Тютюнник Василь Савич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тютюнник.

Василь Савович Тютюнник (7 квітня 1860, Недригайлів — 24 травня 1924, Москва) — російський оперний співак (бас), режисер і вокальний педагог.

Тютюнник Василь Савич
Зображення
Основна інформація
Дата народження	24 березня (5 квітня) 1860
Місце народження	Недригайлів, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Дата смерті	22 травня 1924(1924-05-22) (64 роки)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Російська імперія і СРСР
Професії	оперний співак
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Відомі учні	Зорич Стефанія Петрівна
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал^[d]
Заклад	Маріїнський театр, Большой театр, Академічне музичне училище при Московській державній консерваторії імені Петра Чайковського і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського

Біографія

Народився 24 березня [7 квітня] 1860(18600407) року у містечку Недригайлові (нині селище Роменського району Сумської області України). Батько співака, В. В. Тютюнник (1905—1985), у 1948—1959 був солістом (бас) Великого театру).

Закінчивши гімназію в місті Самарі, виїхав до Москви. У 1881—1886 рр. — студент Московської консерваторії: почав навчання грі на скрипці, потім перейшов у вокальний клас; педагоги Л. Казаті, Дж. Гальвані, з 1883 — Ф. П. Коміссаржевський, педагог по сценічній майстерності І. Самарін. Закінчив консерваторію з великою срібною медаллю.

У роки навчання виступав в учнівських виставах та концертах.

Відразу після закінчення Московської консерваторії прийнятий до Петербурзького імператорського Маріїнського театру.

У 1886—1888 рр. — соліст петербурзького Маріїнського театру.

Одночасно брав участь у виставах Італійської опери при імператорських театрах у Петербурзі.

У 1888—1912 рр. — соліст московського Великого театру. На цій же сцені виступив і як режисер оперних вистав. У 1903—1910 роках — виконувач обов'язків головного режисера московського Великого театру, змінивши А. І. Барцала, а в 1911 р. на цю посаду заступив В. П. Шкафер.

У 1912 році співак покинув сцену Великого театру; прощальний бенефіс співака відбувся в партії Папагено — «Чарівна флейта» В. А. Моцарта. Ця опера у Великому театрі прозвучала вперше у 1889 році, коли молодий співак Василь Тютюнник виступив саме в цій партії.

В останні місяці своєї роботи на сцені Великого театру, а також вже пішовши звідти, у 1911—1917 рр. Василь Савич брав активну участь в організації загальнодоступних вистав у московському Грузинському і Сергіївському Народних будинках, де поставив кілька оперних вистав, серед яких-опери «Життя за царя», «Зрада» та інші. 

У 1917—1924 рр. — режисер у Вокальній студії ім. П. Чайковського.

Пружанський А. М. зазначав: «Володів невеликим гнучким голосом широкого діапазону. Виконання відрізнялося тонкої фразировкою і відчуттям стилю. Акторське обдарування співака проявилося в гострохарактерних ролях».

Співак похований на Ваганьковському кладовищі Москви.

Концертна діяльність

Співав під управлінням У. В. Авранека, В. К. Альтані, А. С. Аренського, Е. Ф. Направника, В. І. Сука.

У 1888 році виконав сольну партію в кантаті «На смерть імператора Йосифа I» Л. Бетховена.

7 березня 1893 року виконав партію Сатани з музики Е. Ф. Направника до драматичної поеми «Дон Жуан» А. Толстого.

З 1906 року виступав у концертах Гуртка любителів російської музики з виконанням романсів А. Даргомижського, М. Мусоргського, М. Балакірєва, А. Рубінштейна. В репертуарі співака були твори М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського.

У другій половині 1880-х рр. В. Тютюнник співав у московському будинку А. Чехова на Якиманці.

Вацлав Сук присвятив співакові свій романс «Мовчи» (op. 18 № 1, 1911).

Оперні партії

• 1882 — «Дон Жуан» В. А. Моцарта — Лепорелло
• 1889 — «Волшебная флейта» В. А. Моцарта Папагено (впервые в Большом театре)
• 1890 — «Чародейка» П. Чайковского — Мамыров (впервые в Большом театре; одна из лучших его партий),
• 1890 — «Сон на Волге» А. С. Аренского — Мизгирь (первый исполнитель)
• 1891 — «Марта, или Ричмондский рынок» Ф. Флотова — Лорд Тристан
• 1892 — «Ролла» А. Симона — Шут при дворе сенатора Коста (первый исполнитель)
• 1895 — «Тушинцы» П. Бларамберга — Сеитов (первый исполнитель)
• 1895 — «Дубровский» Э. Направника — Заседатель (впервые в Большом театре)
• 1896 — «Федул с детьми» В. Мартин-и-Солера и В. Пашкевича — Фотяша (впервые в Большом театре)
• 1898 — «Князь Игорь» А. Бородина — Скула (впервые в Большом театре)
• 1898 — «Ночь перед Рождеством» Н. Римского-Корсакова — Пацюк (впервые в Большом театре) и позже Панас
• 1899 — «Забава Путятишна» М. Иванова — Турухан (первый исполнитель)
• 1900 — «Ледяной дом» А. Корещенко — Зуда (первый исполнитель)
• 1901 — «Сын мандарина» Ц. Кюи — Зай-Санга (впервые в Большом театре)
• 1901 — «Борис Годунов» М. Мусоргского, ред. Н. Римского-Корсакова — Пристав (впервые в Большом театре)
• 1904 — «Вертер» Ж. Массне — Судья (впервые в Большом театре)
• 1905 — «Пан воевода» Н. Римского-Корсакова — Дзюба (впервые в Большом театре)
• 1909 — «Зимняя сказка» К. Гольдмарка — Коробейник (впервые на русской сцене)
• «Руслан и Людмила» М. Глинки — Фарлаф
• «Русалка» А. Даргомыжского — Мельник
• «Борис Годунов» М. Мусоргского — Варлаам
• «Евгений Онегин» П. Чайковского — Зарецкий
• «Мазепа» П. Чайковского — Орлик
• «Черевички» П. Чайковского — Бес
• «Пиковая дама» П. Чайковского — Князь Елецкий и Граф Томский
• «Гугеноты» Дж. Мейербера — Граф де Сен-Бри
• «Фауст» Ш. Гуно — Мефистофель
• «Риголетто» Дж. Верди — Спарафучиле
• «Демон» А. Рубинштейна — Князь Гудал
• «Маккавеи» А. Рубинштейна — Симей
• «Вражья сила» А. Серова — Ерёмка
• «Юдифь» А. Серова — Асфанез
• «Снегурочка» Н. Римского-Корсакова — Бермята
• «Майская ночь» Н. Римского-Корсакова — Писарь
• «Гарольд» Э. Направника — Ордгард
• «Свадьба Фигаро» В. А. Моцарта — Бартоло
• «Вольный стрелок» К. М. Вебера — Куно
• «Фра-Дьяволо, или Гостиница в Террачине» Д. Обера — Джакомо
• «Кармен» Ж. Бизе — Цунига
• «Генрих VIII» К. Сен-Санса — Граф Норфолк
• «Севильский цирюльник» Дж. Россини — Дон Бартоло
• «Вильгельм Телль» Дж. Россини — Геслер
• «Аида» Дж. Верди — Рамфис

Постановки в Большом театре

• 1901 — «Бенкет під час чуми» Ц. Кюї (перша постановка)
• 1901 — «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова (вперше у Великому театрі)
• 1901 — «Син мандарина» Ц. Кюї (вперше у Великому театрі)

Преподавательская работа

У 1891—1901 рр. викладав у Синодальному училищі.

У 1910—1920 (або з 1890-х рр. до 1924) роках — у московському Музично-драматичному училищі В. Ю. Зограф-Плаксіної (професор, вів класи сольного співу та вокального ансамблю).

У 1920—1924 пп. — у Московській консерваторії (професор, у 1920—1922 рр. — декан факультету).

Серед його учнів: А. С. Пирогов, В. М. Скобцов, Д. Ф. Тархов, В. В. Тютюнник.

Твори

• Теорія і техніка співу (1920—1923, рукопис, місцезнаходження невідомо)
• Автобіографія // Приватний архів В. Лисенко (Київ).

Виноски

1. За деякими джерелами народився в Самарі)

Примітки

1. Тютюнник Василий Саввич // Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь / Пружанский А. М. — Изд. 2-е испр. и доп. — М., 2008.
2. Музыкальный словарь. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
3. Тютюник Василий Саввич (1860—1924) // Вокально-энциклопедический словарь: Биобиблиография: в 5 т. / М. С. Агин. — М., 1991—1994.
4. Музыкальная энциклопедия. Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Т 6. Хейнце — Яшугин. 1108 стб. с илл. М.: Советская энциклопедия, 1982 (стр. 349)
5. Шкафер Василий Петрович // Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь / Пружанский А. М. — Изд. 2-е испр. и доп. — М., 2008.

Література

• Василь Савович Тютюнник, співак і режисер Московської імператорської опери // Щорічник імператорських театрів. Сезон 1907—1908. — Вип. 28. — С. 281.
• Шкафер В. П. Сорок років на сцені російської опери: Спогади. 1890—1930. — Л., 1936. — С. 181.
• Володимир Аполлонович Лоський: Мемуари. Статті і промови. Спогади про Лоском. — М., 1959. — 187 С..
• Тархов Д. Ф. Сторінки спогадів // Музичне мистецтво. — М., 1968. — Т. 2. — С. 182—183.
• Балабанович Е. З. Чехів і Чайковський. — М., 1970. — С. 60-61.
• Яковлєв В. Вибрані праці про музику: Музична культура Москви. — М., 1983. — Т. 3. — С. 254, 358.