Миха́йло Матча́к (нар. 28 лютого 1895, с.Воля Якубова, нині Дрогобицький район Львівська область — пом. 19 листопада 1958, Потьма, нині Зубово-Полянський район, Республіка Мордовії, РФ) — український військовий і політичний діяч (УСС, УВО), публіцист, книговидавець.
Михайло Матчак | |
---|---|
Народився | 28 лютого 1895 с. Воля Якубова, нині Дрогобицький район, Львівська область, Україна |
Помер | 19 листопада 1958 (63 роки) с. Потьма, нині Зубово-Полянський район, Республіка Мордовії, РФ |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Країна | ЗУНР Австро-Угорщина Польська Республіка |
Національність | українець |
Діяльність | політика, публіцистика, книговидання |
Відомий завдяки | український військовий і політичний діяч |
Військове звання | Сотник (гауптман) |
Партія | Українська радикальна партія |
У шлюбі з | Стефанія Савицька |
Нагороди | |
|
Життєпис
Михайло Матчак народився 28 лютого 1895 року у селі Воля Якубова Дрогобицького повіту Галичини. Батько Федір і мати Єва були селянами. Початкову освіту здобув у рідному селі.
Військова діяльність
Після закінчення з відзначенням гімназії у Дрогобичі в 1914 році зголосився добровольцем до Легіону Українських Січових Стрільців. Брав участь майже у всіх битвах Легіону УСС. Відзначився як один із найкращих провідників стеж у Карпатах. Член управи «Пресового фонду УСС», котрий упродовж семи місяців 1915 зібрав 16 000 крон на фінансування 44 номерів стрілецького часопису «Шляхи», який видавався протягом 1915 — 1918 років під опікою Пресової кватири УСС.
У вересні 1916 року в битві на горі Лисоня хорунжий Матчак потрапив у російський полон. Разом з іншими старшинами УСС М. Матчак був відправлений в табір на Цар-Горі у м. Царицині (тепер м. Волгоград, Росія), де на той час перебував Євген Коновалець. З перших днів перебування галичан у Царицині Є. Коновалець став визнаним лідером серед українського старшинства, організатором заходів, які сприяли зміцненню морального духу, піднімали у людей віру в краще майбутнє, у повернення на батьківщину. Відтак, він робив усе, щоб старшини не гаяли часу, готувалися до нових битв за волю України. Організовував регулярне навчання з предметів військового мистецтва, а Іван Чмола, піонер пластової організації в Галичині, — щоденні спортивні вправи просто неба, навіть у лютий мороз. Крім усього, Є. Коновалець домігся від адміністрації поліпшення побутових умов, зокрема щодо житла, яке тут не було пристосоване до холодної зими. На початку березня 1917 року, всіх 32 галицьких старшин перевели у табір в містечку Дубовка за 50 км на північ від Царицина, де умови перебування, насамперед житло, були набагато кращими. За активної участі Є. Коновальця в таборі у Дубовці галицькі старшини заснували кількасоттомову бібліотеку, якою став завідувати М. Матчак. У ній були книжки, придбані за власні кошти, надіслані з Києва, Москви, Полтави, усі річники журналу «Украинская жизнь», який у Москві видавав С. Петлюра, а також газети, зокрема «Царицинский вестник». У таборі в порозумінні із старшинами інших націй (поляками, чехами, болгарами, хорватами) було влаштовано університетський та політехнічний курси.
Влітку 1917 року Є. Коновалець, як представник царицинської української громади, виїхав до Києва. Щоб з від'їздом Коновальця не втратити зв'язку з українськими полоненими в Царицині, а також постійного зв'язку з Києвом хорунжий Матчак добровільно зголошується до формованого у Царицині українського куреня, де очолює апарат постачання цього куреня. На заклик з Києва Є. Коновальця у ніч на Різдво 1918 року 14 галицьких старшин (А. Мельник, Р. Сушко та інші) непомітно покинули табір в Дубовці і в хуртовину пішки добралися до Царицина. Там М. Матчак, як начальник апарату постачання куреня, забезпечив їх російською військовою формою, грішми та свідоцтвами про звільнення зі служби, надісланими з Києва Є. Коновальцем. Наступної ночі у військовому ешелоні вони виїхали до Києва, де разом із Євгеном Коновальцем, Андрієм Мельником Михайло Матчак став одним із організаторів Куреня (пізніше Корпусу) Січових Стрільців, якому судилося прославитись у битвах за незалежність України. Він входив до складу Стрілецької Ради Куреня, був ад'ютантом командира Куреня Є. Коновальця та став наймолодшим сотником у складі Корпусу. У березні 1919 року в бою під Бердичевом отримав поранення. На фронті перебував до грудня 1919 року.
Політична діяльність
Після повернення з фронту до Львова М. Матчак продовжив активну політичну діяльність, поєднуючи її з навчанням. У липні 1920 року за ініціативи Є. Коновальця, І. Андруха, В. Кучабського, М. Матчака, Я. Чижа відбулася остання нарада Стрілецької Ради Корпусу Січових Стрільців, на якій з метою продовження збройної боротьби за незалежність України було вирішено створити нелегальну «Українську Військову Організацію» (УВО).
Організаційні заходи зі створення УВО було розпочато у Львові. Наприкінці серпня М. Матчак і Я. Чиж заснували перший командний осередок УВО. У вересні 1920 у Львові була створена тимчасова Начальна Колегія УВО (М. Матчак, О. Навроцький, Ю. Полянський, Я.Чиж і В. Целевич), яку після переїзду з Відня до Львова (20 липня 1921 року) очолив полковник Є. Коновалець під назвою Начальна Команда УВО. Для фінансування УВО було створено «Український Бойовий Комітет», який очолив М. Матчак. Комітет займався збором грошових пожертв на цілі УВО і мав свої осередки не лише в Галичині, але і за кордоном (США, Чехословаччина).
Свою діяльність УВО поширювала не лишень на військово-організаційну сферу, але й на політичну, стаючи де-факто керівним політичним осередком української спільноти. Її члени перебирали на себе відповідальність за громадське життя і спричинилися до віднови діяльності різних суспільних організацій, часто очолюючи їх чи стаючи в їх проводі. Так зусиллями Я. Чижа і М. Матчака був відновлений Український Студентський Союз, який став найдіяльнішою та найпоширенішою організацією української молоді. Саме з ініціативи Українського Студентського Союзу та вчених НТШ (В. Щурат, М. Кордуба, М. Панчишин, В. Вергановський, І. Крип'якевич та ін.) у відповідь на репресії польської влади проти української освіти й науки, фактичну заборону українській молоді навчатися в університетах навесні 1921 року у Львові був заснований Український таємний університет (УТУ). М. Матчак записався на навчання на правничий факультет. Звичайно умови навчання і праці в УТУ були далекі від ідеальних. Лише студенти філософського і правничого факультетів мали змогу прослухати університетський курс повністю, на відміну від медичного та політехнічного відділів, де навчання тривало 4 семестри. Навчання в університеті відбувалося в умовах суворої конспірації, з переслідуванням та арештами польською поліцією студентів та професорів. Матеріальне забезпечення університету здійснювали самі студенти. Матеріальну підтримку університету надавали українські господарські установи, представники еміграції. З цих джерел покривалися видатки університету, а також за згодою й апробацією Студентського допомогового товариства, яке очолював студент М. Матчак, надавалася фінансова допомога студентам. Через переслідування владою, відсутність матеріальної бази і нестачу коштів у червні 1925 року на засіданні сенату університету було оголошено про зупинення його діяльності.
У жовтні 1921 року Михайло Матчак був арештований за звинуваченням у причетності до бомбового замаху на Ю. Пілсудського. Він належав до тієї п'ятірки, що зголошувалася на цей учинок, але жеребок витягнув С. Федак. Оскільки твердих доказів проти Матчака не було суд присяжних засудив його лише до 2 років ув'язнення. Після виходу із тюрми він навчався в Лейпцигу та продовжував політичну роботу, ставши членом Української Радикальної Партії (УРП), а пізніше і членом її Головного Секретаріату. Одночасно за дорученням проводу УВО разом з Д. Паліївим протягом 1924–1926 років редагував орган УВО «Новий час». За цей період проявив себе здібним журналістом і публіцистом, друкувався в суспільно-політичному часописі «Заграва».
У період внутрішньої кризи в УВО, спричиненої ідеологічно-політичними розбіжностями, за рішенням Головного Секретаріату УРП М. Матчак у 1925 році вийшов із рядів УВО. У 1928 році з рамена УРП був обраний послом до польського сойму, де як добрий промовець виявив себе вірним трибуном в справах захисту прав українського народу.
У 1931 році одружився із Стефанією Савицькою (1891—1977) — громадською діячкою, співзасновницею кооперативи домашнього промислу «Українське народне мистецтво». Метою заснованої у Львові в 1922 році кооперативи було пропагування модерного застосування і збуту виробів народного мистецтва та домовиробництва, збереження чистоти їх стилю.
Видавнича діяльність
М. Матчак був членом управи видавничої кооперативи «Червона калина» (голова Надзірної Ради Степан Шухевич, головний директор Осип Навроцький), заснованої в 1921 році колишніми вояками УСС і УГА з метою збирати й видавати матеріали, документи, спогади з українських визвольних змагань та з періоду української державности. Створив і був власником видавництва і випозичальні книжок «Ізмарагд» у Львові (1923–1939). Видавництво надрукувало повні збірки творів М. Черемшини, В. Стефаника, антологію сучасної української поезії, мистецьку збірку «Екслібріс», твори молодих письменників та класиків для шкільної молоді.
Був у складі дирекції Українського Видавництва (УВ), заснованого в 1939 році в Кракові В.Кубійовичем як спілка з обмеженою порукою. Це було єдине дозволене німецькою владою українське видавництво в Генеральній Губернії, яке мало за мету задовольняти потреби українського населення у книжковій продукції, але передусім забезпечити шкільну молодь підручниками. З 1941 року УВ отримало змогу поширити видавничу діяльність на Галичину, де була утворена друга філія УВ, яку очолив М. Матчак. Філія у Львові мала дві друкарні і друкувала більшість видань УВ. Крім шкільних підручників, «Історії України», «Кобзара» Т. Шевченка, передруків творів Б. Лепкого, В. Бірчака та інших друкувалися майже невідомі читачам Галичини твори письменників з Центральної та Східної України Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Куліша, М. Зерова, О. Влизька, О. Слісаренка; у видавництві вийшли повні видання творів Василя Стефаника, Леся Мартовича, для потреб масового читача серія «Книжки для всіх», з наукових праць «Географія України» В. Кубійовича, «Старий Галич» Я. Пастернака. За шість років роботи «Українське видавництво» випустило 544 книжки та інші неперіодичні видання загальним тиражем понад 30 мільйонів примірників та 1839 чисел часописів — тиражем майже 25 мільйонів примірників. З квітня 1944 року Львівська філія УВ припинила свою роботу.
Арешт і заслання
Перед другою комуністичною окупацією Львова М. Матчак з дружиною виїхав до Відня. Після приходу американських військ і поділу міста на п'ять окупаційних зон перебував у англійській зоні. Знаючи англійську мову, Матчак працював урядовцем міжнародної допомогової організації УНРРА і був у тісному контакті з українською еміграцією. Він не підозрював, що комуністична агентура пильно стежила за кожним його кроком. 27 лютого 1947 року Михайло Матчак разом із дружиною Стефанією та сином свого брата Степана — Віктором Матчаком, американським військовим, який перебував у той час у Відні, відвідав експозицію щойно відкритої виставки робіт радянських художників. Увечері дорогою додому, на виході із кав'ярні «Рінґ», розташованої навпроти університету, на нього нападають два комуністичні агенти, силоміць заштовхують в авто і перевозять в радянську зону. Звідти 5 березня 1947 року його літаком переправляють до Києва. 15 місяців він перебував під слідством у Лук'янівській в'язниці; на короткий час його вивозили на допити до Москви. На основі рішення «особого совєщанія» МВС СРСР за «зраду Батьківщини», «антикомуністичну пропаганду» та інші провини перед комуністичною державою, громадянином якої він не був, 53-річний Михайло Матчак був засуджений до 25 років невільничої праці в таборах ГУЛАГу. 1 липня 1948 року його відправлено з Києва етапами до Караганди в Казахстан. 23 липня його привезли в табір біля місцевости Спаськ, де приділено до бригади, яка копала торф. На цій роботі він перебував до 1954 року. У першому листі, який йому дозволили написати дружині, від 1 серпня 1948 року він написав: «Я здоров фізично і душевно — оптиміст. Вірю, що і в моїй справі скоро побідить правда і справедливість». Але так не сталося!
У 1955 році разом з другими каторжниками, які не були громадянами СРСР, його перевезено до табору в Караганді, а у 1956 році — табору в . Там з огляду на погіршення здоров'я його зачислили в бригаду інвалідів та поставили до легшої праці. 25 вересня 1956 року начальник табору повідомляє М. Матчака про те, що указом Верховного Суду СРСР він достроково звільнений з правом повернення на останнє місце проживання (тобто в Австрію, до Відня). Після цього його переправляють в репатріаційний табір для колишніх в'язнів в селищі Потьма в Мордовії, де повідомляють рішення влади про заборону його виїзду до Відня. Матчак рішуче відмовляється залишатися в СРСР і, посилаючись на рішення Верховного Суду, подає клопотання до Президії Верховної Ради та Міністерства Внутрішніх Справ СРСР про надання йому дозволу на виїзд за кордон. Звичайно, що ці клопотання не були враховані.
Коли його дружина С. Савицька, яка на той час вже проживала у США, довідалася про звільнення чоловіка, вона розпочала боротьбу за його повернення до Відня. Завдяки її старанням уряд Австрії відразу надав дозвіл Матчаку на в'їзд до Австрії, а пізніше — і громадянство.
Але ні ці заходи, ні інтервенції Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Елеонори Рузвельт, дружини Франкліна Рузвельта, не допомогли визволити М. Матчака з лабет комуністичного режиму. Михайла Матчака перевезли до дому інвалідів в Зубнові біля селища Потьма (Мордовія), де він важко захворів. Співтовариш по недолі повідомив про важкий стан М. Матчака його брата Петра у Львові. Та Петро Матчак не встиг на останню зустріч з братом — коли він з дружиною приїхав у Потьму, то вже не застав його живим. Михайло Матчак помер 19 листопада 1958 року. І навіть тіла його не хотіли віддавати. Його рідним за участю сестер дружини Ольги і Марії Савицьких з великими труднощами вдалося викупити тлінні останки, перевезти до Львова і 28 листопада 1958 року поховати при центральній алеї Личаківського цвинтаря (поле 51). Поруч поховані сестри його дружини Савицька Марія та Савицька Ольга.
Примітки
- Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 291. —
- Любомир Криса, Роман Фіголь Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. —С. 293.
Джерела та література
- К. Є. Науменко. Матчак Михайло [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 557. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Дрогобиччина — земля Івана Франка. Голова Редакційної колегії Лука Луців. Наукове товариство ім. Шевченка. Український архів. Том XXV. — Ню Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1973. — 854 с.
- Науменко Кім Царицинська доба Євгена Коновальця/ Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2006. — Збірник 8. — C. 11 — 24.
- Українські січові стрільці 1914 —1920 / за ред. Б. Гнатевича. — Репринт. відтворення з вид. 1935 р. — Львів: Слово, 1991. —160 с.
- Лазарович Микола Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль: Джура, 2005. — 592 с.
- Життя і смерть полковника Коновальця. Історична бібліотека. Ч. 8. Серія «Сини України». — Львів: Червона калина, 1993. — 328 с.
- Початки УВО в Галичині — ІІ. Статті й матеріали до діяння Української Військової Організації. Збірник ч. 2. Зібрав, упорядкував і зредагував Зиновій Книш. —Торонто: Срібна сурма, 1963.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920 —1939 роки. Видання третє, доповнене. — Київ: Українська видавнича спілка, 2007.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miha jlo Matcha k nar 28 lyutogo 1895 s Volya Yakubova nini Drogobickij rajon Lvivska oblast pom 19 listopada 1958 Potma nini Zubovo Polyanskij rajon Respublika Mordoviyi RF ukrayinskij vijskovij i politichnij diyach USS UVO publicist knigovidavec Mihajlo MatchakNarodivsya 28 lyutogo 1895 1895 02 28 s Volya Yakubova nini Drogobickij rajon Lvivska oblast UkrayinaPomer 19 listopada 1958 1958 11 19 63 roki s Potma nini Zubovo Polyanskij rajon Respublika Mordoviyi RFPohovannya Lichakivskij cvintar 1 Krayina ZUNR Avstro Ugorshina Polska RespublikaNacionalnist ukrayinecDiyalnist politika publicistika knigovidannyaVidomij zavdyaki ukrayinskij vijskovij i politichnij diyachVijskove zvannya Sotnik gauptman Partiya Ukrayinska radikalna partiyaU shlyubi z Stefaniya SavickaNagorodi Medal za horobrist Avstro Ugorshina Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Matchak ZhittyepisMihajlo Matchak narodivsya 28 lyutogo 1895 roku u seli Volya Yakubova Drogobickogo povitu Galichini Batko Fedir i mati Yeva buli selyanami Pochatkovu osvitu zdobuv u ridnomu seli Vijskova diyalnist Pislya zakinchennya z vidznachennyam gimnaziyi u Drogobichi v 1914 roci zgolosivsya dobrovolcem do Legionu Ukrayinskih Sichovih Strilciv Brav uchast majzhe u vsih bitvah Legionu USS Vidznachivsya yak odin iz najkrashih providnikiv stezh u Karpatah Chlen upravi Presovogo fondu USS kotrij uprodovzh semi misyaciv 1915 zibrav 16 000 kron na finansuvannya 44 nomeriv strileckogo chasopisu Shlyahi yakij vidavavsya protyagom 1915 1918 rokiv pid opikoyu Presovoyi kvatiri USS Komitet presovogo fondu zliva napravo P Didushok O Navrockij D Vitovskij I Rogulskij M Matchak U veresni 1916 roku v bitvi na gori Lisonya horunzhij Matchak potrapiv u rosijskij polon Razom z inshimi starshinami USS M Matchak buv vidpravlenij v tabir na Car Gori u m Caricini teper m Volgograd Rosiya de na toj chas perebuvav Yevgen Konovalec Z pershih dniv perebuvannya galichan u Caricini Ye Konovalec stav viznanim liderom sered ukrayinskogo starshinstva organizatorom zahodiv yaki spriyali zmicnennyu moralnogo duhu pidnimali u lyudej viru v krashe majbutnye u povernennya na batkivshinu Vidtak vin robiv use shob starshini ne gayali chasu gotuvalisya do novih bitv za volyu Ukrayini Organizovuvav regulyarne navchannya z predmetiv vijskovogo mistectva a Ivan Chmola pioner plastovoyi organizaciyi v Galichini shodenni sportivni vpravi prosto neba navit u lyutij moroz Krim usogo Ye Konovalec domigsya vid administraciyi polipshennya pobutovih umov zokrema shodo zhitla yake tut ne bulo pristosovane do holodnoyi zimi Na pochatku bereznya 1917 roku vsih 32 galickih starshin pereveli u tabir v mistechku Dubovka za 50 km na pivnich vid Caricina de umovi perebuvannya nasampered zhitlo buli nabagato krashimi Za aktivnoyi uchasti Ye Konovalcya v tabori u Dubovci galicki starshini zasnuvali kilkasottomovu biblioteku yakoyu stav zaviduvati M Matchak U nij buli knizhki pridbani za vlasni koshti nadislani z Kiyeva Moskvi Poltavi usi richniki zhurnalu Ukrainskaya zhizn yakij u Moskvi vidavav S Petlyura a takozh gazeti zokrema Caricinskij vestnik U tabori v porozuminni iz starshinami inshih nacij polyakami chehami bolgarami horvatami bulo vlashtovano universitetskij ta politehnichnij kursi Horunzhij USS M Matchak Zliva napravo Yevgen Konovalec Tayisiya Yuriyiv Ivan Yuriyiv Petro Pasika Mihajlo Matchak ta nevidomij vodij Shepetivka zhovten 1919 Vidvidini Yevgenom Konovalcem shtabu 11 yi diviziyi Sichovih Strilciv komandir Roman Sushko Shepetivka serpen veresen 1919 r Zliva napravo sidyat 2 j Mihajlo Matchak dali Marko Bezruchko Yevgen Konovalec Roman Sushko Yurij Otmarshtejn Shtab Sichovih Strilciv pislya rozformuvannya 1920 sidyat zliva napravo Mihajlo Matchak Andrij Melnik Yevgen Konovalec Roman Sushko Ivan Dankiv stoyat zliva napravo Ivan Andruh Roman Dashkevich Vasil Kuchabskij Yaroslav Chizh Vlitku 1917 roku Ye Konovalec yak predstavnik caricinskoyi ukrayinskoyi gromadi viyihav do Kiyeva Shob z vid yizdom Konovalcya ne vtratiti zv yazku z ukrayinskimi polonenimi v Caricini a takozh postijnogo zv yazku z Kiyevom horunzhij Matchak dobrovilno zgoloshuyetsya do formovanogo u Caricini ukrayinskogo kurenya de ocholyuye aparat postachannya cogo kurenya Na zaklik z Kiyeva Ye Konovalcya u nich na Rizdvo 1918 roku 14 galickih starshin A Melnik R Sushko ta inshi nepomitno pokinuli tabir v Dubovci i v hurtovinu pishki dobralisya do Caricina Tam M Matchak yak nachalnik aparatu postachannya kurenya zabezpechiv yih rosijskoyu vijskovoyu formoyu grishmi ta svidoctvami pro zvilnennya zi sluzhbi nadislanimi z Kiyeva Ye Konovalcem Nastupnoyi nochi u vijskovomu esheloni voni viyihali do Kiyeva de razom iz Yevgenom Konovalcem Andriyem Melnikom Mihajlo Matchak stav odnim iz organizatoriv Kurenya piznishe Korpusu Sichovih Strilciv yakomu sudilosya proslavitis u bitvah za nezalezhnist Ukrayini Vin vhodiv do skladu Strileckoyi Radi Kurenya buv ad yutantom komandira Kurenya Ye Konovalcya ta stav najmolodshim sotnikom u skladi Korpusu U berezni 1919 roku v boyu pid Berdichevom otrimav poranennya Na fronti perebuvav do grudnya 1919 roku Politichna diyalnist Pislya povernennya z frontu do Lvova M Matchak prodovzhiv aktivnu politichnu diyalnist poyednuyuchi yiyi z navchannyam U lipni 1920 roku za iniciativi Ye Konovalcya I Andruha V Kuchabskogo M Matchaka Ya Chizha vidbulasya ostannya narada Strileckoyi Radi Korpusu Sichovih Strilciv na yakij z metoyu prodovzhennya zbrojnoyi borotbi za nezalezhnist Ukrayini bulo virisheno stvoriti nelegalnu Ukrayinsku Vijskovu Organizaciyu UVO Chleni Strileckoyi radi u Prazi v lipni 1920 roku Zliva napravo sidyat Ivan Andruh Yevgen Konovalec Vasil Kuchabskij stoyat Ivan Chmola Mihajlo Matchak Yaroslav Chizh Organizacijni zahodi zi stvorennya UVO bulo rozpochato u Lvovi Naprikinci serpnya M Matchak i Ya Chizh zasnuvali pershij komandnij oseredok UVO U veresni 1920 u Lvovi bula stvorena timchasova Nachalna Kolegiya UVO M Matchak O Navrockij Yu Polyanskij Ya Chizh i V Celevich yaku pislya pereyizdu z Vidnya do Lvova 20 lipnya 1921 roku ocholiv polkovnik Ye Konovalec pid nazvoyu Nachalna Komanda UVO Dlya finansuvannya UVO bulo stvoreno Ukrayinskij Bojovij Komitet yakij ocholiv M Matchak Komitet zajmavsya zborom groshovih pozhertv na cili UVO i mav svoyi oseredki ne lishe v Galichini ale i za kordonom SShA Chehoslovachchina Svoyu diyalnist UVO poshiryuvala ne lishen na vijskovo organizacijnu sferu ale j na politichnu stayuchi de fakto kerivnim politichnim oseredkom ukrayinskoyi spilnoti Yiyi chleni perebirali na sebe vidpovidalnist za gromadske zhittya i sprichinilisya do vidnovi diyalnosti riznih suspilnih organizacij chasto ocholyuyuchi yih chi stayuchi v yih provodi Tak zusillyami Ya Chizha i M Matchaka buv vidnovlenij Ukrayinskij Studentskij Soyuz yakij stav najdiyalnishoyu ta najposhirenishoyu organizaciyeyu ukrayinskoyi molodi Same z iniciativi Ukrayinskogo Studentskogo Soyuzu ta vchenih NTSh V Shurat M Korduba M Panchishin V Verganovskij I Krip yakevich ta in u vidpovid na represiyi polskoyi vladi proti ukrayinskoyi osviti j nauki faktichnu zaboronu ukrayinskij molodi navchatisya v universitetah navesni 1921 roku u Lvovi buv zasnovanij Ukrayinskij tayemnij universitet UTU M Matchak zapisavsya na navchannya na pravnichij fakultet Zvichajno umovi navchannya i praci v UTU buli daleki vid idealnih Lishe studenti filosofskogo i pravnichogo fakultetiv mali zmogu prosluhati universitetskij kurs povnistyu na vidminu vid medichnogo ta politehnichnogo viddiliv de navchannya trivalo 4 semestri Navchannya v universiteti vidbuvalosya v umovah suvoroyi konspiraciyi z peresliduvannyam ta areshtami polskoyu policiyeyu studentiv ta profesoriv Materialne zabezpechennya universitetu zdijsnyuvali sami studenti Materialnu pidtrimku universitetu nadavali ukrayinski gospodarski ustanovi predstavniki emigraciyi Z cih dzherel pokrivalisya vidatki universitetu a takozh za zgodoyu j aprobaciyeyu Studentskogo dopomogovogo tovaristva yake ocholyuvav student M Matchak nadavalasya finansova dopomoga studentam Cherez peresliduvannya vladoyu vidsutnist materialnoyi bazi i nestachu koshtiv u chervni 1925 roku na zasidanni senatu universitetu bulo ogolosheno pro zupinennya jogo diyalnosti U zhovtni 1921 roku Mihajlo Matchak buv areshtovanij za zvinuvachennyam u prichetnosti do bombovogo zamahu na Yu Pilsudskogo Vin nalezhav do tiyeyi p yatirki sho zgoloshuvalasya na cej uchinok ale zherebok vityagnuv S Fedak Oskilki tverdih dokaziv proti Matchaka ne bulo sud prisyazhnih zasudiv jogo lishe do 2 rokiv uv yaznennya Pislya vihodu iz tyurmi vin navchavsya v Lejpcigu ta prodovzhuvav politichnu robotu stavshi chlenom Ukrayinskoyi Radikalnoyi Partiyi URP a piznishe i chlenom yiyi Golovnogo Sekretariatu Odnochasno za doruchennyam provodu UVO razom z D Paliyivim protyagom 1924 1926 rokiv redaguvav organ UVO Novij chas Za cej period proyaviv sebe zdibnim zhurnalistom i publicistom drukuvavsya v suspilno politichnomu chasopisi Zagrava U period vnutrishnoyi krizi v UVO sprichinenoyi ideologichno politichnimi rozbizhnostyami za rishennyam Golovnogo Sekretariatu URP M Matchak u 1925 roci vijshov iz ryadiv UVO U 1928 roci z ramena URP buv obranij poslom do polskogo sojmu de yak dobrij promovec viyaviv sebe virnim tribunom v spravah zahistu prav ukrayinskogo narodu U 1931 roci odruzhivsya iz Stefaniyeyu Savickoyu 1891 1977 gromadskoyu diyachkoyu spivzasnovniceyu kooperativi domashnogo promislu Ukrayinske narodne mistectvo Metoyu zasnovanoyi u Lvovi v 1922 roci kooperativi bulo propaguvannya modernogo zastosuvannya i zbutu virobiv narodnogo mistectva ta domovirobnictva zberezhennya chistoti yih stilyu Vidavnicha diyalnist M Matchak buv chlenom upravi vidavnichoyi kooperativi Chervona kalina golova Nadzirnoyi Radi Stepan Shuhevich golovnij direktor Osip Navrockij zasnovanoyi v 1921 roci kolishnimi voyakami USS i UGA z metoyu zbirati j vidavati materiali dokumenti spogadi z ukrayinskih vizvolnih zmagan ta z periodu ukrayinskoyi derzhavnosti Stvoriv i buv vlasnikom vidavnictva i vipozichalni knizhok Izmaragd u Lvovi 1923 1939 Vidavnictvo nadrukuvalo povni zbirki tvoriv M Cheremshini V Stefanika antologiyu suchasnoyi ukrayinskoyi poeziyi mistecku zbirku Ekslibris tvori molodih pismennikiv ta klasikiv dlya shkilnoyi molodi Buv u skladi direkciyi Ukrayinskogo Vidavnictva UV zasnovanogo v 1939 roci v Krakovi V Kubijovichem yak spilka z obmezhenoyu porukoyu Ce bulo yedine dozvolene nimeckoyu vladoyu ukrayinske vidavnictvo v Generalnij Guberniyi yake malo za metu zadovolnyati potrebi ukrayinskogo naselennya u knizhkovij produkciyi ale peredusim zabezpechiti shkilnu molod pidruchnikami Z 1941 roku UV otrimalo zmogu poshiriti vidavnichu diyalnist na Galichinu de bula utvorena druga filiya UV yaku ocholiv M Matchak Filiya u Lvovi mala dvi drukarni i drukuvala bilshist vidan UV Krim shkilnih pidruchnikiv Istoriyi Ukrayini Kobzara T Shevchenka peredrukiv tvoriv B Lepkogo V Birchaka ta inshih drukuvalisya majzhe nevidomi chitacham Galichini tvori pismennikiv z Centralnoyi ta Shidnoyi Ukrayini B Antonenka Davidovicha V Pidmogilnogo M Kulisha M Zerova O Vlizka O Slisarenka u vidavnictvi vijshli povni vidannya tvoriv Vasilya Stefanika Lesya Martovicha dlya potreb masovogo chitacha seriya Knizhki dlya vsih z naukovih prac Geografiya Ukrayini V Kubijovicha Starij Galich Ya Pasternaka Za shist rokiv roboti Ukrayinske vidavnictvo vipustilo 544 knizhki ta inshi neperiodichni vidannya zagalnim tirazhem ponad 30 miljoniv primirnikiv ta 1839 chisel chasopisiv tirazhem majzhe 25 miljoniv primirnikiv Z kvitnya 1944 roku Lvivska filiya UV pripinila svoyu robotu Aresht i zaslannya Pered drugoyu komunistichnoyu okupaciyeyu Lvova M Matchak z druzhinoyu viyihav do Vidnya Pislya prihodu amerikanskih vijsk i podilu mista na p yat okupacijnih zon perebuvav u anglijskij zoni Znayuchi anglijsku movu Matchak pracyuvav uryadovcem mizhnarodnoyi dopomogovoyi organizaciyi UNRRA i buv u tisnomu kontakti z ukrayinskoyu emigraciyeyu Vin ne pidozryuvav sho komunistichna agentura pilno stezhila za kozhnim jogo krokom 27 lyutogo 1947 roku Mihajlo Matchak razom iz druzhinoyu Stefaniyeyu ta sinom svogo brata Stepana Viktorom Matchakom amerikanskim vijskovim yakij perebuvav u toj chas u Vidni vidvidav ekspoziciyu shojno vidkritoyi vistavki robit radyanskih hudozhnikiv Uvecheri dorogoyu dodomu na vihodi iz kav yarni Ring roztashovanoyi navproti universitetu na nogo napadayut dva komunistichni agenti silomic zashtovhuyut v avto i perevozyat v radyansku zonu Zvidti 5 bereznya 1947 roku jogo litakom perepravlyayut do Kiyeva 15 misyaciv vin perebuvav pid slidstvom u Luk yanivskij v yaznici na korotkij chas jogo vivozili na dopiti do Moskvi Na osnovi rishennya osobogo sovyeshaniya MVS SRSR za zradu Batkivshini antikomunistichnu propagandu ta inshi provini pered komunistichnoyu derzhavoyu gromadyaninom yakoyi vin ne buv 53 richnij Mihajlo Matchak buv zasudzhenij do 25 rokiv nevilnichoyi praci v taborah GULAGu 1 lipnya 1948 roku jogo vidpravleno z Kiyeva etapami do Karagandi v Kazahstan 23 lipnya jogo privezli v tabir bilya miscevosti Spask de pridileno do brigadi yaka kopala torf Na cij roboti vin perebuvav do 1954 roku U pershomu listi yakij jomu dozvolili napisati druzhini vid 1 serpnya 1948 roku vin napisav Ya zdorov fizichno i dushevno optimist Viryu sho i v moyij spravi skoro pobidit pravda i spravedlivist Ale tak ne stalosya U 1955 roci razom z drugimi katorzhnikami yaki ne buli gromadyanami SRSR jogo perevezeno do taboru v Karagandi a u 1956 roci taboru v Tam z oglyadu na pogirshennya zdorov ya jogo zachislili v brigadu invalidiv ta postavili do legshoyi praci 25 veresnya 1956 roku nachalnik taboru povidomlyaye M Matchaka pro te sho ukazom Verhovnogo Sudu SRSR vin dostrokovo zvilnenij z pravom povernennya na ostannye misce prozhivannya tobto v Avstriyu do Vidnya Pislya cogo jogo perepravlyayut v repatriacijnij tabir dlya kolishnih v yazniv v selishi Potma v Mordoviyi de povidomlyayut rishennya vladi pro zaboronu jogo viyizdu do Vidnya Matchak rishuche vidmovlyayetsya zalishatisya v SRSR i posilayuchis na rishennya Verhovnogo Sudu podaye klopotannya do Prezidiyi Verhovnoyi Radi ta Ministerstva Vnutrishnih Sprav SRSR pro nadannya jomu dozvolu na viyizd za kordon Zvichajno sho ci klopotannya ne buli vrahovani Mogila M Matchaka Koli jogo druzhina S Savicka yaka na toj chas vzhe prozhivala u SShA dovidalasya pro zvilnennya cholovika vona rozpochala borotbu za jogo povernennya do Vidnya Zavdyaki yiyi starannyam uryad Avstriyi vidrazu nadav dozvil Matchaku na v yizd do Avstriyi a piznishe i gromadyanstvo Ale ni ci zahodi ni intervenciyi Mizhnarodnogo Komitetu Chervonogo Hresta ta Eleonori Ruzvelt druzhini Franklina Ruzvelta ne dopomogli vizvoliti M Matchaka z labet komunistichnogo rezhimu Mihajla Matchaka perevezli do domu invalidiv v Zubnovi bilya selisha Potma Mordoviya de vin vazhko zahvoriv Spivtovarish po nedoli povidomiv pro vazhkij stan M Matchaka jogo brata Petra u Lvovi Ta Petro Matchak ne vstig na ostannyu zustrich z bratom koli vin z druzhinoyu priyihav u Potmu to vzhe ne zastav jogo zhivim Mihajlo Matchak pomer 19 listopada 1958 roku I navit tila jogo ne hotili viddavati Jogo ridnim za uchastyu sester druzhini Olgi i Mariyi Savickih z velikimi trudnoshami vdalosya vikupiti tlinni ostanki perevezti do Lvova i 28 listopada 1958 roku pohovati pri centralnij aleyi Lichakivskogo cvintarya pole 51 Poruch pohovani sestri jogo druzhini Savicka Mariya ta Savicka Olga PrimitkiStepanovich K L Lichakivskij nekropol 2006 S 291 ISBN 978 966 8955 00 5 d Track Q62416080d Track Q116966495 Lyubomir Krisa Roman Figol Lichakivskij nekropol Putivnik Lviv 2006 S 293 Dzherela ta literaturaK Ye Naumenko Matchak Mihajlo 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 557 ISBN 978 966 00 1028 1 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Drogobichchina zemlya Ivana Franka Golova Redakcijnoyi kolegiyi Luka Luciv Naukove tovaristvo im Shevchenka Ukrayinskij arhiv Tom XXV Nyu Jork Parizh Sidnej Toronto 1973 854 s Naumenko Kim Caricinska doba Yevgena Konovalcya Ukrayinskij vizvolnij ruh Centr doslidzhen vizvolnogo ruhu Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Lviv 2006 Zbirnik 8 C 11 24 Ukrayinski sichovi strilci 1914 1920 za red B Gnatevicha Reprint vidtvorennya z vid 1935 r Lviv Slovo 1991 160 s Lazarovich Mikola Legion Ukrayinskih sichovih strilciv formuvannya ideya borotba Ternopil Dzhura 2005 592 s Zhittya i smert polkovnika Konovalcya Istorichna biblioteka Ch 8 Seriya Sini Ukrayini Lviv Chervona kalina 1993 328 s Pochatki UVO v Galichini II Statti j materiali do diyannya Ukrayinskoyi Vijskovoyi Organizaciyi Zbirnik ch 2 Zibrav uporyadkuvav i zredaguvav Zinovij Knish Toronto Sribna surma 1963 Mirchuk P Naris istoriyi OUN 1920 1939 roki Vidannya tretye dopovnene Kiyiv Ukrayinska vidavnicha spilka 2007 VIZVOLNI ZMAGANNYa 1920 1950 Ukrayinska vijskova organizaciya Yevgen Konovalec Navrockij Osip Matchak Mihajlo Chizh Yaroslav Celevich Volodimir Organizaciya ukrayinskih nacionalistiv OUN Banderi Stepan Bandera Yaroslav Stecko OUN Melnika Andrij Melnik Oleg Olzhich Olena Teliga Ukrayinska povstanska armiya Roman Shuhevich Vasil Kuk Omelyan Grabec Bij pid Gurbami Operaciya Visla