Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2020) |
Ке́нігсберг (Ке́ніґсберґ), Королевець, або Королевець-Прусський (також Кьонігсбе́рг, від нім. Königsberg) — колишнє місто в Пруссії, адміністративний центр німецької провінції Східна Пруссія з 1773 до 1945 року. радянськими військами в ході Другої світової війни. 17 жовтня 1945 року за рішенням Потсдамської конференції переданий до СРСР, 4 липня 1946 року перейменований на Калінінград.
Кенігсберг | |
---|---|
Сучасне розташування | Пруссія |
Регіон | Східна Пруссія Герцогство Пруссія Бранденбург-Пруссія Східна Пруссія d |
Географічні координати | 54°42′41″ пн. ш. 20°30′33″ сх. д. / 54.71147222224999496° пн. ш. 20.50930555558333523° сх. д. |
Історія | |
Заснування | 1255 |
Кінець існування | 1945 |
Ключові події | d, Бомбардування Кенігсберга і Кенігсберзька операція |
Назва
- Кеніґсбе́рґ (нім. Königsberg, Німецька: ( прослухати), їд. קעניגסבערג, рос. Кёнигсберг) — німецька назва.
- Короле́вець (пол. Królewiec, лит. Karaliaučius) — польська і староукраїнська назва, що є перекладом латинської (лат. Regiomontium).
- Куннеґсґарб або Кніґсберґ (прусськ. Kunnegsgarbs, Knigsberg)
Етимологія
Ядром міста виступив замок, заснований на місці самбійського або прусського форту Тва́нгсте (прусськ. Twangste), що означає «загата», водоймище при греблі (етимологічно споріднене з українським «твани́сте»), а також кількох прусських поселень, включаючи село і порт Lipnick і фермерські поселення Sakkeim і Trakkeim. Новий замок при заснуванні в 1255 році отримав назву «Королівська гора» (латинською Regiomontium, пізніше Regiomonti, німецькою Кенігсберг). За найпоширенішою версією, названий так на честь короля Чехії Пржемисла Отакара II (за вирішальної допомоги якого і був заснований). Однак існують і інші тлумачення топоніма, наприклад, від прусського топоніма готського походження Konungaberg, де kuniggs — глава роду (князь), berg — брег, берег.
З моменту заснування замку сусідні народи зазвичай називали його на своїх власних мовах: лит. Karaliaučius (Караляучюс), пол. Królewiec (Крулевец) (старопольською Kralowgród — Королівський замок), чеськ. Královec (Краловец). Під ім'ям Королевец (Королевецъ) або Королевіц замок і місцевість навколо нього тривалий час, починаючи з XIII століття, згадується і в різних московських пам'ятках: літописах, книгах, атласах. У Московії ця назва широко використовувалося до Петра I та, зрідка, в більш пізній період, аж до початку XX століття, в тому числі в художній літературі, наприклад, у текстах М. Салтикова-Щедріна. Однак після Петра I і до перейменування у 1946 році росіяни частіше використовували німецький варіант.
До 1721 року офіційно назву Кенігсберг носив тільки замок, хоча задовго до цього в побуті населення об'єднало під цим ім'ям і три прилеглих міста.
Історія
Орденський період
Десь на рубежі X—XI століть для контролю над використанням водних торговельних шляхів виникло прусське поселення Твангсте (прусськ. Twangste), його інфраструктура була досить розвинутою. Продовольством городян забезпечувало населення прилеглого селища Липник (прусськ. Lipnick), охорону поселень в гирлі річки Прегель (прусськ. Preigile) несли воїни-дружинники, які селилися в найближчій і віддаленій окрузі Тувангсте.
Після того як війська чеського короля Пржемисла Отакара II, запрошені польським королем «для боротьби з язичниками», прийшли на допомогу лицарям, що зазнали поразки від місцевого населення, 1 вересня 1255 року на пагорбі високого правого берега в нижній течії річки Прегель, на місці зруйнованого прусського міста, лицарі Тевтонського ордену заклали замок. Польською його назвали Кролевець (пол. Królewiec) на честь чеського короля, а німецькою — Кеніґсберґ (нім. Königsberg).
Спочатку замок був дерев'яним, але в 1257 році почалося будівництво кам'яного, вірніше, цегляного замку.
У 1260 році під час Великого Прусського повстання війська кількох прусських племен обложили замок, але взяти його не змогли. Безуспішні спроби окремих прусських племен зруйнувати замок повторювалися в 1263 та 1273 роках.
У наступні роки в завойовані землі стали прибувати німецькі колоністи, вони поступово змішувалися з місцевим прусським населенням, яке згодом забуло свою мову і культуру і майже асимілювалося. У XVI столітті в Кеніґсберзі пруси ще становили близько 20 % населення.
Біля стін замку виникло поселення, яке теж стали називати Кеніґсберґом. Міське право на основі кульмського права поселенню було присуджено 28 лютого 1286 року ландмейстером Пруссії Конрадом фон Тірбергом.
Оскільки розростання Кенігсберга обмежували міські стіни, навколо нього виникали інші поселення, тому що близькість міста і замку давала багато переваг.
1300 року поселення Лебеніхт також отримало міські права. Хоча адміністративно ці два міста були незалежні, фактично вони становили єдине ціле. Це подвійне місто теж стало називатися Кенігсбергом. Щоб уникнути плутанини, початковий Кенігсберг дістав назву Альтштадт, тобто «Старе місто» Кенігсберга.
Перша згадка про будівництво Кафедрального собору — 1333 рік. Розташований в центрі міста, на острові Канта (колишній Кнайпхоф).
Третім кенігсбергським поселенням, що отримало міські права, став Кнайпхоф 1327 року. Він був відділений від Альтштадта рукавом річки Преголі (нім. Pregel— Прегель) і розташований на однойменному острові. Фактично він також був частиною Кенігсберга.
Після тринадцятирічної війни 1454—1466 років Тевтонський Орден визнав себе польським васалом і перемістив свою столицю в Кенігсберг з Маріенбурга (нині Мальборк у Польщі). В 1525 році Великий магістр Тевтонського Ордена Альбрехт перетворив теократичну державу в світське Прусське Герцогство, підвладне Польщі, а сам став герцогом. Столицею нової держави став Кенігсберг.
1523 року Хансом Вайнрайхом за сприяння герцога Альбрехта в Лебеніхті була заснована перша в Кенігсберзі друкарня, де 1524 року була надрукована перша книга. Економічною базою друкарні служили замовлення герцогського двору, церкви, міської адміністрації, а пізніше і університету.
1544 року в місті відкрився Кенігсберзький університет, названий згодом «Альбертиною» — на ім'я герцога Альбрехта.
Вотчина Польського Королівства 1466—1657.
- Кенігсберг 1652
-
- , сучасний вигляд
Доба Прусського герцогства і Прусського королівства
З XVI століття місто стало важливим центром литовської культури, тут вийшла перша книга литовською мовою, також проживали важливі діячі литовської культури Мартінас Мажвідас, Крістіонас Донелайтіс, Людвікас Реза та інші.
Не пізніше ніж з 1660 року в Кенігсберзі почала виходити своя газета. Цю газету доставляли в Росію і включали в огляди європейської преси, які в Посольському наказі робили для Боярської думи і царя Олексія Михайловича.
«Потрійне» місто (Альтштадт, Лебеніхт і Кнайпхоф), яке фактично було єдиним, але складалося з трьох адміністративно незалежних частин (кожне з трьох міст мало свою ратушу, свого бургомістра, власний суд і т. д.), проіснувало до 1724 року.
1724 року три міста, численні селища, а також замок, який до цього не входив до складу жодного з міст, а мав особливий статус урядової резиденції — були об'єднані в місто Кенігсберг.
Того ж року в Кенігсберзі народився Іммануїл Кант (1724—1804) — найбільш відомий уродженець міста за всю його історію.
Під час Семирічної війни 11 (22) січня 1758 року російські війська увійшли в Кенігсберг. Жителі міста присягнули на вірність імператриці Єлизаветі. Після цього Фрідріх Великий не відвідував місто до самої смерті. До 23 серпня (3 вересня) 1762 року місто належало Росії і було центром утвореного генерал-губернаторства Східна Пруссія. Повернуто Пруссії за умовами укладеного з нею російським імператором Петром III Петербурзького мирного договору.
1776 року в Кенігсберзі народився відомий письменник Ернст Теодор Амадей Гофман (1776—1822).
Розвиток міста в XIX столітті
Протягом XIX століття проводилася модернізація оборонних споруд міста. Було побудовано безліч бастіонів, равелінів, оборонних валів, більшість з яких збереглися до наших днів. Особливий інтерес представляють міські ворота. Вони були зведені в неоготичному стилі і є цікавими архітектурними пам'ятками.
У XIX столітті місто значно виросло. 1782 року в місті було 31 368, 1888-го — 140 909, в 1910-го — 249 600, 1939 року — 373 464 жителів. Залізниця прийшла в Кенігсберг 1857 року, а 1862-го вона зімкнулась із залізницями Росії.
У зв'язку зі зростанням міста виникла потреба в громадському транспорті. У травні 1881 року в Кенігсберзі відкрили перший маршрут конки (того ж року в Берліні вже був запущений електричний трамвай). Власниками конки були акціонерні товариства. У порівнянні з дрожками вартість поїздки на конці була набагато демократичніша: від 10 до 20 пфенігів (залежно від відстані) проти 60 пфенігів за одного пасажира, 70 пфенігів за двох, 80 за трьох і марки за чотирьох пасажирів на дрожках.
А в травні 1895 року на вулиці вийшли перші трамваї. 1901 року місто викупило всі лінії конки (за винятком ліній в Хуфені) і приступило до їх електрифікації.
Кенігсберг — Калінінград у XX столітті
1919 року в Кенігсберзі був відкритий аеропорт Девау — перший аеропорт Німеччини і один з перших в Європі і світі. 1922 року було організовано повітряне сполучення Кенігсберг — Рига — Москва.
У XX столітті місто значно розширилося та вийшло за межі оборонного кільця. Були побудовані нові вокзали, в тому числі Головний вокзал, багато житлових будинків, приміські райони (наприклад, Амаліенау), створені в рамках програми «Місто-сад», кірхи, офісні будівлі в югендстилі і стилі баугауз. Особливо великий внесок у зміну вигляду міста внесли в цей період архітектори Ганс Гопп і Фрідріх Гайтманн.
У місті проводився Східний ярмарок, головним виставковим залом якого був Будинок техніки.
Велика увага приділялася спорудженню пам'ятників і малої міської скульптури, для створення якої широко залучалися випускники та викладачі Кенігсберзької академії мистецтв (особливо істотний внесок внесли скульптори Фрідріх Ройш і Станіслав Кауер). Була проведена реконструкція і археологічні дослідження в замку.
Після приходу нацистів до влади, під час «Кришталевої ночі», в Кенігсберзі була зруйнована Нова Синагога, побудована в 1894—1896 роках, гауляйтером Еріхом Кохом активно пропагувався мілітаризм.
Ще до кінця Другої світової війни, в серпні 1944 року місто Кенігсберг було сильно зруйноване британськими бомбардувальниками в ході операції «Відплата». Піддався бомбардуванням в основному центр міста, де практично не було військових об'єктів. Загинуло багато мирних жителів, згоріло старе місто і безліч пам'ятників старовини, сильно постраждав замок. Пізніше місто було взято штурмом радянськими військами.
До штурму з зими 1944—1945 років місто і гарнізон під командуванням генерала Ляша перебували в оточенні. Штурм розпочався 5 квітня, особливою запеклістю відрізнявся бій за п'ятий форт. В ході цього штурму радянськими військами 3-го Білоруського фронту під командуванням маршала Василевського була вперше застосована тактика початку піхотної атаки до закінчення артилерійської підготовки, що дозволило уникнути вогню противника на підході до укріплень і застати гарнізон укріплень зненацька. Зворотною стороною медалі з'явилися значні втрати від вогню власних військ (артпідготовки); поміж інших великих втрат зазнали добірні гвардійські частини, пам'ять про них згодом була увічнена в монументі «1200 гвардійцям», розташованому в центрі міста на Гвардійському проспекті. А 10 квітня над вежею «Дер Дона», де нині розташований музей бурштину, було піднято червоний прапор, що позначає кінець німецької історії міста.
У СРСР в честь зайняття Кенігсберга було запроваджено 9 червня 1945 року медаль «За взяття Кенісгсберга».
За рішенням Потсдамської конференції північна частина німецької провінції Східна Пруссія разом зі своєю столицею — Кенігсбергом — підлягала передачі Радянському Союзу. Пізніше при підписанні договорів про кордони Кенігсберзька область була визнана володінням Радянського Союзу.
Залишилося тільки 20 000 з 370 000 німецьких жителів, які жили в ньому до війни. Хоча відразу після війни почалася робота з адаптації німців до нової влади — виходила газета «Новий час» німецькою мовою, були організовані школи, де викладання велося німецькою, було прийнято рішення про виселення німецького населення в Німеччину. Майже всі вони були відправлені до Німеччини до 1947 року, тільки деякі фахівці допомагали відновлювати роботу підприємств аж до 1948 і навіть до 1950 років, але і їм було відмовлено в отриманні радянського громадянства, і згодом вони були депортовані до Німеччини. Замість них у місто були переселені радянські громадяни.
4 липня 1946 після смерті «всесоюзного старости» М. І. Калініна на його честь Кенігсберг перейменовано в Калінінград, хоча Калінін не мав жодного прямого стосунку до міста, — а на карті СРСР вже були міста Калінін (нині Твер) і Калінінград під Москвою (нині Корольов).
Руїни Королівського замку
Після Другої світової війни на місці руїн Королівського замку епізодично проводилися розкопки. 1969 року за рішенням першого секретаря обкому КПРС Миколи Коновалова руїни замку були підірвані, незважаючи на безліч протестів.
Однак територія замку залишається незабудованою, і питання про систематичні археологічні розкопки цієї пам'ятки XIII століття залишається відкритим. Міська адміністрація в 2010 році пропонувала провести навесні 2011 року референдум про необхідність відновлення замку.
Пам'ятники, втрачені після Другої світової війни
- Пам'ятник Фрідріху I (1697, Андреас Шлютер)
- Пам'ятник Фрідріху Вільгельму I в ніші біля південної стіни замку (1730, Йоганн Майсснер)
- Кінний пам'ятник Фрідріху Вільгельму III на Парадеплац близько університету (1851, Август Кісс, Рудольф фон Принтц) Фото
- Пам'ятник Вільгельму I (1894, Фрідріх Ройш) у замку
- Пам'ятник Бісмарку (1901, Фрідріх Ройш) на площі біля замку
- Скульптура «Німецький Міхель» (1904, Фрідріх Ройш) у вежі Врангель
- Скульптура «Лучник» (1908, Фріц Гайнеманн) біля Замкового ставка
- Пам'ятник фельдмаршалу Людвігу Йорку (1913, Вальтер Розенберг)
- Пам'ятник воїнам, загиблим у роки Першої світової війни (Мати, що проводжає сина на фронт, 1920)
- Кінна статуя кірасира Врангелівського полку з прапором у руці (1934, Отто Еміль Ріхтер)
- Скульптурна група «Молодіжний порив» (Х. Альбрехт) біля Вищої торговельної школи (нині Калінінградський технічний коледж)
- Бюст королеви Пруссії Луїзи (1874, Християн Раух) біля кірхи її імені
- Професорське кладовище (Калінінград)
Уродженці
- Кете Колльвіц — німецька художниця, графік і скульптор зламу 19-20 століть.
- - німецький письменник, художник і композитор.
Освіта
Див. також
Примітки
- Наголоси онлайн
- Королевець.
- Как Калининград стал частью России? [ 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]. Notum.info (от 16 октября 2014 года)
- Silvija Ozola. Churches — Building Dominances of the Duchy of Courland and Semigallia Urban Centres in the 17th Century // ART TEMPUS / Mg. art., Mg. paed. Zeltite Barsevska. — Daugavpils : Institute of Art, Daugavpils University, 2014. — Вип. 2. — С. 11. — ISBN 2255-9396.
- Юрий Миролюбов, Материалы к истории крайне-западных славян, стр. 7 (сноска)[недоступне посилання з Октябрь 2018]
- . Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 3 лютого 2011.
- Андрющенко Н. С. . Архів оригіналу за 1 березня 2011. Процитовано 3 лютого 2011.
- . Архів оригіналу за 1 березня 2011. Процитовано 3 лютого 2011.
- Костяшов Ю. В. «Описание Кёнигсберга» 1785 г. русского консула Ивана Исакова [ 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Калининградские архивы [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Калининград: Государственный Архив Калининградской области, 1998.
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
- «…от Королевца до Кибартая всё растёт и колосится, а дальше то дождика мало, то много. И при этом мы утверждаем, что немца кормим!» Салтыков-Щедрин
- . Архів оригіналу за 10 серпня 2010. Процитовано 20 квітня 2020.
- Качанов Р. Ю. Городское право орденских городов.
- История города. Книжная лавка [ 20 березня 2012 у Wayback Machine.] — статья из журнала «Бизнес-Балтика» (№ 4 (16), ноябрь 2002) на официальном сайте администрации городского округа «Город Калининград»
- Вести-Куранты. 1656 г., 1660—1662 гг., 1664—1670 гг.: Иностранные оригиналы к русским текстам. Ч. 2. / Исслед. и подгот. текстов Ингрид Майер. — М.: Языки славянских культур, 2008. — 648 с. — . — С. 78.
- . Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 20 квітня 2020.
- В. И. Кулаков. Калининград // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
- . Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 20 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2020.
- Александр Рябушев Калининградские руины ещё немного подождут [ 18 лютого 2009 у Wayback Machine.] 11 ноября 2008
- Судьбу руин Королевского замка в Калининграде определит референдум
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кенігсберг
- Бібліотека Царське Село, книги з історії Кенігсберга (Адресні книги) PDF [ 9 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- .
- Основні дати історії міста [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.].
- Архів фотографій Східної Пруссії [ 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Кестер Б.
- Ігнатьєв А. Калінінград або Кенігсберг? Полеміка з прихильниками перейменування міста [ 24 березня 2015 у Wayback Machine.].
- Отто фон Ляш. Так пав Кенігсберг.
- Кулаков в. і.
- Інтерактивна карта зі старими і новими фотографіями Кенігсберга і Калінінграда в даний час [ 29 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Кулаков В. В. Кенігсберг — під нами. Глибини Альтштадта
- Телесеріал «Кенігсберг. Міст, де Схід зустрічається із Заходом» [ 30 серпня 2011 у Wayback Machine.].
- Адамов Б. Н. Кенігсберг в Першій світовій війні [ 12 листопада 2018 у Wayback Machine.].
- Рівний Р. Чорно-білі дні Кенігсберга, 3 вересня 2014 року [ 12 листопада 2018 у Wayback Machine.].
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami cherven 2020 Cya stattya pro istoriyu mista do radyanskoyi okupaciyi 1945 roku Pro suchasnij period u skladi SRSR i Rosiyi div Kaliningrad Ke nigsberg Ke nigsberg Korolevec abo Korolevec Prusskij takozh Konigsbe rg vid nim Konigsberg kolishnye misto v Prussiyi administrativnij centr nimeckoyi provinciyi Shidna Prussiya z 1773 do 1945 roku radyanskimi vijskami v hodi Drugoyi svitovoyi vijni 17 zhovtnya 1945 roku za rishennyam Potsdamskoyi konferenciyi peredanij do SRSR 4 lipnya 1946 roku perejmenovanij na Kaliningrad KenigsbergSuchasne roztashuvannya PrussiyaRegion Shidna Prussiya Gercogstvo Prussiya Brandenburg Prussiya Shidna Prussiya dGeografichni koordinati 54 42 41 pn sh 20 30 33 sh d 54 71147222224999496 pn sh 20 50930555558333523 sh d 54 71147222224999496 20 50930555558333523IstoriyaZasnuvannya 1255Kinec isnuvannya 1945Klyuchovi podiyi d Bombarduvannya Kenigsberga i Kenigsberzka operaciyaNazvaKenigsbe rg nim Konigsberg Nimecka ˈkoːnɪcsˌbɛʁk prosluhati yid קעניגסבערג ros Kyonigsberg nimecka nazva Korole vec pol Krolewiec lit Karaliaucius polska i staroukrayinska nazva sho ye perekladom latinskoyi lat Regiomontium Kunnegsgarb abo Knigsberg prussk Kunnegsgarbs Knigsberg Etimologiya Yadrom mista vistupiv zamok zasnovanij na misci sambijskogo abo prusskogo fortu Tva ngste prussk Twangste sho oznachaye zagata vodojmishe pri grebli etimologichno sporidnene z ukrayinskim tvani ste a takozh kilkoh prusskih poselen vklyuchayuchi selo i port Lipnick i fermerski poselennya Sakkeim i Trakkeim Novij zamok pri zasnuvanni v 1255 roci otrimav nazvu Korolivska gora latinskoyu Regiomontium piznishe Regiomonti nimeckoyu Kenigsberg Za najposhirenishoyu versiyeyu nazvanij tak na chest korolya Chehiyi Przhemisla Otakara II za virishalnoyi dopomogi yakogo i buv zasnovanij Odnak isnuyut i inshi tlumachennya toponima napriklad vid prusskogo toponima gotskogo pohodzhennya Konungaberg de kuniggs glava rodu knyaz berg breg bereg Z momentu zasnuvannya zamku susidni narodi zazvichaj nazivali jogo na svoyih vlasnih movah lit Karaliaucius Karalyauchyus pol Krolewiec Krulevec staropolskoyu Kralowgrod Korolivskij zamok chesk Kralovec Kralovec Pid im yam Korolevec Korolevec abo Korolevic zamok i miscevist navkolo nogo trivalij chas pochinayuchi z XIII stolittya zgaduyetsya i v riznih moskovskih pam yatkah litopisah knigah atlasah U Moskoviyi cya nazva shiroko vikoristovuvalosya do Petra I ta zridka v bilsh piznij period azh do pochatku XX stolittya v tomu chisli v hudozhnij literaturi napriklad u tekstah M Saltikova Shedrina Odnak pislya Petra I i do perejmenuvannya u 1946 roci rosiyani chastishe vikoristovuvali nimeckij variant Do 1721 roku oficijno nazvu Kenigsberg nosiv tilki zamok hocha zadovgo do cogo v pobuti naselennya ob yednalo pid cim im yam i tri prileglih mista IstoriyaOrdenskij period Des na rubezhi X XI stolit dlya kontrolyu nad vikoristannyam vodnih torgovelnih shlyahiv viniklo prusske poselennya Tvangste prussk Twangste jogo infrastruktura bula dosit rozvinutoyu Prodovolstvom gorodyan zabezpechuvalo naselennya prileglogo selisha Lipnik prussk Lipnick ohoronu poselen v girli richki Pregel prussk Preigile nesli voyini druzhinniki yaki selilisya v najblizhchij i viddalenij okruzi Tuvangste Pislya togo yak vijska cheskogo korolya Przhemisla Otakara II zaprosheni polskim korolem dlya borotbi z yazichnikami prijshli na dopomogu licaryam sho zaznali porazki vid miscevogo naselennya 1 veresnya 1255 roku na pagorbi visokogo pravogo berega v nizhnij techiyi richki Pregel na misci zrujnovanogo prusskogo mista licari Tevtonskogo ordenu zaklali zamok Polskoyu jogo nazvali Krolevec pol Krolewiec na chest cheskogo korolya a nimeckoyu Kenigsberg nim Konigsberg Spochatku zamok buv derev yanim ale v 1257 roci pochalosya budivnictvo kam yanogo virnishe ceglyanogo zamku U 1260 roci pid chas Velikogo Prusskogo povstannya vijska kilkoh prusskih plemen oblozhili zamok ale vzyati jogo ne zmogli Bezuspishni sprobi okremih prusskih plemen zrujnuvati zamok povtoryuvalisya v 1263 ta 1273 rokah U nastupni roki v zavojovani zemli stali pribuvati nimecki kolonisti voni postupovo zmishuvalisya z miscevim prusskim naselennyam yake zgodom zabulo svoyu movu i kulturu i majzhe asimilyuvalosya U XVI stolitti v Kenigsberzi prusi she stanovili blizko 20 naselennya Bilya stin zamku viniklo poselennya yake tezh stali nazivati Kenigsbergom Miske pravo na osnovi kulmskogo prava poselennyu bulo prisudzheno 28 lyutogo 1286 roku landmejsterom Prussiyi Konradom fon Tirbergom Oskilki rozrostannya Kenigsberga obmezhuvali miski stini navkolo nogo vinikali inshi poselennya tomu sho blizkist mista i zamku davala bagato perevag 1300 roku poselennya Lebeniht takozh otrimalo miski prava Hocha administrativno ci dva mista buli nezalezhni faktichno voni stanovili yedine cile Ce podvijne misto tezh stalo nazivatisya Kenigsbergom Shob uniknuti plutanini pochatkovij Kenigsberg distav nazvu Altshtadt tobto Stare misto Kenigsberga Persha zgadka pro budivnictvo Kafedralnogo soboru 1333 rik Roztashovanij v centri mista na ostrovi Kanta kolishnij Knajphof Tretim kenigsbergskim poselennyam sho otrimalo miski prava stav Knajphof 1327 roku Vin buv viddilenij vid Altshtadta rukavom richki Pregoli nim Pregel Pregel i roztashovanij na odnojmennomu ostrovi Faktichno vin takozh buv chastinoyu Kenigsberga Pislya trinadcyatirichnoyi vijni 1454 1466 rokiv Tevtonskij Orden viznav sebe polskim vasalom i peremistiv svoyu stolicyu v Kenigsberg z Marienburga nini Malbork u Polshi V 1525 roci Velikij magistr Tevtonskogo Ordena Albreht peretvoriv teokratichnu derzhavu v svitske Prusske Gercogstvo pidvladne Polshi a sam stav gercogom Stoliceyu novoyi derzhavi stav Kenigsberg 1523 roku Hansom Vajnrajhom za spriyannya gercoga Albrehta v Lebenihti bula zasnovana persha v Kenigsberzi drukarnya de 1524 roku bula nadrukovana persha kniga Ekonomichnoyu bazoyu drukarni sluzhili zamovlennya gercogskogo dvoru cerkvi miskoyi administraciyi a piznishe i universitetu 1544 roku v misti vidkrivsya Kenigsberzkij universitet nazvanij zgodom Albertinoyu na im ya gercoga Albrehta Votchina Polskogo Korolivstva 1466 1657 Kenigsberg 1652 Przhemisl Otakar II suchasnij viglyadDoba Prusskogo gercogstva i Prusskogo korolivstva Gerb Altshtadt Kenigsberga Z XVI stolittya misto stalo vazhlivim centrom litovskoyi kulturi tut vijshla persha kniga litovskoyu movoyu takozh prozhivali vazhlivi diyachi litovskoyi kulturi Martinas Mazhvidas Kristionas Donelajtis Lyudvikas Reza ta inshi Ne piznishe nizh z 1660 roku v Kenigsberzi pochala vihoditi svoya gazeta Cyu gazetu dostavlyali v Rosiyu i vklyuchali v oglyadi yevropejskoyi presi yaki v Posolskomu nakazi robili dlya Boyarskoyi dumi i carya Oleksiya Mihajlovicha Potrijne misto Altshtadt Lebeniht i Knajphof yake faktichno bulo yedinim ale skladalosya z troh administrativno nezalezhnih chastin kozhne z troh mist malo svoyu ratushu svogo burgomistra vlasnij sud i t d proisnuvalo do 1724 roku 1724 roku tri mista chislenni selisha a takozh zamok yakij do cogo ne vhodiv do skladu zhodnogo z mist a mav osoblivij status uryadovoyi rezidenciyi buli ob yednani v misto Kenigsberg Togo zh roku v Kenigsberzi narodivsya Immanuyil Kant 1724 1804 najbilsh vidomij urodzhenec mista za vsyu jogo istoriyu Pid chas Semirichnoyi vijni 11 22 sichnya 1758 roku rosijski vijska uvijshli v Kenigsberg Zhiteli mista prisyagnuli na virnist imperatrici Yelizaveti Pislya cogo Fridrih Velikij ne vidviduvav misto do samoyi smerti Do 23 serpnya 3 veresnya 1762 roku misto nalezhalo Rosiyi i bulo centrom utvorenogo general gubernatorstva Shidna Prussiya Povernuto Prussiyi za umovami ukladenogo z neyu rosijskim imperatorom Petrom III Peterburzkogo mirnogo dogovoru 1776 roku v Kenigsberzi narodivsya vidomij pismennik Ernst Teodor Amadej Gofman 1776 1822 Rozvitok mista v XIX stolitti Zamok Kenigsberg foto pochatku XX stolittya Protyagom XIX stolittya provodilasya modernizaciya oboronnih sporud mista Bulo pobudovano bezlich bastioniv raveliniv oboronnih valiv bilshist z yakih zbereglisya do nashih dniv Osoblivij interes predstavlyayut miski vorota Voni buli zvedeni v neogotichnomu stili i ye cikavimi arhitekturnimi pam yatkami U XIX stolitti misto znachno viroslo 1782 roku v misti bulo 31 368 1888 go 140 909 v 1910 go 249 600 1939 roku 373 464 zhiteliv Zaliznicya prijshla v Kenigsberg 1857 roku a 1862 go vona zimknulas iz zaliznicyami Rosiyi U zv yazku zi zrostannyam mista vinikla potreba v gromadskomu transporti U travni 1881 roku v Kenigsberzi vidkrili pershij marshrut konki togo zh roku v Berlini vzhe buv zapushenij elektrichnij tramvaj Vlasnikami konki buli akcionerni tovaristva U porivnyanni z drozhkami vartist poyizdki na konci bula nabagato demokratichnisha vid 10 do 20 pfenigiv zalezhno vid vidstani proti 60 pfenigiv za odnogo pasazhira 70 pfenigiv za dvoh 80 za troh i marki za chotiroh pasazhiriv na drozhkah A v travni 1895 roku na vulici vijshli pershi tramvayi 1901 roku misto vikupilo vsi liniyi konki za vinyatkom linij v Hufeni i pristupilo do yih elektrifikaciyi Kenigsberg Kaliningrad u XX stolitti Kenigsberg 1925 1919 roku v Kenigsberzi buv vidkritij aeroport Devau pershij aeroport Nimechchini i odin z pershih v Yevropi i sviti 1922 roku bulo organizovano povitryane spoluchennya Kenigsberg Riga Moskva U XX stolitti misto znachno rozshirilosya ta vijshlo za mezhi oboronnogo kilcya Buli pobudovani novi vokzali v tomu chisli Golovnij vokzal bagato zhitlovih budinkiv primiski rajoni napriklad Amalienau stvoreni v ramkah programi Misto sad kirhi ofisni budivli v yugendstili i stili baugauz Osoblivo velikij vnesok u zminu viglyadu mista vnesli v cej period arhitektori Gans Gopp i Fridrih Gajtmann U misti provodivsya Shidnij yarmarok golovnim vistavkovim zalom yakogo buv Budinok tehniki Velika uvaga pridilyalasya sporudzhennyu pam yatnikiv i maloyi miskoyi skulpturi dlya stvorennya yakoyi shiroko zaluchalisya vipuskniki ta vikladachi Kenigsberzkoyi akademiyi mistectv osoblivo istotnij vnesok vnesli skulptori Fridrih Rojsh i Stanislav Kauer Bula provedena rekonstrukciya i arheologichni doslidzhennya v zamku Nova Sinagoga 1894 1896 rokiv Pislya prihodu nacistiv do vladi pid chas Krishtalevoyi nochi v Kenigsberzi bula zrujnovana Nova Sinagoga pobudovana v 1894 1896 rokah gaulyajterom Erihom Kohom aktivno propaguvavsya militarizm She do kincya Drugoyi svitovoyi vijni v serpni 1944 roku misto Kenigsberg bulo silno zrujnovane britanskimi bombarduvalnikami v hodi operaciyi Vidplata Piddavsya bombarduvannyam v osnovnomu centr mista de praktichno ne bulo vijskovih ob yektiv Zaginulo bagato mirnih zhiteliv zgorilo stare misto i bezlich pam yatnikiv starovini silno postrazhdav zamok Piznishe misto bulo vzyato shturmom radyanskimi vijskami Do shturmu z zimi 1944 1945 rokiv misto i garnizon pid komanduvannyam generala Lyasha perebuvali v otochenni Shturm rozpochavsya 5 kvitnya osoblivoyu zapeklistyu vidriznyavsya bij za p yatij fort V hodi cogo shturmu radyanskimi vijskami 3 go Biloruskogo frontu pid komanduvannyam marshala Vasilevskogo bula vpershe zastosovana taktika pochatku pihotnoyi ataki do zakinchennya artilerijskoyi pidgotovki sho dozvolilo uniknuti vognyu protivnika na pidhodi do ukriplen i zastati garnizon ukriplen znenacka Zvorotnoyu storonoyu medali z yavilisya znachni vtrati vid vognyu vlasnih vijsk artpidgotovki pomizh inshih velikih vtrat zaznali dobirni gvardijski chastini pam yat pro nih zgodom bula uvichnena v monumenti 1200 gvardijcyam roztashovanomu v centri mista na Gvardijskomu prospekti A 10 kvitnya nad vezheyu Der Dona de nini roztashovanij muzej burshtinu bulo pidnyato chervonij prapor sho poznachaye kinec nimeckoyi istoriyi mista U SRSR v chest zajnyattya Kenigsberga bulo zaprovadzheno 9 chervnya 1945 roku medal Za vzyattya Kenisgsberga Za rishennyam Potsdamskoyi konferenciyi pivnichna chastina nimeckoyi provinciyi Shidna Prussiya razom zi svoyeyu stoliceyu Kenigsbergom pidlyagala peredachi Radyanskomu Soyuzu Piznishe pri pidpisanni dogovoriv pro kordoni Kenigsberzka oblast bula viznana volodinnyam Radyanskogo Soyuzu Zalishilosya tilki 20 000 z 370 000 nimeckih zhiteliv yaki zhili v nomu do vijni Hocha vidrazu pislya vijni pochalasya robota z adaptaciyi nimciv do novoyi vladi vihodila gazeta Novij chas nimeckoyu movoyu buli organizovani shkoli de vikladannya velosya nimeckoyu bulo prijnyato rishennya pro viselennya nimeckogo naselennya v Nimechchinu Majzhe vsi voni buli vidpravleni do Nimechchini do 1947 roku tilki deyaki fahivci dopomagali vidnovlyuvati robotu pidpriyemstv azh do 1948 i navit do 1950 rokiv ale i yim bulo vidmovleno v otrimanni radyanskogo gromadyanstva i zgodom voni buli deportovani do Nimechchini Zamist nih u misto buli pereseleni radyanski gromadyani 4 lipnya 1946 pislya smerti vsesoyuznogo starosti M I Kalinina na jogo chest Kenigsberg perejmenovano v Kaliningrad hocha Kalinin ne mav zhodnogo pryamogo stosunku do mista a na karti SRSR vzhe buli mista Kalinin nini Tver i Kaliningrad pid Moskvoyu nini Korolov Ruyini Korolivskogo zamkuPislya Drugoyi svitovoyi vijni na misci ruyin Korolivskogo zamku epizodichno provodilisya rozkopki 1969 roku za rishennyam pershogo sekretarya obkomu KPRS Mikoli Konovalova ruyini zamku buli pidirvani nezvazhayuchi na bezlich protestiv Odnak teritoriya zamku zalishayetsya nezabudovanoyu i pitannya pro sistematichni arheologichni rozkopki ciyeyi pam yatki XIII stolittya zalishayetsya vidkritim Miska administraciya v 2010 roci proponuvala provesti navesni 2011 roku referendum pro neobhidnist vidnovlennya zamku Pam yatniki vtracheni pislya Drugoyi svitovoyi vijniPam yatnik Fridrihu I 1697 Andreas Shlyuter Pam yatnik Fridrihu Vilgelmu I v nishi bilya pivdennoyi stini zamku 1730 Jogann Majssner Kinnij pam yatnik Fridrihu Vilgelmu III na Paradeplac blizko universitetu 1851 Avgust Kiss Rudolf fon Printc Foto Pam yatnik Vilgelmu I 1894 Fridrih Rojsh u zamku Pam yatnik Bismarku 1901 Fridrih Rojsh na ploshi bilya zamku Skulptura Nimeckij Mihel 1904 Fridrih Rojsh u vezhi Vrangel Skulptura Luchnik 1908 Fric Gajnemann bilya Zamkovogo stavka Pam yatnik feldmarshalu Lyudvigu Jorku 1913 Valter Rozenberg Pam yatnik voyinam zagiblim u roki Pershoyi svitovoyi vijni Mati sho provodzhaye sina na front 1920 Kinna statuya kirasira Vrangelivskogo polku z praporom u ruci 1934 Otto Emil Rihter Skulpturna grupa Molodizhnij poriv H Albreht bilya Vishoyi torgovelnoyi shkoli nini Kaliningradskij tehnichnij koledzh Byust korolevi Prussiyi Luyizi 1874 Hristiyan Rauh bilya kirhi yiyi imeni Profesorske kladovishe Kaliningrad UrodzhenciKete Kollvic nimecka hudozhnicya grafik i skulptor zlamu 19 20 stolit nimeckij pismennik hudozhnik i kompozitor OsvitaKenigsberzkij universitetDiv takozhKenigsberzki klopsi Prusskij muzejPrimitkiNagolosi onlajn Korolevec Kak Kaliningrad stal chastyu Rossii 12 kvitnya 2020 u Wayback Machine Notum info ot 16 oktyabrya 2014 goda Silvija Ozola Churches Building Dominances of the Duchy of Courland and Semigallia Urban Centres in the 17th Century ART TEMPUS Mg art Mg paed Zeltite Barsevska Daugavpils Institute of Art Daugavpils University 2014 Vip 2 S 11 ISBN 2255 9396 Yurij Mirolyubov Materialy k istorii krajne zapadnyh slavyan str 7 snoska nedostupne posilannya z Oktyabr 2018 ISBN 3 9801158 9 5 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2013 Procitovano 3 lyutogo 2011 Andryushenko N S Arhiv originalu za 1 bereznya 2011 Procitovano 3 lyutogo 2011 Arhiv originalu za 1 bereznya 2011 Procitovano 3 lyutogo 2011 Kostyashov Yu V Opisanie Kyonigsberga 1785 g russkogo konsula Ivana Isakova 12 listopada 2018 u Wayback Machine Kaliningradskie arhivy 24 veresnya 2020 u Wayback Machine Kaliningrad Gosudarstvennyj Arhiv Kaliningradskoj oblasti 1998 Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Procitovano 20 kvitnya 2020 ot Korolevca do Kibartaya vsyo rastyot i kolositsya a dalshe to dozhdika malo to mnogo I pri etom my utverzhdaem chto nemca kormim Saltykov Shedrin Arhiv originalu za 10 serpnya 2010 Procitovano 20 kvitnya 2020 Kachanov R Yu Gorodskoe pravo ordenskih gorodov Istoriya goroda Knizhnaya lavka 20 bereznya 2012 u Wayback Machine statya iz zhurnala Biznes Baltika 4 16 noyabr 2002 na oficialnom sajte administracii gorodskogo okruga Gorod Kaliningrad Vesti Kuranty 1656 g 1660 1662 gg 1664 1670 gg Inostrannye originaly k russkim tekstam Ch 2 Issled i podgot tekstov Ingrid Majer M Yazyki slavyanskih kultur 2008 648 s ISBN 978 5 9551 0275 7 S 78 Arhiv originalu za 10 sichnya 2018 Procitovano 20 kvitnya 2020 V I Kulakov Kaliningrad Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2004 2017 ros Arhiv originalu za 27 bereznya 2012 Procitovano 20 kvitnya 2020 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 20 kvitnya 2020 Aleksandr Ryabushev Kaliningradskie ruiny eshyo nemnogo podozhdut 18 lyutogo 2009 u Wayback Machine 11 noyabrya 2008 Sudbu ruin Korolevskogo zamka v Kaliningrade opredelit referendumPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kenigsberg Biblioteka Carske Selo knigi z istoriyi Kenigsberga Adresni knigi PDF 9 lyutogo 2020 u Wayback Machine Osnovni dati istoriyi mista 18 lyutogo 2020 u Wayback Machine Arhiv fotografij Shidnoyi Prussiyi 12 kvitnya 2020 u Wayback Machine Kester B Ignatyev A Kaliningrad abo Kenigsberg Polemika z prihilnikami perejmenuvannya mista 24 bereznya 2015 u Wayback Machine Otto fon Lyash Tak pav Kenigsberg Kulakov v i Interaktivna karta zi starimi i novimi fotografiyami Kenigsberga i Kaliningrada v danij chas 29 lipnya 2013 u Wayback Machine Kulakov V V Kenigsberg pid nami Glibini Altshtadta Teleserial Kenigsberg Mist de Shid zustrichayetsya iz Zahodom 30 serpnya 2011 u Wayback Machine Adamov B N Kenigsberg v Pershij svitovij vijni 12 listopada 2018 u Wayback Machine Rivnij R Chorno bili dni Kenigsberga 3 veresnya 2014 roku 12 listopada 2018 u Wayback Machine