Гренаде ри заст укр гранатирі від фр grenadier рід військ в кінці XVII на початку XIX століть які з початком бою викорис

Гренаде́ри, заст. укр. гранатирі́ (від фр. grenadier) — рід військ в кінці XVII — на початку XIX століть, які з початком бою використовувалися для закидання ворога гранатами, звідки й походить їх назва. Прообраз гранатометників.

Гренадери

Гренадери у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гренадери (значення).

Історія виникнення

З початком XIX століття гренадерські сили були в кожної країни Європи. Проте найчисельнішими вони були у війську Наполеона та Британії.

Тактика

Гренадери XVII—XVIII озброювались ручними гранатами, окрім того, вони мали звичайне піхотне озброєння — мушкет (чи фузею) та тесак (чи шпагу). Командувачі користувалися ними для підриву будівель, укріплень, шанців. Оскільки перенесення кількох чавунних гранат вимагало значної фізичної сили і витривалості, у ряди гренадерів набирали найвищих зростом та найсильніших тілом солдатів. Метання теж потребувало вправності і сміливості.

Граната («гренада») того часу мала форму маленького ядра, начиненого рушничним порохом і спорядженого (дистанційною трубкою), розрахованою на 3 секунди горіння. Діаметр гранат варіювався від 7 до 15 см. Кожний гренадер мав при собі 3-4 гренади, які зберігалися в спеціальній гренадній сумі-«гренадьє́рі» (від фр. grenadière — «гренадерка»). Гренадьєр розміщався на боці солдата, а на поясі спереду кріпилася ладівниця для рушничних набоїв.

За командою «Гренадери, рушниці за спину!» гренадер перекидав рушницю за спину так, щоб приклад опинявся праворуч внизу. Потім правою рукою доставав зі гренадної суми гранату, «прикурював» її трубку від довгого запального ґнота (який запалював перед боєм і тримав у лівій руці), і метав її через голову в противника.

Звичайні капелюхи з крисами були незручними під час виконання рушничних прийомів, тому для гренадерів були створені високі шапки — або гренадерки (Швеція, Російська і Германська імперії) або (Франція). На касках і шапках часто розміщалася бляха з емблемою гренадерів — зображенням запаленої гренади.

Згодом, із змінами в методах ведення війни, роль гренадерів як гранатометників зменшилася, — і їх перешколено в елітні штурмові війська, які першими йшли в час штурму та прокладали дорогу іншим військам крізь ворожі укріплення.

У Російській імперії

Гранатометники існували ще в стрілецькому війську: наприклад, повідомляється, що в під час походу на Київ у 1679 році в обозі вибірного полка полковника Кравкова перевозили матеріали і приладдя для виготовлення гранат. Перед початком (2-го Кримського походу) генерал П. Гордон запропонував мати в кожному полку роту солдатів, спеціально навчених метанню гранат, але тільки в 1694 р. згадується про гренадерські роти в полках Гордона і Лефорта. Команди гренадерів у Преображенському і Семеновському полках після Азовського походу були зведені в окремі гренадерські роти. У 1704 році по одній гренадерській роті впроваджено в кожному піхотному і кавалерійському полку. З 1708 року замість гренадерських рот піхотних полків організуються окремі гренадерські полки, але після 1725 р. їх розформовують, розподіляючи гренадерські роти по полках.

На початку XVIII століття у гренадерів гвардійських полків (Преображенського, Семеновського, Ізмайловського) головним убором служила шкіряна каска з налобною бляхою, у гренадерів армійських полків — гострокінцевий суконний ковпак. Офіцери гренадерських підрозділів замість протазанів мали легкі фузеї з багнетами і ладівниці для набоїв. Оскільки в гренадерських ротах не було ротних прапорів, для них не передбачалося прапорщиків і підпрапорщиків, іншою їхньою особливістю були флейтисти (по 2 на роту). Кінні гренадери, окрім фузей (без багнетів), озброювалися палашами і сідельними пістолетами, первісно їм належало мати і ручні гранати, але невдовзі від метання гранат з коня відмовилися.

Рядовий армійський гренадер, 1720
Рядовий армійський гренадер, 1732
Офіцер-гренадер, 1700-1732
Гренадери, 1762
Гренадерський унтер-офіцер, 1797-1801
Гренадер, 1813

Див. також

Кінногренадери

Примітки

Гранатирь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Гренадеры // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
Гренадеры // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)

Література

Соколов. О. Армия Наполеона. — Спб. 1999.
Гренадеры // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)
Гренадеры // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Гранатирь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[2] Гренадеры // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)

[ВЕС-3] Гренадеры // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)