Тютюнник Василь Савич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тютюнник.

Василь Савович Тютюнник (7 квітня 1860, Недригайлів — 24 травня 1924, Москва) — російський оперний співак (бас), режисер і вокальний педагог.

Тютюнник Василь Савич
Зображення
Основна інформація
Дата народження	24 березня (5 квітня) 1860
Місце народження	Недригайлів, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Дата смерті	22 травня 1924(1924-05-22) (64 роки)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Професії	оперний співак
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Відомі учні	Зорич Стефанія Петрівна
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал^[d]
Заклад	Маріїнський театр, Большой театр, Академічне музичне училище при Московській державній консерваторії імені Петра Чайковського і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського

Біографія

Народився 24 березня [7 квітня] 1860(18600407) року у містечку Недригайлові (нині селище Роменського району Сумської області України). Батько співака, В. В. Тютюнник (1905—1985), у 1948—1959 був солістом (бас) Великого театру).

Закінчивши гімназію в місті Самарі, виїхав до Москви. У 1881—1886 рр. — студент Московської консерваторії: почав навчання грі на скрипці, потім перейшов у вокальний клас; педагоги Л. Казаті, Дж. Гальвані, з 1883 — Ф. П. Коміссаржевський, педагог по сценічній майстерності І. Самарін. Закінчив консерваторію з великою срібною медаллю.

У роки навчання виступав в учнівських виставах та концертах.

Відразу після закінчення Московської консерваторії прийнятий до Петербурзького імператорського Маріїнського театру.

У 1886—1888 рр. — соліст петербурзького Маріїнського театру.

Одночасно брав участь у виставах Італійської опери при імператорських театрах у Петербурзі.

У 1888—1912 рр. — соліст московського Великого театру. На цій же сцені виступив і як режисер оперних вистав. У 1903—1910 роках — виконувач обов'язків головного режисера московського Великого театру, змінивши А. І. Барцала, а в 1911 р. на цю посаду заступив В. П. Шкафер.

У 1912 році співак покинув сцену Великого театру; прощальний бенефіс співака відбувся в партії Папагено — «Чарівна флейта» В. А. Моцарта. Ця опера у Великому театрі прозвучала вперше у 1889 році, коли молодий співак Василь Тютюнник виступив саме в цій партії.

В останні місяці своєї роботи на сцені Великого театру, а також вже пішовши звідти, у 1911—1917 рр. Василь Савич брав активну участь в організації загальнодоступних вистав у московському Грузинському і Сергіївському Народних будинках, де поставив кілька оперних вистав, серед яких-опери «Життя за царя», «Зрада» та інші. 

У 1917—1924 рр. — режисер у Вокальній студії ім. П. Чайковського.

Пружанський А. М. зазначав: «Володів невеликим гнучким голосом широкого діапазону. Виконання відрізнялося тонкої фразировкою і відчуттям стилю. Акторське обдарування співака проявилося в гострохарактерних ролях».

Співак похований на Ваганьковському кладовищі Москви.

Концертна діяльність

Співав під управлінням У. В. Авранека, В. К. Альтані, А. С. Аренського, Е. Ф. Направника, В. І. Сука.

У 1888 році виконав сольну партію в кантаті «На смерть імператора Йосифа I» Л. Бетховена.

7 березня 1893 року виконав партію Сатани з музики Е. Ф. Направника до драматичної поеми «Дон Жуан» А. Толстого.

З 1906 року виступав у концертах Гуртка любителів російської музики з виконанням романсів А. Даргомижського, М. Мусоргського, М. Балакірєва, А. Рубінштейна. В репертуарі співака були твори М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського.

У другій половині 1880-х рр. В. Тютюнник співав у московському будинку А. Чехова на Якиманці.

Вацлав Сук присвятив співакові свій романс «Мовчи» (op. 18 № 1, 1911).

Оперні партії

• 1882 — «Дон Жуан» В. А. Моцарта — Лепорелло
• 1889 — «Волшебная флейта» В. А. Моцарта Папагено (впервые в Большом театре)
• 1890 — «Чародейка» П. Чайковского — Мамыров (впервые в Большом театре; одна из лучших его партий),
• 1890 — «Сон на Волге» А. С. Аренского — Мизгирь (первый исполнитель)
• 1891 — «Марта, или Ричмондский рынок» Ф. Флотова — Лорд Тристан
• 1892 — «Ролла» А. Симона — Шут при дворе сенатора Коста (первый исполнитель)
• 1895 — «Тушинцы» П. Бларамберга — Сеитов (первый исполнитель)
• 1895 — «Дубровский» Э. Направника — Заседатель (впервые в Большом театре)
• 1896 — «Федул с детьми» В. Мартин-и-Солера и В. Пашкевича — Фотяша (впервые в Большом театре)
• 1898 — «Князь Игорь» А. Бородина — Скула (впервые в Большом театре)
• 1898 — «Ночь перед Рождеством» Н. Римского-Корсакова — Пацюк (впервые в Большом театре) и позже Панас
• 1899 — «Забава Путятишна» М. Иванова — Турухан (первый исполнитель)
• 1900 — «Ледяной дом» А. Корещенко — Зуда (первый исполнитель)
• 1901 — «Сын мандарина» Ц. Кюи — Зай-Санга (впервые в Большом театре)
• 1901 — «Борис Годунов» М. Мусоргского, ред. Н. Римского-Корсакова — Пристав (впервые в Большом театре)
• 1904 — «Вертер» Ж. Массне — Судья (впервые в Большом театре)
• 1905 — «Пан воевода» Н. Римского-Корсакова — Дзюба (впервые в Большом театре)
• 1909 — «Зимняя сказка» К. Гольдмарка — Коробейник (впервые на русской сцене)
• «Руслан и Людмила» М. Глинки — Фарлаф
• «Русалка» А. Даргомыжского — Мельник
• «Борис Годунов» М. Мусоргского — Варлаам
• «Евгений Онегин» П. Чайковского — Зарецкий
• «Мазепа» П. Чайковского — Орлик
• «Черевички» П. Чайковского — Бес
• «Пиковая дама» П. Чайковского — Князь Елецкий и Граф Томский
• «Гугеноты» Дж. Мейербера — Граф де Сен-Бри
• «Фауст» Ш. Гуно — Мефистофель
• «Риголетто» Дж. Верди — Спарафучиле
• «Демон» А. Рубинштейна — Князь Гудал
• «Маккавеи» А. Рубинштейна — Симей
• «Вражья сила» А. Серова — Ерёмка
• «Юдифь» А. Серова — Асфанез
• «Снегурочка» Н. Римского-Корсакова — Бермята
• «Майская ночь» Н. Римского-Корсакова — Писарь
• «Гарольд» Э. Направника — Ордгард
• «Свадьба Фигаро» В. А. Моцарта — Бартоло
• «Вольный стрелок» К. М. Вебера — Куно
• «Фра-Дьяволо, или Гостиница в Террачине» Д. Обера — Джакомо
• «Кармен» Ж. Бизе — Цунига
• «Генрих VIII» К. Сен-Санса — Граф Норфолк
• «Севильский цирюльник» Дж. Россини — Дон Бартоло
• «Вильгельм Телль» Дж. Россини — Геслер
• «Аида» Дж. Верди — Рамфис

Постановки в Большом театре

• 1901 — «Бенкет під час чуми» Ц. Кюї (перша постановка)
• 1901 — «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова (вперше у Великому театрі)
• 1901 — «Син мандарина» Ц. Кюї (вперше у Великому театрі)

Преподавательская работа

У 1891—1901 рр. викладав у Синодальному училищі.

У 1910—1920 (або з 1890-х рр. до 1924) роках — у московському Музично-драматичному училищі В. Ю. Зограф-Плаксіної (професор, вів класи сольного співу та вокального ансамблю).

У 1920—1924 пп. — у Московській консерваторії (професор, у 1920—1922 рр. — декан факультету).

Серед його учнів: А. С. Пирогов, В. М. Скобцов, Д. Ф. Тархов, В. В. Тютюнник.

Твори

• Теорія і техніка співу (1920—1923, рукопис, місцезнаходження невідомо)
• Автобіографія // Приватний архів В. Лисенко (Київ).

Виноски

1. За деякими джерелами народився в Самарі)

Примітки

1. Тютюнник Василий Саввич // Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь / Пружанский А. М. — Изд. 2-е испр. и доп. — М., 2008.
2. Музыкальный словарь. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
3. Тютюник Василий Саввич (1860—1924) // Вокально-энциклопедический словарь: Биобиблиография: в 5 т. / М. С. Агин. — М., 1991—1994.
4. Музыкальная энциклопедия. Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Т 6. Хейнце — Яшугин. 1108 стб. с илл. М.: Советская энциклопедия, 1982 (стр. 349)
5. Шкафер Василий Петрович // Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь / Пружанский А. М. — Изд. 2-е испр. и доп. — М., 2008.

Література

• Василь Савович Тютюнник, співак і режисер Московської імператорської опери // Щорічник імператорських театрів. Сезон 1907—1908. — Вип. 28. — С. 281.
• Шкафер В. П. Сорок років на сцені російської опери: Спогади. 1890—1930. — Л., 1936. — С. 181.
• Володимир Аполлонович Лоський: Мемуари. Статті і промови. Спогади про Лоском. — М., 1959. — 187 С..
• Тархов Д. Ф. Сторінки спогадів // Музичне мистецтво. — М., 1968. — Т. 2. — С. 182—183.
• Балабанович Е. З. Чехів і Чайковський. — М., 1970. — С. 60-61.
• Яковлєв В. Вибрані праці про музику: Музична культура Москви. — М., 1983. — Т. 3. — С. 254, 358.