Хосе́ Франсі́ско де Сан-Марті́н і Мато́ррас (ісп. José Francisco de San Martín y Matorras; 25 лютого 1778, Япею, Ріо-де-ла-Плата — 17 серпня 1850, Булонь-сюр-Мер, Франція) — діяч аргентинської революції, генерал, національний герой Аргентини і Перу.
Хосе де Сан-Мартін | |
---|---|
ісп. José de San Martín | |
Президент Перу | |
3 серпня 1821 — 20 вересня 1822 | |
Наступник | Франсіско Хав'єр де Луна Пісарро |
Капітан-генерал Армії Чилі | |
21 травня 1820 — 17 серпня 1850 | |
Головнокомандувач Визвольної Армії Перу | |
19 травня 1820 — 20 вересня 1822 | |
Головнокомандувач Об'єднаної Визвольної Армії Чилі | |
14 лютого 1817 — 19 травня 1820 | |
Головнокомандувач Армії Чилі | |
14 лютого 1817 — 20 липня 1820 | |
Попередник | Хосе Мігель Каррера |
Наступник | Бернардо О'Хіггінс |
Головнокомандувач Андської армії | |
1 серпня 1816 — 20 вересня 1822 | |
Наступник | Енріке Мартінес |
Губернатор-інтендант Куйо | |
10 серпня 1814 — 24 вересня 1816 | |
Попередник | Маркос Балькарке |
Наступник | Торібіо де Лусурьяга |
Головнокомандувач Армії Півночі | |
30 січня 1814 — 20 квітня 1814 | |
Попередник | Мануель Белграно |
Наступник | Хосе Рондо |
Народився | 25 лютого 1778 Япею, Ріо-де-ла-Плата |
Помер | 17 серпня 1850 (72 роки) Булонь-сюр-Мер, Франція |
Похований | кафедральний собор Буенос-Айреса |
Відомий як | військовослужбовець, політик, солдат |
Країна | Аргентина |
Alma mater | d |
Політична партія | d |
Батько | d |
Мати | d[1] |
У шлюбі з | d |
Діти | d |
Професія | військовий |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Ранні роки
Хосе де Сан-Мартін був п'ятим і останнім сином заможних землевласників із невеликого містечка (нині — Аргентина). Батько — Хуан де Сан-Мартін був головою департаменту Япею.
Точна дата народження Хосе залишається предметом суперечок істориків, оскільки не знайдено жодного запису про його хрещення, а в пізніших документах (військових реєстрах, свідоцтві про шлюб тощо) інформація різниться. Роком народження Сан-Мартіна заведено вважати 1777 або 1778.
У 1783 році сім'я Хосе переїхала до Іспанії та оселилася у Мадриді. Хлопця відправили навчатися до Семінарії благородних юнаків, що давала своїм вихованцям всесторонні знання. Однак, навчання Сан-Мартін не закінчив, обравши, попри протести батьків, кар'єру військового. 1789 року Хосе завербувався в іспанську королівську армію.
Військова кар'єра
У 12-річному віці Сан-Мартін у складі свого полку був направлений до Північної Африки для боротьби із маврами у Західному Алжирі. Він взяв участь у битві при Мелільї і відзначився під час оборони фортеці Оран.
Європейські війни
7 березня 1793 року Франція оголосила війну Іспанії, у зв'язку з чим африканський корпус був відкликаний на Піренеї. Молодий Хосе де Сан-Мартін неодноразово проявляв хоробрість у бою, за що вже у віці 15 років отримав звання молодшого лейтенанта, а після битви при Кольюрі — лейтенанта. Але уже за три роки Іспанія програла війну Французькій республіці і була змушена підписати мирний договір.
1796 року Іспанська імперія розпочала бойові дії проти свого колишнього союзника — Великої Британії. Сан-Мартіна перевели до флоту, де того ж року він пройшов бойове хрещення як морський офіцер. Хосе знову відзначили за проявлену хоробрість у битві при Сан-Вінсенті. 1798 року корабель «Санта-Доротея», на якому служив молодий офіцер, захопили британці, Сан-Мартін потрапив у полон.
Незадовго до полону Хосе де Сан-Мартін перебував у Тулоні, де познайомився із французькими антимонархістами. Революційні ідеї, що кинули виклик усій Європі, настільки захопили юнака, що невдовзі стали сенсом його життя.
У 1801 році Сан-Мартін взяв участь у черговому конфлікті, який спалахнув між Іспанією та Португалією, згодом воював у Північній Африці, на території сучасного Марокко. На початку 1808 року на Піренеї вчергове вторглися війська Наполеона, й іспанська королівська родина була змушена рятуватися втечею, кинувши країну напризволяще. Однак іспанці не здалися й розпочали партизанську війну проти окупантів. Сан-Мартін очолив один із таких загонів на півдні півострова. За взяття висот поблизу Архонільї Хосе отримав звання капітана, а після битви при Байлені — підполковника.
У 1811 році до Сан-Мартіна прийшли новини про Травневе повстання в Аргентині й, захоплений революційними поглядами та пам'ятаючи про зраду іспанської королівської сім'ї, він відплив до Великої Британії, звідки планував дістатися батьківщини.
Війни за незалежність країн Південної Америки
Через кілька днів після його прибуття в Буенос-Айрес в Об'єднані провінції (офіційно названі Аргентинською республікою в 1826 році) Перший Тріумвірат призначив Сан-Мартіна підполковником кавалерії і попросив створити кавалерійську частину, оскільки в Об'єднаних провінціях не було хорошої кінноти. Він почав організовувати полк гірських гренадерів. Оскільки в Буенос-Айресі бракувало професійних воєначальників, Сан-Мартіну було доручено захистити ціле місто, але увагу він мав приділити створенню військової частини. Окрім Сан-Мартіна в цьому дієву участь взяли Карлос Марія де Альвеар, Хосе Матіас Сапіола, Бернардо Монтеагудо і Хуан Мартін де Пуейредон. Вони також створили місцеву масонську разом з мореністами, колишніми прихильниками . Ця ложа прагнула сприяти ліберальним ідеям. Невідомо, чи це була справжня масонська ложа, чи ложа з політичними цілями. Вона не мала зв'язків з Великою Ложею Англії. Тоді ж Сан-Мартін одружився з , 14-річною дівчиною з однієї із заможних місцевих сімей.
Ложа, до якої входили Сан-Мартін і Альвеар, разом з підпорядкованими ним військовими силами організувала революцію 8 жовтня 1812 року, яка скинула [en], створила Другий Тріумвірат і оголосила проведення загальних виборів до [en]. Другий тріумвірат надав Сан-Мартіну чин полковника.
Бій при Сан-Лоренсо
Монтевідео, на іншому березі Ріо-де-ла-Плата, все ще було іспанською фортецею. Хоча аргентинські революційні сили його взяли в облогу, але королівський флот, який базувався там, знівелював облогу, грабуючи прилеглі міста. Сан-Мартін був відправлений з новим полком для спостереження за діяльністю флоту. Полк наблизився до флоту на безпечну відстань, уникаючи виявлення. Аргентинські вояки сховалися в монастирі Сан-Карлос (місто Сан-Лоренсо у провінції Санта-Фе). Сан-Мартін спостерігав за ворожими кораблями з вершини монастиря вночі. Іспанці висадилися на світанку, готові до грабежів і полк почав бойові дії. Сан-Мартін використав рух колонами, щоб заманити роялістів. Він очолив одну колону, тоді як Хусто Бермудес іншу.
Під час бою під Сан-Мартіном загинув кінь і падаючи придавив ногу полковника, через що той став беззахисним. Вороги хотіли вбити безпомічного Сан-Мартіна, він був поранений шаблею в обличчя, а також кулею в руку. Солдати його полку Хуан Баутіста Кабраль і Хуан Баутіста Байгоррія хоробро втрутилися і врятували його життя. При цьому Кабраль був смертельно поранений і незабаром помер.
Зрештою цей бій не мав помітного впливу на перебіг війни і не заважав подальшим діям королівських сил, які продовжували свої спустошення прилеглої території. Монтевідео нарешті підкорився генералу Хосе Рондо і адміралу Вільяму Брауну під час подальшої війни за звільнення Аргентини.
У Буенос-Айресі Сан-Мартін та його дружина відвідали перше офіційне виконання аргентинського національного гімну 28 травня 1813 року в театрі Колізео. Є припущення, що прем'єра його в дійсності відбулася 14 травня 1813 року в будинку аристократа Марікіта Санчес де Томпсон, де також був Сан-Мартін.
Північна армія об'єднаних провінцій Ріо-де-да-Плати
Сан-Мартін почав віддалятися від Альвеара, який контролював [en]. Альвеар виступив проти купців та повстанців Хосе Артігаса, тоді як Сан-Мартін вважав ризикованим розпочинати такі конфлікти, коли роялісти все ще були загрозою для країни. , що діяла у Верхньому Перу, була переможена в битвах при Вілкапухіо та Айоума, так що тріумвірат призначив її командувачем Сан-Мартіна на заміну Мануеля Бельграно.
Як командир армії Сан-Мартін повинен був реорганізувати армію після отриманих раніше поразок. Для досягнення цієї мети він відступив до Сан-Мігель-де-Тукуману, де він розквартирував армію у фортеці, відомої як «Цитадель», яка ще була недобудована, і присвятив себе її добудові, зміцненню і ретельній підготовці солдат й офіцерів армії. Це йому вдалося зробити за декілька тижнів.
Бувши здібним стратегом і тактиком Сан-Мартін зрозумів, що попередні спроби захопити Верхнє Перу і столицю Ліму через гори в провінції Сальта були приречені, тому відмовився від чергового нападу таким чином на користь ідеї вторгнення в цей регіон через Анди, але надалі вздовж Тихоокеанського узбережжя.
У квітні 1814 році у Сан-Мартіна виникли проблеми зі здоров'ям, ймовірно, через появу блювання з кривавими блювотними масами, що було ознакою, найімовірніше, пептичної виразки. Він тимчасово делегував командування армією полковнику Франсіско Фернандесу де ла Крусу і попросив дозволу на відновлення свого здоров'я. Сан-Мартін переїхав до Сантьяго-дель-Естеро, а згодом до Кордови, де повільно оговтався. Протягом цього часу король Фердинанд VII повернувся на іспанський престол, почав відновлення абсолютної королівської влади, організував атаку на колонії. Тим часом Сан-Мартін остаточно розробив план організувати армію в Мендосі, переправити через Анди в Чилі і надалі потрапити в Перу морем.
Губернатор Куйо
Але вже на час закінчення підготовки відбулась контрреволюція в Чилі, яка закінчилась поразкою республіки і поверненням туди іспанської королівської влади. Залишки революційних військ встигли відійти до Аргентини, у тодішню провінцію Куйо, де до цього Сан-Мартін був призначений губернатором. Йому разом з Бернардо О'Гіґґінсом вдалося об'єднати розрізнені чилійські революційні формування у боєздатні сили. Було вирішено, що спочатку мають бути звільнені від іспанців Чилі. Він об'єднав в одну армію чилійських біженців, місцевих ополченців з провінції Куйо, всіх рабів віком від 16 до 55 років, багато добровольців з інших провінцій і кількох офіцерів Північної армії. Він також попросив і отримав декілька батальйонів гренадерського полку. Але армія мусила рушити до Чилі тільки влітку, адже в інший сезон перевали були закриті через кучугури снігу. Між тим курс Тріумвірату і самого Сан-Мартіна, який включав поєднання стимулів, конфіскацій та планової економіки дозволив країні забезпечити армію порохом, артилерією, мулами і кіньми, продовольством, військовим одягом тощо. Гірнича промисловість розвивалася, збільшився видобуток свинцю, міді, селітри, сірки та бури. Покращено було й місцеві фінанси. Сан-Мартін залишався в хороших стосунках як з урядом Буенос-Айреса, так і з губернськими чиновниками, не бувши пов'язаним з жодними з них. Він вважав, що війна за незалежність має бути найпріоритетнішою метою.
Перехід через Анди
Наприкінці 1816 року армія для походу мала 5000 вояків, 10 000 мулів і 1500 коней. Сан-Мартін організував військову розвідку, пропаганду та дезінформацію, щоб заплутати роялістські армії (зокрема, щоб не були відомі конкретні маршрути переходу через Анди) та сприяти занепаду серед роялістів, посилив національний запал своєї армії. Хоча вже був затверджений прапор Аргентини, Андійська армія його не використала. Було вибрано прапор з двома стовпцями, світло-синім і білим, а також герб, що був приблизно схожий на герб Аргентини. Армія не скористалася прапором Аргентини, тому що вона не була суто аргентинською армією.
Для того, щоб забезпечити боєздатність армії одразу після перетину Анд, Сан-Мартін розділив її на 6 колон, які пішли різними перевалами. Перехід тривав близько місяця, під час його було налагоджено харчування армії сухим пайком, а також часником і цибулею для запобігання гірській хворобі. Людських втрат практично не було. Велику увагу було приділено харчуванню мулів і коней, але до кінця переходу армія втратила 4300 мулів і 511 коней. Ще до початку переходу на південь Чилі було відправлено Мануеля Родрігеса, який організував там партизанський рух, що мав відволікти певним чином іспанські війська від переходу армії Сан-Мартіна.
Бойові дії в Чилі
Колони, що перетнули Анди, вступили у бойові зіткнення. Колона на півночі під проводом Кабота розгромила роялістів у Салалі, взяла в облогу Кокімбо, а потім Копіапо. На півдні Фрейр захопив Тальку. [en] розігнав роялістські форпости в Хункаліто і Потрерільйос. Бернардо О'Гіґґінс, який на чолі колони спустився з перевалу Лос-Патос, переміг роялістів у Лас-Коймасі. Це дозволило Сан-Мартіну зібрати головні колони в долині Аконкагуа, зустрівшись на схилах Чакабуко. Роялістський командувач Рафаель Марото теж привів свої загони туди. У Марото було 2450 вояків та 5 артилерійських одиниць, у Сан-Мартіна — 3600 і 9 гармат. Несправжнє спрямування, яке приховало шлях основної армії, дозволило Сан-Мартіну наростити таку перевагу, оскільки інші роялістські сили були розпорошені в інших регіонах Чилі.
Битва в долині Чакабуко
Битва розпочалася 12 лютого. Сан-Мартін організував переплетення руху, причому Мігель Естаніслао Солер очолив західну колону, а і О'Гіґґінс — східну. Останній, бажаючи помститися за поразку раніше в Чилі, кинувся в атаку, замість того, щоб узгодити це з Солером. Це дало роялістам нетривалу перевагу. Сан-Мартін доручив Солеру також піти в атаку. Спільна атака двох колон була успішною, а центральна колона Сан-Мартіна забезпечила остаточну перемогу. Битва закінчилася загибеллю 600 роялістських вояків, ще 500 потрапило в полон. Тоді як в Андійській армії було лише 12 загиблих і 120 поранених.
Звільнення Чилі від іспанців і організація походу до Перу
Наступного дня Андійська армія вступила в Сантьяго-де-Чилі. Верхівка іспанського губернаторства була схоплена в полон. Було створено новий революційний уряд, після чого було запропоновано Сан-Мартіну обійняти пост Верховного диктатора Чилі, але він відмовився, сказавши, що диктатором має бути виходець з цієї країни і, в свою чергу, запропонував кандидатуру Бернардо О'Гіґґінса.
Опір роялістів тривав на півдні Чилі ще декілька місяців. Сан-Мартін залишив О'Гіґґінса командувати армією, а сам поїхав до Буенос-Айреса, аби отримати кошти і кораблі для походу в Перу. Але аргентинська влада вважала, що чилійці мають відшкодувати втрати армії. Спроби аргентинських революціонерів знайти підтримку, в тому числі й фінансову в США, закінчилися невдачею, адже американська влада тільки-но купила в Іспанії Флориду, тому не хотіла загострення відносин. Сан-Мартін звернувся тоді по допомогу з кораблями до британського адмірала Вільяма Боулза, який був на кораблі на рейді Буенос-Айреса, але той відплив у Бразилію, таким чином відмовивши Сан-Мартіну. Тоді Сан-Мартін, покинувши хвору дружину з народженою дочкою Мерседес, відбув до Сантьяго з метою надавити на чилійський уряд у питанні фінансування закупки або побудови кораблів.
Але іспанці зробили спробу відвоювати Чилі. Віцекороль Перу надіслав військо на чолі з іспанським генералом Маріано Осоріо. Іспанська армія швидко захопила північ Чилі, загрожуючи Консепсьйону. Сан-Мартін заздалегідь побачив цю загрозу, через що наказав О'Гіґґінсу полишити місто. Близько 50 тисяч чилійців взявши худобу і зерно відійшли на південь, а сили О'Гіґґінса спалювали після себе все, аби не дати іспанському війську припасів. Тоді ж Сан Мартін закликав заявити про незалежність Чилі, легітимізувати уряд та військові дії. була опублікована 12 лютого 1818 року, через рік після битви в долині Чакабуко.
Битва на рівнині Канча Раяда
Чилійсько-аргентинські війська зустрілися на рівнині Канча Раяда. Оскільки вони мали чисельну перевагу — 7000 вояків проти 4600, Осоріо намагався уникнути відкритого бою і замість цього здійснив операцію прихованого характеру. Шпигун повідомив Сан-Мартіну, що Осоріо зробить несподівану атаку вночі, але армія Сан-Мартіна не змогла підготуватися вчасно. Тому тисячі революційних солдатів були поранені, 120 загинуло, а ад'ютант Сан-Мартіна був убитий. О'Гіґґінс намагався чинити опір зі своїм підрозділом, але був змушений відступити, коли його серйозно поранили в руку. Інший офіцер Сан-Мартіна Лас-Ерас встиг вдало відійти, вивівши з-під удару 3500 воїнів. Революційні війська відступили до Сантьяго. Попри поразку, солдати були прийняті там як герої. Завдяки умілим діям Лас-Ераса потенційна катастрофа для патріотичної армії перетворилася на незначну невдачу. Армію було реорганізовано, хоча її кількість через поразку на рівнині Канча Раяда зменшилася до 5000 вояків, що зрівняло сили. Революційна армія зайняла місце поруч із річкою Майпо, поблизу Сантьяго.
Битва при Майпу
Туди ж підійшла роялістська армія Осоріо. Сан-Мартін був впевнений у перевагах своєї диспозиції і в майбутній перемозі. Його артилерія, яка була у вигідній позиції, повела сильний вогонь по піхоті лівого флангу роялістів. За наказом Сан-Мартіна гренадери атакували центр супротивника з метою захвату ворожої артилерії. Роялісти ж атакували лівий фланг армії Сан-Мартіна, нанесли йому поразку, вбивши до 400 солдатів, що були набрані переважно зі звільнених рабів. На цьому етапі війська зійшлися у багнетному бою, але побачивши, що центр і лівий фланг роялістських військ сильно постраждали, Осоріо наказав своїм військам відступити до асьєнди «Ло Еспехо». Під час відступу кавалерія Сан-Мартіна переслідувала супротивника, завдавши йому серйозної шкоди. На останньому етапі революційні загони оточили Осоріо в асьєнді, де загинуло до 500 роялістських вояків. Битва швидко закінчилася, О'Гіґґінс, який через отриману раніше рану не встиг до битви, приїхав після перемоги і, за легендою, на полі бою під'їхав до Сан-Мартіна та вигукнув: «Слава спасителеві Чилі!», після чого вони обнялися, що надалі назвали «Обіймами Майпу».
Битва при Майпу забезпечила збереження чилійської незалежності. За винятком генерала Осоріо, якому пощастило втекти з 200 вершниками, всі провідні воєначальники роялістів були захоплені в полон. Усі їхні збройні сили в Чилі були розбиті, а вся артилерія, зброя, військові шпиталі, гроші та ресурси були втрачені. Перемогу високо оцінив Сімон Болівар, її висвітлювала міжнародна преса.
Заходи зі створення Тихоокеанського флоту
Сан-Мартін не полишав задуму дістатися до Перу морським шляхом. Він вирішив ще раз звернутися до адмірала Боулза, для чого відбув до Буенос-Айресу. За його відсутності в Сантьяго були страчені багато видних роялістів, у чому частково звинуватили Сан-Мартіна, вважаючи, що він підбурив до цього О'Гіґґінса, завбачливо виїхавши на момент страт до Аргентини.
У Буенос-Айресі шляхом тяжких переговорів з революційною аргентинською владою Сан-Мартін отримав 500 тисяч песо для військової експедиції до Перу. Він також виступив посередником між ворогуючими гілками революціонерів, розбіжності між якими досягли рівня громадянської війни, тому що вважав, що першим ділом має бути перемога над роялістськими військами.
Перипетії підготовки до вторгнення до Перу
Влада Буенос-Айреса зажадала від Сан-Мартіна аби він повернув Андійську армію до Аргентини для участі у громадянській війні, але генерал цього робити не схотів, бо, по-перше, знав настрої вояків своєї армії, які не хотіли брати участь у громадянському братовбивчому конфлікті, по-друге, чилійські політики його переконували, що виведення армії з Чилі призведе до повернення роялістів і встановлення іспанської влади в країні. У цьому Сан-Мартін сумнівався, він знав, що абсолютистські манери Фердинанда VII отримали значний спротив в Європі і в Іспанії зокрема, тому навряд чи іспанський король направить військову експедицію в Чилі. Зрештою Сан-Мартін зберіг Андійську армію в країні і не дав її відправити до Аргентини.
Через це аргентинський військовий міністр усунув Сан-Мартіна від командування Андійською армією і знову зажадав її повернення до Аргентини. Сан-Мартін пішов у відставку, зауваживши, що навіть без його командування армія не зможе повернутися, адже перевали в Андах вкриті великим шаром снігу. Усі командири військових частин Андійської армії відмовилися йти до Буенос-Айреса, а їхні вояки активно виступили проти цього або дезертували. Тим часом, флот для перекидання військ у Перу був сформований, передбачалось, що його очолить англійський граф Томас Кокрен. Але вийти в море тоді не вдалося, пішли чутки, що іспанці хочуть надіслати каральну експедицію і їхній флот припливе до Буенос-Айреса, через що сформований в Чилі флот має прибути для захисту столиці Аргентини. Громадянська війна в Аргентині знову спалахнула, Сан-Мартін робив багато шляхом перемовин для її зупинення, та зрештою відбув до Чилі з метою очолити експедицію до Перу попри спротив аргентинської влади. Між тим громадянська війна закінчилася — у лютому 1820 року країна перетворилася на конфедерацію з 13 провінцій, без центральної влади. Цей період знаний як «Аргентинська анархія XX року». Тоді чилійська влада державним актом Ранкагуа закріпила Сан-Мартіна як головнокомандувача чилійськими військами і надала йому чин генерал-капітана, що дало йому необхідний статус, адже він виступив проти наказів аргентинської революційної влади, яка ще певною мірою до того зберігала номінальне володарювання над Чилі.
Експедиція до Перу
Нарешті, 20 серпня 1820 року Сан-Мартін вирушив із експедицією з Вальпараїсо до Перу. Експедиція складалася з приблизно 2900 вояків з Андійської армії і 1600 моряків. Цю ескадру склали вісім військових кораблів і шістнадцять вантажних. Більшість офіцерів були аргентинцями. Командував ескадрою Томас Кокрен. 8 вересня 1820 року армія під головуванням Сан-Мартіна спокійно висадилася на пляжі міста Паракас, біля порту Піско. Роялістські війська, що були там, відійшли у гори.
Віце-король Перу мав під своїм командуванням близько 20 000 солдатів, які були розкидані по всьому віце-королівству, з яких більша частина захищала столицю віце-королівства Ліму. Намагаючись зібрати всіх своїх вояків, віце-король застосував стратегію дипломатії, запропонувавши переговори. Вони відбулися у Мірафлоресі (на південь від Ліми) і не призвели до угоди, прийнятної для Сан-Мартіна. Він послав підрозділ по трасі гірського хребта, щоб не допустити роялістські загони, розташовані в цій зоні, до Ліми і, разом з тим, спонукати місцеве населення на повстання проти іспанської влади. Сан-Мартін повернувся до ескадри, і в перші дні листопада відплив у порт Уачо, де він почав стратегічні дії з метою остаточно оточити Ліму.
Протягом певного часу відбулися нові переговори, адже іспанські офіцери змістили віце-короля, через що король Іспанії прислав свого емісара. Переговори не дали результатів, а тим часом Сан-Мартіну вдалося здійснити свої наміри й повністю оточити Ліму. Але головним здобутком Сан-Мартіна стало перевербування за допомогою розвідників найсильнішого роялістського полку — так званого венесуельського. Коли його вояки й офіцери покинули свої позиції, це призвело до паніки в рядах інших підрозділів роялістів, їхньої втечі в напрямку гір, що забезпечило Сан-Мартіну спокійне входження у Ліму 15 липня 1820 року. Надалі венесуельський полк увійшов до складу революційних військ.
На чолі Перу
28 липня 1820 року перед натовпом жителів Ліми на головній площі міста Пласа-де-Армас Сан-Мартін оголосив про незалежність Перу. Його було проголошено Протектором країни з повною цивільною і військовою владою, хоча він не був від цього в захваті. У жовтні був опублікований Тимчасовий статут уряду, який встановив територіальний поділ країни, свободу громадян, заборону інквізиції, звільнення корінних народів від певних податків, звільнення синів рабів від рабства, адже у Перу було до 40 тисяч рабів і їхнє повне звільнення призвело б до економічного колапсу. Юридично, в статуті було зазначено: «Усі закони, розпорядження та акти залишаються чинними та діючими, якщо вони не були скасовані або змінені компетентним органом». У тому ж році Сан-Мартін заснував Національну бібліотеку Перу, до якої він пожертвував свою особисту колекцію книг, заснував орден, який тепер називається орден «Сонце Перу». Він встановив свободу торгівлі та преси, але не дозволив інші релігійні культи і богослужіння, окрім католицьких. Він вигнав тисячі іспанців, які відмовилися від визнання незалежності та конфісковував їхнє майно і звільнив повністю їхніх рабів. Сан-Мартін заснував Патріотичне товариство з 40 найбільш впливових громадян країни, які ефективно допомогли йому в розбудові країни, підтримали в цілому його монархічні ідеї запросити на престол країни когось з Саксен-Кобург-Готських принців. Таким чином Сан-Мартін ще й хотів отримати фінанси для подальшого ведення війни, адже послані до інших регіонів Перу військові революційні загони місцями мали успіх, але в гірських районах роялістські війська зміцнилися, а ресурсів на війну з ними у влади Перу не було. Тим більше, що генерал Болівара Антоніо Хосе де Сукре, яки проводив військові дії на території Еквадору, забажав від Сан-Мартіна надати йому найбоєздатнішу частину — венесуельський полк. Але Сан-Мартін натомість відправив іншу частину. У Сан-Мартіна виник конфлікт з очільником флоту Кокреном, який навіть дозволив собі не виконати розпорядження Протектора країни.
Зрештою він 26-27 липня 1821 року після зустрічі в Гуякілі з Сімоном Боліваром він віддав йому першість надалі визволенні Перу і запросив у перуанського уряду відставки задля того, щоб відійти від політичної діяльності. Відставка була задоволена, його діяльність на чолі перуанського уряду тривала з 3 серпня 1821 року до 20 вересня 1822 року. Сан-Мартін повернувся до Вальпараїсо, а потім до Куйо.
Пізній період життя
Сан-Мартін мріяв прожити там, де був губернатором, але в Аргентині продовжувалася громадянська війна, кожний з її лідерів хотів залучити славетного генерала до своїх лав, та той зберігав нейтральність. Це призвело до того, що на нього посипались звинувачення в антиреволюційній діяльності. Крім того, 1823 року померла його дружина Марія. Тоді Сан-Мартін з дочкою Мерседес переїхав до Буенос-Айреса, а через короткий час звідти відплив з нею до Франції. Він мав за мету дати дочці можливість отримати належну освіту в Європі, а по тому повернутися до Аргентини.
Після невдалої спроби поселитися у Франції він переїхав до Великої Британії, а потім до столиці Бельгії, Брюсселя, де він зрештою оселився. Через деякий час він запропонував свої військові уміння у війні Аргентини з Бразилією, але не отримав відповіді від аргентинської влади. Він все одно відплив до країни, коли війна закінчилася. Коли його корабель прибув до Буенос-Айреса, Сан-Мартін не покинув його, бо в країні розвернувся терор проти колишніх революціонерів. Хоча йому запропонували посаду в уряді, Сан-Мартін цю пропозицію відхилив і повернувся до Брюсселя.
Бельгійська революція та II пандемія холери, яка охопила Бельгію, в 1831 році змусили Сан-Мартіна залишити Брюссель і переїхати у Париж, де на холеру захворіли і Сан-Мартін, і його дочка. Їм допомагав Маріано Балькарсе, який зрештою одружився з Мерседес, і у них була дочка Марія Мерседес. Протягом революції 1848 року Сан-Мартін покинув Париж і переїхав до Булонь-сюр-Мер, невеликого міста на півночі Франції. Він був майже сліпим і мав багато проблем із здоров'ям через похилий вік, але продовжував писати листи та підтримувати зв'язок з аргентинськими політиками, отримувати новини з Південної Америки. Незабаром після отримання звістки про перемогу Аргентини проти англо-французької блокади, яку він до цього рішуче засудив, Сан-Мартін помер 17 серпня 1850 року.
Його спочатку поховали у склепі базиліки Нотр Дам де Булонь-Сюр-Мер. Сан-Мартін наказав у своїй останній волі, щоб його відвезли на кладовище без поховальної церемонії, а потім, щоб його поховали у Буенос-Айресі. Усіма цими питаннями опікувався його зять Маріано. Через проблеми в Аргентині, продовження там громадянської війни, вдалося виконати волю Сан-Мартіна лише 29 травня 1880 року, коли його останки було репатрійовано і поховано у спеціальному мавзолеї всередині Буенос-Айреського міського собору. Оскільки Сан-Мартіна підозрювали у тому, що він був вільним масоном, мавзолей був поміщений у крилі собору, яке для цього розширили.
Вшанування пам'яті
Сан-Мартін був визнаний національним героєм Аргентини як за життя, так і відразу після його смерті. День його пам'яті 17 серпня донині є національним святом Аргентини. Через деякий час національним героєм країни його визнало Перу. Попри величезний його внесок у звільнення Чилі його не було визнано національним героєм цієї країни. Одразу по його смерті було опубліковано декілька книг про його життя та звершення. Пам'ятники генералу після того з'явились у більшості міст Аргентини, а також у Сантьяго і Лімі. У XX столітті пам'ятники були встановлені й в деяких інших країнах Південної Америки, зокрема в Уругваї. Крім Південної Америки пам'ятники і бюсти були встановлені у Нью-Йорку і Вашингтоні (США), Єревані (Вірменія), Манілі (Філіппіни) тощо. 1909 року у місті Булонь-сюр-Мер, де жив і помер генерал, було встановлено його кінну статую, яка вціліла, попри бомбардування міста під час обох світових війн. 2018 року пам'ятник Сан-Мартіну було відкрито у Києві.
- Пам'ятник Сан-Мартіну в Сантьяго-де Чилі.
- Пам'ятник генералу у Булонь-де-Сюр-Мер (Франція).
- Пам'ятник генералу в Перу.
- Статуя Сан-Мартіна в Пантеоні в Лімі.
- Водоспад Сан-Мартіна.
- Міжнародний аеропорт імені Сан-Мартіна в Посадасі (Аргентина).
- Госпіталь імені Сан-Мартіна в Буенос-Айресі.
- Атлетичний клуб імені Сан-Мартіна в Карлос-Пеллегріні (Санта-Фе, Аргентина).
- Аргентинська поштова марка 1892 року з портретом Сан-Мартіна.
-
-
На честь генерала було названо:
- астероїд (2745) Сан-Мартін;
- водоспад і острів на річці Ігуасу в Аргентині;
- округи і департаменти в аргентинських провінціях Буенос-Айрес, Мендоса, Місьйонес, Сан-Хуан, Сан-Луїс, Сальта, Ла-Ріоха, Чако, Санта-Фе, Сантьяго-дель-Естеро, Коррієнтес, Кордова, а також регіон у Перу;
- міста в аргентинських провінціях Чубут, Сан-Хуан, Неукен, Мендоса, Чако, Ла-Пампа, Жужуй, Санта-Фе, Формоса, Буенос-Айрес, Катамарка, Кордова, Ентре-Ріос, Місьйонес, Сальта, Сан-Луїс, Сантьяго-дель-Естеро;
- численні площі (зокрема у Буенос-Айресі), вулиці, парки і райони у багатьох містах Аргентини, а також інших країн Південної Америки, Індії;
- шосе в Австралії;
- ландшафтний парк у провінції Буенос-Айрес;
- вища нагорода Аргентини — [en]
- Національний університет в Аргентині;
- перший криголам військово-морських сил Аргентини, а також один з панцирних крейсерів
- полярна база Аргентини в Антарктиді;
- Антарктичний півострів до 1961 року на аргентинських мапах називався Земля Сан-Мартіна;
- один з найбільших госпіталів Буенос-Айреса (ісп. Hospital de Clínicas José de San Martín), який є клінічною базою місцевого університету;
- лінія приміських поїздів Буенос-Айреса, а також станція Метрополітену Буенос-Айреса;
- театри в Буенос-Айресі, Кордові і Тукумані;
- у Палаці законодавчої влади міста Буенос-Айрес, що є історичною пам'яткою, є зал імені Сан-Мартіна;
- Міжнародний аеропорт у Посадасі (Аргентина) та аеропорт у м. Хосе-де-Сан-Мартін (провінція Чубут, Аргентина);
- культурний центр у провінції Жужуй (Аргентина);
- футбольний клуб «Атлетико Сан-Мартін» в провінції Сан-Хуан, атлетичний клуб у м. Карлос-Пеллегріні в провінції Санта-Фе, а також спортивні клуби у містах Тукуман однойменної провінції, [en], [en], Формосі і Мендосі;
- [en];
- міст на річці Уругвай на кордоні між Аргентиною і Уругваєм.
Озеро в Патагонії, яке знаходиться на кордоні між Чилі і Аргентиною має подвійну назву на честь двох героїв війни за незалежність Бернардо О'Гіґґінса і Хосе де Сан-Мартіна — ісп. Lago O'Higgins/San Martín. З боку Чилі його називають озером О'Гіґґінса, тоді як з боку Аргентини — озером Сан-Мартіна.
У різні роки випущені поштові марки, банкноти, монети Аргентини, на яких зображено портрет Сан-Мартіна.
Джерела
- Espíndola, Adolfo (1962). San Martín en el Ejército Español en la península. Buenos Aires: Comisión Nacional Ejecutiva del 150 Aniversario de la Revolución de Mayo. (ісп.)
- Navarro García, Luis (1999). José de San Martín y su tiempo. Sevilla: Universidad de Sevilla. . (ісп.)
- Mitre, Bartolomé (1990). Historia de San Martín y de la emancipación sudamericana. Corrientes: El Tacurú de Corrientes. . (ісп.)
- Galasso, Norberto (2000). Seamos libres y lo demás no importa nada. Buenos Aires: Colihue. . (ісп.)
Посилання
- Сан Мартін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Примітки
- . Офіційний портал Києва (українською) . 22 серпня 2018 року. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
- Посольство Аргентини в Україні (2020). До 242-ї річниці від дня народження генерала дона Хосе Франсіско де Сан-Мартіна (pdf) (українською) . Процитовано 23 травня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina San Martin Hose Fransi sko de San Marti n i Mato rras isp Jose Francisco de San Martin y Matorras 25 lyutogo 1778 Yapeyu Rio de la Plata 17 serpnya 1850 Bulon syur Mer Franciya diyach argentinskoyi revolyuciyi general nacionalnij geroj Argentini i Peru Hose de San Martinisp Jose de San MartinHose de San MartinPrezident Peru3 serpnya 1821 20 veresnya 1822NastupnikFransisko Hav yer de Luna PisarroKapitan general Armiyi Chili21 travnya 1820 17 serpnya 1850Golovnokomanduvach Vizvolnoyi Armiyi Peru19 travnya 1820 20 veresnya 1822Golovnokomanduvach Ob yednanoyi Vizvolnoyi Armiyi Chili14 lyutogo 1817 19 travnya 1820Golovnokomanduvach Armiyi Chili14 lyutogo 1817 20 lipnya 1820PoperednikHose Migel KarreraNastupnikBernardo O HigginsGolovnokomanduvach Andskoyi armiyi1 serpnya 1816 20 veresnya 1822NastupnikEnrike MartinesGubernator intendant Kujo10 serpnya 1814 24 veresnya 1816PoperednikMarkos BalkarkeNastupnikToribio de LusuryagaGolovnokomanduvach Armiyi Pivnochi30 sichnya 1814 20 kvitnya 1814PoperednikManuel BelgranoNastupnikHose RondoNarodivsya25 lyutogo 1778 1778 02 25 Yapeyu Rio de la PlataPomer17 serpnya 1850 1850 08 17 72 roki Bulon syur Mer FranciyaPohovanijkafedralnij sobor Buenos AjresaVidomij yakvijskovosluzhbovec politik soldatKrayinaArgentinaAlma materdPolitichna partiyadBatkodMatid 1 U shlyubi zdDitidProfesiyavijskovijNagorodid Mediafajli u VikishovishiBiografiyaRanni roki Hose de San Martin buv p yatim i ostannim sinom zamozhnih zemlevlasnikiv iz nevelikogo mistechka nini Argentina Batko Huan de San Martin buv golovoyu departamentu Yapeyu Tochna data narodzhennya Hose zalishayetsya predmetom superechok istorikiv oskilki ne znajdeno zhodnogo zapisu pro jogo hreshennya a v piznishih dokumentah vijskovih reyestrah svidoctvi pro shlyub tosho informaciya riznitsya Rokom narodzhennya San Martina zavedeno vvazhati 1777 abo 1778 U 1783 roci sim ya Hose pereyihala do Ispaniyi ta oselilasya u Madridi Hlopcya vidpravili navchatisya do Seminariyi blagorodnih yunakiv sho davala svoyim vihovancyam vsestoronni znannya Odnak navchannya San Martin ne zakinchiv obravshi popri protesti batkiv kar yeru vijskovogo 1789 roku Hose zaverbuvavsya v ispansku korolivsku armiyu Vijskova kar yera U 12 richnomu vici San Martin u skladi svogo polku buv napravlenij do Pivnichnoyi Afriki dlya borotbi iz mavrami u Zahidnomu Alzhiri Vin vzyav uchast u bitvi pri Melilyi i vidznachivsya pid chas oboroni forteci Oran Yevropejski vijni 7 bereznya 1793 roku Franciya ogolosila vijnu Ispaniyi u zv yazku z chim afrikanskij korpus buv vidklikanij na Pireneyi Molodij Hose de San Martin neodnorazovo proyavlyav horobrist u boyu za sho vzhe u vici 15 rokiv otrimav zvannya molodshogo lejtenanta a pislya bitvi pri Kolyuri lejtenanta Ale uzhe za tri roki Ispaniya prograla vijnu Francuzkij respublici i bula zmushena pidpisati mirnij dogovir 1796 roku Ispanska imperiya rozpochala bojovi diyi proti svogo kolishnogo soyuznika Velikoyi Britaniyi San Martina pereveli do flotu de togo zh roku vin projshov bojove hreshennya yak morskij oficer Hose znovu vidznachili za proyavlenu horobrist u bitvi pri San Vinsenti 1798 roku korabel Santa Doroteya na yakomu sluzhiv molodij oficer zahopili britanci San Martin potrapiv u polon Nezadovgo do polonu Hose de San Martin perebuvav u Tuloni de poznajomivsya iz francuzkimi antimonarhistami Revolyucijni ideyi sho kinuli viklik usij Yevropi nastilki zahopili yunaka sho nevdovzi stali sensom jogo zhittya U 1801 roci San Martin vzyav uchast u chergovomu konflikti yakij spalahnuv mizh Ispaniyeyu ta Portugaliyeyu zgodom voyuvav u Pivnichnij Africi na teritoriyi suchasnogo Marokko Na pochatku 1808 roku na Pireneyi vchergove vtorglisya vijska Napoleona j ispanska korolivska rodina bula zmushena ryatuvatisya vtecheyu kinuvshi krayinu naprizvolyashe Odnak ispanci ne zdalisya j rozpochali partizansku vijnu proti okupantiv San Martin ocholiv odin iz takih zagoniv na pivdni pivostrova Za vzyattya visot poblizu Arhonilyi Hose otrimav zvannya kapitana a pislya bitvi pri Bajleni pidpolkovnika U 1811 roci do San Martina prijshli novini pro Travneve povstannya v Argentini j zahoplenij revolyucijnimi poglyadami ta pam yatayuchi pro zradu ispanskoyi korolivskoyi sim yi vin vidpliv do Velikoyi Britaniyi zvidki planuvav distatisya batkivshini Vijni za nezalezhnist krayin Pivdennoyi Ameriki Cherez kilka dniv pislya jogo pributtya v Buenos Ajres v Ob yednani provinciyi oficijno nazvani Argentinskoyu respublikoyu v 1826 roci Pershij Triumvirat priznachiv San Martina pidpolkovnikom kavaleriyi i poprosiv stvoriti kavalerijsku chastinu oskilki v Ob yednanih provinciyah ne bulo horoshoyi kinnoti Vin pochav organizovuvati polk girskih grenaderiv Oskilki v Buenos Ajresi brakuvalo profesijnih voyenachalnikiv San Martinu bulo dorucheno zahistiti cile misto ale uvagu vin mav pridiliti stvorennyu vijskovoyi chastini Okrim San Martina v comu diyevu uchast vzyali Karlos Mariya de Alvear Hose Matias Sapiola Bernardo Monteagudo i Huan Martin de Puejredon Voni takozh stvorili miscevu masonsku razom z morenistami kolishnimi prihilnikami Cya lozha pragnula spriyati liberalnim ideyam Nevidomo chi ce bula spravzhnya masonska lozha chi lozha z politichnimi cilyami Vona ne mala zv yazkiv z Velikoyu Lozheyu Angliyi Todi zh San Martin odruzhivsya z 14 richnoyu divchinoyu z odniyeyi iz zamozhnih miscevih simej Lozha do yakoyi vhodili San Martin i Alvear razom z pidporyadkovanimi nim vijskovimi silami organizuvala revolyuciyu 8 zhovtnya 1812 roku yaka skinula en stvorila Drugij Triumvirat i ogolosila provedennya zagalnih viboriv do en Drugij triumvirat nadav San Martinu chin polkovnika Bij pri San Lorenso Montevideo na inshomu berezi Rio de la Plata vse she bulo ispanskoyu forteceyu Hocha argentinski revolyucijni sili jogo vzyali v oblogu ale korolivskij flot yakij bazuvavsya tam znivelyuvav oblogu grabuyuchi prilegli mista San Martin buv vidpravlenij z novim polkom dlya sposterezhennya za diyalnistyu flotu Polk nablizivsya do flotu na bezpechnu vidstan unikayuchi viyavlennya Argentinski voyaki shovalisya v monastiri San Karlos misto San Lorenso u provinciyi Santa Fe San Martin sposterigav za vorozhimi korablyami z vershini monastirya vnochi Ispanci visadilisya na svitanku gotovi do grabezhiv i polk pochav bojovi diyi San Martin vikoristav ruh kolonami shob zamaniti royalistiv Vin ocholiv odnu kolonu todi yak Husto Bermudes inshu Pid chas boyu pid San Martinom zaginuv kin i padayuchi pridaviv nogu polkovnika cherez sho toj stav bezzahisnim Vorogi hotili vbiti bezpomichnogo San Martina vin buv poranenij shableyu v oblichchya a takozh kuleyu v ruku Soldati jogo polku Huan Bautista Kabral i Huan Bautista Bajgorriya horobro vtrutilisya i vryatuvali jogo zhittya Pri comu Kabral buv smertelno poranenij i nezabarom pomer Zreshtoyu cej bij ne mav pomitnogo vplivu na perebig vijni i ne zavazhav podalshim diyam korolivskih sil yaki prodovzhuvali svoyi spustoshennya prilegloyi teritoriyi Montevideo nareshti pidkorivsya generalu Hose Rondo i admiralu Vilyamu Braunu pid chas podalshoyi vijni za zvilnennya Argentini U Buenos Ajresi San Martin ta jogo druzhina vidvidali pershe oficijne vikonannya argentinskogo nacionalnogo gimnu 28 travnya 1813 roku v teatri Kolizeo Ye pripushennya sho prem yera jogo v dijsnosti vidbulasya 14 travnya 1813 roku v budinku aristokrata Marikita Sanches de Tompson de takozh buv San Martin Pivnichna armiya ob yednanih provincij Rio de da Plati San Martin pochav viddalyatisya vid Alveara yakij kontrolyuvav en Alvear vistupiv proti kupciv ta povstanciv Hose Artigasa todi yak San Martin vvazhav rizikovanim rozpochinati taki konflikti koli royalisti vse she buli zagrozoyu dlya krayini sho diyala u Verhnomu Peru bula peremozhena v bitvah pri Vilkapuhio ta Ajouma tak sho triumvirat priznachiv yiyi komanduvachem San Martina na zaminu Manuelya Belgrano Yak komandir armiyi San Martin povinen buv reorganizuvati armiyu pislya otrimanih ranishe porazok Dlya dosyagnennya ciyeyi meti vin vidstupiv do San Migel de Tukumanu de vin rozkvartiruvav armiyu u forteci vidomoyi yak Citadel yaka she bula nedobudovana i prisvyativ sebe yiyi dobudovi zmicnennyu i retelnij pidgotovci soldat j oficeriv armiyi Ce jomu vdalosya zrobiti za dekilka tizhniv Buvshi zdibnim strategom i taktikom San Martin zrozumiv sho poperedni sprobi zahopiti Verhnye Peru i stolicyu Limu cherez gori v provinciyi Salta buli prirecheni tomu vidmovivsya vid chergovogo napadu takim chinom na korist ideyi vtorgnennya v cej region cherez Andi ale nadali vzdovzh Tihookeanskogo uzberezhzhya U kvitni 1814 roci u San Martina vinikli problemi zi zdorov yam jmovirno cherez poyavu blyuvannya z krivavimi blyuvotnimi masami sho bulo oznakoyu najimovirnishe peptichnoyi virazki Vin timchasovo deleguvav komanduvannya armiyeyu polkovniku Fransisko Fernandesu de la Krusu i poprosiv dozvolu na vidnovlennya svogo zdorov ya San Martin pereyihav do Santyago del Estero a zgodom do Kordovi de povilno ogovtavsya Protyagom cogo chasu korol Ferdinand VII povernuvsya na ispanskij prestol pochav vidnovlennya absolyutnoyi korolivskoyi vladi organizuvav ataku na koloniyi Tim chasom San Martin ostatochno rozrobiv plan organizuvati armiyu v Mendosi perepraviti cherez Andi v Chili i nadali potrapiti v Peru morem San Martin sposterigaye za pidgotovkoyu armiyi do perehodu cherez Andi Gubernator Kujo Ale vzhe na chas zakinchennya pidgotovki vidbulas kontrrevolyuciya v Chili yaka zakinchilas porazkoyu respubliki i povernennyam tudi ispanskoyi korolivskoyi vladi Zalishki revolyucijnih vijsk vstigli vidijti do Argentini u todishnyu provinciyu Kujo de do cogo San Martin buv priznachenij gubernatorom Jomu razom z Bernardo O Gigginsom vdalosya ob yednati rozrizneni chilijski revolyucijni formuvannya u boyezdatni sili Bulo virisheno sho spochatku mayut buti zvilneni vid ispanciv Chili Vin ob yednav v odnu armiyu chilijskih bizhenciv miscevih opolchenciv z provinciyi Kujo vsih rabiv vikom vid 16 do 55 rokiv bagato dobrovolciv z inshih provincij i kilkoh oficeriv Pivnichnoyi armiyi Vin takozh poprosiv i otrimav dekilka bataljoniv grenaderskogo polku Ale armiya musila rushiti do Chili tilki vlitku adzhe v inshij sezon perevali buli zakriti cherez kuchuguri snigu Mizh tim kurs Triumviratu i samogo San Martina yakij vklyuchav poyednannya stimuliv konfiskacij ta planovoyi ekonomiki dozvoliv krayini zabezpechiti armiyu porohom artileriyeyu mulami i kinmi prodovolstvom vijskovim odyagom tosho Girnicha promislovist rozvivalasya zbilshivsya vidobutok svincyu midi selitri sirki ta buri Pokrasheno bulo j miscevi finansi San Martin zalishavsya v horoshih stosunkah yak z uryadom Buenos Ajresa tak i z gubernskimi chinovnikami ne buvshi pov yazanim z zhodnimi z nih Vin vvazhav sho vijna za nezalezhnist maye buti najprioritetnishoyu metoyu San Martin i O Giggins na choli vijska pid chas perehodu cherez Andi Perehid cherez Andi Dokladnishe Naprikinci 1816 roku armiya dlya pohodu mala 5000 voyakiv 10 000 muliv i 1500 konej San Martin organizuvav vijskovu rozvidku propagandu ta dezinformaciyu shob zaplutati royalistski armiyi zokrema shob ne buli vidomi konkretni marshruti perehodu cherez Andi ta spriyati zanepadu sered royalistiv posiliv nacionalnij zapal svoyeyi armiyi Hocha vzhe buv zatverdzhenij prapor Argentini Andijska armiya jogo ne vikoristala Bulo vibrano prapor z dvoma stovpcyami svitlo sinim i bilim a takozh gerb sho buv priblizno shozhij na gerb Argentini Armiya ne skoristalasya praporom Argentini tomu sho vona ne bula suto argentinskoyu armiyeyu Mapa dispoziciyi kolon Andijskoyi armiyi pid chas perehodu cherez gori do Chili Dlya togo shob zabezpechiti boyezdatnist armiyi odrazu pislya peretinu And San Martin rozdiliv yiyi na 6 kolon yaki pishli riznimi perevalami Perehid trivav blizko misyacya pid chas jogo bulo nalagodzheno harchuvannya armiyi suhim pajkom a takozh chasnikom i cibuleyu dlya zapobigannya girskij hvorobi Lyudskih vtrat praktichno ne bulo Veliku uvagu bulo pridileno harchuvannyu muliv i konej ale do kincya perehodu armiya vtratila 4300 muliv i 511 konej She do pochatku perehodu na pivden Chili bulo vidpravleno Manuelya Rodrigesa yakij organizuvav tam partizanskij ruh sho mav vidvolikti pevnim chinom ispanski vijska vid perehodu armiyi San Martina Bojovi diyi v Chili Koloni sho peretnuli Andi vstupili u bojovi zitknennya Kolona na pivnochi pid provodom Kabota rozgromila royalistiv u Salali vzyala v oblogu Kokimbo a potim Kopiapo Na pivdni Frejr zahopiv Talku en rozignav royalistski forposti v Hunkalito i Potreriljos Bernardo O Giggins yakij na choli koloni spustivsya z perevalu Los Patos peremig royalistiv u Las Kojmasi Ce dozvolilo San Martinu zibrati golovni koloni v dolini Akonkagua zustrivshis na shilah Chakabuko Royalistskij komanduvach Rafael Maroto tezh priviv svoyi zagoni tudi U Maroto bulo 2450 voyakiv ta 5 artilerijskih odinic u San Martina 3600 i 9 garmat Nespravzhnye spryamuvannya yake prihovalo shlyah osnovnoyi armiyi dozvolilo San Martinu narostiti taku perevagu oskilki inshi royalistski sili buli rozporosheni v inshih regionah Chili San Martin u bitvi v dolini Chakabuko Bitva v dolini Chakabuko Dokladnishe Bitva pri Chakabuko Bitva rozpochalasya 12 lyutogo San Martin organizuvav perepletennya ruhu prichomu Migel Estanislao Soler ocholiv zahidnu kolonu a i O Giggins shidnu Ostannij bazhayuchi pomstitisya za porazku ranishe v Chili kinuvsya v ataku zamist togo shob uzgoditi ce z Solerom Ce dalo royalistam netrivalu perevagu San Martin doruchiv Soleru takozh piti v ataku Spilna ataka dvoh kolon bula uspishnoyu a centralna kolona San Martina zabezpechila ostatochnu peremogu Bitva zakinchilasya zagibellyu 600 royalistskih voyakiv she 500 potrapilo v polon Todi yak v Andijskij armiyi bulo lishe 12 zagiblih i 120 poranenih Zvilnennya Chili vid ispanciv i organizaciya pohodu do Peru Nastupnogo dnya Andijska armiya vstupila v Santyago de Chili Verhivka ispanskogo gubernatorstva bula shoplena v polon Bulo stvoreno novij revolyucijnij uryad pislya chogo bulo zaproponovano San Martinu obijnyati post Verhovnogo diktatora Chili ale vin vidmovivsya skazavshi sho diktatorom maye buti vihodec z ciyeyi krayini i v svoyu chergu zaproponuvav kandidaturu Bernardo O Gigginsa Opir royalistiv trivav na pivdni Chili she dekilka misyaciv San Martin zalishiv O Gigginsa komanduvati armiyeyu a sam poyihav do Buenos Ajresa abi otrimati koshti i korabli dlya pohodu v Peru Ale argentinska vlada vvazhala sho chilijci mayut vidshkoduvati vtrati armiyi Sprobi argentinskih revolyucioneriv znajti pidtrimku v tomu chisli j finansovu v SShA zakinchilisya nevdacheyu adzhe amerikanska vlada tilki no kupila v Ispaniyi Floridu tomu ne hotila zagostrennya vidnosin San Martin zvernuvsya todi po dopomogu z korablyami do britanskogo admirala Vilyama Boulza yakij buv na korabli na rejdi Buenos Ajresa ale toj vidpliv u Braziliyu takim chinom vidmovivshi San Martinu Todi San Martin pokinuvshi hvoru druzhinu z narodzhenoyu dochkoyu Mersedes vidbuv do Santyago z metoyu nadaviti na chilijskij uryad u pitanni finansuvannya zakupki abo pobudovi korabliv Batki zasnovniki Chili zliva vpravo Hose Migel Karrera Bernardo O Giggins Hose de San Martin Diyego Portales Ale ispanci zrobili sprobu vidvoyuvati Chili Vicekorol Peru nadislav vijsko na choli z ispanskim generalom Mariano Osorio Ispanska armiya shvidko zahopila pivnich Chili zagrozhuyuchi Konsepsjonu San Martin zazdalegid pobachiv cyu zagrozu cherez sho nakazav O Gigginsu polishiti misto Blizko 50 tisyach chilijciv vzyavshi hudobu i zerno vidijshli na pivden a sili O Gigginsa spalyuvali pislya sebe vse abi ne dati ispanskomu vijsku pripasiv Todi zh San Martin zaklikav zayaviti pro nezalezhnist Chili legitimizuvati uryad ta vijskovi diyi bula opublikovana 12 lyutogo 1818 roku cherez rik pislya bitvi v dolini Chakabuko Bitva na rivnini Kancha Rayada Dokladnishe Bitva na rivnini Kancha Rayada 1818 Chilijsko argentinski vijska zustrilisya na rivnini Kancha Rayada Oskilki voni mali chiselnu perevagu 7000 voyakiv proti 4600 Osorio namagavsya uniknuti vidkritogo boyu i zamist cogo zdijsniv operaciyu prihovanogo harakteru Shpigun povidomiv San Martinu sho Osorio zrobit nespodivanu ataku vnochi ale armiya San Martina ne zmogla pidgotuvatisya vchasno Tomu tisyachi revolyucijnih soldativ buli poraneni 120 zaginulo a ad yutant San Martina buv ubitij O Giggins namagavsya chiniti opir zi svoyim pidrozdilom ale buv zmushenij vidstupiti koli jogo serjozno poranili v ruku Inshij oficer San Martina Las Eras vstig vdalo vidijti vivivshi z pid udaru 3500 voyiniv Revolyucijni vijska vidstupili do Santyago Popri porazku soldati buli prijnyati tam yak geroyi Zavdyaki umilim diyam Las Erasa potencijna katastrofa dlya patriotichnoyi armiyi peretvorilasya na neznachnu nevdachu Armiyu bulo reorganizovano hocha yiyi kilkist cherez porazku na rivnini Kancha Rayada zmenshilasya do 5000 voyakiv sho zrivnyalo sili Revolyucijna armiya zajnyala misce poruch iz richkoyu Majpo poblizu Santyago Bitva pri Majpu Dokladnishe Bitva pid Majpu Tudi zh pidijshla royalistska armiya Osorio San Martin buv vpevnenij u perevagah svoyeyi dispoziciyi i v majbutnij peremozi Jogo artileriya yaka bula u vigidnij poziciyi povela silnij vogon po pihoti livogo flangu royalistiv Za nakazom San Martina grenaderi atakuvali centr suprotivnika z metoyu zahvatu vorozhoyi artileriyi Royalisti zh atakuvali livij flang armiyi San Martina nanesli jomu porazku vbivshi do 400 soldativ sho buli nabrani perevazhno zi zvilnenih rabiv Na comu etapi vijska zijshlisya u bagnetnomu boyu ale pobachivshi sho centr i livij flang royalistskih vijsk silno postrazhdali Osorio nakazav svoyim vijskam vidstupiti do asyendi Lo Espeho Pid chas vidstupu kavaleriya San Martina peresliduvala suprotivnika zavdavshi jomu serjoznoyi shkodi Na ostannomu etapi revolyucijni zagoni otochili Osorio v asyendi de zaginulo do 500 royalistskih voyakiv Bitva shvidko zakinchilasya O Giggins yakij cherez otrimanu ranishe ranu ne vstig do bitvi priyihav pislya peremogi i za legendoyu na poli boyu pid yihav do San Martina ta viguknuv Slava spasitelevi Chili pislya chogo voni obnyalisya sho nadali nazvali Obijmami Majpu Bitva pri Majpu zabezpechila zberezhennya chilijskoyi nezalezhnosti Za vinyatkom generala Osorio yakomu poshastilo vtekti z 200 vershnikami vsi providni voyenachalniki royalistiv buli zahopleni v polon Usi yihni zbrojni sili v Chili buli rozbiti a vsya artileriya zbroya vijskovi shpitali groshi ta resursi buli vtracheni Peremogu visoko ociniv Simon Bolivar yiyi visvitlyuvala mizhnarodna presa Zahodi zi stvorennya Tihookeanskogo flotu San Martin ne polishav zadumu distatisya do Peru morskim shlyahom Vin virishiv she raz zvernutisya do admirala Boulza dlya chogo vidbuv do Buenos Ajresu Za jogo vidsutnosti v Santyago buli stracheni bagato vidnih royalistiv u chomu chastkovo zvinuvatili San Martina vvazhayuchi sho vin pidburiv do cogo O Gigginsa zavbachlivo viyihavshi na moment strat do Argentini U Buenos Ajresi shlyahom tyazhkih peregovoriv z revolyucijnoyu argentinskoyu vladoyu San Martin otrimav 500 tisyach peso dlya vijskovoyi ekspediciyi do Peru Vin takozh vistupiv poserednikom mizh voroguyuchimi gilkami revolyucioneriv rozbizhnosti mizh yakimi dosyagli rivnya gromadyanskoyi vijni tomu sho vvazhav sho pershim dilom maye buti peremoga nad royalistskimi vijskami Peripetiyi pidgotovki do vtorgnennya do Peru Vlada Buenos Ajresa zazhadala vid San Martina abi vin povernuv Andijsku armiyu do Argentini dlya uchasti u gromadyanskij vijni ale general cogo robiti ne shotiv bo po pershe znav nastroyi voyakiv svoyeyi armiyi yaki ne hotili brati uchast u gromadyanskomu bratovbivchomu konflikti po druge chilijski politiki jogo perekonuvali sho vivedennya armiyi z Chili prizvede do povernennya royalistiv i vstanovlennya ispanskoyi vladi v krayini U comu San Martin sumnivavsya vin znav sho absolyutistski maneri Ferdinanda VII otrimali znachnij sprotiv v Yevropi i v Ispaniyi zokrema tomu navryad chi ispanskij korol napravit vijskovu ekspediciyu v Chili Zreshtoyu San Martin zberig Andijsku armiyu v krayini i ne dav yiyi vidpraviti do Argentini Cherez ce argentinskij vijskovij ministr usunuv San Martina vid komanduvannya Andijskoyu armiyeyu i znovu zazhadav yiyi povernennya do Argentini San Martin pishov u vidstavku zauvazhivshi sho navit bez jogo komanduvannya armiya ne zmozhe povernutisya adzhe perevali v Andah vkriti velikim sharom snigu Usi komandiri vijskovih chastin Andijskoyi armiyi vidmovilisya jti do Buenos Ajresa a yihni voyaki aktivno vistupili proti cogo abo dezertuvali Tim chasom flot dlya perekidannya vijsk u Peru buv sformovanij peredbachalos sho jogo ocholit anglijskij graf Tomas Kokren Ale vijti v more todi ne vdalosya pishli chutki sho ispanci hochut nadislati karalnu ekspediciyu i yihnij flot priplive do Buenos Ajresa cherez sho sformovanij v Chili flot maye pributi dlya zahistu stolici Argentini Gromadyanska vijna v Argentini znovu spalahnula San Martin robiv bagato shlyahom peremovin dlya yiyi zupinennya ta zreshtoyu vidbuv do Chili z metoyu ocholiti ekspediciyu do Peru popri sprotiv argentinskoyi vladi Mizh tim gromadyanska vijna zakinchilasya u lyutomu 1820 roku krayina peretvorilasya na konfederaciyu z 13 provincij bez centralnoyi vladi Cej period znanij yak Argentinska anarhiya XX roku Todi chilijska vlada derzhavnim aktom Rankagua zakripila San Martina yak golovnokomanduvacha chilijskimi vijskami i nadala jomu chin general kapitana sho dalo jomu neobhidnij status adzhe vin vistupiv proti nakaziv argentinskoyi revolyucijnoyi vladi yaka she pevnoyu miroyu do togo zberigala nominalne volodaryuvannya nad Chili Ekspediciya do Peru Nareshti 20 serpnya 1820 roku San Martin virushiv iz ekspediciyeyu z Valparayiso do Peru Ekspediciya skladalasya z priblizno 2900 voyakiv z Andijskoyi armiyi i 1600 moryakiv Cyu eskadru sklali visim vijskovih korabliv i shistnadcyat vantazhnih Bilshist oficeriv buli argentincyami Komanduvav eskadroyu Tomas Kokren 8 veresnya 1820 roku armiya pid golovuvannyam San Martina spokijno visadilasya na plyazhi mista Parakas bilya portu Pisko Royalistski vijska sho buli tam vidijshli u gori Vice korol Peru mav pid svoyim komanduvannyam blizko 20 000 soldativ yaki buli rozkidani po vsomu vice korolivstvu z yakih bilsha chastina zahishala stolicyu vice korolivstva Limu Namagayuchis zibrati vsih svoyih voyakiv vice korol zastosuvav strategiyu diplomatiyi zaproponuvavshi peregovori Voni vidbulisya u Mirafloresi na pivden vid Limi i ne prizveli do ugodi prijnyatnoyi dlya San Martina Vin poslav pidrozdil po trasi girskogo hrebta shob ne dopustiti royalistski zagoni roztashovani v cij zoni do Limi i razom z tim sponukati misceve naselennya na povstannya proti ispanskoyi vladi San Martin povernuvsya do eskadri i v pershi dni listopada vidpliv u port Uacho de vin pochav strategichni diyi z metoyu ostatochno otochiti Limu Protyagom pevnogo chasu vidbulisya novi peregovori adzhe ispanski oficeri zmistili vice korolya cherez sho korol Ispaniyi prislav svogo emisara Peregovori ne dali rezultativ a tim chasom San Martinu vdalosya zdijsniti svoyi namiri j povnistyu otochiti Limu Ale golovnim zdobutkom San Martina stalo pereverbuvannya za dopomogoyu rozvidnikiv najsilnishogo royalistskogo polku tak zvanogo venesuelskogo Koli jogo voyaki j oficeri pokinuli svoyi poziciyi ce prizvelo do paniki v ryadah inshih pidrozdiliv royalistiv yihnoyi vtechi v napryamku gir sho zabezpechilo San Martinu spokijne vhodzhennya u Limu 15 lipnya 1820 roku Nadali venesuelskij polk uvijshov do skladu revolyucijnih vijsk Na choli Peru Zustrich Simona Bolivara i San Martina v 1821 roci v Guyakili 28 lipnya 1820 roku pered natovpom zhiteliv Limi na golovnij ploshi mista Plasa de Armas San Martin ogolosiv pro nezalezhnist Peru Jogo bulo progolosheno Protektorom krayini z povnoyu civilnoyu i vijskovoyu vladoyu hocha vin ne buv vid cogo v zahvati U zhovtni buv opublikovanij Timchasovij statut uryadu yakij vstanoviv teritorialnij podil krayini svobodu gromadyan zaboronu inkviziciyi zvilnennya korinnih narodiv vid pevnih podatkiv zvilnennya siniv rabiv vid rabstva adzhe u Peru bulo do 40 tisyach rabiv i yihnye povne zvilnennya prizvelo b do ekonomichnogo kolapsu Yuridichno v statuti bulo zaznacheno Usi zakoni rozporyadzhennya ta akti zalishayutsya chinnimi ta diyuchimi yaksho voni ne buli skasovani abo zmineni kompetentnim organom U tomu zh roci San Martin zasnuvav Nacionalnu biblioteku Peru do yakoyi vin pozhertvuvav svoyu osobistu kolekciyu knig zasnuvav orden yakij teper nazivayetsya orden Sonce Peru Vin vstanoviv svobodu torgivli ta presi ale ne dozvoliv inshi religijni kulti i bogosluzhinnya okrim katolickih Vin vignav tisyachi ispanciv yaki vidmovilisya vid viznannya nezalezhnosti ta konfiskovuvav yihnye majno i zvilniv povnistyu yihnih rabiv San Martin zasnuvav Patriotichne tovaristvo z 40 najbilsh vplivovih gromadyan krayini yaki efektivno dopomogli jomu v rozbudovi krayini pidtrimali v cilomu jogo monarhichni ideyi zaprositi na prestol krayini kogos z Saksen Koburg Gotskih princiv Takim chinom San Martin she j hotiv otrimati finansi dlya podalshogo vedennya vijni adzhe poslani do inshih regioniv Peru vijskovi revolyucijni zagoni miscyami mali uspih ale v girskih rajonah royalistski vijska zmicnilisya a resursiv na vijnu z nimi u vladi Peru ne bulo Tim bilshe sho general Bolivara Antonio Hose de Sukre yaki provodiv vijskovi diyi na teritoriyi Ekvadoru zabazhav vid San Martina nadati jomu najboyezdatnishu chastinu venesuelskij polk Ale San Martin natomist vidpraviv inshu chastinu U San Martina vinik konflikt z ochilnikom flotu Kokrenom yakij navit dozvoliv sobi ne vikonati rozporyadzhennya Protektora krayini Zreshtoyu vin 26 27 lipnya 1821 roku pislya zustrichi v Guyakili z Simonom Bolivarom vin viddav jomu pershist nadali vizvolenni Peru i zaprosiv u peruanskogo uryadu vidstavki zadlya togo shob vidijti vid politichnoyi diyalnosti Vidstavka bula zadovolena jogo diyalnist na choli peruanskogo uryadu trivala z 3 serpnya 1821 roku do 20 veresnya 1822 roku San Martin povernuvsya do Valparayiso a potim do Kujo Piznij period zhittya Yedina vidoma fotografiya San Martina zroblena u pohilomu vici v Parizhi San Martin mriyav prozhiti tam de buv gubernatorom ale v Argentini prodovzhuvalasya gromadyanska vijna kozhnij z yiyi lideriv hotiv zaluchiti slavetnogo generala do svoyih lav ta toj zberigav nejtralnist Ce prizvelo do togo sho na nogo posipalis zvinuvachennya v antirevolyucijnij diyalnosti Krim togo 1823 roku pomerla jogo druzhina Mariya Todi San Martin z dochkoyu Mersedes pereyihav do Buenos Ajresa a cherez korotkij chas zvidti vidpliv z neyu do Franciyi Vin mav za metu dati dochci mozhlivist otrimati nalezhnu osvitu v Yevropi a po tomu povernutisya do Argentini Pislya nevdaloyi sprobi poselitisya u Franciyi vin pereyihav do Velikoyi Britaniyi a potim do stolici Belgiyi Bryusselya de vin zreshtoyu oselivsya Cherez deyakij chas vin zaproponuvav svoyi vijskovi uminnya u vijni Argentini z Braziliyeyu ale ne otrimav vidpovidi vid argentinskoyi vladi Vin vse odno vidpliv do krayini koli vijna zakinchilasya Koli jogo korabel pribuv do Buenos Ajresa San Martin ne pokinuv jogo bo v krayini rozvernuvsya teror proti kolishnih revolyucioneriv Hocha jomu zaproponuvali posadu v uryadi San Martin cyu propoziciyu vidhiliv i povernuvsya do Bryusselya Belgijska revolyuciya ta II pandemiya holeri yaka ohopila Belgiyu v 1831 roci zmusili San Martina zalishiti Bryussel i pereyihati u Parizh de na holeru zahvorili i San Martin i jogo dochka Yim dopomagav Mariano Balkarse yakij zreshtoyu odruzhivsya z Mersedes i u nih bula dochka Mariya Mersedes Protyagom revolyuciyi 1848 roku San Martin pokinuv Parizh i pereyihav do Bulon syur Mer nevelikogo mista na pivnochi Franciyi Vin buv majzhe slipim i mav bagato problem iz zdorov yam cherez pohilij vik ale prodovzhuvav pisati listi ta pidtrimuvati zv yazok z argentinskimi politikami otrimuvati novini z Pivdennoyi Ameriki Nezabarom pislya otrimannya zvistki pro peremogu Argentini proti anglo francuzkoyi blokadi yaku vin do cogo rishuche zasudiv San Martin pomer 17 serpnya 1850 roku Mogila San Martina v Buenos Ajresi Jogo spochatku pohovali u sklepi baziliki Notr Dam de Bulon Syur Mer San Martin nakazav u svoyij ostannij voli shob jogo vidvezli na kladovishe bez pohovalnoyi ceremoniyi a potim shob jogo pohovali u Buenos Ajresi Usima cimi pitannyami opikuvavsya jogo zyat Mariano Cherez problemi v Argentini prodovzhennya tam gromadyanskoyi vijni vdalosya vikonati volyu San Martina lishe 29 travnya 1880 roku koli jogo ostanki bulo repatrijovano i pohovano u specialnomu mavzoleyi vseredini Buenos Ajreskogo miskogo soboru Oskilki San Martina pidozryuvali u tomu sho vin buv vilnim masonom mavzolej buv pomishenij u krili soboru yake dlya cogo rozshirili Vshanuvannya pam yatiSan Martin buv viznanij nacionalnim geroyem Argentini yak za zhittya tak i vidrazu pislya jogo smerti Den jogo pam yati 17 serpnya donini ye nacionalnim svyatom Argentini Cherez deyakij chas nacionalnim geroyem krayini jogo viznalo Peru Popri velicheznij jogo vnesok u zvilnennya Chili jogo ne bulo viznano nacionalnim geroyem ciyeyi krayini Odrazu po jogo smerti bulo opublikovano dekilka knig pro jogo zhittya ta zvershennya Pam yatniki generalu pislya togo z yavilis u bilshosti mist Argentini a takozh u Santyago i Limi U XX stolitti pam yatniki buli vstanovleni j v deyakih inshih krayinah Pivdennoyi Ameriki zokrema v Urugvayi Krim Pivdennoyi Ameriki pam yatniki i byusti buli vstanovleni u Nyu Jorku i Vashingtoni SShA Yerevani Virmeniya Manili Filippini tosho 1909 roku u misti Bulon syur Mer de zhiv i pomer general bulo vstanovleno jogo kinnu statuyu yaka vcilila popri bombarduvannya mista pid chas oboh svitovih vijn 2018 roku pam yatnik San Martinu bulo vidkrito u Kiyevi Pam yatnik San Martinu v Santyago de Chili Pam yatnik generalu u Bulon de Syur Mer Franciya Pam yatnik generalu v Peru Statuya San Martina v Panteoni v Limi Vodospad San Martina Mizhnarodnij aeroport imeni San Martina v Posadasi Argentina Gospital imeni San Martina v Buenos Ajresi Atletichnij klub imeni San Martina v Karlos Pellegrini Santa Fe Argentina Argentinska poshtova marka 1892 roku z portretom San Martina 1000 pesova banknota Argentini iz portretom San Martina Byust San Martina u Kiyevi Na chest generala bulo nazvano asteroyid 2745 San Martin vodospad i ostriv na richci Iguasu v Argentini okrugi i departamenti v argentinskih provinciyah Buenos Ajres Mendosa Misjones San Huan San Luyis Salta La Rioha Chako Santa Fe Santyago del Estero Korriyentes Kordova a takozh region u Peru mista v argentinskih provinciyah Chubut San Huan Neuken Mendosa Chako La Pampa Zhuzhuj Santa Fe Formosa Buenos Ajres Katamarka Kordova Entre Rios Misjones Salta San Luyis Santyago del Estero chislenni ploshi zokrema u Buenos Ajresi vulici parki i rajoni u bagatoh mistah Argentini a takozh inshih krayin Pivdennoyi Ameriki Indiyi shose v Avstraliyi landshaftnij park u provinciyi Buenos Ajres visha nagoroda Argentini en Nacionalnij universitet v Argentini pershij krigolam vijskovo morskih sil Argentini a takozh odin z pancirnih krejseriv polyarna baza Argentini v Antarktidi Antarktichnij pivostriv do 1961 roku na argentinskih mapah nazivavsya Zemlya San Martina odin z najbilshih gospitaliv Buenos Ajresa isp Hospital de Clinicas Jose de San Martin yakij ye klinichnoyu bazoyu miscevogo universitetu liniya primiskih poyizdiv Buenos Ajresa a takozh stanciya Metropolitenu Buenos Ajresa teatri v Buenos Ajresi Kordovi i Tukumani u Palaci zakonodavchoyi vladi mista Buenos Ajres sho ye istorichnoyu pam yatkoyu ye zal imeni San Martina Mizhnarodnij aeroport u Posadasi Argentina ta aeroport u m Hose de San Martin provinciya Chubut Argentina kulturnij centr u provinciyi Zhuzhuj Argentina futbolnij klub Atletiko San Martin v provinciyi San Huan atletichnij klub u m Karlos Pellegrini v provinciyi Santa Fe a takozh sportivni klubi u mistah Tukuman odnojmennoyi provinciyi en en Formosi i Mendosi en mist na richci Urugvaj na kordoni mizh Argentinoyu i Urugvayem Ozero v Patagoniyi yake znahoditsya na kordoni mizh Chili i Argentinoyu maye podvijnu nazvu na chest dvoh geroyiv vijni za nezalezhnist Bernardo O Gigginsa i Hose de San Martina isp Lago O Higgins San Martin Z boku Chili jogo nazivayut ozerom O Gigginsa todi yak z boku Argentini ozerom San Martina U rizni roki vipusheni poshtovi marki banknoti moneti Argentini na yakih zobrazheno portret San Martina DzherelaEspindola Adolfo 1962 San Martin en el Ejercito Espanol en la peninsula Buenos Aires Comision Nacional Ejecutiva del 150 Aniversario de la Revolucion de Mayo isp Navarro Garcia Luis 1999 Jose de San Martin y su tiempo Sevilla Universidad de Sevilla ISBN 84 472 0541 X isp Mitre Bartolome 1990 Historia de San Martin y de la emancipacion sudamericana Corrientes El Tacuru de Corrientes ISBN 978 950 99585 0 0 isp Galasso Norberto 2000 Seamos libres y lo demas no importa nada Buenos Aires Colihue ISBN 978 950 581 779 5 isp PosilannyaSan Martin Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 PrimitkiEl general Jose de San Martin y sus oportunidades de arribo a Montevideo 2007 Oficijnij portal Kiyeva ukrayinskoyu 22 serpnya 2018 roku Arhiv originalu za 26 serpnya 2018 Procitovano 26 serpnya 2018 Posolstvo Argentini v Ukrayini 2020 Do 242 yi richnici vid dnya narodzhennya generala dona Hose Fransisko de San Martina pdf ukrayinskoyu Procitovano 23 travnya 2020