Тевриски

Тевриски (лат. Taurisci) — кельтське плем'я, яке складалось з кількох родів, які жили на півночі сьогоднішньої Словенії (Крайна) до приходу римлян (бл. 200 р. до н. е.). До них також належав народ «амбісонтів» (лат. Ambisonti)^[]. За словами Плінія Старшого, ці люди також відомі як норики (лат. Norici).

Тевриски (Taurisci) на карті північно-західних провінцій Риму

Згідно з «Повістю врем'яних літ» від XII століття нашої ери:

... Після поділу народів взяли сини Сима східні країни, а сини Хама - південні країни, Яфетові ж взяли захід і північні країни. Від цих же сімдесяти і двох мова виникла і народ слов'янський, від племені Яфета - так звані норики, які і є суть слов'яни.

Відповідно до Плінія Старшого близько 350 року до н. е. після перетину річки Дунай (гирла Чорного моря) тевриски (норики) з Галлії мігрували на північ «Norian»: сучасна Східна Баварія, північна частина провінції Зальцбургу Австрії.

Припускалося, що в 218—201 рр. до н. е. тевриски (норики) мігрували за Карпатські гори, до регіону річок Дністер, Буг, Прут у басейн Чорного моря (див. «таври», «тиверці»).

Маючи ж походження як кельто-лігурійське (Taurini), тевриски зупинилися на верхній річці Сава після їх поразки в в 225 р. до н. е.. Слідом за бойї вони мігрували в Північну Італію та Адріатичне узбережжя. Грецьким літописцем Полібієм (бл. 203—120 до н. е.) згадується видобуток теврисками золота в області Аквілеї.

Перший контакт між народами Норику з теврисками відбувся в 183 році до нашої ери, коли це плем'я з'явилися в районі, де два роки по тому влаштовано римську колонію Аквілєї, з будуванням свого Опідуму. Римляни, які вбачали в цьому акт втручання в політику на римських теренах Падани, тому посилали консула Маркус Клавдій Марцелл з легіоном, щоб вигнати їх. Тевриски теж відрядили послів, і цей акт вважався ознакою дружби, що визначило наступні відносини добросусідства (взаємне розміщення) між народами.

У 178 р. до н. е. тевриски надали забезпечення римлянам союзницьким контингентом у 3000 воїнів на Істрії проти та . Хоча в той час деякі з них (біля Врхники) воювали в 129 р. до н. е. з консулом Гаєм Семпронієм Тудітаном та племенем , що відображено на Тріумфальній арці.

З військами Римської республіки вони зазнали поразки від вторгнення німецьких кімврів (Cimbri) і тевтонів в битві в Нореї в 113—112 р. до н. е..

Тавриски знову стали перед проблемою пошуку землі, де вони могли б оселитися назавжди через загрозу німецьких племен. Гай Марій не міг отримати перемогу для усунення проблеми і в 102—101 роки до н. е..

Близько 60 року до н. е. були представлені поряд з теврисками їх союзники кельтські бойї, цар даків Беребіста, про що свідчить і Страбон. Кінцевим результатом стало те, що деякі з племені теврисків мігрували на схід Європи, до західних кордонів царства Беребісти, у долину річки Тиси до басейну Чорного моря (див. «таври», «тиверці»); у той же час частина бойїв мігрували до Богемії (на північ Чехії), а інша частина племені — на південь міста Норика (Ноймаркт), а потім на землі гельветів.

У 16 р. до н. е. вторглися в Істрію деякі племена Паннонії і Норіку теврисками, чим створили передумови для анексії південного Норіку на чолі з Публієм Сілієм Нервою. Він узяв так вся область навколо Цельє і Каринтії, де були знайдені півтора століття раніше копалини золоті.

Гай Веллей Патеркул свідчив під час кампанії Тіберія 6 року н. е. проти маркоманів з їх вождем Марободом, в похідному таборі Карнунту (де був розміщений 4 римський легіон), на кордоні з сусіднім «Regnum Норік», до правління Клавдія. Близько 50 року н. е. північна частина Норіку була остаточно приєднана до складу Римської імперії: імперські кордони «лімес» включали всю територію на північ від Альп й береги річки Дунай народу теврисків.

Особистість теврисків і нориків ще не остаточно встановлено: за словами угорського історика , норики були одним плем'ям федерації теврисків, у той час визначено нориків як кельтів (нім. Reallexikon der Germanischen Altertumskunde), що частина яких оселилася в Regnum Noricum, що в сучасній Каринтії, тевриски стали південно-східним сусідом для інших. Інші тевриски оселилися в регіоні Паннонія на південному-сході Крайни, на південному заході жили , іллірійські племена, і , племена адріатичних венетів.

Антропологічний тип

Антропологами виділявся антропологічний тип названий як або «норійський», «норікський» (В. Лебцельтер, , ), утворений від назви державного утворення теврисків «Норік». Назву «норійського» (нім. Norische) першим подав німецький антрополог В. Лебцельтер.

Див. також

• Таври
• Тиверці
• Таврія
• Норік
• Бойї
• Кельти
• Паннонія

Примітки

1. «Krain [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.]». Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913 рік.
2. Pliny the Elder, Naturalis Historia.
3. James Cowles Prichard (1841). Researches Into the Physical History of Mankind. Houlston & Stoneman. p. 92.
4. стор. 2, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р. — (укр.)
5. Plinio il vecchio, Naturalis Historia. A. Mocsy, Noricum, Londra & Boston 1974, p. 26-27. (італ.)
6. стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. [ 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
7. CIL V, 8270 [ 11 жовтня 2014 у Wayback Machine.].
8. 614 anni ab Urbe condita (італ.)
9. Страбон, Географія, VII, 5, 2
10. Гай Юлій Цезар, Записки про Галльську війну, I, 5.
11. Géza Alföldy, Noricum, Londra & Boston 1974, p.54. (італ.)
12. Cassio Dione Cocceiano, Storia romana, LIV, 20. (італ.)
13. Velleio Patercolo, Storia di Roma, libro II, 109, 5. (італ.)

Джерела

• стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. (рос.)
• Рубцов С. М. Легионы Рима на Нижнем Дунае: Военная история римско-дакийских войн. «Филоматис». Москва, 2003. (рос.)
• Егоров К. Л. Норики и венеды (Тацит, Плиний, Клавдий Птолемей) [ 21 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• ИЗ СТИХОВ АЛЬЦИМА ЭКДИЦИЯ АВИТА Публикация по изданию: Древние славяне в отрывках греко-римских и византийских писателей по VII в. н. э.//Вестник древней истории.1941. № 1 (рос.)
• Свод древнейших письменных известий о славянах, том 1 (I—VI вв.) (рос.)
• Восточная литература РАН, М. 1994 г. (Л. А. Гиндин, С. А. Иванов, Г. Г. Литаврин) Мартин Бракарский (С. А. Иванов: вступление, текст, перевод, комментарий, Е. Ч. Скржинская: комментарий) (рос.)
• В. Н. Татищев ИСТОРИЯ РОССИЙСКАЯ…ЧАСТЬ ПЕРВАЯ ГЛАВА ЧЕТЫРНАДЦАТАЯ (рос.)
• СКАЗАНИЕ ПЛИНИЯ СЕКУНДА СТАРШЕГО (и работы других российских историков) (рос.)
• А. Г. Кузьмин Из предыстории народов Европы [ 23 лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Karl Finsterwalder: Der Name der Taurisker, der deutschsprachige Begriff Tauern und romanische Reste von Taurus-Namen in den Ostalpen. In: Innsbrucker Beiträge zur Kulturwissenschaft 14, Amoe, Innsbruck 1968, S. 339—356. (нім.)
• Dragan Božič: The Taurisci. In: Sabatino Moscati (Hrsg.): The Celts. On the occasion of the Exhibition «The Celts, the Origins of Europe», Palazzo Grassi, Venice. Rizzoli, New York City 1999, , S. 496—502. (англ.)
• Herbert Grassl: Die Taurisker. Ein antikes Ethnikon und seine Geschichte. In: Hans Taeuber (Hrsg.): Akten des 7. Österreichischen Althistorikertage. Phoibos, Wien 2001, , S. 19-26. (нім.)
• Gustin, Mitja. On the celtic tribe of Taurisci. Local identity and regional contacts in the ancient world. // The eastern Celts: the communities between the Alps and the Black Sea. Annales Mediterranei. Koper-Beograd, 2011. С. 119—128. (англ.)
• John T. Koch: Celtic Culture — A Historical Encyclopedia, s. 1663. ABC-CLIO, 2006. (англ.)
• Alföldy, Géza. Taurisci und Norici. // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte 15.2 (1966). С. 224—241. (нім.)
• Géza Alföldy, «Noricum», London & Boston, 1974.
• Albino Garzetti, L'impero da Tiberio agli Antonini, Storia di Roma, Ist. Stu. Rom., Vol. VI, Roma, 1974. (італ.)
• Plinio il vecchio, Naturalis Historia. A. Mocsy, Noricum, Londra & Boston 1974, p. 26-27. (італ.)
• Діон Кассій, Римська історія, LIV.
• Гай Юлій Цезар, Записки про Галльську війну.
• Страбон, Географія, VII, 5, 2.
• Гай Веллей Патеркул, Історія Риму, книга II.
• Полібій, Історія, книга II.

Посилання

• (рос.)
• стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. [ 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ю. К. Колосовская, «Кельты, иллирийские и фракийские племена на Дунае в V—I вв.», «ИСТОРИЯ ЕВРОПЫ» т.1. Глава 12. ПЛЕМЕНА ЕВРОПЫ ДО РИМСКОГО ЗАВОЕВАНИЯ [ 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мир племен на нижнем Дунае (Рубцов С. М.) [ 11 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Андрей Шаранов, «Древние Кельты. Кельтская культура» [ 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)