У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Руни значення Запит Руна перенаправляє сюди див також інші значення

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Руни (значення).

Запит «Руна» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Ру́ни (гот. runa від прагерм. run- — «таємниця», «шепіт») — давні германські літери I—XII ст. Зібрані у рунічній абетці — футарку. Частково під впливом латинської абетки, але воно має теж і багато відмінностей. Найстарші відомі руни були викарбувані в Данії і походять з бл. 200 р.

, бл. 1300, один з найстаріших текстів «Закону Сканії», повністю написаний рунами.

Рунічні написи були теж віднайдені в Україні. Серед них — рунічний напис старшим футарком на наконечнику списа, віднайдений на Волині і датований бл. IV ст. (міграція готів), а також рунічні написи епохи вікінгів (варягів) з острова Березань у гирлі Дніпра.^[]

Порівняльна таблиця

Напис молодшими рунами на камені у селі Ваксала, поблизу Уппсали, Швеція. Зміст напису на давньоісландській мові: *Hul-a let ræisa stæin þenna at Kætilbiorn, faður sinn, ok Runfrið at bonda, ok Igulfastr reð, en ØpiR.*

Рунічний напис 1886 р. на надгробку у , Англія.

Старший футарк	ᚠ f	ᚢ u	ᚦ þ	ᚨ a	ᚱ r	ᚲ k	ᚷ g	ᚹ w		ᚺ h	ᚾ n	ᛁ i	ᛃ j	ᛇ æ	ᛈ p		ᛉ z	ᛊ s	ᛏ t	ᛒ b	ᛖ e	ᛗ m	ᛚ l	ᛜ ŋ	ᛟ o	ᛞ d
Молодший футарк	ᚠ f/v	ᚢ u/v/w, y, o, ø	ᚦ þ, ð	ᚬ ą, o, æ	ᚱ r	ᚴ k, g	—	—		ᚼ/ᚽ h	ᚾ/ᚿ n	ᛁ i, e	ᛅ/ᛆ a, æ, e	—	—		ᛦ ʀ	ᛋ/ᛌ s	ᛏ/ᛐ t, d	ᛒ b, p	—	ᛘ m	ᛚ l	—	—	—

Опис

Руни вживалися як письмо та для ворожінь на германських землях із початку нового літочислення аж до 1800-х рр., в останній період лише за особливих потреб. Найстаріший рунічний напис віднайдений в Норвегії — це наконечник списа, знайдений в селі в , котрий датується 200 р. Цей напис звучить норв. raunijaR — «ранить, ріже». Збереглося багато рунічних написів, оскільки вони викарбувані на рунічних каменях.

Тацит у Х розділі «Германії» писав про германські племена:

«Передбаченню і киданню на долю вони приділяють увагу більше за інших. Їхній метод кидання на долю простий: вони зрубують гілку з плодового дерева і ділять її на маленькі шматочки, які маркують певними відмінними знаками і розкидують довільно на білу матерію. Після цього, священик громади, якщо з долею радилися привселюдно, або батько сім'ї, якщо це робиться для себе, після закликання богів і з очима, піднятими до небес, витягують три шматки, по одному за раз, і тлумачать їх відповідно до знаків, попередньо на них нанесених»

Найстарші рунічні написи писалися старшим футарком, що складається з 24 знаків і вийшов зі вжитку у часи вікінгів.

У 500–800 рр. ряд рун були спрощені у формі і їх чисельність зменшилась до 16. Пізніші та середньовічні руни відрізнялися залежно від місцевості, але можна говорити про особливу норвезьку рунічну абетку у середньовіччі. Цікавим варіантом були англійські руни, абетка яких налічувала до 32-36 знаків. Вони широко використовувалися для господарських записів, хронік тощо, але поступово були витіснені латиницею.

З християнством прийшла латинська абетка після епохи вікінгів, але руни все ще продовжувалися вживатися протягом століть. Королівські й церковні написи робилися латинськими літерами, тоді як руни вживалися в повсякденному житті — наприклад, на записах на товарах і коротких повідомленнях. Водночас рунічне письмо було розширене знаками, що відповідали латинським літерам.

Слід зазначити, що руни майже завжди використовувалися для коротких записів на твердому матеріалі. Рунічні надписи короткі — зазвичай лише одне слово. Лише в Англії руни широко використовувалися для написання великих текстів, мабуть, саме цим пояснюється й багатство місцевої рунічної абетки. Саме відсутність літературної традиції рунічного письма, а також тим, що руни асоціювалися з язичницьким минулим, пояснюється витіснення їх латиницею.

Після приблизно 1400 р. руни вийшли з повсякденного життя, але знання про них залишалося. Ще у 1800 роках руни вживалися у деяких ізольованих місцевостях, наприклад в в Швеції. Зараз існування рунічного письма пов'язане із практиками ворожіння та відродженням язичництва. Наразі в сучасному світі широко розповсюджені прикраси з рунами, а також набори рун для ворожіння.

Деякі рунічні знаки вживалися разом із латинськими, наприклад руна ᛗ «maðr» (="людина") часто вживалася як скорочення для слова «людина» всередині текстів, що писалися чорнилом на пергаменті. Ісландська літера «þ» є рунічним знаком, що увійшов у місцеву латинську абетку.

Руни в інших мовах

Докладніше: Давньотюркське рунічне письмо, Угорські руни та Болгарські руни

У зв'язку із зовнішньою подібністю, терміном «руни» називають також ряд інших писемностей, які з рунами ніяк не пов'язані. Це, в першу чергу, давньотюркське рунічне письмо, писемність, що використовувалась в VI—VII століттях у Сибіру, написи, які вперше були виявлені в XVIII столітті. Вона була дешифрована данським лінгвістом в кінці XIX століття і походять, мабуть, з різновиду .

Рунами також називається болгарське рунічне письмо та давньоугорська писемність. Угорські руни мають схожість з тюркськими рунами, однак зв'язок цих двох писемностей не доведений.

Слов'янські руни

Докладніше: Дохристиянська писемність словʼян

На території України, Росії, Білорусі та Латвії було знайдено ряд написів, виконаних добре відомими німецькими рунами. Однак у Старій Ладозі та у Новгороді були виявлені два непрочитані написи, зроблені невідомими письменностями, імовірно рунічними, причому абсолютно несхожими одна з одною. Чорноризець Храбр в своєму трактаті «Про письмена» згадує що давні слов'яни користувалися «чертами» та «різами» для ворожіння. Після підриву Каховської греблі російськими військами у 2023 році, біля Хортиці було знайдено старовинний човен із двома рунічними цифрами, які означають арабськими відповідно 114 та 110, що є доказом використанням письма місцевим населенням задовго до запровадження кирилиці.

У культурі

Література

Дж. Р. Р. Толкін використав один з варіантів футарка (англосаксонські руни) у романі «Гобіт»: для напису на мапі Трора. Метою цього було увиразнити зв'язок документа з гномами. Ці ж літери були пізніше ним використані в первісних нарисах до «Володаря перснів», але пізніше замість них автор створив власний руноподібний алфавіт під назвою .

Юнікод

Official Unicode Consortium code chart (PDF)
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	A	B	C	D	E	F
U+16Ax	ᚠ	ᚡ	ᚢ	ᚣ	ᚤ	ᚥ	ᚦ	ᚧ	ᚨ	ᚩ	ᚪ	ᚫ	ᚬ	ᚭ	ᚮ	ᚯ
U+16Bx	ᚰ	ᚱ	ᚲ	ᚳ	ᚴ	ᚵ	ᚶ	ᚷ	ᚸ	ᚹ	ᚺ	ᚻ	ᚼ	ᚽ	ᚾ	ᚿ
U+16Cx	ᛀ	ᛁ	ᛂ	ᛃ	ᛄ	ᛅ	ᛆ	ᛇ	ᛈ	ᛉ	ᛊ	ᛋ	ᛌ	ᛍ	ᛎ	ᛏ
U+16Dx	ᛐ	ᛑ	ᛒ	ᛓ	ᛔ	ᛕ	ᛖ	ᛗ	ᛘ	ᛙ	ᛚ	ᛛ	ᛜ	ᛝ	ᛞ	ᛟ
U+16Ex	ᛠ	ᛡ	ᛢ	ᛣ	ᛤ	ᛥ	ᛦ	ᛧ	ᛨ	ᛩ	ᛪ	᛫	᛬	᛭	ᛮ	ᛯ
U+16Fx	ᛰ	ᛱ	ᛲ	ᛳ	ᛴ	ᛵ	ᛶ	ᛷ	ᛸ
Примітки 1.↑ Починаючи з версії Unicode 14.0 2.↑ Сірі зони позначають непризначені кодові точки

Див. також

Примітки

Руны из камня | Pentagram. pentagram.com.ua (ru-RU) . Процитовано 20 лютого 2018.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2018.

Бібліографія

Платов Антон, «Руны: Два тысячелетия магической традиции». — г. Москва: изд. «Вече», 2010 г. — 448 с. (рос.)
Карлссон Т., «Руны и нордическая магия». — г. Москва: изд. «Эксмо», 2009 г. — 224 с. (рос.)
Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), под общ. ред. Платова Антона, пер. с англ. Ласточкин С. Е., Фаминская Т. В., изд. «София», г. Москва, 2000 г. — 192 с. (рос.)
Гвидо фон Лист, «Тайна рун», общая редакция Антона Платова, перевод с англ. Л. Колотушкиной, — г. Москва, изд. «Гелиос»-«София», 2001 г. — 144 с. , . (рос.)
Эдред Торссон, «Источник судьбы» (научно-популярное издание), под общ. ред. Платова Антона, пер. с англ. Емельяновой М., Коровина М., изд. «Гелиос», изд. «София», г. Москва, 2002 г. — 176 с. (рос.)
Эдред Торссон. Северная магия. — Киев : «София», 1997. — С. 256. — (Мистерии германских народов) — . (рос.)
Stephen Edred Flowers (pen-name «Edred Thorsson»), «Runecaster's Handbook (At the Well of Wyrd)», Samuel Weiser Inc., York Beach, 1988 (англ.)
Stephen Edred Flowers (pen-name «Edred Thorsson»), «The Secret of the Runes», Destiny Books. 1988. . (англ.)
Guido von List, «Das Geheimnis der Runen». Vienne. 1908. (нім.)
Мультимодальність рунічного знака: монографія / В. М. Чекштуріна. — Харків: ІНДУСТРІЯ, 2015. — 316 с. ISBN 978-966-2160-64-2

Довідники

Руни // Українська мала енциклопедія. Буенос-Айрес, 1964. Т. 7, кн. XIII. С. 1641.
Руни // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 357.
Рунічне письмо / футарк // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 442. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Руни
Еліас Леннрот. Ораторія КАЛЕВАЛА. 50 рун
Рунічні написи в норвезьких церквах
Руни Гауґена
азатру арт (нім.)

[1] Руны из камня | Pentagram. pentagram.com.ua (ru-RU) . Процитовано 20 лютого 2018.

[2] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2018.