Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ю́рій Іва́нович Яно́вський (14 (27) серпня 1902, Маєрове — 25 лютого 1954, Київ) — український письменник та поет. Один із романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст.
| Юрій Яновський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Георгій Ней, Юрій Юрченко | |||
| Народився | 14 (27) серпня 1902 хутір Маєрове, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 25 лютого 1954[1] (51 рік) Київ, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство | Російська імперія, УНР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, поет | |||
| Сфера роботи | література[2], драма[2] і редагування[2] | |||
| Alma mater | Єлисаветградське земське реальне училище | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1922–1954 | |||
| Напрямок | неоромантизм, соціалістичний реалізм | |||
| Жанр | новела, роман, оповідання, повість, вірш | |||
| Magnum opus | «Вершники» | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| У шлюбі з | Жевченко-Яновська Тамара Юріївна | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди |   | |||
| | ||||
 Яновський Юрій Іванович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис
Походження
Народився 27 серпня 1902 року в селі Майєрове (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в родині заможного землевласника (за життя Юрій Яновський вказував, що народився в місті Єлисаветград у родині службовця) Івана Миколайовича Яновського та його дружини Марії Мусіївни з дому Здольників. Рід Яновських сягає XVI ст. та одного походження з дворянським родом Гоголів-Яновських: Опанас Гоголь-Яновський (дід Миколи Гоголя) був старшим братом Кирила Яновського — прапрапрадіда Юрія Яновського. Згідно з дослідженнями Сергія Плачинди, опублікованими в біографічному романі «Юрій Яновський», Микола Яновський (дід Юрія Яновського) належав до козацької старшини і після скасування Війська Запорозького отримав дворянський титул. Однак після чергового перепису він не був затверджений, і Микола Максимович був записаний у менш престижний стан — «єлисаветградського міщанина».
Освіта
У 1919 році Юрій Яновський на відмінно закінчив Єлисаветградське земське реальне училище, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, у повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі. Історик Ярослав Тинченко так змальовує середовище, в якому виховувався Яновський: вчився в Київському політехнічному інституті на перших двох курсах 1922—1923 років. Вчився разом з майбутнім конструктором ракет Сергієм Корольовим.
Ранній період творчості
У 1925—1926 роках працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. Літературознавець Володимир Панченко пише про отримання цієї посади: «Нині це важко собі уявити: „зеленого“ літератора, якому не виповнилося й двадцять чотири роки, призначають художнім редактором однієї з найбільших у країні кінофабрик. А в житті Юрія Яновського (…) саме так і було. Навесні 1926-го він з'явився в Одесі у несподіваній для себе ролі „кіноначальника“».
З 1927 року жив у Харкові, з 1939 року — в Києві.
Перший вірш «Море» надрукував російською мовою (1922), уперше виступив з віршами українською мовою в 1924 році (збірка «Прекрасна Ут», 1928), далі перейшов на прозу.
Романтичні новели раннього періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927). Яновський, разом з Миколою Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття, зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля». Новела «Поворот» (1927—1928), після якої з'явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1930), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності. До тієї самої теми революції в Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», зображує трагедію братовбивчих конфліктів за доби революції.
«Майстер корабля»
«Майстер корабля» — перший роман Юрія Яновського, написаний упродовж 1927—1928 років. Твір стилізовано як кіномемуари, в його основу покладено досвід роботи автора на Одеській кіностудії і його співпрацю із Василем Кричевським, Павлом Нечесою, Олександром Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв. Сюжет є нетиповим для тогочасної літератури, описується процес зйомок фільму та будування справжнього вітрильника для декорацій. Крім того, в текст органічно вплітаються спогади головного героя То-Ма-Кі про минуле, записи синів та коханої Тайях, дивовижні пригодницькі історії моряків і власні міркування. Головний герой є образом Олександра Довженка.
Роман вирізняється з-поміж інших праць Юрія Яновського зосередженістю на мистецькій проблематиці та максимальною увагою до самого творчого процесу. Роман насичений роздумами творця про сенс людського життя, старість і молодість, таємниці людської душі, пошуки гармонії, краси, а також про мету цілого мистецького покоління: «І як було всім зрозуміти, що в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої, її коси, як струмені, розлились по землі, її руки, як благословення, лягли на поля, її серце палає, як серце землі, посилаючи жагучу кров на нові й нові шляхи. Для неї я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, залізний важкий якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її».
У романі утверджуються рукотворні цінності та рукотворна краса. Не даремно Юрій Яновський зосереджує свою увагу на мистецтві, пов'язаному з технікою та ремеслом. Письменник возвеличує професію майстра, проспівуючи гімн рукам: «Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму.» Кораблебудування та кінозйомка вимагають не лише творчого підходу та натхнення, а й чіткого розрахунку та клопіткої праці, відповідно і мрії тоді набувають цінності, коли вони стають часткою речового світу людини.
Однією із найважливіших рис роману є спроба уникнути цензури мовлення, що насичене екзотичними назвами, тропами, порівняннями. Юрій Яновський сміливо використовує нестандартні для української традиції імена, описує різноманітні тропічні місця. Процес написання тексту наче відбувається на очах у читача, таким чином автор руйнує сюжетну послідовність твору. Усе реальне та дійсне — це лише матеріал для твору, в основі якого покладений принцип гри — різні погляди на зображуване.
«Чотири шаблі»
«Вершники»
Інші твори
До німецько-радянської війни Яновський написав кілька сценаріїв («Гамбург», «Фата морґана», «Серця двох» та інші), п'єси «Завойовники» (1931), «Дума про Британку» (1937), «Потомки» (1940) і видав збірку почасти дуже дотепних, пройнятих живим гумором оповідань «Короткі історії» (1940).
Друга світова війна і повоєнний період
За війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і військовим кореспондентом.
Разом з письменниками Максимом Рильським, Іваном Кочергою, Петром Панчем, Натаном Рибаком брав активну участь в організації видання творів українських письменників в серії «Фронт і тил», у випуску літературних газет та журналів українською мовою.
У 1945 — працював кореспондентом на Нюрнберзькому процесі. Найвизначнішим твором Яновського повоєнного часу став роман «Жива вода» (1947), в якому письменник втілив ідею невмирущості нації, відроджуваної після воєнної катастрофи. Гостро критикований за націоналізм, Яновський змушений був переробити цей роман згідно з принципами соцреалізму й перевидати його в далеко слабшому варіанті під іншою назвою «Мир» (1956).
Останні роки життя
Бувши слабкого здоров'я, Яновський, проте, довго витримував тиск безнастанних репресій і капітулював щойно під кінець життя збіркою з мистецького погляду анемічних «Київських оповідань» (1948). Помер Юрій 25 лютого 1954 року. Попри це, твори Яновського нарівні з творчістю таких визначних майстрів слова, як Павло Тичина, Микола Хвильовий, Микола Зеров, Максим Рильський, Євген Плужник, увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої половини XX століття.
Твори Яновського, окрім багатьох поодиноких видань, кілька разів були видані збірками «Вибране»: «Збірка творів», І—IV (1931–1932); «Вибране» (1949); «Твори», І—II (1954); «Твори», І—V (1958–1959).
У Києві мешкав у будинку письменників Роліт. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 2; надгробок — бронза, граніт; скульптор Іван Макогон, архітектор Петро Костирко; встановлений в 1961 році).
Лауреат Сталінської премії (1949).
Особисте життя
Дружина письменника — Тамара Жевченко-Яновська (1908—1958), актриса «Березоля», Театру імені Івана Франка, Харківського театру революції, Київського театру юного глядача, донька актриси Ольги Горської. Тамара дуже сподобалася Юрію і у них зав'язалися стосунки. Пройшов рік від зустрічі і пара побралася. Своє кохання і ніжні почуття, вони змогли зберегти все життя.
Пам'ять
У рідному селі письменника Нечаївка створено музей його імені. Іменем Юрія Яновського в Києві в 1955 році була названа вулиця (Печерський район, Звіринець).
На будинку Роліту в Києві, де з 1939-го по 1954 рік жив і працював письменник у 1958 році встановлена меморіальна дошка (граніт, бронза; барельєф, скульптор Андрій Німенко).
Його ім'ям названі вулиці в Одесі, Краматорську, Кривому Розі, Кропивницькому, Львові, Баштанці.
Бібліографія
Прозові твори
- Мамунтові бивні (збірка оповідань) (1925) [1]
- Кров землі (збірка оповідань) (1927)
- Байгород (повість) (1927)
- Майстер корабля (роман) (1928)
- (роман) (1930)
- Вершники (роман у новелах) (1935)
- Короткі історії (збірка оповідань) (1940)
- Земля батьків (збірка оповідань) (1944)
- Жива вода /(1947, 1956)
- Київські оповідання (1948)
Поетичні твори
- Прекрасна УТ (1927)
Драматичні твори
- Завойовники (1931)
- Дума про Британку (1937)
- Потомки (1939)
- Син династії (1942)
- Райський табір (1952)
- Дочка прокурора (1954)
Окремі видання
- Яновський Ю. Чотири шаблі. — Прага: Колос, 1941. — 224 с.
- Яновський Ю. Збірка творів. Т. 1 : Новели / Юрій Яновський. — Київ: Держ. вид-во худож. літ., 1947. — 244 с.
- Яновський Ю. Промені ласкавого сонця / Юрій Яновський. — : Спілка рад. письменників України, 1943. — 40 с. — (Фронт і тил).
- Яновський Ю. Київські оповідання / Юрій Яновський. — Київ: Рад. письменник, 1948. — 87 с.
- Яновський Ю. Земля батьків / Юрій Яновський. — Київ ; Харків: Укр. держ. вид-во, 1944. — 255 с.
- Яновський Ю. Дума про Британку / Юрій Яновський. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1938. — 87 с.
- Яновський Ю. Київська соната / Юрій Яновський. — Київ: Рад. письменник, 1945. — 20 с.
- Яновський Ю. Драматичні твори / Юрій Яновський. — Київ ; Харків: Укр. держ. вид-во, 1946. — 230 с.
- Яновский Ю. Мастер корабля: роман / Юрий Яновский ; пер. с укр. Н. Ушакова. — Харьков: Пролетарий, 1930. — 286 с.
- Яновський Ю. Вибране / Юрій Яновський. — Київ: Держ. вид-во худож. літ., 1949. — 379 с.
- Яновський Ю. Степова комуна: оповідання / Юрій Яновський. — Київ: Рад. письменник, 1949. — 48 с.
- Яновський Ю. Чотири шаблі: роман / Ю. Яновський. — Київ: Книгоспілка, 1930. — 225, 1 с. : іл.
- Яновський Ю. Чотири шаблі. — Б.м. : Україна, 1954. — 225 с.
- Твори в 5-ти томах.— Київ, «Дніпро», 1982—1983 рр..
Примітки
- Яновский Юрий Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Czech National Authority Database
- УРЕ // Яновський Юрій Іванович
- Юрій Яновський: життя і творчість: книга для вчителя
- Матівос Ю. Микола Гоголь і Юрій Яновський — родичі // Голос України. — 2002. — 31 жовт. (No201). — С. 18-19.
- . Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 17 жовтня 2017.
- Панченко, В. Є. . // Наукові записки НаУКМА. — 2013. — Т. 150 : Філологічні науки. — С. 60. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 28 жовтня 2016.
- Майстер корабля — Юрій Яновський [ 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
- geo.ladimir.kiev.ua(рос.)
- Романтик української літератури – Юрій Яновський - kropyvnytskyi.one (укр.). 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
Посилання
- Яновський Юрій Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1100.
- Яновський Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2126. — 1000 екз.
- Твори Юрія Яновського — Е-бібліотека «Чтиво»
- Юрій Яновський — Оповідання. Романи. П'єси.
- «Мамо, мені лікують серце, а воно зовсім не болить»
- Сторінка творчості Юрія Яновського — olpalib.com
- Яновський Юрій Електронна бібліотека "Культура України
Джерела
- О. В. Янковська. Яновський Юрій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 748. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Бабишкін О. Юрій Яновський. — К., 1957.
- Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. — Париж, 1959.
- Тростянецький А. Крила романтики. — К., 1962.
- Плачинда С. Майстерність Юрія Яновського. — К., 1969.
- Лист у вічність. Спогади про Юрія Яновського. — К., 1980.
- Юрій Яновський: биття й буття на літературному вулкані // Цалик С. М., Селігей П. О. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — С. 206—223.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yanovskij Yu rij Iva novich Yano vskij 14 27 serpnya 1902 19020827 Mayerove 25 lyutogo 1954 Kiyiv ukrayinskij pismennik ta poet Odin iz romantikiv v ukrayinskij literaturi pershoyi polovini XX stolittya Redaktor zhurnalu Ukrayinska literatura vijskovij zhurnalist Yurij YanovskijPsevdonim Georgij Nej Yurij YurchenkoNarodivsya 14 27 serpnya 1902 hutir Mayerove Yelizavetgradskij povit Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPomer 25 lyutogo 1954 1954 02 25 1 51 rik Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR 1 Pohovannya Bajkove kladovisheGromadyanstvo Rosijska imperiya UNR SRSRNacionalnist ukrayinecDiyalnist prozayik poetSfera roboti literatura 2 drama 2 i redaguvannya 2 Alma mater Yelisavetgradske zemske realne uchilisheMova tvoriv ukrayinskaRoki aktivnosti 1922 1954Napryamok neoromantizm socialistichnij realizmZhanr novela roman opovidannya povist virshMagnum opus Vershniki Chlenstvo SP SRSRU shlyubi z Zhevchenko Yanovska Tamara YuriyivnaAvtografNagorodi Yanovskij Yurij Ivanovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u VikidzherelahZhittyepisPohodzhennya Narodivsya 27 serpnya 1902 roku v seli Majyerove teper selo Nechayivka Kompaniyivskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti v rodini zamozhnogo zemlevlasnika za zhittya Yurij Yanovskij vkazuvav sho narodivsya v misti Yelisavetgrad u rodini sluzhbovcya Ivana Mikolajovicha Yanovskogo ta jogo druzhini Mariyi Musiyivni z domu Zdolnikiv Rid Yanovskih syagaye XVI st ta odnogo pohodzhennya z dvoryanskim rodom Gogoliv Yanovskih Opanas Gogol Yanovskij did Mikoli Gogolya buv starshim bratom Kirila Yanovskogo praprapradida Yuriya Yanovskogo Zgidno z doslidzhennyami Sergiya Plachindi opublikovanimi v biografichnomu romani Yurij Yanovskij Mikola Yanovskij did Yuriya Yanovskogo nalezhav do kozackoyi starshini i pislya skasuvannya Vijska Zaporozkogo otrimav dvoryanskij titul Odnak pislya chergovogo perepisu vin ne buv zatverdzhenij i Mikola Maksimovich buv zapisanij u mensh prestizhnij stan yelisavetgradskogo mishanina Osvita U 1919 roci Yurij Yanovskij na vidminno zakinchiv Yelisavetgradske zemske realne uchilishe pracyuvav u administrativnomu viddili povitovogo vikonkomu u povitovomu statistichnomu byuro i vodnochas navchavsya v mehanichnomu tehnikumi Istorik Yaroslav Tinchenko tak zmalovuye seredovishe v yakomu vihovuvavsya Yanovskij vchivsya v Kiyivskomu politehnichnomu instituti na pershih dvoh kursah 1922 1923 rokiv Vchivsya razom z majbutnim konstruktorom raket Sergiyem Korolovim Rannij period tvorchosti Yurij Yanovskij 1920 ti roki U 1925 1926 rokah pracyuvav na Odeskij kinofabrici hudozhnim redaktorom Literaturoznavec Volodimir Panchenko pishe pro otrimannya ciyeyi posadi Nini ce vazhko sobi uyaviti zelenogo literatora yakomu ne vipovnilosya j dvadcyat chotiri roki priznachayut hudozhnim redaktorom odniyeyi z najbilshih u krayini kinofabrik A v zhitti Yuriya Yanovskogo same tak i bulo Navesni 1926 go vin z yavivsya v Odesi u nespodivanij dlya sebe roli kinonachalnika Z 1927 roku zhiv u Harkovi z 1939 roku v Kiyevi Pershij virsh More nadrukuvav rosijskoyu movoyu 1922 upershe vistupiv z virshami ukrayinskoyu movoyu v 1924 roci zbirka Prekrasna Ut 1928 dali perejshov na prozu Romantichni noveli rannogo periodu tvorchosti Yanovskogo zibrani v zbirci Mamutovi bivni 1925 i Krov zemli 1927 Yanovskij razom z Mikoloyu Hvilovim odin z najviznachnishih romantikiv v ukrayinskij literaturi pershoyi polovini XX stolittya zokrema spivec morskoyi romantiki najyaskravishe predstavlenoyi v pershomu jogo romani Majster korablya Novela Povorot 1927 1928 pislya yakoyi z yavivsya gostro kritikovanij i dovgij chas zaboronenij roman Chotiri shabli 1930 v yakomu znajshov romantichne zobrazhennya stihijnij narodnij ruh vidrodzhuvanoyi Ukrayini za dobi vidbudovi derzhavnosti Do tiyeyi samoyi temi revolyuciyi v Ukrayini ale pid tiskom kritiki vzhe z oficijnoyi poziciyi Yanovskij povernuvsya v majsterno zbudovanomu romani v novelah Vershniki 1935 odna z novel yakogo Podvijne kolo zobrazhuye tragediyu bratovbivchih konfliktiv za dobi revolyuciyi Yurij Yanovskij sidit pershij pravoruch sered ukrayinskih pismennikiv 1920 ti roki Majster korablya Dokladnishe Majster korablya Majster korablya pershij roman Yuriya Yanovskogo napisanij uprodovzh 1927 1928 rokiv Tvir stilizovano yak kinomemuari v jogo osnovu pokladeno dosvid roboti avtora na Odeskij kinostudiyi i jogo spivpracyu iz Vasilem Krichevskim Pavlom Nechesoyu Oleksandrom Dovzhenkom ta Itoyu Penzo yaki zgodom stali prototipami golovnih geroyiv Syuzhet ye netipovim dlya togochasnoyi literaturi opisuyetsya proces zjomok filmu ta buduvannya spravzhnogo vitrilnika dlya dekoracij Krim togo v tekst organichno vplitayutsya spogadi golovnogo geroya To Ma Ki pro minule zapisi siniv ta kohanoyi Tajyah divovizhni prigodnicki istoriyi moryakiv i vlasni mirkuvannya Golovnij geroj ye obrazom Oleksandra Dovzhenka Roman viriznyayetsya z pomizh inshih prac Yuriya Yanovskogo zoseredzhenistyu na misteckij problematici ta maksimalnoyu uvagoyu do samogo tvorchogo procesu Roman nasichenij rozdumami tvorcya pro sens lyudskogo zhittya starist i molodist tayemnici lyudskoyi dushi poshuki garmoniyi krasi a takozh pro metu cilogo misteckogo pokolinnya I yak bulo vsim zrozumiti sho v mene odna narechena narechena z koliski pro yaku ya dumav mabut i todi koli ne vmiv she govoriti Narechena sho dlya neyi ya zhiv cile zhittya yij prisvyativ stalevu shpagu j za neyi pidstavlyav pid mechi vazhkij shit Simdesyat rokiv stoyu ya na zemli projshli peredi mnoyu pokolinnya chuzhih i ridnih lyudej i vsim ya z gordistyu divivsya v vichi boronyachi zhittya j chest moyeyi narechenoyi yiyi kosi yak strumeni rozlilis po zemli yiyi ruki yak blagoslovennya lyagli na polya yiyi serce palaye yak serce zemli posilayuchi zhaguchu krov na novi j novi shlyahi Dlya neyi ya buv smilivij i vpertij zaradi neyi ya hotiv buti v pershij lavi bijciv bijciv za yiyi rozkvitannya Dlya neyi ya polyubiv more postaviv na gerbi yakir zaliznij vazhkij yakir sho jogo prijmayut usi morya svitu i kolishetsya nad nim mogutnij korabel Kultura naciyi zvut yiyi U romani utverdzhuyutsya rukotvorni cinnosti ta rukotvorna krasa Ne daremno Yurij Yanovskij zoseredzhuye svoyu uvagu na mistectvi pov yazanomu z tehnikoyu ta remeslom Pismennik vozvelichuye profesiyu majstra prospivuyuchi gimn rukam Ya lyublyu lyudski ruki Voni meni zdayutsya zhivimi dodatkami do lyudskogo rozumu Korablebuduvannya ta kinozjomka vimagayut ne lishe tvorchogo pidhodu ta nathnennya a j chitkogo rozrahunku ta klopitkoyi praci vidpovidno i mriyi todi nabuvayut cinnosti koli voni stayut chastkoyu rechovogo svitu lyudini Odniyeyu iz najvazhlivishih ris romanu ye sproba uniknuti cenzuri movlennya sho nasichene ekzotichnimi nazvami tropami porivnyannyami Yurij Yanovskij smilivo vikoristovuye nestandartni dlya ukrayinskoyi tradiciyi imena opisuye riznomanitni tropichni miscya Proces napisannya tekstu nache vidbuvayetsya na ochah u chitacha takim chinom avtor rujnuye syuzhetnu poslidovnist tvoru Use realne ta dijsne ce lishe material dlya tvoru v osnovi yakogo pokladenij princip gri rizni poglyadi na zobrazhuvane Chotiri shabli Vershniki Inshi tvori Do nimecko radyanskoyi vijni Yanovskij napisav kilka scenariyiv Gamburg Fata morgana Sercya dvoh ta inshi p yesi Zavojovniki 1931 Duma pro Britanku 1937 Potomki 1940 i vidav zbirku pochasti duzhe dotepnih projnyatih zhivim gumorom opovidan Korotki istoriyi 1940 Druga svitova vijna i povoyennij period Vijskovij korespondent 2 go Ukrayinskogo frontu Yurij Yanovskij zliva i komanduvach 2 yi povitryanoyi armiyi general lejtenant aviaciyi Stepan Krasovskij na komandnomu punkti Bukrinskogo placdarmu selo Hodoriv Rzhishivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti 21 zhovtnya 1943 roku Za vijni Yanovskij buv redaktorom zhurnalu Ukrayinska literatura i vijskovim korespondentom Razom z pismennikami Maksimom Rilskim Ivanom Kochergoyu Petrom Panchem Natanom Ribakom brav aktivnu uchast v organizaciyi vidannya tvoriv ukrayinskih pismennikiv v seriyi Front i til u vipusku literaturnih gazet ta zhurnaliv ukrayinskoyu movoyu U 1945 pracyuvav korespondentom na Nyurnberzkomu procesi Najviznachnishim tvorom Yanovskogo povoyennogo chasu stav roman Zhiva voda 1947 v yakomu pismennik vtiliv ideyu nevmirushosti naciyi vidrodzhuvanoyi pislya voyennoyi katastrofi Gostro kritikovanij za nacionalizm Yanovskij zmushenij buv pererobiti cej roman zgidno z principami socrealizmu j perevidati jogo v daleko slabshomu varianti pid inshoyu nazvoyu Mir 1956 Ostanni roki zhittya Buvshi slabkogo zdorov ya Yanovskij prote dovgo vitrimuvav tisk beznastannih represij i kapitulyuvav shojno pid kinec zhittya zbirkoyu z misteckogo poglyadu anemichnih Kiyivskih opovidan 1948 Pomer Yurij 25 lyutogo 1954 roku Popri ce tvori Yanovskogo narivni z tvorchistyu takih viznachnih majstriv slova yak Pavlo Tichina Mikola Hvilovij Mikola Zerov Maksim Rilskij Yevgen Pluzhnik uvijshli v klasichnij fond literaturi ukrayinskogo vidrodzhennya pershoyi polovini XX stolittya Tvori Yanovskogo okrim bagatoh poodinokih vidan kilka raziv buli vidani zbirkami Vibrane Zbirka tvoriv I IV 1931 1932 Vibrane 1949 Tvori I II 1954 Tvori I V 1958 1959 U Kiyevi meshkav u budinku pismennikiv Rolit Pohovanij na Bajkovomu cvintari dilyanka 2 nadgrobok bronza granit skulptor Ivan Makogon arhitektor Petro Kostirko vstanovlenij v 1961 roci Laureat Stalinskoyi premiyi 1949 Osobiste zhittyaDruzhina pismennika Tamara Zhevchenko Yanovska 1908 1958 aktrisa Berezolya Teatru imeni Ivana Franka Harkivskogo teatru revolyuciyi Kiyivskogo teatru yunogo glyadacha donka aktrisi Olgi Gorskoyi Tamara duzhe spodobalasya Yuriyu i u nih zav yazalisya stosunki Projshov rik vid zustrichi i para pobralasya Svoye kohannya i nizhni pochuttya voni zmogli zberegti vse zhittya Pam yatVidkrittya memorialnoyi doshki na budinku 68 na vulici Lenina v yakomu zhiv Yurij Yanovskij Kiyiv serpen 1958 roku U ridnomu seli pismennika Nechayivka stvoreno muzej jogo imeni Imenem Yuriya Yanovskogo v Kiyevi v 1955 roci bula nazvana vulicya Pecherskij rajon Zvirinec Na budinku Rolitu v Kiyevi de z 1939 go po 1954 rik zhiv i pracyuvav pismennik u 1958 roci vstanovlena memorialna doshka granit bronza barelyef skulptor Andrij Nimenko Jogo im yam nazvani vulici v Odesi Kramatorsku Krivomu Rozi Kropivnickomu Lvovi Bashtanci BibliografiyaProzovi tvori Mamuntovi bivni zbirka opovidan 1925 1 Krov zemli zbirka opovidan 1927 Bajgorod povist 1927 Majster korablya roman 1928 roman 1930 Vershniki roman u novelah 1935 Korotki istoriyi zbirka opovidan 1940 Zemlya batkiv zbirka opovidan 1944 Zhiva voda 1947 1956 Kiyivski opovidannya 1948 Poetichni tvori Prekrasna UT 1927 Dramatichni tvori Zavojovniki 1931 Duma pro Britanku 1937 Potomki 1939 Sin dinastiyi 1942 Rajskij tabir 1952 Dochka prokurora 1954 Okremi vidannya Yanovskij Yu Chotiri shabli Praga Kolos 1941 224 s Yanovskij Yu Zbirka tvoriv T 1 Noveli Yurij Yanovskij Kiyiv Derzh vid vo hudozh lit 1947 244 s Yanovskij Yu Promeni laskavogo soncya Yurij Yanovskij Spilka rad pismennikiv Ukrayini 1943 40 s Front i til Yanovskij Yu Kiyivski opovidannya Yurij Yanovskij Kiyiv Rad pismennik 1948 87 s Yanovskij Yu Zemlya batkiv Yurij Yanovskij Kiyiv Harkiv Ukr derzh vid vo 1944 255 s Yanovskij Yu Duma pro Britanku Yurij Yanovskij Kiyiv Derzh lit vid vo 1938 87 s Yanovskij Yu Kiyivska sonata Yurij Yanovskij Kiyiv Rad pismennik 1945 20 s Yanovskij Yu Dramatichni tvori Yurij Yanovskij Kiyiv Harkiv Ukr derzh vid vo 1946 230 s Yanovskij Yu Master korablya roman Yurij Yanovskij per s ukr N Ushakova Harkov Proletarij 1930 286 s Yanovskij Yu Vibrane Yurij Yanovskij Kiyiv Derzh vid vo hudozh lit 1949 379 s Yanovskij Yu Stepova komuna opovidannya Yurij Yanovskij Kiyiv Rad pismennik 1949 48 s Yanovskij Yu Chotiri shabli roman Yu Yanovskij Kiyiv Knigospilka 1930 225 1 s il Yanovskij Yu Chotiri shabli B m Ukrayina 1954 225 s Tvori v 5 ti tomah Kiyiv Dnipro 1982 1983 rr PrimitkiYanovskij Yurij Ivanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Czech National Authority Database d Track Q13550863 URE Yanovskij Yurij Ivanovich Yurij Yanovskij zhittya i tvorchist kniga dlya vchitelya Mativos Yu Mikola Gogol i Yurij Yanovskij rodichi Golos Ukrayini 2002 31 zhovt No201 S 18 19 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2017 Procitovano 17 zhovtnya 2017 Panchenko V Ye Naukovi zapiski NaUKMA 2013 T 150 Filologichni nauki S 60 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2016 Procitovano 28 zhovtnya 2016 Majster korablya Yurij Yanovskij 11 grudnya 2014 u Wayback Machine Arhiv originalu za 26 chervnya 2015 Procitovano 5 chervnya 2015 geo ladimir kiev ua ros Romantik ukrayinskoyi literaturi Yurij Yanovskij kropyvnytskyi one ukr 21 zhovtnya 2022 Procitovano 21 zhovtnya 2022 PosilannyaYanovskij Yurij Ivanovich Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 1100 Yanovskij Yurij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2126 1000 ekz Tvori Yuriya Yanovskogo E biblioteka Chtivo Yurij Yanovskij Opovidannya Romani P yesi Mamo meni likuyut serce a vono zovsim ne bolit Storinka tvorchosti Yuriya Yanovskogo olpalib com Yanovskij Yurij Elektronna biblioteka Kultura UkrayiniDzherelaO V Yankovska Yanovskij Yurij Ivanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 748 ISBN 978 966 00 1359 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Babishkin O Yurij Yanovskij K 1957 Lavrinenko Yu Rozstrilyane vidrodzhennya Parizh 1959 Trostyaneckij A Krila romantiki K 1962 Plachinda S Majsternist Yuriya Yanovskogo K 1969 List u vichnist Spogadi pro Yuriya Yanovskogo K 1980 Yurij Yanovskij bittya j buttya na literaturnomu vulkani Calik S M Seligej P O Tayemnici pismennickih shuhlyad Detektivna istoriya ukrayinskoyi literaturi K Nash chas 2010 S 206 223