Перший Віденський арбітраж було проведено 2 листопада 1938 року у Відні, в Бельведерському палаці міністрами закордонних справ Німеччини — Йоахімом фон Ріббентропом та Італії — Галеаццо Чіано для вирішення «угорського питання» в Чехословаччині. Необхідність термінового врегулювання чехословацько-угорського національно-територіального конфлікту була прописана в Мюнхенській угоді, підписаній 30 вересня 1938 року.
Під час Першого Віденського арбітражу арбітри з нацистської Німеччини і фашистської Італії шукали спосіб ненасильницького задоволення територіальних претензій Угорщини, пов'язаних з переглядом Тріанонського договору 1920 року.
У результаті Першого Віденського арбітражу від Чехословаччини були відокремлені та передані Угорщині південна частина Підкарпатської Русі (Карпатської України) і райони південної Словаччини, населені переважно угорцями. Таким чином Угорщина повернула частину територій, втрачених у результаті розпаду Австро-Угорщини після Першої світової війни. Загальна площа переданих Угорщині територій склала 12 400 км², де проживало понад 1 млн осіб. Протягом листопада 1938 року — березня 1939 року пройшла делімітація чехословацько-угорського кордону, яка визначила тільки її словацьку ділянку, що нібито дозволило Угорщині, після проголошення незалежності Словаччини 14 березня 1939 року (і таким чином де-факто розпаду Чехо-Словаччини), почати окупацію частини Підкарпатської Русі.
Переговори
Перед початком переговорів
Угорщина відкрито планувала повернення колишніх угорських територій — південної Словаччини і Карпатської Русі. На деякі терени Словаччини претендувала й Польща. Проте Угорщина, в якої в результаті Тріанонського договору 1920 практично не залишилося армії, побоювалася військового конфлікту з добре озброєною Чехословаччиною. Як сказав Горті 16 жовтня 1938, «Угорська військова інтервенція була б лихом для самої Угорщини, оскільки чехословацька армія має найкращу зброю в Європі, а Будапешт розташований всього лише за п'ять хвилин льоту літака від чехословацького кордону. Вони нейтралізують мене перш, ніж я встану з ліжка»[].
30 вересня 1938 було укладено Мюнхенську угоду, що вирішила долю німецького населення Чехословаччини. Під тиском Польщі й Угорщини до угоди були додані додатки, що вимагали від чехословацького уряду в тримісячний термін шляхом двосторонніх переговорів вирішити з Польщею та Угорщиною питання щодо територій з переважно польським та угорським населенням, в іншому випадку питання повинно було бути вирішене чотирма підписантами Мюнхенської угоди (Німеччиною, Італією, Великою Британією і Францією). Проте принцип відповідальності чотирьох підписантів за всі важливі події в Європі був порушений Польщею, що вже 1 жовтня взяла курс на анексію Заолжя після ультиматуму, висунутого Чехословаччині 21 вересня. Переговори, необхідні за Мюнхенською угодою, почалися лише 25 жовтня 1938 року, за їх підсумками, 1 грудня до Польщі перейшло ще 226 км² території, цього разу в північній Словаччині, на якій проживало 4 280 осіб, лише 0,3 % з яких були поляками.
Після того, як на початку жовтня Німеччина окупувала Судетську область, від Чехословаччини 6 жовтня відокремилася Словаччина, а 11 жовтня оголосила про свою автономію Підкарпатська Русь.
Основні переговори
Відповідно до додаткових додатків до Мюнхенської угоди, 1 жовтня 1938 Угорщина зажадала, щоб Чехословаччина почала переговори. Під міжнародним тиском Чехословаччина мусила погодитися. Переговори проходили з 9 по 13 жовтня 1938 року в Комарно, на словацькому березі Дунаю.
Чехословацьку делегацію очолював прем'єр-міністр маріонеткової Словацької республіки Йозеф Тисо. Ще до неї входили міністр юстиції Словацької республіки Фердинанд Дюрчанський і генерал Рудольф Вієст. Празький уряд представляв доктор , політичний директор чехословацького міністерства закордонних справ, в ранзі надзвичайного і повноважного посла. Автономну Підкарпатську Русь представляв Іван Парканій, міністр без портфеля уряду Підкарпатської Русі. Угорську делегацію очолювали міністр закордонних справ і міністр освіти Пал Телекі. Чехословацька делегація (складалася в основному зі словаків) була недосвідченою і непідготовленою, оскільки в маріонеткового уряду було занадто багато внутрішніх проблем, що вимагають невідкладного вирішення. На противагу цьому угорська делегація складалася з досвідчених персон (наприклад, Пал Телекі був відомим експертом з географії), і в угорського уряду була можливість обговорити з ними 8 жовтня план майбутніх переговорів.
Різниця в аргументації двох сторін полягала в тому, що угорська сторона спиралася на дані перепису 1910 року (як Німеччина на Мюнхенській конференції), в той час як чехословацька — на дані 1930 року, оскаржуючи достовірність угорських цифр, а згодом наводила дані угорських переписів населення, що проводилися до 1900 року. Однією з основної причин розбіжності в цифрах була велика кількість людей змішаного походження, а також людей, вільно володіли як словацькою, так і угорською мовами — вони могли легко оголосити себе під час перепису як словаками, так і угорцями (залежно від того, що їм здавалося вигіднішим). Іншою причиною розбіжності в цифрах переписів було те, що обидві країни воліли заповнювати вакансії в державних структурах представниками титульних національностей, чия лояльність державі не викликала сумніву. Останнє призвело до того, що після набрання чинності Тріанонського договору значне число держслужбовців та інтелігенції угорського походження покинуло Чехословаччину (те ж саме спостерігалося після набрання чинності рішень Першого Віденського арбітражу, але вже стосовно словаків). Згідно з офіційною угорською статистикою, в 1918—1924 роках свої будинки були змушені покинути 107 000 угорців (близько 10 % угорського населення Чехословаччини).
Угорська сторона зажадала повернення двох населених пунктів, які після Першої світової війни виявилися поділені кордоном. Чехословацька сторона погодилася передати Угорщині селище Словенске Нове Место (до 1918 року — передмістя угорського міста Шаторальяуйхей) та місто Шагі. 12 жовтня ці два населених пункти були передані Угорщині.
На початку переговорів Угорщина зажадала територію південної Словаччини та Підкарпатської Русі аж до лінії (включно) — Братислава — Нітра — Тлмаче — Левіце — Лученец — Рімавска Собота — Єлшава — Рожнява — Кошиці — Требішов — Павловце-над-Угом — Ужгород — Мукачево — Виноградов. У 1930 році на цій території проживало 23 % населення Словаччини. Далі угорці зажадали, щоб на решті території Словаччини було проведено плебісцит, на якому словаки б висловилися з питання входження до складу Угорщини.
У свою чергу чехословацька делегація запропонувала створення угорської автономії у складі Словаччини. Кан'я охарактеризував цю пропозицію як жарт. Тоді Чехословаччина запропонувала передати Угорщині Житній острів, створити порто-франко в Комарно і провести обмін населенням в інших прикордонних регіонах. Оскільки Угорщина відкинула і цю пропозицію, 13 жовтня Чехословацька делегація запропонувала інше рішення, згідно з яким в Угорщині залишалося б стільки словаків та русинів, скільки угорців в Чехословаччині; це дозволило б Чехословаччині залишити за собою основні міста регіону — Левиці, Кошиці та Ужгород. Ця пропозиція не підійшла для Угорщини: було незрозуміло, чому русини, які є національною меншиною в обох країнах, зараховуються в словацькому варіанті як словаки. Увечері 13 жовтня, після консультацій з Будапештом, Кан'я заявив, що переговори провалилися, і попросив чотирьох підписантів Мюнхенської угоди виступити суддями. Оскільки Велика Британія і Франція вирішили не брати участь у вирішенні питання кордону, арбітрами стали німецький міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп та італійський міністр закордонних справ Галеаццо Чіано. На жаль, немає опублікованих документів, що пояснюють причини, з яких Велика Британія і Франція усунулися від вирішення прикордонного питання.
Після переговорів
5 жовтня 1938 Німеччина негласно вирішила, що «з військової точки зору наявність спільного польсько-угорського кордону небажана», і що «з військової точки зору для Німеччини краще, щоб Словаччина не виходила з Чехословацького союзу, але залишалася там під сильним німецьким впливом».
13 жовтня, в день провалу переговорів, Угорщина оголосила часткову мобілізацію, а незабаром після цього Словаччина ввела воєнний стан у прикордонній зоні. Угорщина відправила делегації до Німеччини й Італії. Граф Чакі вирушив до Риму, й Італія почала підготовку чотиристоронньої конференції — на кшталт тієї, що призвела до підписання Мюнхенської угоди. 16 жовтня угорський посол в Німеччині Калман Дараньї передав Гітлеру, що Угорщина готова до війни. Гітлер заявив, що угорці брехали йому, кажучи, що словаки та русини за будь-яку ціну хочуть приєднання до Угорщини, й оголосив, що якщо Угорщина почне бойові дії, то її ніхто не підтримає. Він порадив Угорщині продовжити переговори і дотримуватися етнічних принципів. За підсумками цієї розмови Ріббентроп у співпраці з угорцями і в присутності чехословацького (чеського) міністра закордонних справ Франтішека Хвалковського оформив угорські пропозиції в нову лінію кордону — . Вона краще дотримувалася етнічних принципів, але на практиці мало чим відрізнялася від лінії, раніше запропонованої Угорщиною. Під час вироблення цієї лінії Ріббентроп зв'язався з Італією, і порадив їй відкинути плани скликання чотиристоронньої конференції, оскільки Німеччина воліє діяти без розголосу.
Після повернення до Праги чехословацький міністр закордонних справ порекомендував погодитися на «лінію Ріббентропа». Проте 19 жовтня представники Словаччини Тісо і Дюрчанський зустрілися в Мюнхені з Ріббентропом, і стали переконувати його залишити Кошиці (де згідно з переписом 1910 року 75 % жителів були угорцями) за Чехословаччиною і погодитися на те, щоб в Чехословаччині залишилося стільки ж угорців, скільки словаків і русинів в Угорщині. Через кілька днів виявилося, що Ріббентроп дуже незадоволений угорцями. Як записав італійський міністр закордонних справ Чіано, «Правда полягає в тому, що він хоче захистити Чехословаччину настільки, наскільки вдасться, і згоден пожертвувати амбіціями — навіть законними амбіціями — Угорщини».
З 17 жовтня загострилася ситуація навколо Підкарпатської Русі. Польща запропонувала розділити Підкарпатську Русь між Польщею, Угорщиною і Румунією. Румунія, будучи пов'язаною з Чехословаччиною договором про допомогу проти Угорщини, відмовилася, і навіть запропонувала Чехословаччині військову допомогу в Підкарпатті. У відповідь Угорщина почала спонукати представників Підкарпаття до приєднання до Угорщини. Оскільки створення спільного кордону, що виник би в результаті анексії Угорщиною Підкарпатської Русі, було давньою мрією Польщі та Угорщини, Польща спрямувала до кордону війська. Проте Німеччина погоджувалася на створення польсько-угорського кордону тільки в тому випадку, якщо б Польща натомість передала Німеччині Данцизький коридор. Польща відхилила німецьку пропозицію. 20 жовтня представники русинів виробили резолюцію, більш-менш підтримуючу проведення плебісциту з питання входження Підкарпатської Русі до складу Угорщини. П'ять днів по тому підкарпатський прем'єр-міністр Андрій Бродій був заарештований в Празі, і замість нього прем'єр-міністром Підкарпатської Русі став міністр закордонних справ Августин Волошин. Волошин був згоден розглядати лише питання про передачу Угорщини територій з переважно угорським населенням, і відкинув ідею плебісциту.
Відновлення переговорів
Тим часом між Угорщиною і Чехословаччиною поновилися переговори по дипломатичних каналах. У результаті словацького візиту до Мюнхена 19 жовтня Чехословаччина зробила 22 жовтня свою «третю територіальну пропозицію»: Чехословаччина погоджувалася передати Угорщині 9.606 км² у південній Словаччині і 1.694 км в Підкарпатської Русі; Чехословаччина б зберегла Братиславу, Нітру й Кошиці. Угорщина відкинула пропозицію і зажадала, щоб запропоновані Чехословаччиною території були б негайно передані Угорщині, щоб на спірних територіях був проведений плебісцит, і щоб Підкарпаття «самостійно обрало своє майбутнє». Угорщина також попередила, що якщо Чехословаччина відкине пропозицію, то Угорщина вимагає арбітражу (італо-німецького в західній Словаччині та італо-німецько-польського в східній Словаччині та Підкарпатській Русі). Чехословаччина відкинула вимоги, але погодилася на арбітраж. Обидві сторони сподівалися, що їхні претензії будуть підтримані Німеччиною. Тим часом Велика Британія і Франція не проявили жодного інтересу до арбітражу, але були готові взяти участь у чотиристоронньої конференції, якби така була скликана.
Перед арбітражем
Чехословаччина, проте, недооцінила угорського впливу на Італію. Угорщина продовжувала переконувати Італію, що потужний німецький вплив у Чехословаччині може бути нейтралізований сильною Угорщиною, підтриманою Італією. Внаслідок цього, 27 жовтня італійський міністр закордонних справ Чіано переконав Ріббентропа — який тим часом знову змінив думку, і тепер підтримував ідею чотиристоронньої конференції — що італо-німецький арбітраж був би хорошою ідеєю, тому що був великим кроком проти франко-британського впливу. Після довгих коливань Ріббентроп також поступився переконанню у тому, що арбітраж не повинен обмежуватися етнічними принципами, і що потрібно передати Угорщині такі важливі чехословацькі міста, як Кошиці, Ужгород і Мукачево. Передача двох останніх, проте, означала, що Підкарпатська Русь виявиться відрізаною від своїх економічних центрів і не зможе вижити. Чехословаччина була не в курсі цієї зміни думки Ріббентропа, і словацькі лідери розраховували на сприятливе для них рішення арбітражу.
29 жовтня 1938 Чехословаччина та Угорщина офіційно попросили Італію і Німеччину провести арбітраж, заздалегідь погоджуючись з його результатами.
Арбітраж
Делегації
Арбітраж був проведений у Відні міністрами закордонних справ Німеччини (Йоахім фон Ріббентроп) та Італії (Галеаццо Чіано). Угорську делегацію очолював міністр закордонних справ Угорщини Калман Кан'я, його супроводжував міністр освіти Пал Телекі. Чехословацьку делегацію очолювали міністр закордонних справ Чехословаччини Франтішек Хвалковський і Іван Крно. У чехословацьку делегацію також входили представники Підкарпатської Русі — прем'єр-міністр Августин Волошин — і Словаччини (прем'єр-міністр Йозеф Тісо і міністр юстиції Фердинанд Дюрчанський). На арбітражі був присутній Герман Герінг.
Процес арбітражу
Арбітраж почався в Бельведерському палаці Відня опівдні 2 листопада 1938. Чехословацькій та угорській делегаціям було запропоновано викласти свої аргументи. Хвалковський був коротким, і залишив виклад чехословацької точки зору на долю міністра Крно. Після цього Ріббентроп чинив опір тому, щоб свої точки зору офіційно виклали Тісо і Волошин: згідно з поясненням Ріббентропа, Тисо і Волошин були членами чехословацької делегації, і не могли розглядатися як третя сторона.
Арбітри Ріббентроп і Чіано продовжили переговори з делегаціями за обідом, а потім пішли в окрему кімнату, де продовжили обговорення над картою. Рішення арбітражу були оголошені близько 19:00 години.
Рішення арбітражу
Чехословаччину зобов'язали передати Угорщині території в південній Словаччині та південному Підкарпатті на південь від лінії Собота — Єлшава — Рожнява — Кошиці — Міхаляни — Вельке Капушани — Ужгород — Мукачево — кордон з Румунією. Таким чином Чехословаччина залишила за собою західнословацькі міста Братислава і Нітра, в той час як Угорщина отримала три спірні східні міста і чотири населені пункти в центральному регіоні. Площа переданої території склала 11 927 км² (з них 10 390 припадають на територію сучасної Словаччини, решта — Україна), на ній проживало близько 1 060 000 осіб.
. | Площа (км²) | Населення | Угорці | Словаки | ||
---|---|---|---|---|---|---|
Кількість | Доля (%) | Кількість | Доля (%) | |||
Чехословацький перепис 1930 року | 11 927 | 852 332 | 506 208 | 59 | 290 107 | 34 |
Угорський перепис 1941 року | 869 299 | 751 944 | 84,1 | 85 392 | 9,8 |
У неанексованій частині Словаччини залишилося згідно зі словацькими джерелами — 67 000 угорців, згідно з угорськими джерелами — 70 000.
Словаччина втратила 21 % території, 20 % промисловості, 30 % сільськогосподарських угідь, 27 % електростанцій, 28 % родовищ залізної руди, 50 % виноградників, 35 % поголів'я свиней, 930 км залізничних колій. Східна Словаччина втратила своє головне місто — Кошиці. Східна Словаччина і багато міст південної Словаччини втратили залізничний зв'язок зі світом, оскільки єдина залізнична гілка йшла через анексовані терени, а кордон виявився закритим. Карпатська Русь втратила два головні міста — Ужгород і Мукачево — та всі родючі землі.
Крім того, Третій рейх отримав у результаті арбітражу частини Братислави — Девін і Петржалку.
У рішенні арбітражу було сказано, що «обидві сторони приймають рішення арбітражу як остаточне вирішення питання про проходження кордону».
Після арбітражу
Підсумки арбітражу виявилися дуже невигідними для Словаччини та Підкарпатської Русі. Згодом це дозволило Німеччині отримати контроль над стратегічно важливою територією в центрі Європи, нацьковуючи Угорщину і Словаччину один на одного, оскільки обидві ці країни розраховували на німецьку підтримку.
Наслідки арбітражу
Незабаром після того, як були оголошені рішення арбітражу, Янош Естерхазі — лідер угорської меншини в Словаччині — запропонував, щоб Угорщина повернула Словаччині 1000 км² території, на якій переважало словацьке населення (райони і Паларіково), щоб забезпечити довгострокове мирне співіснування двох націй. Його пропозиція була проігнорована Будапештом.
З 5 по 10 листопада 1938 гонвед зайняв передані території. 11 листопада 1938 угорський регент Міклош Горті особисто прибув у головне місто переданої території — Кошиці. До того часу місто покинули 15 000 чехів і словаків (чехи жили там з 1919 року), ще 15 000 мали зробити це до кінця місяця, залишитися мало близько 12 000 словаків і жодного чеха.
Переданні Чехословаччиною території історичної Верхньої Угорщини були офіційно включені до складу Угорщини рішенням угорського парламенту від 12 листопада 1938 року. Згідно з історичним адміністративним поділом Угорського королівства, на нових територіях було утворено два нові медьє з адміністративними центрами в Нове Замки і Левіце, частина земель увійшла до складу існуючих угорських медьє.
Оскільки під час арбітражу нова межа була проведена на великомасштабній мапі, то під час процесу делімітації кордону Угорщина змогла пересунути його ще далі на північ. Чехословаччина не протестувала, оскільки її уряд боявся нового арбітражу.
Під тиском Гітлера Словаччина 14 березня 1939 оголосила про свою незалежність. Чехословаччина припинила своє існування. Потому Гітлер поінформував Угорщину, що вона може протягом 24 годин окупувати південну частину автономної Карпатської України, але не повинна чіпати решту терену Словаччини. 15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність республіки, але в цей час уже тривала угорська агресія і до 18 березня її територія була окупована Угорщиною.
15 березня угорські війська зайняли невелику ділянку території власне Словаччини. Не спостерігаючи реакції, 23 березня Угорщина зробила велике вторгнення в східну Словаччину, маючи намір «просунутися на захід настільки, наскільки вдасться». Після невеликої словацько-угорської війни Угорщина отримала ще 1 897 км² території Словаччини з 69 630 мешканцями — в основному словаками або русинами-українцями. Угорщина заявила, що не вважає це порушенням рішень Віденського арбітражу, оскільки він стосувався відносин Угорщини та Чехословаччини, а Чехословацька держава вже кілька днів як не існує.
Життя на територіях, які перейшли до Угорщини
У зв'язку з тим, що після того, як по Тріанонському договору 1920 року Угорщина втратила значну частину своєї території, її економіка впала в депресію, рівень життя в міжвоєнній Чехословаччині був вищим за рівень життя в Угорщині. В результаті рівень життя мешканців переданих Угорщині територій знизився, бо в Угорщині робочий день був довший, зарплати — нижчі, ціни і податки — вищі тощо.
На порушення документів арбітражу Угорщина ввела на приєднаних територіях військове управління, і не забезпечила охорони прав національних меншин — навпаки, почалося переслідування словаків, русинів, євреїв і навіть німців. Було закрито більшість словацьких навчальних закладів, звільнено 862 з 1 119 словацьких вчителів. 5 листопада 1938 начальник угорського генерального штабу видав наказ про вигнання з анексованих приєднаних територій всіх чеських і словацьких колоністів, угорський уряд пішов на переговори лише тоді, коли обурений уряд Словаччини зробив аналогічні заходи проти наявних на території Словаччини угорців.
Багато словаків, румунів та русинів було в 1942 році мобілізовано у 2-гу армію і відправлено на Східний фронт. Після розгрому цієї армії під час Острогозько-Россошанської операції Радянською армією, угорський прем'єр-міністр Міклош Каллаї 23 лютого 1943 заявив: «Дяка Богу, що розгром угорської армії не сильно торкнувся угорської нації, тому що представники інших національностей втратили більше».
Після Другої світової війни
Після того, як на передані Угорщині території прийшла Радянська армія, вони — як і недовготривала Перша Словацька республіка — знову стали частиною Чехословаччини. Після війни ті угорці, які не були учасниками Руху Опору, розглядалися в Чехословаччині як військові злочинці. На відміну від того, що було зроблено з німцями, Союзники не дозволили провести депортацію угорців — замість цього був влаштований «обмін населенням»: 68 407 угорців було переселено в Угорщину, а словаки з Угорщини були переселені до Чехословаччини. Ще 31 780 угорців було виселено тому, що вони переселилися на ці території вже після Віденського арбітражу. Угорцям і німцям довелося пройти процес словакизації. Ще раніше, для асиміляції угорців у Чехословаччині, близько 44 тисяч угорців і 100 000 словаків було послано на роботи в Судетську область, звідки були виселені німці. Рік чи два потому угорцям було дозволено повернутися в південну Словаччину, і близько 24 тисяч з них скористалися цією можливістю. Цей період свавілля завершився з приходом до влади в 1948 році комуністів, після чого угорці — на відміну від німців — знову отримали чехословацьке громадянство і були відновлені в усіх правах, за винятком майнових (див. Декрети Бенеша). У жовтні 1948 року чехословацький парламент повернув чехословацьке громадянство всім угорцям, які жили в Словаччині на момент 1 листопада 1938 і не звинувачувалися в злочинах.
Нуліфікація
Ще під час війни Союзники оголосили рішення Віденських арбітражів юридично скасованими, оскільки вони були прямим наслідком також скасованої Мюнхенської угоди. Це було підтверджено Паризькою мирною конференцією 1947, коли 10 лютого 1947 був підписаний мирний договір з Угорщиною, стаття 1 (4a) якого свідчила: «Рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 року оголошується юридично скасовані». У договорі було сказано, що кордон між Угорщиною і Чехословаччиною встановлюється по лінії кордону, що існував між Угорщиною і Чехословаччиною на 1 листопада 1938 року (за винятком переданих Чехословаччині трьох сіл на південь від Братислави — Русовце, Чуново, Яровце (нині частина Братислави V)). Підкарпатська Русь в кінці червня 1945 року була передана СРСР.
Див. також
Ресурси Інтернету
- Text of the first arbitral award of Vienna, from a UN website [ 3 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Additional Annexation of Eastern Slovakia by Hungary, 23-26 March 1939 [ 24 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Александр Пеганов. ‘Чехо-словацко-венгерские переговоры в ноябре 1938 – марте 1939 г. о реализации Венского арбитражного решения’ // Российские и славянские исследования 3 (2009): 205–210 [ 9 квітня 2018 у Wayback Machine.].
- Анатолий Сальков. " Первый венский арбитраж и проблема Южной Словакии (Верхней Венгрии) в ноябре 1938 - марте 1939 г." // ВЕСНІК БДУ. СЕРЫЯ 3, Вып. 2 (2011): 26-33 [ 9 квітня 2018 у Wayback Machine.].
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pershij Videnskij arbitrazh bulo provedeno 2 listopada 1938 roku u Vidni v Belvederskomu palaci ministrami zakordonnih sprav Nimechchini Joahimom fon Ribbentropom ta Italiyi Galeacco Chiano dlya virishennya ugorskogo pitannya v Chehoslovachchini Neobhidnist terminovogo vregulyuvannya chehoslovacko ugorskogo nacionalno teritorialnogo konfliktu bula propisana v Myunhenskij ugodi pidpisanij 30 veresnya 1938 roku Teritorialni zmini Slovachchini zgidno z Pershim Videnskim arbitrazhem 1 do 15 zhovtnya 1947 chastina Ugorshini 2 Pivdenna Slovachchina 2 listopada 1938 8 travnya 1945 u skladi Ugorshini 3 shidna chastina Slovachchini tereni gromad Stashinu j Sobranci 4 kvitnya 1939 8 travnya 1945 nalezhav Ugorshini 4 i 1 20 listopada 1938 1945 u skladi Nimechchini 5 Nimecka zona stvorena za ugodoyu mizh Nimechchinoyu i Slovachchinoyu 23 bereznya 1939 Karta Karpatskoyi Ukrayini Chervonoyu liniyeyu poznacheno teritoriyu yaka vidijshla do Ugorske korolivstvo 2 listopada 1938 Pid chas Pershogo Videnskogo arbitrazhu arbitri z nacistskoyi Nimechchini i fashistskoyi Italiyi shukali sposib nenasilnickogo zadovolennya teritorialnih pretenzij Ugorshini pov yazanih z pereglyadom Trianonskogo dogovoru 1920 roku U rezultati Pershogo Videnskogo arbitrazhu vid Chehoslovachchini buli vidokremleni ta peredani Ugorshini pivdenna chastina Pidkarpatskoyi Rusi Karpatskoyi Ukrayini i rajoni pivdennoyi Slovachchini naseleni perevazhno ugorcyami Takim chinom Ugorshina povernula chastinu teritorij vtrachenih u rezultati rozpadu Avstro Ugorshini pislya Pershoyi svitovoyi vijni Zagalna plosha peredanih Ugorshini teritorij sklala 12 400 km de prozhivalo ponad 1 mln osib Protyagom listopada 1938 roku bereznya 1939 roku projshla delimitaciya chehoslovacko ugorskogo kordonu yaka viznachila tilki yiyi slovacku dilyanku sho nibito dozvolilo Ugorshini pislya progoloshennya nezalezhnosti Slovachchini 14 bereznya 1939 roku i takim chinom de fakto rozpadu Cheho Slovachchini pochati okupaciyu chastini Pidkarpatskoyi Rusi PeregovoriPered pochatkom peregovoriv Yaskravo korichnevim kolorom pokazani teritoriyi priyednani do Ugorshini zgidno z Pershim Videnskim arbitrazhem u 1938 roci Ugorshina vidkrito planuvala povernennya kolishnih ugorskih teritorij pivdennoyi Slovachchini i Karpatskoyi Rusi Na deyaki tereni Slovachchini pretenduvala j Polsha Prote Ugorshina v yakoyi v rezultati Trianonskogo dogovoru 1920 praktichno ne zalishilosya armiyi poboyuvalasya vijskovogo konfliktu z dobre ozbroyenoyu Chehoslovachchinoyu Yak skazav Gorti 16 zhovtnya 1938 Ugorska vijskova intervenciya bula b lihom dlya samoyi Ugorshini oskilki chehoslovacka armiya maye najkrashu zbroyu v Yevropi a Budapesht roztashovanij vsogo lishe za p yat hvilin lotu litaka vid chehoslovackogo kordonu Voni nejtralizuyut mene persh nizh ya vstanu z lizhka dzherelo 30 veresnya 1938 bulo ukladeno Myunhensku ugodu sho virishila dolyu nimeckogo naselennya Chehoslovachchini Pid tiskom Polshi j Ugorshini do ugodi buli dodani dodatki sho vimagali vid chehoslovackogo uryadu v trimisyachnij termin shlyahom dvostoronnih peregovoriv virishiti z Polsheyu ta Ugorshinoyu pitannya shodo teritorij z perevazhno polskim ta ugorskim naselennyam v inshomu vipadku pitannya povinno bulo buti virishene chotirma pidpisantami Myunhenskoyi ugodi Nimechchinoyu Italiyeyu Velikoyu Britaniyeyu i Franciyeyu Prote princip vidpovidalnosti chotiroh pidpisantiv za vsi vazhlivi podiyi v Yevropi buv porushenij Polsheyu sho vzhe 1 zhovtnya vzyala kurs na aneksiyu Zaolzhya pislya ultimatumu visunutogo Chehoslovachchini 21 veresnya Peregovori neobhidni za Myunhenskoyu ugodoyu pochalisya lishe 25 zhovtnya 1938 roku za yih pidsumkami 1 grudnya do Polshi perejshlo she 226 km teritoriyi cogo razu v pivnichnij Slovachchini na yakij prozhivalo 4 280 osib lishe 0 3 z yakih buli polyakami Pislya togo yak na pochatku zhovtnya Nimechchina okupuvala Sudetsku oblast vid Chehoslovachchini 6 zhovtnya vidokremilasya Slovachchina a 11 zhovtnya ogolosila pro svoyu avtonomiyu Pidkarpatska Rus Osnovni peregovori Vidpovidno do dodatkovih dodatkiv do Myunhenskoyi ugodi 1 zhovtnya 1938 Ugorshina zazhadala shob Chehoslovachchina pochala peregovori Pid mizhnarodnim tiskom Chehoslovachchina musila pogoditisya Peregovori prohodili z 9 po 13 zhovtnya 1938 roku v Komarno na slovackomu berezi Dunayu Chehoslovacku delegaciyu ocholyuvav prem yer ministr marionetkovoyi Slovackoyi respubliki Jozef Tiso She do neyi vhodili ministr yusticiyi Slovackoyi respubliki Ferdinand Dyurchanskij i general Rudolf Viyest Prazkij uryad predstavlyav doktor politichnij direktor chehoslovackogo ministerstva zakordonnih sprav v ranzi nadzvichajnogo i povnovazhnogo posla Avtonomnu Pidkarpatsku Rus predstavlyav Ivan Parkanij ministr bez portfelya uryadu Pidkarpatskoyi Rusi Ugorsku delegaciyu ocholyuvali ministr zakordonnih sprav i ministr osviti Pal Teleki Chehoslovacka delegaciya skladalasya v osnovnomu zi slovakiv bula nedosvidchenoyu i nepidgotovlenoyu oskilki v marionetkovogo uryadu bulo zanadto bagato vnutrishnih problem sho vimagayut nevidkladnogo virishennya Na protivagu comu ugorska delegaciya skladalasya z dosvidchenih person napriklad Pal Teleki buv vidomim ekspertom z geografiyi i v ugorskogo uryadu bula mozhlivist obgovoriti z nimi 8 zhovtnya plan majbutnih peregovoriv Riznicya v argumentaciyi dvoh storin polyagala v tomu sho ugorska storona spiralasya na dani perepisu 1910 roku yak Nimechchina na Myunhenskij konferenciyi v toj chas yak chehoslovacka na dani 1930 roku oskarzhuyuchi dostovirnist ugorskih cifr a zgodom navodila dani ugorskih perepisiv naselennya sho provodilisya do 1900 roku Odniyeyu z osnovnoyi prichin rozbizhnosti v cifrah bula velika kilkist lyudej zmishanogo pohodzhennya a takozh lyudej vilno volodili yak slovackoyu tak i ugorskoyu movami voni mogli legko ogolositi sebe pid chas perepisu yak slovakami tak i ugorcyami zalezhno vid togo sho yim zdavalosya vigidnishim Inshoyu prichinoyu rozbizhnosti v cifrah perepisiv bulo te sho obidvi krayini volili zapovnyuvati vakansiyi v derzhavnih strukturah predstavnikami titulnih nacionalnostej chiya loyalnist derzhavi ne viklikala sumnivu Ostannye prizvelo do togo sho pislya nabrannya chinnosti Trianonskogo dogovoru znachne chislo derzhsluzhbovciv ta inteligenciyi ugorskogo pohodzhennya pokinulo Chehoslovachchinu te zh same sposterigalosya pislya nabrannya chinnosti rishen Pershogo Videnskogo arbitrazhu ale vzhe stosovno slovakiv Zgidno z oficijnoyu ugorskoyu statistikoyu v 1918 1924 rokah svoyi budinki buli zmusheni pokinuti 107 000 ugorciv blizko 10 ugorskogo naselennya Chehoslovachchini Ugorska storona zazhadala povernennya dvoh naselenih punktiv yaki pislya Pershoyi svitovoyi vijni viyavilisya podileni kordonom Chehoslovacka storona pogodilasya peredati Ugorshini selishe Slovenske Nove Mesto do 1918 roku peredmistya ugorskogo mista Shatoralyaujhej ta misto Shagi 12 zhovtnya ci dva naselenih punkti buli peredani Ugorshini Na pochatku peregovoriv Ugorshina zazhadala teritoriyu pivdennoyi Slovachchini ta Pidkarpatskoyi Rusi azh do liniyi vklyuchno Bratislava Nitra Tlmache Levice Luchenec Rimavska Sobota Yelshava Rozhnyava Koshici Trebishov Pavlovce nad Ugom Uzhgorod Mukachevo Vinogradov U 1930 roci na cij teritoriyi prozhivalo 23 naselennya Slovachchini Dali ugorci zazhadali shob na reshti teritoriyi Slovachchini bulo provedeno plebiscit na yakomu slovaki b vislovilisya z pitannya vhodzhennya do skladu Ugorshini 10 11 1938 Ugorski vijska zajnyali Luchenec U svoyu chergu chehoslovacka delegaciya zaproponuvala stvorennya ugorskoyi avtonomiyi u skladi Slovachchini Kan ya oharakterizuvav cyu propoziciyu yak zhart Todi Chehoslovachchina zaproponuvala peredati Ugorshini Zhitnij ostriv stvoriti porto franko v Komarno i provesti obmin naselennyam v inshih prikordonnih regionah Oskilki Ugorshina vidkinula i cyu propoziciyu 13 zhovtnya Chehoslovacka delegaciya zaproponuvala inshe rishennya zgidno z yakim v Ugorshini zalishalosya b stilki slovakiv ta rusiniv skilki ugorciv v Chehoslovachchini ce dozvolilo b Chehoslovachchini zalishiti za soboyu osnovni mista regionu Levici Koshici ta Uzhgorod Cya propoziciya ne pidijshla dlya Ugorshini bulo nezrozumilo chomu rusini yaki ye nacionalnoyu menshinoyu v oboh krayinah zarahovuyutsya v slovackomu varianti yak slovaki Uvecheri 13 zhovtnya pislya konsultacij z Budapeshtom Kan ya zayaviv sho peregovori provalilisya i poprosiv chotiroh pidpisantiv Myunhenskoyi ugodi vistupiti suddyami Oskilki Velika Britaniya i Franciya virishili ne brati uchast u virishenni pitannya kordonu arbitrami stali nimeckij ministr zakordonnih sprav Joahim fon Ribbentrop ta italijskij ministr zakordonnih sprav Galeacco Chiano Na zhal nemaye opublikovanih dokumentiv sho poyasnyuyut prichini z yakih Velika Britaniya i Franciya usunulisya vid virishennya prikordonnogo pitannya Pislya peregovoriv 5 zhovtnya 1938 Nimechchina neglasno virishila sho z vijskovoyi tochki zoru nayavnist spilnogo polsko ugorskogo kordonu nebazhana i sho z vijskovoyi tochki zoru dlya Nimechchini krashe shob Slovachchina ne vihodila z Chehoslovackogo soyuzu ale zalishalasya tam pid silnim nimeckim vplivom 13 zhovtnya v den provalu peregovoriv Ugorshina ogolosila chastkovu mobilizaciyu a nezabarom pislya cogo Slovachchina vvela voyennij stan u prikordonnij zoni Ugorshina vidpravila delegaciyi do Nimechchini j Italiyi Graf Chaki virushiv do Rimu j Italiya pochala pidgotovku chotiristoronnoyi konferenciyi na kshtalt tiyeyi sho prizvela do pidpisannya Myunhenskoyi ugodi 16 zhovtnya ugorskij posol v Nimechchini Kalman Daranyi peredav Gitleru sho Ugorshina gotova do vijni Gitler zayaviv sho ugorci brehali jomu kazhuchi sho slovaki ta rusini za bud yaku cinu hochut priyednannya do Ugorshini j ogolosiv sho yaksho Ugorshina pochne bojovi diyi to yiyi nihto ne pidtrimaye Vin poradiv Ugorshini prodovzhiti peregovori i dotrimuvatisya etnichnih principiv Za pidsumkami ciyeyi rozmovi Ribbentrop u spivpraci z ugorcyami i v prisutnosti chehoslovackogo cheskogo ministra zakordonnih sprav Frantisheka Hvalkovskogo oformiv ugorski propoziciyi v novu liniyu kordonu Vona krashe dotrimuvalasya etnichnih principiv ale na praktici malo chim vidriznyalasya vid liniyi ranishe zaproponovanoyi Ugorshinoyu Pid chas viroblennya ciyeyi liniyi Ribbentrop zv yazavsya z Italiyeyu i poradiv yij vidkinuti plani sklikannya chotiristoronnoyi konferenciyi oskilki Nimechchina voliye diyati bez rozgolosu Pislya povernennya do Pragi chehoslovackij ministr zakordonnih sprav porekomenduvav pogoditisya na liniyu Ribbentropa Prote 19 zhovtnya predstavniki Slovachchini Tiso i Dyurchanskij zustrilisya v Myunheni z Ribbentropom i stali perekonuvati jogo zalishiti Koshici de zgidno z perepisom 1910 roku 75 zhiteliv buli ugorcyami za Chehoslovachchinoyu i pogoditisya na te shob v Chehoslovachchini zalishilosya stilki zh ugorciv skilki slovakiv i rusiniv v Ugorshini Cherez kilka dniv viyavilosya sho Ribbentrop duzhe nezadovolenij ugorcyami Yak zapisav italijskij ministr zakordonnih sprav Chiano Pravda polyagaye v tomu sho vin hoche zahistiti Chehoslovachchinu nastilki naskilki vdastsya i zgoden pozhertvuvati ambiciyami navit zakonnimi ambiciyami Ugorshini Z 17 zhovtnya zagostrilasya situaciya navkolo Pidkarpatskoyi Rusi Polsha zaproponuvala rozdiliti Pidkarpatsku Rus mizh Polsheyu Ugorshinoyu i Rumuniyeyu Rumuniya buduchi pov yazanoyu z Chehoslovachchinoyu dogovorom pro dopomogu proti Ugorshini vidmovilasya i navit zaproponuvala Chehoslovachchini vijskovu dopomogu v Pidkarpatti U vidpovid Ugorshina pochala sponukati predstavnikiv Pidkarpattya do priyednannya do Ugorshini Oskilki stvorennya spilnogo kordonu sho vinik bi v rezultati aneksiyi Ugorshinoyu Pidkarpatskoyi Rusi bulo davnoyu mriyeyu Polshi ta Ugorshini Polsha spryamuvala do kordonu vijska Prote Nimechchina pogodzhuvalasya na stvorennya polsko ugorskogo kordonu tilki v tomu vipadku yaksho b Polsha natomist peredala Nimechchini Dancizkij koridor Polsha vidhilila nimecku propoziciyu 20 zhovtnya predstavniki rusiniv virobili rezolyuciyu bilsh mensh pidtrimuyuchu provedennya plebiscitu z pitannya vhodzhennya Pidkarpatskoyi Rusi do skladu Ugorshini P yat dniv po tomu pidkarpatskij prem yer ministr Andrij Brodij buv zaareshtovanij v Prazi i zamist nogo prem yer ministrom Pidkarpatskoyi Rusi stav ministr zakordonnih sprav Avgustin Voloshin Voloshin buv zgoden rozglyadati lishe pitannya pro peredachu Ugorshini teritorij z perevazhno ugorskim naselennyam i vidkinuv ideyu plebiscitu Vidnovlennya peregovoriv Tim chasom mizh Ugorshinoyu i Chehoslovachchinoyu ponovilisya peregovori po diplomatichnih kanalah U rezultati slovackogo vizitu do Myunhena 19 zhovtnya Chehoslovachchina zrobila 22 zhovtnya svoyu tretyu teritorialnu propoziciyu Chehoslovachchina pogodzhuvalasya peredati Ugorshini 9 606 km u pivdennij Slovachchini i 1 694 km v Pidkarpatskoyi Rusi Chehoslovachchina b zberegla Bratislavu Nitru j Koshici Ugorshina vidkinula propoziciyu i zazhadala shob zaproponovani Chehoslovachchinoyu teritoriyi buli b negajno peredani Ugorshini shob na spirnih teritoriyah buv provedenij plebiscit i shob Pidkarpattya samostijno obralo svoye majbutnye Ugorshina takozh poperedila sho yaksho Chehoslovachchina vidkine propoziciyu to Ugorshina vimagaye arbitrazhu italo nimeckogo v zahidnij Slovachchini ta italo nimecko polskogo v shidnij Slovachchini ta Pidkarpatskij Rusi Chehoslovachchina vidkinula vimogi ale pogodilasya na arbitrazh Obidvi storoni spodivalisya sho yihni pretenziyi budut pidtrimani Nimechchinoyu Tim chasom Velika Britaniya i Franciya ne proyavili zhodnogo interesu do arbitrazhu ale buli gotovi vzyati uchast u chotiristoronnoyi konferenciyi yakbi taka bula sklikana Pered arbitrazhem Chehoslovachchina prote nedoocinila ugorskogo vplivu na Italiyu Ugorshina prodovzhuvala perekonuvati Italiyu sho potuzhnij nimeckij vpliv u Chehoslovachchini mozhe buti nejtralizovanij silnoyu Ugorshinoyu pidtrimanoyu Italiyeyu Vnaslidok cogo 27 zhovtnya italijskij ministr zakordonnih sprav Chiano perekonav Ribbentropa yakij tim chasom znovu zminiv dumku i teper pidtrimuvav ideyu chotiristoronnoyi konferenciyi sho italo nimeckij arbitrazh buv bi horoshoyu ideyeyu tomu sho buv velikim krokom proti franko britanskogo vplivu Pislya dovgih kolivan Ribbentrop takozh postupivsya perekonannyu u tomu sho arbitrazh ne povinen obmezhuvatisya etnichnimi principami i sho potribno peredati Ugorshini taki vazhlivi chehoslovacki mista yak Koshici Uzhgorod i Mukachevo Peredacha dvoh ostannih prote oznachala sho Pidkarpatska Rus viyavitsya vidrizanoyu vid svoyih ekonomichnih centriv i ne zmozhe vizhiti Chehoslovachchina bula ne v kursi ciyeyi zmini dumki Ribbentropa i slovacki lideri rozrahovuvali na spriyatlive dlya nih rishennya arbitrazhu 29 zhovtnya 1938 Chehoslovachchina ta Ugorshina oficijno poprosili Italiyu i Nimechchinu provesti arbitrazh zazdalegid pogodzhuyuchis z jogo rezultatami ArbitrazhDelegaciyi Arbitrazh buv provedenij u Vidni ministrami zakordonnih sprav Nimechchini Joahim fon Ribbentrop ta Italiyi Galeacco Chiano Ugorsku delegaciyu ocholyuvav ministr zakordonnih sprav Ugorshini Kalman Kan ya jogo suprovodzhuvav ministr osviti Pal Teleki Chehoslovacku delegaciyu ocholyuvali ministr zakordonnih sprav Chehoslovachchini Frantishek Hvalkovskij i Ivan Krno U chehoslovacku delegaciyu takozh vhodili predstavniki Pidkarpatskoyi Rusi prem yer ministr Avgustin Voloshin i Slovachchini prem yer ministr Jozef Tiso i ministr yusticiyi Ferdinand Dyurchanskij Na arbitrazhi buv prisutnij German Gering Proces arbitrazhu Arbitrazh pochavsya v Belvederskomu palaci Vidnya opivdni 2 listopada 1938 Chehoslovackij ta ugorskij delegaciyam bulo zaproponovano viklasti svoyi argumenti Hvalkovskij buv korotkim i zalishiv viklad chehoslovackoyi tochki zoru na dolyu ministra Krno Pislya cogo Ribbentrop chiniv opir tomu shob svoyi tochki zoru oficijno viklali Tiso i Voloshin zgidno z poyasnennyam Ribbentropa Tiso i Voloshin buli chlenami chehoslovackoyi delegaciyi i ne mogli rozglyadatisya yak tretya storona Arbitri Ribbentrop i Chiano prodovzhili peregovori z delegaciyami za obidom a potim pishli v okremu kimnatu de prodovzhili obgovorennya nad kartoyu Rishennya arbitrazhu buli ogolosheni blizko 19 00 godini Rishennya arbitrazhu Chehoslovachchinu zobov yazali peredati Ugorshini teritoriyi v pivdennij Slovachchini ta pivdennomu Pidkarpatti na pivden vid liniyi Sobota Yelshava Rozhnyava Koshici Mihalyani Velke Kapushani Uzhgorod Mukachevo kordon z Rumuniyeyu Takim chinom Chehoslovachchina zalishila za soboyu zahidnoslovacki mista Bratislava i Nitra v toj chas yak Ugorshina otrimala tri spirni shidni mista i chotiri naseleni punkti v centralnomu regioni Plosha peredanoyi teritoriyi sklala 11 927 km z nih 10 390 pripadayut na teritoriyu suchasnoyi Slovachchini reshta Ukrayina na nij prozhivalo blizko 1 060 000 osib Plosha km Naselennya Ugorci Slovaki Kilkist Dolya Kilkist Dolya Chehoslovackij perepis 1930 roku 11 927 852 332 506 208 59 290 107 34 Ugorskij perepis 1941 roku 869 299 751 944 84 1 85 392 9 8 U neaneksovanij chastini Slovachchini zalishilosya zgidno zi slovackimi dzherelami 67 000 ugorciv zgidno z ugorskimi dzherelami 70 000 Slovachchina vtratila 21 teritoriyi 20 promislovosti 30 silskogospodarskih ugid 27 elektrostancij 28 rodovish zaliznoyi rudi 50 vinogradnikiv 35 pogoliv ya svinej 930 km zaliznichnih kolij Shidna Slovachchina vtratila svoye golovne misto Koshici Shidna Slovachchina i bagato mist pivdennoyi Slovachchini vtratili zaliznichnij zv yazok zi svitom oskilki yedina zaliznichna gilka jshla cherez aneksovani tereni a kordon viyavivsya zakritim Karpatska Rus vtratila dva golovni mista Uzhgorod i Mukachevo ta vsi rodyuchi zemli Krim togo Tretij rejh otrimav u rezultati arbitrazhu chastini Bratislavi Devin i Petrzhalku U rishenni arbitrazhu bulo skazano sho obidvi storoni prijmayut rishennya arbitrazhu yak ostatochne virishennya pitannya pro prohodzhennya kordonu Pislya arbitrazhuPidsumki arbitrazhu viyavilisya duzhe nevigidnimi dlya Slovachchini ta Pidkarpatskoyi Rusi Zgodom ce dozvolilo Nimechchini otrimati kontrol nad strategichno vazhlivoyu teritoriyeyu v centri Yevropi nackovuyuchi Ugorshinu i Slovachchinu odin na odnogo oskilki obidvi ci krayini rozrahovuvali na nimecku pidtrimku Naslidki arbitrazhu Nezabarom pislya togo yak buli ogolosheni rishennya arbitrazhu Yanosh Esterhazi lider ugorskoyi menshini v Slovachchini zaproponuvav shob Ugorshina povernula Slovachchini 1000 km teritoriyi na yakij perevazhalo slovacke naselennya rajoni i Palarikovo shob zabezpechiti dovgostrokove mirne spivisnuvannya dvoh nacij Jogo propoziciya bula proignorovana Budapeshtom Z 5 po 10 listopada 1938 gonved zajnyav peredani teritoriyi 11 listopada 1938 ugorskij regent Miklosh Gorti osobisto pribuv u golovne misto peredanoyi teritoriyi Koshici Do togo chasu misto pokinuli 15 000 chehiv i slovakiv chehi zhili tam z 1919 roku she 15 000 mali zrobiti ce do kincya misyacya zalishitisya malo blizko 12 000 slovakiv i zhodnogo cheha Peredanni Chehoslovachchinoyu teritoriyi istorichnoyi Verhnoyi Ugorshini buli oficijno vklyucheni do skladu Ugorshini rishennyam ugorskogo parlamentu vid 12 listopada 1938 roku Zgidno z istorichnim administrativnim podilom Ugorskogo korolivstva na novih teritoriyah bulo utvoreno dva novi medye z administrativnimi centrami v Nove Zamki i Levice chastina zemel uvijshla do skladu isnuyuchih ugorskih medye Oskilki pid chas arbitrazhu nova mezha bula provedena na velikomasshtabnij mapi to pid chas procesu delimitaciyi kordonu Ugorshina zmogla peresunuti jogo she dali na pivnich Chehoslovachchina ne protestuvala oskilki yiyi uryad boyavsya novogo arbitrazhu Pid tiskom Gitlera Slovachchina 14 bereznya 1939 ogolosila pro svoyu nezalezhnist Chehoslovachchina pripinila svoye isnuvannya Potomu Gitler poinformuvav Ugorshinu sho vona mozhe protyagom 24 godin okupuvati pivdennu chastinu avtonomnoyi Karpatskoyi Ukrayini ale ne povinna chipati reshtu terenu Slovachchini 15 bereznya 1939 roku Karpatska Ukrayina progolosila nezalezhnist respubliki ale v cej chas uzhe trivala ugorska agresiya i do 18 bereznya yiyi teritoriya bula okupovana Ugorshinoyu 15 bereznya ugorski vijska zajnyali neveliku dilyanku teritoriyi vlasne Slovachchini Ne sposterigayuchi reakciyi 23 bereznya Ugorshina zrobila velike vtorgnennya v shidnu Slovachchinu mayuchi namir prosunutisya na zahid nastilki naskilki vdastsya Pislya nevelikoyi slovacko ugorskoyi vijni Ugorshina otrimala she 1 897 km teritoriyi Slovachchini z 69 630 meshkancyami v osnovnomu slovakami abo rusinami ukrayincyami Ugorshina zayavila sho ne vvazhaye ce porushennyam rishen Videnskogo arbitrazhu oskilki vin stosuvavsya vidnosin Ugorshini ta Chehoslovachchini a Chehoslovacka derzhava vzhe kilka dniv yak ne isnuye Zhittya na teritoriyah yaki perejshli do Ugorshini U zv yazku z tim sho pislya togo yak po Trianonskomu dogovoru 1920 roku Ugorshina vtratila znachnu chastinu svoyeyi teritoriyi yiyi ekonomika vpala v depresiyu riven zhittya v mizhvoyennij Chehoslovachchini buv vishim za riven zhittya v Ugorshini V rezultati riven zhittya meshkanciv peredanih Ugorshini teritorij znizivsya bo v Ugorshini robochij den buv dovshij zarplati nizhchi cini i podatki vishi tosho Na porushennya dokumentiv arbitrazhu Ugorshina vvela na priyednanih teritoriyah vijskove upravlinnya i ne zabezpechila ohoroni prav nacionalnih menshin navpaki pochalosya peresliduvannya slovakiv rusiniv yevreyiv i navit nimciv Bulo zakrito bilshist slovackih navchalnih zakladiv zvilneno 862 z 1 119 slovackih vchiteliv 5 listopada 1938 nachalnik ugorskogo generalnogo shtabu vidav nakaz pro vignannya z aneksovanih priyednanih teritorij vsih cheskih i slovackih kolonistiv ugorskij uryad pishov na peregovori lishe todi koli oburenij uryad Slovachchini zrobiv analogichni zahodi proti nayavnih na teritoriyi Slovachchini ugorciv Bagato slovakiv rumuniv ta rusiniv bulo v 1942 roci mobilizovano u 2 gu armiyu i vidpravleno na Shidnij front Pislya rozgromu ciyeyi armiyi pid chas Ostrogozko Rossoshanskoyi operaciyi Radyanskoyu armiyeyu ugorskij prem yer ministr Miklosh Kallayi 23 lyutogo 1943 zayaviv Dyaka Bogu sho rozgrom ugorskoyi armiyi ne silno torknuvsya ugorskoyi naciyi tomu sho predstavniki inshih nacionalnostej vtratili bilshe Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Pislya togo yak na peredani Ugorshini teritoriyi prijshla Radyanska armiya voni yak i nedovgotrivala Persha Slovacka respublika znovu stali chastinoyu Chehoslovachchini Pislya vijni ti ugorci yaki ne buli uchasnikami Ruhu Oporu rozglyadalisya v Chehoslovachchini yak vijskovi zlochinci Na vidminu vid togo sho bulo zrobleno z nimcyami Soyuzniki ne dozvolili provesti deportaciyu ugorciv zamist cogo buv vlashtovanij obmin naselennyam 68 407 ugorciv bulo pereseleno v Ugorshinu a slovaki z Ugorshini buli pereseleni do Chehoslovachchini She 31 780 ugorciv bulo viseleno tomu sho voni pereselilisya na ci teritoriyi vzhe pislya Videnskogo arbitrazhu Ugorcyam i nimcyam dovelosya projti proces slovakizaciyi She ranishe dlya asimilyaciyi ugorciv u Chehoslovachchini blizko 44 tisyach ugorciv i 100 000 slovakiv bulo poslano na roboti v Sudetsku oblast zvidki buli viseleni nimci Rik chi dva potomu ugorcyam bulo dozvoleno povernutisya v pivdennu Slovachchinu i blizko 24 tisyach z nih skoristalisya ciyeyu mozhlivistyu Cej period svavillya zavershivsya z prihodom do vladi v 1948 roci komunistiv pislya chogo ugorci na vidminu vid nimciv znovu otrimali chehoslovacke gromadyanstvo i buli vidnovleni v usih pravah za vinyatkom majnovih div Dekreti Benesha U zhovtni 1948 roku chehoslovackij parlament povernuv chehoslovacke gromadyanstvo vsim ugorcyam yaki zhili v Slovachchini na moment 1 listopada 1938 i ne zvinuvachuvalisya v zlochinah NulifikaciyaShe pid chas vijni Soyuzniki ogolosili rishennya Videnskih arbitrazhiv yuridichno skasovanimi oskilki voni buli pryamim naslidkom takozh skasovanoyi Myunhenskoyi ugodi Ce bulo pidtverdzheno Parizkoyu mirnoyu konferenciyeyu 1947 koli 10 lyutogo 1947 buv pidpisanij mirnij dogovir z Ugorshinoyu stattya 1 4a yakogo svidchila Rishennya Videnskogo arbitrazhu vid 2 listopada 1938 roku ogoloshuyetsya yuridichno skasovani U dogovori bulo skazano sho kordon mizh Ugorshinoyu i Chehoslovachchinoyu vstanovlyuyetsya po liniyi kordonu sho isnuvav mizh Ugorshinoyu i Chehoslovachchinoyu na 1 listopada 1938 roku za vinyatkom peredanih Chehoslovachchini troh sil na pivden vid Bratislavi Rusovce Chunovo Yarovce nini chastina Bratislavi V Pidkarpatska Rus v kinci chervnya 1945 roku bula peredana SRSR Div takozhVelika Ugorshina Myunhenska ugoda 1938 Videnskij arbitrazh Drugij Videnskij arbitrazhResursi InternetuText of the first arbitral award of Vienna from a UN website 3 kvitnya 2012 u Wayback Machine Additional Annexation of Eastern Slovakia by Hungary 23 26 March 1939 24 bereznya 2012 u Wayback Machine Aleksandr Peganov Cheho slovacko vengerskie peregovory v noyabre 1938 marte 1939 g o realizacii Venskogo arbitrazhnogo resheniya Rossijskie i slavyanskie issledovaniya 3 2009 205 210 9 kvitnya 2018 u Wayback Machine Anatolij Salkov Pervyj venskij arbitrazh i problema Yuzhnoj Slovakii Verhnej Vengrii v noyabre 1938 marte 1939 g VESNIK BDU SERYYa 3 Vyp 2 2011 26 33 9 kvitnya 2018 u Wayback Machine