Мар'я́нівка — селище в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області. Центр Мар'янівської селищної ради.
селище Мар'янівка | |
---|---|
Країна | |
Область | Черкаська область |
Район | Звенигородський район |
Рада | Мар'янівська сільська рада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засновано | До 1880 р. |
Населення | 431 (2005) |
Поштовий індекс | 19344 |
Телефонний код | +380 4749 |
Географічні координати | 49°11′23″ пн. ш. 30°29′48″ сх. д. / 49.18972° пн. ш. 30.49667° сх. д.Координати: 49°11′23″ пн. ш. 30°29′48″ сх. д. / 49.18972° пн. ш. 30.49667° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 212 м |
Водойма | р.Пожиточна |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | — |
Селищна влада | |
Адреса | 19344, Черкаська обл., Звенигородський район с. Мар'янівка |
Карта | |
![]() Мар'янівка | |
![]() Мар'янівка | |
Історія
XVII—XIX століття
Час заснування Мар'янівки невідомий. Земля поселення у XVII столітті належала Брацлавському воєводству. До революції тут проживав польський пан Козаковський. До середини 1920-х років землі, на яких розташоване селище, належали поміщиці Мар'яні. Її дочка вийшла заміж за пана Козаковського, під володіння якого перейшов і маєток матері. Назва поселення й походить від імені поміщиці.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2WXk5ak9TOGxSREFsT1VZbFJEQWxRakFsUkRBbFFrUWxSREVsT0RFbFJERWxPRU1sUkRBbFFrRWxSREFsUWpnbFJEQWxRamxmSlVRd0pVSkRKVVF3SlVJd0pVUXhKVGswSlVReEpUZ3lKVVF3SlVKRkpVUXdKVUpCTG1wd1p5OHlNREJ3ZUMwbFJEQWxPVVlsUkRBbFFqQWxSREFsUWtRbFJERWxPREVsUkRFbE9FTWxSREFsUWtFbFJEQWxRamdsUkRBbFFqbGZKVVF3SlVKREpVUXdKVUl3SlVReEpUazBKVVF4SlRneUpVUXdKVUpGSlVRd0pVSkJMbXB3Wnc9PS5qcGc=.jpg)
Пан Козаковський володів земельною площею у 800 га та маєтком. Це було типове поміщицьке господарство Російської імперії, де разом з розвитком промисловості панувало кріпацтво. В господарстві були дві парові машини, молотарки, сівалки, плуги й інший реманент. Для обробітку землі й виконання інших робіт використовувалися воли й коні. Землю обробляли сезонні робітники, які наймалися на роботу з сусідніх сіл Русалівки, Багви, Рубаного мосту та ін. Для нагляду за господарством були й постійні робочі, які проживали у панських приміщеннях, збудованих за маєтком. Сам Козаковський проживав в Умані, де мав два власних розкішних будинки. Маєтком і землями керував його управляючий. Під час російської агресії проти УНР 1918 чи 1920 року він був убитий в Умані.
Поміщиця Мар'яна піклувалася про свій маєток. В 1880–1885 роках, нею був закладений парк у 40 га. Саджанці і насіння дерев завозилися з Швейцарії, Австрії, Нідерландів, а також з американського материка ( і срібляста липа та ), які збереглися до нашого часу.
XX століття
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2WXk5ak5DOGxSREFsT1VZbFJEQWxRakFsUkRBbFFrTWxNamNsUkRFbE9FWWxSREVsT0RJbFJEQWxRa1FsUkRBbFFqZ2xSREFsUWtGZkpVUXdKVUl6SlVRd0pVSTFKVVF4SlRnd0pVUXdKVUpGSlVReEpUaEdKVVF3SlVKRFh5VkVNQ1U1TWlWRU1DVTVNaVZFTUNVNU1pNXFjR2N2TVRnd2NIZ3RKVVF3SlRsR0pVUXdKVUl3SlVRd0pVSkRKVEkzSlVReEpUaEdKVVF4SlRneUpVUXdKVUpFSlVRd0pVSTRKVVF3SlVKQlh5VkVNQ1ZDTXlWRU1DVkNOU1ZFTVNVNE1DVkVNQ1ZDUlNWRU1TVTRSaVZFTUNWQ1ExOGxSREFsT1RJbFJEQWxPVElsUkRBbE9USXVhbkJuLmpwZw==.jpg)
Після Жовтневого перевороту радянська влада конфіскувала землі і маєток. Землі були роздані селянам села Рубаний Міст, якими вони користувалися до 1922 року. Наприкінці 1924 року на базі земель був утворений радгосп, до якого входили й землі сіл Павлополя і Антонівки. Директором був , який у 1937 році був репресований, але пізніше реабілітовано. До 1937 року радгосп був високорентабельним господарством. Перед Вітчизняною війною його приєднали до Верхняцької елітно-дослідної станції. Тут вирощували насіннєві пшеницю, овес, ячмінь та городні культури. Основною технічною культурою був мак. Поряд із зерновим господарством розвивалося тваринництво. В 1930 році радгоспу було присвоєно ім'я «13-річчя Жовтня».
Восени 1941 року Мар'янівка була окупована німецькими військами. В час окупації на території радгоспу було організовано господарство, де в основному працювали військовополонені. У 1942 році ними була утворена організація опору, яка тримала зв'язок з партизанським загоном ім. Кутузова та надавала допомогу продуктами. Мар'янівська група опору вбила трьох фашистів, після чого німці посилили репресії і знищили її членів та багатьох жителів з навколишніх сіл. 8-10 березня 1944 року селище було остаточно визволене радянськими військами. Німці, відступаючи, повністю спалили все, залишивши тільки стіни. Після війни в історії радгоспу було багато приєднань та від'єднань, аж поки в квітні 1960 року господарство змінило свій профіль: із зернового перейшло на м'ясомолочний напрямок.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2WXk5ak15OGxSREFsT1VNbFJEQWxRakFsUkRFbE9EQWxSVElsT0RBbE9Ua2xSREVsT0VZbFJEQWxRa1FsUkRFbE9UWWxSREFsUWpJbFJERWxPREVsUkRFbE9FTWxSREFsUWtFbFJEQWxRakJmSlVReEpUZzRKVVF3SlVKQkpVUXdKVUpGSlVRd0pVSkNKVVF3SlVJd0xtcHdaeTh5TlRCd2VDMGxSREFsT1VNbFJEQWxRakFsUkRFbE9EQWxSVElsT0RBbE9Ua2xSREVsT0VZbFJEQWxRa1FsUkRFbE9UWWxSREFsUWpJbFJERWxPREVsUkRFbE9FTWxSREFsUWtFbFJEQWxRakJmSlVReEpUZzRKVVF3SlVKQkpVUXdKVUpGSlVRd0pVSkNKVVF3SlVJd0xtcHdadz09LmpwZw==.jpg)
1960 року директором став . За роки його керівництва радгосп було нагороджено дипломом II ступеня ВДНГ СРСР, а самого відзначено орденом Леніна. За правління Григорія Титовича Мар'янівка з напіврозваленого після війни хутора перетворилася в робітниче селище. Одна за одною виростали новобудови. В цей період тут було споруджено потужний свинарський комплекс на 12 тисяч голів, зведено двоповерховий Будинок культури і спорту, дитячий садок, двоповерхові житлові будинки. При будинку культури було створено хор ветеранів, духовий оркестр, вокально-інструментальний ансамбль. Сам Григорій Титович не рідко був учасником художньої самодіяльності.
1976 року та визнав селище одним з найкращих у країні. Цього ж року Шкатюка переводять у Канів. Новим директором радгоспу став , який продовжив справу свого попередника у плані розбудови. В період керівництва Кондратьєва (1976–1990 роки) в селищі було збудовано нову школу, відкрито ковбасний цех, асфальтний завод, дитячий садок, приміщення тваринницьких ферм у селах Розкошівка, Рубаний міст, тракторні бригади у Мар'янівці та селах Розкошівка і Рубаний міст, критий тік у селищі, заасфальтовано дороги, зведено цілу вулицю житлових будинків присадибного типу.
Сучасний період
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2Tmk4MlpTOU5ZWEo1WVc1cGRtdGhMWHAxY0hsdWEyRXVhbkJuTHpJd01IQjRMVTFoY25saGJtbDJhMkV0ZW5Wd2VXNXJZUzVxY0djPS5qcGc=.jpg)
Після того, як Олександр Іванович пішов на посаду директора Лисянського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, господарство очолив . В період приватизації землі колишнього радгоспу перейшли у власність черкаської компанії . З 1998 року по 2001 рік керував господарством . За час його керівництва господарство щороку займає перше місце в Черкаській області за показниками врожаю зернових. З 2001 року по теперішній час, свинокомпелекс «Мар'янівський» очолює Недзельский Борис Васильович. За час його правління, свинокомплекс досяг показників европейского рівня. На початок 2009 року головою Мар'янівської селищної ради став .
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лисянського району, село увійшло до складу Звенигородського району.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 433 особи, з яких 213 чоловіків та 220 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 415 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 96,54 % |
російська | 3,46 % |
Постаті
- Тихолоз Андрій Павлович (1979—2014) — майор (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
![]() | Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |