Фесалія

Фесса́лія або Тесса́лія (грец. Περιφέρεια Θεσσαλίας) — історична область і периферія в середній частині Греції, на узбережжі Егейського Моря, столиця — місто Лариса.

Фессалія Тессалія
грец. Περιφέρεια Θεσσαλίας
Периферія: Фессалія
Адм. центр	Лариса
Країна	Греція
Номи	Кардиця Лариса Магнісія Трикала
Населення
- повне	760,71 тисяч осіб (2005)
- густота	54 чоловіка/км²
Площа
- повна	14 037 км²
Часовий пояс	і
Периферіарх
Вебсайт	www.thessalia.gov.gr
Код ISO 3166-2	GR14
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фессалія

За адміністративним поділом 1997 року, включала номи: Лариса, Кардиця, Магнисія, Трикала. Площа — 14 037 км². Населення — 760 714 (2005).

Географія

Скелі Метеори

Територія Фессалії охоплює плодючу Фессалійську рівнину з пагорбами і низгір'ями (висота до 500 м). Ґрунти коричневі, бур-коричневі, бурі гірсько-лісові, гірські червоні.

На території Фессалії розташований дім богів — гора Олімп. У західній частині Фессалії знаходиться унікальне природне утворення — 24 прямовисних скелі, на яких у 14 столітті візантійські ченці побудували монастирський комплекс Метеору.

Зима і літо тут яскраво виражені, літом часто йдуть рясні дощі, що сильно зволожують родючий ґрунт.

Історія

Як це показали археологічні розкопки поселень докерамічного неоліту в Аргиссі, Суфлі, Сескло й інших місцях, родючість землі у Фессалії сприяла переходові племен, що її населяли, до виробничого господарства вже в середині 7-го тисячоліття до н. е. У 6-4-му тисячолітті в епоху неоліту жителі Фессалії (що говорили на пеласгійській мові) займалися землеробством, скотарством, домашніми ремеслами. В епоху бронзи серед грецького населення Фессалії одержали перевагу ахейці. З початку 2-го тисячоліття у Фессалії виникли ранньокласові держави. У 8 столітті y Фессалії було багато слов'янських племен. Мелінгі і Анти були присутні по всій Греції. У 12 столітті у Фессалії оселилися  — одне з епірських племен, що підкорили місцеве населення. Завойовники склали клас землевласницької аристократії, що панувала над залежними хліборобами, що називалися . У 5 столітті у результаті боротьби демосу з аристократією в окремих містах Фессалії була встановлена тиранія. У 4 ст. при тирані Фер Ясоні була об'єднана уся Фессалія. У період 352—344 територія Фессалії була завойована Македонією, після (197) разом з іншою територією Греції потрапила під римський вплив, з 148 до н. е. входила до складу римської провінції Македонія. З 395 по 1396 Фессалія — у складі Візантії, з 1396 по 1881 належала Османській імперії, з 1881 — у складі Греції. Фессалія була частиною Візантії від 395 року до 1396 року, потім частиною Османській імперії від 1396 року до 1881 року, а з 1881 року належить Греції.

Економіка

Фессалія — сільсько-господарський район Греції. Значне місце займає зернове господарство (пшениця, ячмінь, кукурудза, бобові); виробляють тютюн, бавовна, плантації маслин, виноградарство й інші галузі субтропічного плодівництва. Значне поголів'я великої рогатої худоби, овець і кіз. Рибальство. Видобуток мідної руди. Текстильна, харчова, тютюнова, цементна, метало- і деревообробна промисловість, сільсько-господарське машинобудування, судноремонт і дрібне суднобудування. Головний порт — Волос. Найбільш великі міста — Лариса і Трикала.

Виноградарство

Фессалія виноградницько-виноробницька область. Виноградарство тут відоме понад 3-х тисячоліть. Одна з легенд розповідає, що Геракл пив вина Фессалії. Основні сорти винограду:

• технічні — Мавродафні, ;
• столові — , Колокітас, .

Найвідоміші вина Фессалії — , (червоні).

Див. також: Виноградарство в Греції

Див. також

• 1161 Тессалія — астероїд, названий на честь території.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2019. Процитовано 19 січня 2020.
2. Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .

Посилання

• Фессалія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Фесалійський діалект // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 518. — .