Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Миро́н Омеля́нович Тарна́вський (29 серпня 1869, с. Барилів, нині Радехівський район — 29 червня 1938, с. Черниця, нині Бродівський район) — український полководець, командир Легіону УСС, генерал-чотар та Начальний вождь (головнокомандувач) УГА.
| Мирон Тарнавський | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Отаман (майор), Генерал-чотар | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження | 29 серпня 1869 с. Барилів, нині Радехівський район | |||||
| Смерть | 29 червня 1938 (68 років) с. Черниця, нині Бродівський район | |||||
| Поховання | Янівський цвинтар[1] | |||||
| Військова служба | ||||||
| Роки служби | 1890–1920 | |||||
| Приналежність |  ЗУНР | |||||
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УГА | |||||
| Рід військ | Піхота | |||||
| Війни / битви | Перша світова війна Польсько-українська війна Українсько-білогвардійська війна | |||||
| Командування | ||||||
| Головний командир УГА | ||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
 Тарнавський Мирон Омелянович у Вікісховищі | ||||||
Життєпис
Народився 29 серпня 1869 року в с. Барилові (, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині — Радехівський район Львівської області, Україна) на Галичині в давній родині греко-католицького священика Омеляна Тарнавського.
Здобувши початкові знання у сільській народній школі, закінчив німецькомовну Бродівську гімназію (1890), після чого був призваний на однорічну військову службу до австрійської армії, яка включала півроку навчання в старшинській школі у Львові і півроку служби в 10-му Брідському батальйоні польових стрільців. Склавши іспит у старшинській школі у Львові, отримав звання «ляйтнанта в цивілю».
За протекції графа Станіслава Бадені 5 місяців прослужив в управі Краєвого виділу у Львові, після чого зголосився до військової служби.
В армії Австро-Угорщини
Зразу був скерований на піврічну старшинську практику до 13 Тарнівського батальйону польових стрільців і після здачі іспиту на становище активного старшини у Відні у 1892 зарахований лейтенантом Перемиського 18-го полку ландверу.
У 1899 р. отримав звання оберлейтенанта і скерування до Самбора. Тут 1902 одружився. У 1907 перевівся на службу до Золочева ближче до родини, командантом роти. У 1909 здобув звання гауптмана. Із проголошенням часткової мобілізації у 1912 переведений до Бродів.
Тут зустрів початок Першої світової війни. Перші бої під Радзивиловом та Олієвом, де цісарсько-королівська армія зазнала поразок, далі 26 серпня під Буськом, де цісарсько-королівська армія зазнала поразок і відступила в Західну Галіцію. Під Санчем захворів на дизентерію, під Строновичами отримав наскрізне поранення в обидва стегна. Лікувався у Перемишлі й Будапешті, відтак на курорті в Бадені. У травні 1915 на чолі батальйону повернувся на фронт в район Славського. В той час розвивався австро-німецький наступ після боїв на Маківці.
Наприкінці серпня 1915 в Завалові уперше зустрівся з січовими стрільцями, заприязнившись із Дмитром Вітовським.
Наприкінці січня 1916 — призначений командантом Вишколу УСС і Коша УСС, які тоді базувалися у Свистільниках, а з травня-червня — в Розвадові (Вишкіл) і Пісочній (Кіш). У Розвадові отримав звання майора. У Розвадові загальне командування Вишколом перейняв оберстлейтенант принц Оскар фон Гогенцоллерн (1888—1958), син кайзера Вільгельма ІІ, а вишкільні підрозділи УСС разом з іншими підпорядковано полякові Бєрнацкому, україножерові, який ініціював введення до УСС німецьких інструкторів, що загалом вийшло на добре. Однак із ним Тарнавський конфліктував. У листопаді командувати Вишколом доручили майорові Францові Кікалю, переведеному з цісарсько-королівської армії. Також відомо, що в ті роки Кошем УСС орудував Никифор Гірняк.
У червні 1917 заходами Бєрнацкого усунутий з Вишколу УСС і призначений командантом батальйону 35-го Золочівського стрілецького полку (до березня 1917 іменувався 35-м піхотним полком ландверу) і скерований під Куропатники, де в ході Офензиви Керенського розпочалися гарячі бої.
У жовтні 1917 по стабілізації фронту вздовж старого кордону по Збручі, призначений командантом Куреня УСС.
Надалі в час походу австро-угорської армії в Україну в 1918 був на різних посадах, серед інших референтом для українських справ при штабі 54-ї австрійської дивізії, пізніше у ранзі підполковника — командантом 16-го полку стрільців, з рештками якого повернувся до місця його постою у Кракові. Заарештований поляками, перебував деякий час у таборі полонених в Домб'є; по звільненню переїхав до Станіславова.
В УГА
17 лютого 1919 перейшов на службу до УГА, діставши призначення на команданта фронтової групи «Схід» під Львовом, а згодом у ранзі полковника — Другого Корпусу УГА.
Мирон Тарнавський очолював Другий Корпус УГА у боях під Львовом і під час першого відступу, в Чортківській офензиві; під час другого — диктатор ЗУНР Євген Петрушевич 5 липня 1919 на вимогу Петлюри звільнив генерала Грекова і призначив М. Тарнавського генерал-четарем і Начальним вождем (головкомом) УГА. Після переходу за Збруч Мирон Тарнавський пережив дні тріумфу й трагедії об'єднаних українських армій: похід на Київ і його здобуття (30 серпня 1919), відступ, пошесть тифу.
Рятуючи армію від виснажливих боїв у «трикутнику смерті» та епідемії тифу, коли УГА стала небоєздатною, Мирон Тарнавський вислав, з власної ініціативи, делеґатів для переговорів про перемир'я з Добровольчою армією генерала А. Денікіна, за що диктатор ЗУНР усунув його з поста Начального вождя і віддав під військовий суд (відбувся 13–14 листопада у Вінниці), який, однак, виправдав М. Тарнавського. Востаннє М. Тарнавський виконував обов'язки начального вождя УГА під час хвороби його наступника генерала Осипа Микитки. Під час союзу УГА з Червоною армією Тарнавський переховувався 1920 у Балті й у Києві, звідки по приході польської армії переїхав у липні до Галичини. Вивезений поляками до табору полонених у Тухолі, перебував там до кінця 1920. Після звільнення повернувся до Галичини і жив у с. Черниці поблизу Бродів.
Помер 29 червня 1938 року в одному з львівських шпиталів (за іншими даними, в с. Черниця, Бродівський повіт, Тернопільське воєводство, нині Бродівський район Львівської області, Україна).
Похорон був організований за сприяння фірми Романа Шухевича «Фама». Похований на Янівському цвинтарі у Львові серед стрілецьких могил вояків УГА. Його похорон був масовою українською маніфестацією.
Родина
Донька Мирона Тарнавського Марія, що надавала лікарську допомогу бійцям УПА, 11 із половиною років провела в таборах Воркути, її чоловік Степан загинув у ГУЛАГу, а їхні доньки Яромира і Зоряна відбували заслання у Читинській області.
Старший син Омелян разом із батьком воював за незалежність України. У 1924 році приїхав до УРСР, здобув в Одесі професію інженера. У 1937 його заарештували й розстріляли.
Молодший син Мирон-Зимовіт навчався у Празькій політехніці, був знаний у «Пласті». Після розгрому дивізії «Галичина» перейшов до УПА. Провів у радянських концтаборах 10 років. Помер у Владимирській області.
Дочка Олена-Ганна в 1940 році вийшла заміж, а в грудні її чоловік пропав у застінках НКВС. У вересні 1945 року радянські окупанти замордували й Ганну — її знайшли зариту в глині з одинадцятьма проколами багнетом.
Військова кар'єра
- 1891 лейтенант
- 1899 оберлейтенант ландверу
- 1909 гауптман ландверу
- 1916 майор ландверу, отаман УСС
- 1919 полковник УГА
- 5 липня 1919 генерал-четар Начальний вождь УГА
Нагороди
Генерал Мирон Тарнавський мав низку австрійських і німецьких нагород:
- Ювілейна бронзова медаль на честь 50-річчя правління Франца Йосипа.
- Ювілейний хрест для збройних сил на честь 60-річчя правління Франца Йосипа.
- Хрест «За військові заслуги» 3 ступеня з військовими прикрасами і мечами.
- Орден Залізної Корони 3 ступеня з військовими прикрасами.
- Німецький Залізний Хрест 2 ступеня.
- Медаль «За поранення»
Вшанування пам'яті
- Пам'ятники Миронові Тарнавському встановлені в рідних йому селах Барилів (місце народження) і Черниця (місце смерті).
- На фасаді будівлі Бродівської гімназії ім. Івана Труша у січні 2000 року встановлена меморіальна таблиця, яка сповіщає, що у 1889 році цю гімназію закінчив генерал УГА Мирон Тарнавський.
- На честь генерала Мирона Тарнавського названо вулиці у Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську, Тернополі, Стрию та у багатьох містах і селах Галичини.
- Рішенням виконкому Тернопільської міської ради громадській організації «Комітет з будівництва пам'ятника генералові Мирону Тарнавському» дозволено спорудження пам'ятника громадсько-політичному діячеві та генералу-четару Української Галицької Армії періоду визвольних змагань 1918—1919 років на території природного скверу поряд із будинком за адресою вул. Генерала М. Тарнавського, 2.
-
![image]()
Пам'ятник у селі Черниця -
![image]()
Меморіальна таблиця генералу УГА М. Тарнавському на фасаді Бродівської гімназії
Примітки
- http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/14810/1/15_pohovannya.pdf
- Гірняк Н. Організація і духовний ріст Українських Січових Стрільців. — Філадельфія, 1955. — С. 10–11.
- Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das schuljahr 1890. — Brody : Druck von Feliks West, 1890. — S. 25. (нім.)
- Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
- «Бучач і Бучаччина»
- Інститут історії України. www.history.org.ua (укр.). Процитовано 6 лютого 2017.
- с.264
- . Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 3 грудня 2014.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 червня 2015.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Меморіальні таблиці Бродів
Джерела
- Ласовський В. Генерал Тарнавський. — Л., 1935.
- ік. Ґенерал Мирон Тарнавський // Діло. — 1938. — 1 лип.
- Купчинський Р. Смерть ґенерала // Діло. — 1938. — 1 лип.
- Пам'яті вожда. Альбом. — Л., 1938.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Яворівський Є. Вождь 100.000-ної армії. Пам’яті Начального Вождя Української Галицької Армії генерала-четаря Мирона Тарнавського. З приводу 20-річчя його смерти. — Вінніпег : Видавець Іван Тиктор, 1958. — 136 с.
- Процес генерала Мирона Тарнавського. — Вінніпеґ, 1976.
- Якимович Богдан. Генерал Мирон Тарнавський — Життя і чин: До 125-річчя від дня народження Начального Вождя Української Галицької Армії. — Л. : ТзОВ «Львівські новини», 1994. — 27 с.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, Олір, 1995. — 368 с., іл. — .
- Литвин М. Паска Б. Тарнавський Мирон Омелянович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 4: Т - Я. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2021.688 с. С. 18-19.
- Мирон Тарнавський. Спогади. — Л. : Червона калина, 2008. — 168 с.
- Генерал Мирон Тарнавський (1869—1938). Збірник статей і матеріалів (упорядник В. Стрільчук). — Броди: Просвіта, 2011. — 320 с.
- Буравченков А. О. Тарнавський Мирон Омелянович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 33. — .
- Володимир Ящук: За генерала поплатилася родина//ХайВей, Біографії, 8 серпня 2007 16:10:06
Посилання
- Мирон Тарнавський – перший галицький генерал / Ірина Фаріон • Цикл «Ген українців» • Студія #2 // ВІДЕО
- Тарнавський Мирон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1880. — 1000 екз.
- Тарнавський Мирон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tarnavskij Miro n Omelya novich Tarna vskij 29 serpnya 1869 s Bariliv nini Radehivskij rajon 29 chervnya 1938 s Chernicya nini Brodivskij rajon ukrayinskij polkovodec komandir Legionu USS general chotar ta Nachalnij vozhd golovnokomanduvach UGA Miron Tarnavskij Otaman major General chotarZagalna informaciyaNarodzhennya29 serpnya 1869 1869 08 29 s Bariliv nini Radehivskij rajonSmert29 chervnya 1938 1938 06 29 68 rokiv s Chernicya nini Brodivskij rajonPohovannyaYanivskij cvintar 1 Vijskova sluzhbaRoki sluzhbi1890 1920Prinalezhnist ZUNRVid ZSZbrojni sili Avstro Ugorshini UGARid vijskPihotaVijni bitviPersha svitova vijna Polsko ukrayinska vijna Ukrayinsko bilogvardijska vijnaKomanduvannyaGolovnij komandir UGANagorodi ta vidznakiOrden Zaliznoyi Koroni 3 stupenya Hrest Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina Zaliznij hrest 2 go klasu Yuvilejna pam yatna medal 1898 Yuvilejnij hrest Tarnavskij Miron Omelyanovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 29 serpnya 1869 roku v s Barilovi Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina nini Radehivskij rajon Lvivskoyi oblasti Ukrayina na Galichini v davnij rodini greko katolickogo svyashenika Omelyana Tarnavskogo Zdobuvshi pochatkovi znannya u silskij narodnij shkoli zakinchiv nimeckomovnu Brodivsku gimnaziyu 1890 pislya chogo buv prizvanij na odnorichnu vijskovu sluzhbu do avstrijskoyi armiyi yaka vklyuchala pivroku navchannya v starshinskij shkoli u Lvovi i pivroku sluzhbi v 10 mu Bridskomu bataljoni polovih strilciv Sklavshi ispit u starshinskij shkoli u Lvovi otrimav zvannya lyajtnanta v civilyu Za protekciyi grafa Stanislava Badeni 5 misyaciv prosluzhiv v upravi Krayevogo vidilu u Lvovi pislya chogo zgolosivsya do vijskovoyi sluzhbi V armiyi Avstro Ugorshini Miron Tarnavskij u formi avstro ugorskoyi armiyi V chasi sluzhbi v UGA Zrazu buv skerovanij na pivrichnu starshinsku praktiku do 13 Tarnivskogo bataljonu polovih strilciv i pislya zdachi ispitu na stanovishe aktivnogo starshini u Vidni u 1892 zarahovanij lejtenantom Peremiskogo 18 go polku landveru U 1899 r otrimav zvannya oberlejtenanta i skeruvannya do Sambora Tut 1902 odruzhivsya U 1907 perevivsya na sluzhbu do Zolocheva blizhche do rodini komandantom roti U 1909 zdobuv zvannya gauptmana Iz progoloshennyam chastkovoyi mobilizaciyi u 1912 perevedenij do Brodiv Tut zustriv pochatok Pershoyi svitovoyi vijni Pershi boyi pid Radzivilovom ta Oliyevom de cisarsko korolivska armiya zaznala porazok dali 26 serpnya pid Buskom de cisarsko korolivska armiya zaznala porazok i vidstupila v Zahidnu Galiciyu Pid Sanchem zahvoriv na dizenteriyu pid Stronovichami otrimav naskrizne poranennya v obidva stegna Likuvavsya u Peremishli j Budapeshti vidtak na kurorti v Badeni U travni 1915 na choli bataljonu povernuvsya na front v rajon Slavskogo V toj chas rozvivavsya avstro nimeckij nastup pislya boyiv na Makivci Naprikinci serpnya 1915 v Zavalovi upershe zustrivsya z sichovimi strilcyami zapriyaznivshis iz Dmitrom Vitovskim Naprikinci sichnya 1916 priznachenij komandantom Vishkolu USS i Kosha USS yaki todi bazuvalisya u Svistilnikah a z travnya chervnya v Rozvadovi Vishkil i Pisochnij Kish U Rozvadovi otrimav zvannya majora U Rozvadovi zagalne komanduvannya Vishkolom perejnyav oberstlejtenant princ Oskar fon Gogencollern 1888 1958 sin kajzera Vilgelma II a vishkilni pidrozdili USS razom z inshimi pidporyadkovano polyakovi Byernackomu ukrayinozherovi yakij iniciyuvav vvedennya do USS nimeckih instruktoriv sho zagalom vijshlo na dobre Odnak iz nim Tarnavskij konfliktuvav U listopadi komanduvati Vishkolom doruchili majorovi Francovi Kikalyu perevedenomu z cisarsko korolivskoyi armiyi Takozh vidomo sho v ti roki Koshem USS oruduvav Nikifor Girnyak U chervni 1917 zahodami Byernackogo usunutij z Vishkolu USS i priznachenij komandantom bataljonu 35 go Zolochivskogo strileckogo polku do bereznya 1917 imenuvavsya 35 m pihotnim polkom landveru i skerovanij pid Kuropatniki de v hodi Ofenzivi Kerenskogo rozpochalisya garyachi boyi U zhovtni 1917 po stabilizaciyi frontu vzdovzh starogo kordonu po Zbruchi priznachenij komandantom Kurenya USS Nadali v chas pohodu avstro ugorskoyi armiyi v Ukrayinu v 1918 buv na riznih posadah sered inshih referentom dlya ukrayinskih sprav pri shtabi 54 yi avstrijskoyi diviziyi piznishe u ranzi pidpolkovnika komandantom 16 go polku strilciv z reshtkami yakogo povernuvsya do miscya jogo postoyu u Krakovi Zaareshtovanij polyakami perebuvav deyakij chas u tabori polonenih v Domb ye po zvilnennyu pereyihav do Stanislavova V UGA Starshini shtabu III go korpusu UGA v tabori vijskovopolonenih u m Tuholya Polsha 1920 r 14 general Miron Tarnavskij Igumen Sheptickij ta general Tarnavskij v urochishi Pidlyute 1937 rik 17 lyutogo 1919 perejshov na sluzhbu do UGA distavshi priznachennya na komandanta frontovoyi grupi Shid pid Lvovom a zgodom u ranzi polkovnika Drugogo Korpusu UGA Miron Tarnavskij ocholyuvav Drugij Korpus UGA u boyah pid Lvovom i pid chas pershogo vidstupu v Chortkivskij ofenzivi pid chas drugogo diktator ZUNR Yevgen Petrushevich 5 lipnya 1919 na vimogu Petlyuri zvilniv generala Grekova i priznachiv M Tarnavskogo general chetarem i Nachalnim vozhdem golovkomom UGA Pislya perehodu za Zbruch Miron Tarnavskij perezhiv dni triumfu j tragediyi ob yednanih ukrayinskih armij pohid na Kiyiv i jogo zdobuttya 30 serpnya 1919 vidstup poshest tifu Ryatuyuchi armiyu vid visnazhlivih boyiv u trikutniku smerti ta epidemiyi tifu koli UGA stala neboyezdatnoyu Miron Tarnavskij vislav z vlasnoyi iniciativi delegativ dlya peregovoriv pro peremir ya z Dobrovolchoyu armiyeyu generala A Denikina za sho diktator ZUNR usunuv jogo z posta Nachalnogo vozhdya i viddav pid vijskovij sud vidbuvsya 13 14 listopada u Vinnici yakij odnak vipravdav M Tarnavskogo Vostannye M Tarnavskij vikonuvav obov yazki nachalnogo vozhdya UGA pid chas hvorobi jogo nastupnika generala Osipa Mikitki Pid chas soyuzu UGA z Chervonoyu armiyeyu Tarnavskij perehovuvavsya 1920 u Balti j u Kiyevi zvidki po prihodi polskoyi armiyi pereyihav u lipni do Galichini Vivezenij polyakami do taboru polonenih u Tuholi perebuvav tam do kincya 1920 Pislya zvilnennya povernuvsya do Galichini i zhiv u s Chernici poblizu Brodiv Pomer 29 chervnya 1938 roku v odnomu z lvivskih shpitaliv za inshimi danimi v s Chernicya Brodivskij povit Ternopilske voyevodstvo nini Brodivskij rajon Lvivskoyi oblasti Ukrayina Pohoron buv organizovanij za spriyannya firmi Romana Shuhevicha Fama Pohovanij na Yanivskomu cvintari u Lvovi sered strileckih mogil voyakiv UGA Jogo pohoron buv masovoyu ukrayinskoyu manifestaciyeyu RodinaDonka Mirona Tarnavskogo Mariya sho nadavala likarsku dopomogu bijcyam UPA 11 iz polovinoyu rokiv provela v taborah Vorkuti yiyi cholovik Stepan zaginuv u GULAGu a yihni donki Yaromira i Zoryana vidbuvali zaslannya u Chitinskij oblasti Starshij sin Omelyan razom iz batkom voyuvav za nezalezhnist Ukrayini U 1924 roci priyihav do URSR zdobuv v Odesi profesiyu inzhenera U 1937 jogo zaareshtuvali j rozstrilyali Molodshij sin Miron Zimovit navchavsya u Prazkij politehnici buv znanij u Plasti Pislya rozgromu diviziyi Galichina perejshov do UPA Proviv u radyanskih konctaborah 10 rokiv Pomer u Vladimirskij oblasti Dochka Olena Ganna v 1940 roci vijshla zamizh a v grudni yiyi cholovik propav u zastinkah NKVS U veresni 1945 roku radyanski okupanti zamorduvali j Gannu yiyi znajshli zaritu v glini z odinadcyatma prokolami bagnetom Mogila Mirona Tarnavskogo poryad iz mogilami vijskovih i politichnih diyachiv Vasilya Benya i Kostya LevickogoVijskova kar yera1891 lejtenant 1899 oberlejtenant landveru 1909 gauptman landveru 1916 major landveru otaman USS 1919 polkovnik UGA 5 lipnya 1919 general chetar Nachalnij vozhd UGANagorodiGeneral Miron Tarnavskij mav nizku avstrijskih i nimeckih nagorod Yuvilejna bronzova medal na chest 50 richchya pravlinnya Franca Josipa Yuvilejnij hrest dlya zbrojnih sil na chest 60 richchya pravlinnya Franca Josipa Hrest Za vijskovi zaslugi 3 stupenya z vijskovimi prikrasami i mechami Orden Zaliznoyi Koroni 3 stupenya z vijskovimi prikrasami Nimeckij Zaliznij Hrest 2 stupenya Medal Za poranennya Vshanuvannya pam yatiPam yatniki Mironovi Tarnavskomu vstanovleni v ridnih jomu selah Bariliv misce narodzhennya i Chernicya misce smerti Na fasadi budivli Brodivskoyi gimnaziyi im Ivana Trusha u sichni 2000 roku vstanovlena memorialna tablicya yaka spovishaye sho u 1889 roci cyu gimnaziyu zakinchiv general UGA Miron Tarnavskij Na chest generala Mirona Tarnavskogo nazvano vulici u Lvovi Drogobichi Ivano Frankivsku Ternopoli Striyu ta u bagatoh mistah i selah Galichini Rishennyam vikonkomu Ternopilskoyi miskoyi radi gromadskij organizaciyi Komitet z budivnictva pam yatnika generalovi Mironu Tarnavskomu dozvoleno sporudzhennya pam yatnika gromadsko politichnomu diyachevi ta generalu chetaru Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi periodu vizvolnih zmagan 1918 1919 rokiv na teritoriyi prirodnogo skveru poryad iz budinkom za adresoyu vul Generala M Tarnavskogo 2 Pam yatnik u seli Chernicya Memorialna tablicya generalu UGA M Tarnavskomu na fasadi Brodivskoyi gimnaziyiPrimitkihttp ena lp edu ua 8080 bitstream ntb 14810 1 15 pohovannya pdf Girnyak N Organizaciya i duhovnij rist Ukrayinskih Sichovih Strilciv Filadelfiya 1955 S 10 11 Jahresbericht des K K Real und Ober Gymnasiums in Brody fur das schuljahr 1890 Brody Druck von Feliks West 1890 S 25 nim Shankovskij L Ukrayinski zbrojni sili v perspektivi naciyi Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII S 812 Buchach i Buchachchina Institut istoriyi Ukrayini www history org ua ukr Procitovano 6 lyutogo 2017 ISBN 5 7707 7867 9 s 264 Arhiv originalu za 28 chervnya 2015 Procitovano 3 grudnya 2014 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 9 chervnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Memorialni tablici BrodivDzherelaLasovskij V General Tarnavskij L 1935 ik General Miron Tarnavskij Dilo 1938 1 lip Kupchinskij R Smert generala Dilo 1938 1 lip Pam yati vozhda Albom L 1938 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Yavorivskij Ye Vozhd 100 000 noyi armiyi Pam yati Nachalnogo Vozhdya Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi generala chetarya Mirona Tarnavskogo Z privodu 20 richchya jogo smerti Vinnipeg Vidavec Ivan Tiktor 1958 136 s Proces generala Mirona Tarnavskogo Vinnipeg 1976 Yakimovich Bogdan General Miron Tarnavskij Zhittya i chin Do 125 richchya vid dnya narodzhennya Nachalnogo Vozhdya Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi L TzOV Lvivski novini 1994 27 s Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NAN Ukrayini Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 Litvin M Paska B Tarnavskij Miron Omelyanovich Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 4 T Ya Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2021 688 s ISBN 978 966 2067 72 9 S 18 19 Miron Tarnavskij Spogadi L Chervona kalina 2008 168 s General Miron Tarnavskij 1869 1938 Zbirnik statej i materialiv uporyadnik V Strilchuk Brodi Prosvita 2011 320 s Buravchenkov A O Tarnavskij Miron Omelyanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 33 ISBN 978 966 00 1359 9 Volodimir Yashuk Za generala poplatilasya rodina HajVej Biografiyi 8 serpnya 2007 16 10 06PosilannyaMiron Tarnavskij pershij galickij general Irina Farion Cikl Gen ukrayinciv Studiya 2 VIDEO Tarnavskij Miron Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1880 1000 ekz Tarnavskij Miron Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006