Послідовність Маєра — Вієторіса

Послідовність Маєра — Вієторіса — довга точна послідовність, яка пов'язує гомології чи когомології топологічного простору з гомологіями чи когомологіями двох відкритих множин, що його покривають і їх перетину.

Названа на честь двох австрійських математиків, Вальтера Маєра і Леопольда Вієторіса.

Послідовність Маєра — Вієторіса є натуральною.

Послідовність Маєра — Вієторіса можна написати для різних теорій (ко)гомологій, зокрема сингулярних а також для всіх теорій, які задовольняють аксіоми Ейленберга — Стінрода. Вона також узагальнюється на випадок відносних (ко)гомологій.

Послідовність Маєра — Вієторіса є аналогом теореми Зейферта — Ван Кампена для фундаментальної групи.

Формулювання

Припустимо, що топологічний простір X є рівним об'єднанню відкритих підмножин A і B. Тоді отримується точна послідовність, що і називається послідовністю Маєра — Вієторіса:

${\displaystyle {\begin{aligned}\cdots \rightarrow H_{n+1}(X)\,&{\xrightarrow {\partial _{*}}}\,H_{n}(A\cap B)\,{\xrightarrow {(i_{*},j_{*})}}\,H_{n}(A)\oplus H_{n}(B)\,{\xrightarrow {k_{*}-l_{*}}}\,H_{n}(X){\xrightarrow {\partial _{*}}}\\&\quad {\xrightarrow {\partial _{*}}}\,H_{n-1}(A\cap B)\rightarrow \cdots \rightarrow H_{0}(A)\oplus H_{0}(B)\,{\xrightarrow {k_{*}-l_{*}}}\,H_{0}(X)\rightarrow \,0.\end{aligned}}}$

Відображення ${\displaystyle i\colon A\cap B\to A}$, ${\displaystyle j\colon A\cap B\to B}$, ${\displaystyle k\colon A\to X}$, ${\displaystyle l\colon B\to X}$ є відображеннями включення і ${\displaystyle \oplus }$ позначає пряму суму абелевих груп.

Відображення границі

Відображення границі ∂_* може бути задане в такий спосіб. Нехай елемент в H_n (X) представляється n-циклом х, який, при (застосуванні барицентричного поділу) наприклад, може бути записаний як сума двох n-ланцюгів u і v образи яких лежать повністю в A і B, відповідно. Таким чином, ∂х = ∂(u + v) = 0, так що ∂u = -∂v. Це означає, що образи обох цих граничних (n-1)-циклів містяться в перетині A∩B. Тоді ∂_*([X]) це клас ∂u в H_n-1(A∩B). При цьому вибір розкладу u + v не впливає на [∂u].

Відображення в послідовності залежать від вибору порядку для A і B. Зокрема, границя змінює знак, якщо A і B міняються місцями.

Редуковані гомології

Для редукованих гомологій також задовольняють послідовності Маєра — Вієторіса, в припущенні, що A І B мають непорожній перетин. Послідовність ідентична але закінчується, як:

${\displaystyle \cdots \rightarrow {\tilde {H}}_{0}(A\cap B)\,{\xrightarrow {(i_{*},j_{*})}}\,{\tilde {H}}_{0}(A)\oplus {\tilde {H}}_{0}(B)\,{\xrightarrow {k_{*}-l_{*}}}\,{\tilde {H}}_{0}(X)\rightarrow \,0.}$

Відносні гомології

Для відносних гомологій послідовність Маєра — Вієторіса записується як:

${\displaystyle \cdots \rightarrow H_{n}(A\cap B,C\cap D)\,{\xrightarrow {(i_{*},j_{*})}}\,H_{n}(A,C)\oplus H_{n}(B,D)\,{\xrightarrow {k_{*}-l_{*}}}\,H_{n}(X,Y)\,{\xrightarrow {\partial _{*}}}\,H_{n-1}(A\cap B,C\cap D)\rightarrow \cdots }$

Приклади використання

Гомологія сфери

розклад сфери

Щоб обчислити гомології k-вимірної сфери S^k, нехай A і B півсфери в X з перетином гомотопічно еквівалентним (k−1)-вимірній екваторіальній області. Оскільки k-вимірні півкулі є гомеоморфними k-вимірним кулям, групи гомологій A і B є тривіальними. Натомість їх перетин гомотопічно еквівалентний сфері розмірності (k−1).

Послідовність Маєра — Вієторіса має вигляд
${\displaystyle \cdots \rightarrow 0\rightarrow {\tilde {H}}_{n}\left(S^{k}\right){\xrightarrow {\partial _{*}}}\,{\tilde {H}}_{n-1}\left(S^{k-1}\right)\rightarrow 0\rightarrow \cdots \!}$

З точності послідовності випливає, що гомоморфізм ∂_* є ізоморфізмом. Використовуючи редуковані гомології для 0-сфери (двох точок) в якості бази математичної індукції, одержуємо
${\displaystyle {\tilde {H}}_{n}\left(S^{k}\right)\cong \delta _{kn}\,\mathbb {Z} =\left\{{\begin{matrix}\mathbb {Z} &n=k\\0&n\neq k\end{matrix}}\right.}$

Пляшка Клейна

Розклад Пляшки Клейна на дві стрічки Мебіуса, червону і синю.

Для обчислення гомологій пляшки Клейна, запишемо її, як об'єднання двох стрічок Мебіуса A і B склеєних уздовж їх граничної кола . Тоді A, B і їх перетин A∩ B є гомотопно еквівалентними колу. Нетривіальна частина послідовності дає

${\displaystyle 0\rightarrow H_{2}(X)\rightarrow \mathbb {Z} \ {\xrightarrow {\overset {}{\alpha }}}\ \mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} \rightarrow \,H_{1}(X)\rightarrow 0}$

а з інших елементів послідовності випливає рівність нулю гомологій розмірностей більше, ніж 2. Образом 1 при відображенні α є (2, −2) оскільки граничне коло стрічки Мебіуса двічі обертається навколо центрального кола. Зокрема α є ін'єктивним відображенням, тож гомологічна група розмірності 2 також є нульовою. Нарешті, вибираючи (1, 0) і (1, -1) як базис для Z², отримуємо
${\displaystyle {\tilde {H}}_{n}\left(X\right)\cong \delta _{1n}\,(\mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} _{2})=\left\{{\begin{matrix}\mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} _{2}&n=1\\0&n\neq 1\end{matrix}}\right.}$

Тор

Відображення границі ∂_* на торі, де 1 цикл x = u + v — сума двох 1-ланцюгів, границя якої лежить в перетині A і B.

Нехай ${\displaystyle X=\mathbf {T} ^{n}=S^{1}\times S^{1}}$— звичайний тор. Тоді X = A∪B, де A і B є відкритими підмножинами як зображено на малюнку.

Множини A і B є гомотопно еквівалентними колу і тому їх групи гомологій рівні групам гомологій кола. Натомість A∩B є гомотопно еквівалентним двом окремим колам і тому його групи гомологій є рівними прямим сумам груп для двох кіл. Також ${\displaystyle {\tilde {H}}_{0}(X)\simeq \mathbb {Z} .}$

Нетривіальна частина послідовності для редукований гомологій має вигляд

${\displaystyle 0\rightarrow {\tilde {H}}_{2}(X)\rightarrow \mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} \ {\xrightarrow {\overset {}{\alpha }}}\ \mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} {\xrightarrow {\overset {}{\beta }}}\,{\tilde {H}}_{1}(X){\xrightarrow {\overset {}{\partial ^{*}}}}\mathbb {Z} \rightarrow 0}$

а з інших елементів послідовності випливає рівність нулю гомологій розмірностей більше, ніж 2.

Відображенні α задане як ${\displaystyle \alpha (n,m)=(n+m,-n-m)}$. Ядром цього відображення є підгрупа елементів виду (n, -n), яка є ізоморфною групі цілих чисел. Звідси також ${\displaystyle {\tilde {H}}_{2}(X)\simeq \mathbb {Z} .}$

Образ відображення α відповідно теж є ізоморфним групі цілих чисел, як і образ і ядро відображення β.Як наслідок ядро і образ гомоморфізму ∂_* теж є ізоморфним групі цілих чисел і відповідно ${\displaystyle {\tilde {H}}_{1}(X)\simeq \mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} .}$

Остаточно:

${\displaystyle {\tilde {H}}_{n}\left(S^{1}\times S^{1}\right)=\left\{{\begin{matrix}\mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} &n=1\\\mathbb {Z} &n=2\\0&n\neq 1,2\end{matrix}}\right.}$

Букет просторів

Розклад простору X — букета двох сфер сфер K and L. Цей розклад дозволяє обчислити гомологічну групу простору X.

Нехай X буде букет двох просторів K і L, і припустимо, крім того, що виділена точка є деформаційним ретрактом з відкритих околів U ⊂ K і V ⊂ L. Позначивши A = K∪V і B = U∪L одержуємо, що A∪B = X and A∩B = U∪V, які є стягуваними просторами згідно означень. Тоді із редукованої версії послідовності одержуємо:

${\displaystyle {\tilde {H}}_{n}(K\vee L)\cong {\tilde {H}}_{n}(K)\oplus {\tilde {H}}_{n}(L)}$

для всіх розмірностей n.

На малюнку показаний букет двох сфер. Для цього конкретного випадку, використовуючи результат вище для 2-сфер:

${\displaystyle {\tilde {H}}_{n}\left(S^{2}\vee S^{2}\right)\cong \delta _{2n}\,(\mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} )=\left\{{\begin{matrix}\mathbb {Z} \oplus \mathbb {Z} &n=2\\0&n\neq 2\end{matrix}}\right.}$

Надбудови

Якщо простір X є надбудовою SY простору Y, нехай A і B позначають доповнення у X верхньої і нижньої вершин. Тоді X є рівним A∪B і A з B є стягуваними просторами. Перетин A∩B є гомотопно еквівалентним простору Y. Тому із послідовності Маєра — Вієторіса випливає, що для всіх n,

${\displaystyle {\tilde {H}}_{n}(SY)\cong {\tilde {H}}_{n-1}(Y)}$

This decomposition of the suspension X of the 0-sphere Y yields all the homology groups of X.

На малюнку справа показано, що коло X є надбудовою простору Y двох точок. Загалом k-сфера є надбудовою (k − 1)-сфери і звідси знову можна отримати вираз для гомологічних груп сфер.

Натуральність

Якщо ƒ є неперервним відображенням із X₁у X₂, то існує гомоморфізм ƒ_∗ гомологічних груп ƒ_∗ : H_k(X₁) → H_k(X₂) і при цьому ${\displaystyle (g\circ h)_{*}=g_{*}\circ h_{*}}$.

Подібно, якщо X₁ = A₁∪B₁ і X₂ = A₂∪B₂ і для відображення ƒ виконуються умови ƒ(A₁) ⊂ A₂ іƒ(B₁) ⊂ B₂, тоді граничний гомоморфізм ∂_∗ послідовності Маєра — Вієторіса комутує з ƒ_∗. Інакше кажучи отримується така комутативна діаграма:

${\displaystyle {\begin{matrix}\cdots &H_{n+1}(X_{1})&\to &H_{n}(A_{1}\cap B_{1})&\to &H_{n}(A_{1})\oplus H_{n}(B_{1})&\to &H_{n}(X_{1})&\to &H_{n-1}(A_{1}\cap B_{1})&\to &\cdots \\&f_{*}{\Bigg \downarrow }&&f_{*}{\Bigg \downarrow }&&f_{*}{\Bigg \downarrow }&&f_{*}{\Bigg \downarrow }&&f_{*}{\Bigg \downarrow }\\\cdots &H_{n+1}(X_{2})&\to &H_{n}(A_{2}\cap B_{2})&\to &H_{n}(A_{2})\oplus H_{n}(B_{2})&\to &H_{n}(X_{2})&\to &H_{n-1}(A_{2}\cap B_{2})&\to &\cdots \\\end{matrix}}}$

Примітки

1. Hatcher 2002 ст. 150
2. Spanier 1966 ст. = 187
3. Hatcher 2002 Example 2.46 ,ст. 150
4. Hatcher 2002 ст = 384
5. Hatcher 2002 ст. = 151
6. Hatcher 2002 Exercise 31 ст. 158
7. Hatcher, 2002, Exercise 32 on page 158
8. Massey, 1984, с. 208
9. Eilenberg та Steenrod, 1952, Theorem 15.4

Література

• Hatcher, Allen (2002), , Cambridge University Press, ISBN , MR 1867354, архів оригіналу за 19 травня 2018, процитовано 2 серпня 2018.