Петро́ Олекса́ндрович Рум'я́нцев-Задуна́йський (рос. Румянцев Петр Александрович, 4 [15] січня 1725, с. Строїнці, Російська імперія — 8 [19] грудня 1796, с. Ташань, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія) — граф, російський державний діяч, полководець, генерал-фельдмаршал. Відзначився в Семирічній війні 1756—1763, а особливо як командувач армії в російсько-турецьких війнах 1768—1774 (битви при Ларзі й Кагулі) та 1787–1792 років.
Рум'янцев Петро Олександрович | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
рос. Пётр Румянцев | ||||||
В.Суриков. Петро Рум'янцев | ||||||
Ім'я при народженні | Петро Рум'янцев | |||||
Псевдо | Румянцев Петр Александрович | |||||
Народився | 4 (15) січня 1725 с. Строїнці, Російська імперія | |||||
Помер | 8 (19) грудня 1796 (71 рік) с. Ташань, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія ·інсульт | |||||
Поховання | Києво-Печерська лавра | |||||
Громадянство | Російська імперія | |||||
Національність | росіянин | |||||
Діяльність | полководець, державний діяч | |||||
Alma mater | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) | |||||
Знання мов | російська | |||||
Учасник | Російсько-шведська війна 1741—1743 | |||||
Титул | граф | |||||
Військове звання | фельдмаршал | |||||
Конфесія | православний | |||||
Батько | Рум'янцев Олександр Іванович (1680—1749) | |||||
Мати | d | |||||
Брати, сестри | d і d | |||||
У шлюбі з | ||||||
Діти | Румянцев Микола Петрович, d і d | |||||
Нагороди | ||||||
|
У 1764 році призначений президентом Малоросійської колегії та генерал-губернатором Лівобережної України.
Походження
Офіційно він син Олександра Рум'янцева (1680—1749) — денщика російського імператора Петра І і Марії Матвєєвої, онуки відомого російського дипломата Артамона Матвєєва (1625—1682).
Артамон Матвєєв служив в Україні, був прихильником дружніх стосунків із козацькою старшиною. У період визвольної війни в Україні стояв на позиціях приєднання України до Московії. Саме Матвєєв доклав зусиль до приєднання міста Києва в XVII столітті до підлеглих Московії міст України. Мав складні стосунки з нащадками царя Московії Олексія Михайловича і в 1676 році разом із родиною був у засланні на Півночі Московії. Трагічно загинув у Москві під час Хованщини.
Збереглися історичні перекази та плітки, що мати Рум'янцева Марія була однією з коханок царя Петра I. Аби приховати гріх і вагітність, її поспіхом видали заміж за денщика царя. Після народження дитини той на честь царя отримав ім'я Петро. Його хрещеною матір'ю була дружина Петра І, імператриця Катерина I.
Навчання
За тодішнім звичаєм дворянських родин у віці шести років записаний у лейб-гвардії , але залишався в родині. До 14-ти років жив на території України та отримав домашню навчальну освіту. Вчителем малого Петра Рум'янцева був місцевий педагог .
Аби забезпечити хлопцеві добру кар'єру, батьки добилися направлення сина в Берлін у штаті російського дипломатичної місії в 1739 році. Розповідають, що жвавому підліткові все було нудно, він сильно бешкетував, покидав місію тощо. У 1740 році його за непристойну поведінку відкликають до Петербургу та зараховують у Сухопутний шляхетський корпус. Військовий навчальний заклад на кшталт університету розміщався в Меншиковському палаці опального вельможі Петра І, який мав власний театр, бібліотеку, розкішний регулярний сад, один з перших у Росії на зразок садів бароко Франції.
Рум'янцев також не втримався в Сухопутному корпусі і самовільно покинув його. Наглядач за вельможною дитиною генерал-фельдмаршал Бурхард Мініх у відсутність батька відправив молодика в армію, де той отримав чин підпоручика.
Військова кар'єра
Військова кар'єра почалася в Фінляндії, де він брав участь у російсько-шведській війні 1741—1743 років. Отримав чин капітана. Був відправлений батьком у Петербург до імператриці з приємною звісткою про Абоську мирну угоду. Дочка Петра І, імператриця Єлизавета І, що знала перекази про батьківство Петра Рум'янцева, зраділа звістці й дарувала молодику одразу чин полковника. Наказом імператриці його роблять командиром Воронезького піхотного полку.
Графи Рум'янцеви
З 1744 року батько Петра, Олександр Рум'янцев, отримав від імператриці графський титул для себе й усіх нащадків. Так молодий Петро Рум'янцев став ще й графом. Молодий граф узяв шлюб з княжною Е. М. Голіциною, рід якої йшов від Михайла Чернігівського.
Після смерті батька у 1749 році, Петро, як старший син, став нащадком усієї спадшини родини.
Семирічна війна (1756—1763)
Широкомасштабна війна, що охопила всі великі європейські держави того часу і перетнула океани, перекинувшись на Північну Америку і навіть Філіппіни.
Наслідки для Європи були сумними. Але королі (Фрідріх ІІ) применшували втрати і святкували мирні угоди. Австрія — 400 тис. вбитих. Пруссія — втратила близько 262 500 чоловік, хоча сам Фрідріх офіційно оголосив про 180 000 вбитих. Росія — 138 тис. вбитих. Франція — 168 тис. вбитих. Англія — 20 тис. убитих. Іспанія — 3 тис. вбитих. У цілому за війну було вбито понад 600 тис. солдатів і 700 тис. мирних жителів. Загальні втрати склали 1 млн. 300 тис. чоловік.
Військова кар'єра Рум'янцева, що мав уже чин генерал-майора, швидко просувалась вперед і до закінчення війни отримав Орден Олександра Невського. Він брав участь у битві під Гросс-Єгерсдорфом, у битві під Кунерсдорфом, у взятті прусських міст Кенігсберг і Кольберг.
Нова цариця — нові призначення
Тісно пов'язаний з двором імператриці Єлизавети І, Рум'янцев забажав відставки при Катерині II. Адже добре знав її вороже ставлення до Єлизавети, що ображала Катерину. У свою чергу Катерина, що сформувалася у відчайдушного, ризикованого політика, позбавлялася багатьох прибічників померлої імператриці. Отримали відставки чи виїхали за кордон граф І. І. Шувалов, гетьман К. Г. Розумовський, М. І. Воронцов (1714—1767) та інші. Вельможі меншого рангу масово переселялися у Москву чи свої родинні садиби.
- І. І. Шувалов, худ. Рокотов
- Кирило Розумовський, худ. Луї Токе
- Канцлер М. І. Воронцов, худ. О. Антропов
- Петро Рум'янцев-Задунайський на грошах Придністров'я
Аби позбавити прихистку канцлера М. І. Воронцова в Санкт-Петербурзі, Катерина ІІ викупила Воронцовський палац (Петербург), що довго стояв порожнім, а пізніше був перетворений на Пажеський корпус. Новий двір нової імператриці оточили нові люди — брати Орлови, бастард князя Трубецького Іван Бецькой, княгиня К. Воронцова-Дашкова, , Чернишови та інші.
Генерал Рум'янцев та імператриця Катерина II
Катерина ІІ з підозрою відносилась до Петра Рум'янцева. Але не збиралась кидатися авторитетним полководцем, генералом із військовим досвідом. Вона робить вдалий політичний хід: Рум'янцев залишається генералом, але їде в далеке та майже постійне відрядження в Україну. Аби підсолодити замасковане заслання, Петро Рум'янцев призначається генерал-губернатором Малоросії, як в імперії називали Лівобережну Україну. Фактично генерал Рум'янцев обійняв посаду звільненого гетьмана Кирила Розумовського, але на російській службі, для російської імператриці і задля цілей Російської імперії. Це була якісно інша позиція на відміну гетьманата К. Г. Розумовського. А Рум'янцев наполегливо виконував накази імператриці з Санкт-Петербурга.
У 1765 році новопризначений генерал-губернатор прибув в Україну, зробив інспекційний об'їзд, наказав зробити генеральний опис провінції Російської імперії, що був складений у 1767 році в Москві.
Російсько-турецькі війни кінця XVIII ст
Рум'янцев брав участь у російсько-турецьких війнах 1768—1774 та 1787—1792 років. Перемоги у веденні воєн та мирні угоди (при Яссах, Кагулі, угода Кючук-Кайнарджи) та ін. пишно відзначалися в Санкт-Петербурзі і Москві. Почали сходити над військовим обрієм нові зірки — Олександра Суворова, Григорія Потьомкіна, Михайла Кутузова.
Укладена вигідна для імперії Кючук-Кайнарджийська мирна угода спонукала Катерину ІІ дати Петру Рум'янцеву жезл фельдмаршала. Він отримав додаток до прізвища — Задунайський (на знак успішних військових дій, перенесених на задунайські території) і нові землі для себе.
Але обережний Рум'янцев відмовився від тріумфальної ходи в Москві, яку йому бажала дозволити могутня імператриця. Імператриця таки наказала створити декілька монументів в столиці на знак військових перемог Рум'янцева-Задунайського, Потьомкіна-Таврійського, Суворова-Римницького. Був встановлений Рум'янцевський обеліск на Марсовому полі в Санкт-Петербурзі. Пізніше його перенесли в садок біля Сухопутного шляхетського корпусу, що не зміг закінчити непосидючий підліток Петро Рум'янцев.
Намісництво в Україні
У перший період свого намісництва в Україні (1760—1770) провадив рішучу централістичну політику російського уряду щодо Гетьманщини, що виявилося зокрема під час виборів до Комісії для складання нового «Уложенія» 1767 року (боротьба з автономістичними прагненнями української людности, зокрема козацької старшини й духовенства). За ініціативою Румянцева-Задунайського переведено реформи козацької служби, податкової системи (встановлення подушного податку), поштової справи, а головне — генеральну ревізію економічного стану населення Гетьманщини (див. Рум'янцевський опис Малоросії 1765—1769).
За урядування Румянцева-Задунайського ліквідовано рештки української автономії (скасування Малоросійської колегії й полкового устрою в 1781—1782 роках, поділ Гетьманщини на три намісництва — Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське, поширення на Україну російської системи адміністрації й судівництва, ліквідація козацького війська й заміна його карабінерськими полками, поширення на Україну «Жалуваної грамоти» дворянству 1785 року і Міського положення 1775 року, закріпачення українського селянства 1783 року й секуляризація монастирських маєтків 1786 року). Але в другий період свого намісництва Румянцев-Задунайський, одержавши або придбавши собі величезні маєтки на Лівобережній Україні, й перебуваючи у зв'язку з російськими опозиційними колами, що орієнтувалися на царевича Павла Петровича й були ворожі до Григорія Потьомкіна, увійшов у близькі стосунки з українськими автономістами. Це викликало велике невдоволення Катерини II, яка 1789 року усунула Румянцева-Задунайського від керування колишньою Гетьманщиною й призначила на його місце генерала Михайла Кречетнікова (1790).
Останні роки Румянцев-Задунайський прожив у своїх маєтках в Україні, оточений увагою й пошаною з боку українського шляхетства, що виявилося зокрема в позитивній оцінці в «Історії Русів» діяльності Румянцева-Задунайського. Він помер самотнім від удару і був похований у Києво-Печерській лаврі ліворуч від кліросу Успенської церкви, поховання не збереглося. Нащадки його володіли маєтками на Лівобережній Україні до ХХ століття.
Садиба Рум'янцева — Вишеньки Чернігівської області
Садиба Вишеньки генерал-губернатора Рум'янцева-Задунайського збережена, нині (на 2009 рік) санаторій.
Занадто складний та чудернацький поземний план палацу в Вишеньках робить його винятком і шедевром. Встановити автора видатного плану не вдалося, хоча зрозуміло, що це високопрофесійний витвір креслень архітектора, архітектурної графіки взагалі. Багатьом дослідникам цей план нагадує літеру Е і спонукає думати, що це натяк на ім'я Екатерина російською. Палац виконаний в стилі псевдоготики, різновиду романтичної лінії російського імперського класицизму. В стилі псевдоготики була вибудована і інша садиба Рум'янцева-Задунайського в селі Троїцьке-Кайнарджи під Москвою (можливо, архітектор М. Казаков, не збереглася).
Садибу Вишеньки після закінчення будівництва відвідала імператриця Катерина II під час своєї подорожі в Україну і Крим.
Лише провінційне втілення блискучого проекту дещо знижуе надзвичайні мистецькі якості палацу — винятку в садибі Вишеньки.
Посилання
- Рум'янцев // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .
- Румянцев Пйотр // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1640-1641. — 1000 екз.
- П. А. Румянцев (Всеобщая военная история Голицина)
Джерела
- Бачинська О. А. Румянцев-Задунайський Петро Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 369. — .
- Буганов В. И., Буганов А. В. Полководцы XVIII в. — М. : Патриот, 1992. — С. 299—338. (рос.)
- Георгиевские кавалеры: Сборник в 4 т. Т. 1: 1769—1850 / Сост. А. В. Шишов. — М. : Патриот, 1993. — С. 44–50. (рос.)
- Голиков И. И. Деяния Петра Великого. Т. XV. — СПб., 1838. — С. 71–72. (рос.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Знаменитые россияне XVIII—XIX веков. Биографии и портреты. По изданию великого князя Николай Михайловича «Русские портреты XVIII и XIX столетий» / сост. Е. Ф. Петинова. — СПб., 1996. — С. 129, 131—133. (рос.)
- Золотарёв В. А. Апостолы армии Российской. — М. : Воентехиздат, 1993. — С. 292—299, 315—330, 339—370. (рос.)
- Кавалеры ордена святого Георгия Победоносца / сост. С. Григорьев, В. Захаров. — СПб. : НКПЦ «Хронограф», 1994. — С. 50–59. (рос.)
- Клокман Ю. Р. Фельдмаршал Румянцев в период русско-турецкой войны 1768—1774 гг. — М. : Изд-во АН СССР, 1951. — 207 с. (рос.)
- Коробков Н. М. Фельдмаршал П. А. Румянцев-Задунайский. — М., 1944. (рос.)
- Лещинский Л. М. Военные победы и полководцы русского народа второй половины XVIII века. — М. : Воениздат, 1959. — С. 46–106. (рос.)
- Лубченков Ю. Н. Фельдмаршал службы российской: Ист. повествование. — М. : Мол. гвардия, 1988. — 112 с. : ил. (рос.)
- Меерович Г. И. Румянцев в Петербурге. — Л. : Лениздат, 1987. — 236 с. (рос.)
- Петров М. Румянцев-Задунайский. — Саранск: Мордовское книжное издательство; Т. 1: 1984. — 416 с; Т. 2: 1985. — 528 с. (рос.)
- Петелин В. В. Фельдмаршал Румянцев: Докум. повествование. — М. : Воениздат, 1989. — 464 с. (рос.)
- Румянцев П. А. Документы. Т. 1–3. — М. : Воениздат, 1953—1959. (рос.)
- П. А. Румянцев, А. В. Суворов, М. И. Кутузов. Документы и материалы. — К., 1974. (рос.)
- Тарапыгин Ф. А. Известные русские военные деятели. Краткое их жизнеописание. — СПб. : тип. И. В. Леонтьева, 1911. — С. 15–22. (рос.)
- Фельдмаршал Румянцев. Сборник документов и материалов. 1725—1796. Русские полководцы. Документы и материалы. — М. : Госполитиздат, 1947. — 407 с. (рос.)
- Фельдмаршал Румянцев. Документы. Письма. Воспоминания. — М. : Восточная литература, 2001. — 311 с. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rum yancev U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zadunajskij Petro Oleksa ndrovich Rum ya ncev Zaduna jskij ros Rumyancev Petr Aleksandrovich 4 15 sichnya 1725 17250115 s Stroyinci Rosijska imperiya 8 19 grudnya 1796 s Tashan Pereyaslavskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya graf rosijskij derzhavnij diyach polkovodec general feldmarshal Vidznachivsya v Semirichnij vijni 1756 1763 a osoblivo yak komanduvach armiyi v rosijsko tureckih vijnah 1768 1774 bitvi pri Larzi j Kaguli ta 1787 1792 rokiv Rum yancev Petro Oleksandrovichros Pyotr RumyancevV Surikov Petro Rum yancevIm ya pri narodzhenniPetro Rum yancevPsevdoRumyancev Petr AleksandrovichNarodivsya4 15 sichnya 1725 s Stroyinci Rosijska imperiyaPomer8 19 grudnya 1796 71 rik s Tashan Pereyaslavskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya insultPohovannyaKiyevo Pecherska lavraGromadyanstvoRosijska imperiyaNacionalnistrosiyaninDiyalnistpolkovodec derzhavnij diyachAlma materPershij kadetskij korpus Sankt Peterburg Znannya movrosijskaUchasnikRosijsko shvedska vijna 1741 1743TitulgrafVijskove zvannyafeldmarshalKonfesiyapravoslavnijBatkoRum yancev Oleksandr Ivanovich 1680 1749 MatidBrati sestrid i dU shlyubi zDitiRumyancev Mikola Petrovich d i dNagorodiOrden Svyatogo Andriya PervozvannogoOrden Svyatogo Oleksandra NevskogoOrden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 1 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 1 stupenya Mediafajli u Vikishovishi U 1764 roci priznachenij prezidentom Malorosijskoyi kolegiyi ta general gubernatorom Livoberezhnoyi Ukrayini PohodzhennyaOficijno vin sin Oleksandra Rum yanceva 1680 1749 denshika rosijskogo imperatora Petra I i Mariyi Matvyeyevoyi onuki vidomogo rosijskogo diplomata Artamona Matvyeyeva 1625 1682 Artamon Matvyeyev sluzhiv v Ukrayini buv prihilnikom druzhnih stosunkiv iz kozackoyu starshinoyu U period vizvolnoyi vijni v Ukrayini stoyav na poziciyah priyednannya Ukrayini do Moskoviyi Same Matvyeyev doklav zusil do priyednannya mista Kiyeva v XVII stolitti do pidleglih Moskoviyi mist Ukrayini Mav skladni stosunki z nashadkami carya Moskoviyi Oleksiya Mihajlovicha i v 1676 roci razom iz rodinoyu buv u zaslanni na Pivnochi Moskoviyi Tragichno zaginuv u Moskvi pid chas Hovanshini Zbereglisya istorichni perekazi ta plitki sho mati Rum yanceva Mariya bula odniyeyu z kohanok carya Petra I Abi prihovati grih i vagitnist yiyi pospihom vidali zamizh za denshika carya Pislya narodzhennya ditini toj na chest carya otrimav im ya Petro Jogo hreshenoyu matir yu bula druzhina Petra I imperatricya Katerina I NavchannyaSadiba Menshikova z posolskim palacom i barokovim sadom 1715 r graver O Zubov Za todishnim zvichayem dvoryanskih rodin u vici shesti rokiv zapisanij u lejb gvardiyi ale zalishavsya v rodini Do 14 ti rokiv zhiv na teritoriyi Ukrayini ta otrimav domashnyu navchalnu osvitu Vchitelem malogo Petra Rum yanceva buv miscevij pedagog Abi zabezpechiti hlopcevi dobru kar yeru batki dobilisya napravlennya sina v Berlin u shtati rosijskogo diplomatichnoyi misiyi v 1739 roci Rozpovidayut sho zhvavomu pidlitkovi vse bulo nudno vin silno beshketuvav pokidav misiyu tosho U 1740 roci jogo za nepristojnu povedinku vidklikayut do Peterburgu ta zarahovuyut u Suhoputnij shlyahetskij korpus Vijskovij navchalnij zaklad na kshtalt universitetu rozmishavsya v Menshikovskomu palaci opalnogo velmozhi Petra I yakij mav vlasnij teatr biblioteku rozkishnij regulyarnij sad odin z pershih u Rosiyi na zrazok sadiv baroko Franciyi Rum yancev takozh ne vtrimavsya v Suhoputnomu korpusi i samovilno pokinuv jogo Naglyadach za velmozhnoyu ditinoyu general feldmarshal Burhard Minih u vidsutnist batka vidpraviv molodika v armiyu de toj otrimav chin pidporuchika Vijskova kar yeraVijskova kar yera pochalasya v Finlyandiyi de vin brav uchast u rosijsko shvedskij vijni 1741 1743 rokiv Otrimav chin kapitana Buv vidpravlenij batkom u Peterburg do imperatrici z priyemnoyu zvistkoyu pro Abosku mirnu ugodu Dochka Petra I imperatricya Yelizaveta I sho znala perekazi pro batkivstvo Petra Rum yanceva zradila zvistci j daruvala molodiku odrazu chin polkovnika Nakazom imperatrici jogo roblyat komandirom Voronezkogo pihotnogo polku Grafi Rum yanceviImperatricya Yelizaveta I hudozhnik Sharl Van Loo Z 1744 roku batko Petra Oleksandr Rum yancev otrimav vid imperatrici grafskij titul dlya sebe j usih nashadkiv Tak molodij Petro Rum yancev stav she j grafom Molodij graf uzyav shlyub z knyazhnoyu E M Golicinoyu rid yakoyi jshov vid Mihajla Chernigivskogo Pislya smerti batka u 1749 roci Petro yak starshij sin stav nashadkom usiyeyi spadshini rodini Semirichna vijna 1756 1763 Dokladnishe Semirichna vijna Shirokomasshtabna vijna sho ohopila vsi veliki yevropejski derzhavi togo chasu i peretnula okeani perekinuvshis na Pivnichnu Ameriku i navit Filippini Naslidki dlya Yevropi buli sumnimi Ale koroli Fridrih II primenshuvali vtrati i svyatkuvali mirni ugodi Avstriya 400 tis vbitih Prussiya vtratila blizko 262 500 cholovik hocha sam Fridrih oficijno ogolosiv pro 180 000 vbitih Rosiya 138 tis vbitih Franciya 168 tis vbitih Angliya 20 tis ubitih Ispaniya 3 tis vbitih U cilomu za vijnu bulo vbito ponad 600 tis soldativ i 700 tis mirnih zhiteliv Zagalni vtrati sklali 1 mln 300 tis cholovik Graver Daniel Hodoveckij Zhebrakuyucha soldatska udova v Nimechchini XVIII st Vijskova kar yera Rum yanceva sho mav uzhe chin general majora shvidko prosuvalas vpered i do zakinchennya vijni otrimav Orden Oleksandra Nevskogo Vin brav uchast u bitvi pid Gross Yegersdorfom u bitvi pid Kunersdorfom u vzyatti prusskih mist Kenigsberg i Kolberg Nova caricya novi priznachennyaTisno pov yazanij z dvorom imperatrici Yelizaveti I Rum yancev zabazhav vidstavki pri Katerini II Adzhe dobre znav yiyi vorozhe stavlennya do Yelizaveti sho obrazhala Katerinu U svoyu chergu Katerina sho sformuvalasya u vidchajdushnogo rizikovanogo politika pozbavlyalasya bagatoh pribichnikiv pomerloyi imperatrici Otrimali vidstavki chi viyihali za kordon graf I I Shuvalov getman K G Rozumovskij M I Voroncov 1714 1767 ta inshi Velmozhi menshogo rangu masovo pereselyalisya u Moskvu chi svoyi rodinni sadibi I I Shuvalov hud Rokotov Kirilo Rozumovskij hud Luyi Toke Kancler M I Voroncov hud O Antropov Petro Rum yancev Zadunajskij na groshah Pridnistrov ya Abi pozbaviti prihistku kanclera M I Voroncova v Sankt Peterburzi Katerina II vikupila Voroncovskij palac Peterburg sho dovgo stoyav porozhnim a piznishe buv peretvorenij na Pazheskij korpus Novij dvir novoyi imperatrici otochili novi lyudi brati Orlovi bastard knyazya Trubeckogo Ivan Beckoj knyaginya K Voroncova Dashkova Chernishovi ta inshi General Rum yancev ta imperatricya Katerina IIKaterina II z pidozroyu vidnosilas do Petra Rum yanceva Ale ne zbiralas kidatisya avtoritetnim polkovodcem generalom iz vijskovim dosvidom Vona robit vdalij politichnij hid Rum yancev zalishayetsya generalom ale yide v daleke ta majzhe postijne vidryadzhennya v Ukrayinu Abi pidsoloditi zamaskovane zaslannya Petro Rum yancev priznachayetsya general gubernatorom Malorosiyi yak v imperiyi nazivali Livoberezhnu Ukrayinu Faktichno general Rum yancev obijnyav posadu zvilnenogo getmana Kirila Rozumovskogo ale na rosijskij sluzhbi dlya rosijskoyi imperatrici i zadlya cilej Rosijskoyi imperiyi Ce bula yakisno insha poziciya na vidminu getmanata K G Rozumovskogo A Rum yancev napoleglivo vikonuvav nakazi imperatrici z Sankt Peterburga U 1765 roci novopriznachenij general gubernator pribuv v Ukrayinu zrobiv inspekcijnij ob yizd nakazav zrobiti generalnij opis provinciyi Rosijskoyi imperiyi sho buv skladenij u 1767 roci v Moskvi Rosijsko turecki vijni kincya XVIII stRum yancev brav uchast u rosijsko tureckih vijnah 1768 1774 ta 1787 1792 rokiv Peremogi u vedenni voyen ta mirni ugodi pri Yassah Kaguli ugoda Kyuchuk Kajnardzhi ta in pishno vidznachalisya v Sankt Peterburzi i Moskvi Pochali shoditi nad vijskovim obriyem novi zirki Oleksandra Suvorova Grigoriya Potomkina Mihajla Kutuzova Rum yancevskij obelisk bilya Shlyahetskogo korpusu Litografiya Karla Begrova HIH stolittya Ukladena vigidna dlya imperiyi Kyuchuk Kajnardzhijska mirna ugoda sponukala Katerinu II dati Petru Rum yancevu zhezl feldmarshala Vin otrimav dodatok do prizvisha Zadunajskij na znak uspishnih vijskovih dij perenesenih na zadunajski teritoriyi i novi zemli dlya sebe Ale oberezhnij Rum yancev vidmovivsya vid triumfalnoyi hodi v Moskvi yaku jomu bazhala dozvoliti mogutnya imperatricya Imperatricya taki nakazala stvoriti dekilka monumentiv v stolici na znak vijskovih peremog Rum yanceva Zadunajskogo Potomkina Tavrijskogo Suvorova Rimnickogo Buv vstanovlenij Rum yancevskij obelisk na Marsovomu poli v Sankt Peterburzi Piznishe jogo perenesli v sadok bilya Suhoputnogo shlyahetskogo korpusu sho ne zmig zakinchiti neposidyuchij pidlitok Petro Rum yancev Namisnictvo v UkrayiniU pershij period svogo namisnictva v Ukrayini 1760 1770 provadiv rishuchu centralistichnu politiku rosijskogo uryadu shodo Getmanshini sho viyavilosya zokrema pid chas viboriv do Komisiyi dlya skladannya novogo Ulozheniya 1767 roku borotba z avtonomistichnimi pragnennyami ukrayinskoyi lyudnosti zokrema kozackoyi starshini j duhovenstva Za iniciativoyu Rumyanceva Zadunajskogo perevedeno reformi kozackoyi sluzhbi podatkovoyi sistemi vstanovlennya podushnogo podatku poshtovoyi spravi a golovne generalnu reviziyu ekonomichnogo stanu naselennya Getmanshini div Rum yancevskij opis Malorosiyi 1765 1769 Za uryaduvannya Rumyanceva Zadunajskogo likvidovano reshtki ukrayinskoyi avtonomiyi skasuvannya Malorosijskoyi kolegiyi j polkovogo ustroyu v 1781 1782 rokah podil Getmanshini na tri namisnictva Kiyivske Chernigivske j Novgorod Siverske poshirennya na Ukrayinu rosijskoyi sistemi administraciyi j sudivnictva likvidaciya kozackogo vijska j zamina jogo karabinerskimi polkami poshirennya na Ukrayinu Zhaluvanoyi gramoti dvoryanstvu 1785 roku i Miskogo polozhennya 1775 roku zakripachennya ukrayinskogo selyanstva 1783 roku j sekulyarizaciya monastirskih mayetkiv 1786 roku Ale v drugij period svogo namisnictva Rumyancev Zadunajskij oderzhavshi abo pridbavshi sobi velichezni mayetki na Livoberezhnij Ukrayini j perebuvayuchi u zv yazku z rosijskimi opozicijnimi kolami sho oriyentuvalisya na carevicha Pavla Petrovicha j buli vorozhi do Grigoriya Potomkina uvijshov u blizki stosunki z ukrayinskimi avtonomistami Ce viklikalo velike nevdovolennya Katerini II yaka 1789 roku usunula Rumyanceva Zadunajskogo vid keruvannya kolishnoyu Getmanshinoyu j priznachila na jogo misce generala Mihajla Krechetnikova 1790 Ostanni roki Rumyancev Zadunajskij prozhiv u svoyih mayetkah v Ukrayini otochenij uvagoyu j poshanoyu z boku ukrayinskogo shlyahetstva sho viyavilosya zokrema v pozitivnij ocinci v Istoriyi Rusiv diyalnosti Rumyanceva Zadunajskogo Vin pomer samotnim vid udaru i buv pohovanij u Kiyevo Pecherskij lavri livoruch vid klirosu Uspenskoyi cerkvi pohovannya ne zbereglosya Nashadki jogo volodili mayetkami na Livoberezhnij Ukrayini do HH stolittya Sadiba Rum yanceva Vishenki Chernigivskoyi oblastiSadiba Vishenki general gubernatora Rum yanceva Zadunajskogo zberezhena nini na 2009 rik sanatorij Zanadto skladnij ta chudernackij pozemnij plan palacu v Vishenkah robit jogo vinyatkom i shedevrom Vstanoviti avtora vidatnogo planu ne vdalosya hocha zrozumilo sho ce visokoprofesijnij vitvir kreslen arhitektora arhitekturnoyi grafiki vzagali Bagatom doslidnikam cej plan nagaduye literu E i sponukaye dumati sho ce natyak na im ya Ekaterina rosijskoyu Palac vikonanij v stili psevdogotiki riznovidu romantichnoyi liniyi rosijskogo imperskogo klasicizmu V stili psevdogotiki bula vibudovana i insha sadiba Rum yanceva Zadunajskogo v seli Troyicke Kajnardzhi pid Moskvoyu mozhlivo arhitektor M Kazakov ne zbereglasya Sadibu Vishenki pislya zakinchennya budivnictva vidvidala imperatricya Katerina II pid chas svoyeyi podorozhi v Ukrayinu i Krim Lishe provincijne vtilennya bliskuchogo proektu desho znizhue nadzvichajni mistecki yakosti palacu vinyatku v sadibi Vishenki PosilannyaRum yancev Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S 736 s ISBN 966 7492 05 2 Rumyancev Pjotr Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1640 1641 1000 ekz P A Rumyancev Vseobshaya voennaya istoriya Golicina Dzherela Bachinska O A Rumyancev Zadunajskij Petro Oleksandrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 369 ISBN 978 966 00 1290 5 Buganov V I Buganov A V Polkovodcy XVIII v M Patriot 1992 S 299 338 ros Georgievskie kavalery Sbornik v 4 t T 1 1769 1850 Sost A V Shishov M Patriot 1993 S 44 50 ros Golikov I I Deyaniya Petra Velikogo T XV SPb 1838 S 71 72 ros Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Znamenitye rossiyane XVIII XIX vekov Biografii i portrety Po izdaniyu velikogo knyazya Nikolaj Mihajlovicha Russkie portrety XVIII i XIX stoletij sost E F Petinova SPb 1996 S 129 131 133 ros Zolotaryov V A Apostoly armii Rossijskoj M Voentehizdat 1993 S 292 299 315 330 339 370 ros Kavalery ordena svyatogo Georgiya Pobedonosca sost S Grigorev V Zaharov SPb NKPC Hronograf 1994 S 50 59 ros Klokman Yu R Feldmarshal Rumyancev v period russko tureckoj vojny 1768 1774 gg M Izd vo AN SSSR 1951 207 s ros Korobkov N M Feldmarshal P A Rumyancev Zadunajskij M 1944 ros Leshinskij L M Voennye pobedy i polkovodcy russkogo naroda vtoroj poloviny XVIII veka M Voenizdat 1959 S 46 106 ros Lubchenkov Yu N Feldmarshal sluzhby rossijskoj Ist povestvovanie M Mol gvardiya 1988 112 s il ros Meerovich G I Rumyancev v Peterburge L Lenizdat 1987 236 s ros Petrov M Rumyancev Zadunajskij Saransk Mordovskoe knizhnoe izdatelstvo T 1 1984 416 s T 2 1985 528 s ros Petelin V V Feldmarshal Rumyancev Dokum povestvovanie M Voenizdat 1989 464 s ros Rumyancev P A Dokumenty T 1 3 M Voenizdat 1953 1959 ros P A Rumyancev A V Suvorov M I Kutuzov Dokumenty i materialy K 1974 ros Tarapygin F A Izvestnye russkie voennye deyateli Kratkoe ih zhizneopisanie SPb tip I V Leonteva 1911 S 15 22 ros Feldmarshal Rumyancev Sbornik dokumentov i materialov 1725 1796 Russkie polkovodcy Dokumenty i materialy M Gospolitizdat 1947 407 s ros Feldmarshal Rumyancev Dokumenty Pisma Vospominaniya M Vostochnaya literatura 2001 311 s ros