Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Росі́йсько-япо́нська війна́ (яп. 日露戦争 Nichiro sensō, рос. Ру́сско-япóнская войнá; 6 лютого 1904 — 14 жовтня 1905) — війна між Російською і Японською імперіями за контроль над Маньчжурією і Кореєю, в якій Росія зазнала поразки.
| Російсько-японська війна | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Російсько-японські війни | |||||||||||
 | |||||||||||
| |||||||||||
| Сторони | |||||||||||
 Російська імперія |  Японська імперія | ||||||||||
| Командувачі | |||||||||||
| Микола ІІ | Муцухіто | ||||||||||
| Військові сили | |||||||||||
| 500,000 солдат | 300,000 солдат | ||||||||||
| Втрати | |||||||||||
| більш ніж 170,000 убитими і полоненими | 107,591+ загальні | ||||||||||
Причини війни
У 1894 Японія напала на Китай, почавши першу японсько-китайську війну. Приводом було введення китайських військ у Корею як допомоги для придушення селянського бунту. Країна вранішнього сонця розцінила це як порушення колишніх японсько-китайських угод. Незабаром її війська висадилися в китайському місті Люйшунь (Порт-Артур) і захопили його, винищивши більшу частину мешканців. Здобувши перемогу у війні, Японія змусила Піднебесну підписати у 1895 році Сімоносекський договір. У числі земель, що відходили переможцям, був і півострів Ляодун, де розташоване місто Люйшунь, а також стратегічно важлива затока Люйшуня.
Росія, Франція і Німеччина, стурбовані посиленням Японії в цьому регіоні, в ультимативній формі зажадали виводу японських військ із захопленого терену. Японія не могла вистояти проти цих країн без підтримки Великої Британії, але Туманний Альбіон запропонував імператору Мейдзі не загострювати конфлікт і тому довелося повернути затоку Китаю. За домовленостями частина півострова відійшла Росії, де вона звела свою військову базу. Китай просив у 1898 році оформити це як здачу в оренду, щоб не втрачати обличчя, на що Росія погодилася, не бажаючи виглядати агресором. Так з'явився договір про 25-річну оренду міста Люйшунь (див. Російсько-китайська конвенція 1898). Росія переназвала це місто на Порт-Артур.
Заручившись підтримкою Великої Британії (30 січня 1902 підписаний англо-японський альянс), наприкінці 1903 Японія завершила програму вишколу. Японські правлячі кола переконалися, Росія не здасть своїх позицій у Східній Азії доброхіть. Тому єдиним шляхом визволення Кореї й Маньчжурії вони вважали війну з Росією. У цих умовах японські дипломати вирішили почати перемовини з Росією, сподіваючись на її непоступливість або затягування обговорення, що можна буде використати як casus belli. Перемовини точилися з серпня 1903 року. Росія вперто відмовляла Японії, клюнувши на японський дипломатичний трюк.
31 грудня 1903 Японія висунула ультиматум Росії. Японці зажадали беззастережного визнання Росією японських вимог і прав інших держав у Маньчжурії. Нечітка відповідь Петербурга була затверджена царем й надіслана телеграфом безпосередньо до Токіо й до Порт-Артура, про що було офіційно сповіщено японського посланця в Петербурзі. На це 5 лютого 1904 міністр закордонних справ Комура наказав: «припинити беззмістовні перемовини…».
Рішення про початок війни проти Росії було ухвалене в Японії на спільному засіданні членів таємної ради й усіх міністрів 4 лютого 1904, а в ніч проти 5 лютого віддане розпорядження про висадку в Кореї й атаку російської ескадри в Порт-Артурі. Опісля, 6 лютого, Японія офіційно оголосила про розрив дипломатичних відносин із Російською імперією. Японія почала вимагати в Росії повернення Порт-Артура. Цього ж дня японський посол сповістив російського міністра закордонних справ про офіційне оголошення війни.
Хід бойових дій
Війна почалася 8 лютого 1904 нападом японського флоту під проводом адмірала Тоґо Хейхатіро на російські кораблі в Порт Артурі, оборона якого тривала до 2 січня 1905. Одночасно, 9 лютого, японці, які перебували в корейському порті Чемульпо, атакували крейсер «Варяг» і канонерку «Кореєць». Замість бою російські моряки знищили свої судна, щоб вони не дісталися ворогу. Із самого початку війни російська Тихоокеанська ескадра зазнала серйозних втрат. Важким ударом для Росії стала загибель 13 квітня командувача Тихоокеанською ескадрою С. О. Макарова.
1 травня 1904 відбувся перший сухопутний бій на річці Ялу на китайсько-корейському кордоні між японською і російською арміями, у якому царські війська були розбиті.
У липні 1904 японці блокували фортецю Порт-Артур з суходолу й моря. Російською залогою, що налічувала 41.780 солдат і 665 офіцерів і мала на озброєнні 646 гармат і 62 кулемети, командував Р. І. Кондратенко, українець за походженням. Захисники змогли протриматися п'ять місяців, знищивши близько 57.780 солдат і 15 кораблів противника. Із загибеллю Р. І. Кондратенка царські війська здали фортецю 2 січня 1905. Їхні втрати нараховували 31.306 чоловік. Завдяки цій перемозі японці змогли посилити свої війська, що оперували в Маньчжурії.
1-ша Тихоокеанська ескадра (24 кораблі), що стояла у Порт-Артурі, була знищена ще 10 серпня 1904 японським флотом (54 кораблі) на чолі з адміралом Тоґо Хейхатіро в битві на Жовтому морі. Невелика частина кораблів, що прорвалися поодинці, була інтернована у портах третіх країн — крейсер «Аскольд», броненосець «Цесаревич» і кілька міноносців.
У січні 1905 у Росії склалася революційна ситуація, що ускладнило подальше ведення війни.
У лютому 1905 японці розбили російську армію у генеральному тритижневому бою при Мукдені, який розігрався на більш ніж 100-кілометровому фронті. До початку першої світової війни це була найбільша сухопутна бойова операція у історії воєн. Російська армія втратила загиблими і пораненими 90 тисяч солдатів з 350 тисяч, які брали участь у бою, а японська армія втратила 75 тисяч з 300 тисяч. 10 березня російські війська залишили Мукден, що дозволило японцям заявити про свою перемогу. Після цього війна на суші почала затихати. Чисельність російських військ у Маньчжурії постійно збільшувалася, однак бойовий дух армії був підірваний, а посприяли цьому поразки на фронті і революція в Росії. Японці, котрі також зазнали великих втрат, не проявляли активності.
Японський флот під командуванням Тоґо Хейхатіро дав бій російській 2-й Тихоокеанській ескадрі, яка була перекинута до Східної Азії з Балтики. Командував російською ескадрою З. П. Рожественський. Його флот став жертвою примітивної тактики середньовічних японських піратів, яку використали у бою японські адмірали. Російська ескадра була вщент розбита. Цусімська битва вирішила результат війни. В результаті битви затоплено російський флагман броненосець «Князь Суворов» та втрачено майже всю ескадру. Росія не могла більше продовжувати боротьбу, позаяк не лишилося ні армії, ні флоту.
Війна закінчилася Портсмутським миром 1905 року, за умовами якого Росія визнала Корею сферою впливу Японії, поступалася Японії Південним Сахаліном і правом на Ляодунський півострів з містами Порт-Артур і Дальній (Далянь).
Наслідки
5 вересня 1905 у Портсмуті (США) за посередництва Теодора Рузвельта почалися мирні переговори. Російській делегації, яку очолював Сергій Вітте, вдалося, за підтримки США, а також завдяки тому факту, що Японія, як і Росія, була виснажена війною, домогтися порівняно «пристойних» для Росії умов мирного договору. Росія поступилася Японії південною частиною острова Сахалін, своїми орендними правами на Ляодунський півострів і Південно-Маньчжурську залізницю, що з'єднувала Порт-Артур із Китайсько-Східною залізницею. Росія також визнала Корею японською зоною впливу. У 1910, незважаючи на протести інших країн, Японія окупувала Корею і приєднала її до своєї імперії.
Підірвавши авторитет монархії у середині країни, поразка у війні разом з тим послабила позиції Росії і на міжнародній арені. Війна стала однією із причин Першої російської революції 1905-1907.
Перемога Японії у війні зробила її загальновизнаною великою країною. При цьому японці були незадоволені мирним договором: Японія отримала менше територій, ніж очікувалося і, що головне, не одержувала грошових контрибуцій.
Японія здобула перемогу ціною величезної в порівнянні з Росією напруги сил. Їй довелося поставити під рушницю 1,8% населення (Росії — 0,5%). За час війни її зовнішній державний борг виріс в 4 рази (у Росії на третину) і досяг 2,4 млрд єн.
Проте людські втрати Росії були набагато більшими за японські. Царські війська втратили близько 135 000 осіб убитими та пораненими. Велика кількість вояків потрапила у полон. 170 000 російських солдатів пропали безвісти. Японці втратили також немало — 108 000 осіб убитими та пораненими.
Поразка Російської імперії ознаменувала її застій, а перемога Японії знаменувала утворення нової імперії на Сході.
Перемога невеликої азійської країни над велетенською європейською дала емоційний поштовх азійським народам (зокрема індусам) до визволення, оскільки вони повірили у можливість перемогти великі європейські імперії, якою була тогочасна Росія.
Участь українців
У Російсько-японській війні брали участь переважно війська, що комплектувалися росіянами та прибули на театр військових дій з Сибіру, Казанського, Московського та військових округів. Українці були представлені , що був перекинутий в Маньчжурію з Київського військового округу навесні 1904 року. Цей корпус складався з 9-ї (полтавці) та 31-ї (харків'яни) піхотних дивізій. У боях він зазнав великих втрат. Навесні 1905 року з Одеського військового округу було перекинуто 15-у піхотну дивізію та 4-у стрілецьку бригаду, але вони прибули по завершенню бойових дій.
У війні брало участь багато офіцерів українського походження. Так, на початку й наприкінці війни командувачем російської був чернігівський дворянин, генерал-українець Микола Ліневич. Найкрупнішими кінними з'єднаннями кубанських і донських козаків керував генерал-лейтенант Павло Міщенко. Начальником 2-го Сибірського корпусу був генерал-лейтенант , а 10-го армійського корпусу — генерал-лейтенант . Інженерами Маньчжурської армії командував генерал-майор Костянтин Величко, нащадок козацького літописця Самійла Величка. Начальником загону кораблів порт-артурської ескадри був контрадмірал , командиром сибірських козачої дивізії — генерал-майор , а генерал-квартирмейстером штабу Маньчжурської армії — генерал-майор . Майбутній гетьман Української Держави Павло Скоропадський командував забайкальськими козаками. Діями артилерії зх. і пн. фронту сухопутної оборони керував Микола Романовський. Проте найбільшим героєм війни з російського боку досі вважається генерал-українець Роман Кондратенко, один із організаторів піврічної оборони Порт-Артура.
Хронологія
| 1904 | |
| 2．6 | Оголошення Японією війни Росії |
| 2．8 | Висадка японської армії у районі Чемульпо |
| 2．8 | Японський флот атакує вночі російську ескадру у Порт-Артурі |
| 2．9 | Морський бій при Чемульпо. Перемога Японії |
| 2．10 | Оголошення Росією війни Японії |
| 2．24 | Перша операція японських військ з взяття фортеці Порт-Артура |
| 3．27 | Друга операція японських військ з взяття фортеці Порт-Артура |
| 5．1 | Битва на річці Ялу. Перемога Японії |
| 5．8 | Висадка японської армії на Ляодунському півострові |
| 8．10 | Битва на Жовтому морі. Перемога Японії |
| 8．14 | Ульсанський морський бій. Перемога Японії |
| 8．19 | Перший загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур |
| 8．30 | Битва при Лаоянь. Нічия |
| 9．19 | Другий загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур |
| 10．9 | Битва при Шахо. Нічия |
| 10．15 | Виступ Балтійського флоту (2-ї Тихоокеанської ескадри) з Петербургу |
| 11．26 | Третій загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур |
| 12．5 | Захоплення японцями висоти № 203 Порт-артурівського фортифікаційного комплексу |
| 12．31 | Четвертий загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур |
| 1905 | |
| 1．2 | Здача Порт-Артура російськими військами |
| 1．25 | Битва при Сандепу. Нічия |
| 3．1 | Битва при Мукдені. Перемога Японії |
| 5．27 | Цусімська битва. Перемога японського флоту над 2-ю Тихоокеанською ескадрою |
| 7．31 | Захоплення японськими військами острова Сахалін |
| 9．1 | Підписання тимчасового перемир'я |
| 9．5 | Підписання Портсмутського мирного договору |
| 10．14 | Ратифікація Портсмутського мирного договору. Закінчення війни |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Російсько-японська війна |
Примітки
- . wiki.wargaming.net. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
- Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. - С.237
Джерела та література
- Лисенко О. В. Російсько-японська війна 1904—1905 [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 309. — .
- М. А. Миронова. Англійсько-японський союз 1902-21 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Куропаткин А. Н. Русско-японская война, 1904—1905: Итоги войны. — СПб.: Полигон, 2002 (Тут [ 8 вересня 2006 у Wayback Machine.]) (рос.)
Посилання
- Товариство дослідження російсько-японської війни (англійською) [ 30 вересня 2002 у Wayback Machine.]
- Російсько-японська війна на морі 1904—1905 рр. (російською) [ 26 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Тексти оголошення війни [ 3 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Офіційні японські документи дотичні до російсько-японської війни [ 28 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rosi jsko yapo nska vijna yap 日露戦争 Nichiro sensō ros Ru ssko yaponskaya vojna 6 lyutogo 1904 14 zhovtnya 1905 vijna mizh Rosijskoyu i Yaponskoyu imperiyami za kontrol nad Manchzhuriyeyu i Koreyeyu v yakij Rosiya zaznala porazki Rosijsko yaponska vijnaRosijsko yaponski vijniData 6 lyutogo 1904 14 zhovtnya 1905Misce Manchzhuriya Zhovte more Yaponske morePrivid Zitknennya zon vplivu Rosijskoyi i Yaponskoyi imperij v Manchzhuriyi i Koreyi Rezultat Peremoga Yaponiyi Portsmutskij mirnij dogovirTeritorialni zmini Viznannya Rosiyeyu protektoratu Yaponiyi nad Koreyeyu perehid Shidno kitajskoyi zaliznici ta pivdennoyi chastini o Sahalin do YaponiyiStoroniRosijska imperiya Yaponska imperiyaKomanduvachiMikola II MucuhitoVijskovi sili500 000 soldat 300 000 soldatVtratibilsh nizh 170 000 ubitimi i polonenimi 107 591 zagalniPrichini vijniU 1894 Yaponiya napala na Kitaj pochavshi pershu yaponsko kitajsku vijnu Privodom bulo vvedennya kitajskih vijsk u Koreyu yak dopomogi dlya pridushennya selyanskogo buntu Krayina vranishnogo soncya rozcinila ce yak porushennya kolishnih yaponsko kitajskih ugod Nezabarom yiyi vijska visadilisya v kitajskomu misti Lyujshun Port Artur i zahopili jogo vinishivshi bilshu chastinu meshkanciv Zdobuvshi peremogu u vijni Yaponiya zmusila Pidnebesnu pidpisati u 1895 roci Simonosekskij dogovir U chisli zemel sho vidhodili peremozhcyam buv i pivostriv Lyaodun de roztashovane misto Lyujshun a takozh strategichno vazhliva zatoka Lyujshunya Rosiya Franciya i Nimechchina sturbovani posilennyam Yaponiyi v comu regioni v ultimativnij formi zazhadali vivodu yaponskih vijsk iz zahoplenogo terenu Yaponiya ne mogla vistoyati proti cih krayin bez pidtrimki Velikoyi Britaniyi ale Tumannij Albion zaproponuvav imperatoru Mejdzi ne zagostryuvati konflikt i tomu dovelosya povernuti zatoku Kitayu Za domovlenostyami chastina pivostrova vidijshla Rosiyi de vona zvela svoyu vijskovu bazu Kitaj prosiv u 1898 roci oformiti ce yak zdachu v orendu shob ne vtrachati oblichchya na sho Rosiya pogodilasya ne bazhayuchi viglyadati agresorom Tak z yavivsya dogovir pro 25 richnu orendu mista Lyujshun div Rosijsko kitajska konvenciya 1898 Rosiya perenazvala ce misto na Port Artur Zaruchivshis pidtrimkoyu Velikoyi Britaniyi 30 sichnya 1902 pidpisanij anglo yaponskij alyans naprikinci 1903 Yaponiya zavershila programu vishkolu Yaponski pravlyachi kola perekonalisya Rosiya ne zdast svoyih pozicij u Shidnij Aziyi dobrohit Tomu yedinim shlyahom vizvolennya Koreyi j Manchzhuriyi voni vvazhali vijnu z Rosiyeyu U cih umovah yaponski diplomati virishili pochati peremovini z Rosiyeyu spodivayuchis na yiyi nepostuplivist abo zatyaguvannya obgovorennya sho mozhna bude vikoristati yak casus belli Peremovini tochilisya z serpnya 1903 roku Rosiya vperto vidmovlyala Yaponiyi klyunuvshi na yaponskij diplomatichnij tryuk 31 grudnya 1903 Yaponiya visunula ultimatum Rosiyi Yaponci zazhadali bezzasterezhnogo viznannya Rosiyeyu yaponskih vimog i prav inshih derzhav u Manchzhuriyi Nechitka vidpovid Peterburga bula zatverdzhena carem j nadislana telegrafom bezposeredno do Tokio j do Port Artura pro sho bulo oficijno spovisheno yaponskogo poslancya v Peterburzi Na ce 5 lyutogo 1904 ministr zakordonnih sprav Komura nakazav pripiniti bezzmistovni peremovini Rishennya pro pochatok vijni proti Rosiyi bulo uhvalene v Yaponiyi na spilnomu zasidanni chleniv tayemnoyi radi j usih ministriv 4 lyutogo 1904 a v nich proti 5 lyutogo viddane rozporyadzhennya pro visadku v Koreyi j ataku rosijskoyi eskadri v Port Arturi Opislya 6 lyutogo Yaponiya oficijno ogolosila pro rozriv diplomatichnih vidnosin iz Rosijskoyu imperiyeyu Yaponiya pochala vimagati v Rosiyi povernennya Port Artura Cogo zh dnya yaponskij posol spovistiv rosijskogo ministra zakordonnih sprav inshi movi pro oficijne ogoloshennya vijni Hid bojovih dijVidstup rosiyan pislya bitvi pid Mukdenom Vijna pochalasya 8 lyutogo 1904 napadom yaponskogo flotu pid provodom admirala Togo Hejhatiro na rosijski korabli v Port Arturi oborona yakogo trivala do 2 sichnya 1905 Odnochasno 9 lyutogo yaponci yaki perebuvali v korejskomu porti Chemulpo atakuvali krejser Varyag i kanonerku Koreyec Zamist boyu rosijski moryaki znishili svoyi sudna shob voni ne distalisya vorogu Iz samogo pochatku vijni rosijska Tihookeanska eskadra zaznala serjoznih vtrat Vazhkim udarom dlya Rosiyi stala zagibel 13 kvitnya komanduvacha Tihookeanskoyu eskadroyu S O Makarova 1 travnya 1904 vidbuvsya pershij suhoputnij bij na richci Yalu na kitajsko korejskomu kordoni mizh yaponskoyu i rosijskoyu armiyami u yakomu carski vijska buli rozbiti U lipni 1904 yaponci blokuvali fortecyu Port Artur z suhodolu j morya Rosijskoyu zalogoyu sho nalichuvala 41 780 soldat i 665 oficeriv i mala na ozbroyenni 646 garmat i 62 kulemeti komanduvav R I Kondratenko ukrayinec za pohodzhennyam Zahisniki zmogli protrimatisya p yat misyaciv znishivshi blizko 57 780 soldat i 15 korabliv protivnika Iz zagibellyu R I Kondratenka carski vijska zdali fortecyu 2 sichnya 1905 Yihni vtrati narahovuvali 31 306 cholovik Zavdyaki cij peremozi yaponci zmogli posiliti svoyi vijska sho operuvali v Manchzhuriyi 1 sha Tihookeanska eskadra 24 korabli sho stoyala u Port Arturi bula znishena she 10 serpnya 1904 yaponskim flotom 54 korabli na choli z admiralom Togo Hejhatiro v bitvi na Zhovtomu mori Nevelika chastina korabliv sho prorvalisya poodinci bula internovana u portah tretih krayin krejser Askold bronenosec Cesarevich i kilka minonosciv U sichni 1905 u Rosiyi sklalasya revolyucijna situaciya sho uskladnilo podalshe vedennya vijni U lyutomu 1905 yaponci rozbili rosijsku armiyu u generalnomu tritizhnevomu boyu pri Mukdeni yakij rozigravsya na bilsh nizh 100 kilometrovomu fronti Do pochatku pershoyi svitovoyi vijni ce bula najbilsha suhoputna bojova operaciya u istoriyi voyen Rosijska armiya vtratila zagiblimi i poranenimi 90 tisyach soldativ z 350 tisyach yaki brali uchast u boyu a yaponska armiya vtratila 75 tisyach z 300 tisyach 10 bereznya rosijski vijska zalishili Mukden sho dozvolilo yaponcyam zayaviti pro svoyu peremogu Pislya cogo vijna na sushi pochala zatihati Chiselnist rosijskih vijsk u Manchzhuriyi postijno zbilshuvalasya odnak bojovij duh armiyi buv pidirvanij a pospriyali comu porazki na fronti i revolyuciya v Rosiyi Yaponci kotri takozh zaznali velikih vtrat ne proyavlyali aktivnosti Yaponskij flot pid komanduvannyam Togo Hejhatiro dav bij rosijskij 2 j Tihookeanskij eskadri yaka bula perekinuta do Shidnoyi Aziyi z Baltiki Komanduvav rosijskoyu eskadroyu Z P Rozhestvenskij Jogo flot stav zhertvoyu primitivnoyi taktiki serednovichnih yaponskih pirativ yaku vikoristali u boyu yaponski admirali Rosijska eskadra bula vshent rozbita Cusimska bitva virishila rezultat vijni V rezultati bitvi zatopleno rosijskij flagman bronenosec Knyaz Suvorov ta vtracheno majzhe vsyu eskadru Rosiya ne mogla bilshe prodovzhuvati borotbu pozayak ne lishilosya ni armiyi ni flotu Vijna zakinchilasya Portsmutskim mirom 1905 roku za umovami yakogo Rosiya viznala Koreyu sferoyu vplivu Yaponiyi postupalasya Yaponiyi Pivdennim Sahalinom i pravom na Lyaodunskij pivostriv z mistami Port Artur i Dalnij Dalyan NaslidkiYaponska gravyura chasiv rosijsko yaponskoyi vijniKomanduvach yaponskogo flotu admiral Togo Hejhatiro na flagmani Mikasa u Cusimskij bitvi 1905 roku 5 veresnya 1905 u Portsmuti SShA za poserednictva Teodora Ruzvelta pochalisya mirni peregovori Rosijskij delegaciyi yaku ocholyuvav Sergij Vitte vdalosya za pidtrimki SShA a takozh zavdyaki tomu faktu sho Yaponiya yak i Rosiya bula visnazhena vijnoyu domogtisya porivnyano pristojnih dlya Rosiyi umov mirnogo dogovoru Rosiya postupilasya Yaponiyi pivdennoyu chastinoyu ostrova Sahalin svoyimi orendnimi pravami na Lyaodunskij pivostriv i Pivdenno Manchzhursku zaliznicyu sho z yednuvala Port Artur iz Kitajsko Shidnoyu zalizniceyu Rosiya takozh viznala Koreyu yaponskoyu zonoyu vplivu U 1910 nezvazhayuchi na protesti inshih krayin Yaponiya okupuvala Koreyu i priyednala yiyi do svoyeyi imperiyi Pidirvavshi avtoritet monarhiyi u seredini krayini porazka u vijni razom z tim poslabila poziciyi Rosiyi i na mizhnarodnij areni Vijna stala odniyeyu iz prichin Pershoyi rosijskoyi revolyuciyi 1905 1907 Peremoga Yaponiyi u vijni zrobila yiyi zagalnoviznanoyu velikoyu krayinoyu Pri comu yaponci buli nezadovoleni mirnim dogovorom Yaponiya otrimala menshe teritorij nizh ochikuvalosya i sho golovne ne oderzhuvala groshovih kontribucij Yaponiya zdobula peremogu cinoyu velicheznoyi v porivnyanni z Rosiyeyu naprugi sil Yij dovelosya postaviti pid rushnicyu 1 8 naselennya Rosiyi 0 5 Za chas vijni yiyi zovnishnij derzhavnij borg viris v 4 razi u Rosiyi na tretinu i dosyag 2 4 mlrd yen Prote lyudski vtrati Rosiyi buli nabagato bilshimi za yaponski Carski vijska vtratili blizko 135 000 osib ubitimi ta poranenimi Velika kilkist voyakiv potrapila u polon 170 000 rosijskih soldativ propali bezvisti Yaponci vtratili takozh nemalo 108 000 osib ubitimi ta poranenimi Porazka Rosijskoyi imperiyi oznamenuvala yiyi zastij a peremoga Yaponiyi znamenuvala utvorennya novoyi imperiyi na Shodi Peremoga nevelikoyi azijskoyi krayini nad veletenskoyu yevropejskoyu dala emocijnij poshtovh azijskim narodam zokrema indusam do vizvolennya oskilki voni povirili u mozhlivist peremogti veliki yevropejski imperiyi yakoyu bula togochasna Rosiya Uchast ukrayincivU Rosijsko yaponskij vijni brali uchast perevazhno vijska sho komplektuvalisya rosiyanami ta pribuli na teatr vijskovih dij z Sibiru Kazanskogo Moskovskogo ta vijskovih okrugiv Ukrayinci buli predstavleni sho buv perekinutij v Manchzhuriyu z Kiyivskogo vijskovogo okrugu navesni 1904 roku Cej korpus skladavsya z 9 yi poltavci ta 31 yi harkiv yani pihotnih divizij U boyah vin zaznav velikih vtrat Navesni 1905 roku z Odeskogo vijskovogo okrugu bulo perekinuto 15 u pihotnu diviziyu ta 4 u strilecku brigadu ale voni pribuli po zavershennyu bojovih dij U vijni bralo uchast bagato oficeriv ukrayinskogo pohodzhennya Tak na pochatku j naprikinci vijni komanduvachem rosijskoyi buv chernigivskij dvoryanin general ukrayinec Mikola Linevich Najkrupnishimi kinnimi z yednannyami kubanskih i donskih kozakiv keruvav general lejtenant Pavlo Mishenko Nachalnikom 2 go Sibirskogo korpusu buv general lejtenant a 10 go armijskogo korpusu general lejtenant Inzhenerami Manchzhurskoyi armiyi komanduvav general major Kostyantin Velichko nashadok kozackogo litopiscya Samijla Velichka Nachalnikom zagonu korabliv port arturskoyi eskadri buv kontradmiral komandirom sibirskih kozachoyi diviziyi general major a general kvartirmejsterom shtabu Manchzhurskoyi armiyi general major Majbutnij getman Ukrayinskoyi Derzhavi Pavlo Skoropadskij komanduvav zabajkalskimi kozakami Diyami artileriyi zh i pn frontu suhoputnoyi oboroni keruvav Mikola Romanovskij Prote najbilshim geroyem vijni z rosijskogo boku dosi vvazhayetsya general ukrayinec Roman Kondratenko odin iz organizatoriv pivrichnoyi oboroni Port Artura Roman Kondratenko Mikola Linevich Pavlo Mishenko Pavlo Skoropadskij Mikola RomanovskijHronologiya19042 6 Ogoloshennya Yaponiyeyu vijni Rosiyi2 8 Visadka yaponskoyi armiyi u rajoni Chemulpo2 8 Yaponskij flot atakuye vnochi rosijsku eskadru u Port Arturi2 9 Morskij bij pri Chemulpo Peremoga Yaponiyi2 10 Ogoloshennya Rosiyeyu vijni Yaponiyi2 24 Persha operaciya yaponskih vijsk z vzyattya forteci Port Artura3 27 Druga operaciya yaponskih vijsk z vzyattya forteci Port Artura5 1 Bitva na richci Yalu Peremoga Yaponiyi5 8 Visadka yaponskoyi armiyi na Lyaodunskomu pivostrovi8 10 Bitva na Zhovtomu mori Peremoga Yaponiyi8 14 Ulsanskij morskij bij Peremoga Yaponiyi8 19 Pershij zagalnij pristup yaponskimi vijskami forteci Port Artur8 30 Bitva pri Laoyan Nichiya9 19 Drugij zagalnij pristup yaponskimi vijskami forteci Port Artur10 9 Bitva pri Shaho Nichiya10 15 Vistup Baltijskogo flotu 2 yi Tihookeanskoyi eskadri z Peterburgu11 26 Tretij zagalnij pristup yaponskimi vijskami forteci Port Artur12 5 Zahoplennya yaponcyami visoti 203 Port arturivskogo fortifikacijnogo kompleksu12 31 Chetvertij zagalnij pristup yaponskimi vijskami forteci Port Artur19051 2 Zdacha Port Artura rosijskimi vijskami1 25 Bitva pri Sandepu Nichiya3 1 Bitva pri Mukdeni Peremoga Yaponiyi5 27 Cusimska bitva Peremoga yaponskogo flotu nad 2 yu Tihookeanskoyu eskadroyu7 31 Zahoplennya yaponskimi vijskami ostrova Sahalin9 1 Pidpisannya timchasovogo peremir ya9 5 Pidpisannya Portsmutskogo mirnogo dogovoru10 14 Ratifikaciya Portsmutskogo mirnogo dogovoru Zakinchennya vijniVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Rosijsko yaponska vijnaPrimitki wiki wargaming net Arhiv originalu za 16 kvitnya 2022 Procitovano 16 kvitnya 2022 Neru Dzhavaharlal 1977 Vzglyad na vsemirnuyu istoriyu V treh tomah Tom 2 Progress S 237Dzherela ta literaturaLisenko O V Rosijsko yaponska vijna 1904 1905 2 grudnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 309 ISBN 978 966 00 1290 5 M A Mironova Anglijsko yaponskij soyuz 1902 21 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Kuropatkin A N Russko yaponskaya vojna 1904 1905 Itogi vojny SPb Poligon 2002 Tut 8 veresnya 2006 u Wayback Machine ros PosilannyaTovaristvo doslidzhennya rosijsko yaponskoyi vijni anglijskoyu 30 veresnya 2002 u Wayback Machine Rosijsko yaponska vijna na mori 1904 1905 rr rosijskoyu 26 serpnya 2011 u Wayback Machine Teksti ogoloshennya vijni 3 veresnya 2006 u Wayback Machine Oficijni yaponski dokumenti dotichni do rosijsko yaponskoyi vijni 28 zhovtnya 2006 u Wayback Machine