Рауль Дюфі фр Raoul Dufy 3 червня 1877 Гавр 23 березня 1953 Форкалькьє французький художник першої половини 20 ст гравер

Рауль Дюфі ( фр. Raoul Dufy 3 червня, 1877, Гавр — 23 березня, 1953, Форкалькьє) — французький художник першої половини 20 ст., гравер, художник книг і часописів, кераміст, сценограф.

Рауль Дюфі
Raoul Dufy

При народженні	Raoul Dufy
Народження	3 червня 1877(1877-06-03) Гавр
Смерть	23 березня 1953(1953-03-23) (75 років)
	Форкалькьє (ревматоїдний артрит і крововилив)
Поховання	^d
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	пейзаж, марина, килимоткацтво, сценографія
Навчання	Муніципальна художня школа (Гавр),
Діяльність	художник, дизайнер, графік, літограф, рисувальник, художник по текстилю, кераміст
Напрямок	фовізм
Роки творчості	1893 — 1952
Вчитель	^d
Відомі учні	^d
Працівник	Музей сучасної історії (Париж)
Член	^d
Твори	^d^[2]
У шлюбі з	^d
Брати, сестри	^d
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, ^d, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)^[3], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, ^d, ^d, Музей мистецтва Метрополітен, Королівський музей витончених мистецтв, ^d, ^d, Художній музей Базеля, ^d, ^d, Художній музей Мілвокі, ^d, ^d, ^d, Художній музей Сієтла, Художній музей Сент-Луїса, Рінглінг музей, ^d, ^d, ^d, Центр Жоржа Помпіду, ^d, Художній музей Вірджинії, ^d, ^d, Художня галерея і музей Келвінгроув, ^d, ^d, ^d, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Балтиморський музей мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей Унтерлінден, Паризький міський музей сучасного мистецтва, ^d, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), ^d, ^d, Музей Фабра, Національний музей сучасного мистецтва, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, ^d, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Міський музей (Амстердам)^[4]^[5], Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Національна галерея, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Королівські музеї витончених мистецтв^[6], Національний музей образотворчого мистецтва^[7], Музей ван Аббе^[8], ^d, Гетеборзький художній музей, ^d, ^d, Гарвардський художній музей, ^d, Музей Фіцвільяма, ^d, ^d, Детройтський інститут мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, ^d, Художня галерея Вінніпега, ^d, ^d, ^d, Художній музей Фогга^[d], ^d, Стара національна галерея, ^d, ^d, Нова національна галерея, ^d, ^d, Музей Вальрафа-Ріхарца, ^d, Музей Прованса, ^d, Музей мистецтва Нортона, Бременська картинна галерея, Художня галерея Онтаріо, ^d, ^d, Національна галерея, Альбертіна, Нантський музей образотворчого мистецтва, Реннський музей образотворчого мистецтва, ^d^[9], ^d, ^d^[11], Бруклінський музей, Тель-Авівський музей мистецтв, ^d, Монреальський музей красних мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Труа), ^d, ^d, ^d, Женевський музей мистецтва і історії, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і Гаазький муніципальний музей^[12]
Нагороди


Рауль Дюфі у Вікісховищі

Життєпис

Батьки — Лео Огюст Дюфі, Марі Ежені Лемоньє, жили в злиднях, родина була багатодітною. Народився в портовому місті Гавр. Первісну художню освіту отримав в муніципальній художній школі міста Гавр. Почав створювати пейзажі узбережжя і ландшафти Нормандії аквареллю. Отримав стипендію від рідного міста і відбув у Париж.

1900 року перебрався в Париж, де влаштувався в школу красних мистецтв (майстерня Леона Бонна). З 1903 року почав виставляти власні твори в «Салоні Незалежних», з 1906 року — в «Осінньому Салоні» в Парижі.

Постійно дотримувався фінансово успішних рухів у французькому мистецтві — пойшов через примітивізований пізній імпресіонізм, фовізм, авангардизм, зовнішньо сприйняті кубізм, сезаннізм. Роками працював дизайнером для текстилю, тканин, гобеленів, де не було потреби в ідейних пошуках чи інтелектуальній напрузі, як то було в графічних творах Ганса Ерні, Жана Карзу, Кете Кольвіц, його сучасників.

Працював у містах Гавр, Париж, Ванс, в містечках на узбережжі Середземного моря, де постійно лікувався (Канни, Ніцца). Роками страждав на ревматоідний артрит.

Виробив спрощену художню манеру, де на тлі широких кольорових площин малював схематично і надзвичайно швидко силуети будинкв, тварин, дерев. Це дозволило штампувати картини і акварелі з пейзажами зі схожими мотивами. Рауль Дюфі — став уособленням художника, що працює лише на виставки і музеї, десятиліттями експлуатуючи ескізну і схематизовану художню манеру.

Виборов матеріальний успіх і під час мандрів відвідав Німеччину, Велику Британію , Сполучені Штати, Іспанію, обов'язковий стандартний тур для художника Франції — Марокко.

Помер від серцевого нападу 1953 року у Форкалькьє . Подався в художники і його молодший брат Жан Дюфі (1888–1964).

Вибрані твори

«Яхти, Гавр », Музей сучасного мистецтва Андре Мальро (Гавр)
«Жанна з квітами », Музей сучасного мистецтва Андре Мальро (Гавр)
«Пляж в Гаврі »
«Пляж. Сент-Андресс », 1902 р.
«Пляж в містечку Сент-Андресс », 1904 р.
« Портрет мадам Матисс», 1905 р.
« Післяобідня пора», 1906 р.
« Сільська площа», 1906 р.
« Порт в Гаврі», 1906 р.
«Свято в Сент-Андресі», 1906 р.
« Рожева ню в зеленому кріслі», 1906 р., Музей Сен-Тропе
« Сільські будинки на узбережжі», 1908 р.
« Великий оркестр», 1936 р., малюнок
« Фея електрики», стінопис, 1937 р., Музей сучасного мистецтва (Париж)
« Венеція», 1938 р., акварель
«Диво літа », картон для гобелена, 1940 р.
« Онфльор. Передмістя»

Творчий доробок

Наприкінці життя творчий доробок художника становив 3000 картин, 6000 акварелей, 6000 дизайнерських малюнків (для тканин, меблів, картони для гобеленів), а також літографії. Зробив ілюстрації до декілька книжок.

Жан Кокто 1948 року опилюднив книгу про Рауля Дюфі в серії «Майстри дизайна».

Джерела

Raoul Dufy: Paintings, Drawings, Illustrated Books, Mural Decorations, Aubusson Tapestries, Fabric Designs and Fabrics for Bianchini-Férier, Paul Poiret Dresses, Ceramics, Posters, Theatre Designs. London: Arts Council of Great Britain. 1983.
Raymond Cogniat, Raoul Dufy, Flammarion, Lugano, Italie, 1967.
ГМИИ. «Каталог картиной галереи», М., «Изобразительное искусство», 1986

Посилання

Дюфі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рауль Дюфі

Примітки

Fieschi C. Le Musée de la Guerre pendant l’entre-deux-guerres : qu’acquiert-on ? Que montre-t-on ? // Matériaux pour l'histoire de notre temps — BDIC, 2017. — вип. 125-126. — P. 24–31. — ISSN 0769-3206; 1952-4226 — doi:10.3917/MATE.125.0024
d:Track:Q856640d:Track:Q42020894d:Track:Q42337404d:Track:Q91935918
https://www.mam.paris.fr/fr/oeuvre/la-fee-electricite
http://www.moma.org/collection/works/5312
Les yachts à Deauville
Chantilly (Les Grandes Ecuries)
https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/dufy-raoul-1
https://www.bellasartes.gob.ar/
De rode viool
Vase bleu aux femmes — 1935.
Kledingstof 'Orchestra' — 1955.
Blouse van witte crêpezijde, bedrukt met blauwe motieven ( "Bleu de Delft") van onder meer bloemen, bladeren en geometrische figuren, in onregelmatige blokken tegen elkaar geplaatst
ГМИИ. «Каталог картиной галереи», М., «Изобразительное искусство», 1986

Див. також

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q91935918"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q42337404|Fieschi&nbsp;C.]]</i>_[https://www.cairn.info/revue-materiaux-pour-l-histoire-de-notre-temps.htm_Le_Musée_de_la_Guerre_pendant_l’entre-deux-guerres_:_qu’acquiert-on_?_Que_montre-t-on_?]_//_''[[:d:Q42020894|Matériaux_pour_l'histoire_de_notre_temps]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Музей_сучасної_історії_(Париж)|BDIC]],_2017._—_вип.&nbsp;125-126._—_P.&nbsp;24–31._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0769-3206_0769-3206];_[https://www.worldcat.org/issn/1952-4226_1952-4226]_—_[http://dx.doi.org/10.3917/MATE.125.0024_doi:10.3917/MATE.125.0024]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q856640]][[d:Track:Q42020894]][[d:Track:Q42337404]][[d:Track:Q91935918]]</div>-1] Fieschi C. Le Musée de la Guerre pendant l’entre-deux-guerres : qu’acquiert-on ? Que montre-t-on ? // Matériaux pour l'histoire de notre temps — BDIC, 2017. — вип. 125-126. — P. 24–31. — ISSN 0769-3206; 1952-4226 — doi:10.3917/MATE.125.0024
d:Track:Q856640d:Track:Q42020894d:Track:Q42337404d:Track:Q91935918

[[https://www.mam.paris.fr/fr/oeuvre/la-fee-electricite_https://www.mam.paris.fr/fr/oeuvre/la-fee-electricite]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttps://www.mam.paris.fr/fr/oeuvre/la-fee-electricite

[[http://www.moma.org/collection/works/5312_http://www.moma.org/collection/works/5312]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttp://www.moma.org/collection/works/5312

[[https://www.stedelijk.nl/nl/collectie/3601-raoul-dufy-les-yachts-a-deauville_Les_yachts_à_Deauville]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-4] Les yachts à Deauville

[[https://www.stedelijk.nl/nl/collectie/22001-raoul-dufy-chantilly-%28les-grandes-ecuries%29_Chantilly_(Les_Grandes_Ecuries)]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-5] Chantilly (Les Grandes Ecuries)

[[https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/dufy-raoul-1_https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/dufy-raoul-1]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-6] ttps://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/dufy-raoul-1

[[https://www.bellasartes.gob.ar/_https://www.bellasartes.gob.ar/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-7] ttps://www.bellasartes.gob.ar/

[[https://vanabbemuseum.nl/en/collection/details/collection/?lookup%5B1673%5D%5Bfilter%5D%5B0%5D=id%3AC452_De_rode_viool]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-8] De rode viool

[[https://hdl.handle.net/21.12135/obj2791_Vase_bleu_aux_femmes]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1935.</span><div_style="display:none"></div>-9] Vase bleu aux femmes — 1935.

[[https://textielmuseum.nl/collectie/objecten/?diw-id=brabantcloud_textielmuseum-objecten_17692_Kledingstof_'Orchestra']<span_class="wef_low_priority_links">_—_1955.</span><div_style="display:none"></div>-10] Kledingstof 'Orchestra' — 1955.

[Blouse_van_witte_crêpezijde,_bedrukt_met_blauwe_motieven_(_"Bleu_de_Delft")_van_onder_meer_bloemen,_bladeren_en_geometrische_figuren,_in_onregelmatige_blokken_tegen_elkaar_geplaatst<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-12] Blouse van witte crêpezijde, bedrukt met blauwe motieven ( "Bleu de Delft") van onder meer bloemen, bladeren en geometrische figuren, in onregelmatige blokken tegen elkaar geplaatst

[:0-13] ГМИИ. «Каталог картиной галереи», М., «Изобразительное искусство», 1986

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[11]

[12]