Пантопразол

Пантопразол — синтетичний препарат, що є похідним та належить до групи інгібіторів протонної помпи, для перорального та парентерального застосування. Пантопразол уперше синтезований у Німеччині та застосовується у клінічній практиці з 1994 року.

Пантопразол
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-6-(Difluoromethoxy)-2-[(3,4-dimethoxypyridin-2-yl)methylsulfinyl]-1H-benzo[d]imidazole
Класифікація
ATC-код	A02BC02
PubChem	4679
CAS	102625-70-7
DrugBank	DB00213
Хімічна структура
Формула	C16H15F2N3O4S
Мол. маса	383,371 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність	77% (перорально)
Метаболізм	Печінка
Період напіввиведення	0,9-1,9 год.
Екскреція	Нирки (82%), фекалії
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата	КОНТРОЛОК, «Такеда ГмбХ»,Німеччина UA/0106/01/02 03.07.2014-03/07/2019 ЗОЛОПЕНТ®, ТОВ«Кусум Фарм»,Україна UA/9814/01/01 30.05.2014-30.05.2019 ПАНТАСАН, «Сан Фармасьютикал Індастріз Лтд.»,Індія UA/3400/02/01 21.06.2013-21.06.2018

Фармакологічні властивості

Пантопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку (який також називають ), що призводить до блокування переносення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти. Після введення в організм пантопразол накопичується в каналах обкладочних клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H⁺/K⁺ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку та не взаємодіє з H⁺/K⁺ АТФазами та H⁺/Na⁺ АТФазами інших тканин (епітелію жовчних шляхів, гематоенцефалічного бар'єру, кишкового епітелію, епітелію рогівки та м'язів, та клітин імунної системи). Найвища ефективність пантопразолу спостерігається при високій pH шлункового соку (pH < 3), що вище за аналогічний показник інших інгібіторів протонної помпи (омепразолу, рабепразолу, лансопразолу та езомепразолу), що призводить до сповільнення початку дії пантопразолу в порівнянні з іншими препаратами групи, але забезпечує високу селективність дії препарату виключно на парієтальні клітини шлунку та зменшує кількість побічних ефектів у зв'язку із неактивністю пантопразолу при нижчому рівні кислотності шлунку. Пантопразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном. Оскільки застосування пантопразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину. Пантопразол має власну активність проти Helicobacter pylori та використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму. Пантопразол має найвищий серед усіх блокаторів протонної помпи час зв'язування із протонною помпою, що призводить до значного збільшення часу відновлення шлункової секреції після приймання препарату — до 46 годин, який у лансопразолу становить лише 15 годин, а у рабепразолу та омепразолу — 30 годин. Пантопразол у меншому ступені взаємодіє із системою цитохрому Р-450, що дозволяє застосовувати препарат, на відміну від омепразолу, зокрема, одночасно із клопідогрелем та циталопрамом. При застосуванні пантопразолу в дозі 40 мг/добу протягом 2 тижнів спостерігається загоєння виразки дванадцятипалої кишки у 89% хворих, при застосуванні протягом 4 тижнів аналогічної дози препарату при виразці шлунку загоєння виразки спостерігається у 88% хворих. Висока ефективність пантопразолу спостерігається при застосуванні даного препарату і при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, а також для профілактики утворення і лікування гострих ерозивних уражень шлунково-кишкового тракту при гострому панкреатиті. При тривалому застосуванні пантопразолу (понад 3 років) спостерігається збільшення кількості хромафінних клітин у слизовій оболонці шлунку, що пов'язано із підвищеним виробленням гастрину на фоні тривалого застосування пантопразолу. Експериментально доведено зв'язок тривалого застосування пантопразолу із виникненням карциноїду шлунку, пухлин печінки та щитоподібної залози. У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (понад 1 рік) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі пантопразолу, а також омепразолу, лансопразолу, рабепразолу, езомепразолу та декслансопразолу).

Фармакокінетика

Пантопразол швидко та повністю всмоктується як при прийманні всередину, так і при внутрішньовенному введенні, біодоступність препарату складає в середньому 77% при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація пантопразолу в крові досягається протягом 2—3 годин, дія препарату при внутрішньовенному введенні розпочинається уже за 15 хвилин після ін'єкції. Пантопразол майже повністю (на 98%) зв'язується з білками плазми крові. Пантопразол всмоктується у слизовій оболонці тонкого кишечника, та накопичується у парієтальних клітинах шлунку. Після всмоктування пантопразол перетворюється на активну форму — сульфенамід, та, на відміну від інших препаратів групи інгібіторів протонної помпи, зв'язується із двома молекулами цистеїну протонної помпи, що забезпечує більш стійкий зв'язок із ферментом , який не руйнується глутатіоном, та забезпечує більш тривалу дію пантопразолу у порівнянні з іншими препаратами групи. В інших тканинах пантопразол не створює високих концентрацій, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, може проходити через плацентарний бар'єр та виділятися у грудне молоко. Метаболізується пантопразол у печінці, частково з утворенням активного метаболіту (деметилпантопразол, та двох неактивних метаболітів. Виводиться пантопразол з організму переважно із сечею (82%), частково із фекаліями. Період напіввиведення препарату становить 0,9—1,9 години, активного метаболіту в середньому 1,5 години. При печінковій недостатності період напіввиведення пантопразолу збільшується у 2—3 рази, при нирковій недостатності період напіввиведення зростає незначно (хоча й збільшується у два рази період напіввиведення основного метаболіту).

Показання до застосування

Пантопразол застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та рефлюкс-езофагіті, у схемах ерадикації Helicobacter pylori. Пантопразол застосовується також для лікування та профілактики ерозивно-некротичних уражень слизових оболонок шлунково-кишкового тракту при гострому панкреатиті. Пантопразол застосовується також для профілактики та лікування медикаментозних уражень шлунку та дванадцятипалої кишки, у тому числі спричинених нестероїдними протизапальними препаратами та протипухлинними хімієтерапевтичними препаратами.

Побічна дія

При застосуванні пантопразолу побічні ефекти спостерігаються рідко. Найчастіше (у більш ніж 1% випадків застосування) спостерігаються гастроентерит, інфекції сечових шляхів, біль у суглобах або у спині, інфекції верхніх дихальних шляхів, задишка, грипоподібний синдром. Також при застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:

• Алергічні реакції — рідко (0,01—0,1%) висипання на шкірі, свербіж шкіри, алопеція, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, гарячка, кропив'янка.
• З боку травної системи — нечасто (0,1—1%) діарея; рідко (0,01—0,1%) нудота, блювання, здуття живота, сухість у роті, біль у животі, метеоризм; описаний одиничний випадок карциноми шлунку.
• З боку нервової системи — рідко (0,01—0,1%) головний біль, головокружіння, сонливість, загальна слабість, депресія, парестезії, шум у вухах, фотофобія, порушення зору.
• З боку сечостатевої системи — вкрай рідко (менше 0,01%) гематурія, імпотенція, периферичні набряки.
• Зміни в лабораторних аналізах — рідко спостерігаються еозинофілія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіперліпопротеїнемія, підвищення активності амінотрансфераз в крові, а також тромбоцитопенія.

Протипокази

Протипоказами до застосування пантопразолу є підвищена чутливість до препарату, неврогенна диспепсія, злоякісні пухлини травної системи, гепатит та цироз печінки, які супроводжуються важкою печінковою недостатністю, виражені порушення функції нирок. Пантопразол рекомендовано застосовувати з обережністю при вагітності та годуванні грудьми. Пантопразол рекомендований для лікування дітей віком від 12 років.

Форми випуску

Пантопразол випускається у вигляді таблеток по 0,02 та 0,04 г і порошку для ін'єкцій у флаконах по 0,04 г. Пантопразол разом із амоксициліном та кларитроміцином входить до складу комбінованого препарату «Β-клатинол».

Синоніми

Нольпаза ліофілізат

Примітки

1. Державний реєстр лікарських засобів України
2. ПАНТОПРАЗОЛ (PANTOPRAZOLUM) Опис активної речовини
3. http://www.lvrach.ru/2012/07/15435465/ (рос.)
4. http://www.rmj.ru/articles_7998.htm [ 20 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
5. http://cyberleninka.ru/article/n/pantoprazol-yak-efektivniy-zasib-profilaktiki-erozivno-virazkovih-urazhen-gastroduodenalnoyi-zoni-u-hvorih-na-leykemiyi
6. http://www.gastroscan.ru/handbook/144/2228 (рос.)
7. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/SGastro_2013_1_16.pdf
8. http://www.pharmateca.ru/ru/archive/article/8187 (рос.)
9. http://www.lvrach.ru/2013/02/15435636
10. . Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
11. http://www.gastroscan.ru/literature/authors/3427 (рос.)
12. http://www.vidal.ru/drugs/molecule/797 (рос.)
13. " "Пантопразол в Справочнике Машковского".^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)
14. http://urgent.com.ua/article/178.html [ 16 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
15. . Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 24 травня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

• Пантопразол (ін'єкц.) на сайті mozdocs.kiev.ua
• Пантопразол (таб.) на сайті mozdocs.kiev.ua
• Пантопразол на сайті rlsnet.ru(рос.)