Леон Бонна

Леон Жозеф Флорентин Бонна (фр. Leon Joseph Florentin Bonnat; 20 червня 1833, Байонна — 8 вересня 1922, Монші-Сент-Елуа, Уаза) — відомий французький академічний художник і портретист.

Леон Бонна
Léon Bonnat
фотопортрет
При народженні	Leon Joseph Florentin Bonnat
Народження	20 червня 1833(1833-06-20) Байонна
Смерть	8 вересня 1922(1922-09-08) (89 років)
	Монші-Сент-Елуа, Уаза
Поховання	^d^[1]
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	біблійні і жанрові картини, портрети
Навчання	Париж
Діяльність	художник, художник-гравер, колекціонер мистецтва
Напрямок	академізм, реалізм, натуралізм
Роки творчості	1854—1920
Вчитель	Хосе Мадрасо, ^d і Леон Коньє
Відомі учні	^d, Педер Северін Крейєр, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Густав Олаф Цедерстрьом, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Анрі Тулуз-Лотрек, ^d, ^d і ^d
Працівник	Національна вища школа красних мистецтв
Член	Королівська академія мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Твори	^d, ^d і ^d
Роботи в колекції	Музей Прадо, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен^[3], Рейксмузей, ^d, ^d, Версальський палац, ^d, Художній музей Волтерс, Художній інститут Чикаго, Ермітаж, Національний музей образотворчого мистецтва^[4], ^d, Галерея мистецтв Коркоран, Національна портретна галерея США, ^d, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, ^d, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Музей д'Орсе, ^d^[5], Національна художня галерея, Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, Будинок-музей Віктора Гюго, Музей Чернускі, Карнавале, ^d, ^d, Смітсонівський музей американського мистецтва^[6], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, ^d, ^d, Музей образотворчих мистецтв (Мюлуз), ^d, ^d, Гарвардський художній музей, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Національна галерея, ^d, Балтиморський музей мистецтв, ^d, Реннський музей образотворчого мистецтва і Королівський музей витончених мистецтв^[7]
Нагороди	Римська премія (1857)
Леон Бонна у Вікісховищі

Життя й робота

З 1846 до 1853 він жив у Мадриді, де його батько продавав книжки. Тут він навчався в Федерико де Мадрасо в Кунтца. У 21-річному віці він переїхав до студії Леона Коніє в Парижі.

Історичні картини й техніка малювання

Його історичні картини, потужне, золотисте забарвлення й гармонійні кольори показують впливи іспанського художника (Дієго Веласкеса та іспанських реалістів). Картини кокетливі, але активно модельовані, відкриті, різко освітлені й великі складом. Вони повністю ґрунтовані на манері гладкого академічного малярства, але цілком виразні й натуралістичні. Картини часто виявляють теми, що походять з Біблії та античної міфології, а також жанрових сцен Італії та Сходу.

У 1869 році в Парижі його картини привернули увагу. У 1874 році він створив полотно розп'ятого Христа, що оголошено натуралістичним, і постійні глядачі та мистецтвознавці майже несприйняли цю картину. У Парижі в цей час говорили, що художник намалював розп'ятий відповідно до факту труп, що прибито до хреста.

Портретний живопис

З 1875 року він присвятив себе головним чином портретному малярству, чим зажив у Парижі великої слави (намалював близько 200 портретів). Серед його майстерних творів є портрети Луї Пастера, Олександра Дюма молодшого, Адольфа Тієра, Віктора Гюґо, Домініка Енгра, а також офіційні портрети Жюля Греві, Жюля Феррі, Арманда Фалереса, Адольфа Тієра та Еміля Лубе.

Учні

У своїй студії він мав багато учнів. З 1880 він став професором у Найвищій національній школі образотворчих мистецтв. Його учнями були Гюстав Кайботт, Рауль Дюфі, Томас Ікінс, Едвін Лорд Вікз, Олександр Форбс, Чарльз Лаваль, Раймонд Лекор, Адольф Фредерик-Лежен, Огюст Леру, Альфонс Осбер, Жорж Брак, П'єр-Гастон Риго, Генрі Сидонс Мовбрей, Анрі де Тулуз-Лотрек, Артур Гакер, Густав Вентцель і Анрі Акілле Зо.

До сучасного малярства він, одначе, ставився явно негативно й твори багатьох зі своїх колишніх студентів цілком відкидав. У віці 89 років помер у Монші-Сент-Елуа у департаменті Уаза.

Деякі із значних творів

«Портрет акторки мадам Мари-Анжель Паска ́», 1874, Музей д'Орсе, Париж

• Адам і Єва виявили тіло Авеля (1860)
• Мучеництво святого Андрія
• Антигона веде сліпого батька Едипа (1865)
• Прочани перед статуєю Св. Петра в церкві Св. Петра (1864)
• Неаполітанці перед Палаццо Фарнезе в Римі (1866)
• Успіння Пресвятої Діви Марії (1869)
• Вулиці Єрусалиму
• Турецький цилюрник (1872)
• Гумористичні Скерцо (1873)
• Розп'ятий Христос (1874)
• Робота (1880)

Див. також

• Французьке мистецтво
• Академізм

Примітки

1. https://www.sudouest.fr/pyrenees-atlantiques/bayonne/bayonne-six-secrets-a-connaitre-sur-l-exposition-evenement-consacree-a-leon-bonnat-10885550.php
2. RKDartists
   d:Track:Q17299517
3. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435710
4. https://www.bellasartes.gob.ar/
5. https://ackland.emuseum.com/people/2401/leon-bonnat/objects
6. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=498
7. http://kmska.be/collection/work/data/0r48j7

Посилання

• [1] [Архівовано 1 жовтня 2009 у Portugese Web Archive]
• Galerie de la Base Joconde [ 1 липня 2020 у Wayback Machine.]