Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Слуцьке князівство (Копильсько-Слуцьке князівство) — спочатку удільне князівство Турівської землі в XII—XIV ст.. Виділилося в 1160 р., остаточно оформилося в 90-і рр. XII ст.. У XIV—XVIII століттях — велике феодальне князівство в складі Великого князівства Литовського.
| Слуцьке князівство | ||||
| ||||
| Столиця | Слуцьк | |||
| Мови | руська, білоруська, польська | |||
| Релігії | Православ'я | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Князь полоцький | ||||
| - 1158 | Рогволод Борисович | |||
| - 1395—1399 | Володимир Ольгердович | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | XII століття | |||
| - ліквідація | 1791 | |||
Історія
Руська епоха
Перша згадка про Слуцьку (Случеск) зустрічається в «Повісті врем'яних літ» близько 1116 року: мінський князь Гліб Всеславич вторгся у володіння Володимира Мономаха, «воював дреговичі і Случеск попалив». Хоча Ф. Ф. Сєрно-Соловьєвич вказує у своїй книзі, що князівство згадується в архівних документах вже в 1086 р., а єпископ Н. С. Сестренцович вказав, що в 1096 році. Учитель Слуцької гімназії І. А. Глєбов повідомляє, що є звістки про Слуцький псалтир XI століття. Але всі ці відомості подані без посилань на документи, їх зараз перевірити неможливо, тому найвірогіднішим джерелом є літописна «Повість врем'яних літ».
Займало територію від Німану і Лані до Птичі й Прип'яті, включало міста Слуцьк, Копиль, Петриков, Тимкович, Уріччя, Любань, Старі Дороги, Умговичі, Таль, Погост і ін..
Першим зі згадуваних власників Слуцька був Юрій Долгорукий. 1149 року він передав Слуцьк у володіння сіверського князя Святослава. У 1160—1162 рр. голова удільного Слуцького князівства онук Володимира Мономаха — Володимир Мстиславич. Проти нього виступила коаліція князів на чолі з його братом київським князем Ростиславом Мстиславичем. Їх дружини обложили Слуцьк, і Володимир Мстиславич змушений був здатися. Згодом (двісті років) князівством управляли нащадки Туровського князя Юрія Ярославича. У 1387 році в грамоті згадується слуцький князь Юрій, останній з цієї династії.
Литовський період
На початку XIII століття Слуцьке князівство, як і інші удільні князівства Туровської землі, потрапило в залежність від сильного тоді Галицько-Волинського князівства. З 1320 року Слуцьке князівство в складі Великого князівства Литовського. В 1395 році, коли великий князь литовський Вітовт, відібравши Київське князівство, передав Слуцьке князівство братові польського короля Ягайла князю Володимиру Ольгердовичу, воно увійшло до складу Великого князівства Литовського, і протягом двох століть Слуцьк був одним із політичних та культурних центрів цієї держави. До кінця XIV століття в ньому правили князі Туровської лінії Рюриковичів. Після смерті Володимира Ольгердовича (1440), Слуцьк разом з Копилем виділився як доля його сина Олелька і його спадкоємців Олельковичів — Семена, Михайла, Юрія й Семена.
Олелько Володимирович в 1440 році отримав Київське князівство, а намісником Слуцького князівства залишив старшого сина Семена Олельковича. Після смерті (1454) Олелько Володимировича, Семен отримав Київське князівство, а молодший син Михайло Олелькович став княжити в Слуцьку до 1481 р.. Після смерті Семена Олельковича його брат Михайло Олелькович розраховував отримати київський престол, але безуспішно. Він з прихильниками — князями Федором Івановичем Бєльським і Іваном Юрійовичем Гольшанським — вирішили скинути великого князя Литовського Казимира IV і звести на литовський трон Михайла Олельковича, як нащадка великого князя Ольгерда. Але змова розкрилася, і Михайла Олельковича 1481 року стратили на міській площі в Вільно. Слуцьке князівство відійшло вдові страченого Ганні Мстиславській (донці князя Івана Мстиславського) і малолітньому синові Семену, який князював з 1481 р. до 1503 р.
У складі Речі Посполитої. Слуцька ординація
З 1569 року і до XVIII століття Слуцьке князівство входило в Річ Посполиту. Після смерті в 1578 р. князя Юрія Юрійовича Олельковича, кожен з його трьох синів (Юрій, Ян-Симеон, Олександр) отримав за заповітом по частині міста Слуцька і по третині князівства. По смерті братів (відповідно в 1586, 1591, 1592) всі частини перейшли у спадок дочки князя Юрія — Софії Юріївні Олелькович-Радзивілл (останньої з роду Олельковичів). У 1600 році п'ятнадцятирічна Софія Олелькович (1585—1612) вийшла заміж за 21-річного Януша Радзивілла. Вона померла в 1612 році, залишивши всі свої величезні володіння чоловікові. Януш Радзивілл отримав Слуцьке князівство з містами Слуцьк і Копиль, містечками Романов, Старобін, Любань, Пісочне та 32-ма фільварками.
До XVI ст. князівством управляли князь за допомогою боярської «думи». У князя були свої васали — «князі» і «бояри», котрі отримували за службу маєтки. У волостях управляли намісники князя. У XVI ст. воно поступово перетворилося в феодальну вотчину. У 1507 р. увійшло в Новогрудський повіт Новогрудского воєводства і одночасно зберігало в структурі адміністративної, судової та військової організації деякі риси колишнього удільного володіння. До кінця XVIII ст. залишалося останнім збереженим східноєвропейським князівством.
При княжому дворі в 1670—1705 роках працювала друкарня, в 1738—1755 роках — суконна мануфактура, в 1730—1884 роках — мануфактура шовкових поясів (Слуцька персіярня), в 1751—1760 роках діяв театр Радзивіллів.
У 1791 р. князівство було ліквідовано, замість нього створено Случерецький повіт Новогрудського воєводства.
При другому поділі Речі Посполитої (1793) Случчина відійшла до Російської імперії, був утворений Слуцький повіт у складі Мінської губернії. Що стосується багатовікового центру князівства міста Слуцька, після смерті в 1832 році останньої зі слуцьких Радзивіллів (Стефанії Радзивілл) він перейшов до її чоловіка графа Людвіга Вітгенштейна, який передав його в 1847 році державі.
Див. також
Примітки
- Полн. собрание русских летописей (II, 350, 358; IV, 72; V, 236, 239; VII, 49, 255; VIII, 25).(рос.)
- Грицкевич А. П., Слуцк. Историко-экономический очерк. — Мн., 1970.(рос.)
- Любавский М., «Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого литовского статута». — М., 1892.(рос.)
- Stryjkowski M., «Kronika polska, litewska, żmudzka i wszystkiej Rusi». — T.II. — Warszawa, 1846.(пол.)
- Коган В. М., Домбровский-Шалагин В. И., «Князь Рюрик и его потомки: Историко-генеалогический свод». — С.164.(рос.)
- Нарбут А. Н., «Генеалогия Белоруссии». Выпуск 1—4. — М.: 1994—1996.(рос.)
Джерела
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. .(біл.)
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т.6. Кн.1: Пузыны — Усая / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. .(біл.)
- Случчына: Першы зб. Слуц. Т-ва краяузнацтва. — Слуцк, 1930.(біл.)
- Жук А. В., Храналогія слуцкай мінуувшчыны. — Слуцк, 1996.(біл.)
- Полное собрание русских летописей (II, 350, 358; IV, 72; V, 236, 239; VII, 49, 255; VIII, 25).(рос.)
- Любавский М., Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого литовского статута. — М., 1892.(рос.)
- Николай, архимандрит. Историко-статистическое описание Минской епархии. — СПб., 1864.(рос.)
- Древнерусский город Слуцк и его святыни: Ист. очерк/Сост. Ф. Ф. Серно-Соловьевич. — Вильно, 1896.(рос.)
- Глебов А. И., Историческая записка о Слуцкой гимназии с 1617—1630 — 1901 гг./Составил заслуженный преподаватель Слуцкой гимназии Иван Глебов. — Вильна, 1903;(рос.)
- Скрынченко Д. В., Слуцкий синодик 1684 года/Сев.-Зап. Отделение Императорского русского географического общ-ва. — Вильна, 1914.(рос.)
- Грицкевич А. П., Слуцк. Историко-экономический очерк. — Мн., 1970.(рос.)
- Коган В. М., Домбровский-Шалагин В. И., Князь Рюрик и его потомки: Историко-генеалогический свод. — СПб.: «Паритет», 2004. — 688 с. — 3000 экз. — .(рос.)
- Нарбут А. Н., Генеалогия Белоруссии. Выпуск 1—4. — М.: 1994—1996.(рос.)
- Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2 т. / Автор-составитель В. В. Богуславский. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — Т. 1. — 784 с. — 5000 экз. — .(рос.)
- Персоналия. Московское царство. Великое княжество Литовское. Речь Посполита. Российская империя. Советский Союз. (Электронный ресурс, CD). — СПб., ВИРД, 2005.(рос.)
- Великие князья литовские. XIII—XVIII вв. Сост. В. Спечюнас. — Vilnius: Mokslo ir encikl. leidybos inst., 2006.(рос.)
- Stryjkowski M., Kronika polska, litewska, żmudzka i wszystkiej Rusi. T.II Warszawa, 1846.(пол.)
- Kalamajska-Saeed M., Portrety i zabytki ksiazat Olelkowiczow w Slucku: Inwentaryzacja Jozefa Smolinskiego z 1904 r. — Warszawa, 1996.(пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Slucke knyazivstvo Kopilsko Slucke knyazivstvo spochatku udilne knyazivstvo Turivskoyi zemli v XII XIV st Vidililosya v 1160 r ostatochno oformilosya v 90 i rr XII st U XIV XVIII stolittyah velike feodalne knyazivstvo v skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Slucke knyazivstvo XII stolittya 1791 Stolicya Sluck Movi ruska biloruska polska Religiyi Pravoslav ya Forma pravlinnya monarhiya Knyaz polockij 1158 Rogvolod Borisovich 1395 1399 Volodimir Olgerdovich Istoriya Zasnovano XII stolittya likvidaciya 1791IstoriyaRuska epoha Persha zgadka pro Slucku Sluchesk zustrichayetsya v Povisti vrem yanih lit blizko 1116 roku minskij knyaz Glib Vseslavich vtorgsya u volodinnya Volodimira Monomaha voyuvav dregovichi i Sluchesk popaliv Hocha F F Syerno Solovyevich vkazuye u svoyij knizi sho knyazivstvo zgaduyetsya v arhivnih dokumentah vzhe v 1086 r a yepiskop N S Sestrencovich vkazav sho v 1096 roci Uchitel Sluckoyi gimnaziyi I A Glyebov povidomlyaye sho ye zvistki pro Sluckij psaltir XI stolittya Ale vsi ci vidomosti podani bez posilan na dokumenti yih zaraz pereviriti nemozhlivo tomu najvirogidnishim dzherelom ye litopisna Povist vrem yanih lit Zajmalo teritoriyu vid Nimanu i Lani do Ptichi j Prip yati vklyuchalo mista Sluck Kopil Petrikov Timkovich Urichchya Lyuban Stari Dorogi Umgovichi Tal Pogost i in Pershim zi zgaduvanih vlasnikiv Slucka buv Yurij Dolgorukij 1149 roku vin peredav Sluck u volodinnya siverskogo knyazya Svyatoslava U 1160 1162 rr golova udilnogo Sluckogo knyazivstva onuk Volodimira Monomaha Volodimir Mstislavich Proti nogo vistupila koaliciya knyaziv na choli z jogo bratom kiyivskim knyazem Rostislavom Mstislavichem Yih druzhini oblozhili Sluck i Volodimir Mstislavich zmushenij buv zdatisya Zgodom dvisti rokiv knyazivstvom upravlyali nashadki Turovskogo knyazya Yuriya Yaroslavicha U 1387 roci v gramoti zgaduyetsya sluckij knyaz Yurij ostannij z ciyeyi dinastiyi Litovskij period Na pochatku XIII stolittya Slucke knyazivstvo yak i inshi udilni knyazivstva Turovskoyi zemli potrapilo v zalezhnist vid silnogo todi Galicko Volinskogo knyazivstva Z 1320 roku Slucke knyazivstvo v skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo V 1395 roci koli velikij knyaz litovskij Vitovt vidibravshi Kiyivske knyazivstvo peredav Slucke knyazivstvo bratovi polskogo korolya Yagajla knyazyu Volodimiru Olgerdovichu vono uvijshlo do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo i protyagom dvoh stolit Sluck buv odnim iz politichnih ta kulturnih centriv ciyeyi derzhavi Do kincya XIV stolittya v nomu pravili knyazi Turovskoyi liniyi Ryurikovichiv Pislya smerti Volodimira Olgerdovicha 1440 Sluck razom z Kopilem vidilivsya yak dolya jogo sina Olelka i jogo spadkoyemciv Olelkovichiv Semena Mihajla Yuriya j Semena Olelko Volodimirovich v 1440 roci otrimav Kiyivske knyazivstvo a namisnikom Sluckogo knyazivstva zalishiv starshogo sina Semena Olelkovicha Pislya smerti 1454 Olelko Volodimirovicha Semen otrimav Kiyivske knyazivstvo a molodshij sin Mihajlo Olelkovich stav knyazhiti v Slucku do 1481 r Pislya smerti Semena Olelkovicha jogo brat Mihajlo Olelkovich rozrahovuvav otrimati kiyivskij prestol ale bezuspishno Vin z prihilnikami knyazyami Fedorom Ivanovichem Byelskim i Ivanom Yurijovichem Golshanskim virishili skinuti velikogo knyazya Litovskogo Kazimira IV i zvesti na litovskij tron Mihajla Olelkovicha yak nashadka velikogo knyazya Olgerda Ale zmova rozkrilasya i Mihajla Olelkovicha 1481 roku stratili na miskij ploshi v Vilno Slucke knyazivstvo vidijshlo vdovi strachenogo Ganni Mstislavskij donci knyazya Ivana Mstislavskogo i malolitnomu sinovi Semenu yakij knyazyuvav z 1481 r do 1503 r U skladi Rechi Pospolitoyi Slucka ordinaciya Z 1569 roku i do XVIII stolittya Slucke knyazivstvo vhodilo v Rich Pospolitu Pislya smerti v 1578 r knyazya Yuriya Yurijovicha Olelkovicha kozhen z jogo troh siniv Yurij Yan Simeon Oleksandr otrimav za zapovitom po chastini mista Slucka i po tretini knyazivstva Po smerti brativ vidpovidno v 1586 1591 1592 vsi chastini perejshli u spadok dochki knyazya Yuriya Sofiyi Yuriyivni Olelkovich Radzivill ostannoyi z rodu Olelkovichiv U 1600 roci p yatnadcyatirichna Sofiya Olelkovich 1585 1612 vijshla zamizh za 21 richnogo Yanusha Radzivilla Vona pomerla v 1612 roci zalishivshi vsi svoyi velichezni volodinnya cholovikovi Yanush Radzivill otrimav Slucke knyazivstvo z mistami Sluck i Kopil mistechkami Romanov Starobin Lyuban Pisochne ta 32 ma filvarkami Do XVI st knyazivstvom upravlyali knyaz za dopomogoyu boyarskoyi dumi U knyazya buli svoyi vasali knyazi i boyari kotri otrimuvali za sluzhbu mayetki U volostyah upravlyali namisniki knyazya U XVI st vono postupovo peretvorilosya v feodalnu votchinu U 1507 r uvijshlo v Novogrudskij povit Novogrudskogo voyevodstva i odnochasno zberigalo v strukturi administrativnoyi sudovoyi ta vijskovoyi organizaciyi deyaki risi kolishnogo udilnogo volodinnya Do kincya XVIII st zalishalosya ostannim zberezhenim shidnoyevropejskim knyazivstvom Pri knyazhomu dvori v 1670 1705 rokah pracyuvala drukarnya v 1738 1755 rokah sukonna manufaktura v 1730 1884 rokah manufaktura shovkovih poyasiv Slucka persiyarnya v 1751 1760 rokah diyav teatr Radzivilliv U 1791 r knyazivstvo bulo likvidovano zamist nogo stvoreno Sluchereckij povit Novogrudskogo voyevodstva Pri drugomu podili Rechi Pospolitoyi 1793 Sluchchina vidijshla do Rosijskoyi imperiyi buv utvorenij Sluckij povit u skladi Minskoyi guberniyi Sho stosuyetsya bagatovikovogo centru knyazivstva mista Slucka pislya smerti v 1832 roci ostannoyi zi sluckih Radzivilliv Stefaniyi Radzivill vin perejshov do yiyi cholovika grafa Lyudviga Vitgenshtejna yakij peredav jogo v 1847 roci derzhavi Div takozhSlucki knyaziPrimitkiPoln sobranie russkih letopisej II 350 358 IV 72 V 236 239 VII 49 255 VIII 25 ros Grickevich A P Sluck Istoriko ekonomicheskij ocherk Mn 1970 ros Lyubavskij M Oblastnoe delenie i mestnoe upravlenie Litovsko Russkogo gosudarstva ko vremeni izdaniya pervogo litovskogo statuta M 1892 ros Stryjkowski M Kronika polska litewska zmudzka i wszystkiej Rusi T II Warszawa 1846 pol Kogan V M Dombrovskij Shalagin V I Knyaz Ryurik i ego potomki Istoriko genealogicheskij svod S 164 ros Narbut A N Genealogiya Belorussii Vypusk 1 4 M 1994 1996 ros DzherelaVyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya U 3 t red G P Pashkoy i insh T 2 Kadecki korpus Yackevich Mn Belaruskaya Encyklapedyya 2005 788 s il ISBN 985 11 0378 0 bil Encyklapedyya gistoryi Belarusi U 6 t T 6 Kn 1 Puzyny Usaya Belarus Encykl Redkal G P Pashkoy galoyny red i insh Mast E E Zhakevich Mn BelEn 2001 591 s il ISBN 985 11 0214 8 bil Sluchchyna Pershy zb Sluc T va krayauznactva Sluck 1930 bil Zhuk A V Hranalogiya sluckaj minuuvshchyny Sluck 1996 bil Polnoe sobranie russkih letopisej II 350 358 IV 72 V 236 239 VII 49 255 VIII 25 ros Lyubavskij M Oblastnoe delenie i mestnoe upravlenie Litovsko Russkogo gosudarstva ko vremeni izdaniya pervogo litovskogo statuta M 1892 ros Nikolaj arhimandrit Istoriko statisticheskoe opisanie Minskoj eparhii SPb 1864 ros Drevnerusskij gorod Sluck i ego svyatyni Ist ocherk Sost F F Serno Solovevich Vilno 1896 ros Glebov A I Istoricheskaya zapiska o Sluckoj gimnazii s 1617 1630 1901 gg Sostavil zasluzhennyj prepodavatel Sluckoj gimnazii Ivan Glebov Vilna 1903 ros Skrynchenko D V Sluckij sinodik 1684 goda Sev Zap Otdelenie Imperatorskogo russkogo geograficheskogo obsh va Vilna 1914 ros Grickevich A P Sluck Istoriko ekonomicheskij ocherk Mn 1970 ros Kogan V M Dombrovskij Shalagin V I Knyaz Ryurik i ego potomki Istoriko genealogicheskij svod SPb Paritet 2004 688 s 3000 ekz ISBN 5 93437 149 5 ros Narbut A N Genealogiya Belorussii Vypusk 1 4 M 1994 1996 ros Slavyanskaya enciklopediya Kievskaya Rus Moskoviya v 2 t Avtor sostavitel V V Boguslavskij M OLMA PRESS 2001 T 1 784 s 5000 ekz ISBN 5 224 02249 5 ros Personaliya Moskovskoe carstvo Velikoe knyazhestvo Litovskoe Rech Pospolita Rossijskaya imperiya Sovetskij Soyuz Elektronnyj resurs CD SPb VIRD 2005 ros Velikie knyazya litovskie XIII XVIII vv Sost V Spechyunas Vilnius Mokslo ir encikl leidybos inst 2006 ros Stryjkowski M Kronika polska litewska zmudzka i wszystkiej Rusi T II Warszawa 1846 pol Kalamajska Saeed M Portrety i zabytki ksiazat Olelkowiczow w Slucku Inwentaryzacja Jozefa Smolinskiego z 1904 r Warszawa 1996 pol