Фердинанд Дюрчанський (словац. Ferdinand Ďurčanský 18 грудня 1906, Раєц, Словаччина — 15 березня 1974, Мюнхен, Німеччина) — лідер словацьких націоналістів, деякий час був членом словацького уряду Йозефа Тісо.
Фердинанд Дюрчанський | |
---|---|
Народився | 18 грудня 1906[1][2][3] Раєц, Жиліна, Жилінський край |
Помер | 15 березня 1974[1][2][3] (67 років) Мюнхен, ФРН[4] |
Діяльність | політик, журналіст, письменник, редактор |
Alma mater | Академія міжнародного права |
Знання мов | словацька[5] |
Посада | Список міністрів закордонних справ Словаччини |
Партія | d |
|
Життєпис
Фердинанд Дюрчанський народився в Раєці (в той час — Австро-Угорщина).
Закінчив Вищу школу міжнародних відносин в Парижі, Братиславський університет імені Коменського і Академію міжнародного права в Гаазі, отримав ступінь доктора права, став професором правознавства в Братиславі.
Дюрчанський став націоналістом під час навчання в університетах. Коли «Родобрана» в кінці 1920-х втратила свій вплив, то виразником невдоволення словацьких націоналістів став журнал «Nástup» (існує досі), редактором якого був Фердинанд Дюрчанський. Журнал був популярний серед студентів та викладачів вищих навчальних закладів. На відміну від низки сучасників, які вимагали максимум автономії, Дюрчанський наполягав на повній незалежності Словаччини. Коли в 1938 році він і Йозеф Тисо зустрілися з Адольфом Гітлером, то лише Дюрчанський відстоював перед лідером нацистів ідею повністю незалежної словацької держави.
Послідовники Дюрчанського, звані «молодим поколінням», зайняли низку посад в адміністрації Войтеха Тука в Першій Словацькій республіці. Сам він у 1938— 1939 роках обіймав посади міністра юстиції, охорони здоров'я, соціального забезпечення, потім — міністра внутрішніх справ. Після проголошення незалежності Словаччини 14 березня 1939 року Дюрчанський став міністром закордонних справ. Незважаючи на те, що Угорщина була першою державою, що визнала де-юре незалежну Словаччину, між Братиславою і Будапештом розгорілася т. зв. «Мала війна» через спірний кордон між Словаччиною і Підкарпатською Руссю (яку Угорщина тільки окупувала). Даний військовий конфлікт підштовхнув Тисо і Дюрчанського до укладання «Договору про охорону» з Німеччиною, за яким Берлін виступав гарантом територіальної цілісності і незалежності Словаччини. Завдяки німецькому посередництву, угорсько-словацький конфлікт було залагоджено 4 квітня 1939 року. Незважаючи на особливий статус Німеччини, Дюрчанський намагався розширити можливості Словаччини проводити незалежну від Німеччини зовнішню політику, намагаючись встановити дипломатичні відносини з максимально широкою кількістю держав. У підсумку, Словаччина обмінялася представниками з двома десятками держав.
Після дипломатичного визнання незалежної Словаччини з боку СРСР 15 вересня 1939 року, Дюрчанський будував надії на те, що Москва виступить новим полюсом сили в Дунайській Європі і зможе стримувати гегемоністські амбіції Берліна. Більше того, Дюрчанський сподівався, що СРСР і Словаччина зможуть виступити єдиним фронтом проти Угорщини, після чого Братислава поверне собі південну і східну Словаччину, а Москва встановить контроль над Підкарпатською Руссю. Однак, СРСР, визнаючи Словаччину сферою німецького впливу, залишав пропозиції Дюрчанського без відповіді. У свою чергу, Гітлер, роздратований словацькими спробами вести незалежну дипломатію, зажадав у червні 1940 року в Тисо відставки Дюрчанського. Тисо прийняв ці вимоги і крісло нового міністра закордонних справ зайняв Войтех Тука.
У 1944 році Тисо спробував знову залучити його до роботи, але нацисти стали проти цього. Проте, Дюрчанський завжди був прихильником Тисо, і намагався організувати опір Радянському Союзу до самого кінця, поки в 1945 році не був змушений еміґрувати до Австрії. Наступного року він перебрався до Ватикану, де організував «Словацький комітет дії», згодом перейменований на «Словацький визвольний комітет». У 1947 році він виїхав до Аргентини і, нарешті, з 1952 року оселився в Мюнхені. Входив до керівництва Антибільшовицького блоку народів.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- The Fine Art Archive — 2003.
- Munzinger Personen
- Deutsche Nationalbibliothek Record #121321355 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Словацко-венгерские отношения в зеркале советско-германского противостояния (1939—1941.www.hist.bsu.by/images/stories/files/nauka/izdania/risi/7/Peganov.pdf
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ferdinand Dyurchanskij slovac Ferdinand Durcansky 18 grudnya 1906 19061218 Rayec Slovachchina 15 bereznya 1974 Myunhen Nimechchina lider slovackih nacionalistiv deyakij chas buv chlenom slovackogo uryadu Jozefa Tiso Ferdinand DyurchanskijNarodivsya 18 grudnya 1906 1906 12 18 1 2 3 Rayec Zhilina Zhilinskij krajPomer 15 bereznya 1974 1974 03 15 1 2 3 67 rokiv Myunhen FRN 4 Diyalnist politik zhurnalist pismennik redaktorAlma mater Akademiya mizhnarodnogo pravaZnannya mov slovacka 5 Posada Spisok ministriv zakordonnih sprav SlovachchiniPartiya d Mediafajli u VikishovishiZhittyepisFerdinand Dyurchanskij narodivsya v Rayeci v toj chas Avstro Ugorshina Zakinchiv Vishu shkolu mizhnarodnih vidnosin v Parizhi Bratislavskij universitet imeni Komenskogo i Akademiyu mizhnarodnogo prava v Gaazi otrimav stupin doktora prava stav profesorom pravoznavstva v Bratislavi Dyurchanskij stav nacionalistom pid chas navchannya v universitetah Koli Rodobrana v kinci 1920 h vtratila svij vpliv to viraznikom nevdovolennya slovackih nacionalistiv stav zhurnal Nastup isnuye dosi redaktorom yakogo buv Ferdinand Dyurchanskij Zhurnal buv populyarnij sered studentiv ta vikladachiv vishih navchalnih zakladiv Na vidminu vid nizki suchasnikiv yaki vimagali maksimum avtonomiyi Dyurchanskij napolyagav na povnij nezalezhnosti Slovachchini Koli v 1938 roci vin i Jozef Tiso zustrilisya z Adolfom Gitlerom to lishe Dyurchanskij vidstoyuvav pered liderom nacistiv ideyu povnistyu nezalezhnoyi slovackoyi derzhavi Poslidovniki Dyurchanskogo zvani molodim pokolinnyam zajnyali nizku posad v administraciyi Vojteha Tuka v Pershij Slovackij respublici Sam vin u 1938 1939 rokah obijmav posadi ministra yusticiyi ohoroni zdorov ya socialnogo zabezpechennya potim ministra vnutrishnih sprav Pislya progoloshennya nezalezhnosti Slovachchini 14 bereznya 1939 roku Dyurchanskij stav ministrom zakordonnih sprav Nezvazhayuchi na te sho Ugorshina bula pershoyu derzhavoyu sho viznala de yure nezalezhnu Slovachchinu mizh Bratislavoyu i Budapeshtom rozgorilasya t zv Mala vijna cherez spirnij kordon mizh Slovachchinoyu i Pidkarpatskoyu Russyu yaku Ugorshina tilki okupuvala Danij vijskovij konflikt pidshtovhnuv Tiso i Dyurchanskogo do ukladannya Dogovoru pro ohoronu z Nimechchinoyu za yakim Berlin vistupav garantom teritorialnoyi cilisnosti i nezalezhnosti Slovachchini Zavdyaki nimeckomu poserednictvu ugorsko slovackij konflikt bulo zalagodzheno 4 kvitnya 1939 roku Nezvazhayuchi na osoblivij status Nimechchini Dyurchanskij namagavsya rozshiriti mozhlivosti Slovachchini provoditi nezalezhnu vid Nimechchini zovnishnyu politiku namagayuchis vstanoviti diplomatichni vidnosini z maksimalno shirokoyu kilkistyu derzhav U pidsumku Slovachchina obminyalasya predstavnikami z dvoma desyatkami derzhav Pislya diplomatichnogo viznannya nezalezhnoyi Slovachchini z boku SRSR 15 veresnya 1939 roku Dyurchanskij buduvav nadiyi na te sho Moskva vistupit novim polyusom sili v Dunajskij Yevropi i zmozhe strimuvati gegemonistski ambiciyi Berlina Bilshe togo Dyurchanskij spodivavsya sho SRSR i Slovachchina zmozhut vistupiti yedinim frontom proti Ugorshini pislya chogo Bratislava poverne sobi pivdennu i shidnu Slovachchinu a Moskva vstanovit kontrol nad Pidkarpatskoyu Russyu Odnak SRSR viznayuchi Slovachchinu sferoyu nimeckogo vplivu zalishav propoziciyi Dyurchanskogo bez vidpovidi U svoyu chergu Gitler rozdratovanij slovackimi sprobami vesti nezalezhnu diplomatiyu zazhadav u chervni 1940 roku v Tiso vidstavki Dyurchanskogo Tiso prijnyav ci vimogi i krislo novogo ministra zakordonnih sprav zajnyav Vojteh Tuka U 1944 roci Tiso sprobuvav znovu zaluchiti jogo do roboti ale nacisti stali proti cogo Prote Dyurchanskij zavzhdi buv prihilnikom Tiso i namagavsya organizuvati opir Radyanskomu Soyuzu do samogo kincya poki v 1945 roci ne buv zmushenij emigruvati do Avstriyi Nastupnogo roku vin perebravsya do Vatikanu de organizuvav Slovackij komitet diyi zgodom perejmenovanij na Slovackij vizvolnij komitet U 1947 roci vin viyihav do Argentini i nareshti z 1952 roku oselivsya v Myunheni Vhodiv do kerivnictva Antibilshovickogo bloku narodiv PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 The Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Munzinger Personen d Track Q107343683 Deutsche Nationalbibliothek Record 121321355 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Slovacko vengerskie otnosheniya v zerkale sovetsko germanskogo protivostoyaniya 1939 1941 www hist bsu by images stories files nauka izdania risi 7 Peganov pdf