Перелік кісток скелета людини

Термінологія:

seu — або costae, vertebrae — ребра, хребці ossa — кістки phalanges — фаланги

Це список кісток дорослої людини, що разом формують скелет. Сесамоподібні кістки, наприклад ^[en] чи ^[en], тут не наведені, адже їхня присутність та кількість дуже різняться від індивіда до індивіда. Виняток зроблений лише для двох сталих кісток такого типу: для під'язикової кістки, чий розвиток подібний на розвиток кісток лицевого черепа, та наколінків, найбільших сесамоподібних кісток в тілі людини.

Скелет дорослої людини складається з 206 кісток: 80 кісток утворюють осьовий скелет, 126 — скелет кінцівок. У деяких джерелах така кількість може бути відмінною, адже, наприклад, хребці крижової та куприкової частин хребта злилися в одне ціле, формуючи крижову кістку та куприк: деякі автори рахують кожен хребець окремо, попри злиття, інші діють навпаки (цей список побудований відповідно до другого принципу). Кількість куприкових хребців до того ж варіює від 1 до 5 у різних осіб.

Кількість кісток залежить і від віку. Під «дорослою людиною» слід вважати таку, у якої завершився розвиток скелету: перехідна хрящова тканина перетворилася на кісткову та зрослися усі шви. Усі ці процеси завершуюся десь до 45 років, а до того часу кількість кісток може суттєво відрізнятися. Як приклад, у новонародженої дитини лобова кістка складається з двох частин, розділених швом, а потилична кістка розділена хрящами на чотири частини. У процесі розвитку шви зникають, а хрящі заміщує кісткова тканина, таким чином замість декількох кісткових утворів формується єдина лобова кістка та єдина потилична кістка. Подібні процеси, як вже було сказано, тривають по всьому тілу. Ті ж крижові хребці приблизно до 15 років відокремлені між собою і лише після цього віку починають зростатися, куприкові хребці розпочинають злиття приблизно на рубежі тридцятиліття.

• Скелет спереду
• Скелет ззаду

Список кісток дорослої людини

Осьовий скелет

Череп

Докладніше: Череп

(зліва направо) 1. Мозковий череп (червоним) та лицевий череп (синій); 2. Череп збоку; 3. Череп спереду

Череп людини (лат. cranium) складається з 28 кісток, які у більшості випадків міцно поєднані між собою за допомогою та формують порожнини, де розташовані важливі органи: 8 кісток складають мозковий череп, кістяну «коробку», у якій уміщений головний мозок, орган слуху та орган рівноваги, 14 кісток формують лицевий череп, який створює опору для початкових відділів дихальної та травної систем, органів нюху та смаку, ще 6 слухових кісточок розташовані в середньому вусі (по суті порожнина скроневої кістки, яка є складовою мозкового черепа). Орбіта, порожнина, у якій розміщені очні цибулини, формується кістками обидвох відділів черепа. Разом з кістками лицевого нерва зазвичай розглядають і під'язикову кістку, яка розташована на шиї (таким чином кісток черепа стає 29).

Мозковий відділ (лат. neurocranium) умовно можна розділити на склепіння (лат. calvaria) — верхню частину, що оточує мозок згори та з боків, та основу (лат. basis cranii), яка захищає його знизу. Він складається з наступних кісток:

• Лобова кістка (вигляд спереду та збоку)
• Потилична кістка (вигляд ззаду та знизу, видно великий отвір)
• Скронева кістка (вигляд знизу та дещо збоку)

1. Лобова кістка (лат. os frontale) — непарна, містить лобову пазуху (одна з навколоносових пазух), покриває однойменну частку мозку, формує склепіння, , орбіту та верхню стінку кісткової носової порожнини.

2. Решітчаста кістка (лат. os ethmoidale) — непарна, містить решітчастий лабіринт (одна з навколоносових пазух), формує передню мозкову ямку, носову перегородку, бічну та верхню стінки носової порожнини, а також очницю.

3. Клиноподібна кістка (лат. os sphenoidale) — непарна, містить клиноподібну пазуху (одна з навколоносових пазух), значною мірою формує основу черепа, але її великі крила формують і бічні сторони склепіння. Також частково формує усі три мозкові ямки та орбіту.

4—5. Скронева кістка (лат. os temporale) — парна, покриває однойменну частку мозку, у ній уміщені периферичні органи слуху та рівноваги, вона формує , разом з нижньою щелепою формує скронево-нижньощелепний суглоб.

6—7. Тім'яна кістка (лат. os parietale) — парна, покриває однойменну частку мозку, формує бік та верх склепіння, частково і середню мозкову ямку.

8. Потилична кістка (лат. os occipitale) — непарна, обмежує ззаду задню мозкову ямку, покриває однойменну частку мозку, формує як склепіння, так і основу черепа. В останній її частині розташований великий отвір, через який спинний мозок сполучається з головним.

• Решітчаста кістка (синім)
• Клиноподібна кістка
• Тім'яна кістка

Кістки лицевого відділу (лат. cranium viscerale) черепа, як і кістки мозкової частини, сполучені між собою нерухомими з'єднаннями — швами. Єдиний виняток — це нижньощелепна кістка. Його отвори та порожнини містять важливі органи: ротова порожнина є початком травної системи, а також уміщує початкову частину смакового аналізатора, нюхова порожнина є початком для травної системи та нюхового аналізатора, очна ямка (формується і мозковим відділом) — для зорового аналізатора. До кісток лицевого черепа належать:

• Верхньощелепна кістка
• Нижньощелепна кістка
• Слізна кістка
• Носова кістка

Під'язикова кістка (на мал. hyoid bone) у товщі м'язів шиї

9—10. Верхня щелепа (лат. maxilla) — парний анатомічний утвір, кожна кістка містить альвеолярні комірки для 8 зубів та верхньощелепну (гайморову) пазуху (одна з навколоносових пазух), формує нижню стінку очної ямки, грушоподібний отвір носової порожнини, її нижню і бічні стінки, тверде піднебіння, а отже і ротову порожнину, носо-сльозовий канал.

11—12. Піднебінна кістка (лат. os palatinum) — парна, формує тверде піднебіння, стінки носової порожнини, а також нижню стінку орбіти.

13. Леміш (лат. vomer) — непарна, разом з решітчастою кісткою утворює кісткову носову перегородку.

14—15. Вилична кістка (лат. os zygomaticum) — парна, утворює бічну стінку очної ямки.

16—17. Носова кістка (лат. os nasale) — парна, формує кісткову частину спинки носа та обмежує грушоподібний отвір.

18—19. Сльозова кістка (лат. os lacrimale) — парна, входить до складу бічної стінки носової порожнини, присередньої стінки очниці, носо-сльозовий канал.

20—21. Нижня носова раковина (лат. concha nasalis inferior) — парна, відділяє нижній та середній носові ходи.

22. Нижня щелепа (лат. mandibula) — непарна, рухома, містить 16 альвеолярних комірок. Її рухомість забезпечується скронево-нижньощелепним суглобом.

23. Під'язикова кістка (лат. os hyoideum) — непарна, розташована на шиї, у підручниках з анатомії розглядається разом з кістками лицевого черепа, з деякими з них має подібне походження (похідні зябрових дуг). Унікальне анатомічне утворення: з одного боку її часто класифікують як сесамоподібну кістку, адже вона не контактує з іншою жодною кісткою і вільно розташована посеред м'язів, які до неї кріпляться. З іншого боку, на відміну від решти таких утворів, вона не є похідним сухожилків чи зв'язок, а формується подібно до інших кісток із хрящової тканини.

• Леміш
• Піднебінна кістка
• Вилична кістка
• Нижня носова раковина

Слухові кісточки

Кісточки середнього вуха () є найменшими серед усіх кісток скелета. Це парні анатомічні утвори, до яких відносять:

24—25. Молоточок (лат. malleus);

26—27. Коваделко (лат. incus);

28—29. Стремінце (лат. stapes).

Молоточок поєднаний з барабанною перетинкою. ЇЇ коливання веде до руху молоточка, той передає імпульс на коваделко, а воно — на стремінце. З останнього коливання переносяться на внутрішнє вухо, де уміщений периферичний орган слуху — кортіїв орган.

Хребет

Атлант

Осьовий хребець на рентгеновому знімку. Видно як його зуб входить в отвір атланта.

Типова будова на прикладі грудного хребця

Докладніше: Хребет людини

Хребтовий стовп (лат. columna vertebralis) утворений 33—34 хребцями, які накладаються один на одного (між ними розташований міжхребцевий диск). Він має S-подібну форму завдяки чотирьом вигинам: шийному та поперековому лордозам (вигин допереду) та грудному і крижовому кіфозу (вигин дозаду) та відіграє роль каркасу, який поєднує усі частини тіла.

Хребці мають типову будову, яка тільки дещо різниться у кожному відділі: вони складаються з тіла та дуги, які оточують отвір хребця. Від дуги беруть свій початок одразу декілька відростків: непарний остистий, який можна пропальпувати на спині по серединній лінії, парні поперечні, верхні суглобові та нижні суглобові. При накладанні хребців один на одного їх отвори формують хребтовий канал, у якому розташований спинний мозок. Хребет захищає цю важливу структуру ЦНС. Біля суглобових відростків розташовані вирізки: вирізка біля нижнього суглобового відростка розташованого вище хребця та вирізка біля верхнього суглобового відростка розташованого нижче хребця формують міжхребцеві отвори, через які проходять спинномозкові нерви.

Хребці діляться на:

30—36. 7 шийних хребців (лат. vertebrae cervicales), у тому числі атлант (лат. atlas) та осьовий хребець, або епістрофей (лат. axis) — ці хребці часто позначають скороченням Cx, де C походить від «cervicales» («шийний»), а x — номер хребця (від 1 до 7).

37—48. (лат. vertebrae thoracicae) — Thx, де Th походить від «thoracalis», а x — номер хребця від 1 до 12.

49—53. 5 поперекових хребців (лат. vertebrae lumbalis) — Lx, де L — «lumbalis», а x — номер хребця від 1 до 5.

54. Крижової кістки (лат. os sacrum), котра сформована з 5 хребців, що зрослися між собою — хребці позначають скороченням Sx, де S означає «sacralis», x — номер хребця від 1 до 5.

55. Куприка (лат. os coccygis), який у різних осіб складається з 3—5 хребців, які аналогічно крижовим, зрослися між собою — позначають як Cox (перші дві букви у слові «coccygis»), x — номер хребця, який може бути від 1 аж до 5.

Атлант (C1) названий на честь героя з грецьких міфів, який тримав на своїх плечах небо (у випадку хребця він буцімто тримає на собі череп), він не має тіла, має кільцеподібну форму. Осьовий хребець (C2) має зуб — кістковий наріст, який прямує вгору, входить в отвір атланта і довкола якого перший хребець обертається. По суті зуб — це тіло атланта, яке зрослося з осьовим хребцем. Остистий відросток сьомого шийного хребця яскраво виражений, його легко можна намацати і він служить кордоном між шиєю та спиною. Грудні хребці мають ямки на бічній поверхні для з'єднання з ребрами. Поперекові хребці мають найбільші розміри, адже піддаються найбільшим навантаженням. Куприк є гомологом хвоста тварин.

Грудна клітка

Докладніше: Грудна клітка

Грудна клітка (лат. thorax) — це «кістяна» коробка, у якій містяться важливі органи (легені, бронхи, серце, стравохід, аорта, порожнисті вени тощо), утворена з грудини та ребер.

55—79. Нараховують 12 пар ребер (лат. costae), кожне ребро можуть позначати римськими числами (від I до XII).

Будова ребер доволі подібна, хоча певні особливості наявні. Кожне ребро має власне кісткову частину (лат. os costale) та хрящову (лат. cartilago costalis), якою воно кріпиться до грудини. У залежності від кріплення розрізняють:

• Справжні ребра (лат. costae verae), який є 14 (пари I—VII) і які своїми хрящами напряму кріпляться до грудини;
• Несправжні ребра (лат. costae spuriae) — таких ребер є 10 (пари VIII—XII), перші три пари з яких своїми хрящами кріпляться до хрящів вище розташованих ребер;
• Коливні ребра (лат. costae fluctuantes) — дві нижні пари несправжніх ребер, чиї кінці закінчуються вільно, без жодних прикріплень.

У кожному ребрі, точніше у її кістяній частині, розрізняють головку, яка сполучається з хребтом, шийку, найвужчу частину, та тіло, найдовшу її частину, що прямує до грудини. Хід усіх ребер косий, лише у I ребра він горизонтальний. Внизу кожне ребро має борозну, у якому проходять судини та міжреберні нерви.

80. Грудина (лат. sternum) — непарна, дещо випукла до переду кістка, яка складається з трьох частин: на самому горі розташована ручка грудини (лат. manubrium sterni), посередині — тіло грудини (лат. corpus sterni), внизу — мечоподібний відросток (лат. processus xiphoideus). Як вже було сказано, до грудини кріпляться справжні ребра.

(зліва направо) 1. Справжні ребра (червоним), несправжні ребра (зеленим), коливні ребра (синім); 2. Грудина: ручка (зеленим), тіло (блакитним), мечоподібний відросток (пурпуровим); 3. Типова анатомія ребра на прикладі VII ребра: голова (head), шийка (neck) та тіло (body)

Кістки кінцівок

126 кісток входить до складу кінцівок: 64 кістки служать каркасом для верхньої кінцівки, 62 — нижньої. І верхні, і нижні кінцівки мають типову будову і складаються з: поясу, завдяки якому кріпляться до тулуба, та вільної частини. Остання також має типову будову, що ділиться на три відділи: проксимальний відділ (плече для верхньої кінцівки, стегно — для нижньої) містить одну кістку, середній відділ — дві (передпліччя та гомілка відповідно), дистальний (кисть та ступня) складається з багатьох.

Кістки верхньої кінцівки

Пояс верхньої кінцівки

Пояс (лат. cingulum membri superioris) складається з двох парних кісток:

81—82. Лопатка (лат. scapula) — плоска кістка у формі трикутника з двома поверхнями (ребровою та задньою), трьома краями та трьома кутами (в області бічного кута розміщений відросток акроміон, а біля верхнього — дзьобоподібний), яка утворює з'єднання з ключицею та плечовою кісткою, та до якої кріпиться велика кількість м'язів: (, , підлопатковий, м'язи), (двоголовий, триголовий, , дельтоподібний[38] м'язи) і та (трапецієподібний, , , ромбоподібний м'язи);

83—84. Ключиця (лат. clavicula) — S-подібна кістка, що одним своїм кінцем сполучається з лопаткою, а іншим — з ручкою грудини.

(зліва направо) 1. З'єднання лопатки, ключиці, грудини та плечової кістки (вигляд спереду); 2. Анатомічний препарат лопатки та ключиці (вигляд ззаду); 3. Анатомічний препарат лопатки, вид на суглобову западину лопатки, куди входить голівка плечової кістки; 4. З'єднання лопаток, ключиці та плечової кістки разом зі зв'язками у цій ділянці

Вільна частина верхньої кінцівки

Вільна частина верхньої кінцівки (лат. skeleton membri superioris liberi) складається з кісток, які є основою для плеча (лат. brachium), передпліччя (лат. antebrachium) та кисті (лат. manus).

85—86. Плечова кістка (лат. humerus) парна, виконує роль кістяного каркаса, навколо якого формується ціле плече. Її головка входить в суглобову западину лопатки та формує плечовий суглоб, який забезпечує рухи довкола усіх трьох головних осей. Дистально вона разом з променевою та ліктьовою кістками утворює ліктьовий суглоб, у якому можливі згинання-розгинання та пронація-супінація.

(зліва направо) 1. Задня поверхня лівої плечової кістки; 2. Місцерозташування плечових кісток; 3. Передня поверхня лівої плечової кістки

87—88. Ліктьова кістка (лат. ulna) — парний утвір, розміщена на стороні мізинця, одна з кісток, що формує передпліччя, на проксимальному кінці містить (лат. olecranon). Цей відросток при розгинанні заходить в ліктьову ямку плечової кістки і таким чином обмежує цей рух.

89—90. Променева кістка (лат. radius) — також парна кістка, розміщена на стороні великого пальця, що разом з попередньою складає скелет передпліччя, дистальний кінець променевої кістки разом зі зап'ястком формує променево-зап'ястковий суглоб.

Кістки правого передпліччя, фото ззаду, ліктьова кістка зверху, променева — знизу

Кисть складається з трьох частин: зап'ястка (лат. carpus), п'ястка (лат. metacarpus) та пальців

Кожен зап'ясток містить вісім кісток (лат. ossa carpi):

91—92. Човноподібну кістку (лат. os scaphoideum);

93—94. Півмісяцеву кістку (лат. os lunatum);

95—96. Тригранну кістку (лат. os triquetrum);

97—98. Горохоподібну кістку (лат. os pisiforme);

99—100. Кістку-трапецію (лат. os trapezium);

101—102. Трапецієподібну кістку (лат. os trapezoideum);

103—104. Головчасту кістку (лат. os capitatum);

105—106. Гачкувату кістку (лат. os hamatum).

(зліва направо) 1. Зап'ясткові кістки (комп'ютерна графіка); 2. Зап'ясткові кістки на рентгені: A - човноподібна, B - півмісяцева, C - тригранна, D - горохоподібна, E - кістка-трапеція, F - трапецієподібна, G - головчаста, H - гачкувата

Кожен п'ясток складається з п'яти кісток:

107—116. П'ясткові кістки (лат. ossa metacarpi).

З п'ястком сполучаються кістки пальців кисті, або фаланги (лат. ossa digitarum manus seu phalanges) — по 3 фаланги у кожному пальці, крім великого пальця, де середня фаланга відсутня. Фаланги діляться на:

117—126. Проксимальні фаланги (лат. phalanges proximalis);

127—134. Середні фаланги (лат. phalanges mediae);

135—144. Дистальні фаланги (лат. phalanges distalis).

Пальців є 5: великий (I; лат. pollex seu digitus primus), вказівний (II; лат. index seu digitus secundus), середній (III; лат. digitus medius seu digitus tertius), безіменний, або перстеневий (IV; лат. digitus anularis seu digitus quartus) пальці та мізинець (V; лат. digitus minimus seu digitus quintus).

(зліва направо) 1. П'ясткові кістки лівої руки, вигляд спереду; 2. Проксимальні фаланги; 3. Середні фаланги; 4. Дистальні фаланги.

Кістки нижньої кінцівки

Пояс нижньої кінцівки

Пояс нижньої кінцівки (лат. cingulum membri inferioris) на відміну від поясу верхньої кінцівки складається лише з однієї кістки.

145—146. Тазова кістка (лат. os coxae) — парна, до підліткового віку складається з трьох кісток: клубової кістки (лат. os ilium), сідничної кістки (лат. os ischii) та лобкової кістки (лат. os pubis). У підлітковому віці вони починають зростатися та згодом утворюють єдиний анатомічний утвір. Разом з хребтом (крижовою кісткою та куприком) тазова кістка форму власне таз. Усі три кістки ззовні формують кульшову западину (лат. acetabulum) — місце, в котре входить головка стегнової кістки.

Вільна частина нижньої кінцівки

Вільна частина нижньої кінцівки (лат. skeleton membri inferioris liberi) має три частини: стегно (лат. femur), гомілку (лат. crus) та стопу (лат. pes).

147—148. Стегнова кістка (лат. femur seu os femoris) — парна, є основою стегна. Її проксимальний кінець (головка) утворює кульшовий суглоб, входячи в кульшову западину тазової кістки, який здатен на рухи довкола трьох осей. Дистальний кінець розширюється і разом з великогомілковою кісткою (а також наколінком) формує колінний суглоб.

149—150. Наколінок (лат. patella) — парна, найбільша сесамоподібна кістка, покриває коліно та входить до складу колінного суглоба.

(зліва направо) 1. Дві тазові кістки формують таз (разом з крижовою кісткою та куприком); 2. Окремі частини тазової кістки: синім (2) позначена клубова кістка, блідо-рожевим (3) — сіднична, фіолетовим (4) — лобкова; 3. Стегнова кістка спереду та ззаду, виразно видно головку стегна (на фото праворуч) і те, як вона завдяки шийці з'єднується з тілом кістки; 4. Наколінок

151—152. Великогомілкова кістка (лат. tibia) — парна, розташована присередньо (з боку великого пальця), її проксимальний кінець формує колінний суглоб, а дистальний — надп'ятково-гомілковий суглоб.

153—154. Малогомілкова кістка (лат. fibula) — парна, розташована збоку (на боці малого пальця), проксимальний кінець сполучається з великогомілковою кісткою, але не формує колінний суглоб, дистальний кінець утворює разом із заплесном і великогомілковою кісткою надп'ятково-гомілковий суглоб.

Кістки гомілки: на фото вгорі малогомілкова кістка, внизу — великогомілкова. Їхні проксимальні кінці праворуч, дистальні — ліворуч.

Подібно кисті, стопа складається із заплесна (лат. tarsus), плесна (лат. metatarsus) та фаланг.

Кожне заплесно містить сім кісток:

155—156. П'яткову кістку (лат. calcaneus);

157—158. Надп'яткову кістку (лат. talus);

159—160. Човноподібну кістку (лат. os naviculare);

161—162. Кубоподібну кістку (лат. os cuboideum);

163—168. Присередню, проміжну та бічну клиноподібні кістки (лат. os cuneiforme mediale, os cuneiforme intermedium et os cuneiforme laterale).

Кожне плесно містить п'ять кісток:

169—178. Плеснові кістки (лат. ossa metatarsi).

З п'ястком сполучаються кістки пальців стопи, або фаланги (лат. ossa digitarum pedis seu phalanges) — по 3 фаланги у кожному пальці, крім великого пальця, де середня фаланга відсутня. Фаланги діляться на:

179—188. Проксимальні фаланги (лат. phalanges proximalis);

189—196. Середні фаланги (лат. phalanges mediae);

197—206. Дистальні фаланги (лат. phalanges distalis).

Пальців є 5: великий палець стопи (I; лат. hallux seu digitus primus), другий (II; лат. digitus secundus), третій (III; лат. digitus tertius), четвертий (IV; лат. digitus quartus) та малий, або п'ятий (V; лат. digitus minimus seu digitus quintus) пальці.

(зліва направо) 1. Заплеснові кістки: фіолетовим позначена надп'яткова кістка, жовтим —п'яткова, червоним — човноподібна, синім — кубоподібна, зеленим — три клиноподібні кістки; 2. Заплеснові кістки, анатомічний препарат; 3. Плеснові кістки; 4. Фаланги стопи.

Коментарі

1. Головацький у першому томі «Анатомії людини» 2006 року випуску на с. 83 вказує, що скелет людини може складатися з 206—210 кісток, при цьому наводить наступні розрахунки: 29 кісток черепа, 32—34 хребці, 25 кісток грудної клітки, 64 кістки верхньої кінцівки та 62 нижньої, загалом 214 кісток

Примітки

1. (англ.) . National Institute of Health. Архів оригіналу за 7 серпень 2021. Процитовано 9 жовтня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
2. Синельников, 1996, с. 124.
3. (англ.) . National Institute of Health. Архів оригіналу за 21 вересень 2021. Процитовано 24 вересня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
4. Головацький, 2006, с. 98.
5. Головацький, 2006, с. 126.
6. Auvenshine, Ronald C.; Pettit, Nathan J. (2020). . Cranio: The Journal of Craniomandibular Practice. Т. 38, № 1. с. 6—14. doi:10.1080/08869634.2018.1487501. ISSN 2151-0903. PMID 30286692. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 вересня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
7. Головацький, 2006, с. 116.
8. Arjun S Joshi, Nader Sadeghi, Serv S Wahan, Sandeep Kathju. (англ.) . Medscape. Архів оригіналу за 17 вересень 2021. Процитовано 24 вересня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
9. Головацький, 2006, с. 120—127.
10. Головацький, 2006, с. 106.
11. Головацький, 2006, с. 113.
12. (англ.) . National Institute of Health. Архів оригіналу за 20 березень 2021. Процитовано 24 вересня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
13. Головацький, 2006, с. 103.
14. Головацький, 2006, с. 110—111.
15. Головацький, 2006, с. 112.
16. Головацький, 2006, с. 112—113.
17. Головацький, 2006, с. 127.
18. Головацький, 2006, с. 114—115.
19. Синельников, 1996, с. 66—67.
20. Головацький, 2 том, 2007, с. 353.
21. Головацький, 2006, с. 80—95.
22. Синельников, 1996, с. 15—26.
23. Синельников, 1996, с. 19—20.
24. Синельников, 1996, с. 21.
25. Синельников, 1996, с. 22.
26. Синельников, 1996, с. 23.
27. Синельников, 1996, с. 26.
28. Tayfun Hakan (2010). Unique Vertebra that Takes Its Name from a Hemitheos in Greek Mythology, Atlas. World Spinal Column Journal. 1 (3): 212—214.
29. Головацький, 2006, с. 92.
30. . 11 червня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
31. Rebecca Dezube. (англ.) . MSD Manual. Архів оригіналу за 11 липень 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
32. Головацький, 2006, с. 95—96.
33. Синельников, 1996, с. 26—28.
34. (англ.) . NIH. Архів оригіналу за 21 вересень 2021. Процитовано 6 жовтня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
35. Головацький, 2006, с. 140.
36. Головацький, 2006, с. 141—142.
37. Синельников, 1996, с. 252.
38. Синельников, 1996, с. 253.
39. Синельников, 1996, с. 207.
40. Синельников, 2006, с. 193.
41. Головацький, 2006, с. 142—143.
42. Синельников, 1996, с. 152—154.
43. Головацький, 2006, с. 143—145.
44. Головацький, 2006, с. 190—191.
45. Синельников, 2006, с. 159.
46. Головацький, 2006, с. 146.
47. Головацький, 2006, с. 147.
48. Головацький, 2006, с. 151—152.
49. Синельников, 1996, с. 108.
50. Головацький, 2006, с. 197.
51. Головацький, 2006, с. 154.
52. Duarte, Márcio Luís; Silva, André de Queiroz Pereira; Alvarenga, Simone Botelho; Prado, José Luiz Masson de Almeida; Scoppetta, Luiz Carlos Donoso (2017). Giant cyamella: a rare sesamoid bone. Radiologia Brasileira (англ.) . Т. 50, № 4. с. 270—271. doi:10.1590/0100-3984.2015.0240. ISSN 0100-3984. PMC 5586522. PMID 28894339.
53. Синельников, 1996, с. 167.
54. Головацький, 2006, с. 155.
55. Головацький, 2006, с. 155—157.
56. Головацький, 2006, с. 157.

Джерела

• Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Федонюк Я. І. Анатомія людини у трьох томах. — 1-ше. — Вінниця : Нова Книга, 2006. — Т. 1. — С. 83—217. — .
• Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — 1-ше. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — Т. 2. — С. 351—355. — .
• Синельников Р. Д., Синельников Я. Р. Атлас анатомии человека. — 2-е, стереотипное. — Москва : Медицина, 1996. — Т. 1. — С. 11—261. — .

Посилання

• Посилання на Національний інститут раку (США), на модуль присвячений вивченню анатомії та фізіології в рамці освітньої програми SEER. NIH. оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.

Цей список належить до української Вікіпедії.