale sporadichno tochkovimi populyaciyami Prostorova izolyaciya mizh okremimi oseredkami zrostannya osoblivo harakterna dlya chastin arealu sho ohoplyuyut centralnu i pivdenno zahidnu chastinu Yevropi Napriklad v Ukrayini yazichnik sibirskij znajdenij lishe u Karpatah i Malomu Polissi Do nechislennih zon diz yunkciyi slid vidnesti pivden Nadvolzhya ta Krim Krim togo areal cogo vidu maye odin velikij eksklav sho ohoplyuye ta Pakistan Za mezhami prirodnogo arealu yazichnik sibirskij naturalizuvavsya v dekilkoh krayinah dotichnih do pivdenno zahidnoyi chastini zoni rozpovsyudzhennya v Avstriyi Italiyi Franciyi a takozh u Koreyi EkologiyaYazichnik sibirskij u skladi luchnogo riznotrav ya u peredgir yah Francuzkih Alp Yazichnik sibirskij nalezhit do morozostijkih vidiv vitrimuye ponizhennya temperaturi do 25 C v riznih chastinah arealu povodit sebe yak svitlolyubna abo pomirno tinovitrivala roslina na pivnochi tyazhiye do vidkritih prostoriv na pivdni dobre pochuvaye sebe u legkomu zatinku Ce dovoli vologolyubna roslina sho zrostaye na pomirno ta nadmirno zvolozhenih gruntah ale ne na zatoplyuvanih dilyankah Zvichnimi biotopami cogo vidu ye vologi ta zabolocheni luki beregi vodojm persh za vse nevelikih strumkiv dzherel tosho Na cyu roslinu takozh mozhna natrapiti na trav yanih perehidnih i mineralnih karbonatnih bolotah u pririchkovih rozridzhenih lisah hvojno dribnolistyanih chornovilhovih i zarostyah chagarnikiv na soloncyuvatih alpijskih ta subalpijskih lukah V gorah vona traplyayetsya na visotah do 2200 m nad rivnem morya Viddaye perevagu plodyuchim gruntam z nejtralnim pH kalcefil U prirodi yazichnik sibirskij zrostaye yak poodinokimi osobinami tak i velikimi skupchennyami sho mozhut nalichuvati vid dekilkoh desyatkiv do 1 5 tisyachi osobin Ukrayinski populyaciyi cogo vidu priurocheni do osokovo gipnovih bolot z roslinnimi asociaciyami soyuzu klasu i soyuzu klasu Dzhmil vverhu i bdzhola zbirayut nektar na kvitah yazichnika sibirskogo U prirodi rozmnozhuyetsya lishe nasinnyevim sposobom v kulturi inodi zastosovuyut vegetativne rozmnozhennya podilom korenevisha Kvitne u riznih chastinah arealu z chervnya po zhovten Hocha zapilennya zdijsnyuyut komahi zokrema peretinchastokrili vidomostej pro medodajni vlastivosti cogo vidu nema Plodonosit iz lipnya po zhovten letyuche nasinnya rozpovsyudzhuyetsya vitrom Pershe cvitinnya u kulturnih roslin nastupaye na 3 4 mu roci zhittya Roslini zhivut do 15 rokiv odnak v shtuchnih umovah zadlya zberezhennya dekorativnosti yih bazhano omolodzhuvati sposobom podilu starih roslin cherez kozhni 5 7 rokiv Podil korenevish v sadu zazvichaj vikonuyut rannoyu vesnoyu a posiv mozhna zdijsnyuvati yak navesni tak i voseni Vid zagalom stijkij do prirodnih shkidnikiv i parazitiv Sered gribkovih hvorob dlya yazichnika sibirskogo vidmichayut urazhennya boroshnistoyu rosoyu a sered tvarin deyakoyi shkodi jomu mozhut zavdavati slimaki i ravliki yaki harchuyutsya listyam Status viduPopri osyazhnij areal yazichnik sibirskij v ryadi krayin znahoditsya v urazlivomu stani Na jogo miscevi populyaciyi negativno vplivayut osushennya bolit i luk rozoryuvannya beregiv richok znishennya pririchkovih lisiv i chagarnikovih zarostej menshoyu miroyu zbirannya kvitiv ta vipasannya hudobi Z oglyadu na ce vid zanesenij do Dodatku I Bernskoyi konvenciyi 2002 do Chervonoyi knigi Ukrayini a takozh do regionalnih Chervonih knig 20 ti administrativnih odinic Rosiyi Populyaciyi yazichnika sibirskogo v Ukrayini ohoronyayut u Dermansko Mostivskomu regionalnomu landshaftnomu parku prirodnij pam yatci Bilij Potik Ukrayina a v Rosiyi u 81 prirodoohoronnij ustanovi VikoristannyaYazichnik sibirskij stanovit interes yak dekorativna roslina V kulturi vin zarekomenduvav sebe yak nevibaglivij i stijkij vid privablivij tim sho cvite piznishe za bilshist roslin vikoristovuvanih pri ozelenenni vodojm Najbilsh pridatne dlya nogo misce v sadu u napivzatinku poblizu shtuchnogo dzherela vodi abo pid zahistom derev ogorozhi stini na vidkritih miscinah visoki kvitkonosi mozhut polyagati vid vitru Doglyad za ciyeyu roslinoyu yak pravilo obmezhuyetsya vnesennyam organichnih gnij kompost i mineralnih superfosfat dobriv U spekotne lito yazichnik sibirskij mozhe potrebuvati polivu i listya Stan roslin pokrashuyetsya pri oberezhnomu rozpushuvanni prikorenevogo gruntu yake mozhna spoluchati z mulchuvannyam Visadzhuyut cyu roslinu grupami abo poodinci Inshi zastosuvannya yazichnika sibirskogo malo vidomi Tak v deyakih krayinah Aziyi jogo vikoristovuyut u tradicijnij medicini V Yaponiyi Kitayi i Koreyi listya odnogo z riznovidiv ciyeyi roslini Ligularia sibirica var speciosa Schrad DC vvazhayetsya yistivnim spozhivayut jogo varenim abo solenim TaksonomiyaVid vpershe opisanij osnovopolozhnikom biologichnoyi sistematiki shvedskim botanikom Karlom Linneyem yakij spochatku vidnis yazichnik sibirskij do rodu cinerariya Piznishe buli pomilkovi sprobi zarahuvati cyu roslinu do rodiv i zhovtozillya Zgidno z suchasnimi uyavlennyami yazichnik sibirskij predstavnik samostijnogo rodu prichomu dlya cogo taksonu vvazhayetsya tipovim vidom Za danimi sajtu The Plant List dlya yazichnika sibirskogo isnuyut taki naukovi sinonimi Cineraria sibirica L L Ligularia longipes Pojark Ligularia sibirica var alpestris Turcz Ligularia sibirica var gigantea Serg Ligularia sibirica var glaberrima DC Ligularia sibirica var gracilis Serg Ligularia sibirica var sibirica Ligularia sibirica var vulgaris DC Othonna sibirica L Senecio cacaliifolius Sch Bip Senecio cacaliifolius var cacaliifoliusPrimitkiLigularia sibirica Slovnik ukrayinskih naukovih i narodnih nazv sudinnih roslin Yu Kobiv Kiyiv Naukova dumka 2004 800 s Slovniki Ukrayini ISBN 966 00 0355 2 Yazichnik sibirskij bukovinskij ukrayinskij Ligularia sibirica Cass L bucovinensis Nakai L ucrainica Minderova Chervona kniga Ukrayini Procitovano 26 kvitnya 2022 Ligularia sibirica L Cass OOPT Rossii ros Procitovano 26 kvitnya 2022 Krasnikov A A Flora Sibiri 1987 ros Egorova A A Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Respubliki Saha Yakutiya Yakutsk NIPK Sahapoligrafizdat 2000 T 1 Redkie i nahodyashiesya pod ugrozoj ischeznoveniya vidy rastenij i gribov 256 s ros Ligularia sibirica Flora of China St Louis Missouri Botanical Garden Press 1994 angl Pohodyaeva M E Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Nizhegorodskoj oblasti Nizhnij Novgorod 2005 Tom 2 Sosudistye rasteniya vodorosli lishajniki griby 328 s ros Rogova T V i dr Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Respubliki Tatarstan zhivotnye rasteniya griby Kazan Ideal Press 2008 822 s ros Ligularia sibirica rhs org uk angl Korolivske sadivniche tovaristvo Procitovano 26 kvitnya 2022 Konechnaya G Yu Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga prirody Leningradskoj oblasti SPb Mir i Semya 2000 T 2 Rasteniya i griby S 79 80 672 s ISBN 5 94365 001 6 ros angl Kiselyova K V Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Moskovskoj oblasti M Tovarishestvo nauch izd KMK 2008 S 677 827 s ros Shipova E V Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Kostromskoj oblasti Kostroma 2009 387 s ros Ligularia sibirica Plants of the World Online angl Kew Science Procitovano 26 kvitnya 2022 Ligularia sibirica Catalogue of Life Procitovano 26 kvitnya 2022 angl Buzulnik sibirskij foto i opisanie fermilon ru ros Procitovano 26 kvitnya 2022 Palanov A V Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Vologodskoj oblasti Vologda v vo Rus 2004 T 2 Rasteniya i griby 360 s ISBN 5 87822 204 3 ros Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Tverskoj oblasti Tver iz vo ANTEK 2002 S 118 S 52 256 s ISBN 5 94636 002 7 ros Sheremeteva I S Buzulnik sibirskij Krasnaya kniga Tulskoj oblasti rasteniya i griby Tula Grif i K 2010 393 s ros Thomas G S Perennial Garden Plants London J M Dent amp Sons 1990 ISBN 0 460 86048 8 angl Tanaka T Nakao S Tanaka s Cyclopedia of Edible Plants of the World Tokyo Keigaku Publishing 1976 angl Kunkel G Plants for Human Consumption Koeltz Scientific Books 1984 ISBN 3 874 29216 9 angl Ligularia sibirica L Cass The Plant List angl Procitovano 27 kvitnya 2022